Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису "Киевская старина"
Дослідження публікацій, якими "Киевская старина” репрезентувала сторінки військової преси. Висвітлення даної теми в аспекті історії журналістики та в контексті шевченкознавства. Розмаїття гуманітарного арсеналу друкованих засобів XIX — початку XX ст.
Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 14.07.2021 |
Размер файла | 26,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інститут історії України НАН України
Військова преса в оддзеркаленні публікацій часопису “Киевская старина”
П. Г. Усенко
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, відділ історії України ХІХ -- початку ХХ ст.
Дослідження присвячено публікаціям, якими “Киевская старина” репрезентувала сторінки військової преси. Тему висвітлено в аспекті історії журналістики та в контексті шевченкознавства.
Ключові слова: “Морской сборник”, матрос, “Военный сборник”, “Варшавский военный журнал”.
P. H. Usenko
Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ -- early ХХ century, Institute of History of Ukraine NДS of Ukraine
(Kiev, Ukraine)
MILITARY PRESS IN REFLECTIONS OF THE “KIEVSKAYA
STARINA” MONTHLY
Abstract
This research covers the publications representing military press in the “Kievskaya starina”. The topic is considered from the history ofjournalism and in a context of T. Shevchenko studies.
Keywords: “Navy digest” (“Morskoj sbornik”), mariner, “Military digest” (“Vojennyj sbornik”), “Warsaw military journal” (“Varszavskij vojennyj jurnal”).
Навесні 1884 р. журнал “Киевская старина” заходився обнародувати художню прозу Тараса Шевченка, відтак побачила світ “Княгиня” -- з гірким конспіраційним псевдонімом К. Дармограй і дружньою присвятою польському співвигнанцеві Великого Кобзаря по Окремому Оренбурзькому корпусу Броніславові Залєському (Залеському, Залецькому), чиє прізвище (схоже, через похибку копіїста) російською мовою спіткало перекручення: “... Засецкому” Киевская старина. -- 1884. -- № 3. -- С. 391.. Автор під час датування свого тексту 1853 р. вимушено тягнув мученицьку лямку шерегового жовніра лінійного батальйону на центральноазійських теренах Російської імперії та через шалену скруту потай долав системні репресії, спрямовано проти нього влаштовані владною вертикаллю. Слід наголосити, що безупинна нелюдська наруга над ним страхітливо загрожувала як фізичними, так і психічними травмами, оскільки, опинившись безтерміновим засланцем у глушині досить ізольованої дислокації зі злого наказу царя Миколи I, він до 1857 р. карався “степом безкраїм за Уралом” під повсякденним тиском спеціально застосованих знущань з боку тих ницих властей адресно вготованої йому “незамкненої тюрми”, які підло виконували жахливу монаршу конфірмацію, чітко завізовану ганебним утиском “с запрещением писать и рисовать” Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. -- К., 1982. -- С. 130-279; Жур П. В. Труди і дні Кобзаря. -- К., 2003. -- С. 166-314; Усенко П. Г. “Державний кулак”. -- К., 2004. -- С. 3-5, 59..
Під сенсаційною рубрикою “Неизданные произведения Т. Шевченка”, розпочатою влітку 1886 р. поемою “Слепая”, на шпальтах “Киевской старины” поступово випросталася резонансна археографічна серія -- по суті продовжена від середини XIX ст.: “Варнак”, “Наймичка”, “Близнецы” (1886), “Художник”, “Капитанша”, “Прогулка с удовольствием и не без морали” (1887). Зрештою додатком убезпечилася збірка “Поэмы, повести и рассказы Т. Шевченка, писанные на русском языке” (Киев, 1888), куди белетристика природно влилася. Як і “Несчастный” та “Музыкант”, раніше вміщені відповідно місячником “Исторический вестник” 1881 р. й газетою “Труд” 1882 р., перелічені твори приховано виникли на пустельному півострові Мангишлак і не випадково всотували фрази, коренево сполучені з тамтешніми реаліями та почуттями, викликаними виснажливою солдатчиною за Каспієм і тісно пов'язаними з інфраструктурою розташованих довкола армійських підрозділів та мілітарною минувшиною в широкому сенсі: відтак відлунили спомини післявоєнного періоду по перипетіях 1812 р. про драгунів, полкових трубачів (“Княгиня”), нелегкі шляхи та бездоріжжя, подолане Шевченком в експедиціях казахськими просторами, -- “необитаемые бесплодные и безводные степи киргизские”, земляні укріплення Згадані улани, окопи, шанці (“Наймичка”), “небольшая крепостца, называемая в простонародии Соляною Защитой”, інвалід, “нападение на неприятеля”, свинець, порох (“Варнак”), історичне Бородіно, “барабанный староста” -- тобто старший полковий або батальйонний барабанщик, обмундирування (“Капитанша”), маневри під Вознесенськом (“Музыкант”), Хівинський рейд 1839 р. (“Художник”), квартирована в огромі тодішнього прикордоння 23-я піша дивізія, Орськ і каземати у ньому для каторжників, екзерсис-гауз, інженерний двір, Кронштадт (“Несчастный”), ополчення, військовики -- “усатое сословие”, кантоністи (“Близнецы”), казарми, табір, ремонтери, кавалерист, гусар, багнет, еполети, аксельбанти (“Прогулка с удовольствием и не без морали”).
