Порівняльна характеристика блогів Анатолія Шарія та Олександра Дубінського як інструментів формування громадської думки

Размещено на http://allbest.ru

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Вступ

Постановка проблеми. За останні роки блоги стали справжніми «альтернативними» джерелами інформації, а для деяких людей навіть повноцінною заміною традиційних засобів масової інформації.

Головними причинами цього в першу чергу варто вважати складну політичну ситуацію та відверту заангажованість з боку ЗМІ.

Стрімкий розвиток блогосфери та популярність, яку отримують блогери завдяки можливості впливати на свою аудиторію, дозволяють з певною долею умовності навіть прирівнювати блогерів до представників ЗМІ.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед українських дослідників до вивчення феномена блогосфери як інструменту соціокультурної трансформації зверталися Л. Городенко [1], Ю. Половинчак [2]. Тему блогінгу як форми політичної комунікації вивчав С. Ю. Волков [3]. Дослідниця О. Філатова [4] займалася питанням співвідношення блогів із традиційною журналістикою.

На її думку, блоги і традиційні ЗМІ є взаємопов'язаними, а блоги стали для журналістів ще одним унікальним джерелом інформації, де обговорюються найактуальніші новини.

Докладно розглянув блогінг у контексті зародження нового персонального журналізму дослідник К. Б. Гетманський [5].

Мета статті. Визначити та науково обґрунтувати особливості блогосфери як сучасного засобу впливу та формування громадської думки на прикладі двох схожих за тематикою блогів.

Об'єкт дослідження. Блоги, що викладаються на відеохостингу YouTube та у соціальних мережах.

Методи дослідження. У блогах було проаналізовано їхній зміст. За допомогою порівняльного методу були виявлені спільні та відмінні риси у характерах матеріалів, риториці.

Також було визначено рівень впливу та ефективності блогів на різних інтернет- платформах. Метод аналізу сприяв вивченню окремих компонентів задля формування цілісної картини.

Результати і обговорення

За останні роки блогосфера почала активно розвиватися і демонструє високі темпи зростання. На сьогодні це один із найбільш динамічних сегментів Всесвітньої Мережі. Окремою популярністю серед інтернет-аудиторії користуються політичні блоги.

На нашу думку, причина феномену політичних персональних блогів криється в можливості вільно висловлювати власну думку на велику аудиторію і можливість розповсюджувати свої блоги у Мережі. В Інтернеті свобода слова значно більша, ніж та, яку забезпечує будь-який, навіть по-справжньому незалежний засіб масової інформації. Тому ця особливість блогінгу привертає увагу значної аудиторії. Відповідно, зараз ми маємо змогу говорити про те, що блогери набули тієї ваги, яку колись приписували «четвертій владі», тобто традиційній журналістиці.

Також варто зазначити, що сьогодні в Мережі існує попит не стільки на висвітлення певних фактів чи подій, а на суб'єктивний погляд на те, що вже сталося, або має статися.

Традиційне телебачення, преса або інтернет-видання часто заангажовані і дотримуються принципів внутрішньої цензури.

За дослідженнями американського теле- і радіоведучого та політичного коментатора телеканалу NBC Х'ю Хевіта, блоги кардинально змінюють сутність традиційної журналістики, яка, в першу чергу, спирається на факт. На думку Хевіта, цікавий факт дозволяє створити новину для аудиторії. Блог, на відміну від принципів роботи телебачення, газет або радіо, робить ставку не на факт, а на персональну думку про нього. У трактуванні телевізійника це означає, що сьогодні «луна» стала важливішою за «голос» людини» [7].

Частина аудиторії традиційних ЗМІ здатна критично мислити, але через однобоку подачу фактів або представлення ситуації без участі інших сторін діалогу змушена звертатися до різних ЗМІ, аби скласти для себе повну картину того, що відбувається. Інші звертаються по допомогу саме до блогерів. Це допомагає їм не лише «простою мовою» почути про те, що сталося, а й вислухати думку людини, яка має авторитет серед своїх фоловерів. блогосфера політичний журналістський шарій

Відзначимо, що відсутність редакційної цензури як такої надає перевагу блогерам говорити без остраху те, що вони думають насправді. Перевага незалежних або частково незалежних блогів проявляється у відсутності цензури та самоцензури [6].

Ускладнення політичної ситуації в Україні і світі у період 2013-2014 рр. вивели на пік популярності політичні блоги, авторами яких, як правило, є люди, які мають медійну пізнаваність та авторитет у пересічних громадян. Зокрема, у 2013 р. на YouTube був створений акаунт «Анатолій Шарій». Шарій - український журналіст і відеоблогер, який здобув популярність завдяки статтям і відеороликам політичної та соціальної спрямованості.

