"Dywertyment z wesolo uczonych ..." (1731) - перший надрукований в Україні навчальний посібник з географії

Пишучи посібник, автор використав головно твори італійських географів XVI-XVII ст., здебільшого членів Товариства Ісуса. Проігноровано праці німецьких, англійських, голландських авторів - протестантів, так само як й їхні найновіші географічні відкриття й досягнення. Недостатньо використано французькі географічні та картографічні джерела.

В посібнику зовсім немає термінів і визначень, навіть найпростіших, таких як “сторона світу". В розділах про Азію інформація частково дублюється. Чимало застарілих відомостей. Найновіші дані стосується 1697 р. (нагадаймо, ``Flos regnorum" Я. Древса латиною з'явилася 1706 р., переклад М. Потоцького надруковано в 1731 р.), однак більшість інформації наведено станом десь на першу половину XVII ст., доволі багато відомостей взято з джерел XVI ст. Втім, у XVII-XVIII ст. наявність застарілих відомостей у навчальних виданнях з географії була нормою. Популярні підручники й посібники перевидавали й використовували у школах без особливих змін 100 років і більше. Наприклад, “Geographia Generalis" Бернгарда Варена, надрукована вперше в 1650 р., в деяких країнах була шкільним підручником з географії до кінця XVIII ст.

Хоча Dywertyment" загалом доволі ґрунтовно, як на початок XVIII ст., описує країни світу, деяких регіонів в нього немає, інші описано недостатньо. Звичайно, зовсім немає ні Антарктиди, яку ще не було відкрито, ані невідомих полярних земель на півдні. “Білою плямою" є також Арктика, зокрема північні арктичні острови. Не згадано про Гренландію, хоча частину її узбережжя ще з часу відкриття острова вікінгами, часто розміщували на європейських географічних картах, а в XVI ст. її повторно відкрили португальці. Немає згадок про острів Ісландію, хоча в абзацах про Данію згадано розміщений на острові вулкан Гекла. Я. Древс пише, що невідомо, чи Азія з'єднується з Америкою, чи існує протока, тому що на час виходу першого латинського видання книги експедиція В. Берінга в 1728 р. ще не відбулася, а результати подорожей Семена Дежньова 1648 р. були не відомі. Дуже мало було достовірної інформації про внутрішні регіони Африки, Азії, Америки. Саме тому в Азії згадано т. зв. “Велику Татарію", а Китай описано як дві окремі держави, Катай (Катхай) і Сіна.

Немає відомостей про численні острови і архіпелаги в Тихому океані (їх тоді було відкрито ще небагато), невідомою залишалася Нова Зеландія. її хоча й відкрив у 1642 р. Абель Тасман, однак не описав. Не було відомо чи це невеликий острів, чи великий архіпелаг. Лише в 1769 р. Томас Кук нанесе на карту її берегову лінію. Чомусь не згадано Мадагаскар, Реюньйон і Маврикій, острови в Індійському океані, відомі європейцям ще з початку XVII ст.

Ймовірно через незнання внутрішніх регіонів Азії, Африки й Америки, не має інформації про найбільші річки (Амазонка, Конго, Міссісіпі, Нігер, Янцзи,Хуанхе). Тому, в учнів формувалося уявлення, що найбільшою річкою є Ганг, можливо через добре тоді вже відому європейцям величезну дельту Гангу й Брахмапутри. Так само не згадано великі озера, ані в Північній Америці, ані в Африці. Проте, можливо, в автора й не було наміру описувати детальніше гідрографію суходолу. Натомість морів й океанів Я. Древс згадує доволі багато.

Однак з їхніх назв стає зрозуміло, що тоді ще не було усталеного трактування термінів "океан" і "море", так само й загальноприйнятих назв морів. Автор згадує три океани - Орієнтальний або Гангезький, Китайський і Німецький, а також моря: Атлантичне, Середземне, Гадітанське (Гібралтарське) або Геркулеса, Сунд (Зунд), Балтійське, Льодове, Велике або Середземне, Магелланове, Перське, Евксінське, Каспійське.

Гори, загалом рельєф, вочевидь, автор також не мав наміру детальніше описувати. Адже в XVII - на початку XVIII ст. знання з геоморфології (так само, як і значна частина інших фізико-географічних фактів) стосувалися науки, яку називали "метеорологіка", її вивчали на філософських студіях як частину фізики.

