Українсько-російські відносини як вияв ритуальної комунікації (порівняльний аналіз преси України й Росії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українсько-російські відносини як вияв ритуальної комунікації (порівняльний аналіз преси України й Росії)

Ю.А. Козир,

аспірантка

Стаття присвячена виявленню й порівнянню ритуалізованих принципів висвітлення українсько-російських відносин в українських та російських ЗМІ на прикладі видань «День» та «Новая газета». Дослідження проведене із застосуванням методу дискурс-аналізу. Встановлено, що більшість ритуалів у проаналізованих публікаціях двох видань збігаються, однак розробляються із різною глибиною. Українське видання більшою мірою схильне протиставляти Україну й Росію, у той час як «Новая газета» ритуалізує розуміння України як дзеркала й індикатора стану влади й суспільства РФ. Обидві газети акцентують увагу на прагненні України дотримуватися встановлених правил, законності, раціональності й симетрії у відносинах і водночас на ірраціональності, лицемірстві й агресії Росії. У матеріалах обох видань міф про братні народи інтерпретується іронічно.

Ключові слова: українсько-російські відносини, ритуальна комунікація, дискурс-аналіз.

Kozyr Yuliya. Ukraine-Russia Relations as a Content of Ritual Communication (a comparative analysis of Ukrainian and Russian mass media).

The paper is dedicated to revealing and comparing ritualized principles of Ukraine-Russia relations' covering by Ukrainian and Russian mass media in case of «Den» and «Novaya gazeta» newspapers. The research is done by using a method of discourse analysis. It is found that the majority of rituals in the analyzed materials are similar in two newspapers, though they are developed with a different depth. The Ukrainian newspaper is more likely to contradistinguish Ukraine and Russia, while the Russian one states that Ukraine is a mirror and an indicator of Russian authority's and society's condition. Both newspapers emphasize Ukraine's tendency to comply with the rules, follow legality, rationality and symmetry of the relations, while Russia is characterized as irrational, hypocritical, and aggressive. In both newspapers the myth of «fraternal peoples» is interpreted ironically.

Keywords: Ukraine-Russia relations, ritual communication, discourse-analysis.

Козырь Ю.А. Украинско-российские отношения как проявление ритуальной коммуникации (сравнительный анализ прессы Украины и России).

Статья посвящена поиску и сравнению ритуальных принципов освещения украинско-российских отношений в украинских и российских СМИ на примере изданий «День» и «Новая газета». Исследование проведено с применением метода дискурс-анализа. Обнаружено, что большинство ритуалов в проанализированных публикациях двух изданий совпадают, но разрабатываются с разной глубиной. Украинское издание склонно противопоставлять Украину и Россию, в то время как «Новая газета» ритуализирует понимание Украины как зеркала и индикатора состояния власти и общества в РФ. Обе газеты акцентируют внимание на склонности Украины к соблюдению установленных правил, законности, рациональности, симметрии отношений и одновременно на иррациональности, лицемерии и агрессии России. В материалах обоих изданий миф о братских народах интерпретируется иронически.

Ключевые слова: украинско-российские отношения, ритуальная коммуникация, дискурс-анализ.

Вступ. Ритуальний погляд на комунікацію був запропонований Дж. Кері як альтернатива трансмісійному. У статті 1989 р. він наголошував, що в змісті повідомлень мас-медіа потрібно розрізняти два рівні інформації: змінюваний перший рівень містить відомості про поточні події, а повторюваний, ритуальний другий відтворює смисли, характерні для культури певного суспільства [1, c. 18]. На думку Дж. Кері, ритуальний вимір комунікації важливіший, оскільки його призначення -- забезпечувати культурну ідентичність у суспільстві. Для читача (в широкому сенсі) має значення не лише інформація про зміни в навколишній дійсності, але й підтвердження властивих йому особливостей осмислення цієї дійсності. Усвідомлення і врахування комунікаційних ритуалів, поширених у певному соціокультурному середовищі, допомагають журналістам знайти спільну мову з читачем, сприяють толерантному ставленню до культурних особливостей представників різних суспільств, особливо коли йдеться про конфліктні питання.

