Ментальні моделі автора в новинному інтернет-дискурсі: фейки про коронавірус

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕНТАЛЬНІ МОДЕЛІ АВТОРА В НОВИННОМУ ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСІ: ФЕЙКИ ПРО КОРОНАВІРУС

Кучерова О.О., канд. філол. наук

Національний університет «Києво-Могилянська академія», м. Київ

Анотація

Досліджено ментальні моделі в новинному інтернет-дискурсі, які автор використовує для створення фейкових новин про коронавірус. Такі ментальні моделі є основою когнітивно-семантичного складника створення та розуміння дискурсу. Запропоновано типологію авторів такого дискурсу. Виокремлено головні інтенції автора та глобальні теми дискурсу фейкових новин про коронавірус. Виявлено типи семантичних міжпропозиційних відношень, які забезпечують локальну когеренцію дискурсу і на яких базуються ментальні схеми автора, а саме зіставлення (порівняння та протиставлення) і причинно-наслідкова суб'єктивна контекстуалізація.

Ключові слова: дискурс-аналіз, ментальні моделі, фейкові новини; дезінформація, медійний дискурс, коронавірус.

Abstract

Kucherova O.O., PhD, National University of «Kyiv-Mohyla Academy», Kyiv.

MENTAL MODELS OF THE AUTHOR IN ONLINE NEWS DISCOURSE: COVID-19 FAKES.

The article concerns mental models in Internet news discourse that are used by the author to produce fake news about COVID-19. Fake news is understood as an umbrella term, including misinformation, disinformation and malinformation. False news can be found as inaccurate, unsupported, half true, misleading or false.

The problem of CO VID-19 is global and the consequences of COVID-19-related infordemic may have consequences that go far beyond public health. Van Dijk's Sociocognitive discourse analysis framework is used for the Internet news which were proven as fakes by factchecking sites, such as VoxCheck, Full Fact, Health Feedback and FactCheck.org. Discourse production is viewed as a complex cognitive process. The article aims to describe structures of discourse in terms of explicit psychological theories of mental representations, which are mental models. These mental models, which are subjective representation of events, control the main topics and local coherence of fake news discourse.

The macrostructure or the main topics that are being discusses and on which the whole story is based are «lab leak theory», the origin of the virus, nature of the virus, whether people in power have good or ill intent, vaccination, wearing masks, false cures, emergency responses, reinfections.

Local coherence is analyzed in terms of meaning relations between propositions. Fake news about COVID-19 are predominantly based on contrast/comparison and cause-and-effect relations.

The results show that mental models are based on the intention of the author, the type(s) of the author, the global topic and relations between propositions of the discourse. Knowledge of mental models can discourage the proliferation of fake news. This may as well help to slow the spread of the disease.

Keywords: discourse analysis, mental models, fake news; disinformation, media discourse, COVID-19.

Постановка проблеми

Дезінформація стала частиною нашого життя. В епоху постправди не завжди легко відрізнити об'єктивну інформацію від фальшивої. Маніпуляції та розповсюдження фейків є реаліями сучасного життя. Активно поширюють неправдиву інформацію «жовті» ЗМІ та сайти-смітники. У людей часом не вистачає критичного мислення, щоб розібратися, де правда, а де ні. Серед причин поширення фейків та дезінформації можна назвати гонитву за ексклюзи- вністю, ненадійні джерела інформації, заангажованість експертів, матеріальний прибуток, тощо. Свобода слова й вільний інтернет, з одного боку, головні речі для демократії, з іншого боку, сприяють поширенню фейкових новин, дезінформації та маніпуляцій. Вільне слово вимагає від людей вміння критично мислити і перевіряти інформацію.

Інтернет і нові медіа (соціальні мережі, YouTube та месенджери) стають основним джерелом для отримання новин, особливо серед молоді. Проте за час пандемії довіра до новин у соцмережах значно зменшилась, про що свідчить дослідження Reuters Institute [14]. Дезінформація та фейки стосовно коронавірусу набули планетарного масштабу. Наразі світова спільнота намагається побороти не тільки пандемію коронавірусу, але ще й явище, яке отримало назву «інфодермії». Ми спостерігаємо явище фейкової медіареальності.