Від останньої з отак перелічених повістей, найбільшої з відомих у Шевченковій спадщині, пильну увагу до військової преси “Киевская старина” підхопила символічною естафетою: мандрівна вигадка, нарочито обернута навкруг реалій, означених у січні 1855 р. петербурзьким часописом “Морской сборник”, -- щодо людських утрат на доти не завершеній Східній (Кримській) війні, -- образно втілила думки, породжені детальним звітом про назирання покалічених в огненних сутичках севастопольських оборонців, причім у процесі спілкування з ними домінантою їхньої поведінки за тяжкої години потерпань органічно виявилася приголомшлива мужня душевність. У її апогеї унікальним нюансом єдиний із опікуваних учасників жорстоких баталій на наполегливу вимогу озвучити нагальну потребу, спроможну втішити по лютих знегодах лихоліття, тільки побажав викупу сестри з кріпацтва.
Годиться принагідно скласти честь ініційованому віце-адміралом Федором Літке столичному журналу. Стартові для нього на 15 (27) березня 1848 р. чотири сотні примірників, не втамувавши збурення читацького попиту, спричинили ледь не ажіотаж: наклад швидко потроївся, а протягом 1852-1853 рр. стабілізувався на кількості з дев'яти сотень. 1854 р. “Морской сборник” набув статусу обов'язкового для кожного з понад трьох тисяч офіцерів російського флоту, приплюсувавши до числа передплатників і півтисячі приватних осіб (у 1855 р. -- 680, а за іншою версією 786). Випускався по 12 разів на рік.
Першим редактором цього органу мариністики був флігель-ад' ютант барон Богдан фон Глазенап (1848-49), за ким цю чільну посаду обіймали Ростислав Скаловський (1849), Сергій Крашенинников (1850-53), Платон Лисянський (1853-55). До прикметної модернізації 1853 р. “Морской сборник” підштовхнув рішучий подвижник прогресивних зсувів у сфері державного управління великий князь Костянтин Миколайович, як прихильник реформування домігшись екстреної публікації монарших повелінь, наказів, директив, відомчих інструкцій, рапортів, звісток про нагороди, стягнення, а також висвітлення тривалих відряджень і кар'єрного просування. Статті й заохочувалися, й контролювалися коли не самим великим князем, то спеціальною особою на його доручення Периодические издания Морского министерства // Голос. -- 1873. -- 21.02; Ого-родников С. Ф. 50-летие журнала “Морской сборник” // Морской сборник. -- 1898. -- № 1. -- С. 119-151; Егорьев В. Е. 75-летие “Морского сборника” // Морской сборник. -- 1923. -- № 3/4. -- С. 20-22..
Знаковими міркуваннями вельми надзвичайну віху періодики негайно підтримав Микола Чернишевський. По закінченні Петербурзького університету він штатно вчителював у середніх навчальних закладах, захистив магістерську дисертацію, а паралельно зажив репутації блискучого літератора, обійнявши інтелектуальне лідерство у такому популярному органі як “Современник”, де відділ “Критика” десятого (жовтневого) числа за 1855 р. охопив схвальними нотатками під невибагливим заголовком “Морской сборник, издаваемый Морским Ученым Комитетом. Год 1855. Книжки 1-9 (январь-сентябрь)”.
