Друковані видання на етапі державної незалежності України: тенденції обмеження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет культури і мистецтв

Друковані видання на етапі державної незалежності України: тенденції обмеження

Федотова О., доктор історичних наук,

старший науковий співробітник, професор

Київ

Анотація

Мета статті полягає у показі основних тенденцій обмеження друкованих видань в Україні за часів державної незалежності. Автором застосовано такі методи: аналізу публікацій з теми, історичний, теоретичного узагальнення. Розглянуто основні форми цензурних втручань та обмежень літератури, наведено приклади контролю друкованої продукції. За результатами дослідження зроблено висновок, що протягом вказаного періоду в Україні мали місце прояви цензурування друкованої продукції у вигляді обмеження окремих творів художньої літератури, вилучення тиражу книг із продажу із забороною щодо їх подальшого розповсюдження, спроб корегування складу бібліотечних фондів, підготовки списків антиукраїнських творів, заборонених до ввезення на митну територію України. У публікації вказано, що потреба грамотної протидії інформаційній агресії та пропаганді війни актуалізувала процес вироблення механізмів державного втручання у сферу свободи друкованого слова, виходячи з параметрів необхідності та законності. Проте, як зазначає автор, дії органів влади у ряді випадків створюють прецеденти до обмеження прав і свобод членів суспільства. Поперед усе, це стосується питань ввезення російської друкованої продукції та її заборони. Дослідниця констатує, що негативними факторами у даному напрямку є: відсутність чітко визначених і документально зафіксованих правових норм для здійснення обмежувальних заходів, зловживання мотивами заборон у контексті забезпечення національної безпеки.

Ключові слова: друковані видання, контроль, цензура, період державної незалежності України, обмеження літератури.

Annotation

цензурний друкований видання обмеження

The purpose of this article is to show the main trends in the limitations of printed issues for the period of the state independence of Ukraine. The author applied the following methods: analysis of publications on the topic, historical-genetic, problem-chronological, theoretical generalizations. Describes the main forms of censorship interventions and limitations of the literature, examples are given of the control of printed products. According to the results of the study concluded that during the mentioned period in Ukraine was a manifestation of censorship of printed materials in the form of restriction of individual works of literature, the confiscation of circulation of sales books with the prohibition of their further proliferation attempts of adjusting the composition of library collections, preparation of lists of anti-Ukrainian works prohibited for import into the customs territory of Ukraine. The publication indicated that the need of competent countering information aggression and propaganda of war stimulated the process of elaboration of mechanisms of state intervention in the sphere of freedom of the printed word, based on the parameters of necessity and the legality. However, as the author notes, the government's actions in some cases create a precedent to limit the rights and freedoms of members of society. First and foremost, it concerns the Russian import of printed products and its prohibition. The researcher notes that the negative factors in this area are: the lack of clearly defined and documented legal norms for the implйmentation of restrictive interventions, abuse of explanation ofprohibitions in the context of national security.

Keywords: printed issues, control, censorship, the period of state independence of Ukraine, limitations of the literature.

Виклад основного матеріалу

У будь-якому суспільстві здавна існували певні заборони щодо розповсюдження думок, які не співпадали з офіційною політикою владної верхівки. Об'єктом ідеологічного контролю протягом століть виступала рукописна, а далі - друкована книга. Історія знає багато прикладів, коли цензурування зазнавали саме твори друку.

Спробуємо проаналізувати ситуацію із обмеження друкованої продукції на етапі державної незалежності України. Загальний стан свободи слова в країні та захисту суспільної моралі намагався з'ясувати О. Бухтатий [1]. Проблеми обмеження електронних ЗМІ на сучасному етапі торкнулася Р. Гусейнова-Чекурда [6]. Цікавою спробою дослідити історію цензурного контролю художньої літератури в Україні та у світовій практиці став випуск львівського книгознавчого часопису «Коло» (статті Д. Княжича, В. Пузика та ін.) [13, 20]. Процес трансформації цензури від явної до латентної та намагання встановити нагляд за продажем книг в Україні показав М. Сенченко [26-27]. Втім, не дивлячись на наявність ряду робіт із обраної проблематики, на сьогодні вона залишається недостатньо висвітленою у вітчизняній історіографії. Мета статті полягає у показі основних тенденцій обмеження друкованих видань в Україні за часів державної незалежності.

