Усні свідченя осіб-добровльців українських добровольчих формувань як джерело знань (2014-2015 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Усні свідченя осіб-добровльців українських добровольчих формувань як джерело знань (2014-2015 рр.)

Юрій Стасюк Юрій Стасюк кандидат історичних наук, начальник науково-дослідної лабораторії проблем воєнної історії України науково-дослідного центру воєнної історії, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (Київ, Україна) , Анатолій Чайковський Анатолій Чайковський доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Центру воєнно-стратегічних досліджень, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Автор статті за основу розроблення рекомендацій взяв методичний посібник дослідниці Д. Хубової (Хубова, Д. 1997) та побажання, які зазначають інші дослідники, що пов'язані з методологічними труднощами щодо використання усних джерел. Так Орлов І.Б. зазначає у своїй праці, що визнання за кожним респондентом рівних прав на свій погляд, оцінку і досвід веде до відмови від побудови універсальної мапи минулого (Орлов, И.Б. 2014, с. 340). опитування інтерв'юер добровольчий україна усний

Там же він відмічає, що при використанні наративів сумніву може бути піддана правда, надійність усіх відомостей, отриманих у бесіді: «Стискаючи роки життя в години розповіді про неї, оповідач часто плутає дати і назви, з'єднує різні факти в одну подію і т.п. Треба враховувати і те, з чим ми маємо справу: зі спогадами очевидців або історіями “трансляторів” чужих спогадів» (переклад -- Ю. С.).

Необхідно, віддавати собі звіт в тому, що кожний респондент, пригадуючи, будує свою версію всіх подій, що обумовлена його віком, життєвою позицією, освітою, часом і місцем їх бесіди. Людина рідко і часто не одразу говорить свій текст. Він несе у собі частку міфів часу. У пригаданому присутній досвід колективної пам'яті, яку респондент несвідомо залучив зі сторони. Не лишнім буде врахувати, що автор статті стикався з тим, що респонденти, прочитав транскрибований текст, можуть заборонити опублікувати дещо з особистих спогадів. Разом з тим під час бесіди інформант розповідаючи спогади, повторно переживає їх. Емоції, які виникають, спричиняють сумбурність і непослідовність в оповіді. Майстерність дослідника проявляється в тому, що йому вдається досягнути природності та безпосередності інформантів, привернути їх до себе і в кожного взяти щось потрібне й автентичне. Поряд з цим у публікаціях oral history, які зібрані в рамках наукових проектів, часто можна помітити відчуження тих, хто бере інтерв'ю, від інформаторів, а в презентаціях усних історій не відзначається ні портретні характеристики, ні почуття тих, хто задіяний в діалозі. Це викликано тим, що використовується науково-критичний метод транскрипції усних повідомлень, який зорієнтований на дослідження суб'єктивного досвіду переживання історичних подій: сприйняття та оцінки історичних фактів, мотивацій поведінки, ціннісних орієнтирів, інших компонентів внутрішнього світу людини минулого.

Далі наводиться авторське бачення порядку (основних етапів) роботи дослідників щодо проведення інтерв'ю з особами-учасниками добровольчих формувань по збору усних свідчень про українські добровольчі формування та їхньої діяльності в районі антитерористичної операції на Сході України. Початковий етап -- це визначення кола можливих респондентів. Необхідно завчасно підготувати список людей, яких планується опитувати. Більшість людей проведення бесіди з незнайомцем сприймає дещо насторожено, то в пошуку можливих респондентів доцільно звертатися за допомогою до місцевих органів самоврядування, шанованих осіб у місцевій громаді, ветеранських та волонтерських організацій, краєзнавчих музеїв тощо. Це може зняти напруженість та налаштувати до співпраці.

Наступний крок дослідника -- це ретельна підготовка до проведення інтерв'ю. Перед початком проведення інтерв'ю необхідно врахувати, що обробка та публікація джерел усної історії має відбуватися згідно з чинним законодавством України про захист персоніфікованої інформації та прав людини на приватне життя та приватну інформацію.

Авторське право на запис інтерв'ю виникає після закінчення фіксації опитування і не підлягає обов'язковій реєстрації (Про авторське право i суміжні права. 1993, ст. 8). Проте опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю (Про авторське право і суміжні права. 1993, ст. 13). Передача права на публікацію джерел усної історії має фіксуватися письмовою юридичною угодою відповідно до діючого законодавства України щодо захисту авторських прав. Нижче у статті подано примірний текст оформлення письмової угоди з респондентом на право використання запису усних спогадів і свідчень. Для успішного проведення бесіди зі свідками із зазначеного явища та процесу необхідна обізнаність дослідника з подіями того часу. Той, хто збирає інформацію, повинен настільки володіти проблематикою досліджуваної теми, щоб мати можливість допомогти співрозмовнику згадати конкретні факти і події минулого, а в разі необхідності -- відновити втрачену лінію оповіді. Для людей, які мали в окреслений період важкі для спогаду події та отримали поранення, каліцтва чи посттравматичний стресовий розлад властиво обмовлятися, розуміти під сказаним щось інше, проявляти в бесіді запальність. Перед проведенням інтерв'ю бажано підготувати перелік питань, яких необхідно торкнутися. І по можливості дати респонденту на передодні ознайомитись з ними.

