Трансформаційні процеси в ЗМІ. Об’єктивна та суб’єктивна позиція автора як критерій до визначення жанру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформаційні процеси в ЗМІ. Об'єктивна та суб'єктивна позиція автора як критерій до визначення жанру

(Дніпренко Н.К., Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого)

Вступ

Історія українського телебачення розпочинається з 1939 року. [1]. Досить поважний вік. Але за цей довгий час українську науку про медіа так і не створили. Є громадські організації, є досвід мовлення різних форм, є інститути, де навчають різним медійним професіям. В наших ВНЗ навчають теоретиків театру, кіно, культури, мистецтва, це театрознавці, кінознавці, мистецтвознавці, культурологи, а от спеціальності телезнавця або знавця нових медіа, ще не запроваджено. Я не говорю про окремих фахівців, які цікавляться та вивчають цей напрямок. Я говорю про державні спеціальності та інститути. Причини цього явища залишимо за межами нашого дослідження зупинимося на констатації факту.

Термінологічна визначеність є надзвичайно важливою на думку автора. Це те, з чого має стартувати професійний діалог про розвиток та місце медіа у суспільстві.

Тому для початку автор надасть своє бачення специфічних відмінностей та визначить основні терміни ЗМІ, ЗМК та медіа. Досить в загальних рисах накреслить процес трансформації ЗМІ в ЗМК та медіа та зупиниться на позиції автора твору, яка, на думку автора, є вирішальною при формуванні діалогу з аудиторією. Також автор визначить пріоритетні питання для подальших досліджень в медіа науці.

Виклад основного матеріалу

Автор пропонує розглянути терміни, що найчастіше вживаються та потребують етимологічного визначення. ЗМІ, ЗМК та медіа. Які принципові відмінності між ними, які з них синоніми. Почнемо із ЗМІ.

Засоби масової інформації відтворюють суб'єктно- об 'єктні відносини між центрами народження дискурсу (влада, бізнес, автори наративу) та їх споживачем (глядачем, слухачем, читачем). Можна сказати, що у випадку засобів масової інформації ми маємо вертикальні потоки інформації зверху вниз, бо такі інформаційні потоки від влади до народу існують без зворотних зв'язків. Маємо також зазначити, що назва «засіб» (тобто технічне та технологічне знаряддя) масового інформування характерно саме для тоталітарного суспільства. Тільки в такому суспільстві преса виконує роль, не самостійного суб'єкта діалогу, а знаряддя примусу та впливу.

Засоби масової комунікації відрізняються горизонтальними інформаційними пот оками, суб'єкт но-суб'єкт ними відносинами із споживачем. Які характеризуються рівними партнерськими відносинами зі зворотнім зв'язком. ЗМК на відміну від ЗМІ починає виконувати роль самостійного суб'єкта в суспільстві на шляху до демократії. Однак залишок в терміні рудимента слова «засіб», на переконання автора, не відповідає вимогам часу, це є залишок від тоталітарної епохи, коли функціонували ЗМІ, які реально були засобом та інструментом пропаганди. Отже вживання такого терміну, що містить поняття «засіб», засвідчує, що суспільство в якому функціонують ЗМК тільки стають на шлях демократії.

Масмедіа - це горизонтальні потоки обміну інформацією у суспільстві із зворотнім зв 'язком та суб 'єктно-суб'єктними відносинами, що функціонують в демократичному суспільстві. Масмедіа, на думку автора, є синонім засобу масової комунікації ЗМК. Поняття медіа означає посередник, масмедіа (mass media) - масового посередника, саме таку функцію і виконують ЗМК у суспільстві. Це посередник між владою та народом.

В умовах розвинутого та такого, що розвивається, громадянського суспільства масмедіа стає самостійним суспільним суб' єктом та бере від влади, а та їй делегує, певні повноваження, щоб виступати представником інтересів демосу, здійснювати контроль над діями влади тощо. Тому в демократичних суспільствах медіа називають «четвертою владою» та «сторожовим псом демократії». Бо медіа виконують контрольні функції за дотримання демократичних стандартів в суспільстві. Більше того, функціонування масмедіа укріплює демократію та сприяє розвитку громадянського суспільства. змі медіа синонім термін

В умовах різкого скорочення друкованої преси вся увага спрямована на телебачення, радіо та інтернет. Треба зауважити, що запровадження суспільного чи громадського теле та радіомовлення, хоч і є безумовно крок в бік демократії, але ще не гарантує автоматично демократичного мовлення.

Як проміжний висновок зазначимо, що найголовнішим завданням демократичного суспільства є забезпечення зворотного зв'язку в суспільному діалозі, свободи слова шляхом вироблення правових, економічних і технологічних засад для виявлення плюралізму поглядів, вільного висловлення думок, а для того необхідно створити відповідну модель рівних суспільних комунікацій, що можуть забезпечити лише ЗМК.

