Еволюція книговидавничої справи: від виникнення до сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція книговидавничої справи: від виникнення до сьогодення

Хомів Ілона,

здобувач фахової передвищої освіти ІІІ курсу спеціальності «Журналістика»

Створення перших рукописних книг на нашій планеті, що розпочалося слідом за винайденням кожним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з нинішніх чи майбутніх учених об'єктивно дослідити питання про те, який з народів, чи котра з особистостей були першопрохідцями у цій справі. Адже такий дивовижний набуток людської культури, як книга, утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів важким шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом людського буття.

Навіть за багато років еволюції, книговидавнича справа все ще продовжує активно розвиватися і вдосконалюватися. Видавництва навчилися функціонувати в умовах воєнного стану. Саме тому актуальність теми дослідження сумнівів не викликає.

Мета роботи - дослідити можливості розвитку книговидавничої продукції з урахуванням нових технічних можливостей та нових умов існування під час сучасної війни, дізнатись більше про розвиток книговидавничої справи.

«Книговидавнича справа як складова частина видавничої справи - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно - творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, які займаються створенням, виготовленням і розповсюдженням книжкової продукції» [2].

Складовими частинами книговидавничої справи є видавнича діяльність, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, визначені Законом України «Про видавничу справу» в частині, що стосується книжкових видань.

«Книжкове видання - видання, особливістю матеріальної структури якого є скріплення аркушів у корінці з обкладинкою чи оправою» [2]. Книжкове видання може бути текстовим, образотворчим, нотним, картографічним.

«Книжкова продукція - сукупність книжкових видань, випущених видавцем (видавцями) або призначених до випуску» [2].

Розвиток книговидавничої справи сягає сивої давнини, відколи люди навчилися комунікувати, передавати інформацію, записувати її. Суспільство завжди відчувало потребу в спілкуванні та розвитку. Тому книговидавнича справа завжди розвивалася та вдосконалювалася, проходячи різні етапи. Розпочалось все ще в 11 тисячолітті до нашої ери, коли люди почали передавати інформацію за допомогою ієрогліфів, зображуючи їх на скелях. Найдавнішими і найпростішими писемними знаками були різноманітні позначки-рахівнички, поява яких спонукалася потребами повсякденного життя, - необхідністю фіксації, скажімо, кількості забитих звірів, обміняних шкір. Наступним попередником простих форм символів-знаків - літер, ієрогліфів, слів - стало так зване картинне або малюнкове письмо, яке ще називають піктографічним. Пізніше певні малюнки, значки стали символізувати окремі слова і поняття. Так виникло ідеографічне письмо. Згодом, у результаті тривалого еволюційного розвитку первинних суспільств, ідеографічне письмо видозмінювалося - окремий значок став характеризувати окремі літери, а ті, відповідно, - окремі звуки мови. Це поклало початок фонетичному письму, а відтак, і початок азбук, які для кожного народу набували своїх специфічних особливостей.

Таким чином, «виникнення письма й алфавіту стало передумовою становлення і розвитку такої випробуваної століттями форми закріплення та передачі інформації, якою виявилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга» [1].

Перша друкарська машинка з'явилася на початку вісімнадцятого століття, а саме в 1714 році. Винахідник патентував не тільки машину, а й спосіб послідовного друку символів на папері.

Найбільшого поширення набули поширені важільно-сегментні друкарські машинки, в яких відбиток виникає в результаті удару по паперу літерних важелів, розташованих у шліцях сегмента. До другого типу відносяться безсегментні машинки, в яких замість важелів використовується пишуча головка. Також існує поділ на механічні, електричні друкарські машинки. Крім цього, ріжучі машинки ділилися на канцелярські та портативні. Канцелярські машинки експлуатувалися, як правило, у стаціонарних умовах. Портативні машинки містилися в невеликій валізці і призначалися для людей «творчих професій» (журналістів, письменників тощо). Деякі портативні машинки мали дрібніший шрифт, ніж на канцелярських машинках. «Канцелярські та друкарські машинки відрізнялися також числом клавіш, яке у друкарських машинок могло становити від 42 до 46. На канцелярських машинках допускався друк уздовж широкого боку аркуша формату А4 і відповідно форматі А3, на портативних машинках - лише вздовж вузької сторони аркуша формату А4» [2].

Важільно-сегментна друкарська машинка Рис. 2 Безсегментна машинка

книговидавничий війна технічний

Багато років видання українських книжок заборонялося владою. За правління Петра І видано серію указів, одним з яких (1720) повністю заборонено друкування книг українською мовою. Усе, що впливало на розвиток української мови (книгодрукування, освіта, художня література, театр, преса), постійно перебувало «під опікою» царського уряду.

