Аналіз сучасних українських ЛГБТ-тематичних Інтернет-ресурсів (на прикладі веб-сайтів громадських організацій)

Постановка проблеми. Питання виникнення та створення українського ЛГБТ- простору досить важко хронологічно відстежити, щонайменше через утиски з боку влади та мовчазне пригноблення суспільства. Починаючи лише з 1986 р. з'явилися перші відомості про людей, що «кохають не так, як усі». Відповідно до цього періоду історії СРСР, пов'язаного з поняттями «гласність» і «перебудова», стало можливим інколи обговорювати проблеми сексуальної орієнтації на сторінках преси, на радіо і телебаченні. Почали з'являтися історії про життя відомих особистостей та звичайних громадян - геїв та лесбійок. Через чотири роки вийшла перша в СРСР гей-газета «Тема» (Москва), але за своїм внутрішнім оформленням вона нагадувала більше самвидав [1, с. 17]. Легалізація одностатевих сексуальних стосунків змінила соціальне життя лесбійок та геїв, і поступово у ЗМІ почали висвітлювати життя українських та закордонних ЛГБТ-спільнот. Незважаючи на те, що публікації в ЗМІ були перекрученими та мали безліч недостовірностей, активний суспільно-політичний розвиток сприяв початку першої хвилі ЛГБТ-активізму (яка тривала приблизно до середини першого десятиліття ХХІ ст.), а поширення в Україні Інтернету зумовило її продовження. Одними з перших (1999 р.) були зареєстровані дві організації: «Твоє життя» у Києві та Центр «Наш світ» у Луганську. Через десять років почали активно розвиватися всеукраїнська громадська організація «Гей-Альянс Україна», всеукраїнська благодійна організація «Точка опори» і «Гей-Форум України», що спеціалізуються на підтримці представників ЛГБТ-спільноти. Одним із головних напрямків роботи таких організацій було створення простору, де б ЛГБТ-люди дізнавалися довідкову, аналітичну та навіть освітню інформацію про таких, як вони. Першим журналом, орієнтованим на геїв (трохи згодом там з'явилися і лесбійські сторінки), став «Один з нас» (1996-2014 рр.), який видавала ВГО «Гей-альянс». Пізніше ця організація видавала ще журнали під назвою «Stonewall» (2012) та «Gayd!» (2014). У 1998-1999 рр. центр «Наш світ» випускав та безкоштовно поширював аматорський журнал «Наш мир», а з 2003 по 2008 рік - газету Gay.Ua. ВБО «Точка опори» у вересні 2015 р. почала видавати «PRIDE Україна», позиціонуючи його як «перший україномовний адвокаційний журнал ЛГБТ-спільноти в Україні» [1, с. 221]. Усі ці видання рано чи пізно завершували свою друковану еру, і це пов'язано з найпоширенішою серед подібних видань причиною - браком фінансування. Більшість паперових ЗМІ, орієнтованих на читачів з ЛГБТ-спільноти, створюються громадськими ЛГБТ-організаціями та видаються за внески спонсорів-організацій як частина певних проектів, тому не мають постійної фінансової підтримки. Ще одна причина, через яку такі друковані видання могли втратити популярність, - це розвиток інтернету. ЛГБТ- видання, окрім подання інформаційних матеріалів, випускали рубрики з оголошеннями про знайомства, що з часом стало не актуальним. Електронні видання, орієнтовані на українську ЛГБТ-спільноту, представлені, здебільшого, веб-сайтами ЛГБТ-організацій та їхніми сторінками у соціальних мережах. Серед найбільш інформативних варто згадати електронні ресурси upogau.org (ГО «Гей-Альянс Україна») та lgbt.org.ua («Національний ЛГБТ-портал України», ГО «Точка опори»). друкований видання медіа

