Застосування сучасних комунікаційних технологій, наративи і теми інформаційної війни на території країни-агресора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування сучасних комунікаційних технологій, наративи і теми інформаційної війни на території країни-агресора

Олег Медведєв, Старший науковий співробітник, Національний університет оборони України

Анотація

В статті проаналізовано досвід українського інформаційного проникнення на територію Росії, яке після початку повномасштабного вторгнення здійснюється на засадах державно-приватного та військово-цивільного партнерства при взаємодії із нашими ключовими партнерами з євроатлантичної спільноти. Досліджено як функціонування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які дають наразі можливості долати жорсткі цензурні обмеження, чинні в країні-агресорі, так і наративи, теми і месиджі, з якими Україна з глухої оборони, практикованої протягом десятиліть, перейшла і до наступальних дій в інформаційній війні з московією. Обґрунтовано доцільність продовження таких операцій в рамках стратегії довготривалого протистояння з імперію, запропоновано прикладні рекомендації на найближчий час для тих, хто дотичний до активних операцій на цьому напрямку.

Ключові слова: війна, військова пропаганда, дезінформація, інформаційна війна, інформаційні дії, інформаційний (психологічний) вплив інформаційно-комунікаційні технології, стратегічні комунікації, соціальні мережі, фейки.

Modern communication technologies, narratives and topics in russian-ukrainian information war

Oleg Medvedyev, Senior Research Fellow, National Defence University of Ukraine

Summary. The article examines the experience of Ukrainian information infiltration into the territory of Russia. It studies the application of the modern information and communication technologies that enable the circumvention of strict censorship regulations in the aggressor country, as well as the various narratives, topics and messages.

After several decades of defending against Russia's information warfare and Russian information environment Ukraine has managed to develop an efficient strategy to counter Russian propaganda as well as to establish the system for information infiltration into the enemy's territory and influencing its public consciousness.

In the information warfare against Russia Ukraine enjoys the support of its strategic allies in the form of the so called collective West with its rich experience in countering the USSR during the Cold War period, as well as the ad hoc allies from the ranks of the liberal anti-war opposition in Russia.

The Russians have been provided with access to a variety of alternative information regarding the war. Gradually, this information has been eroding the trust of Russian society in Putin, even among military personnel. It has been fostering a negative attitude towards war as the main cause for many negative consequences for the nation. Additionally, it has been exploiting the existing interregional and interethnic conflicts as well as devaluing traditional values, which Putin tries to use in an attempt to transform the authoritarian regime into a totalitarian one.

It is evident that the information warfare will last much longer than the conventional one, as Russia is Ukraine's enemy in the long run. Throughout 2022-23, Ukraine gained vast experience in information operations against the Russian Federation. The significance of these operations will soon increase against the background of the inevitable escalation of Russia's confrontation not only with Ukraine but also with the collective West.

Keywords: war, disinformation, information warfare, information operations, info ops, psy ops, strategic communications, social networks, fake news, fakes, information influence, psychological influence, information communication technologies, national security and defense

Постановка проблеми

Увага громадськості традиційно прикута до інформаційної агресії Росії проти України та всієї євроатлантичної спільноти. Протягом багатьох років ретельно аналізуються її наративи, способи протидії їй. Ще протягом 2014-21 років Україна вжила організаційних та оперативних заходів щодо обмеження впливу російських ЗМІ та соцмереж. Це і видалення російських каналів з ефіру та кабельних мереж (2014), і блокування «В Контакте” та «Одноклассников” (2017), і закриття каналів так званого пулу Медведчука (2021), і ліквідація низки російських ботоферм (2022), тощо. 27 жовтня 2022 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення виступила з ініціативою визнати телеканали «Россия 24», «RTR Планета» і «Первый» терористичними організаціями - «через систематичне послідовне виправдання, публічну підтримку і підбурювання” в ефірі цих каналів «до вчинення російською федерацією терористичних актів» [42].

