Негативна маркованість як авторська стратегія іспанської аналітичної публікації (на матеріалі авторської колонки Х. Маріаса і Х. Серкаса)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕГАТИВНА МАРКОВАНІСТЬ ЯК АВТОРСЬКА СТРАТЕГІЯ ІСПАНСЬКОЇ АНАЛІТИЧНОЇ ПУБЛІКАЦІЇ (на матеріалі авторської колонки Х. Маріаса і Х. Серкаса)

Людмила Артемова,

канд. філол. наук, доц. КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Анотація

маркованість журналістський публікація авторський

У статті йдеться про провідний жанр іспаномовної аналітичної публікації, а саме авторську колонку, відомих сучасних іспанських письменників Х. Маріаса і Х. Серкаса, для якої однією зі значущих прагматичних особливостей виступає негативна маркованість журналістського твору, яка втілює авторську стратегію і визначає потенціал впливу публікації.

Ключові слова: аналітична публікація, авторська колонка, оцінність, авторська стратегія, негативна оцінка.

Abstract

Negative markedness as spanish analytic article author strategy (based on authors' columns of J. Marias and J. Cercas). Liudmyla Artemova, PhD, Associate Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv

This article deals with the Spanish analytic columns written by prominent modern writers J. Marias y J. Cercas for the Sunday supplement of Spanish national quality paper «El Pais» and one of its main strategies which can be defined as negative focus or a negative frame for presenting their articles. The aim of our investigation was to confirm our hypothesis by analyzing a significant corpus of publications (since 2010 till now) that the negative markedness turns to be a distinctive sigh of this type of analytical writings mostly due to relevant position of its authors in the Spanish literature world and its huge experience as journalists. Being determined by the actual social totally ex- tralinguistic conditions, the preliminary negative evaluation influences on the author election of all language levels means such as lexical, syntactical, first of all, and by combining them in order to increase the pragmatic value of the publication. The author's idea is expressed by integrating all possible means to transmit the main strategy which intention is to attract the readers' attention to that particular part of the Spanish reality, to make him/her get interested and involved in the information and, if possible, to influence on his/her attitude to it by the unique interpretation methods used by Marias y Cercas. The negative evaluativity of author column detected even at first glance on semantic level is able to transform into powerful pragmatic tool. The examined material has widely proved that negative evaluative perspective of columns reveals the author's intention to touch the reader and reach the efficiency by appealing to his emotions and evaluating criteria.

Keywords: analytic article, author column, evaluativity, author strategy, negative evaluation

Насамперед, зазначимо, що характер сучасної іспанської публіцистики останніх десятиріч є відкрито суб'єктивно-оцінним та емоційно-особистісним, тобто ми наголошуємо на тому, що публікація такого жанру втілює ставлення автора-журналіста до зображуваного ним фрагмента дійсності, чим створює привабливу для читача емоційно-забарвлену атмосферу спілкування. Якщо говорити про тематичну спрямованість цих публікацій, то вони яскраво відображають проблеми сучасного іспанського життя («на злобу дня»): політичні, економічні, соціальні, мовні, власне, будь-який сегмент сучасності може постати у центрі уваги журналіста. Частіше за все це актуальні питання, пов'язані із нещодавніми подіями, проте також це можуть бути екзистенціальні, філософські, суто лінгвістичні теми, які висуваються на перший план з метою привернення уваги іспаномовної спільноти.

Кожна аналітична стаття є далекою від нейтрального об'єктивного викладення фактів, зважаючи на обов'язкову для цього жанру присутність автора, його інтерпретацій, думок, вражень та ставлення до викладеного. Проте ми не розуміємо поняття суб'єктивності як явище негативного плану, тобто як «маніпулювання» або перекручування фактів, замовчування одних та відтінення інших, «вільність» у їх підборі та трактуванні, або залучення «надуманих» доказів, які покликані підтягнути, прив'язати явища соціального життя до наперед задуманої необ'єктивної авторської концепції. Інтенційно створений суб'єктивно-особистісний характер іспанської публіцистики переслідує іншу мету, а саме є «наближення» до читача, привернення та утримання читацького інтересу. Така стаття: ... sorprende y hasta puede llegar a desconcertar a la audiencia porque al ofrecer una imagen diferente, no habitual, impensada, exige para su comprension cabal una aproximacion intelectual, politica y social [2, c. 696].