Пошанувавши радикальні зміни у програмі професійного видання колег-моряків, дослідник нагадав, що поза редакційними впливами там виокремлювались урядові папери, навіть із виразною зміною нумерації сторінок уже не арабськими, а римськими цифрами. Застерігши, що свіжі ідеї Костянтина Миколайовича конструктивно втіяні другим відділом (“Официальные статьи и известия”), предметно підсумував: “Это один из тех отделов, которые отличаются особенно превосходным характером и наиболее содействовали возбуждению сочувствия к “Морскому сборнику” во всех его читателях” Чернышевский Н. Г. Полное собрание сочинений. -- Т. 2. -- М., 1949. -- С. 581..
Наочним взірцем “гласності” повторно фокусувалися результати вражаючого опитування 653 підліковуваних воїнів, запозичені з “Морского сборника” за січень 1855 р. Ось яку статистичну картину констатував “Общий обзор, полученных Морским министерством по 1-е января 1855 года сведений о морских чинах, убитих и раненых в Севастополе”, а затим дослівно продублював М.Чернишевський:
“На вопросы, в чем состоят их нужды, чего желают для себя или для родных, они почти все единогласно отвечают: “Батюшка царь не оставит нас, а мы желаем, если Господь поможет выздороветь, то поскорее явиться к товарищам на бастионы, отплатить врагам”. При настоятельном же требовании от них указания на способы пособия, выразили желание:
Изъявили вообще упование на милосердие начальства 228; остальные 377 человек просили одной милости -- дозволить им вернуться на бастионы и в команды” Морской сборник. -- 1855. -- № 1. -- С. 108-109..
Отправиться на родину 31
Получить денежное пособие для семейств 3
Освободить детей из кантонистов 8
Выкупить сестру из крепостного состояния 1
Не в силах были говорить 5
Реєстрацію зворушливої турботи про щемно згадану в опитуванні сестру Шевченко прищепив наріжним елементом до сюжетної лінії, засадничо проектованої під гаслом “Матрос” (пізніша назва -- “Прогулка с удовольствием и не без морали”). Композиційну канву розгорнув за примхливо нафантазованим знайомством оповідача-подорожнього з часо- писним виданням, дивом придбаним у Білій Церкві. На ролі прототипів двох ключових персонажів -- красуні Олени та Осипа Обеременків -- придалися справжні родичі: вказана вище підданка з її зичливим братом (за тепло змальованою цікавинкою, герой навчався грамоті по буквах обгортки “Морского сборника”).
Позитивний імпульс викресали обставини, котрі закцентував М. Чернишевський, майстерно завершивши цитований уривок піднесеним реченням: “Сколько мыслей родят эти строки, запечатленные такою поразительною правдою!” Чернышевский Н. Г. Указ. соч. -- С. 582.. Мрія врятувати сестру з біди, використана лейтмотивом колізії про зустрінутого в мандрівці доблесного екс-матроса, по суті збігалась із сокровенним жаданням самого Т. Шевченка визволити власну рідню, теж уярмлену пекельною недолею. Могутню потенцію близького зламу рутинних лабет рабства мільйонів селян асоціативно каталізували і “Морской сборник”, і “Современник” Шаблиовский Е.С. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. -- К.,, адже запальний мистецький заряд могла інтенсивно згустити й тотожність їхніх поривань, сукупно примножена діткливими суспільними настроями.
Доскіпливий філолог Леонід Хінкулов наполегливо стверджував, “що Шевченко, коли писав свою “Прогулку...”, зовсім і не бачив журналу “Морской сборник”, а взяв усі відомості про нього з статті Чернишев-ського, яку прочитав у журналі “Современник””. Аргументовано доводив відсутність у повісті деталей, оминутих Миколою Чернишевським Хінкулов Л. Ф. Тарас Шевченко і його сучасники. -- К., 1962. -- С. 288..
Поки не знайдено абсолютно переконливих свідчень, що сакраментальний епізод Тарас Шевченко викроїв безпосередньо з “Морского сборника”, однак у цьому дусі безапеляційно (проте поза доказовою базою) говорять примітки до найостаннішого академічного зібрання Шевченкових творів у 12-ти томах Сєкарева К. М. Коментарі // Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. -- Т. 4. -- К., 2003. -- С. 561-562.. Попри очевидну привабливість така презумпція -- не бездоганна, бо залишається не менш прийнятним альтернативний варіант гіпотези, що вірогідним підґрунтям є міцна опора на вторинний чи ба подвійний комунікаційний канал.
