Антифейкові ресурси сучасного медіапростору України в умовах інформаційної війни

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Антифейкові ресурси сучасного медіапростору України в умовах інформаційної війни

Шульська Н.М.

Зінчук Р.С.

Навальна М.І.

Анотація

У статті здійснено дослідження антифейкових ресурсів, якими можна послуговуватися для виявлення неправдивих повідомлень, а також різного роду медіаманіпуляцій. Зауважено, що впродовж інформаційної війни в Україні негативний маніпулятивний контент, який вкидає у вітчизняний простір російська сторона, виявляють і спростовують такі медійні сайти й антифейкові проекти, як “StopFake”, «Брехунець», «НотаЄнота», «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації». Із початком війни на сайті «Детектор медіа» стартував подкаст із колоритною назвою «Русскій фейк, іді на***!». Творці цього інформаційного ресурсу не лише готують підбірки професійних спростувань фейків, а й розповідають про те, як самостійно навчитися розрізняти маніпулювання, шахрайство, дезінформацію. До актуальних антифейкових проєктів відносимо «Реєстр фейків України» - інтернет-ресурс, спрямований зробити інформаційний простір України вільним від фальшивих повідомлень, пропаганди та маніпуляцій.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони створили для українців спеціальний антифейковий інструмент - фактчекінговий бот у телеграмі, що має назву «Перевірка». Зважаючи на те, що ворожі ЗМІ неодноразово вдавалися до створення псевдоботів та ботів-двійників, в Україні також запустили інструмент для перевірки чатботів на сайті Dovidka.info.

У статті докладно проаналізовано специфіку використання зазначених антифейкових ресурсів як інструментів фактчекінгу новинного контенту у вітчизняному інфопросторі. Установлено, що українська медіасфера наповнена якісними засобами протидії російській брехні й маніпуляціям. Функціюють як регіональні, так і національні фактчекінгові ресурси, які прозоро аналізують інформацію, викриваючи пропаганду й фейки, а також залучають українців до поглиблення знань із медіаграмотності й розвитку критичного мислення.

Ключові слова: антифейковий ресурс, інформаційна війна, маніпуляція, медіасфера, ЗМІ, російська пропаганда.

Постановка наукової проблеми

Сьогодні медіа як важливий соціальний інститут активно впливають на суспільні процеси. Закріплена в Конституції України свобода слова, скасування цензури, мегаш- видкий доступ до інформації дають можливість журналістам всебічно висвітлювати важливі події та явища. У сучасному світі ми часто спостерігаємо негативні наслідки цього, адже надто вільна поведінка зі словом часто породжують вседозволеність та безвідповідальність, порушення професійних стандартів і журналістської етики, а це у свою чергу деформує політичну, соціальну, економічну, культурну орієнтацію як суспільства, так і окремого громадянина. Серед непрофесійних методів діяльності журналістів виокремлюємо маніпулювання масової свідомістю. Медіаманіпуляцію визначаємо як вид психологічного впливу, здійснений через друковані ЗМІ (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, рекламні щити тощо з метою пробудження в об'єкта впливу намірів, які змінюють його бажання, настрої, поведінку, погляди. Різного роду маніпуляції і фейкові новини - один із потужних інструментів ведення інформаційної війни РФ в Україні.

