Співвідношення норм кримінального процесуального кодексу України до стандартів Європейського суду з прав людини під час судового розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого ("in absentia")
Аналіз процедури судового розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України. Аналіз співвідношення зазначеного інституту із стандартами Європейського суду з прав людини.
| Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.03.2021 |
| Размер файла | 24,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ ДО СТАНДАРТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА ВІДСУТНОСТІ ОБВИНУВАЧЕНОГО («IN ABSENTIA»)
THE RELATIONSHIP BETWEEN THE PROVISIONS OF THE CODE OF CRIMINAL PROCEDURE OF UKRAINE AND THE STANDARDS OF THE EUROPEAN COURT ON HUMAN RIGHTS DURING THE JUDICIAL INQUIRY OF THE CRIMINAL PROCEEDINGS IN THE ABSENCE OF THE ACCUSED (“IN ABSENTIA”)
провадження кримінальний обвинувачений відсутність
Цибульник Г.І.,
аспірант кафедри кримінального процесу та криміналістики Університету державної фіскальної служби України, прокурор військової прокуратури Центрального регіону України
Линник О.В.,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Університету державної фіскальної служби України
У статті здійснюється аналіз процедури судового розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України та співвідношення зазначеного інституту із стандартами Європейського суду з прав людини. Значна увага приділяється наявній судовій практиці та проблемам, які виникають під час розгляду кримінального провадження в порядку «in absentia», тобто без участі обвинуваченого в суді, з урахуванням чого пропонується вдосконалення зазначеного інституту. Зазначений інститут є відносно новим для нашої правової системи та використовується фактично нещодавно. Наявна судова практика вказує на не типовість такого судового процесу та проблеми, з якими можливо зіткнутись під час застосування норм Кримінального процесуального кодексу України. Оскільки останнім часом у суді широко застосовується рішення Європейського суду з прав людини для підкріплення позицій сторін або роз'яснення окремих положень законодавства, то важливо звернути на них особливу увагу. Зокрема, зазначені рішення допомагають визначити критерії, яким повинен відповідати судовий процес, та узагальнюють практику інших країн, у яких використовується інститут «in absentia», що, у свою чергу, у разі необхідності в майбутньому може стати зразком для законодавця з метою введення новел у чинне законодавство. Практика Європейського суду з прав людини показує найбільш поширенні помилки, які виникають під час застосування зазначеного інституту, та проблемні питання, що постають перед учасниками кримінального процесу під час розгляду провадження та винесення рішення по справі. Окрім того, у статті підкреслюється важливість основних принципів та елементів, які є ключовими та необхідними для здійснення судового розгляду кримінального провадження без обвинуваченого з метою запобігання порушенню прав і свобод останнього, забезпечення проведення справедливого судового процесу, винесення законного та вмотивованого рішення, а також звернуто увагу на необхідність удосконалити на законодавчому рівні деякі механізми функціонування інституту «in absentia».
Ключові слова: розгляд кримінального провадження, відсутність обвинуваченого, спеціальне судове провадження, практика Європейського суду з прав людини, «in absentia».
The article analyses the procedure of judicial inquiry of criminal proceedings in the absence of the accused in compliance with the Provisions of the Code of Criminal Procedure of Ukraine and the relationship between the specified Institute and the Standards of the European Court on Human Rights. Considerable attention is paid to the existing judicial practice and challenges that occur in the criminal proceedings in “absentia” without participation of the accused in the court, in view of this an improvement of the specified Institute is proposed. This institution is relatively new to our legal system and has been used in fact recently. The existing judicial practice indicates the non-typical nature of such a trial and the problems that may be encountered when applying the norms of the Code of Criminal Procedure of Ukraine. Since the court has recently applied the decision of the European Court of Human Rights to reinforce the parties' positions or clarify certain provisions of the law, it is important to pay special attention to them. In particular, these decisions help to determine the criteria that the lawsuit must comply with and generalize the practice of other countries that use the “in absentia” institution, which in turn, if necessary, can become a model for the legislator in order to introduce novelties into the current legislation. The practice of the European Court of Human Rights shows the most common error in the application of this institution and the problematic issues that arise before the parties to the criminal proceedings in the consideration of the proceedings and in the determination of the case. Beyond that, the article stresses the importance of the basic principles and elements which are ess the answer necessary for the conduct of the criminal proceedings without the accused for the purpose of preventing the violation of the Right and Freedoms of the accused, ensuring a fair trial as well as presenting a lawful and reasoned decision. Attention was also drawn to the need to improve at the legislative level some mechanisms of functioning of the institute “in absentia”.