Перевага підготовленого заздалегідь опитувальника (Стасюк, Ю. 2018, с. 427) полягає, по-перше, в тому, що це дає тому, хто проводить опитування, змогу не оминути жодної з намічених проблем; по-друге, полегшує завдання втримати інтерв'ю в межах теми дослідження; по-третє, демонструє ретельну підготовленість до бесіди, а це, у свою чергу, морально зобов'язує респондента обмірковувати відповіді.

Відмітимо, що опитувальник складається умовно з трьох основних блоків: перший -- стосується біографічних даних як на момент опитування, так і на момент дослідження подій; другий -- конкретні питання про створення українських добровольчих формувань і їх діяльність з протидії російській агресії; третій -- власне, що хотів би оповідач додатково розповісти.

Автор статті виділяє наступні умови та фактори проведення інтерв'ю. Дослідник обирає час, що є зручним насамперед для респондента. Для опитування бажано відводити не більше двох годин. Місце зустрічі має обиратися за погодженням зі свідком подій та з урахуванням передусім його бажання. Багато хто почуває себе безпечно та невимушено в обстановці, наближеної до домашньої. Уніфікованої схеми проведення бесіди з очевидцями подій не існує. Проте кожен дослідник самостійно визначає стиль спілкування. Доречно навести лише деякі застереження. Перед тим як розпочати опитування респондента уточніть чи у нього є питання, які не варто обговорювати та відносяться до інформації з грифом «таємно» і «для службового користування». В усному «історичному інтерв'ю» переважає принцип мінімального втручання у хід розповіді. Завдання того, хто опитує, полягає в тому, щоб одержати від респондента якомога ґрунтовнішу, самостійно структуровану ним же історію. Інтерв'ю має бути «одностороннім» текстом, а репліки дослідника -- максимально короткими, вжитими для стимулювання оповідача.

Дослідник повинен вміти тактовно уточнити і перепитати, що мав на увазі співрозмовник. Слід заохочувати оповідача, але в жодному разі не переривати і не підганяти його, бути зацікавленим і вдячним слухачем.

Інтерв'юеру, який проводить опитування, необхідно враховувати рівень знань співрозмовника; питання мають бути зрозумілими для опитуємого. Слід бути готовим до того, щоб перефразувати запитання, коректно пояснити вжитий термін.

Важливою умовою успішного інтерв'ю є вміння дослідника формулювати питання так, щоб не було подвійного тлумачення. Той, хто проводить інтерв'ю повинен не переривати розповідь частими питаннями, бути вдячним і уважним слухачем, і разом з тим не слід втрачати контроль за ходом інтерв'ю. У разі, якщо оповідач став надто відволікатися на висвітлення сторонніх і малозначущих питань, слід коректно спрямувати його до основного, зауваживши: «Будь-ласка, розпочніть розповідь з того моменту, як...», «Ви пригадували, що...» тощо.

Буває, що респондент певен, що деякі подробиці, як загальновідомі, можна опустити, тоді виникає необхідність втрутитися в розповідь. Отже доречним буде звернутися до нього з проханням щоб детально розповів про це. Під час бесіди необхідно пам'ятати, що респондент не повинен доводити своєї правоти чи достовірності оповіді. Не слід також вказувати на протиріччя, помічені вами в розповіді. Проблемні питання варто залишити на кінець розмови. По завершенню бесіди, на прощання, обов'язково відзначте, що ви одержали від респондентів цікаві відомості, унікальну історичну інформацію.

Наступний етап -- це науково-технічне опрацювання тексту інтерв'ю, який розпочинається після запису тексту розмови на електронні записуючі засоби. Перед дослідником постає завдання збереження й розшифрування (транскрибування) записаного матеріалу. Так як оброблені матеріали усної історії будуть використані в рамках наукового дослідження, доцільно використати науково-критичний метод транскрипції усних повідомлень.

Транскрипція є першим та найбільш відповідальним етапом археографічного опрацювання джерел усної історії. Транскрипт звукозапису не має самостійного джерельного значення, якщо аудіо або аудіо-відеозапис інтерв'ю втрачений. Для видання джерел усної історії науково-критичним методом здійснюється транскрипція запису інтерв'ю (запитань та відповідей) із застосуванням звичайних знаків пунктуації: звичайне твердження -- /./; звичайне запитання -- /?/; запитання з емфазою -- /?! або ??/; твердження з емфазою -- /!/ та ін.

