Політичне життя окупованої території Луганської області: відображення у друкованих засобах масової інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політичне життя окупованої території Луганської області: відображення у друкованих засобах масової інформації

У статті розглядається суспільне життя окупованої території Луганської області у друкованих засобах масової інформації. Зазначена методологія дослідження, розписані методи та методологія дослідження друкованих засобів масової інформації, складена вибірка. У статті наводяться деякі результати контент-аналізу газет, які друкувались протягом року у трьох населених пунктах так званої Луганської народної республіки, а саме: Луганську, Стаханові (Кадіївці) та Антрациті. Проаналізовані газети обраних газет, які відображають суспільні процеси на окупованій території Луганської області.

Саме ЗМІ надають змогу зробити висновок, що газети мають інформаційний напрям контенту, що інформація, яка в них надається, найчастіше має побутовий або економічний характер, а також, що концентрується увага на ситуативних заходах. Доведено, що політичному життю так званої Луганської народної республіки приділяється достатньо багато публікацій. Проте виявлено, що кількість публікацій щодо української чи російської влади мають майже однакову кількість. Також було виявлено, що хоча й спостерігаються у газетах й негативні статті щодо України, все ж таки найчастіше вона висвітлюється у нейтральному контексті. Щодо публікацій про міжнародні політичні події, то таких публікацій вкрай мало, що говорить про консервування політичної думки в межах двох країн та безпосередньо ЛНР.

Проаналізувавши публікації у друкованих ЗМІ так званої Луганської народної республіки, автори дійшли висновку, що політичне життя окупованої території висвітлюється найчастіше. Цікавим виявився факт й про кількість публікацій щодо української чи російської влади. Вони не мають значної розбіжності. Також було виявлено, що хоча й спостерігаються у газетах й негативні статті щодо України, все ж таки найчастіше вона висвітлюється у нейтральному контексті.

В статье рассматривается общественная жизнь оккупированной территории Луганской области в средствах массовой информации. Указанная методология исследования, расписаны методы и методология исследования печатных средств массовой информации, составлена выборка. В статье приводятся некоторые результаты контент-анализа газет, печатавшихся в течение года в трех населенных пунктах так называемой Луганской народной республики, а именно: Луганске, Стаханове (Кадиевке) и Антраците. Проанализированы газеты избранных газет, отражающих общественные процессы на оккупированной территории Луганской области. Именно СМИ предоставляют возможность сделать вывод, что газеты имеют информационное направление контента, информация, которая в них предоставляется, чаще всего имеет бытовой или экономический характер, а также концентрируется внимание на ситуативных мероприятиях. Доказано, что политической жизни так называемой Луганской народной республики уделяется достаточно много публикаций. Однако выявлено, что количество публикаций по украинской или российской власти почти одинаковое количество. Также было выявлено, что хотя и наблюдаются в газетах и негативные статьи по Украине, все же чаще всего она освещается в нейтральном контексте. Относительно публикаций о международных политических событиях, то таких публикаций крайне мало, что говорит о консервировании политической мысли в пределах двух стран и непосредственно ЛНР.

Проанализировав публикации в печатных СМИ так называемой Луганской народной республики, авторы пришли к выводу, что политическая жизнь оккупированной территории освещается чаще всего. Интересным оказался факт и о количестве публикаций по украинской или российской власти. Они не имеют значительного расхождения. Также было выявлено, что хотя и наблюдаются в газетах и негативные статьи по Украине, все же чаще всего она освещается в нейтральном контексте.

В умовах воєнного конфлікту, який розпочався з весни 2014 року на території Луганської області, засоби масової інформації обрали шлях «нової ідеології». Щоб закріпити свої позиції, «нова» влада так званої ЛНР (Луганська Народна Республіка) почала використовувати регіональні мас-медіа, як інструмент пропаганди. В них висвітлювались негативні риси української влади та, навпаки, позитивні плани на майбутнє «нової республіки». Формувався позитивний образ Луганської народної республіки та її влади. У таких умовах Луганська область опинилась в інформаційній війні. Тому необхідність вивчення мас-медіа, безумовно, доводиться сама собою через те, що публікацій щодо контент-аналізу ЗМІ ЛНР вкрай мало, а про дослідження друкованих ЗМІ окупованої території взагалі відсутні, тому вирішено вивчити друковані ЗМІ окупованої території Луганської області. Аналіз досліджень і публікацій.