За допомогою вкидання в український інфопрос- тір фальшивих повідомлень пропаганда Кремля виправдовує та прикриває злочини, які чинять російські військові на території України. Російські ЗМІ намагаються створити хибне враження перебігу війни у своїх громадян та виставити українців у негативному світлі. Для цього у фейкових матеріалах вони використовують усні неправдиві повідомлення та постановочні відеоряди. Сам Міністр оборони РФ Сергій Шойгу визнав, що фейкові новини та засоби масової інформації це ще один вид Збройних сил Росії . У зв'язку із розпочатою РФ проти України інформаційною війною, авди- торія засобів масової інформації відчула гостру потребу в ресурсах, які будуть фільтрувати інформаційний простір, відокремлюючи з нього неправдиву інформацію, щоб забезпечити надходження якісних, правдивих і прозорих новин в українську медіасферу. Зважаючи на це, сьогодні постає потреба в дослідженнях антифейкових ресурсів, наявних у вітчизняному медіапросторі. Адже аналіз фактчекінгових інструментів дозволить знати специфіку їхнього застосування для спростування фейкової і маніпулятивної інформації у ЗМІ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні маніпуляції в засобах масової інформації як дієвий інструмент інформаційної війни спорадично ставали об'єктом аналізу медіаекспер- тів, науковців, журналістів-практиків. Про вміння відрізняти брехню від правди в інфопросторі та важливість знань основ фактчекінгу зауважують Р. Герасименко [2], В. Ейсмунт [5], О. Мін- ченко [6]. Специфіку верифікації новинного контенту в практичному аспекті досліджує О. Голуб [3], а М. Смотряєв вчить, як боротися з «глибокими» фейками [10]. Цінні поради щодо спростування фейкової інформації про війну в Україні дає в публікації М. Спрінг [11]. А. Ткаченко та А. Качинський аналізують специфіку фальшивих новин у соціальних ЗМІ [12]. Дотична до теми дослідження й наша розвідка про фейкові новини як елемент інформаційної війни [13]. Проте в українському науковому дискурсі попри важливість фактчекінгу у верифікації інформації дотепер відсутні студії, у яких ґрунтовно вивчали б особливості антифейкових ресурсів та інструментів для боротьби з дезінформативним контентом в умовах інформаційної війни.

Постановка завдання. Мета наукової праці - здійснити дослідження антифейкових ресурсів, якими можна послуговуватися для виявлення неправдивих повідомлень, а також медіаманіпу- ляцій; проаналізувати специфіку їхнього використання для фактчекінгу новинного контенту у вітчизняному інфопросторі.

Виклад основного матеріалу. До ЗМІ, що забезпечують перевірку фактів, відносимо такі ресурси, як “StopFake”, «Брехунець», «НотаЄ- нота», «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» - усі вони спеціалізуються на фактчекінгу новинної інформації, яка потрапляє в український медіапростір через російські канали комунікації або ж створюється і шириться вітчизняними журналістами в Україні.

“StopFake” - це засіб масової інформації, заснований громадською організацією «Центр Медіареформи», про небезпеку пропаганди й поширення фейкової інформації серед громадин країни [7]. Цей фактчекінговий проєкт став відомим у всьому світі як лідер боротьби із фейковими новинами та пропагандистськими вкидами. Аналізований медіазасіб не лише намагається виявити й ліквідувати фейки про Україну і події, що в ній відбуваються, а й ініціював міжнародну дискусію щодо впровадження в Україні західних стандартів журналістики з метою підвищення рівня загальної медіаграмотності населення та інформування про таке негативне явище, як неправдиві новини.

Усе розпочалося з того, що 2 березня 2014 року викладачі, випускники та студенти Могилянської школи журналістики й програми для журналістів і редакторів “Digital Future of Journalism” ініціювали створення фактчекінгового засобу масової інформації “StopFake”, який мав стати захистом України в інформаційній війні, яку розпочала РФ. До проєкту доєдналися не лише представники Могилянської школи журналістики, а й незалежні перекладачі, програмісти та редактори, тобто всі ті, кому була небайдужа доля країни з часів окупації Кремлем частини Донбасу та Автономної Республіки Крим. На початку ініціативи журналісти цього видання ставили за ціль лише розвінчування фейкових новин та кремлівської пропаганди. Але зараз проєкт трансформувався в інформаційний хаб, де аналізують явище «російської пропаганди» у всіх його проявах та можливих аспектах. “StopFake” публікує лише об'єктивні судження, базовані на фактах. Творці ресурсу отримують фінансування з благодійних фондів, некомерцій- них організацій та грантів. З метою об'єктивності у своїх оцінках та аналізах інформаційних повідомлень, організація впровадила такі принципи, як відданість неупередженості та справедливості, забезпечення прозорості джерел, відкритість надходження коштів, ясність методології досліджень, чесна політика виправлень.

«Брехунець» - ще один фактчекінговий про- єкт, який розпочав свою роботу порівняно нещодавно, 1 грудня 2021 року. Він покликаний боротися із фейками, пропагандою та дезінформацією на теренах регіонального медіапростору - рівненського і волинського [8]. Ініціативу «Брехунець» запустила мережа інформаційних агентств «Район.іп.иа” на шостому “West Media Forum” із метою аналізу інформаційного простору Рівненської та Волинської областей і підготовки на його основі фактчегінгових матеріалів для читацької авдиторії. На сайтах мережі «Район.іп.иа” з'явився окремий розділ «Брехунець», де публікують всі матеріали на тему розвінчування фейків, а також напрацювання редакції, що стосуються фактчекінгу. У такий спосіб читач зможе простежити, як розвивається в медіапросторі той чи той меседж, який зміг проникнути в ЗМІ. Завдяки сприянню представництва ЄС в Україні цей про- єкт діятиме цілий рік і впродовж цього часу зможе забезпечувати читачів регіональних новин якісною інформацією.