“Морской сборник” незабаром після знаменного солідаризування, чудово продемонстрованого Чернишевським, повідомив про поміщиків, які безкоштовно вивільняли родини постраждалих бойовників Сведение о безвозмездном увольнении помещиками семейств раненых нижних чинов Черноморского флота // Морской сборник. -- 1855. -- № 12. -- С. 198-201.. Шевченко прецінь зумовив благополуччя сестри “безрукого кавалера” по рідкісному шлюбі з паном -- відставним гвардійським ротмістром, котрий з її пихатого та нахабного володаря-гнобителя, егоїста й гульвіси, зробився порядним чоловіком Шевченко Т. Г. Вказ. праця. -- С. 208-326..
1888 р. “Киевская старина” посилалась як на “Морской сборник”, так і на “Военный сборник” (теж санкціонований “згори” солідний петербурзький феномен, прикметний добротним фаховим змістом). Раз-по-раз ішлося про розлогий комплекс розшуків, коли в опорі на них, фронтально відрекомендувавши здобутки журналів і газет, ретельно висвітлювались успіхи бібліографії. Вирізнялися, наприклад, адекватно пом'янутий довідник сконцентрованих накопичень барвистої палітри багатьох галузей -- “Сборник сведений по России за 1884-1885 г.” (Санкт-Петербург, 1887) і вагомі надбання вкраїнського метеоролога Олександра Клоссовського -- уродженця Житомира, випускника Університету святого Володимира, викладача київської військової гімназії з 1869 р., приват-доцента Київського університету 1876-79 рр., члена Київського товариства природознавців, професора Новоросійського університету, удостоєного великої золотої медалі Імператорської Академії наук, фундатора синоптичної мережі регулярних спостережень за атмосферними явищами у Причорномор'ї Обозрение журналов и газет за 1888 г. // Киевская старина. -- 1888. -- № 9. --.
Фігурували щойно злагоджена в Одесі брошура “Осадки юго-запада России, их распределение и предсказание” Про неї та її автора: Хргиан А. Х. Выдающийся русский геофизик А. В. Клос- совский // Труды Института истории естествознания и техники. -- Т. 1. -- М., 1954. -- С. 193-218. та етапний нарис історика Миколи Краснова з порівняльними таблицями скрупульозних даних про козацтво, виладнаний для “Военного сборника” наприкінці 1888 р. з нагоди включення Таганрозького градоначальства та Ростовського повіту Катеринославської губернії до Донської області Обозрение журналов и газет за 1888 г. // Киевская старина. -- 1888. -- № 12. -- С. 39; Обозрение журналов и газет за 1888-89 гг. // Киевская старина. -- 1889. -- № 3. -- С. 771. Див.: Краснов Н. И. Донское войско, как главный член казачьей семьи // Военный сборник. -- 1888. -- № 9. -- С. 192-201; № 10. -- С. 400-421; № 11. -- С. 177-191; № 12. -- С. 461-474..
1905 р. оперативним відгуком при криптонімі “Вл. П-ко” (прозоре скорочення російської фіксації імені та прізвища молодого аналітика Володимира Пархоменка Доводиться стикатись із браком студій саме щодо цього відтинку його життя й діяльності, хоча на загал персоналій В. Пархоменка чимало: Пархоменко Володимир Олександрович // Радянська енциклопедія історії України. -- Т. 3. -- К., 1971. -- С. 333; Швидько Г. К. Дослідник ранньої історії Півдня України // Під знаком Кліо. -- Дніпропетровськ, 1995. -- С. 96-101; Звагельський В. Б. Пархоменко Володимир Олек-сандрович // Енциклопедія Сумщини (матеріали). -- Вип. 3. -- Суми, 1999. -- С. 58-59; Портнов А. В. Володимир Пархоменко: Дослідник ранньої історії Русі. -- Львів, 2003; Палієнко М. Г. “Киевская старина” у громадському та науковому житті України (кінець XIX -- початок XX ст.). -- К., 2005. -- С. 304-305; Ричка В. М. Пархоменко Володимир Олександрович // Енциклопедія історії України. -- Т. 8. -- К., 2011. -- С. 79 та ін.) “Киевская старина” комулятивно відреагу- вала на претензійні судження генерал-майора Генерального штабу Платона Гейсмана (професора Миколаївської академії Генерального штабу, дворянина Подільської губернії, нащадка Івана Гейсмана -- командира частини, відрядженої царицею Катериною II проти Барської конфедерації на допомогу охоронному реґіментові майбутнього великого коронного гетьмана Францишка-Ксаверія Браницького), котрі 1904 р. у часописі “Варшавский военный журнал” концептуально вводили до наукового обігу раритети з московських фондосховищ Головного штабу.