Гіпотеза нашої роботи полягає в тому, що веб-сайти сучасних українських громадських організацій, поєднуючи типову правозахисну та інформаційну функції, можуть бути прототипом традиційних ЗМІ у площині ЛГБТ-проблематики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Через те, що питання виникнення ЛГБТ-спільноти на українських теренах дуже важко простежити хронологічно, українських учених-дослідників, що послідовно вивчають цю проблематику майже немає. Легалізація одностатевих стосунків та терпиме ставлення надійшли до нас із заходу, від того й перші дослідники, що вивчали розвиток ЛГБТ-преси, з'явилися там. Сучасні науковці Роджер Стрейтматтер [2] та Джордж Хаггерті [3] вивчають історію виникнення гей-культури та літератури як окремого виду медіа-контенту. З огляду на те, що історія України тісно пов'язана з історією СРСР, і в певний проміжок часу розвиток української, російської та білоруської культур майже нічим не відрізнявся, до власне українських дослідників можна віднести науковців радянського часу. Так, один із провідних сексологів Ігор Кон вивчав питання виникнення гомосексуальності [4] та активно захищав права ЛГБТ-спільнот.

Мета статті - визначити особливості тематичного наповнення та архітектоніки веб-ресурсів, що належать ЛГБТ-організаціям.

Об'єкт дослідження - електронні ресурси upogau.org (ГО «Гей-Альянс Україна») та lgbt.org.ua («Національний ЛГБТ-портал України», ГО «Точка опори»).

Методи дослідження. Обрані для аналізу веб-ресурси ЛГБТ-організацій проаналізовано із точки зору тематичного наповнення та особливостей архітектоніки сайту. Для цього було використано методи емпіричного дослідження, а саме - порівняння, методи, які використовуються як на емпіричному, так і теоретичному рівнях дослідження - аналіз, індукція, дедукція, а також методи, які використовуються на теоретичному рівнях вивчення проблеми - сходження від абстрактного до конкретного. Зроблено висновки про функції, які виконує український медіа-контент відповідної ЛГБТ-тематики.

Результати й обговорення

Для аналізу та порівняння було обрано два електронні ресурси - upogau.org (ГО «Гей-Альянс Україна») та lgbt.org.ua («Національний ЛГБТ-портал України», ГО «Точка опори»).

На головній сторінці сайту upogau.org є можливість обрати мову подання матеріалу. найбільше наповнена російськомовна частина сайту; матеріалів, опублікованих українською та англійською мовами, набагато менше за кількістю. Відповідно до цього тематичне наповнення та рубрикація сайту помітно звужується. У російськомовній версії сайту наявні такі категорії для вибору: «Новости»,

«Публикации», «Кто мы», «Что мы делаем», «ЛГБТ+ Гид», «Блоги», «Материалы»; у той час коли україномовна версія налічує лише підрозділи: «Новини», «Публікації», «Блоги», «Матеріали», також поряд з піктограмою вибору мови є розділ «Про організацію», що містить ідентичну інформацію категорій «Кто мы» та «Что мы делаем». Навіть якщо поверхнево дослідити рубрикацію кожного з цих підрозділів, можна помітити очевидне недоопрацювання перекладеного матеріалу. Розділи «Публікації» та «Блоги», незважаючи на те, що вони наявні в головній шапці сайту, взагалі не заповнені, у них повністю відсутній будь-який матеріал, деякі тексти все одно написані російською мовою. У зв язку з тим, що україномовна версія сайту недопрацьована, для аналізу ми обрали російський варіант тексту. Незалежно від того, який розділ сайту читач обирає для перегляду, у правому боці завжди наявні: короткий перелік найпопулярніших публікацій із заголовком і датою публікації, фото- та відеогалерея, пов'язані з ЛГБТ-тематикою, а також теги, які можна використовувати для пошуку відповідної інформації на сайті.

Розділ «Новости» містить декілька рубрик, що дозволяє класифікувати інформацію («Культура и спорт», «Новости об Украине», «Зарубежные новости», «Новости организации»), а також просто ознайомитися з ними в хронологічному порядку в рубриці «Все». Новинні статті публікуються з підписом автора (використовуються псевдоніми), що також дозволяє виокремити ще один вид пошуку інформації - за автором. Особливої уваги потребує рубрика «Кампании», де від імені організації публікують реальні історії людей, що здійснили камінг-аут (тобто добровільне публічне визнання ЛГБТ своєї сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності). Опубліковані статті мають фото реальних людей, від імені яких публікується текст, та їх ім'я (якщо автор дає на це згоду), або ж статті повністю анонімні (чи з псевдонімами) та без зображення автора історії. Прикладом з власного життя автори текстів мотивують та надихають на самовизнання: «Так проходили годы, в молчании, с неудачными (во всех пониманиях) попытками завязать отношения с женщинами. А они мне нравились всегда. В моих фантазиях я часто представляла себе, как я обнимаю ту единственную и родную... [...] Никогда не останавливайтесь, никогда не прекращайте бороться, никогда не переставайте мечтать и, в конце концов, не бойтесь показывать свои чувства» [5].

