Крим: зона, вільна від незалежних етнічних засобів масової інформації

Постановка проблеми. Для більшості кримськотатарських ЗМІ 2014 рік став переламним у роботі. Через страшний пресинг з боку нової «влади» багато газет і журналів, не отримало ліцензію, в екстреному порядку закривалися. Частина друкованих медіа переїхала на материкову частину України. Лише одиниці шукали вихід з ситуації, що склалася:

- як залишитися в Криму, щоб повідомляти читачам актуальну та правдиву інформацію щодо подій на півострові, в Україні та світі;

- чи можливо, дотримуючись старих методів роботи, взагалі працювати в Криму.

Проблеми сьогоднішнього функціонування етнічної преси Криму потребують нагального вирішення як на державному рівні з боку Україні, так і у науковому середовищі.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Однією з найвідоміших публікацій щодо роботи кримськотатарських ЗМІ після анексії є робота команди українських журналістів під загальною редакцією Тетяни Печончик «Півострів страху: Хроніка окупації та порушення прав людини в Криму». В ній автори детально розглядають події, що відбувалися на півострові після «кримської весни». Книга складається з чотирьох частин, кожна з яких, по суті, може бути окремим твором. Проблеми функціонування етнічної преси півострова аналізуються в працях Н. Сидоренко (2016), Н. Новицької (2016), О. Васюти (2017), групи науковців з Фінляндії, Казахстану та Киргистану Katja Lehtisaari, Aziz Burkhanov, Elira Turdubaeva, Jukka Pietilдinen (2014), британської дослідниці Vera Tolz (2018) та ін.

Мета статті - окреслити специфіку функціонування сучасних кримськотатарських друкованих ЗМІ в умовах тимчасової окупації Кримського півострова.

Об'єкт дослідження - кримськотатарські етнічні ЗМІ, що не отримали ліцензію Роскомнагляду.

Методи дослідження. При підготовці статті використовувалися теоретико- емпіричні та емпіричні методи дослідження. Пошук, обробка, накопичення інформації, фіксація та фактчекінг лягли в основу методології цієї роботи. У роботі проаналізовано сьогоднішню специфіку роботи кримських медіа «Avdet», «Yarn Dьnya», «Qirim» з урахування їхнього напівлегального статусу. Сучасні умови праці порівняно з умовами доокупаційного періоду, а також часів перших років тимчасової окупації півострова Крим. Задля підвищення якості розвідки було вивчено законодавчу базу щодо медіа, яка діє у зазначеному регіоні, та виокремлено можливі шляхи подальшого функціонування друкованих етнічних засобів масової інформації за умов, що склалися.

1. Результати й обговорення

Національні меншини не повинні стояти осторонь національно-духовного поступу та державотворчих процесів, що відбуваються в країні. Медіазасоби нацменшин мають позитивний вплив на культурно-духовний та суспільно-політичний розвиток як національних спільнот, так і країни в цілому.

Багато експертів з вивчення етнічної преси зійшлися на думці, що розвиток друкованих ЗМІ нацменшин - це, перш за все, об'єднання власних зусиль громад. Мета цього розвитку має бути не в збільшенні кількості видань, а в покращенні якості інформації, яка в них подається. Кожна окрема громада не повинна мати власне видання, адже загалом це не впливає на її вихід до інформаційного простору країни. Центром розвитку ЗМІ мають стати повністю загальнодержавні видання, які доносять якісну інформацію до якомога більшої кількості читачів [1].

Нестабільна політична ситуація, що виникла після «кримської весни», тільки погіршила й розхитала і без того досить складні відносини між кримцями та українцями, ускладнила можливість випуску етнічної преси.

Етнічна преса Криму переживає зараз не найкращі часи. В останні роки перед анексією Україна виділяла кошти на розвиток кримської преси, майже повністю фінансувала більшість кримськотатарських видань, усіляко підтримувала їх. Проте ситуація після «кримської весни», переоформлення документів, отримання нової ліцензії значно погіршили стан ЗМІ, які майже з останніх сил трималися на плаву. Зараз майже всі кримськотатарські ЗМІ перейшли в режим онлайн-роботи, або скорочують тираж до 1000 примірників. З телеканалами та радіостанціями ситуація ще гірша - майже всі незалежні медіа не отримали ліцензії від Роскомнагляду, і тому вимушені були припинити свою діяльність на півострові.