У сучасній науці існує значна кількість праць із дослідження засобів масової інформації. Окремі роботи присвячені вивченню пропагандистської функції мас-медіа, про їх вплив на соціум тощо. Аналіз наукової літератури показав, що багато наукових робіт приділено дослідженню різних аспектів функціонування засобів масової інформації. Одним із перших соціологічних осмислень засобів масової інформації було дослідження преси М. Вебером [8], який під ЗМІ розумів інструмент акцентованого вираження інтересів різних соціальних груп і формування людини як члена суспільства. Проте багато соціологів зупинялись на ролі засобів масової комунікації у формуванні суспільної свідомості чи суспільного інформаційного простору. Саме ці аспекти формування засобів масової інформації можна знайти у роботах: Т. Адорно [1], З. Баумана [3], П. Бергера [4], Ж. Бодріяра [5], П. Бурд'є [6], І. Валерстайна [7], Б. Грушина [9], Р. Мертона [15], Г. Почепцова [16], О. Тофлера [18], Ю. Хабермаса [20], та ін.

Наразі сучасні дослідники та науковці акцентують свою увагу на вивчені засобів масової інформації у інформаційному інтернет-просторі. Наприклад, у дослідженнях прихильників теорії інформаційного суспільства, Д. Батлера [2], М. Кастельса [11], Г. Маклюена [14] та ін. засоби масової інформації тлумачаться як сукупність методів, ресурсів, технологій, комунікативних стратегій створення, поширення та сприйняття інформації крізь призму динаміки інформаційного середовища. Проте, не зважаючи на різнобарвність наукової літератури досліджень ЗМІ, робіт про мас-медіа під час інформаційної війни чи воєнного конфлікту знайти вкрай важко, а публікацій щодо досліджень друкованих ЗМІ на території новоутворених «республік» - ще важче. Тому дослідження є актуальним для сучасної науки.

Метою дослідження є вивчення політичного життя через аналіз друкованих засобах масової інформації на окупованій території Луганської області.

Виклад основного матеріалу.

Якщо звернутись до історії людства, то можна побачити, що громадська думка зародилась у перших колективах. Тоді зародилася «стадна» суспільна думка, яка була способом самоврядування племен [9]. У первісному суспільстві змінюються суспільні відносини і громадська думка виділяється як соціальний феномен, включаючи в себе інтелектуальну, емоційну і вольову сторони суспільної свідомості. В той час саме громадська думка формує і затверджує традиції, звичаї, форми заохочення або покарання. Згодом з'явились маніпулятори громадською думкою, які диктували патерни поведінки, що відображали погляди меншості (правлячої еліти), духовно-ідеологічні цінності (християнство). Цей інструмент виникнув через боротьбу за вплив на розум та залучення якомога більше прихильників. Саме у цей час виникають нові види маніпулювання, заради досягнення мети та заради перемоги у політичній боротьбі. При появі капіталізму й одночасно бурхливого розвитку в духовній сфері суспільства (поява нових наук, книговидання, поява газет тощо), велика кількість революції створює видимість того, що громадська думка займе достойне місце, як це було на зорі її виникнення. Але буржуазія, зміцнюючи свої права і погляди, породжує нову ідеологію і мораль. Соціальна нерівність закріплюється не тільки в ідеології, але і в праві. Тому маніпулювання стає інструментом багатих [7, с. 384]. Громадська думка в його сучасному значенні вперше з'являється в кінці XIX століття у роботі французького соціолога Г. Тарда «Суспільна думка і натовп». За його думкою, «громадськість розглядається як сукупність людей, що споживають одну і ту ж інформацію і виробляють, багато в чому збігаються думки і оцінки, тобто громадська думка - думка спільності, групи людей, засноване на прийнятті або запереченні однаково поданої та емоційно забарвленої інформації» [19, с. 74].

