Фейк як антипод факту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФЕЙК ЯК АНТИПОД ФАКТУ

Васьківський Ю.П.,

к.філол.н., доцент Львівський національний університет імені Івана Франка м. Львів, Україна

Васьківська К.В.,

д. е. н., професор, Львівський національний університет імені Івана Франка, Католицький університет Любельський Івана Павла ІІ, Люблін, Польща

Анотація

журналістський комунікаційний факт інформаційний

У статті досліджено факти, як важливу складову журналістської творчості, на яких будується будь-яке інформаційне повідомлення у сучасному комунікаційному просторі. Досліджено трактування категорії «факт» провідними вітчизняними вченими в сфері журналістики. Підкреслено, що фейкова інформація має на меті обманути, посіяти сумніви і переконати аудиторію у правдивості поданого повідомлення. Фейк слід розглядати, як інструмент інформаційної війни. Досліджено StopFake, як волонтерський інтернет-проект, створений для викриття неправдивої інформації про Україну та інші держави. Звернута увагу, що завдання теперішніх ресурсів для перевірки фейковості фактів спростовувати не тільки неправдиву інформацію, а й пояснювати ті моменти, які свідомо були упущені або перекручені у сучасних ЗМІ.

Ключові слова: факт, фейк, ЗМІ, інформаційна війна, достовірність фактів.

Abstract

The article explores the facts as an important component of journalistic creativity, on which any information message in the modern communication space is based. The interpretation of the category "fact" by leading domestic scientists in the field of journalism is studied. The importance for the journalist to correctly interpret the facts happening around us, successfully combining them into certain logical groups and draw appropriate conclusions is emphasized. Depending on the purpose of the message, the journalist uses different ways of presenting, disclosing, depicting and interpreting the facts, the positioning of which in different genres of journalism has its own characteristics. Of particular importance today is the problem of fact, verification of facts and ways of its use by media workers. Fake as an antipode of facts is analyzed. The journalist should experiment not only with the methods of verifying the facts, looking for the most optimal and objective way, but also with the design of the final result. In particular, political journalism cannot exist without facts, and a journalist must be able not only to find the right fact, but also to use it correctly, if necessary, to explain to the target audience a fact. It is emphasized that the fake information is intended to deceive, sow doubt and convince the audience of the veracity of the message. Fake should be seen as a tool of information warfare. Fake, especially during the information war, is actively created and disseminated on the Internet, and journalists must be able not only to verify the authenticity of factual material, but also to refute and ridicule fakes as such to avoid their spread among a wide audience. StopFake has been studied as a volunteer Internet project created to expose false information about Ukraine and other countries. Attention is drawn to the fact that the task of current resources to verify the falsity of facts is not only to refute false information, but also to explain those points that were deliberately missed or distorted in the modern media.

Key words: fact, fake, mass media, information war, reliability of facts. 

Вступ

Найважливішою складовою будь-якої журналістською публікації є фактичний матеріал, що ляже в її основу. Політична журналістика 2019-го року, зважаючи на те, що в Україні відбулися два тури-президентські та парламентські вибори, привертала увагу велику кількість споживачів. За допомогою сучасних засобів масової інформації до реципієнтів надходить чимала кількість різноаспектної інформації. Вагому частку серед такої інформації займають, на жаль, неперевірені факти про ті чи інші події, недостовірні аргументи чиновників/публічних осіб або навіть штучно створені фейки про явища дійсності, яких не існує. Особливої ваги сьогодні набуває проблема факту, перевірки фактів та способів його використання працівниками ЗМІ. У США та у низці європейських країн над цим питанням працюють десятки років.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню фактів, фейків присвячені праці багатьох вітчизняних вчених, а саме: В. Здоровега [4], Г. Лазутіна [5], І. Мудра В. [7], Різун [8]. Вчений Мудра І. досліджуючи фейки, виявила спробу класифікувати їх [7]. Однак чимало проблем, які стосуються

Використання фейків у формі підробка, фальшивки, які розповсюджується спеціально для того, щоб дезінформувати аудиторію, залишаються мало вивченими.

Формування цілей статті

Основними цілями наукового дослідження є виявлення особливостей фактів, фейків у журналістських публікаціях сучасних засобів масової інформації. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання: проаналізувати фейк як антипод фактові та вказати специфіку волонтерського проекту спростування фейків «StopFake».