Щоб навчити людей інформаційній гігієні, журналістка, комунікаційниця та колишня головна редакторка просвітницького проєкту «По той бік новин» Альона Романюк запустила спеціальний проєкт «НотаЄнота», покликаний розвинути та поглибити навички в споживанні та сприйнятті інформації. Як зауважує засновниця ресурсу, ««НотаЄнота» - це антифейкові інтелектуальні ігри, які допомагають засвоїти основи інформаційної гігієни, зрозуміти, як працюють маніпуляції, та тримати руку на пульсі інфосвіту» [1].

Сама гра відбувається в офлайн-форматі: у кімнаті збирається група людей, вони діляться на команди і змагаються між собою у розв'язуванні антифейкових задач різного ступеня складності. Задачі побудовані на реальних прикладах фейків та пропаганди. Коли організатор квізу виголошує правильні відповіді до тих чи тих запитань, він на реальних прикладах пояснює історії фей- ків, а також дає поради та способи протидії фальшивим меседжам. Так інформація засвоюється краще, ніж під час класичної лекції, учасники отримують базові знання і навички критичного мислення. Триває таке навчання протягом 90-110 хвилин, проте залежно від побажань замовника гри час може бути меншим. Зазвичай це п'ять або шість раундів, у яких є відкриті питання, ребуси, конкурс капітанів, завдання на вміння шукати інформацію, працювати з фото і відеофейками, і, звісно ж, питання на логіку. національний регіональний антифейковий фактчекінг медіасфера

«Детектор медіа» - інтернет-видання, яке спеціалізується на перевірянні інформації, розпочало функціонувати 8 лютого 2016 року. Важливою складовою цього засобу масової інформації є критичний аналіз українських ЗМІ з подальшою метою підвищення їхньої якості подання повідомлень. Цей фактчекінговий ресурс інформує читачів про події, що відбуваються у вітчизняному та закордонному медіапросторі. Загалом онлай- новий ресурс покликаний підвищити загальний рівень медіаграмотності українського населення, захистити його в інформаційній війні з Росією [4].

Окрім того, «Детектор медіа» за допомогою своїх матеріалів намагається створювати і зміцнювати незалежне суспільне мовлення, впроваджувати якісні медіареформи, викривати факти корупції у засобах масової інформації та протидіяти перетворенню ЗМІ на ресурси пропаганди.

Редакційну політику цього інформаційного ресурсу визначають керівники громадської організації, яка його створила, тому засади, що викладені в ній, відображають інтереси читачів видання та суспільства в цілому, а також професійні стандарти й журналістську етику. Благодійні організації, що фінансують проєкт, не мають впливу на наповнення матеріалів чи редакційну політику, ніхто не може нав'язувати журналістам цього ЗМІ свою думку та втручатися в їхню роботу. Ресурс щороку подає відкриті звіти, у яких можна простежити джерела фінансування, наприклад, у такому документі за 2019 спостерігаємо, що найбільше фінансових вливань надходило від Міністерства закордонних справ Данії (53,9%), на другому місці - американська організація “Internews Network, Inc”. (25,3%), а на третьому - Шведське агентство з питань міжнародної співпраці та розвитку (7%) [9]. Також самі автори журналістських текстів зобов'язані дистанціювати власні переконання та погляди від роботи й неупереджено висвітлювати фактичний матеріал.

Творці «Детектор медіа» внесли окремий пункт у свою редакційну політику, який стосується плагіату. Вони вказують, що використовують чужі ідеї лише з дозволу авторів і при цьому зазначають походження тієї чи тієї концепції. Фото та відеоматеріали публікують з обов'язковим посиланням на першоджерело. Якщо ж автор такого контенту забажає видалити їх, то відразу це роблять. Публікації, у яких уміщено посилання на оригінальні джерела інформації, показують читачам, що факти, викладені у тексті, достовірні та не є вигадками журналістів.

