Концепції зовнішньої політики Польщі щодо України на шпальтах паризької "Культури"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепції зовнішньої політики Польщі щодо України на шпальтах паризької "Культури"

Тетяна Єлова Аспірантка Волинського національного університету імені Лесі Українки, Україна. E-mail: tanya.yelova @gmail.com; https://orcid.org/0000-0002-1059-5795.

У статті аналізуються зовнішньополітичні концепції польської політичної еміграції після Другої світової війни, що публікувалися на шпальтах літературно -політичного часопису «Культура», головним редактором якого був Єжи Ґедройць. Найвідомішою зовнішньополітичною концепцією стала ідея про визнання повоєнних східних кордонів Польщі, та примирення поляків із своїми сусідами: українцями, білорусами та литовцями. Дана концепція не сприймалася у 1950-1970-х роках ХХ століття ні польською політичною еміграцією, ані політикумом Польської народної республіки. Однак, після перемоги на виборах у Польщі 1989 році «Солідарності» та формуванням нового посткомуністичного уряду, незалежна Республіка Польща взяла ідеї Є. Ґедройця та Ю. Мирошевського за основу своєї зовнішньої політики щодо України. Саме програма розроблена видавцями часопису «Культура» лягла в основу польської східної пол іт- ки, що успішно розпочала реалізовуватися з початку 90-х років ХХ століття. політичний часопис культура польський еміграція

Ключові слова:зовнішньополітичні концепції, Польща, Україна, Є. Ґедройць, Ю. Мирошевський, часопис «Культура».

Concepts of Poland's Foreign Policy Towards Ukraine in the Columns of the Parisian “Culture”

The presented articles analyze the foreign policy concepts of Polish political emigration after the Second World War, which were published and discussed in the columns of the literary and political magazine “Culture”. The founder and editor-in-chief of the magazine was a Polish emigrant figure: journalist and publicist, public intellectual Jerzy Giedroyc, and the literary and political magazine “Culture” was published in Paris between 1947 and 2000. Playing an important role in Polish literary life, the magazine also became a lively discussion platform on the future of Europe, in particular, the future of Polish-Ukrainian interstate and interethnic relations.

In fact, J. Giedroyc, together with his friend and colleague J. Myroszewski, created, substantiated and developed the idea of recognizing Poland's post-war eastern borders and reconciling Poles with Ukrainians, Belarusians and Lithuanians. Another important component of the Polish foreign policy concept was the thesis that a free Poland could not exist without a free Ukraine.

This concept of Poland's foreign policy was not perceived in the 50s and 70s of the twentieth century by either Polish political emigrants or the politicians of the Polish People's Republic. However, after the victory of Solidarity in the 1989 Polish elections and the formation of a new postcommunist government, the independent Republic of Poland took the ideas of J. Giedroyc and J.Myroszewski as the basis of its foreign policy towards Ukraine.

The process of shaping Polish foreign policy since 1989 has been quite complex and controversial, as from the very beginning it was necessary to develop a clear position on the changes taking place in the West and, more importantly, in the East. The crisis, and later the collapse of the USSR, put on the agenda of the Polish political elite the need to approach the formation of a new foreign policy of the Third Commonwealth with special attention. Therefore, the main goal of the new Eastern policy was to respond to the changes taking place abroad.

Keywords: foreign policy concepts, Poland, Ukraine, J. Giedroyc, J. Myroszewski, magazine “Culture”.

Постановка наукової проблеми

Польський літературно-політичний часопис «Культура», що виходив з 1947 по 2000 рік спочатку в Римі, а потім у Парижі на своїх сторінках впродовж половини століття активно піднімав і популяризував ідею визнання повоєнних східних кордонів Польщі та польсько-українське примирення. На шпальтах «Культури» вперше у 50-х роках ХХ століття було висловлено та обґрунтовано ідею необхідності визнання Польщею власних повоєнних східних кордонів, саме у такому визнанні польськими еміграційними діячами, вбачалася єдино правильна політика щодо України. Іще одним елементом польської політики у східному напрямку було примирення поляків з сусідами за східним кордоном. Фактично, ідея сформульована головним редактором «Культури» Є. Ґедройцем лягла в основу сучасної польської східної політики, що робить задекларовану проблему актуальною до вивчення сьогодні.