Результати дослідження

Факти у журналістській творчості напрочуд важлива складова, адже саме на них будується будь-яке інформаційне повідомлення у сучасному комунікаційному просторі. Проте факти напрочуд важливі у будь-якій сфері людської діяльності. Як слушно зазначає У. Еко, відомий філософ і літератор постмодерністської доби, «якби у світі не було фактів, а лише самі інтерпретації, не було б критерію порівняти інтерпретації та побачити, чия інтерпретація краща. Інтерпретації порівнюються та обговорюються тільки завдяки тому, що вони прикладені до фактів» [3, с. 592].

На думку відомого журналістикознавця В. Здоровеги, під словом «факт» варто насамперед розуміти судження або в інший спосіб зафіксовану реальність. У першому випадку доцільно вести мову про реальний факт, в іншому - про факт відображений. Відтак дослідник наголошує, що «така двозначність слова призводить до плутанини, а численні варіації на теми «факти підтвердилися», «факти не підтвердилися», «факти спростовані» є нічим іншим, як елементарною плутаниною» [4, с. 76]. Намагаючись розтлумачити значення факту, В. Здоровега зазначає: «Якщо це реальний факт, тобто те, що відбулося в житті, то він не може бути ні спростований, ні підтверджений. Очевидно, у таких випадках йдеться про відображений кимось факт. Зафіксований вербально чи в інший спосіб реальний чи об'єктивний факт завжди має елемент суб'єктивності й може бути помилковим, неправдивим» [4, с. 76].

Бачимо, що дослідник розумів важливість та водночас складність фактів як таких та у журналістиці зокрема. Безумовно, для журналіста важливо правильно тлумачити факти, що відбуваються навколо нас, вдало їх поєднуючи у певні логічні групи та роблячи відповідні висновки. Зокрема, Г. Лазутіна переконана, що складність роботи в медіа сфері із фактами полягає насамперед у можливості по-різному тлумачити одні й ті факти людською свідомістю. «Коли журналіст стикається з фактом реальності, цей факт відразу перетворюється в факт свідомості - спочатку власної, потім громадської. Проте вихоплений з системи істотних зав'язків, факт легко може перетворитися з свідомості людини в картинку, що спотворює дійсність. Це пояснюється тим, що в силу своєї творчої природи свідомість, не відобразивши реальних відносин факту, здатна включити його в систему інших зав'язків - несуттєвих, малоістотних», - зазначила науковець [5, с. 38]

Цілком погоджуємось із вченим В. Здоровегою [3, с. 76], що слід розуміти, що факти можуть «нічого не означати, коли вони подаються безсистемно, без зв'язку з іншими фактами. Вони можуть нести інформацію, впливати на рішення, в тому випадку, коли розглядаються у тісному взаємозв'язку з іншими фактами, явищами, процесами.

У руслі доктрини об'єктивності новин В. Різун звертає увагу на суб`єктивному характері фактологічної інформації, розуміючи факт як принцип членування соціальної дійсності людьми, як продукт діяльності людини з дійсністю, про яку людина формує знання. Науковець визначив факт як «суб'єктивну даність, оскільки він є частинкою пізнаного людиною предметного світу, а сфера людського відображення, відчуття - суб'єктивні» [8, с. 8]. В. Різун наголошує на обов`язковій наявності оцінного компоненту у поданні фактологічної інформації в ЗМІ: «Оцінне судження, яке базується на порівняно достовірних фактах, - це публіцистична класика і якість!» [8, с. 8-9]. У межах будь-якого факту поєднуються суб'єктивні характеристики не залежно від ставлення потенційного читача до певної інформації. Проте зрозуміло, що факти повинні відповідати вимогам соціокомунікативного процесу. Тому факти - є важливим структурним компонентом сучасного журналістського твору. Факти по-різному трактуються у різних наукових дослідженнях, важко дійти до консенсусу і в медіа сфері, адже кожен із дослідників вносить свою лепту в розуміння цього явища. Виокремлюють низку класифікацій, що допомагає правильно ідентифікувати фактичний матеріал і послуговуватися ним при написанні текстів.

Факт, як будь яка інша категорія, проявляє себе в функціях, зокрема, українська дослідниця М. Воронова вважає, що, наприклад, політична журналістика в сучасних політико-інформаційних умовах має виконувати чотири найважливіші функції:

- інформування (політичний журналіст оприлюднює важливу для життя суспільства політичну інформацію; суспільство, керуючись нею, формує своє уявлення про політичну картину дня);

- артикуляції (ЗМІ не лише повідомляють політичну інформацію громадськості, а й дають можливість їй висловити свою реакцію через зворотний зв'язок);

- соціалізації (ЗМІ віддзеркалюють поточний політичний момент, але разом з тим тлумачать його, доступно і ясно інтерпретуючи значення політичного факту для суспільства);

- критики й контролю (збираючи та узагальнюючи політичну інформацію, ЗМІ є експертами, які бачать політичну картину дня чіткіше, ніж самі політики; отже, критикувати, контролювати владу, захищаючи суспільні інтереси, - їх основна функція) [2, с. 304].

