"Наука правди" в біблійному дискурсі у площині соціальних комунікацій і журналістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка,

«Наука правди» в біблійному дискурсі у площині соціальних комунікацій і журналістики

Петренко Світлана Іванівна

доктор філософії з журналістики

старший викладач Інституту журналістики

Анотація

У статті оприлюдннено результати наукового дослідження правди як соціальнокомунікаційної категорії та концепту «науки правди» в біблійному дискурсі. Звернуто увагу на концептуальні характеристики «науки правди» та її місце й роль в соціальних комунікаціях і журналістиці. Об'єктом наукової розвідки є правда як СКК, предметом - концептуальні характеристики «науки правди» та їх пов'язаність із журналістською діяльністю. Зроблено висновок, що результати дослідження концепту «науки правди» є важливими для формування цілісної, правдоцентричної особистості журналіста та закладають підґрунтя для створення аксіологічних модулів програм освітньо-професійної' підготовки журналістів.

Ключові слова: правда, наука правди, журналістика, соціальні комунікації, Біблія, дискурс, журналістська освіта

наука правда журналіст

Актуальність проблеми правди в глобальному комунікаційному просторі початку ІІІ тисячоліття особливо гостро постала в умовах російської агресії проти України. Ємко та чітко сформулював її М. Маринович: «Винаходом "гібридної" війни, яку ще остерігаються назвати третьою світовою, стала фейкова бомба. Це також зброя масового ураження. Вона залишає незаторкнутими будівлі, інфраструктуру й навіть людські тіла. Вражає натомість лише людську душу. Найголовніша сила глибокого ураження у фейковій бомбі - це Недовіра. її жертви - розгублені люди, які неспроможні відрізнити правду від брехні. її символи - дискредитація українського Майдану, Брекзіт і підірвані виборчі системи західних демократій. Першою жертвою агресії стала Україна, проте "фейкова" війна є світовою. Вона підриває спроможність урядів приймати правильні рішення, оскільки ті починають оперувати не об'єктивними фактами, а їхніми суб'єктивними інтерпретаціями. Тому найголовнішою жертвою цієї війни стає Правда» [1].

Масштабне вторгнення російської армії в Україну в лютому 2022 року не лише підтвердило це твердження, а й продемонструвало жахітливі наслідки - злочини проти людяності та нищівні руйнування. Це поставило перед людством межу життя і смерті. І ця межа - на лінії Правди Правда вживаємо з великої літери там, де вказуємо на духовну природу та пріоритет духовного змісту цього поняття.. Не випадково, з перших днів війни слово Правда, як і Перемога, стало ключовим у риториці президента України В. Зеленського [2,3,4]. Причому - Правда як духовна категорія і вища цінність.

Мета цієї статті - оприлюднити результати наукового дослідження правди як соціальнокомунікаційної категорії (СКК) та, зокрема, концепту «науки правди» в біблійному дискурсі. Об'єктом наукової розвідки є правда як СКК, предметом - концептуальні характеристики «науки правди», що розкриваються в біблійному дискурсі, та їх пов'язаність із журналістською діяльністю. Виконано наукові завдання - досліджено історіографічний дискурс категорії правди; з'ясовано природу та первинні сутнісні ознаки, характеристики та соціальнокомунікаційні властивості категорії правди в біблійному дискурсі; виявлено основні характеристики концепту «наука правди», відображеного в контексті Біблії, та його пов'язаність із журналістською діяльністю.

Теоретичне підґрунтя. Джерелами історіографічного дослідження категорії правди слугували філософські довідково-енциклопедичні ресурси, праці давньогрецьких мислителів (Арістотель, Платон), філософів попередніх епох (Ф. Бекон, Н. Бердяєв, М. Гайдеггер, І. Кант) та сучасної доби (Ю. Габермас, Д. Гудінг і Дж. Леннокс, С. Дацюк, Д. Леощенко, Н. Чехун, Р. Кампбелл (R. Campbell), В. Кюнне (W. Kunne), соціологів, психологів (Т. Адорно, А. Брушлінський, С. Московичі, Н. Шихирєв). Повний перелік цих джерел із посиланнями та результатами дослідження вміщено в окремій науковій праці

. Аналіз дозволив виявити механізм трансформації абсолютної правди в релятивну шляхом еволюційної підміни первинного, абсолютного, суб'єктивними сприйняттями та розуміннями в процесі філософського осмислення та наукового пізнання дійсності, з'ясувати передумови та причини трансформацій і зсувів у розумінні сенсів правди та оперуванні ними в соціальнокомунікаційній взаємодії (СКВ).

