Кримська журналістська міграція: природа явища та характерні особливості (результати опитування)

Процес примусового перетворення Криму на закриту територію, яка отримала в журналістському середовищі образну назву «інформаційного гетто», почався саме з закриття українських ЗМІ, припинення діяльності вільних журналістів, активістів, авторів, блоге- рів, які намагалися надавати об'єктивну інформацію про події в Криму, дотримувалися в роботі норм міжнародного та українського права, професійних стандартів.

Характер переслідування на території Криму, зміни у журналістському середовищі, руйнування чинного інформаційного порядку стали ознаками примусової трансформації медійного ландшафту Криму у 2014 р. Наявність інформаційного спротиву з боку журналістських та суспільних кіл у 2014 р., незгода з результатами так званого «референдуму» від 16 березня 2014 р. спростовують меседжі російської пропаганди про нібито повне волевиявлення та бажання народу Криму щодо примусової зміни державності.

Висновки

У період важких соціально-політичних змін та потрясінь саме медійно-інформаційна сфера однією з перших зазнає найбільшого втручання та переформатування, що і відбулося на території Кримського півострова після окупації 2014 р. Чітка сегрегація кримських ЗМІ та журналістів, яка була проведена так званою кримською владою за принципом «визнав - не визнав» окупацію, розподілила журналістське середовище на два «табори»: з одного боку, журналісти, які перейшли на бік російської влади і почали працювати у новітніх умовах, з іншого - група журналістів, які не визнали міжнародного злочину - окупації Кримського півострова.

Після 2014 р. так звана кримська влада створила умови, за яких перебування та праця на території півострова для тих кримських журналістів, які не визнали окупації та де- факто переходу Криму під контроль РФ, стали неможливими. Доказами цього є конкретні «кейсі» та умови виїзду з півострову кримських журналістів. Перебування на території Криму бажаючих співпрацювати з українськими ЗМІ небезпечно для життя та свободи. Як зазначають експерти, «спецслужби РФ у Криму мають можливість постійно відслідковувати діяльність усіх активістів, які були помічені чи підозрюються в опозиційних чи проукраїнських поглядах; всі вислови, наміри та дії опозиційних та проукраїнських організацій/активістів трактуються як ворожі до РФ, незалежно від того, чи відповідає це дійсності. Тобто - і про це свідчить нинішня кримська практика - у разі відсутності підтвердженого складу злочину, проти них за надуманими приводами та сфабрикованими кримінальними справами проводяться слідчі дії, зокрема обшуки, в ході яких оперативники завжди «знаходять» те, що шукають (зброю, вибухівку, агітаційні матеріали тощо). Від самого початку окупації Криму російські спецслужби спрямували свої зусилля на виявлення, фіксацію та перепис всіх проукраїнських сил на півострові» [24].

Дослідження явища примусової міграції кримських журналістів із Криму після окупації 2014 року внаслідок окупації залишилось поза межами наукової уваги. При цьому на материковій частині України сформувався кримський пул, представники якого в новітніх умовах не втратили зв'язок із рідним півостровом, у силу своїх можливостей, наявного досвіду намагаються сприяти формуванню та реалізації Кримської стратегії з деокупації півострова та поверненню питання Криму у порядок денний Української держави та світової спільноти.

Загальний аналіз подій 2014 р. та кожної окремої ситуації свідчить про наявність спільних характеристик, притаманний таким журналістам: активна політична та громадянська позиція з невизнання окупації, спротив незаконним діям в інформаційній сфері шляхом розповсюдження об'єктивної інформації, численні приклади тиску та репресій, продовження професійної діяльності поза межами Криму. Кримський інформаційний спротив - явище, яке спостерігається у громадсько-політичної та медійній сфері, а його учасники завжди демонструють активну діяльність.

Змушена міграція кримських журналістів з території півострова - післяокупаційне явище, що характеризує насильницьку трансформацію інформаційного простору Криму. Головною причиною змушеної міграції стали загроза життю та безпеці журналістів, системний тиск, створення умов для неможливості продовження професійної діяльності, які виникли внаслідок окупації та встановлення за регіоном де-факто контролю з боку РФ. Характерні особливості такого журналістського міграційного процесу як соціального явища полягають у:

- процес має примусовий характер, оскільки кожний журналіст штовхнувся з тиском та репресіями;

- процес був масовим, адже виїзд десятків журналістів не є традиційним для Криму;

- процес триваючий, оскільки більшість журналістів дотепер не можуть повернутися додому, а також фіксуються новітні факти виїзду з Криму;

- процес незаконній, адже діяльність українських журналістів з розповсюдження об'єктивної інформації зазнала перепони з боку держави-окупанта.