Для Республіки Крим етнічна преса має ще більш важливе значення, оскільки вона віддзеркалює інтереси не лише національних меншин, що внаслідок історичних обставин проживали на півострові, а й корінних (автохтонних) народів: кримців, караїмів, кримчаків, які сформувалися саме на кримській землі й не мають, на відміну від кримських росіян, вірмен, болгар, білорусів, іншої території, окрім Криму, де вони могли б зберігати та розвивати свою етнічну самобутність [2].

Однією з найважливіших задач етнічних видань має бути підтримка національної мови та національної літератури рідною мовою. Як засвідчує кримський досвід, це завдання, навіть із наявністю газет кримців, які відрізняються дуже високим рівнем національної самосвідомості та найбільш інтенсивними - порівняно з іншими кримськими етносами - процесами національного відродження, вирішується повільно. В цілому ж в Криму кількість видань, що представляють різні етноси, значно більше, ніж кількість мов, на яких ці видання виходять: на початок 2000 р. в Криму було зареєстровано 412 російськомовних видань, 35 - україно-російськомовних, 15 - на декількох мовах, серед яких була заявлена й кримська, 4 - україномовних, інших - 32. Абсолютне домінування російської мови в періодиці свідчить про те, що рівень мовної, а це означає, і національної, самоідентифікації народів півострова (серед них, у першу чергу, титульного українського та корінного кримського), далекий від бажаного [3].

Національна преса, що віддзеркалює повсякденне життя з його успіхами й проблемами, виступає об'єктивним оцінювачем досягнутого, ініціатором змін на краще [4].

У липні 1989 р. почала виходити «Цігіт» («Крььім», «Крим») - перша газета, що друкується повністю кримськотатарською мовою після повернення кримців із заслання.

У 1990 р. з'явилася газета «Avdet» («Авдет», «Повернення»), яка є друкованим органом Меджлісу кримськотатарського народу. Після розпаду СРСР у Криму в 1991 р. побачила світ республіканська літературна газета («Янььі дюнья», «Новий світ»), що раніше видавалася в Ташкенті за кошти творчої інтелігенції.

Всі ці видання, крім «Avdet», фінансувалися з українського бюджету і бюджету Автономної Республіки Крим. Коштів було недостатньо, проте газети все одно виходили.

Після анексії Криму для преси кримців почалась нова смуга перешкод. Так, окрім негараздів з фінансами, виникли ще й політичні проблеми. Видання кримців, знаходячись у нових «російських» реаліях, разом з іншими кримськими ЗМІ, мали отримати нову ліцензію, щоб працювати за законами Росії. А це означає, що доля кожного видання тепер залежить, у першу чергу, від політичних поглядів, адже неугодні ЗМІ просто не пройдуть реєстрацію в Роскомнагляді.

Незважаючи на проблеми, газети кримців продовжуюсь дотримуватися тієї інформаційної політики, яка була вироблена ще до анексії. Наприклад, газета «Qirim», як і раніше, позиціонує себе як етнічне видання. Через різке зменшення фінансового потоку з травня 2014 р. періодичність цього видання скоротилася: з двотижневика газета перетворилась на тижневик. Сьогодні наклад видання складає 3 200 примірників.

Мамутов Бекір, головний редактор «Qirim» зазначає, що інформаційна політика газети особливо не змінилася, але зазнала коригувань. Оскільки зараз «Qirim» отримує дотації з кримського бюджету, видання вимушено публікувати «правильну» інформацію про діяльність «влади». Однак своїми головними цілями редакція, як і раніше, вважає збереження етнічних орієнтирів для кримців і можливість надання слова тому пласту етнічної спільноти, якому небайдужа доля рідного народу та його положення.

Інша кримська газета «Yam Dьnya» виходить у звичному режимі - що-п'ятниці на восьми шпальтах з накладом у дві тисячі примірників. Головна відмінність цього видання полягає в тому, що всі його співробітники - носії кримськотатарської літературної мови. Трохи більше 80 % контенту «Yam Dьnya» - це публікації про релігію, мистецтво, історію, літературу, освіту та мистецтво кримців. Оскільки ця газета фінансується з бюджету, вона також змушена висвітлювати діяльність кримської «влади».