Аналіз останніх досліджень із цієї проблеми

Найвагоміший внесок у дослідження польських зовнішньополітичних концепцій, що обговорювалися на сторінках паризької культури зробила, поза сумнівом, польська дослідниця Б. Бердиховська, яка зібрала, упорядкувала і здійснила коментар доробку Є. Ґедройця та Ю. Мерошовського видавши книгу «Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури»» Бердиховська, Б. (2005). Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької «Культури», Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, 266 с.. Цей збірник є широко цитованим у представленій статті, оскільки містить, окрім коментарів Б. Бердиховської і паці Є. Ґедройця та Ю. Мерошов- ського. Не можливо оминути увагою і книгу «Єжи Ґедройць та українська еміґрація. Листування 1950-1982 роки» Єжи Ґедройць та українська еміґрація. Листування 1950-1982 роки, (2008). (Упор.) Бердиховська, Б. Київ, Критика, 752 с., упорядником якої є, уже згадана, Б. Бердиховська.

Аналізу концепцій зовнішньої політики Польщі, у тому числі тих, які публікувалися у часописі «Культура», присвячено і монографію волинських дослідниць Л. Стрільчук та Ю. Пасічник «Президентський вимір сучасних українсько -польських відносин» Стрільчук, Л., Пасічник, Ю. (2020). Президентський вимір сучасних українсько-польських відносин, Луцьк, Терези, 360 с., що є найновішим дослідженням в українській історіографії датуючись 2020 роком. Окрім того, цінними для нашого дослідження стали наукові розвідки видані знаними вітчизняними авторами серед яких Богдан Осадчук Осадчук, Б. (2011). Україна, Польща, світ, Київ, Смолоскип, 356 с., О. Гнатюк Гнатюк, О. (2007). Польсько-український діалог : часопис «Культура» та його спадщина, Київ, Смолос-кип, 64 с. та ін. В цих працях проаналізовано історію польсько-українських взаємин, внесок редакції «Культури» та особисто Є. Ґедройця в формування польсько-українського діалогу та примирення. Наявні публікації дозволяють комплексно проаналізувати концепції зовнішньої політики Польщі, що обговорювалися на шпальтах часопису «Культура» та прослідкувати їхню еволюцію.

Формулювання мети та завдань статті. Метою статті є порівняльний аналіз зовнішньополітичних концепцій Польщі щодо України, які публікувалися на шпальтах паризької «Культури». Завданнями авторка ставить собі, по-перше, прослідкувати вплив ідей Є. Ґедройця на формування сучасної східної політки Республіки Польща, а, по -друге, дослідити еволюцію концепцій зовнішньої політики щодо України, які висловлювалися на шпальтах «Культури» впродовж 50-70-х років ХХ століття.

Виклад основного матеріалу

Політична карта Європи, що після Другої світової війни стала новою реальністю опинилася в епіцентрі дискусій не лише політиків, але й публічних інтелектуалів, серед яких були Єжи Ґедройць, Юліуш Мерошевський, Юзеф Чапський та ін. члени редакційної колегії часопису «Культура». Зокрема, польський митець Ю. Чапський співзаснов- ник і член редколегії «Культури», виступаючи у 1950 році в Берліні на установчих зборах Конгресу свободи культури говорив про те, що Європа не закінчується на Ельбі і що Україна теж є частиною Європи. Зокрема, Ю. Чапський зазначив: «...Ми б хотіли почути виразний голос вільних росіян, який забезпечить народам, що входять до складу Союзу РСР, не лише автономію, не тільки згоду на внутрішню федерацію СРСР, але й на свободу вибору, як і з ким вони бажають об'єднуватися у федерацію. Ця справа не є внутрішньою справою Росії, вона стосується цілої Європи, з якою такі країни, як Україна, мають більше історичних зв'язків, аніж про це відомо пересічному європейцю» Czapski, J. (1951). W Berlinie o zjednoczonej Europie, Kultura, Paryz, № 9, s. 109-111.. Однак, аби цю проблему вирішити необхідно було обстояти тезу про те, що на польсько-українському кордоні не закінчується Європа. Саме, це й стало головною метою утвореного в 1947 році часопису «Культура».

