Конституційно-правове регулювання та реалізація права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів

Размещено на http://allbest.ru

Конституційно-правове регулювання та реалізація права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів

Вступ

Конституційно-правове регулювання права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів являє собою кластер теоретико-доктринального дослідження окремих соціально-правових аспектів між людиною та державою. Останнє виступає у ролі суб'єкта забезпечення позитивного права. Держава закріпила на конституційному рівні основоположні для життєдіяльності права та свободи людини і громадянина. Зі свого боку, практична складова вищезазначеного питання не враховує низку проблемних моментів, які виникають при застосуванні чинного законодавства. Йдеться про співвідношення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і поширювання про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Розбіжності та протиріччя щодо предмета дослідження Конституційно-правового регулювання права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів досліджували у своїх наукових працях І.В. Арістова, Ю.Г. Барабаш, О.В. Баранов, І.Л. Бачило, К.І. Бєляков, В.Д. Гавловський, В.О. Демиденко, Т.М. Заворотченко, Р.А. Калюжний, Н.В. Камінська, В.П. Колісник, А.М. Колодій, О.В. Кохановська, І.В. Кушнір, А.І. Марущак, О.В. Нестеренко, А.Ю. Олійник, Н.М. Оніщенко, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, В.В. Речицький, В.О. Серьогін, О.В. Скрипнюк, Н.К. Шаптала, С.В. Шевчук, М.Я. Швець, В.С. Цимбалюк, та ін.

Дослідження практики Європейського суду з прав людини щодо свободи думки і слова у професійній діяльності журналістів стали основою для ґрунтовних роздумів багатьох вчених, а саме: Опришко Л.В., Титко А.В., Цуцкірідзе М.С, Савченко А.В., Мостепанюк Л.О, Семенюк О.О. тощо.

Виклад основного матеріалу

Ліберальні течії доби Нового часу і Просвітництва та думки Дж. Локка, який писав про те, що свобода думки прямо пов'язана з притаманним людині типом існування та є невід'ємним процесом мислення людини, який є внутрішнім за своєю суттю, дають поштовх для того, щоб ці ідеї знайшли свій розвиток у роботах І. Канта та Е Фіхте, а також у працях всіх представників ліберальної правової думки.

Статтею 34 Основного Закону України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя [1].

Установлене ст. 34 Конституції України право на свободу думки і слова належить до групи громадянських прав і свобод людини і громадянина і передбачає надання кожному можливостей на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Це право визнається невід'ємним правом людини і громадянина не лише в теорії конституційного права, а й у цілому ряді міжнародних нормативно-правових актів [2].

Гарантування реалізації права на свободу слова в Україні починається із згадування в Преамбулі Конституції про те, що Основний Закон України був прийнятий для забезпечення прав і свобод людини. На жаль, незважаючи на рекомендацію Міжнародного форуму в Гуті - Синегоре (11-13 січня, 1996), категорія свободи не була включена в офіційний проект Конституції України в якості однієї з вищих соціальних цінностей. Проте ст. 3 Конституції України визнає, що права й свободи людини, а також їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави 3].

Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань породжує низку обов'язків, які передбачають заборону розповсюдження недостовірної інформації про особу та такої, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію, шо в свою чергу не повинно суперечити статті 68 Конституції України, де кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Свобода думки та свобода своїх власних переконань насамперед означає свободу у виборі власної думки, що є невід'ємною частиною успішної професійної діяльності журналістів, які потім, як наслідок, формуються у зовнішньому вираженні. Виходячи із вищевикладеного та відповідно до чинного законодавства, держава не може ставити собі за мету примушувати людину думати у той чи інший спосіб.

Захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку [ 4].

Утім, характеризуючи право на свободу думки і слова, слід наголосити, що воно пов'язане не лише з індивідуальною природою людини (у цьому розумінні воно органічно входить до системи так званих «природних прав людини»), а й з її соціальним існуванням, адже це право забезпечує появу і розвиток громадянського суспільства. Дійсно, сама ідея автономності громадянського суспільства та його самостійності (хоча це не означає, що «автономне» громадянське суспільство повинно обов'язково протистояти державі) може бути реалізована на практиці лише за умови забезпечення прав кожного індивіда як члена громадянського суспільства на свободу думки і слова. Більше того, у процесі взаємодії громадянського суспільства і держави його ефективність прямо корелює з тим, наскільки повною та об'єктивною є інформація громадян щодо стану держави, а також тих органів державної влади та їх посадових осіб, на яких покладено виконання державних функцій.

У цьому аспекті інформаційна відкритість органів державної влади і місцевого самоврядування є важливою запорукою конструктивної взаємодії держави і громадянського суспільства [2].

Не можна не підкреслити, що в Україні робляться спроби знайти законодавче й практичне вирішення проблем, пов'язаних із гарантуванням права громадянина на вільне вираження своїх думок і переконань, свободи слова, свободи інформації. Процес реформування інформаційної сфери в Україні набув організований характер під загальною назвою «медіареформи».