У книзі мало місця відведено географії Речі Посполитої. Причина, мабуть, в тому, що для детальнішого її вивчення єзуїти використовували інші праці. Залучати додаткову географічну літературу, щоб вивчити особливості своєї Батьківщини, прямо рекомендували бібліографічні праці єзуїтських авторів, зокрема, довідник Антоніо Поссевіно "Вибрана бібліотека для навчальних цілей" ("Bibliotheca selecta de ratione studiornm") [39]. Його перше видання радило використовувати в навчанні в єзуїтських школах Речі Посполитої твори Мартіна Кромера (1512-1589) - польського гуманіста, історика-хроніста, географа, теолога, дипломата, теоретика музики, автора географічного опису Польщі й Литви написаного близько 1562 р. Книгу вперше надруковано без згоди автора в 1575 р. у Франкфурті на Майні [40]. Авторське ж видання з'явилося в 1577 р. латинською мовою у Кельні й Базелі, під назвою "Полонія або про положення, людність, звичаї, уряди та справи громадські Королівства Польського, дві книги" ("Polonia sive de situ, popolis, moribus, magistratibus et republica regni Polonici libri duo"), скорочена назва - "Полонія" [41]. Ще єзуїти радили вивчати "Трактат про дві Сарматії" ("Tractatus de duabus Sarmatiis") Матвія з Міхова, історично-географічний опис Східної Європи, яку названо Сарматією [42].

Дуже мало інформації в посібнику про сусідів речі Посполитої, зокрема Московію, зовсім нічого не пишеться про Угорщину, Туреччину, Семигороддя й Молдову. На наш погляд, їх вивчали разом з географією Речі Посполитої як її сусідів.

У книзі майже немає античної географії, хоча традиція поглиблено вивчати її тоді в Європі ще не минула. Зокрема, нічого не пишеться про Грецію, не має згадок про Карфаген, Константинополь і загалом Візантію, Фінікію, Крит,Кіпр, Давній Єгипет тощо. Однак в посібнику неодноразово використано латинські географічні назви, факти з праць грецьких і римських авторів. Річ у тім, що античну географію у латинських колегіумах також вивчали окремо, на заняттях з латинської й грецької мов, опановуючи праці давніх авторів. Зокрема, в класі поетики вивчали Гомера, легендарного поета, автора епічних поем "Іліада" й "Одіссея", "Записки про галльську війну" і "Записки про громадянську війну" Цезаря, "Про подвиги Олександра" Квінта Курція Руфа, "Історія від заснування Міста" Тіта Лівія [17]. У цих творах було достатньо інформації про античну географію Греції, Риму та сусідніх регіонів.

У посібнику привертає увагу часте використання терміну "королівство". Ним Я. Древс називає не лише європейські чи азіатські суверенні монархії, але й численні колонії чи залежні території в різних частинах світу. Річ у тім, що тоді до складу багатьох держав як васали входи найрізноманітніші території з різними ступенем автономії та обмеженим суверенітетом. Наприклад, численні "королівства" у Північній Африці, які в сучасній історіографії вважають частиною Османської імперії, насправді були майже цілком суверенними державами, їхній васальний зв'язок з Портою обмежувався визнанням духовної вищості турецького султана та виплатою щорічної данини. Колоніальні володіння Іспанії в Новому світі було поділено на т. зв. "віце-королівства". їхні правителі ("віце-королі", "генерал-губернатори") були намісниками іспанського короля й мали майже необмежену владу на територіях, якими керували. Тому Я. Древс усі ці політико-адміністративні одиниці також називає королівствами.

Дуже цікавою є політична карта Східної Європи. Я. Древс у посібнику цілком відійшов від птолемеївської традиції географічних найменувань. У нього немає "Сарматій" і "Скіфій", хоча ідеологія сарматизму на початку XVIII ст. все ще була дуже популярною в Речі Посполитій. Натомість є Смоленське і Київське князівства, які ще в XV ст. остаточно відійшли до Литви й були перетворені на воєводства, а також Казанське і Астраханське царства, територію яких захопила Московія в XVI ст.

Однак тут також є свої пояснення. У 1552 р., після взяття Казані московськими військами, Казанське ханство як незалежна держава перестало існувати, однак частина його території зберегла обмежений суверенітет й дійсно була відома до 1708 р. як "Казанське царство", васал Московії. На території Астраханського ханства, після приєднання в 1556 р. його до Москви, також ще довго існували політико-адміністративні утворення з різним ступенем суверенітету, зокрема, на час написання посібника це було Калмицьке ханство.