Так, запропонувавши вище чотири критерії для розгляду обміну інформацією у суспільстві, автор робить висновки та стверджує, що ми є свідками чіткої тенденцію змін та переходу від ЗМІ до ЗМК та медіа. Тобто на прикладі історії становлення медіа в Україні ми можемо побачити процес переходу ЗМІ в ЗМК. Автор вважає ключовий етап цього переходу припадає на кінець 90-тих та початок 2000 років, коли українські ЗМІ перестали підпорядковуватися вказівкам від державних органів та почали поступово виборювали свою самостійність. Показовим елементом суспільних ключових змін стало явище «темників». Сам термін пішов від списків тем, які влада того часу спускала для висвітлення. Однак слово відразу набуло негативного «темного» змісту та суспільного резонансу, що свідчило про готовність українських медіа до боротьби за незалежність. Сам автор у 2003 перейшов з роботи на телебаченні до владних структур та може завірити, що вже починаючи з цього періоду в практиці влади використовувати «темники» чи прямі вказівки для преси стало неприпустимим.

Отже українські медіа встали на шлях трансформації і переходу до функціонування в новому типі суспільства - демократичному. Але процес цей довгий і навіть зараз ще не закінчився. Багато демократичних медійних завдань потребують вирішення.

І першим питанням, яке, на думку автора, є вирішальним при формуванні діалогу з аудиторією - є базова позиція автора твору, яка в кінці кінців і зумовить сприйняття продукту (твору) споживачем (глядачем, слухачем, читачем).

Цей же принцип вирізняє мистецтво від інформування.

Та в інформаційному мовленні теж розрізняють принципово два різні підходи до подання інформації: з мінімізованим суб' єктним відтворенням, відображенням - позиції загалу, відсторонені (мовлення від держави, суспільства) та максимальним суб'єктивним поглядом (авторським, від самого суб'єкта), така інформація виробляється у мистецьких творах.

Автор спробує систематизувати вироблення інформації у різних жанрах та видах відповідно до зміни позиції.

Перше. Твір мистецтва не ставить перед собою мету проінформувати про незалежну від нього «третю сторону». Митець завжди свідомо пропонує суб 'єктивне, тобто «необ'єктивне» авторське бачення. Це завжди буде, його ракурс оцінки навколишнього світу, подій, явищ. Більше того, чим цей погляд буде більш неординарний, несподіваний, незвичний - тим краще для мистецтва.

Мистецький твір завжди є актом комунікації, бо передбачає в іншому суб'єкта. Глядач, слухач, читач - невід'ємний учасник (компонент) мистецького твору [2.] Бо автор спрямовує саме йому свій твір. Для іншого споживача твір буде інший. Для різної аудиторії автор буде на однакову тему говорити по-різному. Наприклад, для дитячого садочка це буде один твір, а для науковців інший.

Інформаційний жанр передбачає інший підхід. Слід зазначити, що в сучасному демократичному світі існує стандарт у поданні інформації, що передбачає максимальне звільнення від суб'єктивних поглядів, тобто постає вимога максимальної об'єктивності. Однак, треба зауважити, що ще в жодній інформаційній передачі такого не було досягнуто, бо в принципі цього досягнути неможливо, але необхідно намагатися. Така вимога жанру інформаційного мовлення.

Існує стандарт щодо подання інформації в жанрі новин без коментарю та тлумачення. В той самий час, щоб компенсувати таку загальність та забезпечити плюралізм думок, пропонують надавати різні точки зору на одну проблему, факт або явище. До того, чим канал демократичніший та працює за стандартами, тим обрання персон для презентації різних точок зору стане науково осмисленим та системним, не випадковий.

Новини, як інформаційний жанр без коментарів є на сьогодні максимально об'єктивним, зараз ми говоримо про теорію, а не різні порушення на практиці різними не доброчесними ЗМІ чи ЗМК. Ми з вами, звичайно, бачили і коментарі до фактів, але це вже інший жанр - аналітичний і він лежить на шкалі в бік суб'єктивного мовлення.