Після розпаду СРСР Україна вступила на самостійний шлях розвитку. Разом з комуністичною імперією, залишилися у минулому й цензорські інститути. Розпочався етап циркулювання інформації у так званому «безцензурному» просторі. У статті 15 Конституції нашої держави задекларовано: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України» [35, с. 154].

Маємо вточнити саме поняття цензури щодо розуміння її як давнього соціокультурного явища, існування якого не пов'язане з фактом наявності спеціалізованих органів контролю (наприклад, Головлі- ту за радянської доби) [32]. Отже, цензура присутня у будь-якому суспільстві. Інше питання, що форми, види та методи її реалізації напряму залежать від політичного устрою конкретної держави.

Відповідно до закону «Про захист суспільної моралі», прийнятого у 2003 р., у нашій країні функціонувала Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі - державний орган контролю, започаткований постановою Кабінету міністрів України від 17 листопада 2004 року, що проіснував до 3 березня 2015 року. В ході своєї діяльності підрозділ займався:

«здійсненням експертизи продукції, видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру і продукції, що містила елементи чи пропаганду культу жорстокості, порнографії; проведенням аналізу процесів, що відбувалися у сфері захисту суспільної моралі, розробкою для органів державної влади і органів місцевого самоврядування рекомендацій з їх правового регулювання; здійсненням контролю за дотриманням законодавства у сфері захисту суспільної моралі» [19].

Слід зауважити, що робота Комісії відзначилася рядом скандальних заборон культурної продукції. Зокрема, їй належала ініціатива підготовки списку літератури, що не відповідала законодавчим нормам, до якого увійшли такі книги: «Моя боротьба» А. Гітлера; «Удар руських богів» В. Істархова; «Напередодні імперії» В. Коровина; «Камасутра орального сексу» М. Майклза; «Життя. Історія. Даність» В. Путятіна; «Таємна історія України» О. Широкорода; «Незалежна Україна. Крах проекту» М. Калашникова і С. Бунтовського; «Палаючі мрії наших життів» анархістського угруповання «Вогненні Осередки Змови»; «Україна: дві мови - один народ» А. Желєзного [24].

Окремою сторінкою функціонування згаданого органу стало визнання 13 лютого 2009 р. роману лауреата Шевченківської премії О. Ульяненка «Жінка його мрії», опублікованого у видавництві «Клуб сімейного дозвілля», порнографічним твором. Письменника звинуватили у використанні «нецензурної лексики та брутальних виразів». На підставі висновків експертів видавництво розірвало контракт з автором. Увесь тираж твору (накладом 10000 примірників) вилучили з обігу й заборонили до розповсюдження. Ображений літератор, метою якого у романі було висвітлення зворотного боку життя еліти, звернувся з відповідним позовом до суду міста Києва щодо визнання рішення Комісії неправомірним [34]. У результаті дана інстанція не виявила у книзі ознак наявності порнографії, однак, на превеликий жаль, письменник невдовзі пішов з життя.

Необхідно також навести приклад спроби цензурування складу фондів бібліотечних установ. Так, заступницею міністра культури і туризму України, О. Бенч, влітку 2008 р. було надіслано листа до Міністерства культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, Головного управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації, управлінь культури і туризму обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій з приводу ініціювання представниками Херсонської обласної організації Всеукраїнського об'єднання ветеранів перевірки бібліотечних фондів країни на предмет вилучення з них творів, де містилася пропаганда «комуно-шовіністичної ідеології». Відповідно до того очільниця просила здійснити заходи щодо виявлення вказаних видань та до 1 вересня вточнити їх загальну кількість [31]. З метою виконання розпорядження міністром культури та туризму В. Вовкуном було запропоновано провести перевірку усіх фондів бібліотечних установ держави задля виявлення радянської літератури, яку надалі передбачалося передати запланованому до будівництва у Прип'яті Музею соціалістичного мистецтва під відкритим небом.

Варто нагадати, що згідно з законом «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (ст. 18): «Вилучення з бібліотечних фондів документів, у тому числі ветхих, тих, що втратили актуальність, наукову та виробничу цінність або які мають дефект, дублетних здійснюється у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Вилучення документів з бібліотечних фондів за ідеологічними чи політичними ознаками забороняється» [11]. Отже, наведений вище приклад можна вважати свідченням впровадження на практиці цензури творів друку.

