"Мовне обличчя" воєнної агресії: медійний контент

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

«Мовне обличчя» воєнної агресії: медійний контент

А.О. Євграфова, канд. філол. наук

У статті розглядається широкий спектр політико- та психосоціальних проблем, актуалізованих в Україні воєнними подіями, які презентовані в медійному дискурсі в бінарних мовних стереотипах.

Центральним аспектом дослідження виступають компоненти бінарних опозицій, в яких базовий об'єкт -- Україна -- представлений як дихотомія: Схід -- Захід, українці -- росіяни, «Нафтогаз» -- «Газпром», острів (Крим) -- материк, майбутнє -- минуле, східняки -- бандерівці, день Перемоги -- день Пам'яті та ін.

Вступ

Теоретичну основу дослідження становить лінгвістичне поняття подвійної природи слова, яке у системі мови має первинне значення (номінативне) і набуває вторинного означування, переосмислюючись у мовленні. Цей підхід реалізується у наявності відносно розчленованих словесних знаків, що існують у мові, у повній семантичній актуалізації у складі мовленнєвих одиниць [1; 2; 3] та в можливості об'єднуватися у поняттєві поля [4].

Конкретна реалізація цих загальнотеоретичних засад здійснюється при висвітлюванні часткової проблеми, пов'язаної із систематизацією та аналізом лексики тематичної групи, яка номінує ситуацію проявів громадянських стосунків під час воєнних дій на території України в наш час.

Воєнна проблематика завжди ставала центром перипетій того чи того періоду у світовій історії під час реальних інцидентів або при висвітленні віддаленого чи близького минулого. Війна породжує такі катаклізми у суспільстві, що змінюють історичні ландшафти, світосприйняття людей, а іноді -- і майбутнє планети. Цей не природний, не людський перебіг подій змушує займати певну позицію, і оскільки воюючими, як правило, є дві сторони, то правду має кожна. При цьому воєнний конфлікт потребує обґрунтування і мотивації цієї правди як з боку політиків, так і в середовищі журналістів.

Мета статті -- запропонувати основи класифікації мовно-семантичних опозицій, типових для журналістських матеріалів згаданої тематики. Завдання для реалізації мети:

* опрацювати наукові джерела, сконцентрувавши увагу на проблемі мова -- мовлення, номінативне значення - мовленнєві реалізації, стилістика мовних засобів;

* скласти картотеку із газетних матеріалів окресленої тематики;

класифікувати зібраний матеріал;

визначити стилістичні тропи і фігури у межах конотативних регістрів.

Актуальність дослідження визначається його тематикою та намаганням зафіксувати особливості мови ЗМІ на синхронному зрізі.

Методи дослідження: контент-аналіз як метод виявлення й оцінки специфічних характеристик текстів (у нашому випадку -- наявність бінарних опозицій, їх аналіз як смислових одиниць змісту і форми інформації); класифікаційна процедура у межах описового методу, як складається із трьох етапів: виявлення опозицій Схід -- Захід, українці -- росіяни, Крим -- материкова частина, «Нафтогаз» -- «Газпром» і под.; їх класифікації за різними критеріями; аналіз і синтез як загальні методичні і методологічні засади.

Результати й обговорення

Існує значна наукова література лінгвістичного і літературознавчого спрямування, присвячена різним аспектам досліджень текстів як таких, крім, звичайно, висвітлення спеціальних журналістських проблем (І. Гальперін, В. Дреслер, Т. Ван Дейк, Н. Зарубіна, О. Москальська, О. Реферовська, Г. Солганік, І. Артамонова).

Журналістські матеріали дають багато приводів для демонстрації різних мовностилістичних можливостей, враховуючи індивідуальний стиль, актуальність проблематики, чітку авторську позицію, пристрасність, бажання вплинути на реципієнта та ін.

Тема війни при всій її традиційності і наявності певних стандартів у висвітленні у сьогоднішньому конфлікті двох держав набуває нових характеристик, що не мають аналогів. Воєнна агресія Росії, анексія Криму, посягання на Південь і Схід України розставляють різні акценти у висвітленні та оцінці подій.