Актуальність статті полягає в розгляді негативної оцінки як частини стратегії авторського замислу на матеріалі сучасної іспанської авторської публіцистики, а саме колонки Х. Маріаса та Х. Серкаса у недільному додатку «El Pais Semanal» до загальнонаціонального видання «El Pais». Відкрита оцінність таких публікацій не є новизною, оскільки складає невід'ємну частину авторського задуму, де оцінка «вкраплена» або «розлита» по тексту всієї колонки, легко ідентифікується читачем, відповідно втілює значний прагматичний потенціал.

Наукова новизна полягає в тому, що ця розвідка вперше здійснюється під вектором виключно негативного забарвлення як частини авторської стратегії аналітичного тексту. Об'єктом виступає негативна оцінність, яка знаходить своє втілення на мовному рівні (лексичному, морфологічному, синтаксичному, тощо) і виступає предметом цього дослідження. Метою нашої розвідки є доведення гіпотези про перетворення негативно-оцінного компонента у провідну стратегію сучасного аналітичного авторського видання або перехід цієї особливості в невід'ємну частину авторського ідіостилю.

Відмінною рисою і невід'ємною частиною сучасної аналітичної публікації (articulo de opinion), створеної іспанським письменником-публіцистом, є відкрите незавуальоване висловлення власного ставлення до повідомлюваного, а саме схвалення, критика, підтримка, осуд, тобто широка гама почуттів, які журналіст не соромиться показати читачеві. На цьому наголошує і М. Касадо: Hay siempre en cada texto una voz dominante que decide sin ambiguedad alguna su sentido. La construccion polifonica se encuentra subordinada a la finalidad argumentativa [1, c. 71]. Тема такої публікації носить соціальний характер, це може бути маленький літературний твір (характеризує більше жіночий доробок А. Грандес і Р. Монтеро). А от сатиричне, іронічне, оцінно марковане викладення теми «на злобу дня»: соціальні, політичні та економічні явища, не у своєму глобальному масштабі, а у вузькому їх вияві: (...) la columna y el articulo tienen una fUncion eminentemente argumentativa y orientadora. Buscan convencer al lector de un punto de vista determinado y en ellos el grado de persuasion es evidente [4, c. 57]. Часто сама назва колонки буде фокусом для її сприйняття. Знаходимо у Х. Маріаса El monopolio del insulto (4/02/2018), Recomendacion del desprecio (14/05/2017), Estupidez clasista (16/04/2017), El horror narrativo (8/01/2012), Gente tenebrosa, esquinada (24/12/2011), El deseo de que todo este mal (10/10/2021), Famosos imbeciles morales I y II (12/9/2021). Ми показали десятирічний проміжок для того, щоб підкреслити, що тенденція винесення негативного маркера у заголовок публікації є не новітньою стратегією, продиктованою вимогою проблемного сучасного часу. Звичайно, можна припустити, що такий ракурс повідомлення втілює, без сумніву, критичний характер самих письменників, що також є загальновідомим для читацького загалу. Сам Х. Маріас пише про себе: ... a estas alturas creo haberme ganado cierto derecho a la arbitrariedad, a las manias y al enfurruhamiento que tanto ofende a algunos hoscos de natural (Aun lejos de mil, 7/11/2021). Проте обидва є постійними високорейтинговими авторами недільного додатка «El Pais Semanal» протягом десятиріч: у випадку першого співпраця з виданням триває майже тридцять років і це майже тисяча надрукованих колонок; для Х. Саркаса, понад десять років безперервної роботи.