Розглянути одне з таких конфліктних питань -- а саме українсько-російські відносини, які вже понад двадцять років активно обговорюються в пресі обох країн, -- в аспекті комунікаційних ритуалів і є метою нашого дослідження. ритуал преса україна росія

Завдання, які необхідно виконати для досягнення мети: розглянути методологічний бік виявлення комунікаційних ритуалів; знайти й порівняти комунікаційні ритуали, до яких звертаються під час висвітлення українсько-російських відносин українські та російські ЗМІ, оскільки культурні особливості яскравіше проявляються у порівнянні.

Спроби розпізнати повторювані смислові елементи в текстах ЗМІ вчені здійснювали з середини ХХ ст. Від початку такі праці виконували в руслі критичних студій, шукаючи, яким чином у публікаціях проявляється ідеологія політичних та економічних еліт (Р. Барт [2], С. Холл [3], Т. Ван Дейк [4]). З кінця 80-х рр. набув розвитку антропологічний підхід, зосереджений на питанні «культурного смислотворення» ЗМІ [5, с. 1]. Однак і в його межах варто розрізняти кілька напрямів, у зв'язку з тим що дослідники по-різному розуміють поняття культури: одні -- як «пророслу» з глибини віків народну традицію світоосмислення, яка виявляє себе в творчості певного етносу чи суспільства, інші вважають, що культура нетривка, пов'язана з віяннями часу та ідеологією і становить усю сукупність смислів, які поділяє певне суспільство у певний період. Тому й комунікаційні ритуали можна трактувати по-різному: як «вічні» сюжети, що з прадавніх міфів перекочували в сучасні журналістські тексти, оскільки сьогоднішні ЗМІ є спадкоємцями ознак і функцій міфології [6, с. 188--198], як усталені в журналістській практиці наративні структури публікацій [7, 343--345] тощо. Ідеться про повторювані смислові структури, які заповнюються інформацією про поточні події. По суті в них криється основа інтерпретації події журналістом чи цитованим джерелом, а потім і читачем, хоча, зрозуміло, без повного збігу.

До питання висвітлення українсько-російських відносин у ЗМІ зверталися Л. Василик [8], О. Шевцов [9], В. Бабенко [10], меншою мірою О. Леонов [11], М. Пименова [12], однак з точки зору ритуальної комунікації воно не розглядалося.

Методи дослідження. Для аналізу ми обрали українське видання «День» та російське «Новая газета» за 2013 р., які мають однакову періодичність та спрямування, висловлюють схожі ліберально-демократичні ідеї, містять значну частку аналітичних та художньо-публіцистичних матеріалів -- тобто мають формат, що дає змогу авторам відкрито висловлювати свої роздуми на тему українсько-російських відносин. Водночас ми розраховували, що схожі ідеології (у загальному, немарксистському розумінні) видань дозволять розгледіти різницю, зумовлену саме орієнтацією на визначене соціокультурне середовище й, відповідно, виявити комунікаційні ритуали, залучені журналістами з урахуванням соціокультурного фону аудиторії.

З річного обсягу ми відібрали 34 матеріали (по 17 з кожного видання) із обраної теми, у яких містилися узагальнення досвіду взаємин України й Росії. Дібрані тексти опрацьовували методом дискурс-аналізу. У публікаціях ми звертали увагу на «формули» відносин між країнами, закономірності, неписані правила, які відзначали журналісти та цитовані ними джерела. Найчастіше такі фрагменти містили слова на зразок «як завжди», «традиційно», «як правило», «віддавна». Іноді ці узагальнення виражалися через прецедентні тексти, іноді -- у формі новостворених авторських афоризмів чи метафор. Нас цікавило, як журналісти самі експлікують смислові структури, які вони застосовують при інтерпретації подій.

Відібрані фрагменти погрупували за змістом.

Результати й обговорення. Як вдалося з'ясувати, ритуальним елементом у «Дні» стало розмежування в Україні й Росії влади та суспільства, причому в обох країнах влада представлена як підкупна, брехлива, шахраювата, суспільство ж хоче позбавитися від цього негативу, прагне жити чесно й вільно: ...влада веде свою гру, а суспільство живе своїм життям (Капсамун І. Чим ми можемо допомогти Росії? / Іван Капсамун // День. -- № 46. -- 14 берез.); Але виводить їх [росіян і українців] на вулицю насправді одне й те саме: люди поступово починають розуміти, навіщо їм свобода. ...Там і тут хочуть одного: вигнати з влади негідників і лицемірів, повернути надію на краще завтра (Пархоменко С. Київ і Москва: відмінність і схожість / Сергій Пархоменко // День. -- № 223. -- 5 лют.). Хоч ці народи й мають схожу владу, самі вони різняться. Українці більш наполегливі й завзяті, у той час як росіяни швидко зневірюються, бо сподіваються на миттєвий результат: Майдан підтвердив, наскільки українське суспільство пішло вперед порівняно з нами, росіянами, у володінні відчуттям власної гідності й готовності його захищати (Шевцова Л. Пастка для Януковича / Лілія Шевцова // День. -- № 231. -- 17 груд.).