"Київське князівство" - так автор називає Гетьманщину. На початку XVII ст. вона все ще мала доволі високий ступінь автономії, включно з правом на дипломатичні стосунки з іншими державами. Тому, посібник формував уявлення в учнів про те, що Гетьманщина - це окремий край, хоча й у складі Московії. Причому, опис Київського князівства хоча й короткий, але цілком позитивний - адже тут є "Руська академія, великі підземні печери й багато храмів". Негативних закидів щодо православних немає.

Смоленське князівство ще в 1404 р. остаточно завоювали литовці. Далі за його територію постійно точилася боротьба між Литвою (згодом Річчю Посполитою) і Москвою. Зрештою, після "Вічного миру" 1686 р., вона відійшла до Московії. Однак Річ Посполита остаточно не змирилася з цією втратою, у ній номінально урядові посади Смоленського воєводства існували аж до 1793 р. Можливо саме тому Я. Древс залишив у своєму посібнику окреме "Смоленське князівство" у складі Московії.

Традиційно для більшості європейських географічних видань і карт того часу в посібнику "Dywertyment..." згадано дві Татарії, Малу й Велику. Мала або Європейська Татарія - це Кримське ханство, воно хоч було васалом турецького султана, однак мало високий ступінь суверенітету, мало своїх васалів. Велика Татарія - це колишні азіатські землі Золотої Орди, яка припинила своє існування на початку XVI ст. У XVIII ст. в Європі все ще погано знали політичну карту величезної за площею Центральної Азії, численні "ханства" й "орди", які там існували. Все це вони називали "Велика Татарія".

Якщо оминути релігійні сюжети з описом чудес і див, використання яких було тоді нормою, в посібнику немає якихось зовсім фантастичних, зовсім сумнівних і нереалістичних відомостей, як це часто траплялося в географічних й космографічних працях європейських авторів, що виходили в XVI-XVII ст.

Пишучи про дива у різних країнах (як наприклад, міст "на якому 10 тис. голів худоби пасеться" і "річка, що плине над мостом" в Іспанії), Я. Древс найчастіше лише образно розповідає про дійсно існуючі природні чи культурні об'єкти.

Винятків було лише декілька, зокрема, згадка про довжелезну змію в озері у Швеції, однак й вона сприймається радше як переказ чуток, поширених серед місцевого населення, а не як встановлений факт.

За рівнем достовірності наведеної інформації "Dywertyment" вигідно відрізняється від деяких інших видань, які в XVII ст. виходили у Львові. Зокрема, в 1745-1746 рр. в друкарні П. Гольчевського з'явився твір в двох томах "Нові Атени або Академія наповнена всякою мудрістю" ("Nowe Ateny albo Akademia wszelkiej scjencji pelna") [43], автором якого був Бенедикт Хмельовський (17001763) - римо-католицький священик і письменник, родом з Волині. Автор, у міру своїх можливостей, намагався неупереджено, подекуди й критично, розповісти про різноманітні явища природи, події та факти з різних галузей людської діяльності.

Однак у книзі є дуже дивні й смішні речі: розповідається про драконів, яких "вбити важко, але потрібно намагатися", про отруйних тигрів, півнів із зміїними хвостами, вміщено поради як розпізнавати відьом, їхні чари тощо. Книга набула популярності, в 1754-1756 рр., у друкарні єзуїтів у Львові з'явилися друге, значно доповнене її видання, високого рівня поліграфії в чотирьох томах [44]. Далі, в другій половині XVIII ст. її перевидавали кільканадцять разів, найчастіше у Львові та Кракові [15].

Деякі науковці вважають "Нові Атени" Б. Хмельовського яскравим взірцем невігластва і відсталості духівництва Речі Посполитої у XVIII ст., свідченням поширеності різноманітних забобонів і застарілих уявлень в середовищі викладачів і учнів єзуїтських колегіумів і католицьких семінарій. Адже автор навчався в єзуїтській академії Львова (171 5-1721 рр., тоді, коли М. Потоцький), а потім в семінарії при міській катедрі [45]. Однак зі змісту “Dywertymentu" бачимо, що принаймні географії єзуїти у Львові в цей час вчили загалом реалістично, без нісенітниць, хоча й наводили дещо застарілу інформацію.

Висновки

У першій третині XVIII ст. в Речі Посполитій, і також в розташованих на українських землях освітніх закладах, зросла популярність географічних знань.

