Формування образу радянської жінки на сторінках журнальної графіки СРСР у 1920-1930-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування образу радянської жінки на сторінках журнальної графіки СРСР у 1920-1930-х рр.

А.І. Покляцька

У статті досліджується процес конструювання та трансформації візуального образу радянської жінки у періодичних виданнях СРСР 1920-1930-хрр. аналізуються методи та прийоми зображення жінок. У статті наголошується, що формування жіночого образу залежало перш за все від політичного курсу радянської держави, а періодичні видання виступили конструкторами нової ідентичності.

Ключові слова: "нова радянська жінка", робітнича, селянка, "обивателька", журнальна графіка, репрезентація, візуальна пропаганда, радянська ідеологія. образ радянський жінка періодичний

Важливою частиною формування образу "нової радянської людини" було конструювання жіночого образу та ідентичності. Останнім часом інтерес вітчизняних та зарубіжних науковців до вивчення жіночої історії значно виріс. Серед українських дослідників різноманітні аспекти гендерних відносин радянського періоду вивчають О. Кісь [1; 2], О. Лабур [3], О. Пода [4], І. Ігнатенко [5], О. Стяжкіна [6] тощо.

Так, зокрема, О. Лабур досліджувала радянські журнали "Комунарка України" і "Селянка України" як історичне джерело вивчення жіночої історії. І. Ігнатенко та О. Оприско аналізували зміни у правовому та соціальному становищі жінок СРСР у 1920-1930-ті рр. та вплив радянської ідеології на уявлення про жіночу красу, а О. Пода вивчала конструювання образу жінки-героїні на сторінках журналу "Радянська жінка" 1950 -х рр.

Серед зарубіжних дослідників проблему конструювання жіночого образу в епоху становлення радянської влади вивчали ряд вчених, зокрема, досить широко висвітлені питання візуальної репрезентації жінки в англомовній літературі.

Важливим внеском у дослідження жіночої візуальної історії є монографія британського історика Л. Еттвуд "Створення нової радянської жінки: жіночі журнали як конструктори жіночої індивідуальності" [7]. Авторка поставила за мету з'ясувати способи, за допомогою яких "нова жінка", в її різних втіленнях, була представлена на сторінках жіночих журналів "Робітниця" ("Работница") і "Селянка" ("Крестьянка"). Дослідниця відмічає, що газети і журнали були основним каналом зв 'язку між комуністичною партією і народом, вони не просто висвітлювали події та політичне спрямування партії, а безпосередньо конструювали нові форми суспільних відносин та повсякденного життя.

Британський історик С. Рід у своєму дослідженні "Усі жінки Сталіна: стать і влада в радянському мистецтві 1930-х рр." [8] здійснила аналіз експлуатування жіночих персонажів у живописі та скульптурі. Вона наголошує на тому, що широке розповсюдження жіночих образів було тісно пов'язане з просуванням культу особи Сталіна, а жіноча роль була необхідна для моделювання ідеального ставлення у дусі "любові і покори". [8, с. 5]

Американська дослідниця В. Боннел вивчає історію становлення радянської іконографії, формування як жіночих, так і чоловічих образів нової радянської людини [9; 10]. До її праць звертаються як вітчизняні, так і зарубіжні історики, антропологи та соціологи. В рамках нашого дослідження важливою є стаття В. Боннел "Репрезентація жінки в ранніх радянських плакатах", що присвячена аналізу жіночого візуального образу радянського суспільства.

Серед російських дослідників необхідно виділити Т. Дашкову [11; 12], яка виділила два типи жіночої тілесності: "робітничо-селянський" і "артистичний".

Попри досить велику кількість досліджень, присвячених репрезентації жінки на сторінках радянської преси, необхідно зазначити, що більшість авторів аналізує фотографії та ілюстрації жіночих радянських журналів, спеціально не зосереджуючись на аналізі журнальної графіки як історичного джерела.

Метою статті є дослідження формування жіночого графічного образу на сторінках радянської періодики, а також аналіз трансформації цього образу.

Образ радянської жінки був сформований не одразу і мав певний ряд специфічних особливостей. Захопивши владу у 1917 р., більшовики вдалися до запозичення традиційних форм, вже напрацьованих у журнальній візуалістиці. Як зазначає В. Боннел, "на ранніх радянських плакатах з'являються пегаси, колісниці, гідри, Георгій-переможець і навіть ангели. Деякі, наприклад, художники серії плакатів "Окон Роста", експлуатували лубочний стиль (зрозумілий і звичний для пересічного глядача), інші використовували елементи фольклору, а також релігії, дореволюційного живопису, плакатів і класичних міфів" [10, с. 246].

