Тележурналістка як специфічний вид соціальної діяльності: структурно-функціональний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тележурналістка як специфічний вид соціальної діяльності: структурно-функціональний аспект

І.П. Коваленко

Проаналізовано структурні особливості тележурналистики як специфічного виду соціальної діяльності. Визначено основні напрями тележурналістської діяльності, розкрито їх соціальні функції та соціальний зміст.

Ключові слова: журналістика, тележурналістка, засоби масової інформації, соціальні функції.

Проанализированы структурные особенности тележурналистики как специфического вида социальной деятельности. Определены основные направления тележурналистикой деятельности, раскрыты их социальные функции и социальное содержание.

Ключевые слова: журналистика, тележурналистика, средства массовой информации, социальные функции.

Key words: journalism, telejournalism, mass medias, social functions.

Тележурналістика є порівняно новою галуззю журналістики -- виду діяльності, яка виникла у зв'язку з об'єктивною необхідністю забезпечення об'єктивного інформування суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що надто необхідне та важливе для оптимального функціонування всіх інших соціальних інститутів і суспільства загалом як саморегульованої системи. Інституціональна журналістика являє собою складову полісистеми засобів масової інформації (ЗМІ), оскільки журналістська діяльність здійснюється через багатофункціональні інформаційні інститути суспільства: пресу, радіо, телебачення, Інтернет тощо. У палітрі ЗМІ особливу роль відіграє телебачення, оскільки воно є наймасовішим й має здатність охоплювати ті верстви населення, що залишаються за межею впливу інших ЗМІ. Масовість впливу телебачення зумовлює провідну роль тележурналістки серед усіх видів журналістської діяльності. Слід зазначити, що в останній час вийшло друком чимало цікавих наукових публікацій, в яких розкриваються ті або інші аспекти тележурналістики як соціальної діяльності. Ці аспекти находять відбиття як у загальних працях з тележурналістики [1-5], так і в публікаціях, присвячених окремим жанрам тележурналістської діяльності [6-7], а також спеціальних працях, в яких аналізуються певні соціальні аспекти тележурналістки [8-12)]. Проте явно недостатньо висвітлена проблема системного осмислення структурного змісту тележурналістки. Мета статті -- вирізнити та проаналізувати основні напрями тележурналістики як специфічного виду соціальної діяльності, розкрити їх зміст та соціальну функціональність.

У структурі тележурналістики як виду соціальної діяльності, відповідно до функціональності, можна вирізнити такі напрями.

Інформаційний. Цей напрям є провідним як у журналістиці, так, зокрема, й в тележурналістиці. Головне призначення всіх ЗМІ полягає в задоволенні інформаційних потреб людини, суспільства, держави. Це стосується й телебачення, яке в цьому сенсі відрізняється від інших ЗМІ лише тим, що вона здатна поширювати інформацію швидше, повніше, достовірніше й емоційніше. Регулярне одержання людьми економічної, політичної, культурної та інших видів соціальної інформації в сучасному світі стало нормою життя. Це зумовлює те, що інформаційні програми є опорними точками мережі мовлення будь-якої телекомпанії, а всі інші передачі подаються в інтервалах між випусками новин. У випусках новин зазвичай особлива увага приділяється подіям, що перебувають поза нормами суспільного життя: збройним конфліктам, катастрофам, природним катаклізмам тощо, що можна пояснити двома причинами. По-перше, гонитвою за сенсаційними матеріалами заради підвищення глядацького інтересу, підняття рейтингу та, відповідно, прибутковості телекомпанії. Подруге, тим, що для будь-якої системи -- від технічного приладу до біологічного організму та людського суспільства -- дуже важливою є інформація саме про відхилення від норми. Машина повідомляє про це включенням відповідного індикатора, живий організм -- болевим відчуттям. Намагання віддзеркалювати ненормативні явища в житті суспільства й є таким «індикатором», «болевим відчуттям» соціуму. Означену інформативну функцію й виконують телевізійні випуски новин, що є загальносвітовою практикою, котра не допускає підміни інформації агітацією. Інша справа -- знайти необхідну тональність для повідомлень про катастрофи та війни. Світовий стандарт, що перевірений десятиліттями: випуск новин, незважаючи на негативні новини, не повинен залишати у телеглядачів настроїв пригнічення та безвиході. Для оперативного висвітлення таких подій, про які, природно, нічого не відомо заздалегідь, необхідні три умови: професіоналізм телерепортерів, технічне обладнання теле- компанії та високий рівень організованості.