У сучасності засоби масової інформації стали головним інструментом для поширення інфор- мацій, що впливають на суспільну свідомість.

А. Моль написав: «Вони фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особливої уваги, підвищують цінність однієї ідеї, знецінюють іншу, поляризують таким чином все поле культури. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, в наш час майже не впливає на розвиток суспільства» [10].

Відзначаючи глобальні зміни в сучасному інформаційному суспільстві, які пов'язані з безперервно розвиваючими можливостями масової комунікації, необхідно мати на увазі: ці зміни впливають не тільки на умови життя, але, насамперед, на спосіб мислення і систему сприйняття сучасної людини [8, с. 200]. Таким чином засоби масової інформації можуть утворити суспільну думку в потрібному їм напрямку, що є маніпулюванням на свідомість майже кожного індивіда. Вплив мас-медіа на особистість опосередковується діями тих груп або спільнот, у які індивід постійно включений. Результати впливу масової інформації реалізуються саме у спілкуванні та співпраці індивідів з іншими членами суспільства. Цей вплив розрахований на обслуговування й зміцнення різних суспільних підсистем - малих груп, соціально-територіальних, виробничих та будь-яких спільнот. Також масмедіа можуть сприяти як формуванню та зміцненню національної свідомості суспільства, так і впливати негативно та підігрівати сепаратистські настрої у суспільстві. Тобто цей вплив залежить від того, яку позицію у суспільстві займає ЗМІ. Але якщо засоби масової інформації стають незалежними й можуть збагачувати й плекати національні цінності, репродукувати і транслювати історико-культурні традиції, установлювати національну мову і культуру, саме тоді вони підтримують створення єдиного інформаційно-культурного простору держави, формування духовності, виступають дієвим знаряддям консолідації суспільства в єдину національну спільноту. Також мас-медіа можуть в неупереджених коментарях із будь-якої дискусії виділити ті пропозиції, які спрямовані на порозуміння і спокій суспільства, тобто виступати каталізатором об'єднання, інтеграції суспільства й зміцнення держави [9]. І навпаки, коли ЗМІ в суспільстві є залежними від держави або контролюються деякими фінансовими або політичними спільнотами, вони стають знаряддям маніпуляції суспільною свідомістю, провідниками певної ідеології і часто сприяють упровадженню чужих, не властивих суспільству духовно-моральних і політичних цінностей, що руйнує духовний фундамент його існування. Українські мас-медіа отримали від законодавчої бази свободу слова і цензури, політичну та професійну незалежність, проте посилення національного контексту та статусу державних українських засобів масової інформації все ж таки не супроводжувались адаптацією їх діяльності до нових (у 90-ті роки ХХ ст.) ринкових умов. Ці нові умови підірвали потужні національні державні медіа і вони не змогли витримати конкурентну боротьбу з комерційними, приватними. Постійна нестача бюджетного фінансування призвела до того, що державні телеканали та друковані видання були вимушені шукати нові фінансові канали для здійснення своєї діяльності. Цей процес призвів до того, що найбільшою частиною акцій почали володіти великі фінансово-економічні групи. Таким чином, маємо залежні ЗМІ, тобто більшість українських засобів масової інформації утримують не державні установи, а окремі політичні сили, фінансово-промислові асоціації, які авжеж використовують потенціал мас-медіа у власних цілях, а не для суспільних інтересів. Державні засоби масової інформації, що мають обмежену спроможність виробляти незалежну інформаційну політику, змушені орієнтуватись у своїй діяльності на позицію органів влади та політичних сил. Такі ЗМІ не можуть повною мірою дотримуватись об'єктивності й неупередженості у поданні інформації, бути вільними у відображенні різних подій, проводити незалежні журналістські розслідування [9]. Таким чином, сьогодні «незалежні» засоби масової інформації, які повинні бути

центром громадського контролю і за діями влади, і за збереженням духовних цінностей, зростаючись із бізнесовими колами та політичними організаціями, переважно працюють не на повернення суспільства до своїх базових цінностей, звичаїв, традицій, менталітету, культури, а висвітлюють інтереси певних угруповань.