Мабуть, найгірше склалася ситуація в газеті «Avdet», яка видається в Криму з 15 липня 1990 р. До 1 квітня 2015 р. у редакції не виключали, що у видання можуть виникнути деякі проблеми з отриманням ліцензії за стандартами російського законодавства, як то було з телеканалом ATR, адже свої погляди та власне ставлення до російської кримської «влади» вони не змінили. Не дивлячись на те, що газета обрала шлях об'єктивного висвітлення історичного минулого кримського народу, відродження його віри, мови, звичаїв і традицій, отримати ліцензію Роскомнагляду вони так і не змогли. Ще одним ударом для «Avdet» стала втрата приміщення: у Сімферополі службою судових приставів було закрито та опечатано будинок благодійного фонду «Крим», в якому редакція орендувала лише один офіс.

Тим не менш, друкований орган Меджлісу продовжує виходити раз на тиждень, а також публікувати тексти на своєму інтернет-сайті та групах у соціальних мережах VK та Facebook. Не змінилася й інформаційна політика видання, яке ставить своєю метою відстоювання прав та інтересів кримців.

Шевкет Кайбуллаєв, головний редактор «Avdet», зазначає, що, аби кримці й надалі отримували свіжу та правдиву інформацію щодо життя на окупованій території, було вирішено не відмовлятися повністю від друкованого варіанту газети та знайти вихід з цієї ситуації. На щастя, вихід був у самому російському законодавстві. Так, друковане видання може виходити без ліцензії від Роскомнагляду, якщо кількість примірників складатиме менше однієї тисячі екземплярів. Тобто з шеститисячного тиражу залишилося лише 999, що значно «вдарило» по передплатниках газети [5].

На початку березня 2015 р. кримська «влада» виступила із заявою про створення спеціального кримськотатарського медіацентру імені Ісмаїла Гаспринського. Підпорядковуватися він буде «держкомнацу» Криму. Медіацентр повинен об'єднати редакції кримськотатарських видань журналу «Yildiz» («Йьілдьіз», «Зірка»), газети «Yam Dunya», а також видавництва «Кримучпедгіз». Що стане з іншими виданнями кримці, які не увійдуть в цю структуру, невідомо. Проте на кінець квітня 2018 р. новин про створення або відкриття медіацентру не було [6].

Висновки

Через нестабільну політичну ситуацію, що склалася на півострові, більшість незалежних етнічних ЗМІ вимушені вести боротьбу за щотижневі виходи газет і журналів, за вільну ефірну хвилю на радіоефірі, за можливість щогодини висвітлювати останні новини України і світу рідною мовою, та просто за те, щоб з'явитися на полицях чи вийти в ефір. З «легкої руки» теперішньої «легітимної» кримської влади зараз півострів представляє собою специфічну зону, де немає етнічних медіа, які можуть висвітлювати інформацію без втручання місцевої «влади».

етнічний медіа електронний друкований

References

1. Gorlov, A. and Ostapenko, N. (1997), «Development of the press of national minorities of Ukraine» (on the example of foreign language applications to the newspaper «Holos Ukrainy»), National idea and national identity in mass media: Assimilation or integration into multinational societies of the Central-Eastern Europe Materials of the «round table», pp. 135-144

2. Yablonovskaya, N. V. (2006), Crimean Ethnic Press: Problem of Supporting the National Language, Simferopol, no 82, pp.51-53.

3. Rudik, S. Ya. (2006), On State Support to the Print Media of National Minorities of Ukraine: In Search of Understanding, Materials of the All-Ukrainian Conference «Interethnic Relations in Ukraine: Issues of the Information Space», Kyiv, Ukrainian Independent Center for Political Studies, pp. 5-9.

4. Kolesnik, Yu. V. (2001), Press for national minorities of Ukraine as a means of self-assertion in the conditions of the formation of Ukrainian statehood (1992-1999), Kyiv, p. 19.

5. "15 minutes" (2015), "The Crimean Tatar newspaper will work without the permission of Roskomnadzor", available at: https://15minut.org/news/113379-krymskotatarskaya-gazeta-budet-rabotat- bez-razresheniya-roskomnadzora (accessed 09 May 2018).

6. Aledinova, S. (2015), "Crimean Tatar Press: Realities and Prospects", available at: http://ru.krymr.com/content/article/26659742.html (accessed 09 May 2018).

Размещено на Allbest.ru