Встановити точну кількість осіб, які залишили півострів, неможливо, але мова йде про десятки кримських журналістів.

За сім років окупації правозахисниками зафіксовано понад 500 порушень прав журналістів, більша частина з яких припадає на 2014-2015 рр. Однак і зараз продовжується тиск, про що свідчать останні справи кримських журналістів та мешканців півострова: головного редактора газети «Крим» Бекира Мамутова, автора проекту «Крим.Реалїї» Владислава Єсипенка, жінки-політв'язня Галини Довгополої. Діяльність журналістів і активістів, людей, які пов'язані з інформаційною сферою, використовується з метою створення негативного образу України, формування у населення Криму думки про наявність внутрішніх та зовнішніх загроз, а в цьому контексті навіть певної «демонетизації» України.

Як країна, яка обрала дипломатичний шлях повернення півострова під свій контроль, Україна має використовувати потужні заході реалізації державної політики щодо Криму, важливим складником якої стають інформаційні інструменти, необхідні для поширення правдивої інформації, формування позитивного іміджу України, протидії пропаганді, встановлення зв'язку з мешканцями тимчасово окупованої території.

References

1. Mission of the President of Ukraine in the Autonomous Republic of Crimea (2020), Current Guidelines of the State Policy Regarding the Temporary Occupation of the Autonomous Republic of Crimea and the City of Sevastopol,

2. Tyshchenko, Yu., Kazdobina, Yu., Horobchyshyna, S. & Duda, A. (2018), The Policy Towards Crimea. Recommendations: a Textbook, TOV “Ahentstvo” Ukraina”, Kyiv, 88 p.

3. Official Web-Site of the President of Ukraine (2021), Decree of the President of Ukraine №121 / 2021 “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of March 25, 2021 “On the Strategy of military security of Ukraine”

4. Official Web-Site of the President of Ukraine (2021), Decree of the President of Ukraine №117 / 2021 “On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine of March 11, 2021 “On the Strategy of deoccupation and reintegration of the temporarily occupied territory of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol”

5. Ministry of Foreign Affairs of Ukraine (2021), “7 years of Russia's aggression against Ukraine. Infographics”

6. General Assembly of the United Nations (2014), Resolution adopted by the General

Assembly on 27 March 2014 [without reference to a Main Committee (A/68/L.39 and Add.1)] 68/262. Territorial integrity of Ukraine

7. Parliamentary Assembly of Council of Europe (2014), Resolution 1988 (2014) Final

version “Recent developments in Ukraine: threats to the functioning of democratic institutions”

8. European Parliament (2014-2019), Situation in Ukraine. European Parliament resolution of 15 January 2015 on the situation in Ukraine (2014/2965(RSP)

9. Permanent Mission of Ukraine to the Council of Europe (2020), The PACE Resolutions on Ukraine

10. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization (2021), Provisional Timetable of The Programme And External Relations Commission (PX)1 (22 January 2021 - In presential meeting)

11. European Court of Human Rights (2021), Complaints brought by Ukraine against Russia concerning a pattern of humanrights violations in Crimea declared partly admissible, Press release issued by the Registrar of the Court. ECHR 010

12. Andriievska, A.A. (2018), People of “Gray” Zone. Witnesses to the Russian Annexation of Crimea in 2014, Feniks, Kyiv, 264 p.

13. Berezovets, T. (2015), Annexation: The Island of Crimea. Chronicles of “Hybrid War”, Brait Buks, Kyiv, 392 p.

14. Zadorozhnyi, O.V. (2015), Annexation of Crimea is an International Crime, K.I.S., Kyiv, 576 p.

15. Hromenko, S.V. (Ed.) (2016), Our Crimea: Non-Russian Stories of the Ukrainian Peninsula: Collection of Works, K.I.S., Kyiv, 315 p.

16. Lukanov, Yu. (2018), Pressing Machine: How Russia Destroyed Freedom of Speech in Crimea, in Pechonchyk, T. (Ed.), Center of Information on Human Rights, Kyiv, 176 p.

17. Semena, M. (2017), The Crimean Report. Chronicles of Occupation of Crimea (20142016), DP “Natsionalne hazetno-zhurnalne vydavnytstvo”, Kyiv, 928 p.

18. Sedova, I., Pechonchik, T. & Rikhtun, T. (2019), Crimea: Freedom of Speech in Occupation. Information and Analytical Report on the Persecution of Journalists and Bloggers on the Territory of the Crimean Peninsula (March 2014 - September 2019), Kyiv, 40 p.