Соціалізуючий. Соціалізація -- комплексний процес засвоєння людьми певних соціальних ролей та їх інтеграції до суспільних відносин, один із основоположних соціальних процесів, що забезпечує існування людини всередині суспільства. Вона являє собою процес входження людини в суспільство, долучення її до соціальних зв'язків та інтеграції з метою формування її соціальності. Нині майже не виникає сумну стосовно того, що ЗМІ мають колосальний вплив на соціалізацію людини, оскільки вони надають аудиторії інформацію, що передбачає формування певних світоглядних настанов, вироблення певної картини світу, певних цінностей, норм та моделей поведінки, устремлінь, ідей, переконань тощо. За допомогою тележурналістики на телебаченні організовується обговорення важливих соціальних проблем, зацікавлені громадяни мають змогу висловити думку з багатьох актуальних питань.

Інтегративний. Один з найважливіших аспектів соціальної діяльності ЗМІ, зокрема й телебачення, полягає в тому, що вони підтримують нормальне функціонування суспільства, поширюючи на нього свій вплив. Уже той факт, що певна кількість людей свідомо дивиться ту чи іншу програму, зумовлює формування певної спільності людей, що утворюють аудиторію телевізійного ЗМІ. Завдання телебачення -- розвити це відчуття співпричетності кожного до певної групи людей, суспільства в цілому, міжнародної спільноти. Поширення та посилення загальних для аудиторії ціннісних (групових, загальнонаціональних, загальнолюдських) настанов, як і протидія деструктивним стосовно загальнолюдських норм моралі тенденціям, повинні бути домінантою телебачення, як і будь-якого іншого ЗМІ. Інтегративний напрям соціальної діяльності телебачення значно ускладнюється там, де поліфонічним є склад глядацької аудиторії, особливо в етнонаціональному та конфесійному аспектах [13]. У контексті інтегративної функції важливим є також: урахування інтересів різних соціальних та демографічних груп. При цьому тележурналістика не повинна передусім висвітлювати проблеми, що роз'єднують людей, а, навпаки, має зосереджувати основну увагу на тих речах, які їх об'єднують. У новоутворених державах, однією з яких є Україна, місія тележурналістики полягає в сприянні процесу формування політичних націй, мета якого -- інтеграція всіх громадян країни, незалежно від їх етнічного походження, релігії, навіть і расових особливостей, у єдину соціально-політичну спільноту.