При виконанні кожної із цих функцій журналіст неодмінно буде послуговуватися фактами. Так, неможливо проінформувати, наприклад, про результати виборів без вказівки результатів голосування електорату, без розподілу голосів за регіонами тощо; або про ухвалення певного закону Верховною Радою України, не вказавши результатів голосування депутатів, цитат із самого закону тощо. Для порівняння: функція критики та контролю зумовлює використання журналістом не тільки широкої парадигми фактів політичного життя сьогодення, а й використання історичного минулого з метою порівняння або виділення важливих тенденцій.

Політична журналістика не може існувати без фактів, а журналіст повинен вміти не тільки знайти потрібний фактаж, а й правильно його використати, при необхідності розтлумачити цільовій аудиторії читачів той чи інший факт.

Залежно від мети повідомлення журналіст використовує різні способи подачі, розкриття, зображення і тлумачення фактів, позиціювання яких у різних жанрах журналістики має свої особливості. Факт відіграє важливу роль у жанрах журналістської творчості кожного виду (інформаційного, аналітичного та художньо-публіцистичного), хоча і застосовується по-різному [1].

Проаналізуємо українське інтернет-видання «Українська правда». Матеріали на сайті даного видання в основному публікуються українською мовою, окремі статті - російською або перекладаються. Основна тематика - політика, соціальні проблеми, економіка. На сайті є постійно обновлювана стрічка новин, архів публікацій, блоги політиків, письменників, журналістів, спортсменів. Засноване ЗМІ у квітні 2000 року, засновники - Георгій Гонгадзе та Олена Притула [10].

На сьогодні видання належить до якісних українських ЗМІ, що функціонують в Інтернет- просторі. Проаналізуємо, яким чином вказаний ЗМІ подає факти у політичних публікаціях на прикладі матеріалів за 2019-2020 роки.

Тема виборів. Оскільки в Україні протягом 2019 року пройшли президентські та парламентські вибори, то велика кількість публікацій стосувалася саме цих подій. Публікації про Зеленського та Порошенка з'являлися в стрічці новин ресурсу майже щоденно, причому стосувалися вони найменших деталей передвиборчих перегонів. Щодо Порошенка, то журналісти і випускові редактори, зокрема, згадали про те, як президент Порошенко підписав закон, який забороняє представникам Росії бути спостерігачами на виборах в Україні («Порошенко схвалив заборону спостерігачів-росіян». 26.02.2019), про наміри очільника країни у випадку програшу на виборах («Порошенко у разі програшу перейменує партію і піде в Раду», 25.03.2019).

Привертає увагу матеріал «Без чверті президент» С. Корсунського, де автор оцінив перебіг виборів та намагався згуртувати суспільство, незважаючи на їхній результат. Було вказано на історичні особливості ворогування між представниками різних політичних сил: «Ще у 1961 році американський психолог Чарльз Осгуд надрукував статтю, у якій сформулював ключову тенденцію тодішньої ментальності США у протистоянні Сходу і Заходу» (Корсунський С. «Без чверті президент» 27.04.2019).

Тема соціології у контексті виборів. ЗМІ опублікувало низку результатів соціологічних опитувань щодо можливої явки на виборчі дільниці та щодо ймовірного вибору українців. Наприклад, у кінці березня було оприлюднено замітку про результати спільного опитування КМІС, Центру Разумкова та Соціологічної групи Рейтинг («Опитування: 84% українців збираються йти на вибори», 25.03.2019). Журналісти процитували короткі результати опитування: «Зокрема, 53% опитаних заявили, що однозначно підуть голосувати на вибори, а ще 31% респондентів сказали, що скоріше за все голосуватимуть 31 березня ще 5% заявили, що їм "важко відповісти"».

Аналітичний матеріал «10 цікавих фактів про результати першого туру» (1.04.2019) містив аналіз політичний тенденцій в Україні у контексті виборів президента. Напрочуд важливо дотримуватися методики адекватного аналізу політичної ситуації, яка полягає у визначенні взаємозв'язку об'єктивних обставин з діями політичних сил. Кожна складова політичної ситуації містить у собі цілий комплекс можливостей, здійсненність яких залежить від активності, спрямованості зусиль задіяних у політиці сил.

Отже, політичні публікації неодмінно ґрунтуються на фактах політичного життя країни, при чому часто точний цифровий фактаж (цифри, дати) подають уже у заголовкові матеріалу.