Також на сайті публікують великі аналітичні статті, інтерв'ю, переклади із закордонних інформаційних ресурсів (розділ «Публикации»). Серед особливостей написання матеріалу велика кількість гіперпосилань на схожі за тематикою статті на сайті, позначення офіційного джерела, використаного для написання статті, та автор (псевдонім чи назва організації): «Пользователь под ником Мса^иаа сообщил на социальном новостном сайте reddit. что его мать [...] Читайте также: Женщина хочет вырастить своих еще не рожденных детей агендерами и гомосексуалами...» [5].

На сайті електронного порталу lgbt.org.ua також є можливість обрати мову: українська, російська, англійська. Незважаючи на розмаїття вибору, матеріали порталу розраховані на двомовного читача, який вільно володіє українською та російською. Більшість інформації подано українською, російські тексти інколи дублюють загальні новини (розділи Світ, Євробачення, Політика, Бізнес, Релігія, Кіно), інтерв'ю із зірками, з актуальних питань. Англійською подано лише невелику кількість новин, скопійовано декілька інтерв'ю відомих американських постатей з посиланням на оригінал-джерела. Вибір англомовної версії сайту не передбачає достатню кількість матеріалів англійською для ознайомлення з ЛГБТ-проблематикою.

У розділі «Новини» портал надає контент, який він умовно поділяє на категорії: Світ, Україна, Євробачення, Політика, Бізнес, Релігія, Кіно. Читачам надається можливість уніфікувати надану інформацію за потребою. Контент подано у вигляді невеликих заміток, без підпису автора та натяку на персоналізацію написаного тексту: «Адміністрація російського сайту про здоров'я для ЛҐБТ «Парни Плюс» 28 квітня отримала від Роскомнадзора повідомлення про внесення до реєстру заборонених сайтів. Як сказано в листі Роскомнадзора, це відбулося за рішенням Бурлінского районного суду Алтайського краю від 26 січня. Адміністрація «Парни Плюс» стверджує, що дізналася про судове рішення тільки зараз і, відповідно, пропустила строки подачі апеляції...» [6]. У тексті можна знайти велику кількість гіперпосилань на документи (аналітичні, дослідницькі) та інформацію з інших рубрик порталу або інші інформаційні ресурси: «Проте, на сайті президента залишилась інша петиція, в якій автор // Про це він сказав в інтерв'ю виданню "Медуза"» [6]. Тексти насичені зображальним матеріалом, також часто додаються відеоматеріали, що допомагають доповнити зміст. Посилання на офіційні електронні чи друковані ЗМІ використовуються рідко. На обох сайтах кожна замітка має дату публікування та визначену кількість переглядів, що допомагає орієнтуватися в актуальності наданої інформації та її запитуваності.

На відміну від сайту «Гей-Альянсу», ЛГБТ-портал має розділ інтерв'ю, де відповідно до назви розділу подають текстовий матеріал у вигляді діалогу, або поділяють текст на невеликі підрозділи (запитання-відповідь). Цей блок контенту виконує більше освітню функцію, оскільки містить не просто оглядово-ознайомчий матеріал, а висвітлює конкретні питання, дослідження, висновки відомих у цій сфері постатей. Тематично всі інтерв'ю висвітлюють гострі питання ЛГБТ-проблематики (прийняття батьками своїх ЛГБТ-дітей, особливості медичного лікування гомосексуалів, розвиток толерантності в українському суспільстві до лесбійок, бісексуалів, геїв та трансгендерів тощо). У багатьох інтерв'ю використовуються фемінітиви. «Софія Лапіна - правозахисниця, експертка правозахисного центру «Наш світ» і членкиня оргкомітету «КиївПрайд» // Кураторка Української школи політичних студій [...] щоб «інакші» відчули себе повноправними його членами та членкинями» [6]. На відміну від інших розділів, у інтерв'ю є обличчя, тобто фотографія в колі поряд із заголовком, що дає уявлення про людину, яка надає інформацію. Це робить матеріал персоналізованим, ближчим до читача, враховуючи, що найчастіше виклад інформації відбувається у вигляді відповідей на запитання інтерв'юера.

