Формування героїчного образу бійців АТО в українських ЗМІ

Постановка проблеми. У різноманітних засобах масової комунікації постійно з'являються матеріали, в яких висвітлюються події у зоні АТО/ООС, у випусках новин або у ток-шоу подаються інтерв'ю учасників бойових дій, але, на наш погляд, журналісти не приділяють належної уваги такому важливому аспекту збройного конфлікту на сході України, як створення героїчного образу бійців Військових сил України. Подібних матеріалів в українських ЗМІ майже немає, тому пересічний громадянин позбавлений джерел інформації про патріотичну поведінку або героїчні вчинки бійців АТО/ООС.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Процес формування образу героя-бійця на сторінках українських ЗМІ давно цікавить дослідників. Це питання досліджували:

Ю. Кіндзерська («Образ героя як елемент ідеологічної пропаганди у ХХ столітті»), В. Посмітна («Формування позитивного іміджу захисника як провідна комунікативна стратегія військових и правоохоронних видань України», «Когнітивні та прагматичні особливості мовного впливу у військовому дискурсі»), П. Сапронов («Феномен героизма»). Як бачимо, проблему актуалізовано, але говорити про всебічне й глибоке її вивчення підстав поки що немає.

Мета статті полягає у визначенні характерних рис, за якими формується образ героя-бійця у ЗМІ.

Об'єкт дослідження: матеріали українських ЗМІ, пов'язані з бійцями, які беруть участь у збройному конфлікті на сході України.

Методи дослідження. Розглядаючи та аналізуючи героїчний образ військових різних часів, ми узагальнили деталі іміджу та виокремили ключові характеристики, інструменти його створення. Розглянули матеріали в українських ЗМІ, присвячені бійцям-героям часів проведення АТО/ООС, проаналізували, яким ключовим характеристикам героїчного образу відповідають фігуранти цих матеріалів.

Поняття «герой» не є абсолютно новим для преси або телебачення, адже воно завжди було присутнім у фольклорі, міфах, а згодом - у літературі різних жанрів. Важливо наголосити на тому, що формування нових героїв тісно пов'язане з міфотворчістю, тому навіть у сучасних ЗМІ можна побачити мотиви давньоримських, давньогрецьких сюжетів, які подавали героя як екстраординарну особистість. Одразу зазначимо, що герой завжди має неабияку суспільну значущість, робить вагомий внесок в розвиток суспільства. Але на сьогоднішній день, навіть в умовах війни, герой не має такого авторитету та суспільного статусу, який він мав у другій половині ХХ ст., після Великої Вітчизняної та Другої світової воєн. Наприкінці ХХ ст. герої починають втрачати свою роль, і деякі науковці (Л. Стрейт, Г. Почепцов) пов'язують це зі зростанням авторитету так званих «відомих людей», «зірок», котрі є більш впізнаваними, цікавими, їхнє життя викликає у населення інтерес і емоції. На думку вчених, саме вони є сучасною і затребуваною у суспільстві трансформацією героя.

Проте, під час військового протистояння, не можна не звертати увагу на безпосередніх учасників бойових дій. Незважаючи на те, що вони не є публічними персонами, їхній образ у ЗМІ формує громадську думку про військо, країну і збройний конфлікт в цілому.

Зазначимо ще один важливий момент. Оскільки Радянський Союз, до складу якого входила і Україна, брав активну участь у Другій світовій війні, навіть у сучасному українському суспільстві поняття «герой» передусім пов'язане з тогочасною пропагандою: наприклад, багато людей пам'ятають про комсомолку Зою

