ЄС: проекти з протидії сфабрикованим новинам

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЄС: проекти з протидії сфабрикованим новинам

Євгенія Тихомирова,

доктор політичних наук,

професор кафедри міжнародних комунікацій та політичного аналізу, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Луцьк, Україна

У статті розглянуто проблему наростання гібридних загроз, що виникла внаслідок агресивної політики Росії та створила небезпеку сучасному європейському інформаційному простору. Автор, посилаючись на рішення Єврокомісії щодо протидії гібридним загрозам й аналіз результатів Євробарометру (2018 р.), котрий вивчав обізнаність громадян ЄС і їхнє ставлення до існування підроблених новин та дезінформації в Інтернеті, говорить про актуалізацію досліджуваної проблеми й потребу вивчення інституціональних аспектів протидії сфабрикованим новинам у сучасному інформаційному просторі. У статті досліджено такі Центри протидії дезінформації, як Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій ЄС (East StratCom Task Force) та Європейський центр передового досвіду для протидії гібридним загрозам (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats), які діють у масштабах ЄС, а також і деякі національні Центри протидії дезінформації, зокрема в Чехії, Словаччині, Польщі.

EU: PROSPECTS FOR COMBATED NEWS

This article is devoted to the problem of the growth of hybrid threats that arose as a result of the aggressive policy of Russia and created a danger to the modern European information space. The author, referring to the European Commission's decision to combat hybrid threats and to analyze the results of the Eurobarometer (2018), which studied the awareness of EU citizens and their relation to the existence of counterfeit news and misinformation on the Internet, said the actualization of the problem and the need to study the institutional aspects of counteracting fabricated news in the modern information space. The article focuses on the following Centers for Counteracting Disinformation, such as the East StratCom Task Force and the European Center for Excellence for Countering Hybrid Threats, which operate on an EU scale, as well as some national Centers for Countering Disinformation, in particular in the Czech Republic, Slovakia, Poland.

Key words: disinformation, EU, Poland, Russia, Slovakia, strategic communications, Czech Republic.

Постановка наукової проблеми та її значення

інформаційний загроза новина

Актуальність проблеми, яку досліджує автор статті, зумовлена наростанням гібридних загроз, що створили небезпеку сучасному європейському інформаційному простору внаслідок агресивної політики Росії. Євробарометр Опитування Євробарометра проведено за допомогою телефонних інтерв'ю на початку лютого 2018 р. у всіх країнах-членах ЄС. Опитано понад 26 тис. громадян щодо сприйняття фальшивих новин і довіри до джерел ЗМІ. у 2018 р. вивчав обізнаність громадян ЄС і їхнє ставлення до існування підроблених новин та дезінформації в Інтернеті. Виявлено явну стурбованість громадськості поширенням дезінформації в Європі. Євробарометр, досліджуючи проблему фальшивих новин й онлайн-дезінформації, оцінив уявлення та занепокоєння понад 26 тис. європейських громадян навколо фальшивих новин. Його результати свідчать, що фальшиві новини широко розповсюджені в ЄС і, як стверджують 83 % респондентів, є небезпекою для демократії [10].

Аналіз останніх досліджень. Як відомо, ще у 2016 р. Єврокомісія схвалила «Спільні принципи протидії гібридним загрозам - відповідь Європейського Союзу» (Joint Framework on countering hybrid threats a European Union response) [13]. Відзначено такі принципи, що стосуються механізмів реалізації стратегічних комунікацій для протидії дезінформації та публічного викриття гібридних загроз:

> захист об'єктів критичної інфраструктури (наприклад транспорт і телекомунікації), оскільки гібридні атаки можуть призвести до серйозних економічних або соціальних порушень;

> тісна взаємодія з НАТО, яка дасть змогу більш ефективно реагувати на гібридні загрози;

> оскільки поширення дезінформації може відбуватись у соціальних мережах, стратегічні комунікації повинні сповна використовувати соціальні медіа, а також традиційні візуальні, аудіо- та Інтернет-ЗМІ;

> служби зовнішніх зв'язків ЄС, спираючись на діяльність оперативних робочих груп, зобов'язані: а) оптимізувати роботу лінгвістів, котрі вільно володіють мовами, що не є офіційними в ЄС; б) оптимізувати роботу фахівців із соціальних медіа, які можуть проводити моніторинг інформації не з ЄС; в) забезпечити цілеспрямовану комунікацію для реагування на дезінформацію.

