Фактчекінг і верифікація у журналістській роботі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Фактчекінг і верифікація у журналістській роботі

Шевченко Вікторія,

д-р наук із соц. комунік., доц.

У статті розглянуто історію виникнення фактчекінгу, методи маніпуляції, інструменти для верифікації інформації. Акцентовано увагу на проблемі фактчекінгу в Україні, описані прийоми функціонування чотирьох українських фактчекінгових порталів «Слово і діло», VoxUkraine, FactCheck-Ukraine, Stopfake.org. Наведені ознаки, які вказують на неправдивість інформації. Аналіз контенту сайтів дав можливість уточнити формулювання поняття «фактчекінг» та «верифікація» і навести головні ознаки, які вказують на необхідність перевірки даних.

Ключові слова: фактчекінг, маніпуляція, верифікація інформації, дані.

Factcheking and verification in the journalism activity

Shevchenko Viktoriya, D.Sc. (Social Communications), Associate Professor,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

Why do this study. The article deals with the history of factcheking, the methods of manipulation, tools for verification of information. Verifying the data and facts for authenticity, accuracy, completeness, propaganda and manipulation helps to clear the media markets from lie, gives an opportunity to increase social media literacy, to educate people in critical thinking.

The purpose of the article is to characterize the current state of journalism in the field of checking the authenticity of facts and data, to indicate the signs indicating the need for facetchinking in Ukraine. The analysis of the content of the sites made it possible to clarify the wording of the concept of «factcheking» and «verification» and to give the main features indicating the false data.The attention is focused on the problem of fakcheking in Ukraine, the methods of functioning of the four Ukrainian Factochemistry Portal «Word and Business», VoxUkraine, FactCheck-Ukraine, Stopfake.org. In article demonstrate the indications of false information. The analysis of the content of the sites made it possible to clarify the wording of the concept of «factcheking» and «verification» and indicate the main features fer the verification of data. The basic principles of the work of the factcheking sites are the strengthening of media literacy of the audience and the struggle for a clear separation of journalism facts and propaganda.

Research methods. The main methods used in the article are content analysis and synthesis, as well as scientific modeling. The author analyzed the websites and portals of media organizations, which are based on fakcheking, structured and synthesized the material presented there, and made generalizations regarding the specifics of data and facts verification.

Results. The research materials allowed to develop certain signs of falsehood of information and manipulation of facts: excessive emotionality; exaggeration; concealment of information; substitution of concepts; overstatement or understatement of evaluation; incorrect data comparison; availability of quotation without context; obsessive positivenegative; appeal only to the past; reference only to data from Wikipedia; avoiding discussion of awkward topics; the position and hidden intentions of the author of the material; the correct statistics with the wrong interpretation; reputation of information source; the source's belonging to specific people with their political preferences.

Key words: fakcheking, manipulation, verification of information, data.

Вступ

Серед трендів, які з'явились останніми роками, велике значення має перевірка достовірності даних, фактів, опублікованої інформації, поширеної у медіа чи соціальних мережах. Для позначення цього явища використовують терміни «фактчекінг», «верифікація». Нерідко ці поняття плутають і вживають не за призначенням.

У сучасному світі, перевантаженому інформацією, коли кожен учасник комунікативного процесу є творцем інформації, дуже важко відрізнити реальну фактичну подію від створеної навмисно чи перекрученої людьми або ботами. Професійну журналістику відрізняє саме оперування достовірними даними та фактами, перевіреними усіма можливими способами. Перевірка даних та фактів на достовірність, точність, повноту викладу, наявність пропаганди та маніпуляцій не лише очищає медіаринок від брехні, але й дає можливість підвищити суспільну медіаграмотність, виховати у людей критичне мислення. Журналісти та редактори перевіряють факти й дані перед публікацією статті, а також при використанні матеріалів із інших медіаджерел для уточнення достовірності викладеної інформації.

Мета статті - схарактеризувати сучасний стан журналістики в галузі перевірки достовірності фактів і даних, навести ознаки, що вказують на необхідність фактчекінгу в Україні.

Об'єктом дослідження є портали та медіа, що збирають та аналізують фактичні дані задля встановлення їх правдивості й забезпечення адекватної комунікації медіа та суспільства.