У науковій літературі можна зустріти термін «маніпуляція свідомістю» - це вплив засобів масової інформації на суспільну думку. Маніпулюванням є приховане керування свідомістю та поведінкою членів суспільства з метою схилити діяти всупереч власним інтересам. Найчастіше в основі маніпулювання лежить обман і брехня [12]. Реальність, що створюється засобами масової інформації, перетворює реальну картину світу, що і є маніпулюванням.

Існують декілька механізмів та прийомів психологічного впливу, щоб повідомити інформацію.

По-перше, навіювання (нав'язування думок, планомірний і неаргументований вплив на окрему людину або групу, який веде до зниження критичності у сприйняті інформації, а також відсутність бажання перевірити її достовірність); переконання (спрямований вплив, який полягає у логічності аргументації та спрямоване на досягнення згоди людини шляхом логічного обґрунтування. Цей вид маніпулювання є самим інтелектуальним впливом); психічне зараження (психологічний вплив на індивіда у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, та спонукає не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу від однієї людини до іншої на несвідомому рівні); завоювання аудиторії (спосіб сфокусувати увагу аудиторії на своїй особистості); аргументації (обґрунтування прийнятності, слушності певних тверджень або намірів дії) [12, с. 275]. Наприклад, реклама формує світогляд сучасної людини. І саме вона побудована на психологічному впливі, тобто звертаючись до емоційної сфери, реклама нав'язує деструктивні стереотипи поведінки, не властиві традиційній культурі [7, с. 384].

Основна роль маніпуляції свідомістю полягає не лише у контролі громадською думкою, а й інтеграції цієї думки у суспільство, щоб направити суспільну свідомість в потрібне русло і дати установку на певні очікувані реакції. Звісно інтегрована думка повинна сприйматися як своя, тобто вона має бути не нав'язаною, а так би мовити своєю і виникати природним шляхом аналізу отриманої інформації. Наразі ЗМІ є незамінними помічниками і потужними важелями управління суспільною думкою. Широкого значення у діяльності засобів масової інформації на формування соціальної свідомості набуває діяльність журналістів. Він повинен об'єктивно роз'яснювати інформацію, направляти свою працю на зміцнення національних інтересів та дотримуватись високих моральних й професійних стандартів. Але, в сучасності, в умовах впливу ринкових механізмів, комерційні чинники в роботі мас-медіа загрожують етичним аспектам діяльності журналістів, підштовхують їх до використання різноманітних маніпуляцій суспільною свідомістю на догоду інтересам певних кіл і угруповань. У даний час саме засоби масової інформації дають величезну можливість людині отримати найсвіжіші та актуальні новини, дізнатися про обстановку в світі. Звичайно, сама людина не в змозі самостійно перевірити отримані факти на достовірність, тому кожен покладається на правдивість тієї чи іншої інформації, яка надається журналістами. Виходить, що люди довіряють оцінкам і судженням, які відбуваються засобами масової інформації. Можна відзначити, що недобросовісні журналісти та деякі зацікавлені особи мають можливість маніпулювання суспільною свідомістю і рухом народних мас. Багато, також, залежить від того, яким чином підносять події, з якої точки зору журналіст висвітлює і розповідає той чи інший факт. Від грамотного трактування новин кореспондентом залежить подальше ставлення суспільства до цього явища чи події [9].