У «Дні» підкреслюється, що ніяких братерства й дружби між Росією й Україною не існує -- це міф, вигаданий Росією, щоб наблизитися до «жертви» й привласнити її досягнення. Твердження Росії про братство -- лицемірство для власної вигоди: Як на мене, ці живучі міфи про «братерство і дружбу» всі 350 років незмінно мали (і мають) одну адресу: спочатку Московія, потім Росія, потім СРСР, а нині - Російська Федерація (Фалагашвілі М. Про «фетиш» братерства / Михайло Фалагашвілі // День. -- № 214. -- 21 листоп.); Українсько-російські відносини нагадують що завгодно, тільки не братерство - це «принуждение к братству» (Капсамун І. Зустріч-прощання / Іван Капсамун // День. -- № 114. -- 4 лип.); Унікальне вміння Росії використовувати українську історію, культуру, традиції в ключі «спільних» надбань двох народів не дивує (Лубчак В. Україна і Росія готуються спільно відзначити 200-річчя Тараса Шевченка / Вадим Лубчак // День. -- № 42. -- 7 берез.). Вважається, що Росія в принципі не здатна на дружбу, компроміс, порозуміння, оскільки сприймає їх як слабкість, а поважає лише силу: Москва поважає лише силу, причому ця сила може бути необов'язково військовою, а й у послідовній переконаності у своїй правоті (Фалагашвілі М. Про «фетиш» братерства / Михайло Фалагашвілі // День. -- № 214. -- 21 листоп.); Росія діє за принципом: ти протягуєш руку для привітання, а тобі її відривають по лікоть (Капсамун І. Чим можемо ми допомогти Росії? / Іван Капсамун // День. -- № 46. -- 14 берез.). Довірливість України вона використовує проти неї ж.

Одночасно з розмовами про дружбу й братерство з Україною Росія застосовує до неї силу, примус, залякування: Мабуть, тут коріння специфічного ставлення до оточуючих. Б'є, отже, любить. Це не лише про ревнивих і невгамовних чоловіків. ... Щоб чужі боялися, росіяни полюбляють бити своїх (Прилипко О. Любити по-російськи / Олександр Прилипко. -- № 164. -- 13 верес.). Далі в процитованій публікації автор стверджує, що «хто лякає всіх, той сам живе в страху» . Через свою неблагонадійну, лицемірну, агресивну позицію Росія поступово ізолює себе, вона не здатна реалізувати свій величезний ресурсний потенціал і зробити російське суспільство щасливим: Люди, керівники країни з унікальним інтелектуальним і ресурсним потенціалом, не в змозі перетворити природні даності на багатства громадян. Це невдоволення й призводить до озлобленості. Непросто голодному сидіти на скринях із золотом. Вона керується ірраціональними мотивами, діє непрозоро, на власний розсуд, не враховуючи законів та інтересів України (рушіями її вчинків є «мрії Володимира Путіна про часткове збирання земель колишньої Російської імперії» (Капітоненко М. Хто переміг? / Микола Капітоненко // День. -- № 234. -- 20 груд.), «фантомні болі через втрачену ілюзію новітньої імперії» (Фалагашвілі М. Про «фетиш» братерства / Михайло Фалагашвілі // День. -- № 214. -- 21 листоп.)).

Україна ж прагне законності, раціональності й симетрії відносин: Опитування свідчать, що українці віддають перевагу легальному європейському ринку праці, а не сірим схемам у Росії (Шушарін Д. Чому кремлівський агітпроп так дивно висвітлює те, що відбувається в Україні... / Дмитро Шушарін // День. -- № 199. -- 1 листоп.). Проблема в тому, що вони нас не сприймають в принципі як партнерів, з якими варто говорити. Вони нас сприймають виключно як засіб для досягнення мети. <...> У наших відносинах немає симетрії, раціонального підходу, натомість є виключно російський інтерес.... ('Капсамун І. Зустріч-прощання / Іван Капсамун // День. -- № 114. -- 4 лип.).