Політико-адаптаційний. Вирізнення цього напряму зумовлене тим, що тележурналістика відіграє надто важливу роль в адаптації громадян щодо політичних реалій. У своїх телерепортажах про політичні події, політичних оглядах, політичних шоу тележурналісти висвітлюють діяльність політичних сил, доносять до глядачів основні положення програм політичних партій, формують імідж політичних діячів. Особливого розкриття політико-адаптаційний напрям тележурналістики набуває в період виборчих кампаній. Численні соціологічні дослідження свідчать -- більшість виборчої інформації пересічні громадяни одержують саме з телеекранів. Так, репрезентативні соціологічні опитування, що проводилися в Харкові під керівництвом відомого українського політолога О. Романюка, виявили, що для 76,39 % харків'ян основним джерелом інформації про вибори є телебачення. Для порівняння: радіо надали свої преференції тільки 16,31 % опитаних; місцевим газетам -- 29,66 %; центральним газетам -- 7,60 %; наочній агітації -- 25,61 %; усній агітації -- 5,72 %; іншим джерелам -- 7,01% [10, с .78]. Розкриваючи роль телебачення у виборчих кампаніях, багато науковців говорять про необхідність об'єктивного висвітлення виборчих змагань. Але що означає поняття «об'єктивне висвітлення»? Абсолютної об'єктивності апріорі немає, оскільки будь-який журналіст завжди має певні політичні погляди та преференції, свій досвід спілкування з владою, політичними силами тощо. Таким чином, можна говорити тільки про відносну об'єктивність, яка проявляється на двох рівнях: особистому та суспільному. Особиста об'єктивність полягає в тому, що та інформація, яку тележурналіст доносить до громадян, не має суперечити його розумінню події, ситуації, процесу. Суспільна об'єктивність -- громадяни мають можливість одержувати інформацію з різних джерел, порівнювати й аналізувати її та на цій підставі формулювати власні висновки [11, с.214].

Культурно-просвітницький. Будь-яка телепередача в певному сенсі долучає людину до культури. Навіть інформаційні програми демонструють глядачеві учасників подій, ведучих, стиль їхнього спілкування, ступінь освіченості та грамотності, що впливає на формування культурних настанов глядачів. Через літературно-художні телепрограми здійснюється поширення художніх творів, репродукцій малярства й фотомистецтва. Мистецька критика, яка зародилася виключно як явище журналістики, й нині є популярною на телебаченні, допомагає глядачам зорієнтуватися в потоці сучасної літератури, формує критичні оцінки, інтерпретації творів і мистецького процесу в цілому, створює попит на явища культури та мистецтва. Висвітлюючи культурно-просвітницький напрям тележурналісти- ки, не можна не помітити певну поверховість такого ознайомлення з прекрасним, проте слід визнати, що переважній кількості людей телебачення надає унікальну можливість ознайомитися з багатьма світовими шедеврами.

Розважальний. Соціальна функція цього напряму полягає в тому, що він допомагає людині в розслабленні й відпочинку, передусім організація на телебаченні розважальних програм за участю журналістів. На основі аналізу змісту телепрограм виявивлено, що, по-перше, розважальна інформація значно переважає всі інші потоки інформації, по-друге, має найбільшу аудиторію [14, с. 26]. Проте розважальні програми сприяють не тільки відпочинку телеглядачів, але й їх інтелектуальному розвиткові. Так, особливе місце в ефірі російського телеканалу ОРТ посідає вікторина «Розумники та розумниці», яка користується особливою увагою обдарованих у гуманітарній галузі старшокласників. Цей телемарафон, який триває протягом майже року (за винятком літніх місяців), дав унікальний результат щодо інтелектуального розвитку підлітків. За роки існування телепрограми більше 250 її учасників вступили на навчання до Московського інституту міжнародних відносин -- одного з елітних навчальних закладів Російської Федерації. Причому переважна їх більшість не є москвичами, а мешканцями різних регіонів Росії та ближнього зарубіжжя [5, c. 411].

Рекламний. Реклама -- важливе джерело фінансування тележурналістики. У всьому світі, за різними джерелами, доходи телебачення на 45-50% забезпечує телевізійна реклама [15]. Проте реклама істотно відрізняється від журналістської інформації своїм завданням. Завдання журналістики -- надавати суспільству правдиву інформацію, адекватно відображати соціальну дійсність. Завдання реклами -- обслуговувати, забезпечувати просування товарів, послуг, комерційних фірм, публічних діячів [16]. Якщо «товар», який рекламують журналісти з екрана телевізорів, якісний, то тележурналістика сприяє ознайомленню громадян з новинками матеріального, духовного й інших видів суспільного виробництва, що сприяє задоволенню їх потреб, попитів та очікувань. Важливе соціальне значення має і антиреклама, як один із різновидів рекламної діяльності. Якщо антиреклама здійснюється в межах моральних норм, а не є упередженим замовленням нечесних конкурентів, то вона відіграє дуже важливу соціальну роль. Журналістські розслідування, що проводяться з приводу неякісних «товарів», та висвітлення їх результатів у телеефірі убезпечують потенційних споживачів від придбання неякісної продукції, відтак, сприяють заощадженню їх коштів та раціональній їх витраті.

