Італійський вплив на україномовні Інтернет-газети в Італії

У статті розглядаються мовні особливості української діаспори в Італії, зокрема, зосереджується увага на впливі італійської мови на україномовні інтернет-газети в Італії.

Незважаючи на актуальність означеної тематики та на зусилля останніх років заповнити нестачу студій, присвячених україномовній діаспорі в Італії, досліджень бракує.

Ми не розглядаємо соціодемографічних даних, причин та характеристик міграції в Італії, адже вони вже були об'єктом нашого обговорення. Зі стислим оглядом про вчених, які займаються питаннями української діаспори в Італії, можна ознайомитися в одному з досліджень автора [1].

1. Україномовні газети та інтернет-видання в Італії

В Італії друкується низка україномовних періодичних видань. Назвемо найпоширеніші україномовні1 газети та інтер- нет-сайти 2. Насамперед слід згадати: а) часопис «До світла», що виходить за сприяння Української греко-католицької церкви та надає читачам духовну підтримку. Це періодичне видання розповсюджується серед українців у всіх регіонах Італії й висвітлює різноманітні аспекти заробітчанського життя, визначаючи також місце Церкви в ньому; б) «Українську газету» в Італії, засновану в лютому 2006 року видавничим домом «Іноземці в Італії». Це - інформаційно-аналітичне видання й найпоширеніша україномовна газета в Італії. Головний редактор - журналістка Маріанна Сороневич. Вона активно співпрацює з різними газетними та інтернет-виданнями.

З іншомовних газет, що виходять з україномовними вкладками, у яких здебільшого розповідають про події в громаді та публікуються листи читачів, варто згадати також російськомовні газети «Слово» (з редакцією в Мілані) та «Наша газета» (з редакцією в Неаполі).

До електронних ресурсів, присвячених українській міграції в Італії, належать такі інтернет-видання:

<г> незалежний сайт українців в Італії «Лелеки»;

<г> сайт «Української газети» в Італії;

<г> сайт Української греко-католицької церкви.

Незалежний сайт українців в Італії «Лелеки» (http://www. leleky.org/) було відкрито в березні 2008 року. Його створення, за словами засновників, значною мірою було реакцією на фактичну відсутність активного загальноукраїнського інтернет- ресурсу на теренах Італії.

«Українська газета» в Італії - один з перших засобів інформації в цій країні; у липні 2008 року вона створила свою веб-сторінку. Крім рубрик, відображених на паперових носіях, сайт висвітлює широкий спектр актуальних культурних, соціальних, політичних та спортивних подій в Італії, проводить соціологічні опитування, презентує фотоматеріали. Значна увага приділяється міжнародним відносинам між Україною, Італією та Євросоюзом.

Сайт Української греко-католицької церкви в Італії інформує про діяльність там однойменної церкви, про події в церковних громадах, імміграцію крізь призму церковної доктрини.

Зрозуміло, що інтернет-ресурси останнім часом стали найпотужнішим засобом інформації, здебільшого серед молоді або поміж мігрантів, які приїхали в шкільному віці й мають схильність до широкого використання інтернет-мережі.

Слід зазначити, що всі інтернет-ресурси, які здебільшого представляють продовження паперових газет, є феноменом стосовно недавнього часу. Існування інтернет-видання сприяє полегшенню (віртуального) процесу агрегації української громади в Італії, особливо там, де можливості спілкування українською мовою або доступ до україномовних каналів обмежено. Звісно, роль електронних ресурсів посилюється з часом, особливо серед покоління, яке народилося в Італії або в дитинстві мігрувало в цю країну.

2. Україномовні газети в Італії: деякі зауваження

На цьому етапі дослідження проаналізовано обмежений корпус журналістських даних. Розглянуто близько 20 газетних фрагментів (усі - в електронному форматі), бо ми з очевидних причин не мали фізичного доступу до паперових варіантів 3. Незважаючи на це, маємо намір у майбутньому збільшувати кількість корпусу, щоб запропонувати ґрунтовніший аналіз.

