Ідеї європейської інтеграції в публіцистичній творчості Уїльяма Томаса Стеда (за матеріалами "Сполучених Штатів Європи напередодні парламенту миру")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ідеї європейської інтеграції в публіцистичній творчості Уїльяма Томаса Стеда (за матеріалами "Сполучених Штатів Європи напередодні парламенту миру")

Марина Ковальська

Анотація

В статті зроблено аналіз ідей європейської політичної інтеграції відомого британського журналіста Уїльяма Томаса Стеда, базуючись на його роботі «Сполучені Штати Європи напередодні Парламенту миру» (1899 р.) Розглядається його так званий «міжнародний хрестовий похід миру», провідні положення євроінтеграційної концепції в контексті пацифістської діяльності У.Т.Стеда. Автор наголошує на прогресивності та оригінальності підходів журналіста, підкреслює його новаторські пропозиції та порівнює позиції У.Т.Стеда зі стандартами поведінки тогочасного вікторіанського діяча, розглядає його морально-етичні установки щодо війни в цілому, проблеми зростання озброєнь європейських країн кінця ХІХ ст. та агресивної зовнішньої політики. Пацифістські, «мирні» принципи У. Т. Стеда підкреслюються на тлі розгортання широкої імперської політики пізньовікторіанської Великої Британії, освітлюються питання сприйняття журналістом мілітаризму, імперіалізму, проблеми озброєнь та міжнародних відносин, зовнішньої політики його рідної країни 1890-х років. Автор доходить думки про щирість, об 'єктивність, неупередженість, прогресивність поглядів У. Т. Стеда, який вважав процес європейської інтеграції одним із етапів побудови кращого людського суспільства.

Ключові слова:У.Т.Стед, історія Великої Британії, євроінтеграція, Сполучені штати Європи, вікторіанська Англія

The article analyzes the ideas of European political integration as the famous British journalist William Thomas Stead stated in his work "The United States of Europe on the eve of the Parliament of Peace" (1899). It examines the so-called "international crusade of peace", the leading provisions of the Euro-integration concept activities of W. T. Stead. The author emphasizes the progressiveness and originality of the journalist's approaches, and emphasizes his innovative proposals and compares the positions of W. T. Stead with the standards of behavior of a Victorian man, examines his moral and ethical attitudes towards the war, the problems of the growth of arms of the European countries of the late 19th century, and the aggressive foreign policy.

As W. T. Stead wrote in his "The United States of Europe on the eve of the Parliament of Peace", the European integration means departure from militarism and coming to disarmament, that is the absence of armed conflicts at all. The pacifist, peaceful principles of W. T. Stead are emphasized against the background of the broader imperial policy of the late Victorian Britain, and the issues of journalist perceptions of militarism, imperialism, the problems of arms and international relations, and the foreign policy of his native country are highlighted. W. T. Stead's high expectations about the eve of the next step in the progress of human society far away from the cruelties of war were emphasized. In the article was stated that W. T. Stead thought it would be better for an imperialist Britain to limit itself within the patriotic and reasonable political line at the same time. The issues of peace and war in Britain were shown, and the increased lethality of weapons and the anomalous chaos of warfare of the end of the 19^th century. The author comes to a conclusion of the sincerity, objectivity, impartiality, progressiveness of the views of W. T. Stead, who considered the process of European integration as the one of the stages of building a better human society in the world. стед журналіст парламент мир

Keywords: late Victorian age, W. T. Stead, United States of Europe, Pacifism, British journalism, European integration.

Постановка проблеми. Революціонер в галузі журналістики, письменник, громадсько-політичний діяч Уїльям Томас Стед (1849-1912) прожив дивне життя. Він належав до близького оточення колоніаліста Сесиля Родса та ліберал-юніоністської політичної групи [12], ратував за жіночу рівноправність, сидів у в'язниці за журналістське розслідування лондонської дитячої проституції, захоплювався спіритизмом, виступав за «мир у всьому світі» як найвідоміший активіст руху миру. Проживши яскраве життя, У. Т. Стед пішов з нього також артистично - загинув на судні «Титанік».