Таким чином, тележурналістика як специфічний вид соціальної діяльності має складну структуру, в межах якої можна визначити окремі напрями, що відрізняються своєю функціональністю та змістом. Серед основних напрямів слід назвати: інформаційний, соціалізуючий, політико-адаптаційний, культурно-просвітницький, розважальний та рекламний. При цьому провідну роль у структурі тележурналістики як соціальної діяльності відіграє інформаційний напрям, який надає алгоритм функціонування всім іншим. Подальше осмислення проблеми соціальної структури журналістської діяльності потребує детальнішого аналізу змісту та функціональності її напрямів.

тележурналістика соціальний інформаційний інтегративний

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Вартанов А. С. Актуальные проблемы телевизионного творчества : на телевизионных подмостках : учеб. пособ.. -- М. : МГУ, Высш. школа, 2003. -- 320 с.

2. Егоров В. В. Телевидение : теория и практика : учеб. пособ. / В. В. Егоров. -- М., 1993. -- 306 с.

3. Егоров В. В. Телевидение между прошлым и будущим / В. В. Егоров. -- М. : Воскресенье, 1999. -- 416 с.

4. Кузнецов Г В. ТВ-журналистика : критерии профессионализма / Г. В. Кузнецов. -- М. : РИП-холдинг, 2003. -- 220 с.

5. Цвик В. Л. Телевизионная журналистика : учеб. пособ. для студентов вузов, обучающихся по спец. «Журналистика» / В. Л. Цвик. -- 2-е узд., пере- раб и доп. -- М. :ЮНИТИ-ДАНА, 2009. -- 495 с.

6. Стейнли П. Телевизионный репортаж : практ. пособ. для профессионалов : Intemews network / П. Стейнли. -- М. : Аспик-Д, 1997. -- 342 с.

7. Фэнг И. Теленовости : секреты журналистского майстерства / И. Фэнг. -- М. : ВИПК, 1993. -- 218 с.

8. Политическая и профессиональная культура журналиста на телеэкране : науч. изд. -- М., Ин-тут повышения квалификации работников телевидения и радиовещания, 2002. -- 79 с.

9. Вачнадзе Г. Н. Всемирное телевидение. Новые средства массовой информации -- их аудитория, техника, бизнес, политика. -- Тбилиси : Ганатлеба, 1989. -- 670 с.

10. Романюк О. І. Телебачення як засіб формування політичного іміджу / О. І. Романюк // Культура України : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАК, 2001. -- Вип. 8. -- С. 78-85.

11. Коваленко І. П. Роль тележурналістики в електоральному процесі // І. П. Коваленко // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАК, 2012. -- Вип. 37. -- С. 211-215.

12. Коваленко І. П. Незалежна журналістика як засіб контролю громадянського суспільства за здійсненням політичної влади (функіональний аспект) // І. П. Коваленко // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. пр. -- Х. : ХДАК, 2013. -- Вип. 41. -- С. 241-248.

13. Браун Д. Р. Теле- и радионовости и меншинства : монография / Д. Р. Браун, Ч. М. Файерстоун, Э. Мицкевич. -- М. : Интерпракс, 1994. -- 183 с.

14. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник. -- 3-тє вид. / В. Й. Здоровега. -- Львів, ПАІС, 2008. -- 276 с.

15. Date's Global TV Revenue Market Shares / International Television Expert Group

16. Бове К. Л. Современная реклама / К. Л. Бове, УФ. Аренс, пер. с англ. -- Тольятти, Изд. Дом Довгань, 1995. -- 661 с.

Размещено на Allbest.ru