Пізніше, у тому ж році, прийнято Резолюцію «Стратегічні комунікації Європейського Союзу як протидія пропаганді третіх сторін» (EU strategic communication to counteract propaganda against it by third parties) [8]. Вона складалася з таких розділів: 1. Стратегічні комунікації ЄС у контексті протидії пропаганді. 2. Викриття російської дезінформації та пропаганди. 3. Боротьба з інформаційними війнами ІДІЛ, дезінформацією та радикалізацією. 4. Стратегія ЄС з протидії пропаганді.

Ключовими пунктами цієї Резолюції можна вважати такі проблеми:

> стратегічні комунікації й інформаційна війна є не лише зовнішнім аспектом ЄС, але й внутрішнім; дезінформація та пропаганда трактуються як складові частини гібридної війни;

> «позитивні меседжі ЄС повинні бути наступальними (offensive), а не захисними (defensive)»;

> окремі аспекти інформаційного впливу Росії стосуються, зокрема, роботи окремих фундацій та органів (наприклад «Росспівпраця»), телеканалів (RT), мультимедійних сервісів («Супутник»);

> проблема інформаційної війни з ІДІЛ та протидії дезінформації й радикалізації;

> необхідність моніторингу джерел фінансування антиєвропейської пропаганди;

> збільшення видатків на підтримку свободи ЗМІ в країнах-сусідах ЄС;

> «розпалювання ненависті, насильства або війни не може “ховатися” за ширмою свободи висловлення думок»;

> існує різниця між пропагандою й критикою, проте ці поняття не розмежовуються [8].

В аналітичних статтях із цієї проблематики звертається увага на те, як демократія може реагувати на поширення викривленої інформації як частини інформаційної війни. Деякі автори (наприклад М. Хеллман та С. Вангсон) пропонують моделі ідеального типу, що пов'язані з різними стратегіями, котрі можуть використовувати демократичні уряди (блокування, конфронтація, натуралізація та ігнорування). Автори кожну стратегію ілюструють емпіричними прикладами й досліджують причини того, чому держави обирають одну стратегію, а не іншу [12].

Д. Фрід та А. Полякова, аналізуючи втручання Росії в президентську кампанію США 2016 р., надзвичайно актуалізують тему дезінформації, оцінюють значення демократичних рішень для протидії дезінформації в короткостроковій перспективі та побудові суспільства, стійкого до неї в довгостроковій перспективі. У підготовленому ними звіті представлено меню варіантів для ключових зацікавлених сторін:національних урядів, громадянського суспільства й технологічних компаній [11].

У праці українського автора Д. Золотухіна покритиковано позиції ОБСЕ та Європарламенту, а також деяких медійних організацій щодо протидії дезінформації й публічного викриття гібридних загроз [1]. А. Паршикова проаналізувала міжнародний досвід протидії гібридним загрозам із погляду законодавчого регулювання та організації стратегічних комунікацій [3].

Мета нашого дослідження - розгляд інституціональних аспектів протидії сфабрикованим новинам в європейському інформаційному просторі.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Вплив громадян на масштабну дезінформацію, уключаючи оманливу або пряму неправдиву інформацію, є головною проблемою для Європи. Європейська комісія співпрацює з усіма зацікавленими сторонами для визначення чіткого, усеосяжного й широкого плану дій для подолання поширення та впливу онлайн-дезінформації в Європі й забезпечення захисту європейських цінностей і демократичних систем.

Дезінформація, на думку авторів основних європейських документів із проблем протидії дезінформації, це або фальшива новина, що складається з достовірної помилкової чи неправдивої інформації, яка створюється, представляється та розповсюджується з метою отримання економічної вигоди або навмисного обману громадськості, а також завдання суспільної шкоди тим чи іншим соціальним суб'єктам. Протидіяти дезінформації потрібно як у загальноєвропейських рамках, так і в рамках певних національних інформаційних просторів.

Проаналізуємо діяльність окремих Центрів протидії дезінформації європейського масштабу й національних Центрів, що діють у певних країнах Європи.