Методи дослідження

Основними методами, застосованими у статті, є контент- аналіз та синтез, а також наукове моделювання. Для реалізації поставленої мети автором проаналізовано сайти та портали медіаорганізацій, що займаються фактчекінгом, структуровано та синтезовано наведений там матеріал і зроблені узагальнення щодо специфіки перевірки даних та фактів. Аналіз контенту сайтів дав можливість уточнити формулювання поняття «фактчекінг» та «верифікація» і навести головні ознаки, що вказують на необхідність перевірки даних.

Результати й обговорення

Дослідження ролі фейкових подій на суспільні дії є відносно недавніми, але існуючі дослідження свідчать, що перевірка фактів дійсно впливає на точність розуміння суспільством сучасних подій, їх залучення до адекватного уявлення і реакції на наслідки. Крім того, оперування перевіреними фактами розкриває громадянам реальну сутність політиків, які дають невиправдані обіцянки і маніпулюють вигаданими цифрами й поняттями, що по суті є дезінформацією. Томас вуд та Етан Портер у 2016 р. провели дослідження про невловимий зворотній ефект щодо стійкої прихильності до фактів у свідомості людей. вони стверджують, що в цілому більшість звертають увагу і намагаються перевірити факти, зіставити їх у кількох джерелах. у своїх дослідженнях вони спираються на відомі в літературі психологічні механізми контраргументування політичних фактів, коли респондент отримає небажаний для нього факт, то він [19]: зробить висновок, що сторона, яка просуває ненадійний аргумент (тобто такий, що не з'єднується з відповідним попереднім розглядом), ненавмисно рекламував загальну слабкість своєї фактичної ситуації, щоб респондент міг зрозуміти попередній аргумент, що краще, ніж відсутність будь-яких аргументів, або буде протидіяти небажаним аргументам, шукати відмінні позиції. Хоча є ймовірність, що респондент хотів приховати небажаний аргумент. висновки авторів дослідження узгоджуються з однією з найпоширенішою гіпотезою масової громадської думки: респонденти ухиляються від когнітивних зусиль і створюють надумані стратегії, щоб уникнути цього. Гіпотеза зворотного ефекту передбачає, що суб'єкт, коли бачить факти, несумісні з доказовою базою, інтерпретує їх на свій розсуд для компенсації загрозливої інформації. The New York Times опублікували результати дослідження щодо ефективних способів фіксації дезінформації [8]:

- відсутність детальних описів або аргументів;

- привернення уваги, пояснення причини, чому це фейк, а не просто позначення як неправдивого;

- наведення нової достовірної інформації, яка б дала можливість читачам самостійно розібратися в ситуації і зрозуміти, у чому була неправда;

- використання відео.

Експериментальне дослідження Б. Ніхана та Дж. Рейфлера показало, що перевірка фактів може заохотити політиків не поширювати дезінформацію, що покращує політичний дискурс, збільшивши репутаційні витрати чи ризик поширення дезінформації для політичних еліт. У 2014 р. дослідники надіслали державним законодавцям листи про ризики для їхньої репутації та безпеки виборів, якщо вони будуть надавати неправдиві обіцянки. Законодавці, які отримали такі листи, були значно чеснішими і використовували переважно достовірні факти [17]. Отже, журналісти можуть прямо впливати на якість і достовірність поширюваної інформації. н. ньюман стверджує, що фейкові новини здатні підірвати демократичний устрій [16]. його дослідження 2017 р. свідчить, що «підроблені новини» знижують довіру суспільства до медіа. З цим пов'язане те, що медіаресурси більше уваги приділяють використанню даних для таргування, підвищують технологічні потужності компаній, змушують людей реєструвати веб-сайти та інвестувати кошти в дані, щоб отримати персоналізований контент.

Людина чи медіа, які створюють частково чи повністю неправдиве повідомлення, як правило, мають на меті дискредитувати щось або когось, звести наклеп, підбурити аудиторію до певних дій. За даними Pew Research кожна 4 новина, якою діляться користувачі соцмереж в США, є недостовірною [14 ]. навіть якщо згодом це відкриється, вона встигла вплинути на сприйняття людей, тобто було здійснено маніпуляцію. Звичайна людина не здатна відрізнити правду від неправди, крім того, старше покоління звикли абсолютно довіряти газетам, телебаченню, радіо. Тож якщо респондент щось прочитав чи почув з медіа, він апріорі вважає це правдою. Пояснення про допущені неточності чи відверту брехню сприймаються ним із більшою недовірою, ніж неправдива новина.