Зібрані до колекційних тек справи, із розмахом на загал пишно титуловані “Русские войска и польские конфедерации в 1767-1768 гг.: Из истории борьбы за объединение России при императрице Екатерине Великой”, 24-літній опонент-українець атестував не дуже прихильно (“...не дают данных для новых исторических заключений”) і вступ “Объяснительная записка” з інтерпретацією документів, дотичних міждержавних відносин окресленої доби, гостро критикував, розвінчавши суб'єктивну схему запропонованих потрактувань стратегічних акцій, скерованих на ліквідацію гайдамацького руху наче на застарілу особисту забаганку провідника дипломатії петербурзького кабінету графа Микити (Нікити) Паніна. Раптове придушення тодішнього українського повстання черговим зарубіжним наїздом російського загону Пархоменко резонно витлумачив логічним плодом традиційно запроваджуваного зовнішньополітичним відомством курсу хижого зазіхання престольного Санкт- Петербурга на всю Річ Посполиту, аби, лукаво закріпивши максимальний протекторат над нею, практично підкорити повністю, за здавна випле- каним прагненням інкорпорації. “Действия России по отношению к восстанию украинцев 1768 г. были ошибкой не с государственной точки зрения; эти действия игнорировали точки зрения -- религиозную, национальную, социальную, но не государственную” Вл. П-ко [Пархоменко В.] Варшавский военный журнал 1904 г.: П. А. Гейсман. Русские войска и конфедерации в Польше в 1767 и 1768 гг. // Киевская старина. -- 1905. -- № 1. -- С. 42-44., -- рельєфний висновок В. Пархоменка.
Його гучна репліка синхронно сусідила в “Киевской старине” зі злагодженою ним ексклюзивною заміткою “Был ли игумен Мелхиседек Значко-Яворский организатором украинского восстания 1768 г.?” -- принциповим закидом Михайлові Грушевському за категоричні міркування у поверхово зачепленому маститим ученим питанні про інспіраційні витоки вікопомних подій висвітлюваного “кровавого діла”. А кореспонденцію Вл. П. “Гервасий Линцевский (Материалы по истории Переяславской епархии третьей четверти XVIII ст.)” наприкінці 1904 р. “Киевская старина” попутно доповнила ескізом того таки дебютанта “О расширении пределов Переяславской епархии в 1756 и 1757 годах”, у січні 1905 р. -- ще його ж уточненням “Письмо в редакцию” Атрибутовано за стислою фразою Володимира Пархоменка у листі до Миколи Петрова від 5(18) червня 1908 р.: “Большинство статей, особенно прежних, подписаны -- «Вл. П.» и «Вл. П-ко»” (Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В. І. Вер- надського, ф. III, од. зб. 13497, арк. 1-2 зв.). (наступних матеріалів зі стереотипними підписами-аналогами “Вл. П-ко.” чи “Вл. П.”, -- понад два десятки: “Несколько слов о малороссийских архивах”, “К истории Колиивщины”, “Князь Н. В. Репнин и Георгий Конисский”, “Грамота Максима Железняка”, “К вопросу о суде над Мелхиседеком Значко- Яворским” тощо). Завдяки масштабному осмисленню джерел -- від локальних церковних до міністерського рівня -- непересічну цінність мала чітка аргументація формулювань корективу подробиць, уміло розвинута компетентним збудником дискусій.
Отже можна стверджувати, що “Киевская старина”, епохально наслідуючи Тараса Шевченка, звертала увагу на військову пресу, де закономірно траплялися факти, важливі для україністики. Орієнтирами відсте- жувались “Морской сборник” і “Военный сборник”, різко контровер- сійною на початку XX ст. зринула прониклива епістолярія здібного полеміста Володимира Пархоменка з позиції, динамічно повитої на противагу тенденційним сентенціям, які випродукував тоді офіціозний “Варшавский военный журнал”.
