Українська наукова періодика 2021 року: геоморфологічні та палеогеографічні об’єкти у назвах статей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська наукова періодика 2021 року: геоморфологічні та палеогеографічні об'єкти у назвах статей

Колтун О.В.

Проаналізовано 17 статей 2021 року з геоморфологічними чи палеогеографічними об'єктами у назвах, які були вибрані з таких українських наукових журналів категорії “А " для географічних і / або геологічних наук, як “Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія" (чотири випуски, 51 дослідницька стаття); “Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія»; “Геодинаміка "; “Геофізичний журнал "; “Журнал з геології, географії та геоекології"; “Український географічний журнал". У структурі статей враховані наявність і поєднання п'яти компонентів: 1) об'єкт дослідження, далі - [о]; 2) метод/методика досліджень, [мет]; 3) історія досліджень, [іст]; 4) територія як конкретний регіон, [тер]; 5) час, [час]. Найбільш поширеними структурами статей з геоморфологічними та палеогеографічними обєктами в назвах виявилися [о][тер], [о][мет][тер] - по шість. На 1-2-компонентні назви статей припадає 41% (сім статей), а усі три статті з 4-компонентною структурою назви - з палеогеографічними об'єктами.

У чотирьох статтях з десяти тих, що мають геоморфологічні об'єкти у назвах, згадані зсуви, зсувні процеси, ще у чотирьох - берегові форми та процеси. Флювіальної геоморфології та антропогенного впливу стосуються по три статті, також є публікації, де йдеться про зсуви на берегах чи про антропогенний вплив на русла рік водночас. У палеогеографічних публікаціях найчастіше фігурують лесово-ґрунтові розрізи (три статті зі семи) та різні аспекти палеомагнетизму (теж три). Порівняно з 2016 роком, спостерігаємо зростання частки геоморфологічних статей (чи статей з геоморфологічними об'єктами у назвах), які містять у назві вказівки на методи чи методику досліджень: 10% у 2016 та 60% у 2021 році. У 2021 році порівняно з 2016 зменшилася удвічі частка 1-2-компонентних статей, а частка статей зі вказівкою на територію залишилася такою ж - 90%. Частка публікацій про зсуви у 2021 році - 40% (чотири статті з десяти тих, що містять у назві геоморфологічні об'єкти), тоді як у 2016році у розглянутих українських виданнях статті про зсуви були відсутні, на відміну від закордонних і тоді, і тепер.

Ключові слова: геоморфологія, палеогеографія, наукові журнали, структура назв.

Summary

Ukrainian scientific periodicals in 2021: geomorphological and palaeogeographical subjects in the articles' Titles.

Koltun O. V.

Four articles out of ten that have geomorphological subjects in their titles, mention landslides, and four more mansion shore forms and processes. There are three articles on fluvial geomorphology and anthropogenic impact. Palaeogeographical publications most often include loess- palaeosol sequences (three articles out of seven) and various aspects of paleomagnetism (also three). Compared to 2016, we see an increase in the share of geomorphological articles (or articles with geomorphological subjects in the titles), which contain in the titles indications of research methods or techniques: 10% in 2016 and 60% in 2021. In 2021, compared to 2016, the share of 12-component articles decreased by half, and the share of articles with an indication of the territory remained the same at 90%. The share of publications on landslides in 2021 is 40% (four articles out of ten that contain geomorphological subjects in the title). In 2016, in the considered Ukrainian geomorphological and geographical periodicals, there were no articles on landslides, in contrast to top foreign periodicals then and now.

Keywords: geomorphology, palaeogeography, scientific journals, title structure, 2021.

Постановка проблеми

З'ясування спектру тем сучасних наукових досліджень, трендів і закономірностей процесів зростання чи спадання популярності окремих об'єктів досліджень є невід'ємними атрибутами розвитку кожної галузі науки як в окремо взятій країні, так і у світі загалом. Пропоноване дослідження продовжує серію публікацій про різні аспекти тематики й авторства геоморфологічних та географічних статей в українській та закордонній науковій періодиці, розпочату нами у 2017 році [6-8]. Головний акцент і раніше, і тепер робиться на аналізі назв статей - найпростішого та найдоступнішого показника.