Серед дослідників соціальних комунікацій (СК) і журналістики категорію правди на розі тисячоліть осмислювали науковці Й. Лось [6, 7, 8, 9, 10],І. Михайлин [11, 12], В. Різун [13, 14, 15, 16, 17, 18]. Для дослідників не

залишилися непоміченими духовні виміри правди, осмислення яких кожним із них різниться. І. Михайлин, здійснивши спробу дослідити концепт правди в журналістиці і співвіднісши принцип правди з принципом об'єктивності, прийшов до висновку: «Критерієм правди є справедливість, совість, мораль. Правда виявляється глибокою етичною категорією, невіддільною від категорії добра, справедливості, людського щастя. Цим вона відрізняється від байдужої до людських емоцій і потреб, нейтральної, позаетичної об'єктивності» [11]. Аксіологічну складову в базис журналістики як соціальнокомунікаційної діяльності поклав В. Різун. Говорячи про «велику правду» в журналістиці, науковець стверджує: «Велика правда буває тільки з великої любові» [13]. Найвиразніше духовну природу правди та її пов'язаність із журналістикою окреслив у вказаних вище працях Й. Лось. Науковець обгрунтовує Божественну природу Правди і розглядає її як категорію Духу, стверджуючи: «Метафізична правда - це і є Дух Божий. Правда як вартість абсолютна черпає свою могутність з віри» [10]. На думку дослідника: «Поставивши дух на друге чи десяте місце, ми схаотизували нашу спроможність відчувати істину... А втративши духовний компас, отже - культуру сприйняття світу, змирившись з постулатами предметної свідомості... журналістика назагал опинилася у стані самодеструкції, перестає бути "службою правді"» [там само]. А тому відповідний і наслідок - у скомерціалізованій журналістиці «царина думки занедбана», «інформаційне пригнічення спричинюється постійно зростаючою прірвою між тим, що ми розуміємо, і тим, що мали б усвідомлювати» [там само].

Важливо зазначити, що історіографічний аналіз підтвердив наявність метафізичних коренів Правди на рівні інтуїтивного та інтуїтивно-емпіричного сприйняття та важливість їх для релевантної катетеризації правди в СК і журналістиці, що й спонукало нас до поглибленого дослідження первинної сутності правди, яка відкривається у біблійному дискурсі в площині СК-підходу. Біблію розглядаємо як давнє писемне джерело, що має ґрунтовне соціальнокомунікаційне підґрунтя для наукових досліджень, і зокрема - в галузі журналістики. А, взявши за джерело дослідження первинної сутності правди Біблію, ми усвідомлюємо, що стаємо на межу переосмислення та руйнування старих (сформованих ідеологією, традиціями, культурою тощо) стереотипів мислення та сприйняття, за якою - вихід у простір наукового пізнання, не обмеженого матеріалістичною догматикою й ідеологізованою свідомістю, пошук нових духовних знань, що формують наші уявлення про світ, мають суспільне практичне значення та розкривають сутність і закономірності взаємопов'язаності матеріального та духовного, що виявляються у реальній СКВ [5].

Методологія дослідження. Дослідження здійснено на основі соціальнокомунікаційного підходу із застосуванням методів: системно структурного аналізу (вивчення поняття «правда» як цілого з елементами його структури, складників концепту «наука правди» та місця й ролі правди та «науки правди» в системі координат СК); інформаційно-культурологічного аналізу з елементами концептуального, дискурсивного, герменевтичного аналізів у площині соціальних комунікацій і журналістики (синхронно-діахронне осмислення концептів «правда» і «наука правди»); філософських методів, зокрема - метафізичного, інтуїтивного, гіпотетичного (осмислення метафізичних, духовних явищ і категорій у площині СК і журналістики), а також - методи індукції, дедукції, синтезу, узагальнення на різних етапах наукової розвідки.

Доречно додати, що виявлення концепту «наука правди» стало одним із несподіваних результатів наукового дослідження категорії правди як СКК в біблійному дискурсі, що, відповідно, спонукало глибше дослідити цей концепт та його складові у площині соціальнокомунікаційної взаємодії і журналістики зокрема.