Вимога щодо «голих фактів» без коментарів та суб'єктивних оцінок функціонально реалізовується на рівні інформаційних агентств, де подається факт як він є”. На рівні ЗМІ чи ЗМК відбувається неминуче нашарування суб'єктивних оцінок. Так ракурс зйомки надає оператор, монтажні поєднання, скорочення, обробка кольору та звуку, накладання шумів чи музики додає режисер, оціночні інтонації ведучого або диктора надають суб'єктивної інтерпретації. Включення тексту (аудіовізуального, друкованого тощо) в інший більший текст (передачу, журнал, канал) означає додавання до нього контекстного звучання, тобто смислів від контексту. Отже нашарування до тексту полісемантичних нових змістів є невід'ємною частиною реального функціонування інформації - це необхідно враховувати при висуванні вимоги «об'єктивності» до ЗМІ чи ЗМК. Абсолютна об'єктивність по своїй природі просто неможлива. Водночас необхідно намагатися в інформаційному жанрі мінімізувати суб'єктивний підхід.

Цілком протилежна ситуація складається в тоталітарних (різновиді замкнених) суспільствах. Тут превалювання “головного» суб'єкта означає «вертикальну» побудову організації інформаційних потоків, де влада виступає своєрідним центром (щодо якого все інше й усі інші перетворюються на похідні й залежні об'єкти), на який орієнтовані всі інформаційні потоки. У такій структурі можливо існування лише одного центру дискурсу, однієї можливої точки зору і бачення світу. З однієї позиції, формується наратив, а все, що інтерпретується за його межами, немає права на існування. Згадаймо лише широко відомий вислів Г.В.Ф. Гегеля: «Якщо факт не узгоджується з дійсністю, тим гірше для факту» [3].

Радянська журналістика породила феномен такої квазі- об'єктивної інформації, де відбувається збіг джерела тексту й контексту, що відповідає загальному принципу монологізму й уніфікації, яка не лише не передбачає включення тексту в різноманітні контексти, а й самий контекст «включає» в текст. Затверджений традицією клішований спосіб організації тексту і є його єдино можливим і єдино легітимним контекстом. Варто в цьому зв'язку принаймні нагадати типову, всім відому форму- кліше подання інформації про факт, скажімо, диктор говорить про переговори політичних діячів двох країн: «Зустріч пройшла в теплій і дружній атмосфері». Однак реальність має варіативний характер, а при такому кліше це з факту-тексту випадає. І не через злу волю того, хто свавільно захотів позбавити громадськість певної інформації, а через те, що варіативність майбутнього не може бути узгоджена з монологічністю єдиного контексту в тоталітарному суспільстві. В цьому прикладі суб'єктивний погляд подається як об'єктивний текст, що не передбачає інших можливих оцінок при сприйнятті інформації. Це приклад із роботи ЗМІ, коли диктор (без особистісна позиція) подавав факт з коментарем, що суспільством мав сприйматися як частина факту-інформації.

Традиція тоталітарної держави подавати в ЗМІ “безособистісну” інформацію породила цілу професію - дикторів телебачення та радіо, що відрізняється від ведучих, які подають інформацію “через себе” від суб'єктивної позиції. Диктор працює в новостійному жанрі, ведучий презентує інші жанри але не новини. Хоча останнім часом через розуміння принципової неможливості позбутися суб'єктивності у веденні новин, режисери поступово відмовляються і заміняють дикторів на ведучих. Чим можна сказати сприяють знищенню дикторів як професії. Але професія зникає об'єктивно. Це закономірність часу. І це ще одна, локальна тенденція, яка характеризує перехід від ЗМІ до ЗМК.

Цікаве питання як охарактеризувати позицію науковця. Існують тенденції щодо «об'єктивістської претензії» на відтворення фактів такими, «якими вони є», Тут ідеться про інформування про «третій об'єкт». Однак в науковій літературі факти подаються в певному підборі, що обґрунтовує авторську гіпотезу, та сприймаються не як окремі інформаційні фрагменти, а комплексно, тому несуть на собі відбиток суб'єктивності (принаймні у підборі). Лише коли гіпотеза перестає бути гіпотезою, набуває ваги аксіоми, що перевірена практикою і вже не належить автору, а людству - таку інформацію можна вважати об'єктивною або наближеною до об'єктивності.

У період переходу від тоталітарного типу інформаційної моделі до демократичного типу суспільної комунікації, на шляху до побудови демократичного суспільства в Україні і ствердження цивілізованих принципів людського співжиття, дуже важливо у кожному конкретному випадку розрізнювати змісти, що вкладені у вимогу «об'єктивності інформації», які є світовими нормами у поданні інформаційних послуг населенню та функціонування інформації в системі ЗМК та розуміти природу їх формування.

Крім того необхідно впроваджувати громадську та правову освіту як серед працівників ЗМК, влади так і громадськості щодо розуміння відмінностей цих ключових понять, змішування може призвести не лише до некоректного у науковому й філософському сенсі розуміння, а й до не передбачуваних наслідків в першу чергу суспільному житті.