Мета даного дослідження - виявити спектр об'єктів у назвах публікацій з геоморфології та палеогеографії, з'ясувати особливості компонентної структури цих назв та встановити зміни у тематиці відносно попередніх років.

З реєстру МОН України було вибрано українські наукові періодичні видання 2021 року категорії “А” для географічних та геологічних наук [9], оскільки і геоморфологія, і палеогеографія мають стосунок і до одних, і до інших не лише формально (так, при захисті дисертацій в нашій країні спеціальність “геоморфологія і палеогеографія” належить до географічних наук, а УДК - як у геологічних: 55 Геологія, 551.4 Геоморфологія, 551.8 Палеогеографія), але й за об'єктом, предметом та методикою досліджень.

Об'єктом дослідження стали такі видання 2021 року, як “Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія” (чотири випуски, 51 дослідницька стаття); “Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія» (два випуски, 55 дослідницьких статей); “Геодинаміка” (Львів, два випуски, 15 дослідницьких статей); “Геофізичний журнал” (Київ, шість випусків, 76 дослідницьких статей); “Журнал з геології, географії та геоекології” (Дніпро, чотири випуски, 72 дослідницькі статті); “Український географічний журнал” (Київ, чотири випуски, 28 дослідницьких статей) [1-5, 10]. Їхні обкладинки - на рис. 1.

Ще три журнали категорії “А” з геологічних наук не розглядалися через їхню вужчу спеціалізацію (“Космічна наука і технологія”, “Мінералогічний журнал”, “Науковий вісник Національного гірничого університету”).

Предмет дослідження - назви дослідницьких статей у згаданій вище періодиці.

Методика досліджень

Використано головно нашу методику 2017 року [6] з незначними змінами. Послідовність дій така:

1) вибір з географічних та геологічних журналів статей з геоморфологічними чи / і палеогеографічними об'єктами дослідження у назвах;

2) визначення конкретних об'єктів дослідження для кожної статті;

3) визначення галузі, до якої належать дані об'єкти;

4) структурування назви;

5) встановлення закономірностей за результатами пунктів 2 -4;

6) порівняння отриманих даних з даними досліджень минулих років.

Зупинімося детальніше на пунктах 3 і 4. Що стосується галузей, то підставою для віднесення назви статті до того чи іншого напрямку є слова-маркери (геоморфологічні та палеогеографічні терміни). Наприклад, коли йдеться про зсувні процеси, то така стаття віднесена до динамічної геоморфології, про зміни клімату в плейстоцені - до палеогеографії. Зазначимо, що для статей з палеогеографічними об'єктами вужчі галузі - палеоекологія, палеогеографія плейстоцену, палеокліматологія тощо - не вказувалися.

Рис. 1. Журнали, публікації з яких використані у дослідженні

За умови складності об'єктів стаття може бути віднесена до кількох галузей водночас: коли йдеться про зсувні процеси на берегах - і до динамічної геоморфології, і до геоморфології берегів, коли йдеться про палеоекологію юрських молюсків - і до палеонтології, і до палеогеографії.

Звертаємо увагу на суб'єктивність визначення галузевої приналежності об'єктів дослідження, оскільки одні й ті ж природні чи антропогенні феномени вивчаються водночас багатьма науками, наприклад, зсувами, зсувними процесами займаються різні теоретичні та прикладні галузі геолого-геоморфологічного циклу. І якщо дослідники є геологами і публікуються в журналі зі словом “геологія” у назві, то це не відміняє факту, що зсув змінює форму земної поверхні, тобто є об'єктом вивчення й геоморфології теж, а відтак стаття про зсуви потрапляє до нашого аналізу.

Щодо структурування назви, то визначено п'ять компонентів, які можуть бути вказані: 1) об'єкт дослідження (феномен різного рівня складності), далі - [о]; 2) метод/методика досліджень об'єкта, [мет]; 3) історія його досліджень, [іст]; 4) територія як конкретний регіон, [тер]; 5) час, датування [час]. Підкреслимо, що за умов вказівки лише нижчих стратиграфічних таксонів, а відтак необхідності додаткового пошуку інформації про вищі таксони поза назвою статті, компонент [час] для такої назви не враховувався. У даній методиці має значення наявне у назві, а не додаткове поза назвою статті.