Позитивні зміни, які відбулися у суспільній свідомості громадян свідчать про те, що гарантована законом свобода слова культивує самостійне громадянське мислення й почуття соціальної відповідальності в окремого індивіда. право думка слово україна журналіст

Не менш важливо, що громадяни України починають не тільки сприймати невід'ємне право людини на свободу слова як вищу соціальну цінність, але й усвідомлювати, що активна й свідома участь у суспільно- політичному житті в принципі можлива тільки там, де право громадянина на вільне вираження своїх думок і переконань гарантовані законом. Разом з тим реальна свобода слова сприяє формуванню демократичного громадянського суспільства, створює стабільні умови для його збереження й зміцнення [ 3].

Аналізуючи 34 статтю Основного Закону України потрібно зауважити на узагальнюючій формі викладу тексту статті. Право на свободу думки і слова не має однозначної спрямованості на певний прошарок суспільства, роду діяльності чи фахової спеціалізації. Це говорить про те, що професійна діяльність журналістів повністю та невід'ємно керується вищевказаною статтею. Але така діяльність безпосередньо, за своїм родом, так чи інакше формує свідомість та ідеологічну спрямованість громадян. Цей факт дає підстави вважати, що стаття, регулююча право на свободу думки і слова Конституції України, повинна зазнати відповідних змін, які зі свого боку більш точно конкретизували б коло прав та свобод відносно професійної діяльності журналістів.

Однією із спроб законодавчо й практично вирішити проблеми щодо права громадянина на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, свободи інформації є створення сучасної концепції прав і свобод в Україні, згідно якої:

- найвищою соціальною цінністю визнається здоров'я та життя людини, її честь, гідність, недоторканність і безпека;

- права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави;

- забезпечення та утвердження прав і свобод людини є головним обов'язком держави;

- усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними;

- конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані;

- при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;

- громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом [5].

На ряду із вищезазначеними положеннями сучасної конституційно-правової концепції прав людини, слід зазначити на неврахуванні права на свободу думки і слова, як важливий елемент позитивного права. На думку автора, нехтування процесом реалізації права на свободу думки і слова, може призвести до швидкоплинного розпаду принципу демократичного суспільства, в якому головним атрибутом «вільної» людини повинно бути право на свободу вираження поглядів та переконань. Для більш глибокого дослідження проблематики реалізації права на свободу думки і слова, пропонується аналіз шляхів утворення прав і свобод.

Існують два способи конституційного формулювання прав і свобод:

- позитивний, тобто на конституційному рівні регламентується, що людина і громадянин мають певне право (право на освіту, на достатній життєвий рівень);

- негативний спосіб містить заборону у Конституції, будь- якому суб'єкту порушувати або обмежувати певне право або свободу (ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України).

Свобода слова може бути реалізована тільки в умовах демократичного режиму, який зацікавлений у прояві різноманіття думок по різних питаннях життєдіяльності суспільства. Ключове значення мають децентралізація поширення й використання інформації й дотримання демократичних свобод [ 3].

Тому для реалізації демократичного режиму державі необхідні надійні механізмами захисту та забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина. За довгі роки розвитку України, на рахунку чинного законодавства виробилася ціла система конституційно-правових чинників, які спрямовані на реалізацію права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів.

Так, Верховна Рада України, відповідно до Конституції України, призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, здійснює через нього парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, заслуховує його щорічні доповіді про стан до-тримання та захисту прав і свобод людини в Україні (пункт 17 частини 1 ст. 85 Конституції України). Основним Законом на Президента України покладено обов'язок бути гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини ї громадянина, обстоювати права і свободи громадян (статті 102 і 104 Конституції України), на Кабінет Міністрів України - вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина (пункт 2 ст. 116 Конституції України), на місцеві державні адміністрації - забезпечувати додержання прав і свобод громадян на відповідних територіях (пункт 2 ст. 119 Конституції України). Ст. 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої є нормами прямої дії [6].

На прокуратуру покладено функцію підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво (ст. 2 Закону України «Про прокуратуру») [ 7].

Відповідно до статті 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Видами адвокатської діяльності є: захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення [8].

У ст. 22 Конституції України встановлене загальне правило, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються. Це означає, що вони не лише проголошуються, декларуються державою, а й мають реалізовуватися за допомогою відповідного механізму [6].

Але нехтування вище переліченими механізмами захисту та забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина є нерідким явищем в Україні. Це підтверджується статистичними даними щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Таким чином наводиться такі види порушених прав:

- політичні права - 238 (0,7%);

- свобода від дискримінації - 422 (1,5%);

- інші - 904 (2,7%);

- права дітей - 1006 (3%);

- особисті права - 1 937 (5,6%);

- економічні права - 3 379 (10%);

- соціальні права - 4 792 (14%);

- громадянські права - 21 160 (62,5%) [9].

