Подкаст як сучасний спосіб донесення інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОДКАСТ ЯК СУЧАСНИЙ СПОСІБ ДОНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Анастасія КОВАЛЬОВА

(студентка IV курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету філології та журналістики)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики Фенько Н.М.

У статті досліджується історія виникнення та розвитку подкастингу у світі та в Україні. Розглядаються різні визначення та тлумачення терміну «подкаст», виокремлюються його види, характеризуються його типи та жанри.

Ключові слова: подкаст, подкастинг, аудіопрограма, радіо, подкастер.

Подкаст - це аудіофайл чи файли, які поширюють в інтернеті. Він існує у вигляді монологу, інтерв'ю чи бесіди. Його можна прослухати на сайтах, веб-порталах, спеціалізованих стрімінгових платформах або завантажити на зручний пристрій (телефон, плеєр, планшет, комп'ютер тощо). На відміну від 4 традиційних видів [1] засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення, інтернет), подкастинг - доволі молода галузь, адже її розвиток почався з 2000-х років. Але між фахівцями та журналістами досі точаться дискусії, чи можна вважати подкастинг окремим видом ЗМІ, адже за змістом подкаст може не відрізнятися від радіопрограми. Його новизна полягає у новому форматі [2] розповсюдження контенту, тобто введені мультимедіа у RSS-канал. З одного боку, є думка російської радіожурналістки та викладачки Вікторії Нєкрасової [3], що повноцінними подкастами слід вважати ексклюзивно створений контент, а не завантажені в інтернет радіопрограми. З іншого боку, є досвід радіостанцій «Радіо НВ», «Радо Поділ», «Радіо Сковорода», які записують подкасти на радіо.

Тож проблематика цієї статті полягає у визначенні подкастингу як засобу масової інформації, зокрема через визначення його історії розвитку, виокремлення схожої та відмінної від радіопрограм типології.

Корисними у написанні статті стали дослідження компаній Edison Research та Triton Digital, які займаються дослідженням американського аудіоконтенту. Для визначення типології в нагоді були наукові статті С. Рибака «Аналіз тенденцій розвитку подкастингу за кордоном та в Україні» та кандидаток філологічних наук Катерини Воїнової та Катерини Сивякової «Подкаст як новий формат публічної комунікації в умовах цифрового медіасередовища».

Мета наукової статті - узагальнити знання про світовий та зокрема український подкастинг.

Своєму існуванню подкасти завдячують американському програмісту Дейву Уінеру. 20 січня 2001-го року він створив програмний механізм, за допомогою якого публікації з різних сайтів розміщуються на одній платформі, - RSS («Really Simple Syndication»). Спочатку за допомогою RSS він завантажив кілька пісень, проте популярності цей напрямок не отримав [4]. Інша спроба сталася в 2003-му році [5]. Дейв Вінер запропонував популярному американському ведучому Крістоферу Лайдону зробити свою програму не на радіо, а у саморобній студії і викладати випуски в Інтернет. Лайдон записав більше 50-ти інтерв'ю, розмістивши текстовий опис на сторінці Гарварду із аудіопосиланням на сайт з його програмою.

Проте завантажувати аудіофайли на айпод придумав інший популярний ведучий та знайомий Вінера - Адам Каррі. Він допрацював RSS так, що програми автоматично скачувалися на плеєр iPod при підключенні до комп'ютера. Він створив своє шоу «Daily Source Code» та записав його у себе в машині по дорозі з Бельгії до Голландії.

Це не сподобалося юристам американської компанії Apple, і на чоловіків подали в суд у вересні 2004 [6]. Проте вже у 2005 році працівники компанії додали в iTunes розділ з подкастами. 6 червня на презентації один із засновників Apple Стів Джобс презентував оновлену програму-аудіоплеєр iTunes 4.9. Вперше у ній був окремий розділ та підтримка подкастів [7]. Цікаво, що термін «подкаст» утворився внаслідок поєднання назви музичного програвача «iPod» та слова «broadcast» (англ. -- трансляція, мовлення). Першим його вжив британський технолог Бен Хаммерслі в статті для The Guardian у 2004-му році [8]. Він описував переваги аудіопрограм, зокрема дешевість, доступність та зручність: слово «подкаст» стало словом 2005 року за версією Оксфордського словника англійської мови [9]. Згодом популярність подкастів зменшилась, зокрема через розвиток відеоплатформ. 14 лютого 2005-го року з'явився та почав розвиватися відеохостинг YouTube.

