Стратегії і тактики легітимації соціодискурсивних ролей респондента в жанрі французького газетно-журнального інтерв’ю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегії і тактики легітимації соціодискурсивних ролей респондента в жанрі французького газетно-журнального інтерв'ю

Вважаючи на інтенсивність впливу сучасних засобів масової інформації на мислення індивіда, формування його мовної картини світу, загальної когнітивної бази, ціннісних орієнтирів, моделей поведінки, лінгвістичне дослідження легітимації одного з суб'єктів такого впливу - респондента французького газетно-журнального інтерв'ю - є актуальним і відповідає загальному спрямуванню сучасних мовознавчих розвідок на вивчення особливостей функціонування медійного дискурсу.

Метою статті є виявлення та системне представлення стратегій і тактик легітимації соціодискурсивних ролей респондента друкованого інтерв'ю. Об'єктом дослідження є медіадискурс у жанрі французького газетно-журнального інтерв'ю. Предмет складають лінгвопрагматичні засоби легітимації соціодискурсивних ролей респондента у французькому газетножурнальному інтерв'ю.

За дефініцією П. Шародо, стратегії легітимації покликані гарантувати право на вступ до комунікації, тобто забезпечувати адекватність між актом мовлення, ситуацією і статусом мовця [1:340]. Легітимація респондента у медійному жанрі французького друкованого інтерв'ю базується на визначенні позиції авторитету, що гарантує комунікативні повноваження респондента в ситуації конкретного інтерв'ю.

Безпосереднім об'єктом легітимації виступають соціо- та комунікативно-дискурсивні ролі респондента у французькому газетно-журнальному інтерв'ю. Соціодискурсивні ролі є первинними відносно будь-якого акту мовленнєвої взаємодії та відповідають позиціям суб'єкта в різний час в різних системах відношень. До соціодискурсивних ми відносимо ролі знавця або експерта; лідера, авторитету; учасника подій; свідка.

Легітимація ролі знавця реалізується у французькому газетно-журнальному інтерв'ю валоризацією відповідного епістемічного статусу. Ядерним виразом такої легітимації є формула «on dit parce qu'on sait». Яскравим прикладом надання респонденту експертних повноважень є метафорична презентація відомого архітектора Жана Нувеля у ліді інтерв'ю, присвяченого питанням оновлення Парижу, його майбутнього обрису: ce Nobel de I'architecture sait de quoi il parle [4]. Отже, актуалізацію/валоризацію епістемічного модусу респондента ми розглядаємо як один із тактичних прийомів легітимації ролі знавця або експерта.

Гарантією очікуваного епістемічного статусу респондента ми вважаємо й посилання на певні ідентифікувальні факти, як у наступних прикладах: Pour Gilles Yabi, analyste politique independant et specialiste de l'Afrique de l'Quest, la demiёre manoeuvre du president ivoirien vise a reporter l «election presidentielle jusqu'a ce qu'il soit assure de sa reelection [5]; Luc Rouban est directeur de recherche au Cevipof (CNRS) etprofesseur a Sciences-Po. Ses travaux portent sur les transformations du secteur public en Europe [6]; Comment definiriez-vous cette «certaine idee de la Grece» qui vous anime depuis votre enfance? [7]. У першому фрагменті легітимація ролі знавця забезпечується ідентифікацією респондента як аналітика, спеціаліста. Атрибуція респондентові наукових праць із зазначенням теми досліджень легітимує його експертні повноваження у другому із наведених прикладів. В останньому фрагменті інтерв'ю у відносній конструкції актуалізується довготривале (з самого дитинства) захоплення респондентки «ідеєю Греції», що імплікує достатній досвід, обізнаність, експертність.