Key words: criminal proceedings, absence of the accused, special judicial proceedings, case law of the European Court of Human Rights, “in absentia”.
ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
Сьогоднішні зміни в соціально-політичних та юридично-правових умовах життя України створили всі умови для реформування системи кримінальної юстиції у напрямі посилення захисту прав і свобод людини відповідно до вимог європейських стандартів. Зокрема, зазначені зміни стосуються забезпечення прав учасників кримінального судочинства, розширення змагальності сторін, прав потерпілого, незалежності в діяльності суду та ін.
Окрім того, 7 жовтня 2014 р. в чинний Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України)
Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарань за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» введено новий інститут здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого («in absentia») [1].
Зазначений інститут в Україні не є типовим і на практиці використовується не так часто, у зв'язку з чим виникає потреба дослідити основні критерії та принципи такого судового процесу, оскільки навіть вітчизняні науковці не часто звертають увагу на проблематику судового розгляду без участі обвинуваченого в суді.
Стан опрацювання пов'язаний із дослідженням практичної частини реалізації інституту «in absentia» у вигляді наявної судової практики, зокрема рішень Європейського суду з прав людини та законодавчих актів.
Метою статті є аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України та їхнє співвідношення з практикою Європейського суду з прав людини щодо здійснення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого («in absentia»); встановити основні проблеми, які виникають на практиці, та звернути увагу на необхідність усунення певних недоліків із метою забезпечення справедливого та законного судового розгляду.
ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ
Перша спроба розгляду кримінального провадження в суді без обвинуваченого закріплена у КПК України 1960 р., де в ч. 1 ст. 262 передбачено можливість розгляду справи за відсутності підсудного, якщо останній перебував за межами України та ухилявся від явки до суду [2].
Проте чинний КПК України більш детально розкриває інститут заочного рішення, незважаючи на те, що на практиці в суддів, прокурорів і захисників виникають і надалі питання відповідності зазначених норм вимогам Європейського суду з прав людини.
Наприклад, у рішенні від 24 травня 2007 р. в справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» № 50049/99 Європейський суд із прав людини підтверджує можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого та висловлює позицію, що судове засідання за відсутності обвинуваченого саме собою не суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якщо обвинувачений згодом зможе домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому б містилась оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень за фактичними та юридичними обставинами справи [3].
Згідно з ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук [4].
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
На цьому етапі судового провадження виникає питання, яким саме повинно бути клопотання прокурора, та у разі задоволення його судом яким саме критеріям повинен відповідати подальший судовий розгляд. Чинне кримінально-процесуальне законодавство не передбачає чітких умов, яких прокурор повинен дотримуватись у своєму клопотанні та на які суд повинен звернути увагу.
Проте на практиці можна застосувати міжнародні стандарти, зокрема, відповідно до Рекомендацій № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства» зазначено, що держави-члени повинні розглянути питання про надання судам першої інстанції можливості розглядати справи і приймати в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що обвинувачений був проінформований належним чином про дату слухання та про своє право на законне представництво в суді [5].
Окрім того, у п. 1-9 Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» зазначено, що розгляд може бути проведений за відсутності обвинуваченого:
- за умови своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду та надання йому достатнього часу для підготовки захисту; наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення;
- за умови проведення розгляду в загальному порядку і надання захисту права втручатися в цей процес;
- за умови забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення;
- за умови надання особі права на оскарження судового рішення за умови забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи [6].
На перший погляд зазначені рекомендації не суперечать нормам чинного КПК України, проте на практиці наявні певні суперечності та проблеми, які виникають через прогалини в законодавстві або політичну ситуацію в країні, що звичайно становить перепони для подальшого судового розгляду без обвинуваченого в суді.
Зокрема, у ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 р. встановлено, що ухилення від явки на судовий виклик суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального судового провадження в порядку, передбаченому КПК України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження [7].
Аналогічне зазначеному положення міститься в ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території України [8].