Як бачимо, особливості характеристики «Днем» українсько-російських відносин полягають у більшій увазі до помилок та недоліків Росії, ніж України, ствердженні її однобічної провини в усіх конфліктах. Аналізу мотивів і поведінки Росії заведено приділяти багато уваги, у той час як Україна постає жертвою агресії. Також прийнято підкреслювати дистанцію між Україною і Росією, різницю в прагненнях і діях, історичних шляхах: Україна раціональна, Росія ірраціональна, Україна хоче законності й рівноправ'я, Росія бажає домінувати, нав'язувати свою волю, Україна -- жертва, Росія -- хижак, Україна прагне миру, Росія розпочинає війни (торговельні, інформаційні). Окремішність, незалежність України постає, таким чином, у тому значенні, що від України у відносинах з Росією нічого не залежить, вона перебуває в позиції захисту.

Схожі трактування, навіть з іще більшою увагою до ірраціональності, «психічного стану» Росії, наявні й у «Новой газете». Стверджується, що українсько-російські відносини завжди були непрозорими, з порушенням задокументованих домовленостей, оскільки в них сторони діяли з несвідомих мотивів: Так было с момента создания суверенных государств и до последнего времени: непрозрачность принимаемых решений списывали на издержки братства, нарушение договоров, уже в час подписания обреченных на провал, оправдывали объективным характером взаимных причин (Мусафирова О. Соседей не выбирают. Выбирают партнеров / Ольга Мусафирова // НГ. -- № 95. -- 28 авг.). В обострении отношений между Россией и Украиной, на самом деле, нет никакой экономической подоплеки. Только иррациональная истерика (Пастухов В. Развод по-евразийски / Владимир Пастухов // НГ. -- № 97. -- 2 сент.). Причому в конфліктах однаково винні обидві сторони: Вот и возникают конфетно-автомобильные войны, в которых обе стороны равно прекрасны (Латынина Ю. Почему Москва открыла украинский фронт?/ Юлия Латынина // НГ. -- № 90. -- 16 авг.).

Через непрозорість, «нечисту гру», в якій замішані гроші й тиск Росії на Україну, політичні відносини країн часто бувають непередбачувани- ми, стало звичним, що сторони раптово змінюють рішення: Если ледниковый период в «верхах» сменяется вдруг глобальным потеплением, причины которого не объявляют электорату, ищите большие деньги (Мусафирова О. На ковер, без галстука / Ольга Мусафирова // НГ. -- № 57. -- 29 мая); Правда, пробегала тень: когда такие развороты на 180 градусов случаются в одночасье, в режиме сенсации, это верный знак того, что не все чисто и все ненадежно (Рубцов А. История с Украиной повторяет главную беду российской политики / Александр Рубцов // НГ. -- № 136. -- 4 дек.); Украинское правительство неожиданно прогнулось перед Кремлем. Явно сработала политика брутального давления (Минеев А. ЕС, ТС и нехай / Александр Минеев. -- № 132. -- 25 нояб.). Крім цих засобів, Росія застосовує в стосунках з Україною принцип батога й пряника: .«Они почти наши! Теперь можно и о «пряниках» поговорить (Мусафирова О. Хорошая мина / Ольга Мусафирова // НГ. -- № 59. -- 3 июня); Путин постоянно отвечает на этот шантаж то кнутом, то пряником. Но пряник непременно рано или поздно следует за кнутом, и общий баланс, в силу имперских амбиций Кремля, неизменно оказывается в пользу Украины (Латынина Ю. Почему Москва открыла украинский фронт? / Юлия Латынина // НГ. -- № 90. -- 16 авг.).