Розглянемо приклад із колонки Х. Маріаса «El monopolio del insulto» (4/02/2018): Hay en el lo que podriamos llamar «el escritor maton», o de colmillo retorcido, o venenoso, que disfruta soltando maldades, principalmente contra sus colegas. Перше, що привертає нашу увагу це те, що автор відкрито і досить категорично оцінює власних колег, називаючи їх «письменниками-вбивцями», доповнюючи контекст порівняннями з тваринним світом (із кликами та отрутою), і завершуючи портрет оксимороном disfruta soltando maldades. Повторимо, що однією із ідентифікуючих рис стилю Х. Маріаса є відкрите критичне висловлення власної позиції, незавуальоване, різке, частіше підкреслено негативне, яке відображає його чітко визначену громадянську позицію. Серед численних прикладів наведемо тільки найбільш яскраві: Por desgracia o por suerte, vivimos en una epoca particularmente enloquecida e idiota, en la que abundan los disparates, las pesimas desiciones (Trump, Bolsonaro, el Brexit), los ataques a la libertad y las injusticias (Aun lejos de mil, 7/11/2021); Las noches madrilenas eran tristes en comparacion con nuestros habitos, pero no ser despertados a las cuatro de la manana por pandillas gritonas, beodas o simplemente imbeciles era una no desdenable compensation. Tambien era agradable no ser arrasado por bicis, odiosos segways, patines y patinetes invasores de las aceras, lo mismo que ver Madrid sin apenas obras ni ruido, cuando la obsesion de alcaldes y alcaldesas es destriparlo todo innecesariamente a la vez (Lo que algunos echaresos de menos o de mas, 27/6/2021). Поєднання негативно маркованих епітетів, нагнітання при перерахуванні негативних явищ (своєрідна градація), коли оцінність закладена в семантику, поєднання заперечної частки no з негативними ЛО для підсилення значення, це неповний авторський арсенал.

Для сучасної іспанської публіцистики характерна виняткова роль оцінної у межах прагматичної програми, коли основу системності застосованих експресивних засобів складає саме оцінність. При цьому вона створюється не тільки за допомогою раціонально- (структура колонки) та емоційно-оцінних засобів мовних засобів: у породженні оцінки задіяні стилістичні та риторичні стратегії (наприклад, вживання тропів та фігур мовлення). Всі ці компоненти «працюють» на створення загальної оцінності, формуючи в різних формах і поєднаннях оцінні стратегії публікації. Так, Х. Серкас на початку своєї колонки «La estupidez artificial» (27/05/2018) пише: «Una permanente tarea humana es luchar contra las propias estupideces. Por eso es tan importante mantener muy activo el sensor de la conciencia que es la verguenza. Uno puede sorprenderse a si mismo grunendo al volante de un automovil, gritando barbaridades y amenazando con despedazar a otros conductores. Es una estupidez bastante comun. Si no tienes activada la aplicacion de la verguenza, puedes acabar enzarzado en un follon catastrofico.» Можемо визначити два полюси оцінки, що вміщені на лексичному рівні: позитивний la conciencia, la verguenza, luchar, який поступається засиллю негативного estupideces, barbaridades, follon catastrofico, поряд із дієсловами grunir, gritar, amenazar, despedazar, enzarzar. Логічно буде підсумувати, що кількісно переважає негативна конотація.

Особливо цікавим та вагомим для доведення нашої робочої гіпотези ілюстративним прикладом є одна з останніх колонок Х. Серкаса «El Nobel: ni mas ni menos» (31/10/2021) повністю побудована на вживанні заперечної частки no і її корелятів, або негативно маркованих за значенням ЛО. У статті із 790 слів такими є 26, тобто майже кожне речення, тобто канва, рамка колонки вибудована на основі знака мінус. Показовим у цьому сенсі є уривок із інтродуктивної частини: Dante, Shakespeare y Cervantes, sin ir mas lejos, no eran escritores muy importantes en su epoca, y dudo mucho que los academicos suecos se hubiesen animando a premiarlos: Dante ni siquiera escribio su obra capital en la lengua de prestigio en su epoca - el latin -, los dramas de Shakespeare apenas se consideraban literatura - no pasaban de ser entretenimiento - y Cervantes fue un escritor irrelevante hasta que arruino su ya maltrecha reputation cometiendo el error mas letal que puede cometer quien aspira a conquistar el estima de la sociedad literaria: escribir un best seller - el Quijote. - У процесі прочитання цього фрагмента інтуїтивно постає бажання вступати у протиріччя із автором: всі три письменники, яких Серкас згадує у наведеному прикладі, є корифеями англійської, італійської та іспанської літератури, а отже, у сучасному світі вони були б першими, хто отримав би Нобелівську премію з літератури, проте це дуже сумнівно, і беручи до уваги обґрунтування журналіста, це неможливо. Проте історія вказує на протилежне. Спадає на думку, що в цьому полягає авторська мета, щоб переконати нас: усе є відносним, а його докази можуть бути спростовані будь-яким недосвідченим читачем, для якого ці імена є знайомими, на відміну від тих багатьох новітніх авторів, чиї імена звучать, як Нобелівські лауреати, проте можуть так само швидко зникнути в інформаційному змінному потоці, в якому ми постійно живемо: El unico jurado literario infalible es el tiempo, que da unas sorpresas tremendas.