О тій порі й собі енергійно спробував перо в орбіті “Киевской старины” талановитий студент Петербурзького гірничого інституту Микола Стасюк -- прийдешній член Української Центральної Ради та генеральний секретар продовольчих справ улітку 1917 р., депутат Всеросійських установчих зборів, а за Директорії УНР -- начальник постачання армії. Він поділився думками про оригінальний місячник столичного Михайловського артилерійського училища “Михайловец”, виділивши існування у ньому “целого украинского отдела”, в основному привітаного як “яркий симптом пробуждения и усиления украинского национального самосознания решительно во всех слоях общества” СтасюкМ. М. “Михайловец”, ежемесячный журнал, издаваемый Михайловским артил[л]ерийским училищем, № 2, 3, 4, 5, 6 за 1905 г. // Киевская старина. -- 1905. -- № 10. -- С. 58-59.. Неординарний часопис, тиражований по 700 екземплярів, заслуговує на подальші студії, тим паче інтерес до нього не згасає Палієнко М. Г. Вказ. праця. -- С. 329..
Накопичене розмаїття гуманітарного арсеналу друкованих засобів російських збройних сил XIX -- початку XX ст., певним трибом розкрите, відтак чекає на поглиблене черпання (зрозуміло, й у критичному сенсі). Варто сподіватися, що розвідкам у цьому інформаційному масивові неодмінно пощастить з огляду на цивілізаційну перспективу панорамного осягнення давнини, зокрема, в українському аспекті.
військова преса публікація шевченкознавство
References
Chemyshevskii, N. G. (1949). Polnoje sobranije sochinenij (Vol. 2). Moscow: Gosudarstvennoje izdatiel'stvo hudozhestvennoj literatury. [in Russian].
Hinkulov, L. F. (1962). Taras Shevchenko i jogo suchasnyky. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo hudozhn'oji literatury. [in Ukrainian].
Paliienko, M. H. (2005). "Kijevskaja starina" u hromads'komu ta naukovomu zhytti Ukrainy (kinetsXIX--pochatokXXst.). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
Siekareva, K. M. (2003). Komentari. In T. H. Shevchenko (Author), Povne zibrannia tvoriv (Vol. 4, pp. 561-562). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Taras Shevchenko: Dokumenty ta materialy do biografiji (1982). Kyiv. [in Ukrainian].
Usenko, P. H. (2004). "Derzhavnyj kulak". Kyiv: Nora-Druk. [in Ukrainian].
Zhur, P. V. (2003). Trudy i dni Kobzaria. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Структурно-хронологічна періодизація журналістського процесу за Животком. Формування історії журналістики як науки в Україні. Наукове вивчення історії української преси та видавничої справи на початку 90-х років. Принципи партійності та правдивості преси.
статья [20,1 K], добавлен 12.10.2009Передумови розвитку журналістики в ХХ ст. Видання україномовної преси на прикладі найбільш яскравих представників періодики, які виникли в добу Першої російської революції 1905-1907 рр. Вплив наддніпрянської преси на розповсюдження української мови.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 15.05.2014Становлення та розвиток жіночої української преси. Риси формування образу жінки на сторінках преси для жінок. Основні характеристики оформлення видань. Аналіз тематичних аспектів публікацій. Аудиторія жіночої української преси та рівень її зацікавленості.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 18.05.2016Передумови виникнення української журналістики, особливості її функціонування на початковому етапі розвитку. Становлення радикально-соціалістичної преси. Преса політичних партій і рухів доби української революції. Журналістська діяльність П. Куліша.
реферат [303,1 K], добавлен 25.10.2013- Висвітлення морально-етичної проблематики на шпальтах преси Православної церки Волині (1867-2006рр.)
Історичний контекст розвитку православної преси Волині. Конфесійні видання, які виходили на Волині в кінці ХІХ – на початку ХХІ століття та культурно-історичне тло їхнього функціонування. Публікації в пресі Православної Церкви та їх жанрова специфіка.