Результати й обговорення. Нині категорія правди продовжує піддаватися нищівній релятивізації. При цьому, на наше переконання, первинна сутність правди - Абсолютна Правда - залишається незмінною. Понад те, Біблія є одним із найдавніших писемних джерел, де розкриваються сенси та соціальні взаємозв'язки, функції та взаємообумовленості Правди. Цю Книгу книг прийнято вважати релігійною, проте, якщо розглядати її з позицій СК-підходу (і це вперше зроблено нами), в ній відкривається ціла низка важливих соціально спрямованих, гармонізуючих суспільні відносини алгоритмів, законів і закономірностей, абсолютна причиново-наслідкова дія яких виявляється в духовній і СК взаємодії та перевіряється практикою особистого та суспільного життя, в тому числі реальних соціальнокомунікаційних взаємин.

У нашому розумінні, Біблія є вербалізованим у вигляді тексту продуктом духовної комунікації Бога як Верховного Комуніканта через Слово - Правду - з людиною як медією та безпосереднім комунікатом. Таку комунікацію - зв'язок, обмін, перетікання, спілкування - розглядаємо як об'єднувальну основу формування цілісності світу - людини, суспільства, природи в гармонії внутрішньої та зовнішньої взаємодії. Важливим є те, що в Біблії розкривається природа та сутність духовної комунікації Бога з людиною/людством. І це є її винятковою особливістю. Мета цієї духовної комунікації - донести людям життєво необхідну, соціально спрямовану Правду, яка є ключовим словом, поняттям і феноменом у біблійному контексті. Іншими словами - відкрити людству «науку Правди», що є первиннішою всіх наук. І хоча про достовірність Біблії протягом тисячоліть ведуться дискусії, при неупередженому дослідженні ця Книга книг вражає концентрацією та глибиною мудрості, якої не має жодна інша.

При здійсненні дослідження правди з позицій СК-підходу нами звернуто увагу, що в контексті книг Біблії відкривається «наука правди», і ця «наука» в межах усього біблійного дискурсу викладена як цілісна система, в центрі якої - категорія Правди. Підвалини «науки правди» закладені Богом як Верховним Комунікантом ще в Старому Завіті через пророків, проте вчення Правди сформувалося в означену «науку правди» вже на початку першого століття після Різдва Христового Самим Ісусом Христом та його апостолами. Апостол Матвій як очевидець повідомляє: «І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні» (Мт. 7:28-29) Тут і далі посилання на книги Біблії подаються зі загальноприйнятими скороченнями, перелік яких - у Додатку до цієї статті. Тести книг Біблії цитуються за українським перекладом Біблії професором Іваном Огієнком [19].. Апостол Іван наводить Слова Ісуса Христа, Який сказав про Себе: «Я - дорога, і правда, і життя» (Ів. 14:6). Джерело цієї «науки правди» визначив Сам Ісус Христос: «Наука Моя - не Моя, а Того, Хто послав Мене» (Ів. 7:16), вказуючи цим на Бога-Отця і на духовну природу Правди. Тож природно, що саму науку визначено як: «Нова наука із потугою!» (Мк. 1:27). В основі її - відкриття Богом Правди та духовного Закону Правди, який є абсолютним. Результати дослідження первинної сутності Правди, що лежать в основі біблійної «науки правди», її критерії, функціональні властивості, концептуальні характеристики, а також форми існування правди та механізм її дії ґрунтовно описані в науковій праці «Правда як соціальнокомунікаційна категорія журналістики» [5].

Концепт «науки правди» досить ємко формулюється в контексті 1 -го та 2го Послань апостола Павла до Тимофія, в яких «науку правди» означено як «здорова наука» (1 Тим. 1:10), «добра наука» (1 Тим. 4:6), якою варто оволодівати, бо «вірне це слово, і гідне всякого прийняття» (1 Тим. 1:15), тому що воно «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16).

Автор послань звертає увагу на важливість і позитивну спрямованість «науки правди» для формування життєвої лінії кожної людини.