В деяких латинських колегіумах, в межах курсів поетики або риторики, географію почали викладати ще не як самостійну дисципліну, однак уже як окремий великий розділ.

Саме такі зміни, ймовірно, відбулися в академії єзуїтів у Львові, одному з провідних освітніх закладів Речі Посполитої. Це підтверджує публікація в 1731 р. у місцевій друкарні Товариства Ісуса навчального посібника з географії "Dywertyment z wesolo uczonych ..." перекладу польською мовою книги "Flos regnorum" Яна Древса, польського освітянина- єзуїта, німця за походженням.

Переклав твір Микола Потоцький, польсько - український магнат, відома постать в історії Речі Посполитої у XVIII ст. Він зробив це орієнтовно в 1721 р., будучи учнем класу риторики.

У посібнику коротко описано частини світу з поділом на регіони і держави ("королівства").

Розповідається про географічне положення і розміри різних держав, їхній територіальний устрій, перелічено головні міста, острови, моря, наведено коротку інформацію про особливості господарства, чисельність населення тощо.

Аналіз змісту посібника дає підстави вважати, що загалом він виконував свою функцію - формування в учня географічної картини світу, хоча вона й була спрощеною, застарілою, іноді помилковою, з врахуванням стану розвитку на початку XVIII ст. географії як науки. Дуже важливою у книзі була релігійна складова - учня виховували вірним католиком, пропагувалася діяльність Товариства Ісуса, формувалося нетолерантне ставлення до інших конфесій, особливо протестантів і язичників.

"Dywertyment..." є найранішим з відомих на сьогодні навчальних посібників з географії, надрукованих на українських землях, узагалі - першою друкованою в Україні географічною книгою. Посібник є цікавим і важливим джерелом не лише з історії географії й географічної освіти в Україні, але й з історичної географії світу XVI-XVII ст.

Список використаних джерел

[1] Augustowska, K. (1963). Uwagi o poczptkach geografii w szkoiach XVIII wieku w Polsce. Zeszyty geograficzne WSP w Gdansku, 5/6, 215-220.

[2] Lipko, S. (1973). Nauczanie geografii w okresie Komisji Edukacji Narodowej. Warszawa, PZWS.

[3] Lipko, S. (1966). Podrpczniki geografii w szkoiach polskich XVIII wieku. Rozprawyz Dziejow Oswiaty, 9, 3-33.

[4] Puchowski, K. (1999). Edukacja historyczna w jezuickich kolegiach Rzeczypospolitej, 1565-1773. Gdansk: W-wo Uniwersytetu Gdanskiego.

[5] Puchowski, K. (1993). Edukacja historyczno-geograficzna w kolegiach pijarskich i jezuickich w I. Rzeczypospolitej. Wkiad pijarow do nauki i kultury w Polsce XVII - XIX w., pod red. I. Stasiewicz-Jasiukowej (s. 477-486). Warszawa-Krakow.

[6] Bednarski, S. (1933). Upadek i odrodzenie szkoi jezuickich w Polsce : studjum z dziejow kultury i szkolnictwa polskiego. Krakow.

[7] Grzebien, L. (1996). Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 15641995. Krakow, Wydziai Filozoficzny Towarzystwa Jezusowego, Instytut Kultury Religijnej, w-wo WAM. Retrieved from: http://jezuici.krakow.pl/bibl/enc.htm/

[8] Лозинський, Р. (2022). Андрій Філіпецький - професор поетики і географії Львівської академії єзуїтів у 1753-1754 рр. (перша згадка про викладача географії у Львові). InterConf, 95, 443-461. doi: 10.51582/interconf.19-20.01.2022.046. Available at: https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/interconf/article/view/18079/

[9] Лозинський, Р. (2020). Людвік Гошовський - спостерігач з астрономії та географії у Львівській академії єзуїтів у 1768/1769 н. р. Сучасні проблеми розвитку природничої географії України (c. 84-88). Вилучено з: https://vspu.edu.ua/science/art/a208.pdf

[10] Лозинський, Р. (2020). Метеорологіка у Львівському колегіумі єзуїтів у XVII ст. Географія, картографія, географічна освіта: історія, методологія, практика (с. 6671). Чернівці: Вид.-полігр. під-во "МІСТО". Вилучено з:http://geo.chnu.edu.Ua/res//geo/1/konfer/tezu%2007-09.05.2020.pdf

[11] Швець, Н. (2010). Репертуар навчальної літератури для гуманітарних студій видавництва Львівського єзуїтського колегіуму. Наук. праці Націон. б-ки України ім. В. І. Вернадського, 28, 318-341.