«Кардинальні зміни, що відбуваються у сучасному інформаційному просторі, ... створили умови для їхнього використання в інтересах інформаційно-психологічного впливу, - зазначається в «Засадах реалізації стратегічних комунікацій у системі Міністерства оборони України. Розгорнулася боротьба, що іноді за запеклістю протистояння не поступається класичній версії збройного протиборства. Системне застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє державам в окремих випадках досягти своїх цілей взагалі без застосування звичайної зброї» [2].

Зрозуміло, що останнє зауваження не релевантне для даного етапу стратегічного протистояння України та росії, однак інформаційна складова є безумовно важливою у війні. Така інформаційна війна, як відомо, передбачає «навмисне втручання у внутрішні справи країни з метою підриву довіри між державою та її громадянами; ...для просування інтересів іноземної держави через експлуатацію вразливостей у суспільстві з метою його поляризації та дестабілізації» [8].

У липні 2022 року СБУ, Міністерство оборони та інші українські відомства опублікували зведений список Telegram-каналів, підконтрольних Кремлю. Спецслужби встановили відповідний зв'язок у рамках відповідних кримінальних справ: «В умовах, коли Україна успішно протистоїть російському нападу, вкрай актуальним є питання інформаційної безпеки. Адже не маючи можливості перемогти на полі бою, ворог намагається посіяти «зраду» та розхитати українське суспільство» [48].

Шляхи протидії пропаганді та методики боротьби з російськими фейками шукають європейські структури. Останні, щоправда, часом демонструють невиправдано ліберальний підхід до інформаційної агресії з боку москви і вкрай повільно вживають необхідних заходів. Коли Євросоюз після повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну застосував режим санкцій до російського медіахолдингу Russia Today та інформаційної агенції Sputnik, рішення стало підставою для звинувачень у нібито порушенні інститутами ЄС основоположних демократичних принципів та громадянських свобод.

Тим не менш наприкінці 2022 року Євросоюз у рамках дев'ятого пакету санкцій відкликав ліцензію у низки російських телеканалів, як-от: НТВ, НТВ-Мир, «Россия-1», РЕН ТВ [20]. ЄС констатував, що ці «ЗМІ знаходяться під постійним прямим та опосередкованим контролем керівництва РФ і використовуються ним для своїх безперервних та узгоджених дій з дезінформації і військової пропаганди, легітимізують російську агресію і підривають підтримку України» [19].

Франції знадобилося п'ять років, щоби повністю вимкнути франкомовну редакцію RT. У цій країні канал припинив мовлення ще весною 2022 року, але довший час зберігав штаб-квартиру в Парижі, де виробляв контент і транслював його на франкомовні країни Африки. Зрештою, французька влада знайшла правовий механізм заморозити банківські рахунки цього рупора кремлівської пропаганди. Наприкінці лютого 2023 року канал RT припинив діяльність і в Німеччині [51].

Цілком природно, що Україна у своїй справедливій оборонній війні проти країни-агресора почала завдавати інформаційних ударів у відповідь на ворожі дії і стала здійснювати інформаційне проникнення на територію та у свідомість противника. Судячи з публікацій замаскованих під українські російських пабліків, в Москві явно перебільшують масштаби нашої активності. У їхній уяві інформаційна війна на території Росії здійснюється ні більше-ні менше, ніж спільними зусиллями... Офісу Президента України та британської МІ-6! - подібний фейк, зокрема, розповсюджував один із каналів із згаданого вище «списку СБУ» [36, 37].

Насправді ж інформаційне проникнення на територію противника стало спільним проектом державно-приватного та військово-цивільного партнерства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Інформаційні війни як такі широко досліджені у науковій літературі. Після початку повномасштабного вторгнення загальна увага зосереджена на протидії російській інформаційній агресії, протидії російській пропаганді тощо. Але інформаційні дії України проти агресора на його території, проникнення у свідомість населення країни-противника залишаються наразі поза полем зору. Ця важлива тема лише побіжно розглядалася у жовтні 2022 року на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегічні комунікації у сфері забезпечення національної безпеки та оборони: проблеми, досвід, перспективи», яка пройшла в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського (НУОУ). Питання проаналізоване у деяких внутрішніх документах Центру стратегічних комунікацій у сфері забезпечення національної безпеки та оборони при НУОУ. Але в цілому воно станом на початок 2023 року залишалося на периферії уваги військових науковців та фахівців з інформаційних операцій. Цю прогалину й має закрити дане дослідження.