Російський історик В. Аксьонов у своєму дослідженні прослідкував динаміку змін жіночого образу (як символу Росії) в період Першої світової війни та приходу до влади більшовиків. Він зауважив, що "жіночі образи пережили в роки світової війни трансформацію від чуттєвих і беззахисних алегоричних зображень Росії, до вольових, здатних на героїчний подвиг, так само, як і на революційний бунт, "червоних баб" [13, с. 26]. Саме таку форму репрезентації жінки запозичили більшовики в період становлення радянської влади. Також до цього образу звертались авангардисти. Зокрема, як зазначає В. Аксьонов, інша назва картини К. Малевича "Червоний квадрат" - "Живописний реалізм селянки у двох вимірах".

Політика СРСР визначила нову роль жінки у суспільстві. Робота періодичних видань будувалася відповідно зі спеціальних партійних постанов. Їх діяльність була спрямована на пропаганду ідей комунізму і залучення жінок до участі у виробничому процесі. Традиційні жіночі ролі - матері, господині, берегині - нівелюються. Відтепер жінка, перш за все, повинна служити новій державі, бути соціально активною, працювати на благо комунізму. В. Боннел зазначає, що "нові іконки робітника і селянина (жіночі та чоловічі) функціонували як символи візуальної пропаганди. Для їх розуміння не вимагалося спеціальних знань з античності та класичної міфології, на відміну від образів, заснованих на неокласичної традиції. Проте вони були символами - символами героїчних соціальних верств, які, згідно більшовицького владного наративу, здійснили Жовтневу революцію і заклали основи соціалізму [10, с. 268].

Джерельною базою дослідження є графічні зображення у періодичних виданнях, зокрема, "Красный ворон", "Крокодил", "Бегемот", "Безбожник у станка" тощо.

Ще з 1920-х рр. на сторінках журналів з'являються зображення із закликами до активної участі жінок у громадському житті та ліквідації неписьменності, до організації жіночих відділів, до проведення культмасової роботи, здобуття професії, спеціальності тощо. Головними жіночими візуальними образами стали "робітниця" та "селянка". Ці категорії жінок зображувались по-різному. Так, у першій половині 1920-х рр. на сторінках радянських журналів почали з'являтися образи войовничих, емансипованих жінок. Нова радянська жінка-робітниця зображувалася у червоній хустинці (зав'язаній на потилиці, а не по-старому - під підборіддям), її одяг, зазвичай складався з білої блузки і темної спідниці.

Як зазначає дослідниця Е. Уоттерс, "зображення жінки посилювалося чітко вираженою мовою тіла, а саме серйозним пильним поглядом і войовничим жестом руки, спрямованої вгору (тобто у потрібному політичному векторі)" [14, с. 234].

Наприкінці 1920-х - на початку 1930-х рр. жінок вже зображували як невід'ємну частку робітничого класу. Жінку стали зображувати у штанах як символ тендерної рівності. Хоча насправді проголошення рівності жінок і чоловіків мало на меті не захист жіночих прав, а їх експлуатацію. Участь жінок у суспільному житті мала велике значення для успішного досягнення економічних цілей держави. Радянське керівництво закликало жінок думати про нові ролі і призначення: як ударниць, делегаток, стахановок. З цього часу жінки не рідко з'являються на сторінках періодичних видань як головні героїні, окремо від чоловіків. Вони уже не просто помічниці, а "ударна сила комунізму".

На відміну від зображення жінок-робітниць, реперезентація жінки -селянки супроводжувалась підкресленням її відсталості. Прикладом цього можуть слугувати графічні зображення із закликами ліквідації неписьменності. Крім цього, ідеологічна відсталість селянок підкреслювалась зображенням їх у традиційному вбранні, а хустки, зазвичай не червоного кольору, зав'язані під підборіддям. Проте, американський історик Метт Оя припускає, що "репрезентація селянки, яка була представлена традиційними гендерними ролями, стала величезною перешкодою для сільської політики партії, і якщо партійне керівництво прагнуло перетворити селянок шляхом зміни цих ролей, то воно повинно було запропонувати їм нову роль або модель, в якій вони могли бачити своє майбутнє" [15, с. 36-37]. Саме тому з середини 1920-х рр. формувався образ селянки, який відповідав політичному спрямуванні партії, зокрема, зображувалися жінки, які рекламували переваги сільськогосподарських кооперативів, а вже на початку 1930-х рр. з'явилися зображення жінок, що закликають до колективізації.