У газеті повторюється узагальнення, що політика, яку здійснює Росія стосовно України, ідеологія, яку вона поширює, шкодять самій же Росії: По украинской экономике будет нанесен весьма болезненный удар. Но и Россия, если торговая война растянется на месяцы, понесет многомиллиардные потери (Блант М. Кризис по-киевски / Максим Блант // НГ. -- № 94. -- 26 авг.); Другой пример того, как российская идеология рождает прямо противоположные намерениям последствия - День народного единства 4 ноября (Новопрудский С. Россия может поставить жирный крест на любых своих интеграционных проектах / Семен Новопрудский // НГ. -- № 136. -- 4 дек.). Ефект виявляється зворотним від того, який замислювала Росія, оскільки завдяки її погрозам і шантажу Україна отримує стимул шукати кращого життя, розвиватися: В то же время для Украины такой конфликт может оказаться серьезным стимулом к развитию. В этом смысле Россия делает ей воистину царский подарок. Она дарит ей надежду на то, чтобы слезть с иглы, через которую ей в кровь вспрыскивают русскую нефть и газ (Пастухов В. Развод по-евразийски / Владимир Пастухов // НГ. -- № 97. -- 2 сент.). Люди могут не верить в выгоды евроинтеграции и даже не смиряться с социально-экономическими проблемами, которыми веет оттуда, но при этом отталкиваться на Запад суровым образом политики на Востоке - нашей политики (Рубцов А. История с Украиной повторяет главную беду российской политики / Александр Рубцов // НГ. -- № 136. -- 4 дек.). Поки що Україна і Росія живуть за поняттями, однак перша прагне законності: Почему Украина пытается менять «понятия» на правила и закон (Портников В. Бегство из притона / Виталий Портников // НГ. -- № 121. -- 28 окт.).

Як і українське видання, «Новая газета» вважає схожими українську та російську верхівки -- нечесними, корумпованими, авторитарними, а народи -- близькими по духу, хоча росіяни більш терплячі до зневаги й пригноблення владою: Конечно, чувство собственного достоинства у каждого народа, как и у каждого человека, развито по-разному. В этом смысле в России болевой порог существенно выше, чем на Украине (Пастухов В. Неправильное зеркало украинской революции / Владимир Пастухов // НГ. -- № 142. - 18 дек.).

Українці швидше реагують на посилення авторитарних тенденцій у державі, ніж росіяни, тому виступають першопроходцями у боротьбі за свої права, показуючи російському суспільству можливості перетворень у країні завдяки згуртованості й наполегливості звичайних людей. Україна в «Новой газете» постає як дзеркало проблем і водночас як індикатор майбутніх перетворень у Росії. Спостерігаючи за подіями в українській політиці чи суспільстві, можна передбачити, як розвиватиметься ситуація в Росії. Кремль користується цим для «закручування гайок» у разі небезпеки своїй владі: Украина сегодня вновь пугает Кремль. Она показывает, какими тщетными могут быть усилия по выращиванию искусственной стабильности. Десять лет назад события на Украине ускорили переход России из «полудемократического» состояния в «полуавторитарное». <...> Борьба украинцев за свой европейский выбор может заставить русских осознать, что у них самих, в общем-то, есть такой же выбор (Пастухов В. Неправильное зеркало украинской революции / Владимир Пастухов // НГ. -- № 142. -- 18 дек.).

Відстежувати процеси в Україні і втручатися в життя сусідньої держави Росію змушують ірраціональні мотиви, причому в «Независимой газете» її психологічному портретові приділяється надзвичайно багато уваги. Хоча офіційні особи й говорять про жорсткий прагматизм, яким керується держава в зовнішній політиці, оцінки журналістів та експертів сходяться на славнозвісному «Росію розумом не збагнути». Прийнято персоніфікувати Росію як особу із психічними розладами, дії якої зумовлені страхом, жагою помсти, реваншу, фантомними болями, «імперськими снами», ностальгією, комплексами, уявою, почуттям «відторгнення» її Україною: Вот, например, Украина - наша панславянская фантомная боль (Полухин А. США обещают избавить Украину от газового ига / Алексей Полухин // НГ. -- № 90. -- 16 авг.); Украина стала разменной монетой реваншистской политики Кремля, которая выстраивается не столько от существующих политических (в том числе - геополитических) реалий, сколько от иллюзий, ностальгических переживаний и фантомных болей той маргинальной части российской элиты, которая волею судеб оказалась сейчас главной опорой Путина (Пастухов В. Развод по-евразийски / Владимир Пастухов // НГ. -- № 97. -- 2 сент.).