19. Crimean Human Rights Group (2014-2019), Chronology of Oppression of Freedom of Speech in Crimea, 50 p.

20. Center for Civil Rights (2016), Situation of the Crimean Tatar Media in Crimea (20142016): a Report, Kyiv, 10 p.

21. Yuksel, H.Z. (2018 - 2019), “Transformation of the Crimean information space as a factor of violation of rights of Ukrainian journalists (2014-2020)”, Zhurnalistyka 2018/2019 [Journalism 2018/2019], no. 17/18 (42/43), pp. 55-65.

22. Yuksel, H.Z. (2020), “Transformation of the Crimean media system in the context of annexation in 2014: a statistical aspect”, Derzhava ta Rehiony. Seriia: Sotsialni Komunikatsii [State and Regions. Series: Social Communications], no. 3 (43), pp. 38-47.

23. Ivanukha, M., Kolesnychenko, T. & Chak, E. (2021), “From prohibitions to torture with electric shock. What is it - to be a journalist in Crimea?”, Krym.Realii [Crimea.Reality]

24. Klymenko, А. (2021), “Why another detention of a journalist in Crimea is landmark, or forecasts and trends”, Black Sea News

Список літератури

1. Актуальні орієнтири державної політики щодо тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Київ. 2020.

2. Політика щодо Криму. Рекомендації (посібник). Тищенко Ю., Каздобіна Ю., Горобчишина С., Дуда А. /За заг. ред. Ю. Тищенко. Київ. ТОВ «Агентство» Україна». 2018. 88 с.

3. Указ Президента України №121/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України».

4. Указ Президента України №117/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 березня 2021 року «Про Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»

5. 7 років збройної агресії Росії проти України. Інфографіка.

6. General Assembly of the United Nations (2014), Resolution adopted by the General Assembly on 27 March 2014 [without reference to a Main Committee (A/68/L.39 and Add.1)] 68/262. Territorial integrity of Ukraine

7. European Parliament (2014), Recent developments in Ukraine: threats to the functioning of democratic institutions/ Resolution 1988 (2014) Final version

8. European Parliament (2015), Situation in Ukraine. European Parliament resolution of 15 January 2015 on the situation in Ukraine (2014/2965(RSP)

9. The PACE Resolutions on Ukraine (2019)

10. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization (2021), Provisional Timetable 0f The Programme And External Relations Commission (PX)1 (22 January 2021 - In presential meeting)

11. European Court of Human Rights (2021), Complaints brought by Ukraine against Russia concerning a pattern of human rights violations in Crimea declared partly admissible. Press release. issued by the Registrar of the Court. ECHR 010

12. Андрієвська А. Люди «сірої» зоні. Свідки російської анексії Криму 2014 року. Київ: Фенікс. 2018. 264 с.

13. Березовець Т. Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридної війни». Київ: Брайт- Букс. 2015. 392 с.

14. Задорожний О.В. Анексія Криму - міжнародний злочин. Київ: К.І.С. 2015. 576 с.

15. Наш Крим: неросійські історії українського півострову: зб. ст. / упоряд. та вступ. ст. С.В. Громенко. Київ: К.І.С. 201.315 с.

16. Луканов Ю. Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму / ред. Печончик Т. Центр інформації про права людини. Київ. 2018. 176 с.

17. Семена М. Крымский репортаж. Хроники оккупации Крыма (2014-2016 гг.). Київ: ДП «Національне газетно-журнальне видавництво». 2017. 928 с.

18. Крым: свобода слова в оккупации. Информационно-аналитический доклад о преследовании журналистов и блогеров на территории Крымского полуострова (март 2014 - сентябрь 2019). Крымская правозащитная группа.

19. Хронология притеснения свободы слова в Крыму

20. Положение крымскотатарских медиа в Крыму (2014-2016): звіт Центру по правам громадянина. Київ, 2016. 10 с.

21. Юксель Г.З. Трансформація інформаційного простору Криму як чинник порушення прав українських журналістів (2014-2020) // Журналістика. 2018 / 2019. Вип. 17 /18 (42/43). С. 55-65.

22. Юксель Г.З. Трансформація системи ЗМІ Криму в контексті анексії 2014 року: статистичний аспект (2020). Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації 2020, № 3 (43). С.38-47.

23. Ивануха М., Колесниченко Т., Чак E. От запретов до пыток током. Как это - быть журналистом в Крыму?

24. Клименко А. Чому чергове затримання журналіста в Криму є знаковим, або прогнози та тренди.

Размещено на allbest.ru