Багатозначність слова «війна» реалізується, відповідно, у таких лексико-семантичних варіантах:

організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо, кроволиття; міжусобиці, чвари, домова (громадська), оборонна (відпорна), нападницька;

перен. стан ворожнечі між ким-н.; суперечка, сварка; боротьба, змагання, суперництво, ворожнеча [5, с. 340].

Ці лексикографічні семантизації втілюються у лексемах: «між двох огнів»; побиті та скривавлені; озброєні напали на беззбройних (День. -- 2014. - 7 трав. - № 81. - С. 10); поранені і вбиті. Ми начеб програли, а водночас і виграли. Час покаже. (День. -- 2014. -- 10 квіт. -- № 65. -- С. 9); Необхідно відокремити владу і бізнес від влади (День. - 2014. - 24 квіт. - № 74. - С. 5); Сьогодні Україна є епіцентром протистояння двох величезних держав - Росія та США (День. - 2014. - 30 квіт.-1 трав. - № 78-79. - С. 4); Біда у тому, що «Зелені чоловічки» відчули себе господарями ситуації (День. - № 78-79. - С. 6).

Оскільки сучасна війна класифікується як війна нового типу - інформаційно-психологічна, то її характер визначається, з одного боку, як «брехня, брехня, брехня» (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 17), а з другого - обурення та приниження, агресія та ненависть (День. - 2014. - 15 трав. - № 86. - С. 3).

Серед засобів відтворювання сучасних реалій воєнного часу на перший план виходить антитеза (грец.) - буквально протиставлення; означає в риториці фігуру, яка полягає у зіставленні двох протилежних, але пов'язаних між собою загальною (спільної) точкою зору уявлень [6, с. 844].

Таким «загальним уявленням» у нашому випадку виступає Україна, яку намагаються розшматувати, роздерти на частини. Тому найчастіше трапляється дихотомія Схід - Захід, а далі: українці - росіяни, українськомовні - російськомовні, Крим - материкова частина України, Україна - Росія, Одеса - Донецьк або Луганськ, «Нафтогаз» - «Газпром», зелені чоловічки - чорні чоловічки, «антифашисти» - бандерівці, западенці - «демократи». Ряд антиномій довгий, майже безкінечний. Але, на превеликий жаль, пошуки витоків цих протиріч призводять до висновків, обумовлених багатьма чинниками, і на першому місці - агресивна політика «збирання земель» північного сусіда, а на другому - невирішеність внутрішніх українських проблем, якою брутально і цинічно скористалося керівництво Росії і продовжує педалювати на «не лише низькому рівні житті, але й культурній убогості» (День. - 2014. - 7 трав. - № 18. - С. 10).

Ця «бомба уповільненої дії» закладалася протягом століть і особливо останніх років, коли наявність проблем не помічалася, свідомо ігнорувалася; формувалися підвалини для протестних виступів, які придушувались, а період війни ці процеси поглибив, і весь непотріб «із місцевого криміналіту, люмпену, банд терористів» (День. - 2014. - 20 трав. - № 89. - С. 4) зактивізувався за підтримки Росії, «великого капіталу Донбасу» (День. - 2014. - 20 трав. - № 89. - С. 4) і так званих сепаратистів, які разом склали грубу силу, що протидіє силам добра.

Протиріччя між цими ворогуючими таборами постійно поглиблюються і нагнітаються у таких тезах: У Києві «не чують» Донбас (День. - 2014. - 30 квіт.-1 трав. - № 78-79. - С. 4); Донбас має почути Україну. Не Донбас годує Україну, а Україна - Донбас. ...спеціально під Київ чи Галичину він (Донбас) не змінюватиметься. Так само, як Київ з Галичиною спеціально не мінятимуться під Донбас (День. - 2014. - 25-26 квіт. - № 75-76. - С. 6).

Вони озброюються й називають себе «чорними чоловічками» на противагу «зеленим чоловічкам» і вже ведуть свою автономну боротьбу за Україну (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 19).