Якщо ми повернемося до повного тексту колонки Х. Серкаса, то стає очевидним, що притаманною рисою авторської публіцистики також є те, що оцінна програма «вкраплена» або «розлита» по всьому тексту статті, вміщується у підтексті [3, p. 58]. Вона не може бути усунутою при його згортанні, наприклад: ... quiero decir que es extraho que al escritor argentino no se le haya ocurrido la posibilidad de que, simplemente, la Academia Sueca no considere sus libros lo bastante buenos como para distinguirlos con el Nobel ... En fin, yo estoy contra los que dan demasiada importancia al Nobel, pero tambien contra los que intentan desmerecerlo. Aunque contra los que estoy sobre todo es contra lo que lo rechazan, como hizo Jean-Paul Sartre, con gran aplauso de sus palmeros de entonces y de los papanatas de siempre... Підтекст, який прочитується у міжрядді такий: no se le haya ocurrido - tenia que haberlo pensado o previsto; no considere sus libros lo bastante buenos - que sus obras son nada de otro mundo; yo estoy contra los que dan demasiada importancia al Nobel - tengo una otra postura y modo de interpretar este premio, і пальму першості можна справедливо дати фразі із трьома запереченнями Aunque contra los que estoy sobre todo es contra lo que lo rechazan. Насамперед такий професіонал як Серкас не може вдаватися до лексичних і структурних повторів (нагромадження займенникових форм lo) у межах одного речення, тобто це є елементом авторського ідіостилю, останній аргумент, який на наше переконання, може бути інтерпретованим як підсилене ствердження.

Візьмемо за аксіому, що провідна думка авторської колонки завжди має оцінну забарвленість чи дає можливість оцінної інтерпретації прочитаного читачем. Як наприклад у колонці Х. Серкаса «Ni paternalismo, ni caza de brujas» (El Pais Semanal, 29/08/2021): «Es lo que ocurre con la llamada discrimination positiva, una expresion que en realidad contiene un oximoron: toda discrimination es negativa, porque conlleva un atentado contra la igualdad basica de los seres humanos. No se puede corregir una injusticia con otra injusticia: no acabaremos con la sempiterna discrimination de las mujeres discriminando a los hombres, del mismo modo que no eliminariamos la violencia ejercida contra las mujeres ejerciendo la misma violencia contra los hombre.». Звернімо увагу на те, як формує автор свою негативну оцінну програму: на лексичному рівні це повтор дублетів discrimination, injusticia, violencia. Авторське емфатичне sempiterna discriminacion, un atentado contra la igualdad, протиставлення positiva VS negativa, hombres VS mujeres, ejercer VS eliminar, injusticia VS igualdad. Складається враження, що письменник пропонує нам «гру слів» і далі в статті він так само звертається до цього методу: La causa a favor de la igualdad de genero y contra la violencia machista es justisima, pero una buena causa bien defendida es una buena causa, mientras que una buena causa mal defendida puede convertirse en una mala causa; por eso, lo peor que podria ocurrirle a esta es que degenere en una caza de brujas. Як і в попередньому прикладі, Серкас накладає повторювану лексику на паралельні синтаксичні структури з «прирощенням», розширенням значення, з акцентом на ключові позиції початку речення una buena causa bien defendida VS degenere en una caza de brujas, у підсумку. Якщо проаналізувати транформацію семантики лексичних одиниць, то знову помітною є рух від позитивного до негативного: a favor de la igualdad ^ buena causa bien defendida ^ una buena causa mal defendida ^ una mala causa ^ lo peor ^ degenere.

Як наочно ілюструють приклади, оцінка - це властивість не стільки окремих мовних одиниць, як всього тексту статті в цілому. Загальна оцінність публікації створюється за допомогою різнорівневих одиниць, а саме оцінно маркованої лексики, емфатичних синтаксичних конструкцій, стилістичних засобів образного мовлення.

Поширеною авторською стратегією, до якої звертаються іспанські публіцисти, є розлиття авторської оцінки по всій статті, при цьому оцінні елементи вкраплені в багато мікротекстів, за рахунок чого забарвлюється вся публікація. Як свідчить аналіз ілюстративного матеріалу, оцінна забарвленість набуває в більшості випадків знака мінус: негативна оцінка займає домінувальну позицію щодо позитивної. Це можна частково пояснити тим, що позитивна оцінка підтверджує згоду з наявним станом речей, не призводить до певних зсувів у соціальній або персональній позиції читачів, у той час як негативна оцінка викликає емоційний стан незадоволення і підбурює до змін, необхідності перегляду свого ставлення, відношення до того, про що йдеться у статті.