У масштабах ЄС працюють два найбільш відомі Центри протидії дезінформації - Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій ЄС (East StratCom Task Force) та Європейський центр передового досвіду для протидії гібридним загрозам (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats).

У вересні 2015 р. розпочала роботу East StratCom Task Force. Її діяльність проаналізована нами в розділі колективної монографії «Стратегічні комунікації в міжнародних відносинах» [4]. Це загальноєвропейська структура, діяльність якої спрямована на:

> роз'яснення ключових аспектів політики Європейського Союзу, створення його позитивного іміджу та протидію дезінформації;

> ефективну комунікацію й просування політики ЄС щодо Східного партнерства;

> загальний розвиток медійного простору в країнах Східного партнерства й країнах-членах ЄС, що передбачає сприяння свободі ЗМІ;

> удосконалення механізмів, що уможливлюють передбачення, оцінку та реагування ЄС на дезінформацію, яка поширюється зовнішніми акторами;

> надання інформаційної підтримки делегаціям ЄС в Азербайджані, Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдові, Україні;

> те, що оперативна група випускає щотижневий «Огляд дезінформації» на сайті https://euvsdisinfo.eu.

Європейський центр передового досвіду для протидії гібридним загрозам (European Centre of Excellence for Countering Hybrid Threats) є міжнародним центром для практиків й експертів. Він прагне допомогти державам-членам та інституціям у розумінні й захисті від гібридних загроз. Рішення про створення Центру прийнято у квітні 2017 р. представниками країн НАТО та ЄС. Засновниками Центру стали 12 країн: Фінляндія, Швеція, Норвегія, США, Франція, ФРН, Великобританія, Іспанія, Польща, Естонія, Латвія й Литва [16].

Ця структура під гібридними загрозами має на увазі, зокрема, поширення неправдивої інформації, атаки проти інформаційних систем, а також інші види атак за допомогою сучасних технологій. Загалом, це ворожі дії, спрямовані на дестабілізацію держави без формального оголошення війни. Такі дії є скоординованими й синхронізованими та свідомо спрямованими на вразливість демократичних держав й інституцій. Діяльність може відбуватися, наприклад, у політичних, економічних, військових, цивільних або інформаційних сферах. Вони проводяться з використанням широкого діапазону засобів і призначені для того, щоб залишатися нижче від порога виявлення й атрибуції [16].

Провідними функціями такого Центру вважаються:

> бути платформою для країн, щоб з'єднатися для обміну кращими практиками, розбудови можливостей, випробування нових ідей та захисту від гібридних загроз;

> бути нейтральним посередником між ЄС і НАТО через стратегічні дискусії й вправи;

> вести розмову про протидію гібриду за допомогою дослідження та обміну кращими практиками.

Нині Центр має три активні спільноти - гібридний вплив (на чолі з Великобританією), уразливості й стійкість (на чолі з Фінляндією) та стратегії й оборони (на чолі з Німеччиною). Кожна зі спільнот координується Секретаріатом.

Спільноти, що представляють окрему проблему, є мережами практиків із держав-членів й інституцій у Європейському центрі передового досвіду для протидії гібридним загрозам. Вони надають простір для багатонаціонального та міждисциплінарного обміну найкращими практиками і досвідом, щоб держави- члени та інституції могли краще розуміти, захищати й реагувати на гібридні загрози. Вони також забезпечують простір для координації дій.

Науково-дослідний підрозділ підтримуватиме компонент «розуміння» роботи спільнот і їхньої участі, використовувати діяльність спільнот (видобування ідей та інформації) і підтримувати їхню роботу, надаючи академічні погляди та матеріали.

Підрозділ «Навчання» підтримуватиме роботу спільнот, виконуючи обов'язки як виконавця, так і тренера.

Спільнота «гібридний вплив» містить як державних, так недержавних учасників, що впливають на держави-члени й інституції як частину гібридної кампанії. Вона розглядає, як ворожі суб'єкти використовують свої інструменти впливу в маневрах, які намагаються посіяти нестабільність або обмежити суверенітет інших націй і незалежність інститутів. Акцентовано як на поведінці, діяльності, так і на інструментах, котрі ворожі актори застосовують замість того, щоб зосереджуватися лише на одному акторові за рахунок інших.