Валоризація відповідного діяльнісного модусу також гарантує певний епістемічний статус, а отже й експертні повноваження респондента: - Vous dites que la recherche biologique et medicale est en danger, expliquez-vous… - Oui, contrairement a ce que vient de proclamer le directeur du CNRS. En France, on fabrique les bouteilles et les bouchons mais pas les grands crus. Pendant quatre ans, j'ai epluche _plus de 200 000 _publications de nos 12 000 chercheurs universitaires de biologie et de medecine dans 2 000 journaux de langues anglaise. La France obtient des resultats calamiteux dans les classements internationaux, nous ne sommes pas meme au 5e rang, mais au 5e balcon… [8]. Роль експерта у наведеному прикладі легітимується називанням відповідної практики, суб'єктом якої є респондент (eplucher) та підкріплюється численними кількісними аргументами.

Контекстуалізацію респондента в рамках суспільної практики розглядаємо як наступний тактичний прийом легітимації ролі знавця: Vous etes a Paris pour une conference centree sur la lutte contre le racisme et l'antisemitisme sur Internet [9]. Участь у конференції, присвяченій проблемам розповсюдження расистських і антисемітських ідей у мережі Інтернет, імплікує обізнаність, експертність респондента у цих питаннях.

На думку Н.Д. Арутюнової, знання та уявлення в значній мірі каузуються перцепцією [2:421]. У наступному прикладі респондент самоутверджується в ролі носія певних переконань, посилаючись саме на перцептивний досвід (j'ai vu, j'ai entendu): -

Avec tous les diktats qui pesent sur la vie des femmes, notamment en matiere d'apparence et de beaute, vous paraissent-elles plus permeables a la honte? - C'est difficile a dire. Les hommes aussi la subissent. Mais les femmes sont davantage soumises par la culture de la honte du corps, et ce depuis des siecles. Par exemple, j «ai vu en Italie des chemises de nuit fendues au bon endroit pour que monsieur puisse planter un enfant dans madame sans la voir nue. J'ai aussi entendu des femmes d'un certain age dire: «Quand le plaisir sexuel me surprenait, j'avais honte'' [10].

Слід відзначити, що обізнаність респондента, як результат певного досвіду (адже, нагадаємо, когнітивний цикл, за Н.Д. Арутюновою, «розгортається від сприйняття до знання» [2:415]), є однією з умов його участі в інтерв'ю і в якості носія інших ролей, які буде розглянуто далі.

Легітимація ролі лідера, авторитета здійснюється, насамперед, посиланням на ідентифікувально-валоративні та кваліфікативні факти: La climatisation americaine a eu raison du crane le plus celebre de France, apres celui de Fabien Barthez. Et c «est enrhume, mais aureole du prix Pritzker, que Jean Nouvel est rentre de Washington [4]. Таке досить нестандартне та водночас поетичне представлення респондента у ліді інтерв'ю звичайно привертає увагу і містить номінації самого респондента та його стану, які визначають позиції лідерства, авторитету, підкріплені нещодавніми досягненнями, що пояснює й легітимує участь Жана Нувеля в інтерв'ю.

Роль носія авторитетної позиції може забезпечуватись й посиланням на досвід респондента у певній галузі чи колі питань: Vous avez soixante ans de carriere derriere vous… La maniere de faire de la musique a-t-elle change depuis 1950? [11]. Шістдесятирічна музична кар'єра Д. Баренбома обумовлює багатий досвід і є достатньою підставою, щоб пропонувати йому роль авторитета у світі музики. Легітимація ролі носія авторитетної позиції у наведеному прикладі здійснюється за рахунок актуалізації тривалого професійного стажу респондента. У наступному фрагменті журналіст в апозитивній конструкції надає додаткову інформацію про респондента, яка становить вказівку на досить тривалий період часу, протягом якого респондент реалізує творчі задуми в галузі архітектури: А 62 ans, Jean Nouvel, qui depuis trente ans cherche a elargir le champ de l'architecture, entretient un lien etroit avec l'art [4]. Отже, довгочасність професійної або творчої діяльності обумовлює певний досвід, який гарантує авторитетність позиції респондента і наділяє його відповідними комунікативними повноваженнями.