Вдруге увага до подкастів зросла у 2014-му році із виходом 3-го жовтня подкасту журналістських розслідувань «Serial». Кожен сезон розповідає одну історію, станом на 13 березня їх вийшло 3. Ця програма стала надзвичайно популярною. Протягом двох місяців після дебюту «Serial» завантажувався або транслювався на iTunes понад п'ять мільйонів разів. А середня кількість слухачів одного епізоду склала 1,5 мільйонів. У статті The New York Times Сара Кеніг назвала «Serial» першим проривним ударом у подкастингу, адже раніше платформи подкастингу використовували здебільшого для просування радійних програм, а не для створення окремого аудіоблогу [10].

Аналізуючи дослідження компаній Edison Research та Triton Digital за 2020-й рік в США, можна сказати, що кількість американців старше 12-ти років, які знають про подкастинг, різко збільшилась з 2006 по 2007 рік на 15% (з 22% опитаних до 37%). З 2009 по 2015 рік тільки 1-2% щороку дізнавалися про їх існування, а вже з 2015 по 2020 рік кількість зростала на 4-6% відсотки щороку і становила 75% опитаних на 2020-го рік. Це приблизно 212 мільйонів людей [11].

На нашу думку, таку увагу починаючи з 2014-го року можна пояснити успіхом окремих аудіопрограм та зміною уявлення про подкастинг. Якщо раніше подкастинг використовували здебільшого, як інтернет- майданчик для радійних програм, то з виходом успішних серій він повноцінно став окремим видом засобів масової інформації. Такі професійні програми як «Serial», показали, що подкастинг можуть робити не тільки блогери-аматори, а й професійна команда журналістів, сценаристів, ведучих, режисерів, тощо.

За даними бізнес-майданчику Statista, який посилається на Audience Project, саме в Сполучених Штатах Америки найбільша частка людей, що слухають подкасти щотижня. З 29% опитаних у 2019-му році вона зросла до 34% у 2020-му році. В інших країнах популярність подкастів також зростає. У Швеції з 22% до 31%, у Норвегії з 23% до 29%, у Данії з 23% до 25%, у Великій Британії з 21% до 24%, у Фінляндії з 16% до 21%, у Німеччині з 13% до 16% [12].

З огляду на попит споживачів на аудіопродукт, Адміністрація Пулітцерівської премії у 2019-му році заснувала нову категорію нагороди у сфері журналістики -- її вручатимуть за аудіоматеріали, зокрема подкасти [13].

На відміну від інших країн подкастинг в Україні недосліджений. Немає даних щодо кількості українських слухачів, популярних подкастів чи іншої інформації. Відомо, що перше дослідження аудиторії українського подкастингу робить спільнота Podcasts NOW ua. Вони підготували ряд запитань, які визначають вікову аудиторію слухачів, фінансову спроможність, місця, де українці частіше їх слухають [14].

Нині важко знайти перший український подкаст. Один з перших - це «Тестовий прогулянковий подкаст», завантажений на початку 2009-го року на сайт «Українська блогосфера». Його автор - блогер Ярослав Федоран. Свій подкаст він записав на мобільний телефон Nokia N82 під час прогулянки набережною у Києві. Це аматорський подкаст. Популярності він не здобув [15].

За 22 січня 2010 року на сайті «Zaxid.net» є стаття-огляд українських подкастів. У ній автор (стаття опублікована без автора) розказує, що у 2011-му році український подкастинг переживе справжній «бум». Автор оглядає наявні на той момент подкасти і висвітлює їх сильні та слабкі сторони. Так ми знаємо, що до 2010 року записувались такі подкасти, як наприклад «Перший український подкаст» від медіахолдінгу INTV або «Занурення» від інтернет-журналу AZH. Найпоширеніші проблеми подкастів, на які звертає увагу автор - це погана якість звуку, відсутність системи RSS, неможливість завантажити аудіо та розміщення записів на різних платформах, що незручно слухачам [16].

С. Рибак у своїй статті визначає, що бум подкастингу в Україні спостерігається під час Революції Гідності в 2013-2016 роках. З'являються подкасти на політичні та соціальні теми. Український подкастинг переходить із розважального сектора в професійну журналістику. Яскравий приклад - перший англомовний подкаст «Громадського радіо» створений в 2014 році, що має назву «Hundreds of protesters lay siege to police- held building in central Kiev» [17].

За нашими спостереженнями, саме у 2019-му році зросла кількість і якість подкастів. А разом і з тим - аудиторія. Підтвердженням цьому є статистика Google Trends: з січня 2019 року кількість пошуку слово подкаст зростала більше, ніж за останні 5 років. Нашу думку підтверджує засновник спільноти PodcastsNOWua.com Максим Шевчук. У статті для Adsider він зазначає: «Інтерес до подкастингу як захоплення широкого кола слухачів і авторів виник у 2019 році. Аудиторія слухачів формується, і про ринок подкастів всерйоз можна буде говорити лише за два-три роки» [18].