У 2011 р. в Україні здійснено намагання цензурного обмеження художньої літератури, що виявилося у спробах силових структур вилучити зі львівського видавництва «Піраміда» роман М. Ма- тіос «Вирвані сторінки з автобіографії». Мотивом стало звернення одного з членів депутатського корпусу до Генпрокуратури із заявою щодо наявності у книзі висловів, образливих для ветеранів Великої Вітчизняної війни [22]. Внаслідок того письменниця була вимушена опублікувати у пресі відкритого листа з приводу переслідування та тиску на неї.

Факти контролю друкованої продукції мали місце й надалі. Необхідність протистояння інформаційній агресії в умовах російсько-української війни спричинила розробку на офіційному рівні нових форм і методів контролю друкованої продукції. Так, у серпні 2015 р. Державна фіскальна служба обнародувала «чорний» список творів антиукраїнського характеру, заборонених до ввезення на митну територію України, який склали 38 найменувань книг, як от: «Україна. Моя війна. Геополітичний щоденник» О. Дугіна, «Київ капут» Е. Лимонова, «Бандера і бандерівщина» О. Севера, «Донбас - зимова завіса Путіна» С. Доренка, «Євромайдан. Хто знищив Україну?» Л. Вершиніна тощо [18].

15 лютого 2016 р. Держкомтелерадіо оприлюднив список з 74 творів, що побачили світ у РФ протягом 2013 - 2015 рр., обмежених для ввозу, тематично присвячених Революції Гідності, російській агресії на Донбасі та анексії Кримського півострова [16].

Наказом комітету від 3 березня 2017 р. були затверджені і введені у дію «Критерії оцінки видавничої продукції, що дозволена до розповсюдження на території України». Констатувалося, що заборона на ввезення творів стосується тієї літератури, яка за своїм змістовим наповненням: «спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади; пропагує війну, вчинення терористичних актів; розпалює міжетнічну, расову, релігійну ворожнечу; пропагує державу- агресора, зокрема її органи влади, представників органів влади, працівників культури та інших сфер держави-агресора, які публічно підтримують окупацію території України; спрямована на пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістично- го (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки; використовує шаржування державних символів України (Державного Герба, Державного Прапора, Державного Гімну) у будь-якому вигляді» [21]. Зокрема, згаданим документом обґрунтовувалися основні параметри щодо оцінювання видань.

Згідно з протоколом засідання «Експертної ради при Державному комітеті телебачення та радіомовлення України», датованим 27 листопада 2017 р., на терені нашої держави заборонено розповсюдження виданих в РФ книг, де міститься «пропаганда держави-агресора, зокрема імперських геополітичних доктрин, які передбачають об'єднання народів навколо держави-агресора, його державної мови, культури, пануючої релігійної конфесії (православ'я) та служать ідеологічною основою повернення України у сферу домінування держави-агресора» [10]. По факту розповсюдження нелегальних творів введено відповідні санкції та передбачена конфіскація тиражу.

У грудні 2017 р. віце-прем'єр-міністром України В. Кириленком було офіційно наголошено на застосуванні радикальних заходів щодо нелегально завезених в Україну творів друку шляхом їх вилучення з книжкових ринків і крамниць, а також накладання штрафів на розповсюджувачів забороненої книжкової продукції [15].