Етнічний склад, світоглядні орієнтири мешканців різних регіонів України складалися і формувалися в різні історичні часи під впливом різних чинників, що не могло не позначитися на загальній етнопсихологічній картині. Про три різних ареали «двох типів свідомості» щодо національно-культурного, соціально-політичного та мовного аспектів читаємо:

погано зрусифікований Захід (Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська області);

середньо зрусифіковані Північ та Центр (Житомирська, Вінницька, Київська, Чернігівська, Сумська, Черкаська області);

сильно зрусифіковані Південь і Схід (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Донецька області, Крим) [7].

Незацікавленість влади в усуненні старих стереотипів, байдужість людей, надія на державний патерналізм і, головне, відсутність націоналізму - все це допомогло Росії втрутитися в справи сусідньої держави і діяти там зухвало і безбоязно. Українцям завжди бракувало націоналізму, про що писав Микола Міхновський: «Головною причиною нещастя нашої нації є брак націоналізму серед загалу її. Націоналізм - це велетенська і непоборна сила, яка яскраво почала проявлятися у ХІХ ст. Під її могутнім тиском ламаються непереможні, здається, кайдани, розпадаються великі імперії і з'являються до історичного життя нові народи, що досі покірно несли свої рабські обов'язки супроти чужинців - переможців» [8, с. 147].

Незалежно від цих заяв, зроблених у минулому сторіччі, сьогодні ця тема активно обговорюється на сторінках газети «День», яка передрукувала матеріал із New Republic за 12 травня 2014 р., де американо-британська журналістка Енн Аппельбаум написала: «Донецьк, Слов'янськ, Краматорськ - є тим, як насправді виглядає країна без націоналізму: корумпована, анархічна, переповнена злочинцями -- рантьє і найманцями. Здебільшого, це люди в масках, які атакували українські державні інститути під керівництвом російських спецназівців, це -- не націоналісти; це люди, які виконуватимуть вказівки будь-якої політичної сили, яка платить більше або обіцяє найбільше» (День. - 2014. - 15 трав. - № 86. - С.3).

На жаль, зомбування населення Півдня і Сходу України, невтручання держави у процеси формування ідеологічних засад і зокрема національної ідеї, згідно з якою «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля», виплекали такий прошарок у суспільстві, який викривлено розуміє «і свою хату», «і свою волю», і свої права, і обов'язки.

Це непорозуміння як на колективному, так і на індивідуальному рівні створює небезпеку для суспільства, підштовхуючи його до гуманітарної катастрофи.

Сучасний стан українського суспільства дуже чітко фіксується у журналістських матеріалах, про що свідчать їх заголовки: «Не варто навіть приміряти до Одеси сценарій Донецька або Луганська» (День. - 2014. - 7 трав. - № 81. - С. 10); «Схід і Захід: почуття на піску» (День. - 2014. - 7 трав. - № 81. - С. 11); «День Перемоги чи День пам'яті?» (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 18); «Україна - Росія: спроби діалогу» (День. - 2014. - 25-26 квіт. - № 75-76. - С. 2); «Армія Росії - фактор нестабільності» (День. - 2014. - 21 трав. - № 90. - С. 1); «Місцеві зіткнення та глобальні розбіжності» (День. - 2014. - 25-26 квіт. - № 75-76. - С. 5); «Сьогодні ми маємо конфлікт двох типів свідомості» (День. - 2014. - 14 трав. - № 85. - С. 10); «Ніякої українсько-української війни немає, є радянсько-українська» (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 5); «Розподіл на Схід і Захід штучний» (День. - 2014. - 6-17 трав. - № 87-88. - С. 6); «Воювати - простіше за все, складніше сісти за стіл перемовин» (День. - 2014. - 13 трав. - № 84. - С. 11).

Заголовок як конденсатор текстової інформації, стоячи на певній відстані від основного тексту, виносить на поверхню смисл, концентрує увагу, не залишає читача байдужим, змушує його прочитати слова, написані іншим шрифтом. І ми бачимо, що журналісти фіксують своє розуміння ситуації у двох речах, коли третього не дано. І вирішення проблеми полягає у прийнятті однієї позиції.