Можна сказати, що подкаст, це синтез радіо та інтернету, який увібрав у себе плюси з кожної платформи. Подкаст можна послухати у будь-який зручний час, перемотати, поставити на стоп або поділитися посиланням на нього з друзями. На зручному сайті або додатку вибрати вподобану тему та завантажити на пристрій. Не потрібно купувати ліцензію на радіомовлення, щоб створити свою аудіопрограму. Якщо на радіо працюють професійні диктори та журналісти, то подкаст може записати будь- хто з охочих.

Відмінності суттєві, проте залишається відкритим питання: подкаст - це запис традиційної радіопрограми, викладений в інтернет, чи особливий твір, створений спеціально для інтернет-платформ? В. Некрасова [3] розрізняє ці поняття і визначає подкаст як окремий твір. А в посібнику C. Распопової та Т. Сабліної «Подкастинг» навіть існує окремий термін «офіційні подкасти ефірного радіо». Тож, з одного боку, подкасти - це той вид аудіопродукту, який створюється спеціально та ексклюзивно для подкастових платформ. З іншого боку, є приклад радіостанцій, які заповнюють ефір власними аудіопрограмами та викладають їх на своєму сайті та подкаст-терміналах. Так роблять «Радіо Сковорода», «Радіо НВ», «Радіо Поділ» тощо. Свої програми автори визначають як подкасти, а не радіопрограми. За нашими спостереженнями суттєві відмінності між подкастом та радіопрограмою полягають у зручності прослуховування та можливості запису. Тобто різними їх робить власне технічна складова, а сама суть аудіопродукту однакова. Тож відповідаючи на це питання, можна використати термін з наукової статті О. Петренко та М. Горбачева: «...серія періодичних випусків («епізодів») певної програми, записаних в аудіоформаті і доступних для прослуховування або скачування на сайті радіостанції або в подкаст- терміналах» [19].

Проаналізувавши думки експертів, ми дійшли до такого висновку: подкасти - це гібрид радіо та інтернету. Але якщо використовувати традиційний поділ ЗМІ, подкасти варто відносити до інтернету, адже саме можливість прослуховування в мережі - робить їх подкастами. Тобто й спеціально записана програма, і завантажена в мережу радіопередача, і навіть адаптований для прослуховування відеоматеріал є подкастом. А записувати їх можна на базі радіо, телебачення або в саморобній студії у себе вдома.

Одним із доказів нашої думки можуть стати типи подкастів, які існують. Вони можуть бути традиційні, тобто в аудіоформаті. Це, наприклад, проект «Температура нормальна» від Української правди. Його можна послухати на сайті видання або на подкаст-терміналах. Є відеоподкасти, їх розміщують частіше на відеохостингу YouTube. Як приклад проект «Без души», яку створив блогер та стендапер Данило Поперечний. Особливістю скрінкастів є те, що це єдиний тип, який потрібно не тільки слухати, а й дивитися. Це трансляція свого екрану на планшеті чи комп'ютері з подальшими поясненнями. Частіше його використовують для навчання. Це, наприклад, програма «Уроки Фотошоп. Elena Boot», яка вчить користуватися фотошопом. І останній найменш популярний тип - скайпкаст (або зумкаст). Це наприклад викладена в інтернет конференція чи лекція, яку можна переслухати згодом [22].

У своїй науковій статті дослідниці Катерина Воїнова та Катерина Сивякова визначають, що є три основи для групування подкастів: інформативність, формат та сюжет. Під інформативністю авторки мають на увазі - наскільки актуальний контент. У свою чергу вони поділяються на подієві та позачасові. Подієві подкасти створюються навколо новин та подій. Це може бути огляд на новини або обговорення усіх важливих подій дня чи тижня. На «Радіо НВ» є подкасти «Без кісток» та «СвітОгляд». У першому в гумористичному світлі розповідаються новини тижня, а в другому - світові новини та їх вплив на Україну. Позачасові подкасти не прив'язані до інфоприводів, але розкривають актуальну або важливу тему, як, наприклад, подкаст «Клятті питання» від Української правди. У ньому ведучий піднімає актуальні теми та обговорює їх з фахівцями.

Формати подкастів автори розділяють на дві групи: розповідь та дискусія. Розповідний подкаст розкриває проблему за рахунок сюжетних ліній, як це робить журналістка Іванка Шкромида у своєму авторському подкасті про світову літературу «Акустика тіней». Дискусійний же розкриває за рахунок обговорення проблеми з різних точок зору під час запису. Приклад: подкаст «Буде тобі наука» від видання «Куншт» та Громадського радіо, в якому ведучі обговорюють цікаві питання з наукової точки зору.