А у 2017 р. власний блог почав вести Олександр Дубінський - екс-журналіст та ведучий телеканалу «1+1», а нині народний депутат 94-го виборчого округу від партії «Слуга Народу». До обрання у Верховну Раду він був головою Департаменту журналістських розслідувань на каналі «1+1», автором та ведучим програми «Гроші», продюсером програми «Українські сенсації» на цьому ж телеканалі.

Обидва блогери у власних текстових та аудіовізуальних дописах висловлюють свої думки стосовно тих чи інших тем, проблем або ситуацій, що мали місце у політичному чи соціальному житті України. Пік активності в Мережі у Шарія та Дубінського припадає на періоди президентських та позачергових парламентських виборів. Саме в цей час, на нашу думку, двоє журналістів мали змогу впливати не тільки на свідомість, а й на вибір власних глядачів та читачів.

У даній статті ми не маємо наміру висловлювати власне ставлення до особистості чи інтернет-діяльності Анатолія Шарія та Олександра Дубінського. Наша мета - дослідити та порівняти контент, що оприлюднювався на їхніх ресурсах, і зрозуміти ставлення до нього аудиторії.

Анатолій Шарій та Олександр Дубінський, висвітлюючи події та новини, що супроводжували країну впродовж періодів президентських виборів, перед початком позачергових виборів до Верховної Ради повідомили про намір балотуватися до парламенту. Дубінський приєднався до фракції «Слуга народу» і пішов на вибори по мажоритарному 94-му округу (Київська область, Васильківський і Обухівський райони). В той самий час, Анатолій Шарій, перебуваючи за кордоном, заявив, що формує власну партію і йде на вибори як окрема політична сила, ставлячи за мету «контролювати нову владу».

Широкої популярності канал Анатолія Шарія набув після подій на Майдані Незалежності у Києві, коли журналіст почав коментувати резонансні події, що відбувалися в Україні взимку 2013-2014 рр. Серед основних тем відео Шарія - фальсифікація у ЗМІ, брехня на центральних українських телеканалах, обвинувачення їх у пропаганді та співпраці із адміністрацією президента. «Улюбленими» телеканалами Шарія у цьому плані є канали «Прямий», «5 канал», «1+1» та «112». Серед інтернет-видань під критику Шарія підпадають видання «Новое время», «Цензор», «Обозреватель» та ін.

Сам себе Шарій називав «борцем» із владою, через яку йому довелося терміново покинути Україну і шукати політичного притулку на території однієї з країн Європейського Союзу. За словами Шарія, він був об'єктом переслідування за свої журналістські розслідування, які він публікував, працюючи в українських виданнях (зокрема, в газетах «Сегодня» та «Московский комсомолец»).

Причина популярності і такої кількості переглядів та «фідбеку» від аудиторії блогера невідома. На цей рахунок вибудовуються різні теорії, у тому числі і конспірологічні. Зокрема, припускається, що Шарій є «проєктом Кремля», а більша частина аудиторії є «ботами».

Цим пояснюється і феноменальна кількість переглядів відеороликів за перші години з моменту їх виходів і, відповідно, поява окремих відео Шарія у розділі «Тренди» на YouTube, що дозволяє привернути увагу користувачів Інтернету до подібного контенту.

Активну діяльність блогери також ведуть у соцмережах - Facebook, Twitter, ВКонтакте. Соцмережі є для них допоміжною платформою, адже інколи зробити текстовий допис значно легше, ніж записувати та монтувати відеоблог. Що стосується аудиторії цих блогерів, то варто сказати, що обидва канали охоплюють як чоловічу, так і жіночу частину аудиторії. Середній вік аудиторії Шарія та Дубінського - 2245 років. Переважна частина проживає в Україні, Росії та Білорусії.

Ми ж маємо припущення, що канал Шарія вкрай популярний через те, що його автор доносить свої думки достатньо просто, аби його могли зрозуміти не лише освічені люди, що цікавляться політичним життям, а й інша частина користувачів Інтернету. Шарій у своїх відео часто звертається до емоційної складової, тим самим викликаючи у свої глядачів під час перегляду різні почуття: гнів, обурення, або ж, навпаки, сміх, якщо у відео демонструються певні абсурдні ситуації. Наприклад, огляд теледебатів Святослава Вакарчука та Юлії Тимошенко, під час якого Вакарчук не міг відповісти на питання про точну вартість кубометру газу.