Тобто прокурор, подаючи до суду клопотання про здійснення спеціального судового розгляду, повинен довести те, що обвинуваченому відомо про кримінальне провадження щодо нього, факти ухилення від явки до суду та у разі знаходження останнього в районі проведення антитерористичної операції його місцезнаходження.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Згідно із ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, зокрема на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Проте підтвердження отримання обвинуваченим судової повістки, які проживають на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, ускладнено та відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини досить суперечливо.
Як убачається з повідомлення на офіційному вебсайті Генеральної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (http://ukrposhta.ua/ do-uvagi-kliyentiv-8) від 21 травня 2014 р., починаючи з 27 березня 2014 р. поштові відправлення, які направлені
УДППЗ «Укрпошта» з материкової частини України, не приймаються поштою Автономною Республікою Крим та м. Севастополя та повертаються у зворотному напрямку. Враховуючи ситуацію, що склалася, Укрпоштою призупинено приймання поштових відправлень у напрямку півострова Крим [9].
Відповідно до абз. 5 ч. 3 ст. 323 КК України, повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2019 р. № 1033-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2020 р. розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи» таким виданням визначено газету «Урядовий кур'єр» [10].
Проте вищезазначена норма КПК України не передбачає доведення прокурором факту ознайомлення обвинуваченим з інформацією про виклик до суду через засоби масової інформації, а встановлює вимогу необхідності розміщення інформації, визначає критерії для такого опублікування та констатує, що моментом обізнаності є саме розміщення інформації про виклик.
Практика Європейського суду з прав людини неодноразово підкреслювала важливість доведення обізнаності обвинуваченого щодо судового розгляду справи стосовно останнього, яка дещо різниться з вимогами КПК України.
Наприклад, у справі «Сейдович проти Італії» суд розглядав питання в тому, чи можна вважати, що заявник заявника (тобто обвинувачений у кримінальному процесі) за відсутності офіційного повідомлення був у курсі кримінального провадження та майбутнього судового розгляду настільки, щоб мати можливість прийняти рішення про присутність або свою відсутність у судовому засіданні, щоб постати перед судом із метою реалізувати право на захист або ж ухилитися від правосуддя [11].
У цій справі суду не було продемонстровано, що заявник був достатньою мірою проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.
Окрім того, Європейський суд із прав людини неодноразово підкреслював важливість участі захисника обвинуваченого у процесі, його присутність та активну роль, що, безумовно, є підтвердженням закріплення гарантій щодо захисту особи та рівності сторін у процесі.
Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України участь захисника у спеціальному судовому провадженні є обов'язковою. У постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 червня 2019 № 607/9498/16-к підкреслюється необхідність активної участі захисника в процесі, який розпочався в порядку спеціального судового розгляду [12].
У цій справі на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду захисником подано касаційну скаргу, зокрема, з тих підстав, що судом першої інстанції не було встановлено особу адвоката, який брав участь у суді першої інстанції, а в матеріалах справи відсутні його повноваження і згода засудженого на його захист саме цим захисником. Одночасно під час розгляду справи мала місце формальна присутність захисника в судовому засіданні, який фактично погоджувався зі стороною обвинувачення.
Водночас суд, задовольняючи зазначену касаційну скаргу та скасовуючи вирок і ухвалу судів, послався на те, що процедури «in absentia» в будь-якому разі припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Відповідно до матеріалів справи, а саме звукозаписів судових засідань встановлено, що захисник лише формально був присутній у судових засіданнях, тобто не заявляв жодних заяв чи клопотань спрямованих на захист обвинуваченого, погоджувався зі всіма клопотаннями сторони обвинувачення, у зв'язку з чим судовий розгляд був неповним, однобічним та упередженим, що призвело до порушення принципу змагальності.
Окрім того, захисник жодного разу не зустрічався з обвинуваченим протягом досудового слідства та судового розгляду справи, не узгоджував із ним лінію захисту від обвинувачення, не вживав жодних заходів, спрямованих на захист обвинуваченого, не заявляв жодного клопотання під час досудового та судового слідства, фактично не здійснював захист від обвинувачення за вчинення, зокрема особливо тяжкого злочину.
Враховуючи вищевикладені доводи, суд дійшов висновку про порушення кримінального процесуального закону, порушення права на захист, що перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Також у справі Ріццотто проти Італії (заява N° 20983/12) підкреслено важливість оскаржити рішення суду. Справа стосувалася законності наказу про досудове ув'язнення та процесуальних гарантій щодо права на перегляд законності тримання під вартою без зволікань [13].