Він залишив після себе масштабну творчу та ідейну спадщину, настільки свіжу та передову для свого часу, що вона сприймалася пророчою.

Діяльність У. Т. Стеда зробила його унікальною суперзіркою англійської журналістики останніх двох декад XIX ст., він став «найвідомішим журналістом Лондона» [9, р. 13]. У 1880-х рр. він був спочатку асистентом редактора, потім головним редактором «Пелл-Мелл Газетт», редактором «Рев'ю оф зе Ревьюз», він пропагував застосування ідей федерації до Британської імперії, Ірландії та Європи. Іноді цю його доктрину називають «молитвою від Пелл-Мелл Газетт» [4, р. 99]. У. Т. Стед стояв біля витоків федералістських ідей (концепція європейської федерації зокрема) для британської політичної традиції, раніше нього тему інтегрованих європейських держав на такому глибокому продуманому рівні піднімав тільки професор нової історії Кембриджського університету ДжонСілі в однойменній лекції 1871 р. [8, р. 52].

Ідеї щодо європейської інтеграції, що їх пропагандою займався настільки видатний та епатажний публіцист, являють собою надзвичайно важливу «рекламну» силу. Вплив його ідей на сучасників важно переоцінити, однак серед творчої спадщини У. Т. Стеда ця тематика є, як це не дивно, нечасто згадуваною та такою, що майже не отримала окремого наукового вивчення. Тому звернення до вивчення спадщини У. Т. Стеда є актуальним водночас в декількохосновних аспектах:науково-історіографічному,суспільнополітичному та інтелектуальному.

Огляд публікацій. Ідеї У. Т. Стеда по європейській інтеграції досі не викладенів систематизованому вигляді істориками. За відсутності монументальних робіт слід відзначити освітлення окремих аспектів або порушення даної тематики в ході великих теоретизованих робіт. Використовувалася енциклопедична стаття д.і.н., проф. А. Ю. Мартинова, спеціаліста з питань розвитку та характеристик сутності європейської інтеграції як історичного явища [3]. Загальні напрямки розвитку ідеї європейської політичної інтеграції в Великій Британії розглядав український дослідник к.і.н., доц. А. Грубінко в статті 2016 р. [2]. Його авторству належать численні наукові праці з історії євроінтеграційних ідей та історії Європейського Союзу. Стаття угорського дослідника З. Тот Ксава «Викрадення Європи» [12] досить глибоко, але в невеликому обсязі тексту аналізує євроінтеграційні ідеї У. Т. Стеда. З. Тот Ксава (народ. у 1961 р.) - історик, дослідник культурної та соціальної історії англо-американського світу, біограф С. Родса. Професор Грейс Еклі, вивчаючи життя і діяльність видатного журналіста У. Т. Стеда більше 25 років, присвятила в біографічній праці окремий розділ його «мирному хрестовому походу» 1898-1899 рр. [5] Особистістю і спадщиною У. Т. Стеда цікавилися італійські вчені Андреа Боско [4] - флорентійський учений, що вивчає історію ідеї федерації, федералізму та європейської інтеграції, а також історію британського імперіалізму і зовнішньої політики Великої Британії XX ст.; дослідниця Луїза Пассеріні (народ. в 1941 р.) [8] та ін. Подорожування відомого журналіста Європою описувала і володарка Пулітцерівської премії Барбара Тукман [13].

Метою даної статті є детальне наукове систематизування та аналіз євроінтеграційних ідей У. Т. Стеда, викладених ним уроботі «Сполучені Штати Європи напередодні Парламенту миру».