У схожій манері власний блог веде і Олександр Дубінський. На його YouTube-каналі зазвичай виходять короткі відео, де блогер швидко роз'яснює суть певної проблеми або ситуації. Також в кінці дня на каналі публікуються відео під єдиною назвою «Дубінізми» - суб'єктивній підсумки дня, де блогер коротко висловлює своє ставлення до завчасно обраних п'яти найгостріших тем. Свої блоги Дубінський веде у вільній манері із використанням нецензурної лексики, що також дає змогу привертати аудиторію подібною епатажною поведінкою.

Під час власної передвиборчої кампанії Шарій активно агітував голосувати за свою партію, створив сайт і вів активну діяльність через соціальні мережі. Паралельно із цим Шарій усіляко дискредитував інші політичні сили, що мали реальні шанси увійти до складу нової Верховної Ради 9-го скликання. Зокрема, «діставалося» партіям «Європейська Солідарність», яку очолював екс-президент України Петро Порошенко, «Голос», лідером якої є Святослав Вакарчук, «Опозиційна платформа «За життя», до складу якої входять одіозний олігарх Віктор Медведчук та екс-регіонал Юрій Бойко. До партій «Батьківщина» та «Слуга народу» Шарій ставився досить лояльно. Лише зрідка блогер піддавав ці політичні сили певній критиці. Варто зазначити, що одним лише блогом на YouTube діяльність Анатолія не обмежується. Він є одним із редакторів інформаційного ресурсу sharij.net. Головним редактором сайту є дружина Анатолія - Ольга Шарій. За даними аналітичних платформ, середня відвідуваність інформаційного сайту - понад 170 тис. читачів за день [8].

У 2017 р. Ольга та Анатолій Шарії вступили до Європейської федерації журналістів і отримали журналістські посвідчення міжнародного зразка. Таким чином, видання sharij.net є офіційним зареєстрованим засобом масової інформації та може мати власних кореспондентів, які, зокрема, працюють в Україні і дають можливість Шарію отримувати інформацію безпосередньо на місці. Активною передвиборною кампанією займався і Олександр Дубінський, який також в одному із випусків свого блогу заявив про намір балотуватися в депутати. Як ми вже зазначили, Дубінський пішов на вибори під брендом «Слуги народу», брав участь у партійних з'їздах, зустрічався із виборцями тощо. Варто зазначити, що до початку президентських виборів журналіст запевняв, що йти у політику він не бажає, однак згодом, як бачимо, своє рішення змінив. Головною мотивацією, як говорив сам Дубінський, було бажання «викинути» одного із діючих депутатів, котрий на той момент головував у 94-му виборчому окрузі.

Результати виборів нам відомі. Для обох блогерів вони, в цілому, склалися вдало. Дубінський пройшов в Раду, а «Партія Шарія» пройшла 3-відсотковий бар'єр і претендувала на отримання державного фінансування (2 жовтня 2019 р. законопроєкт про фінансування партій, що не подолали 5-відсотковий бар'єр, було скасовано). У своїх подальших блогах Анатолій Шарій запевняв, що «боротьба не закінчена» і його партія висуватиме кандидатів на місцевих виборах. Чому так вийшло, що вчорашні журналісти та блогери отримали високу довіру виборців і навіть стали представниками нової влади? Ми пов'язуємо це із декількома важливими факторами.

Фактор перший. Через засилля ЗМІ і точок зору глядач або читач шукає способи структурувати отримуваний потік інформації. У цій ситуації блогер стає таким собі передавачем, який, висловлюючи власну точку зору, допомагає своїй аудиторії визначитись із відношенням до тієї чи іншої ситуації. А для декого блогери стали не лише «незалежними експертами», а й основним джерелом новин.

Фактор другий. Говорячи про діяльність Шарія та Дубінського, варто зазначити, що більшу частину своїх слів вони підкріплюють фактами. Як правило, це інформація із відкритих джерел - новинні сайти, різного роду реєстри, або відео від очевидців певної події. У випадку із Шарієм можна припускати, що деяку інформацію йому «зливають» джерела, наближені до об'єктів критики блогера.

Фактор третій. Блогери уміло обирали об'єкти для своєї критики. Зазвичай у Шарія і Дубінського співпадали ті, проти кого вони виступали. Наповнюючи свої блоги емоціями та використовуючи доступну для середньостатистичного глядача лексику, вони стають «лідерами думок» і можуть впливати на свою аудиторію. Зрештою, це частково вилилося у результати голосування. Як зазначили Дубінський і Шарій, останні вибори Інтернет виграв не дуже впевнено. Той, хто володіє телевізором, має довіру більшості громадян.

Вищезазначені фактори цілком здатні впливати на загальний рівень довіри та прихильності аудиторії блогерів.