Аналіз останніх досліджень і публікації. Хоча фейкові новини - це феномен геть не новий, інтерес до дослідження таких новин помітно виріс за останні роки внаслідок стрімкого поширення інтернет-новин та соціальних медіа. Завдяки новим медіа відбувається процес медіації суспільства [15, с. 1]. Дж. Гол влучно зауважує, що сьогодні Інтернет дає людям можливість вільно обговорювати всі події, самовиражатися й самовизначатися [1, с. 267]. Таким чином, Інтернет змінив структуру медійної комунікації і мовленнєво-мисленеву діяльність його учасників. Так, П. Зернецький називає таку, зовсім нову мовленнєво-мисленеву діяльність учасників Інтернет-дискурсу «глобальним пандискурсом» або «пандискурсом Інтернету» [17]. Особливістю такого дискурсу як відкритої системи є його постійний розвиток залежно від інтенцій його учасників, комунікантів .

Як слушно зауважив С. Квіт, коли згодом фейкова інформація спростовується різними фактчекінговими організаціями, така інформація продовжує впливати на суспільство, яке переважно «йде за емоціями, а не за логікою», і таким чином залишається визначальною [4, с. 262]. Отже, важливими є лінгвістичні дослідження фейкових новин. Фейкові новини, зокрема, досліджували як семіотичний феномен. Було запропоновано застосовувати семіотичні стратегії і тактики для того, щоб протидіяти, розпізнавати й протистояти фейковим новинам [11].

Дослідженням дискурсу з позицій когнітивно-комунікативної парадигми знання займалось багато сучасних українських та зарубіжних науковців, а саме: А. Белова, Ф. Бацевич, Р.-А. Богранд, Т. ван Дейк, В. Дресслер, П. Зернецький, В. Карасик, М. Коултхард, Г. Почепцов, О. Селіванова, М. А. К. Халлідей та ін. Структури репрезентацій знань як ієрархічна система містять інформацію соціального і культурного характеру. Такі репрезентації досвіду називають фреймами (М. Мінський, Т. ван Дейк, Ч. Кінч) або сценарії (Р. Шенк, Р. Абелсонж, А. Вежбицька).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Цікавим видається дослідити феномен фейків про коронавірус, адже через пандемію ці новини є однаково актуальними у всьому світі. Крім того, недостатньо дослідженим залишається особа автора онлайн-новин, якому належить провідна роль в новинному дискурсному просторі.

Мета цієї роботи полягає у виявленні та описі (ментальних структурних характеристик) ментальних моделей в новинному інтернет-дискурсі, які автор використовує для створення фейкових новин про коронавірус. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: описати ментальні моделі автора (адресанта або наратора) фейкових новин, які є основою для визначення локального та глобального смислу дискурсу й обумовлені цілями комунікації; окреслити можливі типи автора досліджуваного дискурсу; дослідити глобальні теми дискурсу фейкових новин про коронавірус; визначити типи семантичних міжпропозиційних відношень, які забезпечують локальну когеренцію дискурсу і на яких базуються ментальні схеми автора.

Матеріалом дослідження стали англомовні тексти новин за січень-липень 2021 р., дібрані з інформаційних сайтів та акаунтів на Facebook.com та Tweeter.com. До уваги взято тільки такі тексти, хибність яких була доведена організаціями з перевірки фактів, таких як Media Sapiens (ms.detector.media), VoxCheck, Full Fact, Health Feedback та FactCheck.org.

Виклад основного матеріалу дослідження

Мова є когнітивним механізмом, матеріальним носієм когнітивних процесів людини, а система знаків виконує важливу роль у репрезентації або кодуванні інформації як головний інструмент мови. Відтак важливим видається «дослідження структур репрезентації знань і способів концептуальної організації знань у процесах породження та сприйняття мовлення» [8, с. 390]. Споживачі онлайн-новин не обмежуються лише знанням мови для декодування тексту, але й використовують соціальний контекст або ментальні основи розуміння мови. Дискурс визначаємо як комунікативну ситуацію, складниками якої є свідомість комунікантів і текст як результат спілкування [3, с. 18]. Отже, дискурс-аналіз як міждисциплінарний підхід поєднує дослідження структур тексту з соціальним і когнітивним контекстом.

Дискурс онлайн-новин є динамічним і тривалим процесом, що складається з послідовності комунікативно-ментальних дій. Вони мають відповідну мету мовленнєвого впливу на адресата. На думку Т. ван Дейка, соціальна реальність - це продукт діяльності членів соціуму [10]. Новини не лише віддзеркалюють реальність, але створюють картину світу, яка дуже близька до того, що вже відомо членам суспільства [15, с. 15]. Іншими словами, відбувається процес когнітивного спотворення реальності . Неправда, представлена як об'єктивні знання у фейкових новинах, породжує «нові знання» аудиторії.