Легітимація ролей учасника і свідка, чітке розмежування яких нерідко становить певні труднощі, може відбуватись за рахунок відповідних кваліфікацій респондента, як у наступній дієприкметниковій конструкції у прикладці, що виконує функцію обставинного означення: Convie a debattre dans de nombreuses emissions televisees et radiophoniques, qu'avez-vous retenu de cet esprit frangais que vous prisez tant? [12]. Запрошуваний до участі у численних французьких теле - та радіодебатах респондент (німець за національністю, що відомо з попереднього контексту), на думку журналіста, має що сказати в інтерв'ю про французьку дотепність. Роль учасника медійних дебатів передбачає певний досвід і, як наслідок, - обізнаність з відповідного кола питань.

Відчутний легітимаційний ефект можуть мати й посилання на відповідні діяльнісні факти, як у наступному прикладі:…Peut etre que cette forme de spontaneite l «a rendu aussi populaire. Combien de _ fois I'ai-je suivi dans les usines ой, apres ses discours, il _parlait avec les ouvriers de velo, de braquet, et c'etaient des discours authentiques [13]. Семантика знаходження поруч, споглядання, індукована дієсловом suivre і адвербіальним вигуком риторичного характеру combien de fois у функції кількісного аргументу, легітимує роль свідка і надає респонденту повноваження бути виразником певної думки.

Валоризація відповідного споглядального модусу також легітимує роль свідка: - Est-ce, selon vous, ce combat contre le temps qui le (N. Sarkozy; коментар наш - Ю.Т.) rend si nerveux? - Mais il n «est pas nerveux, encore un cliche. Il est tres impatient, ce qui n'a rien a voir. Il est meme pose, reflechi. J'ai assiste a des entretients рй la part de silence et de reflexion etaient preponderates… [13]. Я. Реза доводить своє право на думку, що не співпадає з думкою журналіста, завдяки семантиці «присутності, находження поруч із об'єктом споглядання», індукованої предикативною групою assister a des entretients. Самопозиціонування як «свідка» гарантує респондентці комунікативні повноваження «носія правдивої версії».

Важливу роль у легітимації ролі свідка відіграють й предикати чуттєвого сприйняття. У наступному фрагменті того ж інтерв'ю Я. Реза, категорично відхиляючи досить небажані припущення журналіста, позиціонує себе як безпристрасний свідок, спостерігач, що зобразив лише те, що бачив та відчув: - On peut egalement vous renvoyez le reproche inverse et vous accuser d «etre sans recul, sous la coupe de celui que vous portraiturez, de boire ses paroles comme du petit lait, de le tutoyer, d'etre tutoyee par lui, bref, d'avoir les defauts de celle qui, objectivement, debute en politique… - … et d'etre atteinte du syndrome de Stockholm, c «est ga? Mais pas du tout. Vous avez remarque, j'espёre, que je ne juge jamais ni prends parti. Je ne suis ni dans le denigrement ni dans l «admiration. Entre les deux, il y a place, me semble-t-il, pour une observation, je dirais presque picturale. J'ai vu, _j'ai senti des choses que _j'ai dessinees [13].

Часто легітимація ролей учасника чи свідка, спостерігача відбувається імпліцитно, на рівні дискурсу носіїв цих ролей. Саме на цьому рівні їх (ролей) розрізняння буває більш очевидним, адже, як зауважує П. Шародо, опис і оповідь (як способи організації дискурсу) відрізняються типом погляду на світ, який вони відбудовують, і ролями, які виконують суб'єкти опису чи оповіді [3:653,709]. Якщо опис репрезентує світ, як існуючий тут і зараз, незмінний, такий, що має бути лише розпізнаним і показаним, оповідь, навпаки, розкриває світ, що утворюється у самому ході, розвитку, розгортанні послідовності дій, які впливають одна на одну і трансформуються у прогресивному взаємозв'язку. Можна сказати, що опис організує світ таксономічно і фрагментарно, тоді, як оповідь - послідовно і безперервно. Отже, опис - це «відбиток» ситуації чи події. Оповідь - їхнє втілення. Суб'єкти опису частіше виконують роль свідка, спостерігача, який бачить деталі. Суб'єкти оповіді - учасника, який пов'язаний (безпосередньо чи опосередковано) з пережитим, з тим, що є досвідного порядку. Звісно, на спосіб дискурсивної організації певним (і навіть значним) чином впливає й комунікативний намір мовця - зобразити чи розповісти, незалежно від ролі у події або ситуації, проте аналіз фактичного матеріалу дозволяє стверджувати, що наведені з посиланням на думку П. Шародо закономірності домінують в жанрі французького газетно-журнального інтерв'ю.