Сюжет визначається тим, скільки розповідей в одному сезоні. Якщо в сезоні є одна сюжетна лінія, яка розбита на епізоди - такий подкаст є сюжетним. Проект «На межі» від IZONE media з першого епізоду розповідають про українок, які потрапили у Сирію на територію Ісламської держави. Якщо ж кожен епізод - це окрема тема, такий називають позасюжетним. Наприклад, подкаст «Її» від журналу Wonderzine [21].

Важливо зазначити велику жанрову різноманітність подкастів: аудіоблоги; музика; техніка; камеді- подкаст; Couple Casts (особисте життя авторів); освітні подкасти; інтерв'ю; новини; політика; радіовистави йрадіошоу; кіно; спорт; ігри [20].

Висновок

подкаст американський аудіоконтент

Подкасти почали зароджуватись на початку 2000-х років, коли ІТ-технології та інтернет-покриття стали більш розвинені та доступні. Його виникнення пов'язують зі створенням RSS американським програмістом Девідом Вінером та винайденням способу передачі аудіопрограм на айпод американським ведучим Адамом Каррі. Достеменно не відомо, коли подкасти з'явилися в Україні, але завдяки статті-огляду від Zaxid.net відомо, що до 2010-го року вже записувались різні аудіопрограми. Хоч і з деякими технічними проблемами.

Через збільшення попиту на подкасти та, як наслідок, збільшення уваги компаній-гігантів та рекламодавців, виникла потреба охарактеризувати значення подкасту. Частина фахівців вважає, що це окремий твір, створений спеціально для інтернету. Ми ж притримуємось визначення, що це серія періодичних випусків певної програми, записаних в аудіоформаті і доступних для прослуховування або скачування на сайті радіостанції або в подкаст-терміналах. Тобто і спеціально записана програма, і завантажена в мережу радіопередача, і навіть адаптований для прослуховування відеоматеріал є подкаст ом. А записувати їх можна на базі радіо, телебачення або в саморобній студії у себе вдома.

Бібліографія

1. Шугайло Я. Засоби масової інформації: історичні аспекти розвитку / Я. Шугайло // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. - 2010. - №6. - С. 410-415

2. Мятін Є. Засоби масової інформації: історичні аспекти розвитку [Електронний ресурс] / Євгеній Мятін // iXBT.com. - 2006.

3. Распопова С. Подкасты -- это просто удобно [Електронний ресурс] / Світлана Распопова // Журналист. - 2018.

4. Nuzum E. The Story of the First Podcast Feed [Електронний ресурс] / Eric Nuzum // podnews. - 2021.

5. Chris Lydon - The First Podcast [Електронний ресурс] // Desktop Video Group

6. Касьяненко С. Подкасти: диво-стартап чи ремікс старої пісні про головне? [Електронний ресурс] / Софія Касьяненко // Академія суспільного мовлення. - 2020.

7. Коротенко О. Як і чому подкасти стали ефективним способом комунікації [Електронний ресурс] / Ольга Коротенко // Bazilik. - 2020.

8. Hammersley B. Audible revolution [Електронний ресурс] / Ben Hammersley // The Guardian. - 2004.

9. Word of the Year [Електронний ресурс] // Oxford languages

10. `Serial,' Podcasting's First Breakout Hit, Sets Stage for More

11. The Infinite Dial 2020 [Електронний ресурс] // Edison Research and Triton Digital. - 2020.

12. Armstrong M. Podcasts Rising in Prominence [Електронний ресурс] / Martin Armstrong // Statista. - 2020.

13. Калашник П. Пулітцерівську премію вручатимуть у новій категорії журналістики -- за подкасти [Електронний ресурс] / Павло Калашник // Громадське. - 2019.

14. Перше дослідження аудиторії українського подкастингу [Електронний ресурс]

15. “Прогулянковий” подкаст на “Українській блогосфері” [Електронний ресурс] // Українська блогосфера. - 2009.

16. Рибак С. Аналіз тенденцій розвитку подкастингу за кордоном та в Україні / С. Рибак // Матеріали Міжнародних науково- практичних конференцій. - 2018. - №10. - С. 47-49.

17. Дубенська О. Послузай мене: Як розвивається ринок подкастів в Україні та світі [Електронний ресурс] / Ольга Лубенська // Adsider

18. Петренко О. А. Потенциал подкастов эфирного радио в формировании исторического сознания аудитории / О. А. Петренко, А. М. Горбачев. - Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журналистика, 2019. - № 2. - С.130-134

19. Дмитровський О. Типологія українських подкастів - найважливішого сегмента інтернет-радіо / О. Дмитровський // Теле- та радіожурналістика. - 2015. - №14. - С. 149-154

20. Е.А. Воинова. Подкаст как новый формат публичной коммуникации в условиях цифровой медиасреды / E.А. Воинова, Е.В. Сивякова. - Социально-гуманитарные знания, 2018. - С. 104-120

Размещено на Allbest.ru