Виходячи з попереднього аналізу спробуємо вивести якісний критерій, який має покладатися з характеристики будь якого інформаційного продукту - ступінь суб'єктивності (при умові, що загальне приймається як максимально об'єктивне). Спираючись на цей критерій, можна зробити наступну систематизацію:

Рис. 1. Залежність жанру тексту від ступені суб 'активності чи об 'активності авторської позиції.

Необхідно зауважити, що в таблиці лише подано принцип, а приклади можна ще уточнювати та наводити дуже багато й це справа наступна.

У цьому дослідженні, обмеженому сформульованою темою і лімітом обсягу, ми не торкаємося складних феноменів змішаного способу передачі інформації. Наприклад, пов'язаного з використанням візуальних образів, що використовується політиками у сфері загального (читай об'єктивного). Так для впливу на електорат політики можуть використовувати прийоми візуалізації, підготовлені для них режисерами іміджмейкерами. Говорячи про падіння курсу грошей політик може показово порвати купюру, демонструючи, що гроші втратили цінність. Або для візуалізації поняття відмивання грошей може помити купюру у воді. Для нас важливо, що такі режисерські прийоми, які є суб'єктивними, творчими рішеннями можуть втручатися вносяться у сферу загального. Ціль зрозуміла. Такі трюки застосовують для впливу на аудиторію. Бо тут вони ще посилюються через свою незвичність. Однак такі змішані форми потребують подальшого вивчення.

Автор не виступає проти застосування образних рішень в соціальній або політичній (загальній) сфері. Класична мистецька радянська школа на чолі з С.К.Станіславським дала багато митців, що вміло будували і будують візуальні образи. За радянських часів вони успішно використовувалися в пропаганді. Треба сказати, що цей пласт також мало вивчений та очікує на дослідників.

На думку автора творче використання прийомів побудови візуальних образів є необхідною складовою для формування позитивного іміджу влади, довіри до неї, і той факт, що вони використовувалися радянською пропагандою немає позбавити нас можливості розробляти подібні технології для використання в державному управлінні на сучасному етапі демократії та розбудови громадянського суспільства. Однак відбуватися це має не маніпулятивній основі, а спираючись на демократичні стандарти медіа науки.

Роль ЗМК в контексті розвитку громадянського суспільства має бути розглянута окремо.

Багато завдань потребують вирішення на шляху становлення демократичних медіа. Ось чому нам потрібна наука про медіа, пошук чітких критеріїв оцінки функціонування медіа в суспільстві, розробка механізмів впровадження зворотного зв'язку та презентації суспільних інтересів в політиці каналів, методологія та аналіз тенденцій медіа розвитку, термінологічні аспекти та інше. Все це ускладнюється тим, що самі медіа знаходяться в трансформаційному процесі, тому встигнути усвідомити їх, а до того ще й прогнозувати розвиток складно. Але необхідно.

Висновки

Автор надав авторське визначення поняттям ЗМІ, ЗМК, масмедіа.

Вивів чотири критерії за якими охарактеризував відмінності між ними. Це спосіб відносин між центром дискурсу та споживачем інформації (глядачем, слухачем, читачем). Суб'єктно-об'єктний чи суб'єктно-суб'єктний.

Вертикальний чи горизонтальні потоки інформації. Позиція відправника (автора) та приймача інформації.

Зворотний зв'язок або його відсутність.

Тип суспільства, в якому функціонує. Тоталітарне чи демократичне.

Автор, користуючись критеріями до визначення ЗМІ, ЗМК та медіа виявив тенденцію переходу від ЗМІ до ЗМК та медіа.

Автор запропонував використовувати критерій об'єктивної чи суб'єктивної позиції автора у розгляді жанру та видів інформаційних обмінів. Також розробив таблицю з описом цих тенденцій, які надають можливість їх систематизувати за цим принципом.

Список використаних джерел:

1. Перша телепередача в Україні вийшла ще і 1939 році. Укрінформ. Мультимедійна платформа іномовлення України https://www.ukrinform.ua/rubric-other_news/1578217-persha_ teleperedacha_v_ukraiini_viyshla_shche_u_1939_rotsi_fotoreportag_ 1884337.html?fbclid=IwAR3fg34uZnIvaPEI2T8nSLEKjRJ1_YKc QDnoeZ2kZllKZv7WDTxkd2Ufoj8 (дата звернення: 19.11.2013).

2. Кісін В. Б. Режисура як мистецтво та професія. Навчальне видання. Київ: Науково-освітній центр «АЕЛС-техно-логія», 1998. 104 с.

3. Шаповал Володимир Миколайович. Деякі дискусійні питання з приводу подальшої еволюції людини. Філософські обрії. - 2019. - Вип. 41. - С. 143-153

Размещено на Allbest.ru