Невдовзі, 10 січня 2018 р., Державний комітет телебачення і радіомовлення обмежив ввезення в Україну 25 виданих у РФ протягом 2015 - 2017 рр. творів, рішення про що було прийняте «на підставі негативного висновку експертної ради з питань аналізу та оцінки друкованої продукції». Зокрема, заборонено до ввезення: «Велику енциклопедію школяра» Ш. Коннолі; «Сталінград» Е. Бі- вора; «Подорож спадкоємця цесаревича на Схід» Е. Ухтомського; «Історію Російської держави. Від витоків до монгольського нашестя. Частина Європи» та «Історію Російської держави. Ординський період. Частина Азії» Б. Акуніна; «Записки княгині Дашкової»; «Мемуари» за авторством великої княгині Марії Павлівни; «Щоденник. 1917 - 1919» барона Будберга; «Щоденник 1873 - 1882» Д. Мі- лютіна; «Спогади» А. Вирубової; «Зірки на небі» Е. Бистрицької; «Михайло Кутузов: стратегія перемоги»; «Православ'я. Чесна розмова» протоієрея В. Чапліна; «Моїй Матильди. Любовні листи і щоденники Миколи Другого» Б. Соколова; «Ілля Му- ромець і Соловей-розбійник: казки про російських богатирів»; «Записники дурня» Є. Сатановського; «Дочка Леніна - Погляд на історію» Е. Радзинсько- го; «Історія» А. Спектор; «Записки реаніматолога» В. Шпиньова; «Дві дружини для Святослава» Є. Дворецької тощо [17]. Маємо зазначити, що із загальної кількості наведених книг, 9 побачили світ у видавництві «АСТ», 7 - у видавництві «Е», 5 - у видавництві «Захаров», 2 - у видавничій групі «Азбука-Аттікус», по одній назві - у видавництвах «Хіт-книга» та «ТД Алгоритм».

На початку лютого 2018 р. Державний комітет із питань телебачення і радіомовлення додав до списку заборонених до ввезення в Україну творів ще три російські книги видавництва АСТ: «По той бік натхнення» Ю. Полякова, «Патріот» А. Рубано- ва і «Радянський самогон згідно з ГОСТ, коньяк, вино, наливки і настоянки» [29].

У березні загальний перелік заборонених в Україні творів друку знову було розширено. Зокрема, до нього внесли книги екс-прем'єра М. Азарова, політолога і політтехнолога О. Дугіна, діячів самопроголошеної «ДНР» П. Губарєва та З. Прі- лєпіна тощо. Зазначалося, що «зміст цих книжок спрямований на ліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини» [2]. На момент обмеження вказаних творів весь список налічував 165 назв.

Серпень 2018 р. ознаменувався поповненням переліку забороненої друкованої продукції такими творами: «Без Криму Росії не бути! “Місце сили” всієї Руської Землі», «Народ-переможець. Хранитель Євразії», «Як Русь стала Над-Державою. «Неправильна Імперія», «Золота Русь. Чому Росія не Україна?», «Як Золота Орда озолотила Русь. Міфи й правда про “татаро-монгольське ярмо”» за авторством О. Шляхторова, «Українська чума. Історія протистояння і збройної боротьби радянської адміністрації з українським націоналістичним рухом на території Західної України в 1945 - 1955 роках» О. Ракитянського та ін. [25].

Наприкінці осені Державний комітет телебачення і радіомовлення до списку ворожої літератури включив також книжкову продукцію видавництв «Ексмо» та «Аст». Так, було заборонено «Велику енциклопедію ножів світу» Д. Сіллова, довідник «Зброя. Великий ілюстрований гід» А. Мернікова, «Книгу про смачну та веганську їжу», путівники по Гоа та Барселоні. Наприклад, мотивами для заборони «Великої енциклопедію ножів світу» стали «любов руської людини до бойового ножу» й «пропагування зброї, щедро прикрашеної комуністичною символікою» [4]. У свою чергу «Книгу про смачну та веганську їжу» обмежено через використання в ілюстративних матеріалах зображення георгіївської стрічки. Як висловися з приводу заборони згаданих творів друку перший заступник голови Держкомтелерадіо Б. Червак: «Ми посилюємо контроль за ввезенням в Україну поліграфічної продукції РФ, аби під виглядом “енциклопедій” і кулінарних книг в Україну не потрапила пропагандистська література держави-агресора» [4].

Варто також вказати на те, що у листопаді 2018 р. в Україні мала місце чергова ініціатива щодо вилучення творів друку з бібліотечних фондів. Так, виконавчий директор «Українського інституту медіа і комунікації» Д. Дуцик під час круглого столу «Втручання РФ в українські вибори як елемент гібридної війни» озвучила пропозицію «вилучити книги, видані у Радянському Союзі, та замінити їх вітчизняними» у шкільних бібліотеках Донбасу [33]. Стосовно до того слід зазначити, що покращення комплектування фондів бібліотек українськими книгами у жодному разі не повинно супроводжуватися хаотичними «чистками» бібліотечних установ із вилученням творів друку.