Виклад основного матеріалу. Переконаний пацифіст У. Т. Стед восени 1898 р., виїжджаючи з Лондона, «вперше здійснив подорож по новій континентальній співдружності» [11, р. 4], що мало двояку мету: по-перше, на особистому досвіді переконатися, наскільки далеко різні нації і держави вже просунулися в реалізації об'єднання в єдине ціле, і, по-друге, розвідати, наскільки активно суспільна думка різних столиць була готова привітати подальші кроки у напрямку до встановлення миру. Свою подорож 1898 р., так званий «Міжнародний хрестовий похід миру» [4, р. 100], У. Т. Стед зробив публіцистично дуже насиченою. Він зустрічався з політичними фігурами різного рівня, суспільно-політичними діячами та ін. Покинувши Англію в середині вересня, менш ніж за два з половиною місяці він побував у наступних містах: Брюсселі, Парижі, Берліні, Санкт-Петербурзі, Москві, Севастополі, Ялті, Константинополі, Софії, Будапешті, Відні, Флоренції, Римі, Каннах, Женеві, знову Парижі [5, р. 247]. У нього були грандіозні плани стосовно «звернення до своєї віри» президента Франції Фелікса Фора (з яким він так і не зумів перетнутися, зате розмовляв зі скептично налаштованим Клемансо), короля Леопольда, кайзера Німеччини і Папи Римського Лева XIII (вони дружно проігнорували його), зате замість обіцяної однієї бесіди з Миколою IIУ. Т. Стед отримав цілих три і залишився повністю їм зачарований [13, р. 276]. Повернувшись до Лондона, він організував публічні збори, заснував новий періодичний журнал «Війна з війною», в якому закликав мільйонам добровольцям збиратися в «хрестовий похід», і, нарешті, підготував текст і видав на самому початку 1899 р. твір «Сполучені Штати Європи напередодні Парламенту миру». Питання обмеження озброєнь, що обговорювали на скликаній в Гаазі в травні-липні 1899 р. мирній конференції, стали багато в чому саме його заслугою [4, р. 100].

Для кращого розуміння ходу думок автора коротко розглянемо структуру його роботи. Вся робота У. Т. Стеда розділяється на п'ять частин - великих розділів, кожен з яких розбитий на підрозділи кількістю від 3 до 7. Перша частина озаглавлена «У напрямку до Федерації Миру» і містить наступні смислові частини: «США і СШЄ», «Зв'язки і бар'єри», «Столиця континенту», «Європейський концерт», «Європа». Друга частина присвячена «Англії в 1898», в ній описується «Фашодська лихоманка», «Китайський паззл», «Іспанізація». Третя частина озаглавлена «Північно-східні штати» (підрозділи «Бельгія», «Франція», «Німеччина», «Малі штати Європи»). У п'ятій частині мова йде про «Росію рескрипту»: «В Санкт-Петербурзі в 1898», «Мирний рескріпт», «Два листи з Санкт-Петербурга», «М. Вітте і його робота», «Руський Кобден», «Ідеї князя Ухтомського», «Імператор миру». Нарешті, п'ята частина «Можливі наслідки» містить факти та висновки, та, як характерно для У. Т. Стеда, пророцтва на майбутнє: «Америка і Росія», «Константинополь», «Від столиці старого світу», «Яким же буде підсумок?», «Паломництво миру».

Уже з найперших слів автора, який зробив відсилання словосполучення «Сполучені штати Європи» до подібної назви США, стає зрозумілим, чому його, провідного пацифіста, зацікавила ця глобальна ідея. У. Т. Стед пише, що США, існуючи довгий час як федеративна унія, мали лише одну велику кровопролитну війну (і то після неї стали ще міцнішими) [11, р. 1-2]: «Європейці повинні звернути погляд зі сповненим мрії прагненням до континенту, який досі мав імунітет до мілітаризму, і який показав світу найбільший приклад роззброєння за всю історію спостережень» [11, р. 4]. Автор підводить до ідеї, що «статистично» знаходження в подібному державному стані більш сприяє відсутності збройних конфліктів. «Сполучені штати Америки, через те, що вони єдині, до нинішнього року досягли успіху в підтримці миру і порядку на всій своїй великій території, і досягли успіху в побудові однієї з найпотужніших світових сил, не тільки не вдаючись до закликів, але навіть без всякого звернення до армії взагалі» [11, р. 2].