Суд встановив, що пан Ріццоттто ніколи не мав можливості особисто підкріпити заяву про звільнення, оскільки аналогічна заява вже була подана без його відома офіційно призначеним адвокатом, а також наголосив, що право затриманого на слухання виникає безпосередньо з Конвенції та не може бути обумовлене особливим запитом затриманого.
ВИСНОВКИ
Отже, чинний КПК України практично відповідає основним принципам і вимогам, які склались у судовій практиці Європейського суду з прав людини.
Необхідно встановити вимоги, які б відповідали клопотанню прокурора про здійснення процесу без обвинуваченого, оскільки рішення суду у разі задоволення такого клопотання чи відмови також повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки зазначене рішення стане основою для подальшого судового розгляду.
Окрім того, виникає необхідність більш детально закріпити момент ознайомлення обвинуваченого про судовий процес щодо останнього з метою розгляду справи «in absentia», щоб не виникало питань невідповідності європейським стандартам і запобігання в майбутньому звернень до Європейського суду з прав людини в частині не повідомлення та не ознайомлення про розгляд кримінального провадження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарань за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 7 жовтня 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1689-18.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України : Кодекс України від 28 грудня 1960 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1001-05.
3. Постановление Европейского суда по правам человека по делу «Да Лус Домингеш Ферейра против Бельгии» от 24 мая 2007 г. № 50049/99. Прецеденты Европейского суда по правам человека по странам-членам Совета Европы (кроме России). 2007. № 12. С. 209-216.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Верховна Рада України : Кодекс України від 13 квітня 2012 р. (у редакції від 16 січня 2020 р.). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
5. Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо спрощення кримінального судочинства» від 17 вересня 1987 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_339.
6. Резолюция 75 (11): Совет Европы, Международный документ от 19 января 1973 г. URL: http://echr-base.ru/res75_11.jsp.
7. Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1632-18.
8. Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18.
9. Повідомлення на офіційному вебсайті Генеральної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 21 травня 2014 р. URL: http://ukrposhta.ua/do-uvagi-kliyentiv-8.
10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2019 р. № 1033-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому в 2020 році розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1033-2019-%D1%80.
11. Постановление Европейского суда по правам человека по делу «Сейдович против Италии» от 1 марта 2006 г. URL: http://hudoc.echr.coe.int/webservices/content/pdf/001-119893.
12. Постанова Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 червня 2019 р. № 607/9498/16-к / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82492181.
13. Рішення Європейського суду з прав людини «Ріццотто проти Італії» (заява № 20983/12). URL: https://www.echr.com.ua/translation/ sprava-rizotto-proti-itali%D1%97-pres-reliz.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз проблеми журналістської етики на українському телебаченні в контексті етичних проблем кримінального репортажу з місця трагічної події. Характеристика кримінальної хроніки і хроніки подій на українському телебаченні, їх вплив на суспільну мораль.
реферат [35,2 K], добавлен 03.01.2011Визначення понять і аналіз інформаційних впливів агресивного характеру в інфопросторі України. Об’єкти та суб’єкти інформаційно-психологічної війни, ознаки і особливості її проведення зі сторони країн Європейського Союзу, США, Російської Федерації.
реферат [26,0 K], добавлен 26.05.2014Газета "Голос України". Журналіст І. Науменко. З’ясування законності наказа Міністерства транспорту України про передачу державними портами теплоходів об’єднанню "Український комерційний флот". С. Павленко та його стаття "Кривавий гетьман Сагайдачний".
реферат [16,1 K], добавлен 17.07.2008Ставлення до релігії за роки незалежності України. Аналіз теле-, радіопрограм релігійної тематики. Радіопрограма "Блаженна Мати Тереза з Калькутти. Життя, сповнене любові" на радіостанції "Воскресіння". Телепрограма "Твоє життя" телекомпанії "Пілігрим".
дипломная работа [283,6 K], добавлен 07.08.2013Факт як одиниця об'єктивної дійсності, збір фактичного матеріалу та методи його обробки і викладу в практиці журналістської роботи. Проблема співвідношення факту і об'єктивної реальності. Природа фактів, аналіз їх використання в журналістських творах.