Досліджуючи когнітивний аспект онлайн-новин, ми маємо справу з ментальними репрезентаціями і процесами автора дискурсу і досліджуємо не лише структуру тексту, але й ментальну структуру. Локальний і глобальний смисл тексту базується на ментальних моделях, які лежать в його основі. Ментальні моделі репрезентують події та ситуації в епізодичній пам'яті, в якій зафіксовано наш особистий досвід, і становлять основу для продукування й розуміння дискурсу [12; 13]. Такі ментальні моделі репрезентують ситуації та події у суб'єктивній формі та мають чітку схематичну структуру, що сприяє швидкому розумінню тексту.

Когнітивна структура репрезентації знань і досвіду зберігається в пам'яті та у разі потреби створюється автором для продукування тексту і забезпечення розуміння інформації. Ментальна модель є динамічним функціональним утворенням і складається з ієрархічно організованих блоків. Функцією ментальної моделі є конструювання смислу через інтеграцію змістового аспекту тексту і фонових знань адресата, які репрезентуються в ментальній моделі [6]. фейкова новина коронавірус автор

Ментальні моделі - це суб'єктивна репрезентація подій. Автор може бути учасником цих подій або може дізнатися про ці події від інших людей. Ментальні моделі мають схематичну структуру, яка сприяє швидкій обробці інформації та відповідному впливу на адресата. Т. ван Дейк відзначає, що весь наш досвід зберігається як суб'єктивні ментальні моделі, які контролюють тему дискурсу, локальну когеренцію, зміст історій та інші дискурсивні структури [10, с. 12]. Автор створює новинне повідомлення, спираючись на своє власне, суб'єктивне розуміння дискурсу, використовуючи свою ментальну модель.

Ментальні моделі, які містяться у свідомості комунікантів, залежать від цілей комунікації. У звіті Ради Європи щодо інформаційного безладдя виокремлюють три типи онлайн- дезінформації: 1) хибна інформація (англ. mis-information); 2) дезінформація (англ. dis-information); 3) шкідлива інформація (англ. mal-information) [16, с. 20-21]. Отже, використовуючи цю типологію онлайн-дезінформації, опишемо три типи ментальних моделей автора фейкових новин.

Перший тип - це хибна інформація (англ. mis-information) або неправдива інформація, але її не було створено з метою завдати шкоди. Прикладом таких фейків можуть бути ненавмисні помилки: такі, як неправильні підписи до фото, некоректні дати, статистика, переклади чи сатира, що сприймається серйозно.

Другий тип - це дезінформація (англ. dis-information), або неправдива інформація, яку створено цілеспрямовано з метою завдати шкоди особі, соціальній групі, організації чи країні. Прикладом таких фейків можуть бути сфабрикований чи навмисно змінений аудіо або візуальний контент, спеціально створені конспіраційні теорії чи чутки.

Третій тип - це шкідлива інформація (англ. mal-information), або інформація, яка базується на фактах, однак використовується з метою завдати шкоди особі, організації чи країні. Прикладом таких фейків може бути навмисне оприлюднення персональної інформації у особистих чи корпоративних інтересах, а не в суспільних інтересах, навмисна зміна контексту, дати та часу.

Серед головних функцій новин виділяємо інформативну, яка передбачає інформування про суспільно важливі події, і розважальну, яка полягає у створенні умов для відпочинку, зниження соціального напруження. Ці дві функції варіюють залежно від типу медіа. Якщо для якісних газет характерним є переважання інформативної функції, то для таблоїдів - розважальної. Щодо онлайн-новин, можемо стверджувати, що основною функцією є інформативно-розважальна. Інформування тут є не обов'язково об'єктивним. Іншими словами, визначаємо функцію онлайн-новин як суб'єктивно інформативно-розважальна. Структура новин може бути визначена в термінах автентичного опису, що в розважальній формі висвітлює причини подій та описує обставини.

Новини - це наративний або оповідний жанр, і тому дискурсивні знання автора цього жанру контролює оповідну структуру новин. Історія, яку репрезентує текст новин, складається з послідовності подій, у яких задіяні певні герої, або персонажі. Новинні історії створюють «нову реальність» в результаті процесів трансформації реальних подій у медійні тексти [5, с. 75]. Така «нова реальність» стає медійною реальністю, коли відбувається процес медіації.

Приналежність до оповідного жанру обумовлює такі функції новин, як фактичність та результативність [9, с. 15]. Фактичність означає, що новини повідомляють про певні зміни вихідної ситуації реального світу, тобто певну подію. Результативність передбачає, що такі зміни відбуваються до кінця викладу події.