Можливі варіанти структури назв статей такі: мінімалістський - лише один компонент, логічно, що ним може бути виключно об'єкт [о], наприклад, “Закономірності руслових процесів”; максималістський - у назві є всі п'ять можливих компонентів [о][іст][мет][тер][час], наприклад, “Історія досліджень палеок- ліматів в Україні: контент-аналіз публікацій ХХ ст.”.

З огляду на специфіку наукових статей, а саме вужчу спеціалізацію об'єкта дослідження на відміну від монографій чи підручників, де достатньо вказівки на об'єкт, для назв журнальних публікацій більш типовими будуть 2- компонентна структура ([о][тер], [о][мет], [о][час], [о][іст]) та 3-компонентна (насамперед, [о][мет][тер], [о][час][тер], рідше - [о][час][мет], [о][іст][тер], [о][мет][іст]). Для статей з палеогеографічними об'єктами у назвах імовірне ширше використання компоненту [час], у тому числі, для 4-компонентних назв зі структурою [о][час][мет] [тер].

На відміну від дослідження 2017 року, складність об'єкту цього разу враховувалася. Якщо він окреслений кількома словами або словосполученнями, які описують ієрархічні і / або рівноправні зв'язки різних аспектів одного феномена або те саме між кількома феноменами, то це позначалося як [о*].

Результати

Як зазначалося вище, за 2021 рік в аналізованих виданнях було від 15 (“Геодинаміка”) до 76 дослідницьких статей (“Геофізичний журнал”), проте кількість статей з геоморфологічними та палеогеографічними об'єктами у назвах значно менша - від двох до п'яти на журнал, усього 17.

Детальне дослідження кількості статей, галузевої приналежності їхніх об'єктів та структури назв наведене у табл. 1.

Частка статей з геоморфологічними та палеогеографічними об'єктами у назвах максимальна у “Геодинаміці” - 20% (три статті з 15), у решті журналів - 47%. Якщо взяти весь масив публікацій у шести розглянутих журналах, а це 297 дослідницьких статті, - то 17 статей з геоморфологічними та палеогеографічними об'єктами у назвах становлять 6% річного обсягу.

Таблиця 1. Аналіз назв вибраних статей 2021 року з геоморфологічними та палеогеографічними об'єктами дослідження

З цих 17 статей десять містять у назві геоморфологічні об'єкти, сім - палеогеографічні.

Щодо домінуючих тем, то так чи інак торкаються зсувних процесів чотири статті, берегів - теж чотири; флювіальної геоморфології та антропогенного впливу - по три (є статті, де йдеться про зсуви на берегах чи про антропогенний вплив на русла рік, наприклад, тому сума статей більша десяти). У палеогеографічних публікаціях найчастіше фігурують лесово-ґрунтові розрізи (три статті зі семи) та різні аспекти палеомагнетизму (теж три). На 1-2-компонентні статті припадає 41% (сім статей). Цікавим є той факт, що усі три статті з 4-компонентною структурою назви палеогеографічні. Найпопулярнішою є дві структури - [о][тер] та [о][тер][мет] (тут складністю об'єкту та послідовністю елементів знехтувано), статей з такими структурами по шість.

Зауважимо, що вказівки на часовий проміжок, для якого проводилося дослідження (не “коли проводилися”!) часто зустрічається у статтях з палеогеографічними об'єктами в назвах (три статті зі семи), але жодного разу у статтях з геоморфологічними об'єктами. Також в одній статті авторами згадано виключно місцевий стратиграфічний таксон (лучичівська товща) без прив'язки до вищих геохроностратиграфічних одиниць (Едіакарій, як виявилося після додаткового пошуку інформації), тому тут компонент [час] не виділявся.

Складним виявився об'єкт в 11 з 17 статей (6 геоморфологічних і 5 палеогеографічних статей). Публікацій про історію досліджень у 2021 році в розглянутих журналах немає.