[12] Зарічна, І. (2009). Форми, методи і засоби навчання математики в єзуїтських колегіях в XVII ст. : (на прикладі Львівської єзуїтської колегії. Історико-педагогічний альманах : збірник, 2, 45-51.

[13] Кметь, В. (2016). Історичні студії у Львівській єзуїтській академії (1661-1773). Київська Академія, 13, 173-203.

[14] Соколов, В. (2016). Книга з астрономії та поширення астрономічних знань в Україні у XVIII столітті. Українське небо 2 : студії над історією астрономії в Україні : зб. наук. праць;упоряд. та заг. ред. О. Л. Петрук (с. 608-647). Львів. Вилучено з: http://www.iapmm.lviv.ua/12/ukr_sky/ukr_sky-2/data/608-647.pdf

[15] Elektroniczna Baza Bibliografii Estreichera. (2022). Retrieved from: https://www.estreicher.uj.edu.pl/home/

[16] Запаско, Я. П. & Ісаєвич, Я. Д. (1981-1984). Пам'ятки книжкового мистецтва : каталог стародруків, виданих на Україні, в 2-х кн., 3-х ч. Львів : Вид-во при Львівському ун-ті.

[17] Ratio Studiorum (2016). Ratio Studiorum. Уклад студій Товариства Ісусового. Система єзуїтської освіти : пер. Р. Паранько, А. Маслюха. Львів : Свічадо.

[18] Drews, J. (1706). Flos regnorum seu compendiosa Poloniae orbispue totius descriptio raritates eius praecipaus, et supetias litterarias continens... Brunsbergae 1706.

[19] Drews,J. (1744). Wybor krolestw abo krotkie opisanie czterech swiata czpsci Afryki Ameryki Azyi y Europy, przedniejszych takze Krolestw y Prowincyi, zamykaipce sip w nich osobliwosci wyrazaipcy. Kalisz: w Drukarni Coll. Soc. Jesu.

[20] Drews, J. (1684). Methodus peregrinationis menstruae Marianae ad imagines Deiparae Virginis, per ditiones Regni Polonae et M. Ducatus Lituaniae miraculis celebriores, pro publicis privatisque necessitatibus sine fatigatione, fructuose tamen, instituendae / proposita a p. loanne Dreuis Societatis lesu, anno M. DC. LXXXIV.. Vilnae: Typis Academicis.

[21] Drews, J. (1701). Districtiones itinerantium piae, iucundae, eruditum cum valido praesidio divorum caelitum et elencho itnerum ad praecipua loca orbis terrarum, suppenditaepiss curiosis viatoribus..., Brunsbergae, typis Soc. Jesu.

[22] Drews, J. (1731). Dywertyment z wesoio uczonych po iaCinie opisanych, od W. X. Jana Drewsa Societatis Jesu dystrakcyi pozytecznp rozrywkp odprawiony y dyskursem polskim opowiedziany przez Mikoiaja Potockiego Woiewodzica Beizkiego Starostp Kaniowskiego w szkoiach lwowskich Sociatatis Jesu Retoryki Audytora. We Lwowie w drukarni Collegium Soc: Jesu.

[23] Свенцицкий. И. С. (1905). Описание иноязычных и новейших карпаторусских рукописей библиотеки "Народного Дома" во Львове, сост. И. С. Свенцицкий. Львов : Ставропиг. тип.

[24] Лозинський, Р. (2005). Етнічний склад населення Львова (у контексті суспільного розвитку Галичини) : моногр. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка.

[25] tuszczak, G. (2010). Nauczyciele i wychowawcy szkoi jezuickich we Lwowie 1608-1773. Krakow: Wyd. WAM.

[26] Potocki, M. (1731). Sukcessya Xipzpt y Krolow Polskich Z partykularnemi Rewolucyami, z tacinskiego Jpzyka na Oyczysty, Przy pierwszych miodego Wieku Exercytacyach, Krotkim opisaniem Zkompendiowana. Przez Mikoiaia Potockiego Woiewodzica Beizkiego [...]. We Lwowie w Drukarni Soc. Jesu.

[27] Catalogus (1790). Catalogus librorum qui praeter copiam varii argumenti et idiomatis permultos etiam polonice scriptos continet, quorum publica auctio die XI Januarii et sequentibus 1790. In aedibus Universitatis Leopoliensis instituenda. Leopoli J. T. Piller impressit.