Космодем'янську, дім Павлова у Сталінграді, подвиг льотчика Миколи Гастелло та інших. Водночас мало хто з українців може назвати героїв АТО. Така ситуація склалася не внаслідок поганої поінформованості населення нашої країни або відсутністю з боку людей інтересу до подій на сході України. Справа в тому, що українські ЗМІ системно відрізняються від радянських. Діяльність останніх була підпорядкована тоталітарній моделі, що експлуатувала образ героя з метою консолідації народу, підняття бойового духу, подання прикладу для інших військових, возвеличення держави та її суспільного ладу. Це так званий «тоталітарний героїзм», в якому герой уособлює в собі абсолютно всі можливі позитивні риси. Для сучасних українських ЗМІ подібне маніпулювання свідомістю споживачів інформації є неприпустимим, адже вони незалежні від держави, працюють за більш демократичною моделлю, і саме тому можливостей впливу на масову свідомість у них значно менше. Крім того, сьогоднішній український реципієнт завжди може знайти альтернативне джерело інформації, тоді як у часи СРСР держава монополізувала усі ЗМІ країни, тому населення могло споживати лише ту інформацію, яку подавала держава, бачити події лише під одним - офіційним - кутом зору. Саме цим і пояснюється більша впливовість радянських героїчних образів часів Другої світової війни.

Тому, вважаємо, що сучасний герой є перш за все медіаобразом, тобто його портрет можна розглядати як продукт комунікації.

Результати й обговорення

Щоб виразно й переконливо подати образ героя у ЗМІ, необхідно не тільки розповісти про його вчинок, а ще й донести до читача/глядача характеристику самої людини. Мотив героїки є не лише художнім, а нерідко й агітаційним, тому й структура матеріалів, присвячених бійцям-героям, має відрізнятися від звичайних портретних нарисів чи новин. При цьому майже всі матеріали, які стали об'єктом нашого дослідження, не містять прямої агітації, вплив на читача відбувається, скоріше, завдяки описанню героя як простої людини, однієї з багатьох, або його вчинку. У ЗМІ, безумовно, є власні інструменти й неповторні засоби, що використовуються для створення героїчного портрету бійця, з-поміж яких можна виокремити такі:

- найчастіше образ героя передбачає простоту, типовість, а не винятковість, тобто підкреслюється, ще героєм може стати кожен;

- образи створюються таким чином, аби їх можна було репрезентувати у ЗМІ різних напрямків (масова, спеціальна, «жовта» преса, електронні, друковані ЗМІ, телебачення);

- прив'язка до міфів Давньої Греції чи Риму (тобто до канонів класичної культури), порівняння із загальновідомими героями, видатними діячами минулого;

- формування уявлення про високий рівень професіоналізму, високу мотивацію до героїчного вчинку;

- виявлення неабияких фізичних здібностей, найчастіше - витривалості та сили;

демонстрація не лише професійних чи військових, а й людських якостей у позитивному ключі;

- завжди поряд із іменем героя вказуються його регалії, причому навіть тоді, коли матеріал не стосується його подвигу чи навіть його самого, а в героя просто беруть інтерв'ю чи він коментує якісь події;

- ефект «нагадування», тобто, коли у матеріалі йдеться про героїчну особистість, автор завжди нагадує, у чому саме людина виявила героїзм.

Варто зазначити, що у перспективі образ героя, навпаки, може забуватися, його ототожнюють з оточенням, якщо події або війна (якщо говоримо про героя-воїна), в яких він брав участь, зрештою визнаються негативними, помилковими. Яскравим прикладом подібної ситуації є російсько-японська війна, яка вже через кілька років сприймалася російським суспільством як безпідставна та ганебна, і внаслідок цього відбулося «дорівнювання» героїв до антигероїв, увесь керівний склад армії, про який під час війни було написано чимало позитивних матеріалів, став об'єктом критики, а згодом був взагалі забутий. Натомість, спогади та згадки про людей, що стали героями у ході Другої світової війни, час від часу з'являються на сторінках ЗМІ навіть зараз, причому виключно у позитивному контексті.

Наведені міркування дають підстави стверджувати, що навіть образ безумовного героя значною мірою залежить не тільки від того, як його описують сучасні йому ЗМІ, а й від того, як закінчилася війна, у якій він брав участь, буде він представником армії переможців чи армії, яка зазнала поразки.