Наступним кроком у напрямі обмеження друкованої продукції стала заборона 10 грудня 2018 р. Експертною радою Державного комітету телебачення та радіомовлення України 25 російських і перекладних творів. Зокрема, до даного переліку потрапив бестселер «Книжкові злодії» шведського історика А. Ріделла із вердиктом: «розпалює міжетнічну, расову, релігійну ворожнечу» [30]. Вважаємо за потрібне більш детально зупинитися на згаданому виданні. Книга побачила світ 2017 р. під повною назвою «Книжкові злодії. Як нацисти грабували європейські бібліотеки і як літературна спадщина була повернута додому» і, зважаючи на актуальність тематики, досить швидко завоювала популярність на світовому просторі. На сьогодні вона перекладена 27 мовами, включена до шортлиста премії журналу Кігкш та номінована на краще немистецьке видання у США. 2018 р. бестселер отримав швецьку Премію Меморіального фонду Б. Янсона. За своєю структурою книга складається з 3-х частин: нацистські, внутрішні пограбування у самій Німеччині; зовнішні, міжнародні розкрадання книжкових ресурсів на окупованих територіях; характеристика сучасного стану реституції книжкових масивів і архівних матеріалів. Знаковим є те, що видання відкривається описом акції спалення книг нацистами у Німеччині 10 травня 1933 р. та введення відповідних проскрипцій. В Україні ж бестселер поповнив номінацію обмеженої літератури, оскільки автора звинуватили у міфотворчості та російській пропаганді, аргументом для чого став показ ним погромного руху часів С. Петлюри. Втім, оскільки Україна й Польща найбільш постраждали від розкрадання та знищення нацистами книжкових ресурсів (за даними А. Ріделла, лише на Східному фронті протягом ІІ світової війни пограбовано та розпорошено від 100 - до 200 млн. творів друку) [23], заборона розглянутого видання алогічна. Разом із вказаною розвідкою комітет обмежив: книгу М. Рериха «Шляхи благословення», збірку «Поезія срібної доби», «Велику книгу оповідань і казок» М. Носова тощо.

Протягом 2019 р. практика заборон друкованої продукції була продовжена. Так, у лютому Держ- комтелерадіо не дозволив до розповсюдження в Україні 13 творів, які містили «ознаки пропаганди», та були випущені ТОВ «Дресс Шоу», ТОВ «Етнік- трейд», ТОВ «ЯкабуТрейд», ТОВ «Форс Україна», ТОВ «Перо», ПП «Видавництвом «Махаон-Украї- на». Зокрема, експерти заборонили низку дитячих книг через наявність на їх сторінках символіки СРСР та держави-агресора. За цитування висловлювань радянських лідерів обмежили твір М. Не- пряхіна «Переконуй і перемагай. Секрети ефективної аргументації». У книзі Є. Торчинова «Шлях позамежного: Релігії світу. Психотехніка і транспер- сональні стани» експерти виявили тези, спрямовані на розпалення міжетнічної та релігійної ворожнечі. Суб'єктивні твердження шовіністичного характеру спричинили заборону розвідки російського журналіста А. Шарія «Балкани: околиця імперій». Через згадування у передмові українофоба С. Безрукова обмежили повість С. Довлатова «Заповідник» [9].

Того ж місяця відмовлено у видачі дозволів на ввезення низки творів московського видавництва «Альпіна Паблішер». Констатувалося, що у розвідці «Кроссфіт головного мозку: Як підготувати себе до вирішення нестандартних завдань» І. На- маконова «як мантра повторюються слова “Росія дивовижна і дивна країна, а ми, її громадяни, дивовижні люди”» [3]. Книгу бізнес-консультанта С. Бехтерєва «Як працювати у робочий час: правила перемоги над офісним хаосом» заборонили через наведення прикладів діяльності російських органів влади. Рішенням експертів також не була дозволена до розповсюдження друкована продукція видавництва ООО «Ексмо»: «Грузинська кухня: любов на смак» Н. Біліходзе (наявність коментарів відомих російських діячів, чиї імена внесені Міністерством культури України до переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці) та «Світ вікінгів. Повсякденне життя Дітей Одіна» М. Догерті (фальсифікація історичних фактів). За вступну частину з рекламою російських телеканалів, задіяних в інформаційній війні, обмежили твір Н. Малиновської «Записки практикуючої відьми», що вийшов у видавництві «АСТ» [3].