Засновником і головним редактором журналу був польський еміграційний діяч: журналіст та публіцист, публічний інтелектуал Є. Ґедройць. Як зазначала знана польська дослідниця Б. Бердиховська: ««Культура» була не лише найважливішим часописом польської еміґрації, не просто одним із найвизначніших та найцікавіших явищ польської культури XX століття, але і правдивим феноменом повоєнного європейського інтелектуального життя» Бердиховська, Б. (2005). Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької «Культури», Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, с. 9..

Власне, велика дискусія в українському питанні розпочалася із необхідності перегляду кордону, встановленого Ризьким договором, після статті Юзефа Лободовського - головного радника Є. Ґедройця з українського питання. Згадана публікація побачила світ у березні 1952 року на шпальтах «Культури» і мала назву «Проти почвар минулого» Lobodowski, J. (1952). Przeciw upiorom przeszlosci, Kultura, Paryz, № 2-3, s. 53.. Це була, свого роду, програма порозуміння поміж країнами-сусідами. Фактично, програму Ю. Лободовського можна звести до декількох головних постулатів, зокрема про те, що незалежність України - є одним із життєвих інтересів Польщі, власне, як і тісна польсько -українська політична співпраця. Автор концепції вважав, що було б оптимальним, якби це співробітництво відбувалася в межах центральноєвропейської федерації, адже: «Україна, як учасник федерації, що охоплювала би країни ЦСЄ, не повинна мати побоювань щодо польського домінування. Людський та економічний потенціал недостатній, порівняно із Росією, став би у такому разі до волі високим, аби вона почувалася впевнено» Ibid., s. 55. ^{Стрільчук, Л., Пасічник, Ю. (2020). Вказ. пр., с. 53-54.}.

Важливим запитанням, яке ставила перед собою редколегія «Культури», був перегляд спіл ь- ного історичного спадку. При цьому піддавалася критиці невдала, на думку авторів, національна політика Другої Речі Посполитої, а тому ще актуальнішим вбачався пошук шляхів до порозуміння із східними сусідами Польщі. Окрім того, чітко декларувалася мета: боротьба супроти спільного ворога - СРСР. Це і спонукало, на наше переконання, Є. Ґедройця крок за кроком вступати до української тематики.

І не зважаючи на те, що часопис «Культура» відгравав значущу роль у польському літературному житті, публікуючи статті Нобелівських лауреатів, польських публічних інтелектуалів, поряд із цим на шпальтах «Культури» з 50-х років ХХ століття усе частіше висловлюються ідеї визнання повоєнних східних кордонів Польщі, та примирення поляків з українцями, біл орусами та литовцями. Сталося так, що саме на шпальтах паризької «Культури» було артикульовано політичну програму Є. Ґєдройця та Ю. Мерошевського, яка, по суті, лягла в основу сучасної польської східної політики¹¹.

На думку Є. Ґєдройця та Ю. Мерошевського ця політична концепція мала стати основою для формування та розбудови зовнішньополітичних зв 'язків у майбутньому незалежної Польщі і її бувших земель, яка пізніше була названа «Доктриною Ґедройця-Мєрошевського». Польські еміграційні діячі прогнозували можливі шляхи об'єднання держав Східної Європи супроти загрози із боку СРСР, аналізували можливості політичних трансформацій у Польщі та сценарії відновлення польської незалежності Мєрошевський, Ю. (2005). Листи з острова. Приватні політичні ініціативи, Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, с. 152..