[28] Ціборовська-Римарович, І. (1998). Видання друкарень, що діяли в українських землях у XVI-XVIII ст., у бібліотеці Вишневецького замку, Бібліотечний вісник, 6, 12-15.

[29] Ціборовська-Римарович, І. (1999). Щодо колекції Ф. Мікошевського НБУВ (видання друкарень, що діяли в українських землях у XVI-XVIII ст.) Бібліотечний вісник, 2, 21 -24.

[30] Polona (2022). Retrieved from: https://polona.pl/item/dywertyment-z-wesolo-uczonych- po-lacinie-opisanych,MTI1 NjE0MDI4/4/#info:metadata

[31] Schnayder, J. (1828). Czasopism Naukowy Ksipgozbioru Publicznego im. Ossolinskich, 1 (2), 161-162.

[32] Zielinska, Z. (1984). Potocki Mikolaj Bazyli h. Pilawa (1706?-1782). [w:] Polski Slownik Biograficzny, t. XXVIII (s. 113-115). Wroclaw - Warszawa - Krakow - Gdansk - todz : Zaklad Narodowy imienia Ossolinskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk.

[33] Botero, G. (1595). Relationi universali di Giovanni Botero benese, divise in tre partii, Vicenza: Giorgio Greco.

[34] Botero, G. (1613). Relatie powszechne abo: nowiny pospolite Iana Botera Benesiusa. Rozlozone na pipe Czpsci. Z Wloskiego na Polski ipzyk dla uciechy rozmaitego stanu ludzi, y nabycia wiadomosci o wszystkim prawie w pospolitosci, [...], Krakow, w drukarni Mikolaia Loba.

[35] Botero, G. (1659). Theatrum swiata wszystkiego, na ktorem Europa, Asia, Afryka i Ameryka, takze narodow, krajow, miast, nacyj obyczaje, bogactwa i insze przymioty sp wystawione. Po wlosku naprzod przez Jana Botera Benesiusa opisane..., Krakow.

[36] Riccioli, G. B. (1661). Geographiae et hydrographiae reformatae libri duodecim. Bononiae: Haeredis Victorij Benatij.

[37] World population (2023). Wikipedia. Retrieved from: https://en.wikipedia.org/wiki/World_population

[38] Adrichem, C. (1590). Theatrum Terrae Sanctae et Biblicarum Historiarum. Mylius Officina Birckmannica, Coloniae Agrippinae.

[39] Possevino, A. (1593). Bibliotheca selecta de ratione studiorum in Historia, In Disciplinis, in salute omnium procuranda. Rome: Typographia Apostolica Vaticana.

[40] Вирський, Д. (2008). Україна в перших "полоніях" (країнознавчі видання Я. А. Красіньського та М. Кромера про українські землі). Регіональна історія України, 2, 201-214.

[41] Cromer, M. (1577). Polonia Sive De Situ, Populis, Moribus, Magistratibus, Et Republica regni Polonici libri duo Authore Martino Cromero [...] ; Adiuncta est Sacerdotis cuiusda [m] Poloni ad lectorem adomonitiom, de Silesiorum novis annalibus Coloniae. Koln, Cholinus, Maternus.

[42] Mechovia, M. (1517). Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana et de contentis in eis. Cracoviae: impr. opera et impens. Jo. Haller.

[43] Chmielowski, B. (1745-1746). Nowe Ateny albo Akademia wszelkiej scjencji pelna, na rozne tytuly jak na classes podzielona [...] przez xipdza Benedykta Chmielowskiego dziekana rohatynskiego, firlejowskiego, podkamienieckiego pasterza. Т. 1-2, We Lwowie : W Drukarni Pawla lozefa Golczewskiego.

[44] Chmielowski, B. (1754-1756) Nowe Ateny albo Akademia wszelkiej scjencji pelna, na rozne tytuly jak na classes podzielona [...] przez xipdza Benedykta Chmielowskiego dziekana rohatynskiego, firlejowskiego, podkamienieckiego pasterza. Т. 1-4. [Lwow] : Druk. collegii Leopoliensis societatis Jesu.

[45] Paszynski, W. (2015). Ksipdz Benedykt Chmielowski - zycie i dzielo Diogenesa firlejowskiego, Nasza Przeszlosc, 2015/2, 124, 105-136.

Размещено на Allbest.ru