Дуже показовою є стаття Ігоря Лосєва «Явище ``бандерофобія'' в російській свідомості <...> всіх, хто реальними справами підтримує незалежність України, оголошують ``бандеровцями'' і ``фашистами''»:

«.Російська ментальність (і елементарна, і масова) сприймає високий рівень української національної свідомості [галичан. - А. Є.] як шовіністичну русофобію, нормою ж вважає майже повну відсутність національної свідомості».

«[Бандерівщина. - А. Є.] є наріжним каменем усієї пропаганди лівих та проросійських партій і організацій, що має прислужитися меті протиставлення західних і східних регіонів держави, залякування російського і російськомовного населення сходу і півдня якоюсь жахливою, жорстокою, невідомою, а тому ще страшнішою силою». Далі І. Лосєв цитує В. Вазгріна (російського дослідника): «Потім зміцнилися сільські громади, що відродили племенний диктат більшості і зневагу до особистості, маніхейський жорстокий поділ світу на «наших» і «ненаших» і відповідно подвійну мораль і норми співжиття для своїх і чужих» (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 8).

Аналітична стаття І. Лосєва розрахована на інтелектуального передплатника, знайде свого читача, який підсилить свої оцінки і судження, спираючись на аргументи, публіцистичність і науковість поданого матеріалу. А для пересічного реципієнта достатньо нагадати, що «. нинішню ситуацію настільки розхитано, що будь-яке необережне слово (сепаратист - щодо східняка чи бандерівець - щодо західників) не треба вживати» (День. - 2014. - 13 трав. - № 84. - С. 11). Про це пише, до речі, і Катерина Сергацкова: «Журналіст має розуміти, що за умов війни, а тим більше інформаційної, в людей зростає емоційність та агресивність, відбувається поляризація суспільства» (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 19).

Поляризації суспільства не уникнути, бо «...конфлікт Сходу і Заходу незримо відклався у свідомості і в житті кожного з нас» (День. - 2014. - 14 трав. - № 85. - С. 10). «Своє» і «чуже» проходить домінантною темою майже у всіх матеріалах: і в журналістських, і у листах дописувачів. Приклади: «Скажу відверто, я дуже боявся, що в репортажах з Куликового поля весь час звучатиме українська мова. І це відразу дасть можливість говорити про те, що це бандерівці приїхали і напали на одеситів. Але виявилось, що майже всі говорили російською. Більше того, одеською російською. Це говорила сама Одеса» (День. - 2014. - 7 трав. - № 81. - С. 10). Або: Проте основне керівництво в особі Вілкула та його команди все-таки було з Кривого Рогу. Не зовсім свої, але не зовсім чужі (День. - 2014. - 13 трав. - № 84. - С. 5).

Інколи протилежність поглядів закамуфльована в прецендентних літературних образах [українці і просто адекватні люди. - А. Є.] потрапили в заручники до домінуючої маси «шарикових» (День. - 2014. - 13 трав. - № 84. - С. 4); Першими до урн пішли, як завжди, зігнані з заводів, які належать місцевим представникам Партії регіонів, шевченківські «німі» (День. - 2014. - 13 трав. - № 84. - С. 4); Але щось тоді наші парламентські «демосфени» мовчали, експлуатуючи більш рейтингові теми (День. - 2014. - 8-9 трав. - № 82-83. - С. 19).

Ще одним каменем спотикання на шляху до порозуміння стало Свято Перемоги: для одних це День Перемоги, для інших - День Пам'яті (День Перемоги чи День Пам'яті?) (День. -- 2014. -- 8--9 трав. -- № 82--83. -- С. 18), який для одних оздоблений радянською символікою -- георгієвською стрічкою, а інші пов'язують 9 травня з червоним маком, що «проріс» із європейської традиції вшанувати, а не святкувати. За цими символами різні історії, що викликають неоднозначні рефлексії у представників все тих же Сходу і Заходу. Для успіху ініціативи «пам'ятати, а не святкувати» потрібно, щоб вона стала масовою.

Слово «опозиція» зафіксовано в Енциклопедичному словнику як політичний термін [9, с. 38], у подальшому опозиція стала вивчатися в лінгвістиці як одне з основних понять структурно-лінгвістичної концепції, що розглядає мову як систему взаємо протиставлених елементів; на сьогодні лексема «опозиція» детермінологізувалась і позначає будь-яке протиставлення, яке виникає на основі умовиводу, при зіставленні певних явищ у площині, в якій розглядаються як мінімум два поняття.