Зокрема, в основу «науки правди» автор Послання покладає: 1) «Євангелія блаженного Бога» - підвалина всієї науки правди (1Тим.1:11); 2) любов -визначальний принцип (1Тим.1:5); 3) Закон - регулятор відносин, правочинний «скелет» цієї науки (1Тим.1:8-10); 4) чисте серце, добре сумління, нелукава віра - необхідні умови пізнання науки правди (1Тим.1:5). При цьому «інша наука», яку Ісус Христос визначив як «науки людських заповідей» (Мт.15:9), має ознаки: 1) пустомовність (1Тим.1:6) та вигадки (1Тим.1:4); 2) самовпевненість і

легковажність її носіїв (1Тим.1:7); 3) поверхневість знань, нерозуміння (або ж неглибоке розуміння) сутності науки правди, її основ, хибність уявлень (1Тим.1:7); 4) соціальна деструктивність («...викликують більше сварки, ніж збудування Боже.» (1Тим.1:4) [20] .

Варто зазначити, що у межах «науки правди» розкривається взаємопов'язаність фундаментальних цінностей - правди та свободи: по- перше, пізнання Правди веде до справжньої свободи; по-друге, справжня свобода дає здатність відстоювати Правду. Цей аспект, який тісно пов'язаний з місією журналістики, обґрунтовано нами у науковій статті [21]. Біблійний постулат стверджує: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32), чим указує на причиново-наслідковий зв'язок: «слово - навчання (пізнання) - правда - воля». Це є певним викликом для журналістської освіти, покликаної готувати свідомих своєї місії журналістів, оскільки фундаментальні основи «науки правди» дозволять суб'єкту СК вийти за межі егоїстичних інтересів, визволитися з-під упливу політичних та економічних мотиваторів, сформувати внутрішню здатність: а) протистояти різним формам неправди; б) утверджувати загальнолюдські цінності; в) нести неспотворену правду в суспільство задля його гармонізації.

На наш погляд, важливими для формування принципів правдоцентричної журналістики є постулати «науки правди», що стверджують: «Всяка лжа не від правди» (1Ів. 2:21); «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мт. 12:36, 37); «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, - хто пізнає його? Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки, щоб кожному дати згідно з путтю його, за плодом учинків його» (Єр. 17:9), та є категоричними імперативами: «Ваше ж слово хай буде: "так-так", "ні-ні". А що більше над це, то те від лукавого» (Мт. 5:37); «Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує» (Еф. 4:29); «Тому-то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють» (Як.1:21, 22); «Не будеш з більшістю, щоб чинити зло. І не будеш висловлюватися про позов, прихиляючись до більшости, щоб перегнути правду» (Вих. 23:2). Ці постулати в подальшому заслуговують бути покладеними в основу духовних морально-етичних принципів журналістики, що базуються на первинній сутності Правди як метакатегорії журналістики [5].

Висновок

Виходячи за межі стереотипного мислення та узвичаєних моделей сприйняття світу, ми можемо відкритися для пізнання суттєво нового й ціннісного, що криється у не за правом забутому старому. Зроблено висновок, що сутність правди необхідно пізнавати через її абсолютні, первинні, а не релятивні ознаки та властивості, а наукова проблема правди потребує комплексних досліджень і системного розв'язання в СК і журналістиці. Зокрема, викладені результати дослідження концепту «науки правди» є важливими для формування цілісної, правдоцентричної особистості журналіста та закладають підґрунтя для створення аксіологічних модулів програм освітньо-професійної підготовки журналістів, а також відкривають перспективу наукових досліджень «науки правди» як цілісної системи. Повернення журналістики до осмислення духовної сутності засадничих ціннісних понять, і передусім - Правди, сприятиме свідомому протистоянню маніпулятивним упливам, розвінчанню брехні та утвердженню перемоги в інформаційних та смислових війнах.

Додаток. Список скорочень назв книг Біблії.

Вих. - Книга Вихід (Друга книга Мойсеєва); Еф. - Послання св. апостола Павла до ефесян; Єр. - Книга пророка Єремії; Ів. - Євангелія від св. Івана; 1 Ів. -

Соборне послання св. апостола Івана; Мк. - Євангелія від св. Марка; Мт. - Євангелія від св. Матвія; 1 Тим. - 1 Послання св. апостола Павла до Тимофія;

Тим. - 2 Послання св. апостола Павла до Тимофія; Як. - Соборне послання св. апостола Якова.

Список використаних джерел

Маринович, М. (2018). Ми впритул наблизилися до Армаґеддона... Obozrevatel.ua.