Серед інших кредо роботи редакції доцільно згадати правило «офф зе рекорд», яке говорить про те, що журналістам не можна публікувати інформацію, яку надало джерело, але вони можуть підтвердити сказане за допомогою інших джерел. «Детектор медіа» вказує, що це правило може діяти за згодою обох сторін, тобто журналістів та джерел інформації, проте якщо джерело не погодило заздалегідь дію цього правила або журналіст не пристав на такі умови, то інформацію, отриману від співрозмовника, публікуватимуть як звичайну.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну засновники фактчекінгового ресурсу «Детектор медіа» створили подкаст «Русскій фейк, іді на***!». Основна мета цього проєкту - вчитися самостійно розрізняти методи пропагандистів, виявляти російські маніпуляції, шахрайство, дезінформацію, адже, як зауважують на сайті, «знати фейки в обличчя - це бути озброєними в інформаційній війні» [4]. Також творці цього антифейкового ресурсу готують підбірки спростувань неправдивої інформації, яку поширюють російські ЗМІ, і розповідають про них слухачам «Українського радіо», яке веде радійний інформаційний марафон під час воєнного стану.

Ще одним важливим ресурсом із розвінчування російської пропаганди та фейкових новин є «Інститут масової інформації». Це громадська організація, метою якої є захист свободи слова, сприяння розвиткові української журналістики, дослідження громадської думки та інших явищ, які впливають на формування масової свідомості. Інститут було засновано майже з початку незалежності України, у жовтні 1995 року. Його фундаторами стали українські та іноземні медій- ники. Із вересня 2007 року ІМІ обрано членом Міжнародної організації із захисту свободи слова. У фактчекінгових новинних рубриках журналісти розвінчують фейки та різноманітні інформаційні вкиди, які поширюють у вітчизняному медіапрос- торі. Учасники організації проводять різноманітні дослідження на тему критичного мислення, маніпуляцій та фальшивих новин із метою покращення стандартів журналістики та формування для населення якісного інформаційного контенту.

Це єдиний ресурс в Україні, який системно здійснює моніторинг за дотриманням свободи слова та показує, наскільки національна медіасфера розвинута для авдиторії. Результати такого спостереження використовують для організації кампаній звернень до уряду, заяв й оцінок громадянського суспільства, законодавчих ініціатив усередині України, а також ними послуговуються ЄС, ООН, ОБСЄ, «Репортери без кордонів», Фрід Хауз, інші міжнародні організації для оцінки демократичного розвитку країни, створення рейтингів, дослідження легітимності виборів у країні.

До успішних антифейкових проєктів можна віднести «Реєстр фейків України». Це інтернет- ресурс, спрямований зробити інформаційний простір України вільним від фейків, пропаганди та маніпуляцій. До його редакції входять журналісти офіційних засобів масової інформації, члени Національної спілки журналістів України, які вже мають досвід і стикалися з негативним впливом неправдивих новин у мережевій комунікації.

Основне завдання аналізованого фактчекінго- вого ресурсу - звільнення українського сегменту мережі Інтернет від фейкових новин та сайтів, що їх поширюють, адже вони завдають шкоди не тільки інфопростору України загалом, а й персонально окремим громадянам, адже нерідко створюють та поширюють повідомлення, що містять наклепи на певну особу. Цей реєстр допомагає українському законодавству регулювати та контролювати розповсюдження неправдивих даних не лише українцями, але й громадянами інших держав. Фейкові новини завдають шкоди не лише пересічним людям, вони ще й дискредитують професію журналіста, зводять довіру авдито- рії до медіасфери майже до мінімуму, а сам читач починає губитися, кому довіряти, а кому ні. Сьогодні дуже важливо, щоб у вітчизняному комунікативному просторі були присутні такі антифей- кові проєкти, як «Реєстр фейків України».

У своїй роботі журналісти цього ресурсу перевіряння новинного контенту розробили чіткі критерії визначення фейкової і маніпулятивної інформації, указавши на такі з них, як

- анонімність джерела (автор, що створив той чи той матеріал не вказаний, і його ніяким способом не можна визначити);

- дані не підкріплені фактами (у матеріалі немає посилань на джерела інформації);

- відсутність ліцензії (засіб масової інформації, на якому опубліковано матеріал, офіційно не зареєстрований);

- невідомий власник (неможливо простежити кінцевого бенефіціара ЗМІ);

- наклеп та образи (в матеріалах є явні оціночні судження автора, який може відверто й безпідставно критикувати героя чи подію, про яку йдеться в тексті);

- джинса (замовні тексти за гроші).