На основі логічної операції -- протиставлення -- створюється стилістична фігура антитеза, «за допомогою якої зіставляються протилежні, контрастні поняття, предмети, явища, думки і т. д.» [10, с. 80].

Стилістика мови дає унікальні можливості для художника слова. У цьому ракурсі створена неочікувана, на перший погляд, абсолютно парадоксальна антитеза, яку можна сприймати як фігуру, що містить глибокий смисл, надає експресивності всьому контексту і до того ж змінює концептуальне сприймання буденного предмета. Приклад: Грузинський художник Давид Шарашидзе: «А в картині «Книги і поезія» я навів слова Жана Кокто, які грузинська поетеса Анна Каландадзе використала як епіграф: «Об- винувачувач і обвинувачений. Обвинувач сидить у кріслі. Обвинувачений стоїть. Життя треба прожити стоячи». Сидячи і звинувачуючи, творити неможливо, а коли ти стоїш - є готовність до руху, до творчості. Такими формами важко жити, але, я думаю, треба постійно про це пам'ятати. У мене є робота «Стілець»: він порожній, хтось дивиться і хоче сісти, але не сідає - потрібно стояти. Філософський стілець» (Савицька О. Плоди гранатового дерева витають у хмарах. Інтерв'ю з грузинським художником Давидом Шарашадзе. -- День. -- 2014. -- 30 трав.--1 квіт. -- № 78--79. -- С. 16).

У цій алегорії приховано зображені конкретні характери, типи людського життя. Водночас ця, як і будь-яка алегорія, тяжіє до узагальненості й її можна сприймати як заклик до дії, пошуку виходу із кризи. Тому цей образ наштовхує як на абстрактне, філософське сприйняття, так і на конкретні дії у реальному житті.

Суспільно-політична ситуація в Україні породила цілу низку неологізмів: зелені чоловічки, чорні чоловічки, шкурники (працівники апарату Верховної Ради так називають законодавчі ініціативи, які забезпечують чиїсь економічні інтереси), смотрящі (були призначені у період Януковича в Дніпропетровськ та інші міста), путінюгенд, Лугандон (так уже охрестили те квазідержавне непорозуміння (День. -- 2014. -- 21 трав. -- № 90. -- С. 2)), синьо-жовті мости, синьо-жовті дерева, ввічливі люди - «ультрасучасні» солдати, які діють чітко, професійно, без агресії та викликають у росіян гордість і впевненість у майбутньому (День. - 2014. - 22 трав. - № 91. - С. 4).

Останні (синьо-жовті мости, дерева, тобто пофарбовані мости і дерева у синю і жовту фарби) символізують прапор України, єдність сприйняття її в усіх регіонах, національну ідентифікацію громадян - все це візуальний патріотичний месидж.

Висновки

мовний стереотип україна дихотомія

Тема воєнного протистояння, нав'язаного Україні ззовні, знайшла відображення у нових реаліях життя і, відповідно, у нових словах, словосполученнях, відродила старі слова, актуалізувавши активні ресурси сучасної української номінації. Нами унаочнено нові назви і судження на основі медійного матеріалу, який базується на контекстуальній антитезі (українська мова - російська мова), логічних опозиціях, побудованих на основі різного географічного розташування (наприклад: острів Крим - материкова частина України, Схід - Захід), різних ідеологічних пріоритетів (георгіївська стрічка - червоний мак), економічних протиставлень («Газпром» - «Нафтогаз»), мовної належності (українськомовні - російськомовні), метонімічних перетворень (зелені чоловічки - чорні чоловічки), виконання різних соціальних ролей (обвинувачений - обвинувачувач).

Ці та інші слова і словосполучення відображають лексико-стилістичні новації, концептуально сформовані та визначені.

Література

1. Крушевський Н. В. Избранные работы по языкознанию / Н. В. Крушевский // Избр. работы / сост. Ф. М. Березин ; отв. ред. В. Н. Ярцева. - М.: Наследие, 1998. - 296 с.