Наведені вище узагальнення українсько-російських відносин, зроблені в «Дні» та «Независимой газете», експлікують ритуали, за якими висвітлюється тема. Яка б подія не трапилася, у ній шукають підкріплення вже сформованої сукупності наративних схем. Неважко помітити, що більшість ритуалів в українському та російському виданнях збігаються, різниця хіба в частоті використання. Обидва шукають у подіях несвідомі мотиви Росії, розглядають її ініціативи як підкуп, шантаж, погрози тощо. У кроках України вбачають захисну реакцію на порушення її свобод. Обидва видання цитували слова В. Винниченка, що російська демократія закінчується на українському питанні, й стверджували, що Україна потрібна й важлива для Росії, хоча «День» ставив її в центрі російських інтересів, а «Независимая газета» характеризувала Україну як важливу для втілення російського плану «відродження імперії», але не як самоціль, а як розмінну монету, квадратик на шаховій дошці. Ритуальним у газетах виявилося протиставлення України й Росії як законності й протиправності, розуму й ірраціональності, довіри й підозріливості, пасивності й активності. Але це не значить, що російські автори наділяють негативними характеристиками свою державу -- здебільшого йдеться про владу, а не суспільство, які в обох виданнях й стосовно обох держав розглядаються відокремлено.

Примітно, що обидва ЗМІ іронізують над міфом про братні народи, підкреслюють його однобокість і вигоду для прикриття Росією насилля як основного методу своєї політичної діяльності. Нині це уявлення модифікувалося в «примус до братерства» й «душіння в братських обіймах».

Попри негативне обрамлення українсько-російських відносин в аналізованих ЗМІ, можна помітити магістральну лінію, яка починається в українському й розвивається в російському виданні. В обох стверджується, що Україна енергетично залежна від Росії. Але зміст цього вислову справедливий не лише в промисловому значенні. Агресія Росії -- це енергія, що змушує Україну розвиватися, а розвиток України, своєю чергою, дає російському суспільству приклад і надію на такі самі перетворення у себе на батьківщині.

Література

1. Carey J. A cultural approach to communication // Communication as culture: Essays on Media and Society. -- Boston : Unwin Hyman, 1989. -- P. 13--36.

2. Барт Р. Мифологии / Ролан Барт ; пер. с фр., вступ. ст. и коммент. С. Зенкина. -- М. : Академический Проект, 2008. -- 351 с. -- (Философские технологии).

3. Hall S. The rediscovery of «ideology»: return of the repressed in media studies // Culture, society and?

the media / editors M. Gurevitch et al. - London ; New York : Methuen, 1982. - P. 56-90.

4. Van Dijk T. Structures of international news. A case study of the world's press [Електронний ресурс] / T. Van Dijk. - URL: http://www.discourses.org/ download/books/ (20.08.2013).

5. Bird Elizabeth S. The Anthropology of news and journalism: Why now? // The anthropology of news and journalism: global perspectives / ed. S. Elizabeth Bird. - Indiana University Press, 2010. - P. 1-20.

6. Lule J. Daily News, Eternal Stories: The Mythological Role of Journalism / Jack Lule. - NY : The Guilford Press, 2001. - 245 p. - (The Guilford communication series).

7. Bird E. Chronicle and Story: Exploring the Narrative Qualities of News / E. Bird, Myth R. Dardenne // Social meanings of news: A text-reader / ed. Dan Berkowitz. - Thousand Oaks ; CA : SAGE Publications, 1997. - P. 325-332.

8. Василик Л. Світоглядна публіцистика сучасних літературно-художніх видань: концептосфера націо-нальної ідентичності : монографія / Л. Є. Василик. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. - 416 с.

9. Шевцов О. Формирование медийного имиджа России проправительственной газетной периодикой Украины (2004-2009 гг.) : автореф. дис. ... канд. фи- лол. наук : 10.01.10 / Олег Леонидович Шевцов. - Воронеж, 2011. - 24 с

10. Бабенко В. Украина - Россия (1991-2010 гг.): через противостояние к сотрудничеству? : ана- лит. обзор / В. Н. Бабенко ; отв. ред. Ю. И. Игрицкий; Ин-т научной информации по общественным наукам РАН. - М., 2010. - 83 с. - (Проблемы общественной трансформации в странах Восточной Европы и России).

11. Леонов О. Імідж України у дзеркалі російських електронних ЗМІ [Електронний ресурс] / О. Леонов. - URL: http://www.niisp.gov.ua/articles/50/ (20.08.2013).

12. Пименова М. Концепт «Украина» (на материале российских СМИ) [Електронний ресурс] / М. В. Пи-менова // Политическая лингвистика. - Екатеринбург : Изд-во Урал. гос. пед. ун-та, 2007. - Вып. 2 (22). - С. 52-60. - URL: www.philology.ru/linguistics2/pimenova-07.htm (20.08.2013).

Размещено на Allbest.ru