Якщо матеріал чи цілий сайт відповідають цим критеріям, «Реєстр фейків України» маркує його як неправдивий і розміщує відповідну публікацію на своєму ресурсі, де доводить це. Наприклад, так сталося із новиною, яку опублікувало видання «Страна ЮА», із заголовком «Уляна Супрун покинула Україну». Цю новину ґрунтовно проаналізували фактчекери антифейкового ресурсу й опублікували відповідний матеріал, який спростовує цей фейк.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки та оборони створили для українців спеціальний антифейковий інструмент - фактчекінговий бот у телеграмі, що має назву «Перевірка». Він допоможе вивірити будь-яку інформацію із соціальних мереж та електронних ресурсів (зокрема й новин- них, адже навіть журналісти подекуди помиляються). Працює чатбот дуже просто: достатньо лише надіслати посилання на новину або, наприклад, пост у соціальній мережі, і команда спеціалістів одразу перевірить достовірність фактів, викладених у тексті. Відповідь надійде протягом декількох хвилин, і ви дізнаєтеся правдива інформація чи таки фейкова.

Зважаючи на те, що ворожі ЗМІ неодноразово вдавалися до створення псевдоботів та ботів-двій- ників (до прикладу, інформація, що шахраї розсилають фейковий чатбот єПідтримки), в Україні також запустили інструмент для перевірки чат- ботів на сайті Dovidka.info. Для цього потрібно зайти на сайт і вписати в пошуку назву бота, якого необхідно перевірити. Якщо ж виявиться, що такого бота в базі не існує, варто повідомити про це кіберполіцію. З метою виявлення колаборантів на українській території створили також чатбот «єВорог».

Висновки і пропозиції. Аналіз антифейкових ресурсів, наявних в українському інфорпросторі, засвідчив, що вітчизняна медіасфера наповнена якісники засобами протидії неправдивій інформації в умовах воєнного стану. Сьогодні функціюють як регіональні, так і національні фактчекінгові засоби масової комунікації, які прозоро аналізують факти, залучають населення до поглиблення знань із медіаграмотності і розвитку критичного мислення. Перспективні в цьому плані студії, спрямовані на розширення емпіричної бази дослідження й залучення до наукового аналізу закордонних антифейкових ресурсів і фактчекінгових інструментів для формування якісного медійного контенту в українських ЗМІ в умовах інформаційної війни.

Список літератури

1. Альона Романюк запустила антифейковий квіз «НотаЄнота»: що це та як грати. Детектор медіа: сайт. 12 лютого 2022 р.

2. Герасименко Р Фактчекінг для журналіста: соцмережі та «вкиди» як перевірка на професійність. European Journalism Observatory. 2015.

3. Голуб О. Медіакомпас: путівник професійного журналіста: практичний посібник / Інститут масової інформації. Київ: ТОВ «Софія-А», 2016. 184 с.

4. Детектор медіа: сайт.

5. Ейсмунт. Інструменти фактчекінгу: як професійно відрізняти брехню від правди. Інститут масової інформації. 2016.

6. Мінченко О. Страх і ненависть в мережі: огляд сайтів, що поширюють фейки та чутки. Watcher. 2014.

7. Про нас. StopFake: сайт для перевірки фактів.

8. Район.in.ua запускає фактчекінговий проект «Брехунець». Район.in.ua: сайт. 2021.

9. Річний звіт ГО «Детектор медіа». Детектор медіа: сайт. 2019.

10. Смотряєв М. Що таке глибокі фейки і як з ними боротися. BBC: сайт. 2018.

11. Спрінг М. Як відрізнити фейки від правди про війну в Україні - деякі поради. BBC: сайт. 2022.

12. Ткаченко А.В., Качинсъкий А.Б. Ідентифікація фейкових новин в соціальних ЗМІ. Математичні методи комп'ютерного моделювання та кібернетичної безпеки: матеріали XVI Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. 2018. С. 49-50.

13. Шульська Н.М., Возняк О.О. Фейкові новини як елемент інформаційної війни. Modern research in world science: рroceedings of the 2nd International scientific and practical conference. SPC “Sci-conf.com.ua”. Lviv, Ukraine. 2022. Pp. 1015-1021.

Размещено на allbest.ru