Людська поведінка може піддаватися впливу через ЗМІ, якщо передана інформація носить абсолютно безособовий характер. Можна зазначити, що друковані повідомлення забезпечують більшу включеність і запам'ятовування - наприклад, «жовта преса» представляє собою низькопробну пресу, яка в гонитві за сенсацією публікує недостовірну та перекручену інформацію. «Жовта преса» апелює до почуттів читача, ніж до його розуму, використовуючи в основному емоційну аргументацію. Для газет відбираються переважно емоційно «заряджені» факти, скандальні відомості, покликані вразити та розважити читача. Для створення ефекту сенсації допускається перекручення інформації шляхом її довільної інтерпретації, використання домислу, неповного відтворення фактів, передачі фактів поза їхнього контексту. Візуаліза- ція є загальною тенденцією всіх світових ЗМІ, однак у якісних виданнях ілюстративний ряд органічно доповнює текстові матеріали. У «жовтій пресі» спостерігається експансія яскравих оформлювальних елементів: кольори, ілюстрації, заголовки. Практично всі «жовті» газети використовують великі ілюстрації, професійну обробку фотографій, інфографіку, великі заголовки (часто не відображають теми матеріалів), малооб'ємні тексти, однотипну колірну гамму. Заголовки «жовтої» преси постійно балансують за межею правди й тотальної брехні. Прагнення привабливості для читача досягається з допомогою ігнорування адекватності заголовка текстовій складової. Отже, завдяки своїй яскравості та сенсаційності «жовта преса» дуже легко може впливати на свідомість населення [5].

Щоб залишатись популярними і затребуваними ЗМІ сповіщають про існування і можливості використання різних механізмів психологічного впливу. За допомогою друкованих видань, людина отримує популярну інформацію, яка відповідаю реальності про різноманітні джерела впливу, наслідки, до якого воно може призвести і можливі способи його уникнення. Також у друкованих повідомленнях з'являється інформація, пов'язана з використанням механізмів впливу, які могли відбуватися у житті окремих людей. У них можна прочитати про факти обману пенсіонерів, дітей; про трагічні випадки та ін. [12, с. 275].

У ХХІ столітті, засоби масової інформації стали настільки впливовими і значущими, що створюють єдиний інформаційний простір, що консолідує думки, почуття, бажання людей в єдину думку. Вони стають початковим джерелом інформації і перш за все про навколишній світ. У сучасному українському суспільстві є посилення інформаційних потоків зарубіжної культури, яка не притаманна українським ідеалам, духовності, цінностям. Це впливає не лише на становлення національної самоідентифікації населення, але й на громадську активність, громадяни починають сприймати себе частиною чужого культурного простору [17]. Вміло маніпулюючи громадською свідомістю за допомогою різних засобів масової інформації можна не тільки створювати і направляти розвиток культури, свідомості й поведінки суспільства, а й прищеплювати певну роль кожного соціального класу і навіть кожній людині окремо. Одним з негативних впливів ЗМІ на людську свідомість - є пропаганда. В якомусь сенсі це дезінформація, тобто подана інформація виявляється брехнею. Дезінформація подається з різних джерел і западає в підсвідомість людині. Це дуже ефективний метод впливати на свідомість суспільства і водночас дуже жорстокий [12]. Тому засоби масової інформації формуючи суспільну думку мають дуже великий вплив на масову свідомість. Тому є доцільним дослідити друковані ЗМІ тимчасово окупованих територій.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», під друкованими засобами інформації (пресою) в Україні розуміють періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Під діяльністю друкованих ЗМІ [5] визначаються такі дії, як: збирання, створення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих ЗМІ з метою її поширення серед читачів. Для нашого дослідження вибрані інформаційні газети так званої Луганської народної республіки.

При аналізі ринку преси в ЛНР дізнались, що деякі газети, такі як: «Антрацитівський вісник», «Бізнес-Інфо», «Експрес-Клуб», «Експрес-Но- вини», «21 століття», «Комсомольська правда» та «Стаханівський прапор», продовжили свій друк на окупованій території, змінивши свій контент. Деякі газети утворились у 2014 році на виклик нового уряду, який почав панувати та виокремлюватись з території Луганської області у окрему «республіку».

Це такі газети: «Тиждень Плюс», «Світ Новин», «Тиждень», «Московський комсомолець», «Аргументи і факти», «Новоросія», «Республіка» та «ТРІО». Є й такі, які організувались на обладнанні інших газет. Наприклад, після відмови керівництва «Телегазети» (Стаханов (Кадіївка)) друкувати новини під диктування новоутвореного уряду та співпрацювати з ними бойовики рейдерськи відібрали типографію та офіс газети.