Важливими для опису ментальних моделей автора є поняття наративної перспективи та наративного фокусу. Наративна перспектива - це засіб регулювання інформації автором, залежно від того, хто є автором і як цей автор бачить події. Основні події або погляди, які представлені в новинах, визначаємо як наративний фокус (англ. focus of narration) [2]. Залежно від наративного фокусу, виділяємо певні типи ментальних моделей автора фейкових новин. Для типології автора досліджуваного дискурсу було використано основні критерії і типи наратора, запропоновані В. Шмідом [9, с. 78], оскільки ця типологія узагальнює типи нараторів, які було виокремлено мовознавцями в різний час. У таблиці 1 наведено основні критерії та типи автора фейкових інтернет-новин.

Таблиця 1. Типи автора фейкових інтернет-новин

References

1. Hall, J. (2005). Onlainova zhurnalistyka. [Online journalism]. Kyiv : Vydavnytstvo «К. І. S.» [in Ukrainian].

2. Gerard, G. (1998). Povestvovatel'nyi diskurs [Narrative discourse]. Fihury (Vols. 2), (pp. 60-274). Moskva : Izd-vo im. Sabashnikovyh [in Russian].

3. Zernetskij, P. V. (1992). Rechevoe obshchenie na anglijskom yazyke (Kommunikativno-funkcional 'nyj analiz diskursa) [Speech communication in English (communicative-functional discourse analysis)]. Kiev: Lybid [in Russian].

4. Kvit, S. (2018). Postpravda i faktchekinh [Posttruth and factchecking] Masovi komunikacii. Druhe vydannia, (pp. 258-268). Kyiv : Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].

5. Kucherova, О. О. (2008). Opovidna struktura novynnoho dyskursu: osnovni kharakterystyky ta pryntsypy pobudovy (na materiali brytanskykh zahalnonatsionalnykh shchodennykh novyn) [Narrative structure of news discourse: the main features and production structures (based on British National Daily news)]. Naukovi zapysky NaUKMA. T. 85: Filolohichni nauky - Philological Studies, 75-77 [in Ukrainian].

6. Mahas, N. (2014). Mentalni modeli yak konstrukty realnosti ta irrealnosti [Mental models as constructs of reality and unreality]. Studia methodologica, 37, 179-183 [in Ukrainian].

7. Makarov, M. L. (2003). Osnovy teorii diskursa [The basics of discourse theory]. Moskva : ITDGK «Gnozis» [in Russian].

8. Selivanova, О. О. (2008). Suchasna linhvistyka: napriamy ta problemy [Modern linguistics: trends and problems]. Poltava : Dovkillja-Kyiv [in Ukrainian].

9. Shmid, V. (2003). Narratolohija [Narratology]. Moskva : yazyki slavianskoi kultury [in Russian].

10. Dijk van, T. A. (2016). Sociocognitive Discourse Studies. Handbook of discourse analysis J. Richardson & J. Flowerdew (Eds.), (pp. 26-43). London : Routledge.

11. Farte, G.-I., & Obada, D.-R. (2018). Reactive Public Relations Strategies for Managing Fake News in the Online Environment. Postmodern Openings, 9(2), 26-44. Retrieved from https://doi.org /10.18662/po/16.

12. Johnson-Laird, Ph. N. (1989). Mental Models. Foundations of Cognitive Science, (pp. 469-499). Cambridge (Mass.): London : MIT press.

13. Kintsch, W., & van Dijk, T. A. (1978). Toward a model of discourse comprehension and production. Psychological review, 85(5), 363-394. Retrieved from https://doi.org/10.1037/0033-295X.85.5.363.

14. Newman, N.(2021). Executive summary and key findings of the 2021 report. (n. d.). reutersinstitute.politics.ox.ac.uk. Retrieved from https://reutersinstitute.politics.ox.ac.uk/digital-news-report/2021/dnr- executive-summary.

15. Matheson, D. (2005). Media Discourses. Analysing Media Texts. Open University Press.

16. Wardle, C., & Derakhshan, H. (2017). Information disorder: toward an interdisciplinary framework for research and policy making. Council of Europe report DGI (2017) 09. Retrieved from https://rm.coe.int /information-disorder-report-version-august-2018

17. Zernetsky, P. (2016). Pandiscourse of the Internet. Mahisterium, 62: Movoznavchi studii, 32-34. Retrieved from http://ekmair.ukma.edu.ua/handle /123456789/9319.

Размещено на Allbest.ru