Американське прагнення до процесу лібералізації суспільства могло перерости в завойовницьку війну, однак, на його думку, саме в XIX в. переродилося суто в промислове змагання, в якому американський виробник зайняв лідируючу роль. Навіть цей факт сприяв вирішенню світової проблеми роззброєння. Таким чином вирішувалося питання зайнятості середньої частини чоловічого населення, що раніше використовувалася для створення армій, не кажучи вже про те, що замість військових цілей винахідницький потенціал реалізовувався на мирні цілі. Однак, коли в іншому контексті торгівля розглядалася не в теоретичному, а в практичному сенсі, У. Т. Стед, суперечачи собі, згадав, що «комерція стала приводом, якщо не причиною, більшості наших міжнародних суперечок» [11, р. 27-28].

Проте, застосування зброї не заперечувалося їм в загальному принципі; «Прогресивний шлях людства до вищої цивілізації на кожному своєму етапі був відзначений безперервним розширенням області, в якій не повинно бути витягнуто меча і зроблено іншого пострілу, інакше як за наказом центральної влади» [11, р. 56]. Таким чином, застосування зброї, за У. Т. Стедом, заперечується насамперед як зброя для масштабного, масового ураження інших народів і націй; а також засуджується анархізм в цьому питанні. Переваги армії - «престиж, авторитет і зручність» [11, р. 208], однак автор висловив надію на історичну близькість «кінцевої стадії саморуйнівної еволюції сучасного мілітаризму», а озброєність сучасних йому держав назвав важким тягарем та «згубною системою» [11, р. 208]. Наприкінці тексту роботи він робить висновок, що «війна з кожним роком все більше і більше стає синонімом самогубства» [11, р. 444].

Зрозуміло, що неможливо роззброїти держави повністю, але автор пропонує несподівано чіткий і приземлений варіант: «Можливо, що перший крок до кращого може бути зроблений на міжнародній конференції, скажімо, в формі пропозиції про обмеження витрат на армію і флот на найближчі п'ять років до їх нинішнього максимуму, а потім пропозицію про скорочення терміну служби в армії» [11, р. 216]. Взагалі ж ідеї У. Т. Стеда по об'єднанню Європи в історіографії названі «на диво конкретними» [12] для того часу.

«Шляхи мілітаризму - це шляху смерті» - писав У. Т. Стед, протиставляючи мілітаризму значне поширення вільного ринку і розширення світової торгівлі. Він порівнював шляхи розвитку СШАі Росії в біблійному ключі «слідуй або помри» і зробив висновок, що російська дорога, якщо з неї не звернути, призведе до неминучої загибелі «необов'язково від меча, але від абсолютної нездатності народів, обтяжених все зростаючим тягарем сучасних озброєнь, конкурувати зі своїми вже звільненими від цього суперниками» [11, р. 6].

У. Т. Стед досить стримано зважив ідеалістичну можливість, що полягала в кінцевому ідеалі Європи стати «єдиної цілою родиною без будь-яких меж, що відокремлюють один від одного», і згадав, що це можливо лише через кілька століть [11, р. 16-17]. Найбільш дієвими досягненнями, що «об'єднують» нації, автор назвав новомодні для XIX ст. засоби міжнародного зв'язку, такі як пошта, телеграф, залізниця; ділився докладними враженнями від подорожей у спальному вагоні, що на той час було нововведенням. Успіхи людського прогресу, на його думку, тільки доводили правильність мирного шляху розвитку.

Багато ідей талановитого провидця У. Т. Стеда, висловлені скоріше в формі характерних для нього «прогнозів», були покладені в основу принципів ЄС: федеративна сутність об'єднання, наявність спільної валюти та ін. [12].

«Існує стійке наближення до єдності на всьому континенті, - писав У. Т. Стед. - У нас ще немає загальноєвропейського карбування, але у всіх латинських країнах є міжнародна валюта, і рано чи пізно в Європі буде єдина валюта» [11, Р. 20].