Текст однієї репліки на абзаци не розділяється. Транскрипція має бути максимально наближеною до усного мовлення, включати всі повтори, обмовки та ін. Не допускається виключення таких повторів, обмовок та інших елементів усного мовлення. Зміни в емоційному стані оповідача рекомендується помічати у квадратних дужках. Репліки опитувача та оповідача публікуються мовою оригіналу, при потребі супроводжуються перекладом.

При виданні джерел усної історії науково-критичним методом не допускається публікації окремих витягів з інтерв'ю, оскільки втрачається контекст, який є суттєвим для інтерпретації усного повідомлення. Бажано зберігати записи на окремих електронних носіях, на яких можна тривало зберігати інформацію (магнітні касети, оптичні диски тощо). Носій підписати, зазначивши на ній тему інтерв'ю, прізвище, ім'я та по батькові респондента, його адресу, дату проведення запису, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка проводила запис, назву архіву, де зберігатиметься запис бесіди, порядковий номер носія в загальній теці, записаних з даним респондентом.

Наступним важливим кроком є оформлення документу, який у собі передбачає узгодження та засвідчення тексту респондентом. Необхідно очікувати, що опитуваний забажає внести доповнення чи зміни до сказаного. Якщо -- не суттєві, то слід внести зміни. У разі, вимоги до значного перероблення вихідного варіанту розповіді, то варто зробити повторне інтерв'ю. На зберігання до архіву передається остаточно узгоджений документ.

Отже дослідникам, які займаються збиранням усних свідчень учасників подій, необхідно не лише виробити правильні підходи, науково-методичні засади своєї роботи, але й вчасно реалізувати заплановані дослідження. Слід також озброїтися методикою та знанням відповідного історичного матеріалу, проаналізувати етичні складники цієї роботи. Перед початком дослідження необхідно укласти угоду між респондентом та суб'єктом, який опрацює та зберігатиме, а також опублікує спогад, результат обробки спогаду респондента.

Торкаючись зболеної пам'яті постраждалих людей, необхідно бути максимально виваженими, делікатними, щоб не вразити їх своїм непродуманим запитанням чи реплікою. Щоб під час бесіди почуття та емоції респондента не змогли істотно заполонити його свідомість та спотворити спогади, то автор радить використовувати завчасно підготовлений опитувальник, дотичний темі дослідження.

Питання використовувати закриті, а по завершенню інтерв'ю запропонувати респонденту додатково на його розсуд доповнити свідчення. Обов'язково зафіксувати спогад респондента не лише за допомогою технічних засобів, а й письмово.

Список використаних джерел і літератури

Бураков, Ю. (2017). Усна історія: участь радянських військовослужбовців у війні в далекій Анголі. Людина і техніка у визначних битвах ХХ століття: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції. Львів, 15-17 червня 2017 р. Львів: НАСВ, с. 61-63.

Бураков, Ю. & Сухий, О. (2018). Сучасна російсько-українська війна у спогадах учасників -- курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Військово-науковий вісник. № 29, с. 192-202. DOI: https://doi.org/10.33577/2313- 5603.29.2018.192-202.

Кісь, О. (2007). Усна історія: становлення, проблематика, методологічні засади. Україна модерна. № 11, с. 7-21.

Матяш, І. (2012). Архівознавство: методологічні засади та історія розвитку. Київ: Видавн. дім «Києво-Могилянська академія», 515 с.

Мороко, В. (ред.). (2015). Усна історія російсько-української війни (2014-2015 роки). (Вип. 1). Київ: К.І.С., 176 с.

Мороко, В. & Васильчика, Г (ред.). (2016). Усна історія російсько-української війни (2014-2015роки). (Вип. 2). Київ: К.І.С., 464 с.

Мороко, В. & Мільчева, В. (ред.). (2017). Усна історія російсько-української війни (2014-2016роки). (Вип. 3). Київ : К.І.С., 200 с.

Орлов, И.Б. (2014). Устная история. Теория и методология истории: Ред. В.В. Алексеев, Н.Н. Крадин, А.В. Коротаев, Л.Е. Гринин. Волгоград, с. 335-355.

Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-XII. (1993). Відомості Верховної Ради України. № 13. Ст. 64.

Стасюк, Ю. М. (2018). Українські добровольчі формування: створення та функціонування (2014-2015 рр.). : Дис. . ..канд. іст. наук: 07.00.01 -- Історія України. Переяслав- Хмельницький, 281 с.

Стасюк, Ю. (2018). Опитувальник для проведення інтерв'ю з особами-учасниками добровольчих формувань: Авторське свідоцтво від 12.02.2018 № 76779. Офіційний бюлетень. № 48. Київ: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, с. 427.