У тезах доповіді «Італізми в українських ЗМІ: мова газет» [2, с. 4-5] зазначається, що журналістський дискурс та текст, на відміну від мовлення пересічного українця, показує свою специфіку, а саме:

а) письмовий текст є завжди точніший, ніж усне мовлення. Насправді вже під час формальних інтерв'ю за допомогою диктофона респонденти обирають більш контрольовану мову, намагаючись уникнути (але не завжди вдається) очевидних відхилень від української норми та італійських елементів;

б) кількість лексичних та семантичних італізмів істотно зменшена в мові газет;

в) журналісти, які працюють для різних видань, мають переважно вищу освіту, часто саме в царині журналістики. Тому вони свідоміше ставляться до українського слова, особливо в паперових виданнях. Проте було особисто спостережено, що на журналістів у неофіційних ситуаціях впливала італійська мова. Вони використовували типові для мігрантів італійські вкраплення та лексичні елементи, як наприклад: сьогодні я підійшла до фіскаліста (= податківця) тощо.

Зрозуміло, що завдання журналістів складне. Вони зобов'язані звертатися до гетерогенної публіки читачів, серед яких є різноманітна маса працівників, котрі не завжди мали змогу отримати середню або вищу освіту. Тому україномовні журналісти займають позицію культурного посередника між двома культурами й повинні передати специфічність італійської адміністративної системи українською мовою.

Відомо, що перші слова, засвоєні українцями Італії, стосувалися юридично-адміністративних термінів і певних італійських реалій [1, с. 46], які не мали безпосереднього відповідника в українській мові або вживалися в інших контекстах у першій мові. Наведемо типові зразки: пермес(с)о ді соджорно та лаворо (укр.: дозвіл на проживання та працевлаштування), карта ідентіта (еквівалент українського внутрішнього паспорта) та ін.

Було також зазначено, що газетні видання за останні роки приділяють більшу увагу якості мови в порівнянні з першими спробами на початку 2000-х років.

3. Аналіз інтернет-газетних фрагментів

У цьому розділі для аналізу пропонуємо окремі фрагменти з інтернет-видання «Української газети» в Італії [6]. Зауважмо, що ми розглядаємо лише специфіку впливу італійської мови на журналістський текст і залишаємо поза увагою ідіостиль журналіста та граматичні відхилення від норм сучасної української мови. Це може бути об'єктом окремого дослідження.

У заголовку однієї зі статей «Проживання в країнах ЄС з італійським пермессо» відразу впадає у вічі давно засвоєна та розповсюджена в мовленні мігрантів реалія «permesso», що є частиною згаданого словосполучення «permesso di soggiorno»; український еквівалент - дозвіл на проживання. Це доказ того, що окремі слова щодо юридично-адміністративної сфери остаточно ввійшли до постійного складу мовлення пересічного україномовного носія. Отож, їх не можна розглядати як результат взаємодії соціолінгвістичних та психолінгвістичних процесів адаптування до мовного середовища, залежно від співрозмовника та комунікативного контексту, як стверджує Перотто [4, с. 3-5]. Безсумнівно, що україномовні журналісти навмисно вживають уже засвоєні в мовленні мігрантів (або загальновживані в італійському соціумі) слова в заголовках статей з комунікативною інтен- цією, щоб відразу привернути увагу читачів до змісту повідомлення, наприклад: «Що таке і чому слід платити абонемент Rai4 (сапоне Rai)?».

Насправді журналісти в самому тексті здебільшого вживають правильний український еквівалент або використовують лапки, щоб позначити семантично марковані слова та звороти. Однак італійський соціопрагматичний контекст постійно впливає на журналістів, особливо коли статті є перекладом переважно італійського оригіналу. Проаналізуємо такий фрагмент:

«Легалізація (санаторія) в Італії 2012»; у підзаголовку читається: «Легалізація. У разі розірвання робочих стосунків видаватимуть пермессо по безробіттю».