Отже, підсумовуючи сказане, зазначимо, що «експертність» респондента гарантують актуалізація/валоризація його епістемічного статусу, посилання на відповідні ідентифікувальні та праксемічні факти, контекстуалізація респондента в рамках певної суспільної практики, об'єктивація перцептивного досвіду. Лідерство, авторитет забезпечуються та підтверджуються вживанням оцінної лексики, використанням ступенів порівняння, посиланням на досягнення, довгочасну професійну або творчу діяльність, визнання. Легітимація ролей учасника події/ситуації і свідка у французькому газетно-журнальному інтерв'ю відбувається за рахунок семантично релевантної ідентифікації або кваліфікації респондента, його локалізації у події або ситуації, посилань на відповідні діяльнісні факти, валоризації споглядального модусу, актуалізації статусу «наближеної особи», наративного чи дескриптивного способу організації дискурсу носіїв зазначених ролей.

Зауважимо, що в одному текстовому фрагменті може бути легітимовано відразу кілька ролей респондента, що надає йому додаткових комунікативних повноважень та гарантує переконливість інформації або думки.

Література

масовий соціодискурсивний респондент інтерв'ю

1. Dictionnaire d'analyse du discours / sous la direction de P. Charaudeau, D. Maingueneau. - P.: Edition du Seuil, 2002. - 662 p.

2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова. - М.: Языки русской культуры, 1999. - 896 с.

3. Charaudeau P. Grammaire du sens et de l'expression / Patrick Charaudeau. - P.: Hachette, 1992. - 852 p.

4. L «architecte est un kleptomane. Entretien avec Jean Nouvel. Propos recueillis par Michele Leloup. L'Express du 12/06/2008.

5. «Gbagbo pourrait avoir tout le monde a l'usure.» Interview de Gilles Yabi. Propos recueillis par Thomas Vampouille. Le Figaro du 17/02/2010.

6. Les services publics sont politiques. Entretien avec Luc Rouban. Propos recueillis par Sylvain Courage. Le Nouvel Observateur, №2401, du 11-17/11/2010.

7. «L'enseignement du grec n'est pas un luxe!» Entretien avec Jacqueline de Romilly. Propos recueillis par Francois Busnel. Lire, avril 2004.

8. L «homme qui veut sauver la recherche. Entretien avec Philippe Even. Propos recueillis par Anne Crignon et Sophie des Deserts. Le Nouvel Observateur, №2404, du 8/12/2010.

9. «Un delit est un delit, sur Internet ou ailleurs.» Entretien avec Christian Strohal. Propos recueillis par Pierre Ganz et Michel Faure. L'Express du 21/06/2004.

10. Sans honte, comment pourrions-nous vivre ensemble? Entretien croise entre Karine Tuil et Boris Cyrulnik. Propos recueillis par Dalila Kerchouche. Madame Figaro du 12/12/2010.

11. «La culture permet de mieux se comprendre.» Entretien avec Daniel Barenbom. Propos recueillis par Bertrand Dermoncourt. L'Express du 07/08/2008.

12. «Votre individualisme est une richesse.» Entretien avec Christophe Eschenbach. Propos recueillis par Marie-Laure Germon. Le Figaro du 19/06/2004.

13. Sarkozy par Reza. «Il voulait seduire la France…» Entretien avec Yasmina Reza. Propos recueillis par Jerome Garcin. Le Nouvel Observateur du 23/08/2007.

Размещено на Allbest.ru