Власне, основні постулати, так званої, української стратегії Є. Ґедройць сформулював ще до початку Другої світової війни, а по її закінченні розвинув та поглибив їх. Його погляди опиралася на переконання в тому, що Україна має надзвичайно важливе значення для Центрально- Східної Європи. Будучи симпатиком українського самостійницького руху, Є. Ґедройць розумів його політичне значення, а тому одним з найважливіших завдань, що стояли перед польськими еміграційними колами він вважав міжнаціональне примирення, налагодження польсько - українських міжнаціональних відносин і підтримку поляками прагнень українського народу до незалежності JerzyGiedroyc- AndrzejBobkowski. Listy 1946-1961. (1997). Warszawa, s. 76..

Слід зауважити, що польські еміграційні кола у перші роки виходу часопису «Культури» не особливо реагували на такі заяви Є. Ґедройця. А сам же автор зовнішньополітичної теорії був абсолютно переконаним у правильності своєї позиції, зокрема у листі другу А. Бобковському він писав: «Я просто хочу почати порушувати питання, яких усі бояться, наприклад: федерація з Литвою, а що з Вільном, з Україною, - як усе це узгодити з ризьким трактатом? Чи ризький трактат належить до категорії святощів, чи, можливо, нам треба спокійно подискутувати про сенс цього кордону. Цього вистачить, аби мене зненавиділи всі земляки - на жаль, боюся, не лише на еміґрації. Але ж хтось же мусить це зробити?» Ibid., s. 76.. На думку польської дослідниці Б. Бердиховської, такий стан речей зовсім не знеохочував Є. Ґедройця знов і знов намагатися змінити ставлення поляків до української проблеми Бердиховська, Б. (2005). Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької «Культури», Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, с. 17..

Уже згадуваний нами вище Ю. Мєрошевський, що був лондонським кореспондентом часопису «Культура» і близьким другом Є. Ґедройця, був прихильником примирення Польщі із сусідніми народами по східному кордону, звідси іще одна назва «Доктрина Ґедройця- Мєрошевського» - «УЛБ» (від скорочення назв країн - Україна, Литва, Білорусь). Суть цієї доктрини полягала у тому, що необхідно визнати незворотність територіальних змін, які відбулися у наслідок Другої світової війни Стрільчук, Л., Пасічник, Ю. (2020). Вказ. пр., с. 53.. Погодження поляків із втратою Вільнюса і Львова розглядалося як головна умова примирення з сусідами поляків за східним кордоном, а у майбутньому, здобуття країнами ЦСЄ, підконтрольним Радянському Союзу, незалежності Мєрошевський, Ю. (2005). Російський «польський комплекс» і простір УЛБ , Простір свободи. Украї-на на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, с. 195-209.. В 50-60-х роках ХХ століття такі погляди були сміливою новаторською позицією, яка ішла у розріз із тогочасною думкою політичних польських емігрантських діячів, що перебували у США та Великій Британії. Фактично, йшлося про те, що Польща мала погодитися із своїми повоєнними кордонами та відмовитися від ідей ревізіонізму Заневич, М. (2017). У полоні старих концепцій: що впливає на українську політику Польщі, режим до- тупу: https://www.euromtegration.com.ua/artides/2017/10/19/7072409, (дата перегляду: 12.03.2020)..

Польські еміграційні інтелектуали Є. Ґєдройць та Ю. Мерошевський стояли на позиції, що безпека Польщі безпосередньо узалежнюється від факту наявності за її східним кордоном незалежних держав, що виключило б ситуацію перебування Польщі між наддержавами Німеччиною та СРСР, як це було, наприклад, напередодні Другої світової війни Ґедройць, Є. (2015). Автобіографія у чотири руки, Київ, Дух і літера, с. 38..

Сьогодні, визнання східних кордонів Польщі є цілком логічним та зрозумілим не дише для політиків, але й для пересічних поляків та українців, проте у часи Польської Народної Республіки дана позиція була неприйнятною, як для польської політичної еміграції, так і для більшості поляків загалом. А між тим, доктрина Ґедройця-Мєрошевського поєднувала, фактично, постя- лтинську політичну реальність з польськими національними інтересами Стрільчук, Л., Пасічник, Ю. (2020). Вказ. пр., с. 53..