Керівництво газети деякий час переховувалось та врешті-решт виїхало до України. На базі цього офісу організувалась інша ідеологічна газета «Казачий вісник».

По-друге, проаналізувавши зміст кожної з газет, дійшли висновку, що серед представлених газет у (табл. 2) найновиннішими виявились 4 газети. І тому для нашого дослідження ми обрали 2 газети з

Луганська, 1 зі Стаханова (Кадіївки) та 1 з Антрациту. Таким чином, аналізувались: «Экспресс Новости» (Експрес новини) та «ХХІ Век» (ХХІ століття) з центру ЛНР (Луганськ) та дві «Казачий вестник» (Казачій вісник), яка виходить у м. Стаханов (Кадіївка), та «Антрацитовский вестник» (Антрацитівський вісник), яка виходить у м. Антрацит, що є периферією «республіки». Ці газети регулярно виходили протягом року на території так званої Луганської Народної Республіки, а саме з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2017 року. Протягом року утворювалася вибірка контент-аналізу: зі 192 номерів обрано 69.

По-третє, за рік було зібрано усі номери чотирьох газет. Протягом року утворювалася вибірка контент-аналізу. Вибірка формувалась зі створеного списку номерів, які класифіковані у (табл. 1).

газета народний республіка

Таблиця 1

Таблиця 2

По-четверте, ротуючи номери газет, склали список номерів, які підлягають контент-аналізу. Наприклад, якщо в жовтні обирали перший тиждень виходу номеру газети «Експрес новини», то у листопаді обрано другий тиждень виходу цієї газети. Таким чином шаг складав 1 номер в один тиждень за урахуванням назви газети. Таким чином охоплено і початок, і середину, і кінець місяця однією газетою. Врахувавши усі складності та ризики був складений план дослідження.

У ході контент-аналізу виявлено, що на території «новоспечених республік» преса друкується виключно російською мовою, тобто в усіх газетах ЛНР не публікуються статті українською мовою, проте інколи з'являються українські цитати, які написані російськими буквами, наприклад, «СВИТЛЕ МАЙБУТНЕ», «СТАЛО ЖЫТЫ КРАЩЕ» тощо. Також виявлено, що серед статей економічної, соціальної направленості значне місце займає висвітлення політичного життя Луганської народної республіки (162 статті). Найбільше таких публікацій про політичні відносини з Україною займають (46 статей), про політичні відносини з Росією (12 статей). Згадування про обстріли та війну є нагальними для ЛНР (30 статей), а питанням щодо мінських домовленостей присвячено всього 14 публікацій. Зафіксовано 12 згадувань про надання гуманітарної допомоги (табл. 2).

Аналізуючи політичну сферу, треба зупинитись на згадуваннях про представників політичної еліти. Кожне згадування цих персон оцінювалось за шкалою «позитивно», «нейтрально», «зважене» та «негативне». Таким чином найбільше згадувань на шпальтах газет займав Ігор Плотницький (нейтральне - 135, зважене - 65, позитивне - 9), Володимир Путін (зважене - 42, нейтральне - 32), Петро Порошенко (зважене - 30, нейтральне - 27, негативне - 8), мер Антрациту (зважене - 18, нейтральне - 26, позитивне - 4), Дональд Трамп (зважене - 15, нейтральне - 12, негативне - 1), Олександр Захарченко (нейтральне - 10, зважене - 3), Сергій Жевлаков (зважене - 9, нейтральне - 1), Барак Обама (нейтральне - 7, зважене - 2, негативне - 1), Юлія Тімошенко (нейтральне - 6, зважене - 1), Віктор Янукович (нейтральне - 5), Хіларі Клінтон (нейтральне - 2, зважене - 2), Ангела Меркель (нейтральне - 2, зважене - 1), Олександр Турчинов (нейтральне - 1).

