Харасмент на шпальтах The Daily Telegraph

Саме ці три події слід вважати початком нового витка висвітлення теми сексуального насилля та домагань в міжнародній пресі, а також початком так званої ери MeToo. Утім дослідити, який характер мають публікації, присвячені даній темі, через рік, чи змінилися акценти та форми матеріалів, необхідно для того, щоб можна було робити висновки про вплив руху MeToo, його трансформацію та наслідки, які спричинили зміну ситуації у суспільних стосунках між чоловіками та жінками не на побутовому локальному рівні, а на світовому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У 2006 р. американська активістка Тарана Берк, директор організації GGE, «Girls for Gender Equity» («Дівчата за гендерну рівність»), стала фундаторкою славнозвісного руху MeToo. В той час на перший план висувалися проблеми темношкірих жінок та дівчат з малозабезпечених родин, у котрих не було можливості казати про насилля та домагання до них відкрито. Берк розробила культурно орієнтовану навчальну програму для обговорення питань сексуального насилля у Black community, а також у глобальному суспільстві загалом [3].

Тема домагань активно експлуатується медійними ресурсами. Серед цих робіт багато публікацій узагальненого, системного характеру. Починаючи з жовтня 2017 р. про насилля, а саме про випадки харасмента, до акторок, співачок, моделей, медичних співробітниць, представниць готельного бізнесу, журналісток писали та говорили наступні міжнародні ЗМІ: The Washington Post («A majority of Americans now say that sexual harassment is a serious problem», 16.10.2017), Vogue («Celebrities share stories of sexual assault for #MeToo campaign», 16.10.2017), The Guardian («Sexual harassment 101: What everyone needs to know», 16.10.2017), Vanity Fair («Is this the next big sexual harassment story to break?», 19.10.2017), The Daily Telegraph («One in five women have been sexually harassed in the workplace, poll shows», 2.11.2017), Time («The Silence Breakers», 18.12.2017), Forbes («Sexual harassment in the workplace in a #MeToo world», 20.12.2017); інформаційні агенції, телеканали, телерадіокомпанії: CNN, CNBC, BBC, Deutsche Welle, Associated Press. Ці медіа намагалися знайти відповіді на низку запитань: що саме вважається харасментом, наскільки це поширене явище, чому жінки не розголошують те, що постраждали від насилля, чи існують типові жертви та переслідувачі, чому необхідно ввести зміни до законодавства стосовно покарання винних у харасменті.

Тема медіатизації харасмента наразі не була предметом спеціальних наукових досліджень. Частково її було розкрито у контексті конструювання сенсаційних текстів у ЗМІ [4]. А також у контексті актуалізації цієї проблеми у пострадянському медійному просторі [5].

Мета статті - визначити частотність та характер ключових дефініцій, наявних у публікаціях The Daily Telegraph за період 5.10.2018-04.04.2019 рр., присвячених харасменту та руху MeToo.

Об'єкт дослідження - наратив, який охоплює історії жертв домагань та наслідки руху MeToo у дискурсі інтернет-версії британського видання The Daily Telegraph через рік після початку сексуального скандалу в Голлівуді.

Методи дослідження. Використано метод програмного контент-аналізу для визначення частотності, основних контекстів та характеру ключових концептів у виборці, яка становить 41 публікацію інформаційного та аналітичного спрямування. За допомогою методів індукції, дедукції та узагальнення вдалося зробити висновок стосовно тенденцій та явищ, які знаходяться в центрі уваги британських журналістів, пов'язаних з харасментом та руху проти нього.

Результати й обговорення

За допомогою програми AntConc Лоуренса Ентоні, розробленої для швидкого та спрощеного аналізу лексем публікацій різноманітного тематичного спрямування, вдалося визначити стрижневі дефініції вибірки з 41 матеріалу, запропонованих аудиторії інтернет-версії британського видання The Daily Telegraph в період з 5.10.2018-04.04.2019 рр. У досліджених статтях автори висвітлювали подальший розвиток руху MeToo після звинувачення в сексуальному насиллі Гарві Вайнштайна, історії численних жертв домагань не лише відомого кінопродюсера, а й інших публічних осіб, вплив цього явища на політичну та культурну сфери, думки соціологів, психологів та громадських діячів щодо негативних аспектів кампанії MeToo.

Незважаючи на те, що з моменту оприлюднення першого матеріалу The New York Times, минув рік, діючі особи та ключові лексеми в більшості випадків не змінили свого характеру. Так, оскільки рух MeToo було засновано Тараною Берк для жінок, а його мета - надати розголосу випадкам сексуального домагання до них в різних суспільних сферах діяльності, використання дефініції women найбільш частотне - 158 разів. У статтях The Daily Telegraph жінки звинувачують, відстоюють свої права, борються з насиллям, засуджують мачистські жарти і закликають своїх сестер не мовчати.

