Українські аналоги ділових світових брендів у національній медіасистемі

In this study is defined one of the major trends shaping business publications in Ukraine, which in the short term has to form its own media system. Communicative integration in Europe, according to the author, has contributed to the dynamic development of media relations; enhance the image of the media market competitive opportunities of Ukrainian media on the international arena. Having considered the socio communicative essence of two Ukrainian business publications "Forbs Ukraine" and "Business Week FT", which are the US and British media business models.

Key words: media, the business media, traditions, trends, professional standards, communicative integration.

Мета статті - з'ясувавши соціокомунікативну функцію журналу "Forbes Україна" та газети "Деловая неделя-FT", визначити один з основних напрямів формування національної системи ділових медіа в України.

Результати

Починається таке формування з набуттям країною незалежності й прямо пов'язане із соціально-економічною ситуацією в державі. Український ринок ділової преси стабільно, хоча й із різним рівнем функціонування, зберігає свою присутність у системі вітчизняних ЗМІ. Бізнес-медіа впродовж понад двох десятиліть залишаються одним із головних каналів соціальної комунікації.

Виникнення цього різновиду видань пов'язане з появою нового соціально-економічного класу в Україні - класу підприємців, виокремлення приватного капіталу й власності з державного контролювання та з початком ділової активності суб'єктів господарювання. Характер аудиторії ділової преси дає змогу припустити, що саме цей тип видань має всі шанси для формування нової якісної преси [4, с. 67-69].

Ділові медіа "формують інформаційну інфраструктуру, що забезпечує потреби підприємців, пропагує принципи ринкової економіки, поширює законодавчу та нормативну інформацію, створює позитивний імідж вітчизняного бізнесу" [2, с. 17]. Дослідження ділових медіа має велике практичне значення, оскільки "83% журналістів переконані в тому, що дослідження допомагають покращити журналістський продукт; три чверті журналістів вважають, що дослідження необхідно проводити для контролю досягнутих результатів. І навіть у редакційному плануванні багатьох медіа дослідження відіграють центральну роль: у понад 90% редакцій дані досліджень залучаються до концепції під час повторного випуску або реформ" [3, с. 256].

Сьогодні в Україні функціонує близько 200 ділових медіа різних типів. Для аналізу ми відібрали два видання: "Forbes" та "Деловая неделя-FT", що репрезентують американську та англійську моделі ділової преси.

"Forbes" - американський діловий журнал, один із найавторитетніших і найвідоміших у світі економічних друкованих видань. У США "Forbes" є другим за обсягом аудиторії з накладом понад 900 тис. примірників. Заснований 1917 р. Бертом Форбсом журнал став першим незалежним, власне діловим виданням США. Берт Форбс - талановитий досвідчений журналіст - "увів нову методику роботи з компанією у ділову журналістику, висвітлюючи інформацію, що впливає на поведінку, використовуючи контакти з інвестиційними банкірами як джерелом конфіденційної інформації. Серед його досягнень - колонка "Факт і коментарій" та щотижневі звіти про ринок фінансів. Колонка друкувалася в понад 100 газетах" [5, с. 27]. Визнання журнал отримав завдяки своїм сміливим розслідуванням у світі бізнесу та об'єктивним оцінкам подій, а також різним спискам і рейтингам, що публікуються ним. Найбільшу популярність здобув список мільярдерів світу.

Необхідно зазначити, що середня вартість полоси реклами у "Forbes" - близько 114 тис. дол. США. У 2007 р. за доходами журнал вийшов на перше місце із показником близько 427,5 млн дол., із них 369,3 млн (86, 4%) - від продажі реклами.

У 2007 р. контрольний пакет акцій "Forbes", що належить непублічній кампанії, яку контролює сім'я Форбсів, придбав фонд прямих інвестицій "Елевейшн партнерс". Окрім найдавнішого видання журналу, компанія має телевізійні проекти за участі авторів журналу, організовує різні конференції, зокрема із економічних, фінансових та інвестиційних проблем. Аудиторію друкованого "Forbes" становлять читачі, річний дохід сімей яких - понад 111, 30 тис. дол. США.

Характерною рисою діяльності компанії є її активна міжнародна експансія. Журнал "Forbes" виходить у Польщі, Туреччині, Південній Кореї, Японії, Китаї, Індії, Хорватії, Румунії, Ізраїлі, Латвії, Словакії, Індонезії, Болгарії, Казахстані, Україні, Росії, а також

Forbes Africa I Forbes East. Він має також і електронну версію - портал www.forbes.com - як незалежне від друкованого інтернет- видання з оригінальним контентом і власними авторами. Упродовж робочого дня друкується тут близько півтори тисячі матеріалів.