Крім цього, неправдива інформація подається у такому вигляді (з кричущими заголовками, із апеляцією до людських відчуттів, тобто застосуванням методів маніпуляції), що викликає у респондентів бажання її поширювати - усно чи письмово. Тож дезінформація набуває ознак вірусу. Уява людини наскрізь заповнюється неправдивою інформацією з аргументами і «доказами», що підтверджують «правдивість». У такий спосіб реальність виштовхується її замінником, який, як правило, підбурює до дій, необхідних ініціатору неправдивої інформації.

Детальний аналіз останніх подій у перевірці достовірності даних, успіхи фактчекінгових організацій по всьому світу описує Alexios Mantzarlis [13]. Він наводить приклади, як політики заохочують перевірку фактів з боку засобів масової інформації, як читачі реагують на фейки, наводить заяву Facebook про розгортання чотиристороннього механізму для розкриття підроблених новин [ 15]. За останній рік суттєво розширилось коло об'єктів для перевірки - аналізуються не лише цифри та вислови, але й телевізійні програми, відеосупровід, фотографії, вузькопрофільні вислови, наприклад, про здоров'я, енергетичні проблеми, науку.

В Україні перевірка фактів також стала предметом розгляду. Численні публікації на порталі «Детектор Медіа» (http://detector.media) присвячені огляду фактчекінгових проектів у світі (Артем Бабак та Катерина Толокольнікова), помилкам журналістів під час висвітлення виборчої кампанії у США (Олександр Ярощук), способам перевірки виконання обіцянок політиків (Сергій Одаренко). Наукова спільнота також досліджує роботу з фактами та джерелами інформації [2], особливості верифікації контенту в соціальних медіа [3], методи, засоби, ресурси перевірки фактажу [4]. Л. Сісна розглянула методи та інструменти виявлення недостовірної інформації у процесі підготовки інформаційно-аналітичними підрозділами бібліотек якісного інформаційно-аналітичного продукту, серед яких назвала обґрунтованість, несуперечливість, авторитетність джерела. Для встановлення правдивості фактів л. Ященко пропонує [5] розмежовувати факти та їх оцінку, з'ясовувати наміри автора сумнівного матеріалу, встановити першоджерело, перевіряти статистичні дані, обставини події, а також зіставляти інформацію в різних джерелах, уже відомими фактами з заданої теми та, по можливості, запросити додаткові відомості.

Вважається, що фактчекінг бере початок із 2007 р., коли з'явився PolitiFact (http://www.politifact.com/) - ресурс із перевірки фактів, який перевіряє дотримання заяв політиків у США. У цьому ресурсі працюють редактори та журналісти Tampa Bay Times (Флорида) та PunditFact, що співпрацює з «Times». PolitiFact аналізує оригінальні висловлювання посадових осіб, кандидатів на посади, лідерів політичних партій та політичних активістів усіх рівнів влади, від уповноважених округу до сенаторів США, від членів міської ради до президента, заяви експертів, оглядачів, блогерів, політичних аналітиків, хостів і гостей ток-шоу та інших учасників ЗМІ. Кожному висловлюванню присвоюється рейтинг «Truth-O-Meter». У 2017 р. найбільший рейтинг фейкової новини у заяві Дональда Трампа про втручання Росії у вибори (56,36 % із 5080 респондентів) [11].

За даними американської лабораторії Duke Reporters' Lab [9], яка досліджує нові форми журналістики, включаючи перевірку фактів, розширення повноважень демократії та відповідальність за уряди, а також структуровану журналістику, що створює нові форми розповіді історії, нині у 40 країнах світу працюють 137 активні та 67 інтерактивні фактчекінгові організації, позначені на карті, з них в україні - чотири (рис. 1). Більшість таких організацій розташовані в США, а PolitiFact залишається найбільш потужним ресурсом, яке відкрило 15 регіональних відділень. лічильник правди у PolitiFact та інших фактчекінгових проектах присвоює інформації оцінку:

True - заява правдива і ніщо суттєве не пропущене;

Mostly true - твердження є правдивим, але потребує уточнення або додаткової інформації;

Half true - твердження є частково точним, але пропущені важливі деталі або факти виведені з контексту;

Mostly false - заява містить елемент правди, але ігнорує критичні факти, які надають інше враження;

False - твердження не точне;