Важко переоцінити важливість запровадження редакцією «Культури» на сторінках часопису української хроніки, що передбачала публікацію у польському перекладі творів українських письменників-еміґрантів: Є. Маланюка, У. Самчука, Ю. Шереха-Шевельова. Останній, пригадуючи знайомство з Є. Ґедройцем писав: «...Ми зустрічалися час від часу під час моїх візитів до Парижа. Його цікавила тематика сусідів Польщі і він мав дуже джентльменське ставлення до українського питання» Єжи Ґедройць та українська еміграція. Листування 1950-1982 роки, (2008). (Упор.) Бердиховська, Б. Київ, Критика, с.14..

Польський публічний інтелектуал Є. Ґедройць обстоював думку про те, що вирішене українське питання є гарантією стабільності у регіоні ЦСЄ. Від початку п'ятдесятих років ХХ століття він повільно, але дуже наполегливо змінював підхід до так званого «кресового» питання, обґрунтовуючи для польських еміграційних кіл і співвітчизників, необхідність відкидання упереджень стосовно українців, білорусів та литовців, і наполягаючи на визнанні цих народів, як союзників. Є. Ґедройць переконував про необхідність відмовитися від будь-яких спроб польського домінування над східними сусідами і визнати Львів - українським, а Вільнюс - литовським.

Вказував Є. Ґедройць і, на так звані, ментальні кордони із східними сусідами поляків, що утворилися через тривале перебування народів в межах однієї держави. Польський публічний інтелектуал стверджував: «У цій дивній головоломці у нас є великий шанс. Таким шансом може стати для нас «східна» політика ... маємо проводити самостійну політику, а не залежну від США чи якоїсь іншої наддержави. Нашою головною ціллю є нормалізація стосунків польсько- російських і польсько-німецьких при одночасному забезпеченні незалежності України, Білорусії та держав Балтії, при цьому співпрацювати з ними. Маємо собі усвідомити: що сильніші наші позиції на Сході, то більше зважатимуть на нас в Західній Європі» Ґедройць, Є. (2015). Автобіографія у чотири руки, Київ, Дух і літера, с. 246..

На початку семидесятих років ХХ століття Є. Ґедройць висловився за підтримку концепції «Не може бути вільної Польщі без вільної України» Ґеник, М. (2007). Взаємовідносини Єжи Гєдройця і української еміграції, Галичина, № 12-13, с. 458-461.. Звісно ж, що озвучення подібної тези у межах Польської Народної Республіки або ж на теренах Союзу РСР просто не можна уявити. Слід, також, акцентувати на тому, що факт перебування у політичній еміграції сприяв поширенню та популяризації демократичних (переслідуваних у Польщі і Союзі РСР) ідей стосовно української справи. Однак, слід віддати належне Є. Ґедройцю за підтримку та розвиток ідей міжнаціонального примирення та порозуміння українців й поляків. Як відомо, цим ідеям Є. Ґедройць залишався вірним до кінця життя Стрільчук, Л., Пасічник, Ю. (2020). Вказ. пр., с. 54..

Дискутуючи про кордони України у 1977 році одним з найбільших досягнень Є. Ґедройця та його прихильників було підписання «Декларації щодо української справи», опублікованої у часописі «Культура» в 1977 році. В Декларації представниками польської, російської, угорської та чеської еміграцій ставилося запитання щодо необхідності відновлення української державності з метою визволення й інших держав соціалістичного блоку. У Декларації йшлося про потерпання країн соцтабору не лише від російського, а й від польського імперіалізму Ґеник, М. (2011). Роль «Декларації в українській справі» 1977 року в досягненні польсько-українського примирення, Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. Збірник наукових праць, Ви-пуск 3-4, Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, с. 215..

Не можна оминути увагою й іще одну концепцію Є. Ґедройця стосовно України, яка нині актуальна, як ніколи і зводиться до того, що необхідною передумовою успішної боротьби за досягнення незалежності та демократичних зрушень в Польщі і в Україні є досягнення примирення та порозуміння між націями Strilchuk, L. (2018).The Ukrainian-Polish Confrontation in Volhynia in the Second World War: HistoricalMemory Transformations, Codrul Cosminului, Vol. XXIV, No. 1, p. 145-165.. За цією теорією, зближення українсько-польське стане гарантією безпеки у регіоні та допоможе запобігти новій російській агресії в ЦСЄ.