Єдиним принципом, який європейські нації винайшли для врегулювання своїх спільних справ без кровопролиття, називав У. Т. Стед так званий «європейський концерт» [11, р. 38; 14, р. 156]. «В цьому концерті у нас є не тільки зародок Сполучених Штатів Європи, але і фактична реалізація, хоча все ще недосконала, концепції федерального континентального центру, який може не тільки усвідомлювати, але і іноді діяти» [11, р. 39]. Він категорично вставав проти англійських критиків «європейського концерту» і підводив до думки, що об'єднання європейських країн можливо на федеративних засадах. «Федерація Європи в даний час нагадує ембріон на пізніх термінах розвитку. Він ще не готовий народжуватися, але його свідоме життя прискорюється, і континент вже відчуває наближення родів» [11, р. 80]. У цьому питанні, на його думку, не можна прискорювати хід подій, адже «найбільшим досягненням часу - найбільші приготування» [11, р. 81].

Одним з найбільш успішних реалізованих проектів «європейського концерту» У. Т. Стед вважав східну кризу 1897 р, де стався «запізнілий, але справжній тріумф принципу оркестрових дій на Криті. Чотири сили, діючи узгоджено, в кінцевому підсумку зуміли вигнати турецькі війська з Криту без будь-яких особливих зусиль, не більше, ніж втручання поліції» [11, р. 39]. Таким чином, згідно з У. Т. Стед, можливо, що наступний етап еволюції суспільства - «перетворення солдата в поліцейського» [11, р.40].

Завершальний етап - це досягнення людством такої міри морального розвитку, щоб воно більше не потребувало примусу влади взагалі, і цей етап «не буде досягнутий, поки Сполучені Штати Європи не вступили в офіційне і юридичне існування» [11, р. 40].

Зовсім протилежним за своєю історичною значущістю важливим моментом, ніж повстання на Криті, У. Т. Стед вважав Фашодську кризу - дипломатичне напруження між Великою Британією та Францією з приводу розділу Африки. Незважаючи на мирне (врешті решт) вирішення ситуації, Фашодська криза підкреслила підвищені імперіалістичні прагнення батьківщини журналіста і до глибини душі засмутила його. Він описував своє відвідування редакції деякої відомої англійської газети, де в ході розмови було порушено тему війни і миру. Редактор заявив, що він був практично єдиною людиною в штаті співробітників, яка не мріяв би про вторгнення англійців до Франції, закликавши навіть підлеглого, який підтвердив його слова. Співробітник зазначив, що дев'ять з десяти чоловік, яких він зустрічав на початку грудня 1898 р., висловлювали непідробне розчарування тим, що війна «зірвалася», причому це були люди самих різних верств суспільства [11, р. 106]. Сумні роздуми пацифіста У. Т. Стеда змусили його ще раз уважно зважити всі реальні можливості рівноцінного об'єднання Великої Британії з іншими країнами з метою встановлення миру. Джингоїзм і імперіалістичне угруповання залишалися найпотужнішими вершителями зовнішньополітичної лінії країни. «Ми можемо ненавидіти війну, але за останні п'ятдесят років ми вели більше воєн, ніж всі інші народи, разом узяті. Вони можуть бути маленькими, ці війни, але, тим не менш, це були війни. Шансів, що англійський солдат піде в битву і вб'є там людину, набагато разів більше, ніж шансів, що ця ж доля спіткає будь- якого іншого солдата на континенті. Що стосується амбіцій і агресії, то, на думку європейців, немає іншої такої сили у всесвіті, яка була б так... агресивна, як Велика Британія» [11, р. 108], - писав У. Т. Стед. Він сформулював недовірливе ставлення іноземців до Великої Британії кінця XIX ст. як до держави, вкрай жадібної в зовнішньополітичному і економічному відношеннях: «По-перше, ви претендуєте на природне, дане від народження, право на домінування над морями, тобто як мінімум дві третини планети належать вам за просто так. Потім, якщо оглянути земну кулю, ви побачите, що розкупили кожен клаптик землі, яка гідна колонізації або торгівлі. Ви зайняли всі вигідні позиції на всіх континентах, і якщо кожен з нас зважиться забрати щось з ваших залишків, в англомовному світі тут же підніметься виття, і негайно буде вжито заходів, аби нейтралізувати цей збиток» [11, р. 108].