Фейкові новини, які значним чином поширилися в Інтернет-просторі нашої країни, здатні підірвати навіть демократичний устрій. Але разом із цим дослідження впливу фейкових подій на суспільні дії є відносно недавніми, але існуючі дослідження свідчать, що перевірка фактів дійсно впливає на точність розуміння суспільством сучасних подій, їх залучення до адекватного уявлення і реакції на наслідки.

Учений Н. Ньюман стверджує, що фейкові новини здатні підірвати демократичний устрій [11]. Він стверджує, що «підроблені новини» знижують довіру суспільства до медіа. З цим пов'язане те, що медіаресурси більше уваги приділяють використанню даних для просування, підвищують технологічні потужності компаній, змушують людей реєструвати веб-сайти та інвестувати кошти в дані, щоб отримати персоналізований контент.

В Україні слово фейк можна часто почути з екранів телевізорів, з текстів ЗМІ, проте дослідники зауважують, що й до сьогодні немає чітко визначеної дефініції цього поняття. Як пише львівська дослідниця І. Муда, «часто фейком називають недостовірну, неправдиву інформацію, неперевірений фактаж. Вважаємо, що ці поняття не відображають суті фейку. Адже фейк - це підробка, фальшивка, яка розповсюджується спеціально для того, щоб дезінформувати аудиторію» [7, с. 185].

Провівши дослідження і з'ясувавши правду, журналіст повинен оформити матеріал для читача/глядача/слухача. Короткі відео з текстом, картинки та інфографіку аудиторія сприймає набагато краще, аніж довгі матеріали з неймовірною кількістю цифр і даних. Візуальне сприйняття відіграє чималу роль у тому, скільки людей відреагують на матеріал. А звідси - скільки неправдивих фактів вдасться викрити» [9].

Можемо підсумувати, що журналіст повинен експериментувати не тільки зі способами перевірки фактів, шукаючи найбільш оптимальний та об'єктивний шлях, а й із оформленням кінцевого результату.

Крім поодиноких інструментів, варто згадати про «ресурси», які активно борються із фейковими новинами. Перші ресурси, що працюють у форматі фактчек, з'явились більш як 30 років тому і сьогодні їхня кількість у країнах світу - понад 60. Серед успішних проектів із виявлення неправдивої інформації, інтернет-шахрайств, псевдонаукових повідомлень, шахрайства в усіх галузях суспільного життя, працюють Pinocchios (США, The Washington Post), FactCheck.org, Truth-o-Meter, PolitiFact (США), BBC Reality Check (Великобританія), SMHoaxSlayer (Індія), GoHoo (Японія), Les Decodeurs (Франція, Le Monde), Pagella Politica та Bufale.net (Італія), Ellinikahoaxes.gr та Factchecker.gr (Греція), Ferret Fact Service (Шотландія), Chequeado.com (Аргентина), StopFake та Factcheck.com.ua (Україна) [8].

Бачимо, що фейки особливо в час інформаційної війни активно створюються та поширюються в мережі Інтернет. Журналісти повинні вміти не тільки перевірити достовірність фактичного матеріалу, а й спростовувати та висміювати фейки як такі, аби уникнути їх поширення серед широкої аудиторії користувачів мережею.

Саме боротьба із фейковою інформацією з допомогою перевірки фактів лягла в основу роботи журналістів ресурсу «StopFake».

StopFake - це волонтерський інтернет-проект, створений для викриття неправдивої інформації про Україну та інші держави. Сайт Stopfake.org з'явився 2 березня 2014 року [9]. Автором ідеї була Ольга Юркова. Його засновниками стали викладачі, студенти, та випускники «Могилянської школи журналістики» (НаУКМА). Було застосовано також програми для журналістів і редакторів «Digital Future of Journalism». Згодом до проекту стали приєднуватись інші журналісти, а також маркетологи, програмісти, перекладачі.

З моменту заснування проект існував як волонтерський, пізніше до підтримки роботи було залучено краудфандинг, таким чином, читачі самі змогли заохочувати редакцію видання. 2015 року до підтримки приєднались Міжнародний фонд «Відродження», «Національний фонд в підтримку демократії», Міністерство іноземних справ Чеської республіки, Посольство Великої Британії в Україні, а також фонд Сігрід Раузінг.

«Автори проекту вважають за необхідне боротися з фальшивими матеріалами в Інтернеті, адже багато хто вже не вірить телебаченню і звертається для ознайомлення з новинами до мережі, сподіваючись на об'єктивність» [6, с. 242].