Висновки

Політичний блогінг - відносно нове та недостатньо досліджене явище у громадській і політичний комунікації. Головною особливістю блогосфери сьогодні є прихильність аудиторії. Середньостатистичний користувач Інтернету, який має здатність критично мислити, надаватиме перевагу новинам та думкам, що публікуються в Мережі, від людей, яким він довіряє, або до слів яких прислухається.

В останні роки політична ситуація в Україні і світі помітно ускладнилася та вивела на пік популярності політичні блоги, авторами яких, як правило, є люди, які мають медійну пізнаваність та авторитет для пересічних громадян.

Очевидно, що через засилля заангажованих засобів масової інформації на сучасному українському медіаринку люди шукають альтернативні джерела інформації. Більше того, сучасного українського споживача ЗМІ цікавлять не стільки новини, а їх інтерпретація. Тобто зараз існує попит на суб'єктивну оцінку тієї чи іншої події, через що політичні блогери отримали свою частку популярності.

Список використаних джерел

1. Городенко Л. М. Нові медіа: журналістика чи комунікація? Current issues of mass communication. 2013. Вып. 14. С. 65-69. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apmk_2013_14_15 (дата звернення: 05.11.2019).

2. Половинчак Ю.М. Особливості аналізу соціальних медіа як дискурсивного простору. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/konferenciya/konf_lviv/Polovunchak.pdf (дата звернення: 28.04.2019).

3. Волков С. Ю., Никитенко В. О. Блоггинг как форма политической коммуникации. Огарьов-Online. 2015. Вып. 17(58). С. 28-33.

4. Филатова О.Г. Блоги и СМИ, гражданская и традиционная журналистика: соотношение понятий. Вестник СпбГУ. 2010. Серия 9. Вип. 4. С. 281-287.

5. Гетманский К. Б. Блоггинг в контексте возроджения персонального журнализма. Международная журналистика-2013: глобализация и регионализация информационного пространства : материалы Второй Междунар. науч.-практ. конф., г. Минск, 20 февр. 2013 г. Минск, 2013. С. 306-311.

6. Колезев Д. Е. Журналистика и блоггинг: взаимодействие и взаимовлияние. Известия Уральского государственного университета. Проблемы образования, науки и культуры. Екатеринбург, 2010. Сер. 1. Вып. 1 (71). С. 31-40.

7. Hewitt H. Blog: understanding the information reformation that's changing your world. Tennessee : Nelson books, 2005. 256 р.

8. Дані про трафік на сайті sharij.net. URL: https://a.pr-cy.ru/tools/traffic/?domain=sharij.net (дата звернення: 03.10.2019).

Анотація

Порівняльна характеристика блогів Анатолія Шарія та Олександра Дубінського як інструментів формування громадської думки. Замковий А. В., Гусак Н. А. Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Проаналізовано діяльність відеоблогерів Анатолія Шарія та Олександра Дубінського. Свої блоги обидва ведуть на відеохостингу YouTube, також активно задіються інші соціальні мережі (Facebook) та канали у мессенджері Telegram. Розглянуто феномен блогосфери як нового явища журналістської роботи, визначені

фактори популярності блогів Анатолія Шарія та Олександра Дубінського як інструменту формування громадської думки, зокрема, у період політичних скандалів перед президентськими виборами у 2019 р.

Ключові слова: блогінг; блогер; інтернет-журналістика; Шарій; Дубінський; соціальні мережі.

Annotation

Comparative characteristics of Anatoly Sharij and Alexander Dubinsky blogs as instruments for public opinion formation Zamkoviy A., Husak N.

In the article the activity of video bloggers Anatoly Sharij and Alexander Dubinsky was analyzed. Their blogs both run mainly on the «YouTube» video hosting. However, other social networks are also actively involved. They are «Facebook» and some channels in the «Telegram» messenger. In terms of audience Anatoly Shariy, whose YouTube channel counted about 2.21 million users as for September 22, 2019 is leading, while the channel of Alexander Dubinsky had about 350 thousand subscribers.

The purpose of writing of the work was to consider the phenomenon of the blogosphere as a new phenomenon of journalistic work, to determine the effectiveness and comparison of Anatoly Shariy's blog to Alexander Dubinsky's one as a tool of public opinion formation, in particular, during political scandals and presidential elections in 2019. The scientific novelty of the study is the lack of similar research materials related to the development of modern blogging. The results of the study are of practical importance, as they can be used for further study of the blogosphere. According to our forecasts, the development of blogging and its effectiveness will be even faster. Accordingly, the attention of the audience will be focused on «non-standard forms of journalism» rather than on the product of traditional media.

Keywords: blogging; blogger; Internet journalism; Shariy; Dubinsky; social networks.

Размещено на Allbest.ru