Якщо порівнювати практичні міркування У. Т. Стеда щодо фактів і його ж теоретичні уявлення, то можна знову вказати на деяке логічне протиріччя з його думкою, висловленою в іншому розділі цієї роботи: «Європа без Англії була б Європою без крил, Європою без священної святині, де в кожному столітті геній людської свободи охороняв безсмертне полум'я свободи» [11, р. 80]. Пояснити це можна, лише виходячи з того, що під розвитком свободи У. Т. Стед розумів ідеї класичного політичного лібералізму, які широко поширилися саме на території вікторіанської Англії.

У. Т. Стед згадував, як одного разу до нього прийшла за допомогою малозабезпечена жінка, яка сходила з розуму і майже не могла говорити від страху. Шляхом розпитувань, нарешті, з'ясувалося, що вороги її переконали, ніби вона зсередини поступово перетворюється на собаку. «Ніщо з того, що я пояснював, не могло переконати її, що вона помиляється. Доаргументів і глузування вона була абсолютно неспроможна; вона просто знала, що стає собакою зсередини ... Я часто згадував про цю бідну божевільну, читаючи англійські газети. Здається, вони уявляють, що якимсь дивним магічним заклинанням ... вся внутрішня сутність чесного Джона Буля перетворюється у нутрощі вівці» [11, р. 110]. Якщо прийняти як допущення, що собака була породи бульдог (bulldog), та з огляду на переклад bull- бик, є ймовірність, що ця історія була придумана автором або використана частково як абсурдний анекдот. У будь-якому випадку, гра слів вражає. «Це захворювання психічне і дуже прикре, особливо для сусідів, які знають, що Джон Буль - далеко не овечка в глибині душі, а насправді - одне з найогидніших, самовпевнених тварин, яких тільки носить на собі світ» [11, р. 111].

Обігрування bull- бик в рамках образу Джона Буля використовується і в міркуваннях про міфологічної Європі. «Що ж це за Європа, до федерації Сполучених штатів якої ми так прагнемо? Європа - це континент. Навряд чи вона поки усвідомлена особистість. У міфології древніх була чесна Європа, яку любив Юпітер, і чия історія одного разу підказала ... ідею, що Джон Буль може успішно захотіти зіграти роль Батька богів і людей» [11, р. 60] (тобто Зевса, що прикинувся для Європи биком).

У. Т. Стед доводив, що для імперіалістичної Великої Британії куди краще було б обмежитися прийняттям політичної лінії одночасно і патріотичної, і розумної, - тобто стриманості Гладстона, Харкурта, перш за все - Роузбері. Тобто питання миру і війни в Великій Британії зійшли до протистояння «шоуменів і моралістів» [11, р.160], причому «шоумени» перемагали,

відкидаючи досягнення прогресу.

«Озброєння вже досягли таких колосальних розмірів, що вони не можуть бути використані, не вдаючись до дезорганізації суспільства шляхом їх мобілізації, а зростаюча смертоносність зброї і аномальний хаос сучасної війни дають можливість того, що навіть перемога буде лише прелюдією тріумфу революційного анархізму» [11, р. 444].

«Я повернувся додому сповненим високих сподівань і переконаний, що ми стоїмо напередодні наступного кроку в прогресі людського суспільства від жорстокості беззаконної війни до царювання миру» [11, р. 434], - зауважив він.

Загинувши за два роки до початку Першої світової війни, У. Т. Стед не застав всю жахливу динаміку XX століття, яка показала б на ділі, наскільки далекі від реалізації надії пізньовікторіанських та едвардіанських пацифістів та як далеко від них відстає то більш прогресивне і творче суспільство, яке вони замислювали. Проте, ідея «Сполучених штатів Європи» стала символом нової політичної філософії, символом «перетворення Європи націоналізму, розбратів і воєн в Європу миру, співпраці і єдності» [1, р. 13].