автореферат [38,0 K], добавлен 16.04.2009 Розкриття поняття журналістики як виду творчої діяльності і аналіз етапів історичного розвитку журналістики в Україні. Аналіз жанрового, смислового і тематичного вмісту журналістської творчості на прикладі публікацій газет "Ярмарок" і "В двух словах".
курсовая работа [42,6 K], добавлен 23.04.2011Становлення та розвиток історико-наукових серіальних видань в Одесі, їх характеристика. Аналіз проблемно-тематичних пріоритетів публікацій, визначення функцій, виявлення позитивних й негативних рис їх функціонування в контексті ґенези історичної науки.
статья [43,6 K], добавлен 07.08.2017Особливості спортивного репортажу в аспекті специфіки жанру. Аналіз репортажів у різних друкованих ЗМІ України: порівняльний аспект. Жанрові особливості репортажу в газеті "Команда". Специфіка стилю та композиції спортивного репортажу в журналі "Футбол".
курсовая работа [107,2 K], добавлен 19.11.2014Дослідження видання "Україна молода", аналіз проблемно-тематичних ліній: інформаційна політика, програмність діяльності, жанрологія та рубрикація. Внесок провідних творців часопису у позиціонування газети, їх роль в історії української журналістики.
дипломная работа [337,9 K], добавлен 02.03.2012Аналіз основних проявів національно-політичного життя на західноукраїнських землях доби Першої світової війни на сторінках преси. Загальна характеристика стану преси та видавництв Галичини під час польської окупації, а також у складі Радянського Союзу.
контрольная работа [20,5 K], добавлен 23.09.2010Світовий та вітчизняний досвід становлення жанру та метода журналістського розслідування у пресі. Аналітичні методи збору та подачі інформації у друкованих ЗМІ. Заміна розслідування дослідженням на сторінках сучасних українських друкованих видань.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 02.11.2014Нормативні моделі взаємодії ЗМІ і держави. Модель незалежної преси, соціальної відповідальності, демократичного представництва. Лібертаріанська теорія журналістики. Допомога громадянам у знаходженні істини, у вирішенні політичних та соціальних проблем.
реферат [35,3 K], добавлен 08.09.2014Світовий та вітчизняний досвід становлення жанру та метода журналістського розслідування у пресі. Аналітичні методи збору та подачі інформації у друкованих ЗМІ. Заміна розслідування дослідженням на сторінках сучасних українських друкованих видань.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 02.11.2014Дослідження ролі періодичної преси (газет і журналів) у житті людини і суспільства в цілому. Вивчення історії створення і розвитку першого російського друкованого видання – газети "Ведомости", яка давала не комерційну інформацію, а переважно політичну.
контрольная работа [22,1 K], добавлен 12.05.2010Художньо-публіцистичний жанр як одна з найпопулярніших ніш серед журналістів. Дослідження жанрового розмаїття матеріалів на шпальтах газет. Види нарису: портретний, подорожній, науково-популярний. Розгляд технічних та програмних засобів журналістів.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 19.10.2012Жанрові особливості огляду преси, специфіка роботи над жанром. Мережа Інтернет як засіб оперативного інформування про огляди преси зарубіжних країн. Періодичні видання, на сторінках яких найчастіше друкують огляд преси, структура матеріалів огляду.
статья [12,6 K], добавлен 11.12.2011Загальна характеристика понять "свобода людини" і "свобода слова". Моральні та юридичні аспекти у журналістиці. Історія розвитку свободи преси. Цензура як контроль за діяльністю журналістики. Юридичні гарантії свободи преси. Свобода преси в Україні.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 27.03.2009Визначення та функції політичної журналістики, історія її розвитку в Україні. Зародження незалежної української журналістики. "Кланізація" українських ЗМІ, втрата свободи. Утиски опозиційної преси, поява цензури. Вплив на ЗМІ зміни влади та курсу країни.
доклад [68,0 K], добавлен 25.08.2013Висвітлення в друкованих ЗМІ наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Систематизація різних поглядів на причини катастрофи. Основні аспекти, які висвітлюються журналістами при описанні наслідків аварії. Джерела інформації для написання матеріалу.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 27.04.2010Життєва і творча біографія М. Євшана - одного з діячів національної журналістики Східної України початку ХХ століття, його особистість у літературно-критичному громадському місячнику "Українська хата". Аналіз публіцистичного доробку цього часопису.
реферат [19,9 K], добавлен 14.05.2009