Хубова, Д.Н. (1992). Устная история и архивы: зарубежные концепции и опыт. (автореф. дис. ... канд. ист. наук: Российский государственный гуманитарный университет). Москва, 25 с.

Хубова, Д.Н. (1997). Устная история. «Verba Volant...?». Методическое пособие. Москва, 62 с.

Pacek, B. (2018). Wojna hybrydowa na Ukrainie. Warszawa: Wyd. Rytm. 260 s.

References

Burakov, Yu. (2017). Usna istoriia: uchast radianskykh viiskovosluzhbovtsiv u viini v dalekii Anholi [Oral history: the participation of Soviet troops in the war in distant Angola]. Liudyna i tekhnika u vyznachnykh bytvakh KhKh stolittia: Zbirnyk tez dopovidei Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Lviv, 15-17 chervnia 2017 r. Lviv: NASV, , s. 61-63. [in Ukrainian].

Burakov, Yu. & Sukhyi, O. (2018). Suchasna rosiisko-ukrainska viina u spohadakh uchasnykiv -- kursantiv Natsionalnoi akademii sukhoputnykh viisk imeni hetmana Petra Sahaidachnoho [Russian-ukrainian modern war in memories of participants -- cadets of hetman Petro Sahaidachnyi National army academy]. Viiskovo-naukovyi visnyk. № 29, s. 192-202. DOI: https://doi.org/10.33577/2313-5603.29.2018.192-202. [in Ukrainian].

Kis, O. (2007). Usna istoriia: stanovlennia, problematyka, metodolohichni zasady [Oral history: formation, issues, methodological principles]. Ukraina moderna. № 11, s. 7-21. [in Ukrainian].

Matiash, I. (2012). Arkhivoznavstvo: metodolohichni zasady ta istoriia rozvytku [Archival science: methodological principles and history of development]. Kyiv: Vydavn. dim “Kyievo- Mohylianska akademiia”, 515 s. [in Ukrainian].

Moroko, V. (red.). (2015). Usna istoriia rosiisko-ukrainskoi viiny (2014-2015 roky) [Oral history of the Russian-Ukrainian war (2014-2015)]. (Vyp. 1). Kyiv: K.I.S., 176 s. [in Ukrainian].

Moroko, V. & Vasylchyka, H. (red.). (2016). Usna istoriia rosiisko-ukrainskoi viiny (20142015 roky) [Oral history of the Russian-Ukrainian war (2014-2015)]. (Vyp. 2). Kyiv: K.I.S., 464 s. [in Ukrainian].

Moroko, V. & Milcheva, V. (red.). (2017). Usna istoriia rosiisko-ukrainskoi viiny (2014-2016 roky) [Oral history of the Russian-Ukrainian war (2014-2015)]. (Vyp. 3). Kyiv : K.I.S., 200 s. [in Ukrainian].

Orlov, I.B. (2014). Ustnaya istoriya. Teoriya i metodologiya istorii [Oral history. Theory and methodology of history]: Red. V.V. Alekseev, N.N. Kradin, A.V Korotaev, L.E. Grinin. Volgograd, s. 335-355. [in Russian].

Pro avtorske pravo i sumizhni prava [About copyright and related rights]: Zakon Ukrainy vid 23.12.1993 r. № 3792-XII. (1993). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. № 13. St. 64. [in Ukrainian].

Stasiuk, Yu.M. (2018). Ukrainski dobrovolchi formuvannia: stvorennia ta funktsionuvannia (2014-2015 rr.) [Ukrainian volunteer formations: creation and functioning (2014-2015)]. (Candidate's thesis). Pereiaslav-Khmelnytskyi, 281 s. [in Ukrainian].

Stasiuk, Yu. (2018). Opytuvalnyk dlia provedennia interviu z osobamy-uchasnykamy dobrovolchykh formuvan [Questionnaire for interviews with members of volunteer groups].: Avtorske svidotstvo vid 12.02.2018 № 76779. Ofitsiinyi biuleten. № 48. Kyiv: Ministerstvo ekonomichnoho rozvytku i torhivli Ukrainy, s. 427. [in Ukrainian].

Hubova, D.N. (1992). Ustnaya istoriya i arhivyi: zarubejnyie kontseptsii i opyit [Oral history and archives: foreign concepts and experience]. (Extended abstract of Candidate's thesis). Moskva, 25 s. [in Russian].

Hubova, D.N. (1997). Ustnaya istoriya. “Verba Volant...? [Oral history. “Verba Volant ...? ”]. Metodicheskoe posobie. Moskva, 62 s. [in Russian].

Pacek, B. (2018). Wojna hybrydowa na Ukrainie [Hybrid war in Ukraine]. Warszawa: Wyd. Rytm. 260 s. [in Polish].

Abstract