Висновки

У. Т. Стед був глибоко переконаний в неминучості об'єднання європейських країн, його прогресивний і жвавий розум знаходив безліч підтверджень цьому в актуальних для тієї епохи історичних подіях та суспільно-політичних нюансах.

Чесність У. Т. Стеда як автора, що не випускав зі своєї роботи фактів і ситуацій, які не зовсім відповідали його концепції або таких, що взагалі зменшували її стрункість, заслуговує високого схвалення. Навівши приклад злагодженості та кооперації з Критом і при цьому аж ніяк не ідеалізуючи обставини власної держави, він спробував побудувати пояснення необхідності створення «Сполучених Штатів Європи» об'єктивно і неупереджено.

Велике значення для євроінтеграції, яке журналіст відводив засобам зв'язку (телеграф, залізниця та особливо пошта), може побічно підтверджувати припущення, що об'єднання європейських країн він мислив скоріше як культурне явище. В даному випадку можна зробити висновок про ідею СШЄ У. Т. Стеда як регіональної культурної глобалізації в межах Європи.

Список використаних джерел та літератури

1. Борко Ю. А. Станут ли явью Соединённые Штаты Европы? / Ю. А. Борко // Современная Европа. - Москва: Изд-во Федерального гос. бюджетного учреждения науки Института Европы РАН. - 2002. - № 3 (11). - С. 5-15.

2. Грубінко А. Ідея європейської політичної інтеграції в європейській політико- правовій думці і практиці міжнародних відносин: досвід Великої Британії / Андрій Грубінко. // Актуальні проблеми правознавства. - Тернопіль. - 2016. - Вип. 2. - С. 10-16.

3. Мартинов А. Ю. Європейська інтеграція [Електронний ресурс] / А. Ю. Мартинов // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. -К.:В-во "Наукова думка", 2005.-672 с. - Режим доступу:http://www.history.org.ua/?termin=Evropeyska_integraciya.- Дата звернення: 14.08.2019.

4. Bosco A. The Round Table Movement and the Fall of the “Second” British Empire (19091919) / Andrea Bosco. - Cambridge: Cambridge Scholars publishing, 2017. - 565 p.

5. Eckley G. Maiden tribute: A Life of W. T. Stead / Grace Eckley. - Blumington: Xlibris corporation, 2007. - 464 p.

6. Harper E. K. Stead: The man; Personal reminiscences / Edith K. Harper. - London: William Rider and son, 1918. - 263 p.

7. Macdonald J. A. William T. Stead and his peace message / James Alexander Macdonald. - Boston: World peace foundation, 1912. - 14 p.

8. Passerini L. Europe in Love, Love in Europe: Imagination and Politics in Britain between the wars / Luisa Passerini. - London: I. B. Tauris, 1999. - 358 p.

9. Ritschel N. Bernard Shaw, W. T. Stead, and the New Journalism: Whitechapel, Parnell, Titanic, and the Great War / Nelson O'Ceallaigh Ritschel. - New York: Springer, 2017. - 248 p.

10. Stead E. W. My father; Personal and spiritual reminiscences / Estelle Wilson Stead. - London: William Heinemann, 1913. - 351 p.

11. Stead W. T. The United States of Europe on the Eve of the Parliament of Peace / William Thomas Stead. - Toronto: George N. Morang and co., 1899. - 468 p.

12. Toth Csaba Z. Abduction of Europe [Electronic Resource] / Z. Toth Csaba. - Mode of Access: https://www.perseus.ch/PDF-Dateien/Stead.pdf - Z. Toth Csaba. Abduction of Europe. - Last Access: 14.08.2019.

13. Tuchman B. The Proud Power: A Portrait of the World Before the War, 1890-1914 / Barbara W. Tuchman. - New York: Random House Publishing group, 2011. - 608 p.

14. Whyte F. The life of W. T. Stead / Frederic Whyte. - 1972. - Vol. 1. - 326 p.

Размещено на Allbest.ru