Спільнота уразливості та стійкості основана на розумінні вразливості держав-членів та інституцій і покращенні їх стійкості за допомогою обміну кращими практиками, розробками нових пропозицій щодо політики й визначення тем, які вивчатимуться далі. Метою спільноти є також поліпшення державно-приватного партнерства в протидії гібридним загрозам.

Спільнота «стратегія та оборона» зосереджена на гібридній війні, пов'язаних із нею стратегіях і наслідках для політики безпеки, військової й оборонної політики. Вона спрямована на виявлення сутності та природи гібридної війни, а також на логіці й структурі гібридних стратегій, щоб розробити аналітичну основу для оцінки поточних і майбутніх ситуацій гібридної війни та їх практичного значення. Спільнота «стратегія та оборона» дотримується міждисциплінарного академічного підходу, поєднуючи емпіричні дані з теорією війни й стратегії. Загальною метою є сприяння вихованню спільного та всебічного судження учасників, ЄС і НАТО як передумови для спільних та всебічних дій у сфері оборони й реагування.

На семінарі щодо відкриття Центру зазначалося, що гібридну небезпеку становлять не лише окремі держави, а й терористичні та кримінальні організації. Однак помічник Генерального секретаря НАТО з питань розвідки й безпеки А. Фрайтаґ фон Лорінґгофен (Arndt Freytag von Loringhoven) згадав у зв'язку з цим лише одну державу - Росію. «Росія - одна з головних країн, за якою ми спостерігаємо. Як приклад можна навести анексію Криму, події в Східній Україні та кібератаки проти Демократичної партії США», - зазначив він [6].

На національному рівні зараз діють Центри протидії дезінформації в Чехії, Словаччині, Польщі та деяких інших країнах..

У 2017 р. у Чехії почав роботу Центр боротьби з тероризмом і гібридними погрозами (Centre Against Terrorism and Hybrid Threats). Зазначають, що 20 його співробітників займатимуться пошуком фейкових новин в Інтернеті, щоб перешкодити їх поширенню. Міністр внутрішніх справ Чехії М. Хованець очікує, що співробітники Центру зможуть повідомити про дезінформацію вже через кілька хвилин після появи фейків в Інтернеті та внести необхідні уточнення. За даними чеської влади, більшість помилкових новин з'являються з російських джерел. Причиною створення Центру стали побоювання чеської влади щодо втручання Росії в хід парламентських виборів у країні у 2017 р. [7].

У Словаччині діє Центр кризового реагування (Center for Crisis Response), який є національним контактним пунктом гібридних загроз. На нього покладено такі завдання:

> отримання, аналіз і передача відповідної інформації до Центру гібридних загроз Євросоюзу;

> консультування експертів Центру гібридних загроз Євросоюзу щодо найбільш актуальних для Словацької Республіки гібридних загроз, залучення відповідних безпекових органів СР для підготовки аналітичних і прогностичних документів;

> участь у спільних засіданнях національних контактних пунктів у штаб- квартирі ЄС;

> забезпечення постійного зв'язку з відповідними посадовими особами в державах-членах ЄС [2].

Потреба в такому центрі існує постійно, особливо в періоди суттєвих політичних подій. Напередодні останніх президентських виборів 2019 р. в Словаччині 14 дезінформаційних сторінок у Facebook поширювали прокремлівські наративи, спрямовані на делегітимізацію демократичного процесу. GLOBSEC GLOBSEC глобальний аналітичний центр, заснований у Братиславі й спрямований на зміцнення безпеки, процвітання та сталості в Європі та в усьому світі. проаналізував понад шістсот публікацій найвідоміших словацьких дезінформаційних сторінок у Facebook за період із 10 січня по 3 березня 2019 року. Найбільш поширеними були наративи про те, що «основним засобам масової інформації не можна довіряти», «лібералізм підриває соціальну стабільність» і «традиційні цінності піддаються нападкам». Інші часто використовувані наративи стосуються втручання у вибори, змов та прихованих інтересів, націоналізму, прав ЛГБТК, ЄС, корупції й імміграції. У Словаччині, утім, досягнуто значних результатів, оскільки понад 40 % голосів виборців отримали З. Чапутова, ліберальний проєвропейський кандидат. У табл. 1 наведено дані про частоту повторюваності кожного наративу [15].

Таблиця 1 Частота повторюваності кожного наративу