Українська версія журналу "Forbes Україна" видається російською мовою з березня 2011 р. Видавцем журналу виступила UMH group. Про отримання ліцензії на видання заявив засновник UMH group Борис Ложкін 13 серпня 2010 р. Першим головним редактором став Володимир Федорін, який до цього обіймав посаду заступника головного редактора російської версії "Forbes". Восени наступного року запущений додаток "Forbes Woman", у вересні 2012 р. почав працювати сайт forbes.ua, ще через рік запускається IPad-версія видання. Український "Forbes" у першій п'ятірці за показниками - таку заяву зробив відповідальний за глобальний розвиток бренду Мігель Форбс. Потрібно зазначити, що зовні й концептуально українська версія наближається до американського аналога.

У червні 2013 р. оголошено, що група компаній "СЄПЕК" Сергія Курченка купила UMH group і об'єднала її в Український медіахолдинг. Тоді ж головний редактор Володимир Федорін заявив, що покидає видання у зв'язку зі зміною власника компанії. Володимир Федорін вважає продаж "Forbes Україна" закінченням проекту й упевнений, що покупець має на меті досягнення однієї з трьох поставлених цілей: зробити так, щоб журналісти мовчали перед виборами Президента, виправити й покращити свою репутацію, використовувати видання для вирішення питань, які не мають нічого спільного з медіабізнесом. Керуватиме UMH Group спеціально створений підрозділ СЄПЕК - компанія "СЄПЕК-Медія".

У липні 2013 р. головним редактором призначений Михайло Котов, який до цього очолював видання "Газетами", а вже у листопаді спалахнув скандал - 14 журналістів написали заяви про звільнення у зв'язку зі зміною редакційної політики. Колективну заяву опублікувала на своїй сторінці у Facebook шеф-редактор "Телекритики" Наталія Лігачова. Першими у списку стояли прізвища шеф- редактора Бориса Давиденка та головного редактора сайта Forbes.ua Олександра Рубана, який у коментарях "Українській правді" повідомив, що головний редактор проекту "Forbes Україна" Михайло Котов без пояснення відхилив раніше прийняту заявку теми про радників першого віце-прем'єра Сергія Арбузова. "Це не останнє звільнення в українському виданні "Forbes", - написав на своїй сторінці Facebook колишній головний редактор сайту видання Леонід Бершидський.

Україномовну версію сайта forbes.ua запущено в січні 2014 р., хоча журнал і надалі видається лише російською мовою.

У березні 2014 р. стало відомо, що американський "Forbes" відкликає ліцензію на випуск української версії журналу в компанії UMH Group. Це сталося після того, як видавничий дім покинув віце-президент компанії Мігель Форбс. Саме він опікувався виділенням ліцензії підручному родини президента Віктора Януковича - Сергію Курченку. Щоправда, у видавництві запевняють, що звільнення Мігеля Форбса відбулося ще у грудні 2013 р.

Щомісячник "Forbes Україна" має формат А 4, обсяг від 128 до 174 шпальт, 140-180 с., наклад 30 тис. примірників. Це журнал для лідерів: від олігархів, топ-менеджерів великих компаній до студентів. Сайт - www.forbes.ua.

Журнал має постійні рубрики: "Главная", "Бизнес", "Государство", "Рейтинги", "Стиль жизни", "Самообразование", "Woman".

Медійний контент видання характеризує його структура. Перші особи. Який шлях веде до успіху? Історія перемог і поразок лідерів сучасного бізнесу. Великий бізнес. Чому окремі компанії процвітають, а інші занепадають? Аналіз корпоративної практики в усіх сферах економіки - від фінансів, фарм-індустрії та авіації до агропрому. Гроші. Поради з інвестування, портрети кращих управлінців, колонки фінансистів. Підприємці. Історії малого й середнього бізнесу в стислому форматі викладені оглядачами "Forbes Україна". Ідеї та думки. Провідні експерти, бізнесмени, політики про ключові проблеми економіки і суспільства. Технології. Докладний аналіз нових технологій і трендів. Здоров'я. Щасливе життя за останнім словом медицини. Стиль. Як витратити гроші розумно: подорожі, хобі, покупки, вино, ресторани. Аудиторія: шлях до саморозвитку, готові до розумного ризику, сприйнятливі до нових ідей. Мають достатньо засобів для того, аби здійснювати інвестиції. Цінують свій час і намагаються використати його з максимальною ефективністю.

У 2014 р. журнал "Forbes Україна", що розповсюджується на території всієї країни, за результатами інтернет-голосування читацької аудиторії у номінації "Друковані видання. Ділове видання" визнаний найвпливовішим в Україні [6].

