Взаємодія музики композитора Ігоря Поклада з озвученим словом і шумами в радіоспектаклі "Таня" як приклад вдалого драматургічного прийому

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Взаємодія музики композитора Ігоря Поклада з озвученим словом і шумами в радіоспектаклі «Таня» як приклад вдалого драматургічного прийому

Колосок Вадим, режисер та ведучий програм Українського радіо, аспірант

Радіоспектаклі, створені впродовж другої половини ХХ та першої чверті ХХІ століть працівниками Українського радіо, як правило, вирізняє натхненна акторська робота, високий професіоналізм режисерів і непересічна особистість композиторів, які часто ставали повноцінними «співтворцями» кінцевого ефірного продукту.

Радіоспектакль «Таня» було поставлено у 1973 році за однойменною п'єсою драматурга Олексія Арбузова (1908-1986) в українському перекладі І. Куниці. Жанр спектаклю - психологічна драма, основа сюжетної лінії - «щоденникові замальовки». Режисер-постановник Михайло Резнікович, який заслужено вважається майстром театральної режисури, на наш погляд, бездоганно допоміг виконавцям передати внутрішній драматизм твору, а головну роль у виставі виконала талановита актриса Ада Роговцева.

Музика до спектаклю належить відомому українському митцю Ігорю Покладу. Композиторська музична партитура вистави складається з 4 фрагментів («Сторінки», «Пісня Тані», «Таня грає», «Фінал», що фактично є розширеним варіантом теми «Сторінки»). Зауважимо, що деякі з цих фрагментів використано у спектаклі з певними відмінностями від «чистого», оригінального фонозапису (зокрема, «Сторінки» загалом звучать 8 разів, щоразу з деякими змінами, про які йтиметься далі; «Пісня Тані», відповідно сюжету, обривається посеред виконання - виконавиці стає недобре). Окрім авторської музики І. Поклада, творча бригада радіовистави використала кілька фрагментів інших музичних творів - фрагмент фортепіанної «Балади» Ф. Шопена; стилізацію звучання музичної шкатулки; марш у виконанні оркестру, що нібито звучить з рад іоприймача; колискову пісню, яку головна героїня a cappella співає для свого маленького сина.

Український дослідник особливостей радіотеатру А. Близнюк виокремлює формоутворювальну та композиційну функції музики у радіоп'єсі: до формоутворювальної він відносить музичну «шапку» (характерні звукові фрази для впізнавання п'єси в ефірі); розбивку між фразами в монолозі чи діалозі; звукову декорацію, що допомагає уявити місце дії чи характеризує історичну обстановку; звуковий фон, що підкреслює ритм звучання мовного тексту; передачу звукової атмосфери, що допомагає авторові описати ситуацію, стан героя, а слухачу уявити їх; визначення темпу та ритму текстових уривків, що створюються з урахуванням музичного супроводу; художній засіб для створення цілісного звукового образу. Композиційна, на його думку - обрамлення тексту (його початку і кінця) однією музичною фразою, фрагментом музичного твору, уривком пісні - створює єдину музичну тему, що виражає ставлення автора до події, героїв. Як вважає А. Близнюк, музика може поєднувати різні часові й просторові відрізки й навіть бути композиційним стрижнем всієї п'єси [1, 128]. радіо композиційний спектакль сюжетний

У радіоспектаклі «Таня» музичні фрагменти виконують чимало з вищезазначених функцій - вони є частиною композиційного рішення (вступ перед кожним наступним епізодом і роздум наприкінці твору); емоційно допомагають слухачам пережити психологічні моменти й непрості життєві обставини, у які потрапляють герої; характеризують історичну обстановку, є «звуковою декорацією» - зокрема, марш, що нібито звучить по радіо у день 7 листопада (колишнє свято «Жовтневої революції» в СРСР); формують драматургію твору - тема «сторінок» перед кожним епізодом переносить слухачів у часі, вона ж фактично виступає драматургічним завершенням твору, адже автор сюжетної лінії пропонує слухачам самим «дописати» в уяві, якими будуть подальші стосунки героїв, тож допомогти слухачеві зробити вибір на користь позитивного майбутнього творці радіоспектаклю довіряють саме музиці композитора І. Поклада, якою завершується радіовистава.