На противагу цим образам в радянських сатиричних журналах яскраво представлений образ дореволюційної жінки (старої дворянки чи міщанки) або образи т.зв. "обивательок", зокрема непманші. Жінок зображували огрядними, з короткими зачісками без головного убору, їх одяг був яскравий і модний, проте без відчуття стилю та міри, адже велика кількість аксесуарів виглядає безглуздо. Таким чином, будь -яку невідповідність ідеалам радянської держави намагались дискредитувати.

Отже, у 1920-1930-х рр. тривав процес формування візуального образу радянської жінки, який проходив в декілька етапів. Якщо на початку 1920-х рр. жінка зображувалась, як помічниця чоловіка, то вже з кінця 1920-х рр. це образ жінки на виробництві з увиразненням класової робітничо-селянської приналежності. У 1930 -х рр. цей образ є невід'ємною частиною зображення радянського життя з акцентуванням колективізму і трудової героїки. З цього часу глорифікуються жінки-комуністки, будівничі соціалізму. Формування візуального образу залежало перш за все від політичного курсу партійного керівництва, а періодичні видання виступили конструкторами нової ідентичності.

Джерела та література

1. Кісь О. Рецепція радянської влади і незалежності в усних автобіографіях жінок України / О. Кісь //Схід-Захід: Історико-культурологічний збірник. Вип. 11-12.- Харків, 2008. - С. 17- 28.

2. Радянська жінка: трансформації гендерної ідентичності // Разом на одній землі. Історія України багатокультурна: навч. посібник / Наук. ред. О.Кісь, В.Мисан. - Львів: ЗУКЦ, 2012. - 332 с.

3. Лабур О.В. Масові жіночі видання "Комунарка України" та "Селянка України": джерелознавчий аспект / О.В. Лабур //Гуржіївські історичні читання. Вип. 5., 2012. - С. 91-93.

4. Пода О.Ю. Героїня часу в журналі "Радянська жінка" 50-х рр. ХХ ст.: гендерні елементи в тематичному полі біографії / О.Ю. Пода. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr/gn/2008_4/files/GN_04_2008_Poda.pdf

5. Ігнатенко І. "Ідеальна жінка": уявлення про жіночу красу в СРСР у 1920-1930-ті роки / І. Ігнатенко, О. Оприско // Етнічна історія народів Європи. - 2014. Вип. 42. - С. 178-183. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eine_2014_42_28

6. Стяжкіна О. Жінки в історії української культури другої половини ХХ століття. Монографія / О. Стяжкіна - Донецьк, 2002. - 270 с.

7. Attwood, L. Creating the New Soviet Woman: Women's Magazines as Engineers of Female Identity, 1922 1953/ L. Attwood. - New York: St. Martin's Press, 1999. - 213 pp.

8. Reid, S. All Stalin's Women: Gender and Power in Soviet Art of the 1930's / S. Reid // Slavic Review 57, no.1 (1998) - Р. 133-173.

9. Боннел В. Иконография рабочего в советском политическом искусстве / В.Боннел / Визуальная антропология: режимы видимости при социализме. -М.: ООО "Вариант", ЦСПГИ, 2009. - С. 183214.

10. Боннел В. Репрезентация женщины в ранних советских плакатах/ В. Боннел / Визуальная антропология: режимы видимости при социализме. - М.: ООО "Вариант", ЦСПГИ, 2009. - С. 245271.

11. Дашкова Т. Визуальная репрезентация женского тела в советской массовой культуре 30 -х годов/ Т. Дашкова // Логос. 1999. № 11/12 (21). С. 131-155. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.ruthenia.ru/logos/number/1999_11_12/10.htm

12. Дашкова Т. Трансформация женских образов на страницах советских журналов 1920-1930-х годов / Т. Дашкова // Женский дискурс в литературном процессе России конца XX века. [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.a-z.ru/women_cd1/html/dashkova.htm

13. Аксенов В.Б. От Родины-царицы к Родине-бабе: особенности фемининной репрезентации России в годы Первой мировой войны / В.Б. Аксенов // Лабиринт. Журнал социально-гуманитарных исследований. - 2015. - С. 9-27.

14. Waters E. "The Female Form in Soviet Political Iconography, 1917-1932" in Russia's Women: Accommodation, Resistance, Transformation, ed. B. Clements, B. Engel and C. Worobec/ E. Waters - Berkeley: University of California Press, 1991. - 301 pp.

15. Matt O. From Krestianka to Udamitsa: Rural Women and the Vydvizhenie Campaign, 1933-1941/ O. Matt. - The Carl Beck Papers in Russian and East European Studies1203 (1996): Р. 36-37.

Размещено на Allbest.ru