А між тим, перемога «Солідарності» на виборах 4 червня 1989 року стала початком нового періоду в історії Польщі та актуалізувала питання про форми східної політики. Фактично, нова східна політика - політика двох векторів продемонструвала, що кропітка праця Є. Ґедройця та Ю. Мерошевського не пройшла даремно, адже сформульовані ними у попередні десятиліття постулати польської східної політики стали можливим для реалізації Заневич, М. (2017). У полоні старих концепцій: що впливає на українську політику Польщі, режим до-ступу: https://www.eurointegration.com.ua/artides/2017/10/19/7072409, (дата перегляду: 12.03.2020)..

Висновки

Таким чином, підсумовуючи зазначимо, що концепції зовнішньої політики щодо України висловлені Є. Ґедройцем та його однодумцями на шпальтах часопису «Культура» у головних рисах зводилися до того, що лише за умов федерації всієї Європи та прозорості кордонів Україна зможе досягти та втримати незалежність. Вбачаючи небезпеку у прагненнях Росії на гегемонію в регіоні, Є. Ґедройць обстоював право українців, білорусів та литовців на самовизначення.

На шпальтах «Культури», особливо у перші роки її діяльності, бачення України зводилося до декількох моментів: по-перше, дискусією навколо політичного кордону, набутого внаслідок перебування впродовж тривалого періоду часу в рамках однієї держави; по-друге, актуалізацією питання про незалежність України в таких етнічних територій, як Буковина, Бессарабія, Крим, котрі опинилися в межах УРСР. Українці, на думку видавців «Культури», неодмінно мали об'єднатися та сформувати єдину політичну націю, визнану на міжнародній арені.

Без перебільшення можна стверджувати і те, що концепції щодо України, висловлені на сторінках паризької «Культури», заклали підвалини добросусідських відносин між новими незалежними Республікою Польща та Україною, що постали на початку 90 -х років ХХ століття. Зважена та цілеспрямована редакційна політика стала запорукою розуміння політичними елі- тами обох країн необхідності примирення та співпраці у вправі подолання негативу спільного історичного спадку. Найголовніше, що на думку авторки було зроблено середовищем часопису «Культура» - це створення чіткої ментальної мапи України - незалежної та дружньої до Польщі.

Список джерел

1. Бердиховська, Б. (2005). Україна в житті Єжи Ґедройця і на сторінках паризької «Культури», Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, с. 9-34.

2. Гнатюк, О. (2007). Польсько-український діалог : часопис «Культура» та його спадщина, Київ, Смолоскип, 64 с.

3. Ґедройць, Є. (2015). Автобіографія у чотири руки, Київ, Дух і літера, 408 с.

4. Ґеник, М. (2007). Взаємовідносини Єжи Гєдройця і української еміграції, Галичина, № 12-13, с. 458-461.

5. Ґеник, М. (2011). Роль «Декларації в українській справі» 1977 року в досягненні польсько-українського примирення, Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. Збірник наукових праць, Випуск 3-4, Львів, Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, с. 213-219.

6. Єжи Ґедройць та українська еміграція. Листування 1950-1982 роки, (2008). (Упор.) Бердиховська, Б. Київ, Критика, 752 с.

7. Заневич, М. (2017). У полоні старих концепцій: що впливає на українську політику Польщі, режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/artides/2017/10/19/7072409(дата перегляду: 12.03.2020).

8. Мєрошевський, Ю. (2005). Листи з острова. Приватні політичні ініціативи, Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури», Київ, Критика, с. 149-156.

9. Мєрошевський, Ю. (2005). Російський «польський комплекс» і простір УЛБ : стаття, Простір свободи. Україна на шпальтах паризької «Культури» Київ, Критика, с.195-209.

10. Осадчук, Б. (2011). Україна, Польща, світ, Київ, Смолоскип, 356 с.