Оцінка передусім пов'язана із соціальними чинниками: пейоративна маркованість зумовлена негативними соціальними мотивами, ідеологічними настановами, несприятливими умовами життя суспільства, соціальними, економічними, політичними кризами тощо. Вона знаходиться у процесі постійних історичних змін і глибоко переплітається із системою цінностей, котра існує у певному суспільстві на певному історичному етапі, у нашому випадку в іспанському суспільстві, у постковідному, посткризовому суспільстві. Категорія оцінки в мові може варіативно моделюватися зважаючи на її інтерпретаційний складник, коли ці зміни зумовлені специфікою мовленнєвого спілкування та інтенціями мовця. Вчитаймося у приклад із колонки Х. Маріаса «Llorar de risa, reir de pena» (El Pais Semanal, 03/06/2018): «Estoy a punto cada dia, pero esta vez no puedo evitarlo. El llorar de risa y reir de pena. Podia ser por la enesima noticia de corruption, otra foto de exministro detenido, la certidumbre del saqueo publico por una especie de hampa empotrada en la politica. Ese hundimiento en el bochorno, esa sensacion de Estado de desverguenza. Podia ser por la incapacidad de resolver un conflicto politico, como es el de Cataluna por el arte de la politica y no de la permanente acometida». Ще в заголовку статті, вибудованому на антитезі з оксимороном, автор задає тон і готує читача до тих протилежних почуттів, які відчуває він сам і які має викликати в аудиторії. Публіцист нанизує аргументи, що стосуються сучасного етапу життя іспанського суспільства: корупція, нечисті на руку політики, недоцільні витрати державних коштів, безсоромність, політичні конфлікти. На лексичному рівні це llorar, pena, corruption, saqueo, hampa, hundimiento, bochorno, desverguenza, incapacidad, які у своїй сукупності створюють негативну оцінність авторської колонки.

Аналіз значного корпусу ілюстративного матеріалу, частину якого ми представили в цьому доробку, дає нам право підтвердити робочу гіпотезу і дійти висновку, що однією з визначальних або ідентифікувальних рис сучасної іспанської авторської публіцистики Х. Маріаса і Х. Серкаса та її стратегії є негативна забарвленість/маркованість, яка характеризує задум журналіста, виступає фокусом сприйняття авторської колонки, пронизує всі її мовні рівні, «прочитується» в композиції (починаючи із заголовку), зрештою, стає частиною ідіостилю автора, так само як і відповідно відчувається читачем при декодуванні колонки.

Список використаних джерел

1. Casado Velarde, M. Algunas estrategias para la desautorizacion del dis- curso ajeno en la prensa. / Estrategias argumentativas en el discurso periodisti- co. Martinez Pasamar C. (ed). Frankfurt am Main: Peter Lang GmbH, 2010. pp. 69-85.

2. Contreras Medina, F. R., Gil Gonzalez J. C. Periodismo y arte: dos caminos creativos entrecruzados/ Estudios sobre el mensaje periodistico. Vol.22, 2016. pp. 695-707.

3. Escribano Hernandez, A. Comentario de textos interpretativos y de opinion. Madrid: Arco/Libros, 2008. 96 p.

4. Garcia V.M., Guttierez L.M. Manual de generos periodisticos. Bogota: Ecoe Ediciones, Universidad de La Sabana, 2011. 352 p.

References

1. Casado Velarde, M. Algunas estrategias para la desautorizacion del dis- curso ajeno en la prensa. / Estrategias argumentativas en el discurso periodlsti- co. Martinez Pasamar C. (ed). Frankfurt am Main: Peter Lang GmbH, 2010. pp. 69-85.

2. Contreras Medina, F. R., Gil Gonzalez J.C. Periodismo y arte: dos caminos creativos entrecruzados/ Estudios sobre el mensaje periodistico. Vol.22, 2016. pp. 695-707.

3. Escribano Hernandez, A. Comentario de textos interpretativos y de opinion. Madrid: Arco/Libros, 2008. 96 p.

4. Garcia V. M., Guttierez L.M. Manual de generos periodisticos. Bogota: Ecoe Ediciones, Universidad de La Sabana, 2011. 352 p.

Размещено на Allbest.ru