Веб-ресурси ГО «Гей-Альянс Україна» та ГО «Точка опори» мають декілька спільних за тематикою рубрик, але репрезентують вони їх по-різному, і одна з таких рубрик - «Матеріали». «Материалы» на сайті «Гей-Альянсу» містять фото- та відеоматеріали, які також можна обрати на кожній сторінці сайту праворуч. Кожна окрема стаття - короткий коментар до певного фото з позначенням джерела, де можна детальніше ознайомитися із зображуваними подіями чи побачити більше фото. Підрозділ «Відео» - це дублювання відео з офіційного каналу організації на Youtube.

Відео можна переглянути як у внутрішньому програвачі сайту, так і перейти за посиланням на офіційну сторінку Youtube. Також серед підрозділів є електронні варіанти журналів «Один з нас», «Gayd!» та газети «Stonewall» з невеликими примітками про дату створення, редакторів та роки існування видань. У підрозділі «Библиотека» розміщено електронні варіанти довідкових матеріалів: звіти, брошури, книги та примітки до них. Наприклад, там можна побачити такі матеріали: «Отчет по результатам исследования: "Опрос общественного мнения для определения общественного восприятия ЛГБТ и путей его улучшения"», брошюра "Обзор современных мнений о гомосексуальности"» [5]. На національному порталі в цьому розділі подано текст, що за жанром відрізняється від решти інформації на сайті. Це можуть бути рецензії на кіно чи книгу, пов'язані з ЛГБТ-тематикою, найпопулярніші статті, які розглядають питання нерівності чи порушення прав меншини, опитування та соціальні дослідження тощо. Також дотичним до цих категорій контенту буде розділ «Медіа» національного ЛГБТ-порталу, де розміщена переважно зображальна інформація (можна фільтрувати фото- та відеоматеріли). Також інформацію можна виокремлювати за місцем події (Київ, Донецьк, Львів, Харків, Херсон). І відповідно до тематики виділяють події про чоловіків, прайди, весілля, ЛГБТ-рекламу, адвокацію, соціальну тематику, кліпи та LGBT TALK. Матеріали цього розділу мають ідентичне наповнення, незалежне від вибору мови веб-ресурсу. До особливих рис розділу можна додати відеотрансляції інтерв'ю з українських телеканалів та радіосповіщень щодо питань ЛГБТ-проблематики в Україні.

Також на аналізованих веб-ресурсах знаходимо рубрику «Блоги» зі статтями переважного вільного формату, де так звані «блогери» (за фактом це представники громадських організацій, фахівці певних галузей знань чи просто члени ЛГБТ-руху з проактивною життєвою позицією), висвітлюють інформацію з певної тематики: «Чи реально в Україні викорінити дискримінацію на робочому місці?», «Главреда гей- издания уволили за унижение евреев, толстяков и водителей автобусов», «Могут ли лесбиянки считаться людьми?» тощо [6]. Обов'язково в матеріалах є підпис автора, зазначено його посаду в громадській організації (чи життєву позицію) та подана особиста фотографія. Наприклад, стаття «Оккупация патриотизма» має таке позначення автора: Алиса Пивоварчик, коммуникационная директорка «Гей-альянса Украина» [5].

Особливість веб-ресурсів порівняно з друкованими виданнями в тому, що можна додавати інтерактив, такими в аналізованих сайтах є розділи «RainbowMap», «Friendly KyivMap» національного ЛГБТ-порталу та «ЛГБТ+ Гид» «Гей-Альянсу». Перший розділ - інтерактивна мапа, де можна побачити, як і які країни ставляться до ЛГБТ-питання у сфері суспільніх відносин, дискримінації та гомофобії, також для кожної країни є невеликий коментар відносно обраної сфери. Останні два - карта дружніх до лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних та інтерсекс людей місць в Україні (наразі виокремлено Київ та Кривий Ріг).

Висновки