Не дозволено також українським компаніям ТОВ «Етніктрейд» та «Махаон-Україна» імпортувати партію книг, випущених московським видавництвом «Синдбад», ТОВ «Видавнича група «Азбука-Аттікус» і самарським видавництвом «ВД Бахрах-М». Паралельно експерти обмежили серію книг з психології за авторством Д. Райгородського, де у змістовому наповненні та ілюстративному матеріалі було виявлено ознаки пропаганди СРСР у вигляді патетичних згадок про компартійних лідерів, дитячі/юнацькі організації та свята радянської доби. Комітет не дозволив до розповсюдження роман М. Булгакова «Майстер і Маргарита» через наявність у передмові до твору прізвищ діячів російського кінематографу (Ю. Кари, М. Бурля- єва, В. Гафта), фігуруючих у переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці України. Заборонено також працю за авторством О. Стоуна і П. Кузника під назвою «Нерозказана історія США», підставою для чого стала експлуатація популярних радянських міфів [7].

В останній декаді травня через ознаки ворожої пропаганди до числа заборонених додано твори, що вийшли у ТОВ «Якаб Трейд», ТОВ «Етнік- трейд», ТОВ «Форс Україна». Зокрема, експерти не дозволили книги Д. Дьоміна «Корпоративна культура. Десять найпоширеніших помилок» (за показ могутності СРСР шляхом ідеалізації методів сталінського правління), О. Смєшливої і Л. Богомаз «Чого я можу навчитися в Анни Ахматової» (за схвальну оцінку жовтневої революції та використання в ілюстраціях комуністичної символіки й портретів В. Леніна) [8].

Серед друкованої продукції видавництва «Аль- піна Паблішер» обмежили твори А. Салякаєва «Не- випадкові зв'язки: Нетворкінг як спосіб життя», В. Моїсеєва «Бізнес з нічого, або Як побудувати інтернет-компанію і не зійти з розуму» та М. Умарова «PR в реальному часі: Тренди. Кейс. Правила», приводом для чого стала популяризація заборонених в Україні російських соціальних мереж, у роботі яких присутня антиукраїнська пропаганда.

Через використання в оформленні ворожої символіки та зображень владних органів РФ було відмовлено у ввезенні творів деяких зарубіжних авторів. Скажімо, на обкладинці книги Д. Еллсберга «Машина Судного дня: Одкровення розробника ядерної війни» виявили факт наявності реклами видання «Інтерв'ю з Володимиром Путіним» та відповідного документального фільму. Представники Держкомтелерадіо не надали також дозвіл на розповсюдження книги В. Семенчука «101 спосіб розкрутки особистого бренду: як зробити собі ім'я», зважаючи на те, що особисте брендування розглядалося на прикладах представників російського політикуму [8].

І нарешті, серія весняних заборон завершилася обмеженням друкованої продукції московських видавців ТОВ «Видавництво “Добра книга”», ТОВ «Клєвєр-Медіа-Групп», ТОВ «Манн, Іванов і Фер- бер» та «Альпіна Паблішер». Так, не дозволено розповсюдження на території нашої держави книг: Є. Попової та Л. Рамі «Знайди и покажи. Ким я стану?» (за пропаганду силових підрозділів і військових професій РФ); М. Дорофєєва «Джедайські техніки» і М. Мелії «Бізнес - це психологія» (за наведення у якості прикладів креативного мислення символів радянської доби); Ф. Реймонда «Історія бізнесу. День за днем» і Д. Годфрі «Як навчити дитину поводитися з грішми» (за використання в оформленні творів російської символіки) [5].

У цілому, станом на 23 вересня 2019 р. Держ- комтелерадіо надав 1874 відмови у видачі дозволів на ввезення друкованої продукції з Росії. З них - 95 через невідповідність критеріям оцінки друкованої продукції, дозволеної до поширення [12].