2. Сосюр Ф., де. Курс загальної лінгвістики / Фер- дінан де Сосюр ; пер. А. Корнійчук, К. Тищенко. - К.: Основи, 1998. - 324 с.

3. Уфимцева А. А. Лексическое значение / А. А. Уфимцева ; отд. ред. Ю. С. Степанов. - М.: Наука, 1986. - 240 с.

4. Активні ресурси сучасної української номінації: ідеографічний словник нової лексики / упоряд.: Є. А. Кар- піловська, Л. П. Кислюк, Н. Ф. Клименко, В. І. Крипська, Т. К. Пуздирєва, Ю. В. Романюк. - К., 2013. - 414 с.

5. Новий тлумачний словник української мови: у 3-х томах / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. - 2-ге вид., випр. - К.: Аконіт, 2001. - Т. 1. - 926 с.

6. Энциклопедический словарь / под ред. проф. И. Е. Андреевского ; изд. Ф. А. Брокгаузъ, И. А. Ефронъ - С. Петербургъ: Семеновская Типо-Литография, 1890. - № 92. - Т 1 а. - 957 с.

7. Огар Е. Українська мова в сучасній мовній ситуації в Україні [Електронний ресурс] / Е. Огар. - URL: http//ji.lviv.ua/n12texts/ohar.htm/.

8. Міхновський М. Націоналізм - Всесвітня сила / Микола Міхновський // Націоналізм. Антологія. - К.: Смолоскип - 2002. - С. 147-158.

9. Энциклопедический словарь / изд.: Ф. А. Брокгаузъ, И. А. Ефронъ. - С. Петербургъ: Типо-Литография И. А. Ефрона, 1897. - Т. ХХІІ. - 480 с.

10. Святовець В. Ф. Словник образотворчих засобів. Тропи та стилістичні фігури / В. Ф. Святовець ; за ред. В. В. Різуна. - К., 2003. - 178 с.

This paper deals with a wide range of political and psychosocial problems, updated Ukraine military events that presented in the media discourse in binary language stereotypes

The purpose of the article is to propose the basics of linguo-semantic oppositions classification typical for journalistic materials in connection with the mentioned problem.

The subject predetermines the priority of topic group vocabulary study related to the social situation in the country which has exacerbated internal problems and negative moods, putting into contradiction two types of consciousness.

The central aspect of the study is the components of binary oppositions in which the base object - Ukraine - is presented as a dichotomy: East - West, Ukrainian - Russian, «Naftogaz» - «Gazprom», island (Crimea) - continent, future - past, Easterners - Banderians, Victory Day - day of remembrance, and so on. Logical conditions for the formation of such oppositions really exist. The objectives of the paper is to show the basis of such differentiation - and in most cases antinomies are generated on the basis of ideology, rejection of one another, that is on the mental level, although it may have been generated by history, but can not be justified as a norm for the society existence.

The paper fixes the vocabulary and stylistic figures of journalistic material that exemplifies the language landscape.

Keywords: media discourse, linguo-semantic opposition, nominative value topic group vocabulary.

В статье рассматривается широкий спектр политико- и психосоциальных проблем, актуализированных в Украине военными событиями, представленными в медийном дискурсе в бинарных языковых стереотипах.

Центральным аспектом исследования выступают компоненты бинарных оппозиций, в которых базовый объект - Украина - представлен как дихотомия: Восток - Запад, украинцы - русские, «Нафтогаз» - «Газпром», остров (Крым) - материк, будущее - прошлое, жители Востока - бандеровцы, День Победы - день Памяти и т. д.

Логические предпосылки для формирования подобных пар существуют, в работе показана основа размежевания; и в большинстве случаев антиномии порождаются на почве идеологии, отсутствия желания понять друг друга, сблизить позиции, то есть на ментальном уровне, что, возможно, и обусловлено историческими причинами, однако не может быть воспринято как норма сосуществования в пределах одной страны.

В работе зафиксированна лексика и стилистические фигуры из журналистских материалов, с помощью которых наглядным предстает современный языковой ландшафт.

Ключевые слова: медийный дискурс, языковые семантические оппозиции, номинативное значение, тематическая группа.

Размещено на Allbest.ru