Можна зробити висновок, що найбільше згадувань належить саме голові ЛНР, трохи менше згадувань мають президенти Росії, України та США, навіть згадування про лідера ДНР на шпальтах луганських газет дуже мало. Треба зазначити, що позитивних згадувань всього 14. Вони належать до прізвищ Плотницький, Андрієнко та Гройсман (9, 4, 1 згадувань відповідно). Найбільша кількість нейтральних згадувань належить до публікацій про Плотницького, Путіна, Порошенка, Андрієнка, Трампа, Захарченка, Обами, Тимошенко, Януковича (135, 32, 27, 26, 12, 10, 7, 6, 5 згадувань відповідно). Зваженими згадуваннями наділені майже ті ж особистості, що й нетральних, наприклад, перша п'ятірка прізвищ виглядає так: Плотницький, Путін, Порошенко, Андрієнко, Трамп (65, 42, 30, 18, 15 згадувань відповідно). Негативні згадування належать до П. Порошенка. Таким чином, найзгадуванішою постаттю у публікаціях є

І. Плотницький, В. Путін, П. Порошенко, Андрієнко та Д. Трамп (200, 74, 65, 44, 28 будь-яких згадувань відповідно). Таким чином, маємо згадування однієї постаті, які варіюються від позитивних оцінок до негативних.

Особливо неоднозначною є постать П. Порошенка і це зрозуміло через низку об'єктивних причин.

За такою ж шкалою були оцінені й вищі органи влади України, ЛНР та Російської Федерації. Найбільше згадувань має влада Луганської Народної Республіки (108 згадування без урахування шкали), із них 5 згадувань є позитивними, 45 - нейтральними, 58 - зваженими, 0 - негативні. Про українську владу дещо менше згадувань (74 згадувань без урахування шкали), з них 0 - позитивних, 34 - нейтральні, 20 - зважене, 0 - негативних). В газетах згадуються й адміністрації міст Антрацита, Стаханова (Кадіївки) та Луганська. Загалом вони виступають перед читачем в позитивних чи нейтральних оцінках. Про місії ОБСЄ та ООН найчастіше згадуються позитивними репліками та публікаціями.

Висновок

газета народний республіка

Отже, проаналізувавши публікації у друкованих ЗМІ так званої Луганської народної республіки, дійшли висновку, що політичне життя окупованої території висвітлюється найчастіше. Цікавим виявився факт й про кількість публікацій щодо української чи російської влади. Вони не мають значної розбіжності. Також було виявлено, що хоча й спостерігаються у газетах й негативні статті щодо України, все ж таки найчастіше вона висвітлюється у нейтральному контексті.

Якщо говорити про перспективи розвитку ЛНР, то в обраних газетах майже не зазначаються. Про перспективу воліють мовчати у друкованих ЗМІ Луганської Народної Республіки. Лише 3 згадування щодо самостійності республіки. Тобто не бути підвладними ані Росії, ані Україні. Проте Росія слугує союзником та служить прикладом для ЛНР. Щодо перспективи розвитку України, то з матеріалів газети було видно, що Україна все ж таки прагне увійти до складу ЄС, проте таких публікацій дуже мало (всього 4).

Бібліографічні посилання

1.Адорно Т Диалектика просвещения. Философские фрагменты / Т Адорно, М. Хоркхаймер. - Санкт-Петербург: Медиум, Ювента, 1997. - 310 с.

2.Батлер Дж. Психика власти: теории субъекции / Дж. Батлер. - Харьков: ХЦГИ, 2002. - 168 с.

3.Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман. - М.: Логос, 2005. - 390 с.

4.Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т Лукман. - М.: Медиум, 1995. - 323 с.

5.Бодрияр Ж. Реквием по масс-медиа / Ж. Бодрияр // Поэтика и политика. - М., 1999. - С. 193-226.

6.Бурдье П. О телевидении и журналистике / П. Бурдье. - М.: Фонд научных исследований «Прагматика культуры», 2002. - 160 с.

7.Валлерстайн И. Конец знакомого мира / И. Валлерстайн. - М.: Логос, 2004. - 368 с.

8.Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер // Избранные произведения. - М.: Прогресс, 1990.

9.Грушин Б. А. Ефективність масової інформації і пропаганди: поняття та проблеми виміру / Б. А. Грушин. - М.: Політіздат., 1987. - 127 с.

Размещено на Allbest.ru