Таким чином, за результатами дослідження можна зробити висновок, що за часів державної незалежності мали місце прояви цензурного контролю друкованої продукції у вигляді обмеження окремих творів художньої літератури; вилучення тиражу книг із продажу із забороною розповсюдження; намагань корегувати склад бібліотечних фондів; складання списків творів антиукраїнського характеру, заборонених до ввезення на митну територію України. Потреба грамотної протидії інформаційній агресії та пропаганді війни актуалізувала процес вироблення механізмів державного втручання у сферу свободи друкованого слова, виходячи з параметрів необхідності та законності того. Однак, не можна не констатувати, що дії органів влади у ряді випадків створюють прецеденти до обмеження прав і свобод членів суспільства. Поперед усе, це стосується питань ввезення російської друкованої продукції та її заборони. Негативними факторами у цьому напрямку є: відсутність чітко визначених і документально зафіксованих правових норм для здійснення обмежувальних заходів; зловживання мотивами заборон задля забезпечення національної безпеки. Останнє не тільки загрожує порушенням прав людини, але й обмежує свободу українського соціуму загалом.

Список використаних джерел

1. Бухтатий О. Є. 2014. `Захист суспільної моралі та свобода слова в Україні: утилітаристський підхід', Філософські та методологічні проблеми права, №1. с. 78-100. [online] Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Fmpp_2014_1_11

2. `В Україні заборонили книжки Азарова і Дугі- на' [online] Доступно: https://tsn.ua/ukrayina/v-ukrayini- zaboronili-knigi-azarova-i-dugina-1129047.html

3. `В Україні заборонили чергову партію пропагандистських книг із Росії' [online] Доступно: https://vgolos. com.ua/zhyttya/v-ukrayini-zaboronyly-chergovu-partiyu- knyg-iz-rosiyi_933270.html

4. `В Україну не впустили ще 5 російських книжок, які мають ознаки пропаганди' [online] Доступно: http:// bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2018/11/25/091514. html

5. Волоха Д. В. `Держкомтелерадіо не дозволив увозити 5 книг через «пропаганду держави-агресо- ра' [online] Доступно: http://khpg.org/index.php/index. php?id=1559226950

6. Гусейнова-Чекурда Р. 2011. `Цензура як перешкода реалізації конституційного права на свободу слова (на прикладі електронних ЗМІ)', Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, №1. с. 261-268.

7. `Держкомтелерадіо заборонив ввезення 17 російських книг' [online] Доступно: https://poltava365.com/ derzhkomteleradio-zaboroniv-vvezennya-17-rosijskix-knig. html

8. `Держкомтелерадіо заборонив ввезення в Україну 23 книг з Росії' [online] Доступно: https://ukr.lb.ua/ culture/2019/03/16/422144_derzhkomteleradio_zaboroniv. html

9. `Держкомтелерадіо не дозволив ввезти в Україну книги, які містять ознаки пропаганди держави-агресора' [online] Доступно: https://press-ua.media/novini/21470- derzhkomtelerad-o-ne-dozvoliv-vvezti-v-ukra-nu-knigi- yak-m-styat-oznaki-propagandi-derzhavi-agresora.html

10. `Експертна рада вважає, що билинні герої Русі загрожують сучасній Україні' [online] Доступно: https:// ukranews.com/ua/news/537631-ekspertna-rada-vvazhaye- shho-bylynni-geroi-rusi-zagrozhuyut-suchasniy-ukraini

11. `Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу»', 1995. [online] Доступно: http://library.kr.ua/ zakon/zakbibsprv.html

12. Запрещённая литература: стало известно, сколько книг из РФ не попали в Украину [online] Доступно: https://sprotyv.info/news/zapreshhennaya-literatura-stalo- izvestno-skolko-knig-iz-rf-ne-popali-v-ukrainu

13. Княжич Д. 2014. `Цензурний спадок України: Малоросія - УРСР - Незалежність: історичний огляд', Kolo. №7. с. 18-25.

14. `Нас-то за что? Зачем на Украине запретили книгу шведского историка «Книжные воры»' [online] Доступно: https://baltnews.lv/riga_news/20181218/1022564004/Ukraine-Sweden-zapret-kniga-Knizhnye-vory.html

15. `Нелегальные российские книжки будут изымать из магазинов и рынков и налагать огромные штрафы' [ online] Доступно: https://ukranews.com/news/536456-nele- galnye-rossyyskye-knyzhky-budut-yzymat-yz-magazynov- y-rynkov-y-nalagat-ogromnye-shtrafy