Лише зі здобуттям незалежності видавництва та письменство остаточно звільнилися від державної цензури і отримали шанс на нове існування: без великих державних видатків на пропаганду, але в «реаліях вільного ринку», нехай і дуже умовного.

«З часів Революції Гідності намітився прогрес до сегментації видавництв за тематикою, спрямуванням, ідеями. В умовах відсутності стабільної розмаїтості читацьких смаків і прогнозованості книжкового ринку, що властиве для суспільства перехідного періоду, українська видавнича справа у тематичному аспекті переживала в останнє десятиліття карколомні злети й падіння» [4].

В останні роки зберігається тенденція до збільшення читацького попиту на літературу так званого ділового, професійно зорієнтованого блоку. Домінує навчальна, довідкова, наукова книга. Першість за назвами і накладами утримують видання, адресовані учням загальноосвітніх шкіл, студентам і вчителям. Тематично різноманітнішою стала література ринкової тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Молодий споживач книжкової продукції активно вивчає іноземні мови, серйозно вдосконалює свої комп'ютерні навички. Активно споживається така продукція, як: гарно ілюстровані довідники, енциклопедії за галузями знань, професійними уподобаннями, хобі. «Широкої популярності здобули такі видавництва як: «Видавництво Старого Лева» (Том Флетчер. «Різдвозавр та список Нечемнюхів» (пер. з англ. Марти Сахно) - 20 тис. примірників), «Наш Формат» (Марк Лівін, Ілля Полудьонний. «Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях» - 14 475

примірників), Vivat («Справа Василя Стуса: збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР» (упоряд.: Вахтанг Кіпіані) - 13 880 примірників), «Талант» (Юлія Ярмоленко.

«Малечі про інтимні речі» - 30 тис. примірників), «Ранок» (Геннадій Меламед. «Зворушливі книжки: «Мій супер дідусь» (худож. Наталя Донська) - 15 219 примірників). Незважаючи на важкі умови в країні, видавництва намагаються вести активну діяльність та задовільнити потреби читача» [3].

Повномасштабне вторгнення росії вплинуло на всі сфери життя українців. Зокрема, значно постраждала книговидавнича сфера. Чимало видавництв втратили можливість працювати через пошкоджені типографії, руйнування приміщення, брак кадрів. Співробітники видавництв розпорошені по Україні та всьому світу. Ситуація значно вплинула і на продажі. Практично в усіх видавців вони катастрофічно знизились, через що значна частина підприємств не має змоги виплачувати зарплату або може це робити лише частково.

Зараз в Україні, всупереч вкрай несприятливому та шкідливому для майбутнього нації законодавству щодо книговидавничої галузі, шириться потужний інтелектуальний рух. Ідеться про те, що на початок третього тисячоліття у нас склався добрий гурт професійно підготовлених і рішуче налаштованих на працю видавців і друкарів різних форм власності, які вміло продовжують кращі традиції своїх попередників на книговидавничому полі, продукуючи немало гарних, конкурентоспроможних на європейському рівні книг. Окрім того, ці видавці та поліграфісти щораз голосніше заявляють про себе як згуртовану силу, яка налаштована, незважаючи на протидію певних кіл, відстоювати професійні й державні інтереси щодо захисту української книги в законодавчому плані. Незважаючи на економічні негаразди, у суспільстві існує стабільно високий попит на добротну українську книгу: навчальну, наукову, пізнавальну, довідкову, художню тощо.

Список використаних джерел

1. Книговидання в Україні.URL: https://suspilne.media/195850-ukrainski-vidavnictva-nazvali - knigi-bestseleri-2021 - roku/(дата звернення: 12.04. 2023).

2. Тимошик. Історія видавничої справи. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Tymoshyk Mykola/Istoriiavydavnychoi spravy.pdf (дата звернення: 15.04.2023).

3. Українські видавництва. URL: https://vue.gov.ua/%D0% 9A % D0% BD % D0% B8% D0% B3% D0% BE % D0% B2% D0% B8% D0% B4% D0% B0% D0% BD % D0% BD % D1% 8F % D0% B2% D0% A3% D0% BA % D1% 80% D0% B0% D1% 97% D0% BD % D1% 96 (дата звернення: 12.04. 2023).

4. 30 років незалежності книговидання. URL: https://chytomo.com/30-rokiv-knyhovydannia/ (дата звернення: 17.04. 2023).

Размещено на Allbest.ru