11. Стрільчук, Л., Пасічник, Ю. (2020). Президентський вимір сучасних українсько- польських відносин, Луцьк, Терези, 360 с.

12. Czapski, J. (1951). W Berlinie o zjednoczonej Europie, Kultura, Paryz, № 9, s.108-113.

13. Jerzy Giedroyc - Andrzej Bobkowski. Listy 1946-1961. (1997). Warszawa, s.74-96.

14. Lobodowski, J. (1952). Przeciw upiorom przeszlosci, Kultura. Paryz, № 2-3, s. 14-67.

15. Strilchuk, L. (2018). The Ukrainian-Polish Confrontation in Volhynia in the Second WorldWar: Historical Memory Transformations,Codrul Cosminului, Vol. XXIV, No. 1, р. 145-165.

References

1. Berdykhovska, B. (2005). Ukrayina v zhytti Yezhy Gedroytsya i na storinkakh paryzkoyi «Kultury», Prostir svobody. Ukrayina na shpaltakhparyzkoyi «Kultury»,Kyyiv, Krytyka, s. 9-34.

2. Hnatyuk, O. (2007). Polsko-ukrayinskyy dialoh : chasopys «Kultura» ta yoho spadshchyna, Kyyiv, Smoloskyp, 64 s.

3. Gedroyts, Yе. (2015). Avtobiohrafiya u chotyry ruky, Kyyiv, Dukh i litera, 408 s.

4. Genyk, M. (2007). VzayemovidnosynyYezhyHyedroytsyaiukrayinskoyiemihratsiyi, Halychyna, № 12-13, s. 458-461.

5. Genyk, M. (2011). Rol«Deklaratsiyi vukrayinskiyspravi» 1977 rokuvdosyahnennipolsko - ukrayinskohoprymyrennya, Ukrayina-Polsha: istorychnaspadshchynaisuspilnasvidomist. Zbirnyknaukovykhprats,Vypusk 3-4, Lviv, Instytutukrayinoznavstvaim. I.KrypyakevychaNANUkrayiny, s. 213-219.

6. Yezhy Gedroyts ta ukrayinska emigratsiya. Lystuvannya 1950-1982 roky,(2008). (Upor.) Berdykhovs'ka, B. Kyyiv, Krytyka, 752 c.

7. Zanevych, M. (2017). U poloni starykh kontseptsiy: shcho vplyvaye na ukrayinsku polityku Polshchi, rezhym dotupu: https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/10/19/7072409 (data perehlyadu: 12.03.2020).

8. Myeroshevskyy, Yu. (2005). Lysty z ostrova. Pryvatni politychni initsiatyvy, Prostir svobody. Ukrayina na shpaltakh paryzkoyi «Kultury»,Kyyiv, Krytyka, s. 149-156.

9. Myeroshevs'kyy, Yu. (2005). Rosiyskyy «polskyy kompleks» i prostir ULB : stattya, Prostir svobody. Ukrayina na shpaltakh paryzkoyi «Kultury»,Kyyiv, Krytyka, s.195-209.

10. Osadchuk, B. (2011). Ukrayina, Polshcha, svit, Kyyiv, Smoloskyp, 356 s.

11. Strilchuk, L., Pasichnyk, Yu. (2020). Prezydentskyyvymirsuchasnykhukrayinsko-polskykhvidnosyn, Lutsk, Terezy, 360 s.

12. Czapski, J. (1951). W Berlinie o zjednoczonej Europie, Kultura, Paryz, № 9, s.108-113.

13. Jerzy Giedroyc - Andrzej Bobkowski. Listy 1946-1961. (1997). Warszawa, s.74-96.

14. Lobodowski, J. (1952). Przeciw upiorom przeszlosci, Kultura. Paryz, № 2-3, s.14-67.

15. Strilchuk, L. (2018). The Ukrainian-Polish Confrontation in Volhynia in the Second World War: Historical Memory Transformations, Codrul Cosminului, Vol. XXIV, No. 1, r. 145-165.

Размещено на Allbest.ru