Відновлено з: www.obozrevatel.com/ukr/society/mi-vpritul-nablizilisya-do-

armaeddona.htm

Зеленський, В. (2022, 25 лютого). Звернення Президента на другий ранок

масштабної війни. Відновлено з https://www.youtube.com/watch?v=6ho0LnzOKvg

Зеленський, В. (2022, 26 лютого). Вечірнє звернення Зеленського від 26 лютого.

Відновлено з

https://www.youtube.com/watch?v=_CB7o6YEDVA&ab_channel=24%D0%9A%D0%B0% D0%BD%D0%B0%D0%BB

Зеленський, В. (2022, 3 березня). Звернення

Володимира Зеленського до українців. Відновлено з:

https://www.youtube.com/watch?v=atW0WvG5s38&ab_channel=%D0%A2%D0%A1%D 0%9D

Петренко, С. І. (2020). Правда як соціальнокомунікаційна категорія журналістики.

(Дис. докт. філософії). Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ. Відновлено з DOI: 10.13140/RG.2.2.25776.07688

Лось, Й. Д. (1993). Повернути у журналістику правдолюбство і моральний пафос. Засоби масової інформації й утвердження державного суверенітету України: Збірник матеріалів науково-практичної конференції, 32-40. Львів: Світ.

Лось, Й. Д. (1999). Правда слова. Публіцистика і тенденції розвитку світу. Відновлено з http://old.journ.lnu.edu.ua/publications/publicystyka01/Publicystyka_P1_01_Los.pdf

Лось, Й. Д. (2001). Бачити великі істини Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика, 21, 26-40.

Лось, Й. Д. (2004). Журналістика перед новим викликом. Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика, 25, 18-43.

Лось, Й. Д. (2008). Публіцистика й тенденції розвитку світу: Навчальний посібник. У 2-х ч.: Ч.1. Львів: ПАІС.

Михайлин, І. Л. (2007). Об'єктивність і правда в журналістиці. Культура народов

Причерноморья, 101, 131-134. Відновлено з URI:

http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/77496

Михайлин, І. Л. (2008). Журналістика як всесвіт : вибрані медіадослідження Харків: Прапор.

Різун, В. В. (2008). Правда і кривда: історія взаємин. Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. Социальная коммуникация, 21(60), 1, 231-241.

Різун, В. В. (2017а). Думки з приводу - і не тільки. Ю. В. Бондар, В. М. Корнєєв (упоряд.). Університети Володимира Різуна: слово на пошану з нагоди 60-річчя та праці ювіляра. (с. 298-307). Одеса: Астропринт.

Різун, В. В. (20176). Журналістика починається з особи журналіста. Ю. В. Бондар, В. М. Корнєєв (упоряд.). Університети Володимира Різуна: слово на пошану з нагоди 60-річчя та праці ювіляра. (с. 347-350). Одеса: Астропринт.

Різун, В. В. (2017в). Журналістська діяльність і парадокси масового спілкування. Ю. В. Бондар, В. М. Корнєєв (упоряд.). Університети Володимира Різуна: слово на пошану з нагоди 60-річчя та праці ювіляра. (с. 328-335). Одеса: Астропринт.

Різун, В. В. (2017г). Журналістська освіта в Україні. Ю. В. Бондар, В. М. Корнєєв (упоряд.). Університети Володимира Різуна: слово на пошану з нагоди 60-річчя та праці ювіляра. (с. 336-346). Одеса: Астропринт.

Різун, В. В. (2017д). Ідея журналістської освіти в контексті дискурсу про університет. Ю. В. Бондар, В. М. Корнєєв (упоряд.). Університети Володимира Різуна: слово на пошану з нагоди 60-річчя та праці ювіляра. (с. 308-327). Одеса: Астропринт. DOI: http://dx.doi.org/10.13140/RG.2.2.12402.79047

Огієнко, І. І. (Пер.). (2007). Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Київ: Українське Біблійне Товариство.

Петренко, С. І. (2019а). «Наука правди» в журналістиці в умовах викликів постмодерної доби». Засоби масової інформації та комунікації: історія, сьогодення, перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Буча, березень 2019 р.: Тези доп. (с. 43-45). Київ: Міленіум.

Петренко, С. І. (2018). «...І пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить»: правда й свобода у Біблії. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія, 78, 67-73.

Размещено на Allbest.ru/