Обговорення і висновки

Порівняємо отримані результати про назви статей 2021 року з результатами про назви статей 2016 року, викладені у [6] (табл. 2).

Таблиця 2 Порівняльна характеристика компонентної структури назв статей

За п'ять років спостерігаємо зміни насамперед у зростанні частки геоморфологічних статей (чи статей з геоморфологічними об'єктами у назвах), які містять у назві вказівки на методи чи методику досліджень: 10 % у 2016 та 60% у 2021 році.

У 2021 році порівняно з 2016 зменшилася двічі частка 1-2-компонентних статей, тоді як частка статей з вказівкою на територію, у тому числі, з назвами річок, озер, морів тощо залишилася такою ж - 90 %.

Також не можна не підкреслити чималу частку публікацій про зсуви і зсувонебезпечність у 2021 році - 40 % (чотири статті з десяти тих, що містять у назві геоморфологічні об'єкти), тоді як у 2016 році у розглянутих українських виданнях статті про зсуви були відсутні, на відміну від закордонних і тоді, і тепер [6].

Якщо говорити про зростання частки статей з методикою у назві і з зсувами як об'єктом дослідження, то це велике позитивне зрушення, до якого ми закликали колег п'ять років тому, і залежно чи незалежно від цих закликів результат з'явився. Чому це важливо, демонструє рис. 2: станом на 06 квітня 2022 року три найбільш цитовані статті журналу “Geomorphology” стосуються зсувів, дві з них - водночас і методики досліджень [11]. Дуже схожа ситуація була у 2017 році, тільки інші статті та автори, однак про зсуви і методи їхнього дослідження.

Рис. 2. Скриншоти з рубрики найбільш цитованих статей станом на 06.04.2022 року на сайтах журналів “Geomorphology” (вгорі) та “Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology” (внизу) [11, 12].

Стосовно тематики палеогеографічних статей, то тут є суттєві відмінності публікацій в українських журналах і закордонних. На рис. 2 внизу бачимо, що три найбільш цитовані статті журналу “Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology” не стосуються четвертинного періоду, як це властиво тематиці чотирьох з семи статей українських видань. А от палеозою стосуються дві статті в першій трійці, та й у двадцятці лідерів цитувань цього найрейтинговішого палеогеографічного видання у світі їх чимало [12]. З вибраних нами семи статей з палеогеографічними об'єктами у назві лише одна вказує на палеозой.

Отже, аналіз такого простого формального показника, як назва статті в українських та закордонних наукових журналах 2021 року, показує суттєве наближення у порівнянні з 2016 роком тематики публікацій з окремих галузей наук про Землю до світових трендів, що не може не заохотити до подальшого розвитку вітчизняної науки.

геоморфологія назва публікація

1. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Геологія.

2. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія.»

3. Геодинаміка.

4. Геофізичний журнал.

5. Журнал з геології, географії та геоекології.

6. Колтун О.В. Назви географічних статей у науковій періодиці 2016 року: теми і структура. Наук. записки Сумського держ. пед. ун-ту імені А.С. Макаренка. Геогр. науки. Вип. 8. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2017. С. 179-186.

7. Колтун О.В. Вибрана наукова географічна періодика 2019 року: аналіз авторства статей. Наук. записки Сумського держ. пед. ун-ту імені А.С. Макаренка. Геогр. науки. 2020. Том 2. Вип. 1. C. 171-182.

8. Колтун О., Симчера І. Аналіз ключових слів і словосполучень геоморфологічних та палеогеографічних публікацій у вибраній науковій періодиці України 2019 року // Сучасний стан і перспективи розвитку геоморфології і палеогеографії в Україні. Тези доповідей Всеукр. наук.-практ. онлайн-конф., присвяченої 70-річчю кафедри геоморфології і палеогеографії (26-27 листопада 2020 р.). Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2020. С.71-72.

9. Реєстр наукових видань України.

10. Український географічний журнал.

11. Geomorphology. The most cited articles: web-site.

12. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. The most cited articles: web-site.

Размещено на Allbest.ru