За ліцензією англійської газети "Financial Times" в Україні виходить і всеукраїнська ділова газета "Деловая неделя-FT" - продукт Видавничого дому "CN - Столичные новости", що належить медіа-магнатові В. Рабіновічу. Видається "Деловая неделя-FT" на 24 шпальтах, форматом В 2, щотижнево (у четвер), загальною кількістю 30 тис. примірників. Розповсюджується за передплатою, роздрібними продажами та має ін- тернет-версію (www.dt.kiev.ua).

Як і "Financial Times", "Деловая неделя-FT" із перших днів свого існування позиціо- нувала себе як якісне видання для елітарної ділової читацької аудиторії. Водночас реалії українського медіаринку та економічно- політичного стану в країні внесли свої корективи.

Якщо "Financial Times" виникла в період, коли Велика Британія вже мала могутній, виокремлений середній клас та стояла на шляху до завершального етапу формування ділової, фінансової та економічної еліти в країні, то ситуація в Україні виявилася прямо протилежною. Ще не сформувався середній клас як такий, а ділову еліту взагалі важко було назвати елітою через низький інтелектуальний та освітній рівень. Українському читачеві потрібен "вихователь", а не коментатор чи аналітик.

Таким чином, несформованість читацької аудиторії, занепад економіки не дали можливості "українському "Financial Times" стати аналогом "британського "Financial Times". Відштовхнувшись від англійської концепції, редакція газети "Деловая неделя-FT" швидко зрозуміла, що видання потрібно переформатувати відповідно до ситуації. Інформаційний вакуум українського бізнесу вступав у суперечність із розпочатими позитивними віяннями в економічній розбудові країни. База, на якій започаткована "Financial Times", аудиторія газети у Великій Британії вже сформовані. Україна, проте, лише ставала на шлях економічно-фінансових реформ.

"Деловая неделя-FT" почала процес налаштування на українського читача, намагаючись при цьому зберегти ознаки "Financial Times". Так, цільова аудиторія "Деловой недели-FT" - політики, бізнесмени, топ-менеджери підприємств та компаній, фінансисти, банкіри тощо. Контент видання також твориться у форматі "Financial Times". Це, зазвичай, аналіз політико- економічних та фінансових подій в Україні та світі, що безпосередньо впливають на бізнес- клімат, новини товарних ринків, компаній, культурне життя тощо.

Концепція видання складається із двох головних блоків - "ДН-Україна" та "ДН-Світ". Контент "ДН-Україна" будується та видається українською редакцією і має такі рубрики: "Політика" - аналіз внутрішніх та зовнішніх подій, що стосуються безпосередньо України та впливають на бізнес-клімат у ній. "Макроекономіка" - аналіз макроекономічних процесів в Україні, а також нові законодавчі ініціативи, що впливають на бізнес- клімат держави. "Банки та фінанси" - аналіз найбільш помітних подій на фінансових ринках країни, а також подій у банківській сфері. "Компанії та ринки" - аналіз головних подій на товарних ринках та найбільш значущих подій у діяльності українських компаній. "Люди, технології, стратегії" - інформація про найбільш успішні українські компанії, стратегії їх успіху; про успішних бізнесменів та топ-менеджерів; про нові технології управління компаніями; про технології розвитку бізнесу та самовдосконалення менеджерів. "Культура" - висвітлення найяскравіших подій у культурному світі країни. "Стиль" - подача інформації, необхідної для підтримки відповідного іміджу бізнесменів та топ-менеджерів.

Контент "ДН-Світ" готується на матеріалах газети "Financial Times" для таких рубрик: "Світові новини", "Аналіз і коментарі", "Погляд зсередини", "Компанії та ринки", "Культура", "Стиль", "Спорт". Візуально "Деловая неделя-FT" нагадує "Financial Times". Це стосується дизайнерських рішень, починаючи від типу набору текстів, шрифтів і до розміщення фотографічних матеріалів, малюнків, графіків тощо. Відмітне те, що у "Деловой недели-FT" дещо більше ілюстративного. Таким чином, зовні та на рівні концептуальному "Деловая неделя-FT" начебто відповідає "Financial Times", однак це лише заявлена, візуальна відповідність.