16. `Оприлюднено список заборонених для ввезення до України книг' [online] Доступно: https://ua.112. ua/suspilstvo/derzhkomteleradio-opryliudnylo-spysok- zaboronenykh-dlia-vvezennia-v-ukrainu-knyh-382563.html

17. `Опубліковано список заборонених в Україні російських книг' [online] Доступно: http://favoritenikolaev. com/2018/01/16/opublkovano-spisok-zaboronenih-v- ukrayin-rosyskih-knig.html

18. `Повний список заборонених в Україні російських книг' [online] Доступно: https://ukranews.com/ua/ news/347663-povnyy-spysok-zaboronenykh-v-ukraini- rosiyskykh-knyg

19. `Положення про Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі'[оп1іпе] Доступно: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view =article&id=226%3A1&catid=40%3Apa&Itemid=67&lang =uk

20. Пузік В. 2014. `Бути Ульяненком: мозаїка цензури і моралі', Kolo, 2014. №7. с. 93-98.

21. `Про затвердження Критеріїв оцінки видавничої продукції, що дозволена до розповсюдження на території України'. Держкомтелерадіо України; Наказ, Критерії від 03.03.2017 № 47 [online] Доступно: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/z0586-17

22. Рибакова І., Корженко С. 2011. `Генпрокуратура переслідує письменницю Марію Матіос'. Газета по українська, № 1158, 14 січ. с. 11.

23. Rydell A. 2018. `Dдrfцr fцrbjuder Ukraina min bok'. Svenska Dagbladet, 14.12 [online] Доступно: https://www. svd.se/darfor-forbjuder-ukraina-min-bok

24. Ряполова М. 2014. `Книги під замком: які книги були і залишаються забороненими в Україні'. Сьогодні, 23 квіт.

25. Самсонова Н. `Держкомтелерадіо заборонив ще 9 російських книжок' [online] Доступно: https://zaborona. com/derzhkomteleradio-zaboronylo-shche-9-rosijskykh- knyzhok/

26. Сенченко М. 2007. `Про намагання незаконно ввести цензуру на продаж книг [в Україні]'. Вісник Книжкової палати, № 7. с. 3-5.

27. Сенченко М. 2007. `Трансформація цензури - від явної до латентної'. Вісник Книжкової палати, № 11. с. 3-6.

28. Сліпченко К. `Аморальна комісія. Топ - 5 скандалів, пов'язаних із Нацкомісією із захисту суспільної моралі' [online] Доступно: https://zaxid.net/amoralna_ komisiya_n1337665

29. `Список заборонених до ввезення в Україну книг поповнило ще три російські видання' [online] Доступно: http://gordonua.com/ukr/news/politics/spisok-zaboronenih- do-vvezennja-v-ukrajinu-knigpopovnili-shche-tri-rosijski- vidannja-230489.html

30. Сташинський Я. `Експертна рада Держтелерадіо заборонила в Україні всесвітньо відому книгу шведського історика зі згадкою про єврейські погроми часів Петлюри' [online] Доступно: https://ukranews.com/ua/ news/603821-ekspertna-rada-derzhteleradio-zaboronyla-v- ukraini-vsesvitno-vidomu-knygu-shvedskogo-istoryka-zi

31. Сушинський Б. 2008. `Відповідальність за своє слово, або учімося читати документ'. Одеські вісті, 6 червн. (№ 94).

32. Федотова О. 2009. `Політична цензура друкованих видань в УСРР - УРСР (1917 - 1990 рр.)': монографія. Київ: Парламентське вид-во. 352 с.

33. `Чиновница: советские книги в библиотеках Донбасса вредят воспитанию школьников'. Еженедельник 2000, 2018, 7 нояб. [online] Доступно: https://www.2000. ua/novosti/ukraina_novosti/chinovnica-sovetskie-knigi-v- bibliotekah-donbassa-vredjat-vospitaniyu-shkolnikov.htm

34. Чупріна Є. `Самі ви порнографія! або Олесю Улья- ненку заборонили «Жінку його мрії»' [online] Доступно: http://www.telekritika.ua/daidzhest/2009-02-13/43782

35. Ярмо, Л. В. 2014. `Свобода вираження поглядів за допомогою друкованих засобів масової інформації: тео- ретико-правові аспекти'. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки, № 810. с. 153-161. [online] Доступно: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ vnulpurn_2014_810_27

Размещено на Allbest.ru