Далі у статті зазначається, що «сім'ї та організації, які подали заяви на амністію своїх працівників, у випадку, якщо їх документація відповідатиме вимогам, будуть запрошені у квестуру для підписання контракту на проживання з іноземцем... Що ж робити, якщо робочі стосунки завершаться до прийому у квестурі? На це запитання дає відповідь циркуляр Міністерства внутрішніх справ... Сім'я та організація зобов'язані заплатити контрибути за час роботи, та, у будь-якому випадку щонайменше за шість місяців..., вони повинні подати заяву до поліції про підміну особи...».

З тексту зрозуміло, що в заголовку комунікативні стратегії звернення до кола читачів ті самі, що й у попередньому прикладі. Скажімо, слово санаторія 5 не перекладається. Проте в тексті виявлено, що значна кількість італійських лексем, які вказують на типові італійські адміністративні реалії, повністю засвоєні навіть у журналістському дискурсі. Крім певних конструкцій, що їх можна інтерпретувати як результат російської або ненормативної (діалектної) інтерференції 6, залежно від наукового погляду, наприклад, по безробіттю, усі підкреслені нами лексеми є загальновживаними та інтегрованими в мовленні українських (російськомовних та україномовних) мігрантів.

Темою суперечки може бути, чи належать визначення поліція і квестура до активної сучасної української лексики, чи, найімовірніше, вони вказують на іншомовне культурне світосприйняття.

Словник української мови [3, т. 11, с. 217], скажімо, тлумачить циркуляр «як письмове розпорядження, наказ директивного характеру, що його надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам». Усі наведені (у статті словника) приклади показують історичну конотацію. Зате його відповідник circolare залишається актуальним і належить до активної адміністративної лексики сучасної італійської мови.

Додатковий аргумент на користь проникнення та інтеграції італійських лексем до української морфологічної системи заробітчан - це відмінювання 7 таких слів, як контрибути (внески у фонд соціального страхування) - контрибутів-, годі порівняти наведений вище фрагмент з таким: «Прийом у квестурі не є формальністю. На ній роботодавець повинен подати квитанції оплати контрибутів та соціальних внесків, а працівник - підтвердити свою присутність в Італії принаймні з 2011 року...».

В іншому уривку читаємо: «Дозвіл на проживання в ЄС дозволяє працювати та навчатися в інших державах Євроспілки довше трьох місяців. Таку можливість надано Європейською директивою № 109 від 2003 (затвердженою в Італії легісла- тивним декретом № 3 від 2007)». Цікаво, що в цьому уривку журналіст вживає специфічну політичну назву, що вказує на старе найменування Євросоюзу. Відомо, що для здійснення економічної та політичної євроінтеграції цей європейський простір ще називався «Comunita Europea» (пор.: англ. European Community). He можна залишити поза увагою транслітероване вживання італійського терміна «decreto legislative», тобто «законодавча постанова». журналістський міграція переклад текст

Нарешті, як уже зазначалося [2, с. 4-5], для читачів, котрі ознайомлені з італійськими мовними структурами та лінгво- культурним контекстом, дослівний переклад італійського тексту є очевидним. Часто в юридичних текстах трапляються такі звороти, як слідувати процедурі, що, незважаючи на орфографічну помилку, є структурною калькою італійської «seguire Іе procedure», яка часто вживається в юридичних текстах.

Стосовно інтернет-сайта «Української газети» в Італії слід зауважити, що під заголовком «Домівка», крім українських титрів, також вживаються засвоєні в мові мігрантів італійські слова: «coif е badanti» 8, що, на нашу думку, є квазі-синоніміч- ними й означають роботу доглядальниць за людьми літнього віку (рідше - дітьми) та одночасне виконання функцій домашньої робітниці (італ. collaboratrice domestica).

Висновки