Після того, як видавці усвідомили необхідність переорієнтації класичної моделі "Financial Times" на українські реалії, почалися зміни, що не завжди мали позитивні наслідки. Залишаючись у форматі ділового видання та намагаючись бути якісною газетою, "Деловая неделя-FT" пішла за читачем. З одного боку, блок "ДН-Світ" мав усі ознаки якісного видання, оскільки копіювався з "Financial Times", а з іншого - блок "ДН- Україна" почав так звану "масовізацію інформації". Газета стала публікувати сенсаційні матеріали, розглядати різноманітні сутички, наприклад, між банками та клієнтами, використовувати інформацію не завжди із авторитетних та перевірених джерел тощо. Як наслідок - сьогоднішній варіант "Деловой недели-FT", тобто утворення так званого "масовізованого економічного видання" з елементами якісного ЗМІ. Це свідчить не про концептуальне "пожовтіння" газети, а про її адаптацію до читацької аудиторії. "Деловая неделя-FT" не могла собі дозволити виходити повністю у форматі "Financial Times".

Українське бізнесове життя та економічні, політичні реалії не можна прирівняти до британських, однак згадане видання повинне змінюватися разом зі змінами запитів читацької аудиторії та країни, поступово наближаючись до формату якісного видання без ознак "масовості".

Сьогодні "Деловая неделя-FT" - це газета з найтенденційною подачею новин тижня й ілюзією опозиційності, але без фанатизму. Професійні коментарі поступово витісняють суб'єктивні оцінки журналістів. Такі позитивні ознаки "Деловой недели-FT", безумовно, мають підтримуватися та вдосконалюватися, а таких негативних рис, як періодичний передрук матеріалів інших видань, зокрема вітчизняних (наприклад, в інтернет-версії "Деловой недели-FT" час від часу трапляються матеріали з інших інтернет-сторінок без посилання на джерело інформації), необхідно позбуватися, і дисонансу сухої мови статей про законодавчу сферу, написані юристами, із жвавою мовою журналістів.

Висновки

У результаті проведеного дослідження ми, з'ясувавши соціокомунікативну функцію журналу "Forbes Україна" та газети "Деловая неделя-FT", дійшли таких висновків.

На українському інформаційному ґрунті можуть бути вдало застосовані американська та англійська моделі ділової періодики, що репрезентують класичний варіант якісної, чітко структурованої, сегментованої та систематизованої ділової преси, що багато років опрацьовувала та виробляла параметри видання економічної періодики й сьогодні є прикладом успішного медіабізнесу. Водночас ми бачимо, що Україна не копіює англійську чи американську моделі, оскільки це неможливо з багатьох причин, починаючи з розбіжностей у структурі інформаційного простору й закінчуючи відмінностями в державному устрої, економіці та діловій, бізнесовій активності. журнал видання бренд бізнес

Український медіаринок ділових видань використовує британську та американську практику як теоретичну базу для формування національної економічної преси. Зрозуміло, що англійські та американські стандарти не завжди відповідають українським реаліям та потребам. Залучаючи в національний медіаринок ділових видань перевірені та досконалі механізми, засоби та стратегії формування економічних засобів масової комунікації та інформації, Україна отримує професійні орієнтири, приклади та можливість міжнародного комунікативного обміну.

Формування вітчизняного медіаринку ще не завершене й потребує подальшого розвитку та вдосконалення, отже, можемо говорити, що українські ЗМІ мають певні тенденції, а не традиції. Вивчення європейського та американського досвіду, застосування його позитивно впливають на процес еволюційних змін національного інформаційного простору.

Орієнтація на відомі міжнародні ділові видання засвідчує один із ефективних шляхів побудови національної медіасистеми. Відтак процес переходу українських медіа від радянської моделі до демократичної характеризується наслідуванням загальноєвропейських традицій та головних тенденцій, зокрема в системі ділових медіа, де формуються новий тип журналістики, нові професійні стандарти й особливості.

Список використаної літератури

1. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікацій і міжнародні відносини / О.В. Зернецька; НАН України. Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин. - Київ: Освіта, 1999. - 351 с.

2. Мельник Г.С. Деловая журналистика: учеб. пособ. / Г.С. Мельник, С.М. Виноградова. - Санкт-Петербург: Питер, 2010. - 304 с.

3. Hohlfeld Ralf : Journalismus und Medienfors- chung. Theorie, Empirie, Transfer, Konstanz / Ralf Hohlfeld. - 2003.

4. Мурзин Д.А. Деловая пресса / Д.А. Мурзин // Типология периодической печати: учеб. пособ. / под ред. М.В. Шкондина, Л.Л. Реснянской. - Москва, 2007. - С.104-120.

5. Вырковский А.В. Деловые журналы США и России: прошлое и настоящее / А.В. Вырковский // отв. ред. и сост. Е.Л. Вартанова; науч. ред. Н.В. Ткачева. - Москва: Медиа-мир, 2009. -160 с.

6. Інтернет-портал для споживачів "Favor" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.favor.com.ua/vote/media/busine ss-publication/? results=1#ixzz33TnGJ2Nf.

Размещено на Allbest.ru