Науковці традиційно поділяють музику, що звучить у радіовиставах, на внутрішньокадрову (вона є частиною сюжетної лінії) та закадрову (ту, про яку герої не здогадуються). У радіоспектаклі «Таня» майже усі музичні фрагменти органічно введено у внутрішньокадрову дію вистави. Зокрема, головна героїня, Таня, згідно сюжетної лінії виконує на фортепіано улюблений музичний фрагмент своєї мами, в подальшому двічі знову музикує на цьому інструменті (в міській квартирі та у далекому селищі) імпровізацію, всередину якої композитор І. Поклад, очевидно, навмисно, щоб підкреслити хвилювання героїні, «вставив» уповільнення з нібито процесом «пошуку» потрібної гармонічної акордової фактури.

«Внутрішньокадровість» єдиної у радіовиставі пісні героїні (написаної у стилістиці, близькій до українського романсу) підкреслено її інструментуванням: у першому куплеті голосу акомпанує лише фортепіано (нагадаю, за сюжетом відбувається домашнє музикування), а вже з другого куплету поступово починають «підключатися» різні групи інструментів оркестру. До речі, в фондовій фонотеці Українського радіо збережено три різні дублі запису пісні актрисою Адою Роговцевою з симфонічним оркестром Українського телебачення і радіо під керуванням Вадима Гнєдаша: два українською, і один російською мовою (текст віршів обома мовами належать поетові Юрію Рибчинському).

Вже згадувана основна музична тема вистави - «сторінки» - є невеликою за розміром фортепіанною композицією, що звучить лише 18 секунд. Спочатку вона позиціонується для слухачів як позакадрова, адже з'єднує між собою начебто окремі щоденникові записи головної героїні. Але саме завдяки взаємодії музики з озвученим словом «тема сторінок» починає набувати нового значення - щоразу по-іншому інтонаційно, в іншу мить відносно цієї фортепіанної композиції, Таня вимовляє дату чергового щоденникового запису, і музика разом зі станом героїні змінюється, «олюднюється», немовби «оживає». Трансформація образу «теми сторінок» триває й надалі: саме ця мелодія супроводжує емоційне звернення Тані (на той момент матері -одиначки) до свого маленького сина, який хворіє й будь-якої миті може померти, а потім ця ж музика з'являється одночасно із завиваннями завірюхи, коли непритомну героїню знаходять після важкого лижного переходу у хурделицю заради спасіння дитини, як потім з'ясовується, її колишнього чоловіка (момент певного «порушення інерції», коли нібито закадрова музика «сторінок» переплітається з внутрішньокадровим шумом вітру). Отже, саме за рахунок взаємопоєднання щоразу незмінного фонозапису «теми сторінок» зі змінними компонентами (озвученим словом та шумами) досягається яскравий ефект реагування музики на зміну внутрішнього стану героїні.

Драматургом О. Арбузовим була задумана певна сюжетна «рамка» спектаклю (перша сцена відбувається 14 листопада, напередодні річниці першого знайомства головних героїв Тані і Германа, розв'язка стається 15 листопада, за 4 роки). Але не менш важливою за «сюжетну рамку» стає «рамка музична» - лейттема «сторінок», яка, повторюючись, ще й інтонаційно поєднується з іншими музичними темами. Ті ж самі мелодичні звороти є у номері «Таня грає», вони ж виявляють себе у пісні головної героїні, звершує спектакль побудований на тій же інтонації «Фінал». Так «тема сторінок» поступово стає музичною лейттемою радіовистави і його героїні, а музика І. Поклада до спектаклю «Таня» набуває значення «музичного стрижня» усієї радіопостановки.

Література

1. Близнюк А. С. Радіоп'єса. Специфіка, виразні засоби, жанри. Вісник Житомирського державного університету ім. І. Франка. Житомир : ЖДУ, 2006. Вип. 30. С. 127-130.

Размещено на Allbest.ru