курсовая работа [36,4 K], добавлен 24.10.2010Засоби масової інформації як зброя інформаційної війни. Аналіз інформаційного контенту на телебаченні. Дослідження російських ЗМІ на вміст пропагандистської інформації в контексті інформаційної війни проти України. Питання "України" в Інтернет-виданнях.
курсовая работа [536,6 K], добавлен 10.12.2014Особливості та порівняння гуманістичної і біблійної журналістської основи. Мораль журналістської етики. Ідеологічна основа - теоцентризм і анропоцентризм. Зображення людини, ставлення до прав і обов'язків, положення покори чи марнославства в журналістиці.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 07.08.2013Рассмотрение конституционных норм о доступе к информации. Порядок запроса данных в государственных органах, у частных лиц, в судах, избирательных комиссиях. Исследование прав и ответственности журналистов. Понятие защиты чести и деловой репутации.
дипломная работа [97,7 K], добавлен 01.07.2010Вивчення видів візуалізації. Дослідження розвитку візуалізації в Інтернеті. Помилкові уявлення про зображення. Аналіз плюсів та мінусів використання зображення в Інтернет-текстах. Тематика спілкування у Фейсбуці. Вплив зображення на поведінку людини.
курсовая работа [5,9 M], добавлен 16.05.2015Залежність ЗМІ від реклами і моральності. Етичні норми журналіста щодо адресата інформації і у стосунках зі своїми персонажами і колегами. Вчинки, що утискають право громадян на свободу думки. Аналіз публікації газет "Рівне вечірнє" та "Вісті Рівненщини".
реферат [38,2 K], добавлен 17.05.2011Исследование норм морали и этики в фотожурналистике, которые стали постоянными спутниками большинства изданий в современном мире информации. Примеры корректного использования фотожурналистом норм этики и морали, а также ошибки в его деятельности.
реферат [1,2 M], добавлен 13.10.2014Понятие и формы защиты прав личности. Взаимодействие личности и средств массовой информации. Организация и проведение социологического исследования эффективности СМИ по защите прав личности. Анализ и оценка результатов после проведения анкетирования.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 12.01.2011Болонським процесом з 1999 року стали називати рух, ціль якого полягає в "гармонізації" систем освіти, насамперед вищої, країн Європи. Матеріали ЗМІ, які висвітлюють хід впровадження європейських стандартів освіти у систему вищої освіти України.
реферат [27,2 K], добавлен 20.03.2008Изучение принципов и норм журналистской этики. Экономический кризис как источник нарушения этических норм в журналистике. Изменение контента в газете "Вечерняя Казань" в условиях кризиса. Зависимость газеты "Казанские ведомости" от администрации города.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 19.05.2016Життєва і творча біографія М. Євшана - одного з діячів національної журналістики Східної України початку ХХ століття, його особистість у літературно-критичному громадському місячнику "Українська хата". Аналіз публіцистичного доробку цього часопису.
реферат [19,9 K], добавлен 14.05.2009Зміст поняття "новина". Критерії якості новинних матеріалів. Жанри газетних публікацій. Предмет репортажу, звіту, замітки. Інформаційна політика періодичного видання. Редакторський аналіз газети "Голос України". Граматичні та пунктуаційні помилки.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 22.11.2016Специфіка журналістської діяльності, оцінка її ролі та значення в сучасному суспільстві. Аналіз необхідності захисту журналістів та нормативно-правові основи даного процесу, відображення в законодавстві України. Міжнародна федерація журналістів.
реферат [21,9 K], добавлен 04.12.2014Класифікація основних видів аматорських медіа. Аналіз відеоблогів перших осіб іноземних держав і України, оцінка їх впливу на формування громадської думки. Застосовування комунікативних методів, відеосервісів та інтернет-технологій у політичній боротьбі.
статья [27,0 K], добавлен 07.02.2018Дослідження видання "Україна молода", аналіз проблемно-тематичних ліній: інформаційна політика, програмність діяльності, жанрологія та рубрикація. Внесок провідних творців часопису у позиціонування газети, їх роль в історії української журналістики.
дипломная работа [337,9 K], добавлен 02.03.2012Розглядається поняття релігійної публіцистики. Проведений дискурс-аналіз релігійної публіцистики Романа Рахманного та встановлення авторської особливості розкриття питань релігії як чинника формування не лише образу Церкви, але й України загалом.
статья [30,3 K], добавлен 06.09.2017