На зазначеному сайті публікують матеріали конкретних ЗМІ з поясненнями, які ознаки певного відео/статті дали підстави спростувати інформацію. Крім цього, «до проекту було залучено журналістів, маркетологів, програмістів, перекладачів та інших волонтерів, які допомагають перевіряти, редагувати, перекладати і поширювати інформацію у соцмережах та мас-медіа» [6, с. 242].

Сайт ресурсу оформлений із використанням чорного та червоного кольорів. Назва сайту подана чорними великими літерами, а з допомогою червоної літери перекреслене слово «Fake», що вдало підкреслює специфіку ресурсу.

Рубрикація мережевого ЗМІ складається лише з 4 рубрик, а саме: «Головна», «Окремий погляд», «Подкаст», «Газета». Варто наголосити, що іншої тематики журналісти чи випускові редактори не зачіпають, зосереджуючи свою увагу суто на перевірці публікацій, що потрапляють до широкого кола читачів переважно через ЗМІ.

Журналісти та редактори ресурсу у середньому щомісяця на сайті оприлюднюють від 50 до 100 публікацій, де демонструють результати перевірок матеріалів на достовірність фактів.

У багатьох публікаціях журналісти спростовують фейкову російську пропаганду щодо України. До прикладу, «Фейк: У «ДНР» заявили про фальсифікацію комюніке «нормандської четвірки» з подальшим виправленням документа» (24.12.2019). Журналісти порівняли тексти комюніке за результатами зустрічі лідерів країн в «нормандському форматі» на ресурсі ДНР та українських ЗМІ й веб-сайтах органів виконавчої влади. Як документальне підтвердження цих фактів було вміщено низку комп'ютерних скрін-шотів повідомлень Президента та ЗМІ.

Висновки

Варто наголосити, що сталого вигляду публікації не мають, проте умовно їх можна поділити на дві частини: надавання інформації, заяви, повідомлення із посиланням на джерела, що журналіст обрав для дослідження, та результати аналітичних роздумів, перевірки офіційних документів, взяття коментарів у повноважених осіб. Завдання теперішніх ресурсів для перевірки фейковості фактів спростовувати не тільки неправдиву інформацію, а й пояснювати ті моменти, які свідомо були упущені або перекручені у сучасних проросійських ЗМІ. Працівники ресурсу вдаються до різноманітних засобів, аби визначити фейковість поданої інформації. Левова частка зусиль працівників ресурсу спрямована на доведення фейковості новин російських ресурсів щодо ситуації на Україні, в Білорусії, Нагірному Карабаху та низки інших держав.

Список використаної літератури

1. Васьківський Ю. П. Реклама в інтернет-медіях (на прикладі: 1plus1.ua, zaxid.net, zakarpattya.net.ua). Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 9. - URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1484 (дата звернення: 17.06.2020).

2. Воронова М. Функції, принципи та форми політичної журналістики. Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. 2013. Вип. 3. С. 300-307.

3. Эко У. Полный назад! «Горячие войны» и популизм в СМИ; пер. с итал. Е. Костюкович. М. : Эксмо, 2007. 592 с.

4. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості : підручник. Львів: ПІАС, 2004. 268 с.

5. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студентов вузов. М., 2004.

6. Мордюк А. О. Як працювати з інтернет-контентом, щоб не стати жертвою маніпуляції: поради журналістам від вітчизняних та європейських експертів. Наукові записки Інституту журналістики. 2014. Т. 56. С. 240-246.

7. Мудра І. Поняття "фейк” та його види у ЗМІ / І. Мудра // Теле- та радіожурналістика. - 2016. - Вип. 15. - С. 184-188. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2016_15_27.

8. Різун В. В. Проблеми й перспективи розвитку журналістської освіти в Україні на початку ХХІ століття. Наукові записки Інституту журналістики. 2004. Т. 16. С. 6-13.

9. Семчишин Я. Фейк vs Факт. Як перевіряти інформацію від публічних осіб. Medialab. 2017. 10 жовтня. URL: http://medialab.online/news/fejk-vs-fakt-yak-pereviryaty-informatsiyu-vid-publichny-h- osib/ (дата звернення: 22.04.2020).

10. Українська правда: офіційний сайт Інтернет-ЗМІ. URL: https://www.pravda.com.ua/ (дата звернення: 02.05.2020).

11. Newman N. Journalism, Media and Technology Trends and Predictions 2017. URL:http://reutersinstitute.politics.ox.ac.uk /publication/journalism+media+and+technology+trends+and+predictions+2017 (дата звернення: 07.05.2020).

12. Stopfake.org : сайт перевірки фактів. URL: https://www.stopfake.org/o-nas/ (дата звернення: 19.05.2020).

Размещено на Allbest.ru