На другому місці за кількістю згадувань - Weinstein, 92 рази. Фігурування прізвища одного з вже колишніх найвпливовіших продюсерів також не викликає особливого подиву, бо до його історії журналісти постійно звертаються, порівнюють з іншими випадками домагань з боку голлівудських осіб, пропонують читачам все нові й нові факти, отримані від колег медіамагнату чи його жертв. Колишній співзасновник Weinstein Company також фігурує у контекстах, де описується судовий процес над ним; поряд з його ім'ям зустрічаються імена й інших відомих людей - Кевіна Спейсі, Рідлі Скотта, Майка Фелана, також звинувачених в перевищенні своїх посадових повноважень. Таким чином, можна дійсно казати про існування такого явища, як ефект Вайнштайна: з кожним роком все менше жертв насилля готові мовчати, аби не надавати можливості селебрітіз насолоджуватися їхньою славою та владою.

Третє місце посідає згадування ім'я сера Філіпа (Philip) Гріна - 63 рази. Оскільки британська щоденна газета в жовтні минулого року опублікувала низку матеріалів, котрі стосувалися розслідування випадків домагань та расизму власника рітейл-групи Arcadia до колег, ця історія була названа другим гучним секс-скандалом - тепер вже Великобританії [6]. Більш того, ім'я людини, котра була нагороджена орденом лицаря, розкрили лише завдяки одному з членів Палати лордів - Пітеру Хейну - оскільки англійський суд наклав заборону на розголошення ім'я мільярдера навіть з огляду на восьмимісячне розслідування The Daily Telegraph, котре містило численні заяви жертв на власника мережі магазинів Topshop, а також інформацію про кошти, витрачені на те, щоб ображені продовжували мовчати.

Серед ключових лексем, характерних саме для публікацій про випадки харасмента, в трійку лідерів входять такі дефініції: sexual - 133 рази, metoo - 103 рази, harassment - 97 разів. Слово sexual практично в усіх контекстах нерозривно пов'язане з термінами abuse, assault, harassment або violence, що в котрий раз дозволяє казати про те, що саме є фундаментом для існування руху MeToo - зловживання повноваженнями, знущання, переслідування, насилля. Журналісти наголошують, що завдання шкоди жертвам здійснювалося не лише шляхом сексуальних домагань, але й внаслідок морального насилля. Слід зауважити, що наведені словосполучення можна вважати стрижневими, котрі влучно передають сенс більшості проаналізованих публікацій. Поряд з випадками насилля автори також згадують випадки прояву расистської поведінки (справа Філіпа Гріна).

Необхідно сказати, що маючи на меті продемонструвати масштаби явища харасмента, кореспонденти освітлюють історії жертв з різних суспільних сфер. Безумовно те, що випадки домагань управлінців і власників по відношенню до підлеглих найчастіше зустрічаються в кіноіндустрії, медіа, спорті, готельному бізнесі, музиці та моделінгу.

Ще одна частотна дефініція, котра зустрічається в проаналізованих публікаціях, MeToo - концепт, який використовується в поєднанні з такими словами, як era, debate, movement, allegations, protest і scandal. У зв'язку з цим можна казати про провокативний, масштабний, громадський характер явища, що вказує на те, що новий етап у взаєминах чоловіків і жінок у провідних інститутах країн, який почався в 2017 р., продовжує набирати обертів.

Висновки. З огляду на результати контент-аналітичного дослідження, можна сказати, що навіть через рік після першої публікації, котра поставила тему харасменту в центр пильної уваги журналістів міжнародних видань, акценти в таких матеріалах продовжують розставлятися на винних у злочинах та скривджених ними.

Konovalova E., Butyrina M. Harassment on the pages of international editions

The subject of sexual harassment and violence in public circles, the histories of their victims, the facts of silence and the assistance of guilty crimes were regularly attempted to cover in many authoritative international editions long before the Hollywood scandal. However, the attention of the global society to the harassment has been attracted by the investigation of The New York Times, thus allowing the movement of MeToo to flare up with a new force in all spheres of public life.

The article provides content analysis of the publications of the online version of The Daily Telegraph devoted to the phenomenon of the harassment and the movement of MeToo one year after the case of Harvey Weinstein. It is established that the character of the key tokens of these materials continues to remain unchanged: the author's aim to punish the perpetrators (presenting them in real light to the public), studying the causes of long silence of certain crimes (including NDA - non-disclosure agreements, material reparations to victims of violence, negligence and indifference of colleagues of accused persons).

It is concluded that despite the fact that the harassment has been discussed openly and in detail within a year and a half by the media of all countries, the stories of star people, not ordinary citizens, are still in the foreground. In this regard, the issue of support for ordinary women, men, and emigrants who have experienced violence, the understanding of their psychological state is still undisclosed.

Keywords: harassment; content analysis; MeToo; Harvey Weinstein; sex scandal; The Daily Telegraph.

Размещено на Allbest.ru