Цифри говорять самі за себе. Група громадських прав і свобод, а відповідно і право на свободу думки і слова, зазнала найбільшого впливу з боку виявлених правопорушень. На практиці це проявляється більшою мірою у професійній діяльності журналістів.

Так, наприклад, у липні 2020 року експерти Інституту масової інформації зафіксували загалом в Україні 13 випадків порушень свободи слова (січень - 19, лютий - 18, березень - 25, квітень - 18, травень - 11, червень - 21).

З них 12 стосувалися фізичної агресії проти журналістів. Такими є дані щомісячного моніторингу Інституту масової інформації «Барометр свободи слова».

Загалом з початку року Інститут масової інформації зафіксував загалом 125 порушень свободи слова, 69 випадків перешкоджання, 14 випадків побиття та 12 випадків погроз [10].

З огляду вищезазначеного та відповідно до мети та завдань конституційно-правого регулювання права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів:

- виявлено істотні умови виникнення права на свободу думки і слова;

- сформульовано проблемні питання стосовно

регулювання права на свободу думки і слова у професійній діяльності журналістів;

- виокремлено правові способи конституційного формулювання прав і свобод;

- проаналізовано сучасну концепцію прав і свобод в Україні;

- розглянуто позитивні права і свободи людини і громадянина закріпленні на конституційному рівні в системі нормативно-правових актів України;

- визначено співвідношення між правом на свободу думки і слова та правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань;

- систематизовано механізмами захисту та забезпечення реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина;

- проведено моніторинг статистичних даних щодо стану дотримування та захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні;

- створення конструкції даних щомісячного моніторингу випадків порушень свободи слова.

Список використаних джерел

1. Конституція України: станом на 1 верес. 2016 р.: відповідає офіц. тексту. Харків: Право, 2016. 82 с.

2. Конституція України. Науково-практичний коментар. URL: https://coollib.eom/b/340418/read#r.

3. Слінько Т.М. Конституційно-правові гарантії свободи слова. Наше право № 9, 2014. С. 11-16. URL: http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789 /10546/1/Slinko_11-16.pdf.

4. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v_001700-09#Text.

5. Права людини та мас-медіа в Україні: Збірник конспектів лекцій [Тексти] / Авт. кол. за ред. Виртосу І., Шендеровського К. Київ: Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. 2018. 260 с.

6. Гарантії реалізації та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина. Головне управління держгеокадастру у Миколаївській області. URL: https://mykolaivska.land.gov.ua/%D0%B3%D0 %B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1 %82%D 1 %96%D 1%97- %D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1 %96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D 1%96%D1%97-%D1%82%D0%B0- %D0%B7%D0%B0%D1 %85%D0%B8%D 1 %81 %D 1%82%D1%83-%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82/.

7. Про прокуратуру: Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text.

8. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text.

9. Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. URL: file:///C:/Users/HP/ Downloads/zvit%20za%2020 19%20(1).pdf.

10. Барометр свободи слова за липень 2020 року. Інститут масової інформації. URL: https://imi.org.ua/ monitorings/barometr-svobody-slova-za-lypen-2020-roku-i34362.

11. Довгань О.О. Теоретичні засади професійної діяльності журналістів. Філософські та методологічні проблеми права. 2019. № 1 (17). С. 117-121. doi: doi.org/10.33270/01191702.117.

12. Довгань О.О. Захист професійної діяльності журналістів: проблеми міжгалузевого регулювання. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. Том 19 № 1 (2020). С. 20-24. doi: https://doi.org/10.33270/04201901.20.

13. Довгань О.О. Міжнародно-правове регулювання права на свободу вираження поглядів у професійній діяльності журналістів. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. Том 114 № 1 (2020). С. 159-164. doi: https://doi.org/10.33270/01201141.159.

14. Камінська Н. М., Довгань О. О. Cвобода, безпека і захист професійної журналістської діяльності. Проблеми нормотворення, реалізації та тлумачення норм права у світлі загальновизнаного принципу верховенства права: тези доп. та повідомл. учасників IV Міжнар. наук.-практ. конф. (Івано- Франківськ, 3-4 жовт. 2019 р.) / за заг. ред. І. Д. Шутака. Івано- Франківськ, 2019. С. 144-146.

15. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII в редакції Закону від 13 січня 2011 р. № 2938 - VI. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/l aws/show/2657-12.

16. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 верес. 1997 р. № 540/97-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/540/97-%D0%B2%D1% 80/ed20190101/stru.

17. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: ЗаконУкраїни від 16.11.1992 № 2782 XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2782-12.

18. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр.

19. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки.: Закон України від 9 січня 2007р. URL: zakon.rada.gov.ua/go/537-16.

20. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.1997р. № 540/97-ВР URL: zakon.rada.gov.ua/laws/show/540/97-вр.

Размещено на Allbest.ru