Розглянемо кілька прикладів портретів бійців-героїв, поданих у вітчизняних ЗМІ. Позитивні риси мають ті герої-добровольці, які відзначаються не лише на фронті, а й у тилу. Чи не найбільш яскравим прикладом є постать Володимира Регеші (псевдонім «Санта») - історика, благодійника, а також добровольця Добровольчого Українського Корпусу. Він командував розвідниками під час взяття авдіївської промзони - одного з найскладніших рубежів опору супротивника. Але ця людина відзначилася не лише своїм бойовим шляхом, але й не меншими подвигами у тилу: опікується кількома інтернатами для дітей з відхиленнями у розвитку, а також є батьком п'ятьох дітей. Саме на цьому роблять акцент ЗМІ, що видно із назви матеріалів (Радіо «Свобода»: «"Правосєк" і дві сотні його дітей»; ТСН: «Доброволець "Санта" піклується про кілька сотень "сонячних" дітей»)

У матеріалах, присвячених Санті, продемонстровано не лише військові, а й людські якості героя, причому такі, що не викликають жодних сумнівів чи застережень.

Коли йдеться про учасників будь-якого збройного конфлікту, то особливе місце завжди належить військовим медикам, тому що не можна не згадати про їхній героїчний труд, які врятували багато життів. Пояснити це можна тим, що вони беруть участь у протистоянні як рятівники, а не як убивці, тому їх узагальнений медійний образ цілком позитивний. Переконливим прикладом цього є образ Яни Зінкевич - командира медичного підрозділу "Госпітальєри". Образ цієї дівчини відзначається типовістю (до початку конфлікту не займалася медициною серйозно, була звичайною молодою дівчиною, адже їй було усього 18 років, коли вона почала допомагати бійцям на лінії зіткнення), і в ньому підкреслено надзвичайну стійкість (у 2015 р. Яна потрапила в аварію, після якої пересувається на інвалідному візку, але продовжує виконувати свої обов'язки), високий професіоналізм (дівчина регулярно проводить тренінги з парамедицини для усіх бажаючих).

Висновки

У роботі виокремлено риси та прийоми, що використовуються для створення образу героя-бійця у вітчизняних ЗМІ:

- типовість героя, аби підкреслити, що стати героєм може кожен;

- фізична сила або неабияка моральна сила;

- хоробрість;

- патріотизм, відданість державі та народу;

- високий професіоналізм у роботі зі зброєю.

Саме цей інструментарій використовують ЗМІ для того, щоб презентувати бійця як героя.

Аналіз матеріалів, вміщених в українських ЗМІ, дозволяє зробити висновок про те, що найбільш яскравий героїчний образ мають військові медики, які знаходяться на полі бою не для вбивства, а для порятунку життя.

Література

1. Biliy, O.V. (1980), Literary hero in the context of history, Naukova dumka, Kiyv, 120 p.

2. Povedak, I. (2009), Heroes and Selebrities, Abstract of the PhD diss. (philology), University of Szeged, Szeged, 11 p.

3. 3.Strate, L. (1985), "Heroes, Fame and the Media", A Review of General Semantics, vol. 42, no 2, pp. 4753.

4. Kindzerskaya, Y. Y. (2003), "The image of the hero as an element of ideological propaganda in the twentieth century", Pytannia literaturoznavstva [Questions of Literary Studies], no.10, pp. 11-13.

5. Yevtushenko, O. M. (2014), "Representation of the hero in modern print media: functional-typological peculiarities", Zapysky InstitutuZhurnalistyky [Notes from the Institute of Journalism], vol. 56, pp. 294-297.

6. Druzhinin, K.I. (1910), Investigation of the state of mind of warriors in various cases of combat situation on the experience of the Russo-Japanese war of 1904-1905, Russian Skoropechatniya, St. Petersburg, 234 p.

7. Posmytna, V.V. (2013), "Formation of a positive image of the defender as the leading communicative strategy of military and law-enforcement editions of Ukraine, Cognitive and pragmatic features of linguistic influence in military discourse", Volyn Philologichna: text I context [Volyn philological: text and context], no. 2, pp. 179-185.

Размещено на Allbest.ru