Формулювання мети статті

Узагальнення досвіду, набутого з 24 лютого 2022 року волонтерськими підрозділами інформаційного фронту, апробованих ними технологій і вироблених наративів актуальне і з практичної точки зору. Важливо поділитися ноу-хау з тими, хто вже так чи інакше приєднався до захисту країни на цьому напрямку. Навіть після перемоги України у конвенційній війні інформаційна війна з Росією триватиме настільки довго, наскільки довго Росія залишатиметься історичним ворогом України, яким вона вже є сотні років. Саме тому інформаційні дії України на територію противника і є предметом даного дослідження.

Виклад основного матеріалу

Згідно стандартів НАТО, інформаційні операції розглядаються як «мілітарна функція, яка забезпечує координацію військової інформаційної активності для створення бажаного впливу на волю, розуміння і спроможності противника». Власне це і є метою інформаційного проникнення України та її союзників на територію Росії - дзеркально тому, що робила і робить Росія в Україні.

В інформаційних операціях та окремих інформаційних діях можуть вирішуватися наступні завдання: «збирання інформації про потенційні цільові аудиторії, що представляють інтерес для організації інформаційного... впливу на осіб, які приймають рішення; розповсюдження інформаційного контенту, що забезпечує цілеспрямований інформаційний (психологічний) вплив на свідомість як окремих людей, так і визначених цільових аудиторій;. координація дій опозиційних сил, протестних рухів та націоналістичних. організацій; відстеження суспільних настроїв, виявлення лідерів думок для їх подальшого використання.» [33].

Суб'єктами антивоєнної пропаганди (учасниками інформаційної війни) в Росії є не лише українці. Крім нас, це - «колективний Захід», і російська ліберальна «опозиція». «Росія в інформаційному протистоянні із Заходом виглядає як «кошеня супроти носорога», - цитує одного із російських воєнкорів Інститут вивчення війни (ISW) [3,43].

Українська держава для впливу на російську аудиторію створила проект Free/Дом. Як вважає міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, цей канал став на передовій у боротьбі з російською дезінформацією у світі. «Рік інформаційного проєкту <FrееДом» російською мовою, - наводить статистику міністр, - це 6,5 млрд переглядів у диджиталі, понад 76% з них - не з України; це - мовлення через шість супутників, які покривають усю Європу, європейську частину Росії, Середню Азію, Північну Африку, Близький Схід, це постійне потрапляння в тренди YouTube в Росії, Казахстані, Білорусі, Німеччині, Узбекистані. Канал входить у пакети 10 ОТТ-платформ, присутній у понад 700 кабельних, DTH, IPTV мережах, 44 країн світу, 20 з яких додалися за рік» [50].

Україна в особі міністра Ткаченка неодноразово порушувала питання про проведення «інформаційного Рамштайну» з метою координації зусиль у боротьбі з російською пропагандою. Захід має великий досвід, накопичений з часів холодної війну між москвою та євроатлантичною цивілізацією. З Росією і сьогодні воюють все ті ж Радіо «Свобода», Голос Америки, BBC, «Німецька хвиля», тощо, - з тією лише різницею, що інформацію розповсюджують не через лампові чи транзисторні радіоприймачі, а використовуючи сучасні канали комунікації. За словами секретаря Радбезу Росії Миколи Патрушева, США та їхні союзники ведуть інформаційну кампанію, мета якої - «руйнування російської державності» [45].

У січні 2023 року в Єврокомісії запропонували запустити проект «Радио Свободная Россия». За словами віце-голови Європейської Комісії Віри Йоурової, вона пропонує проект, схожий за суттю на «Радио «Свободная Европа» чи «Голос Америки», які постали на початку холодної війни. «Ідея полягає в тому,- пояснює вона, щоби розробити скоординовану стратегію, яка б об'єднала всі незалежні російськомовні ЗМІ і надала би їм усі технічні засоби для роботи на російську аудиторію» [4].

За різним оцінками, від семисот тисяч до мільйона росіян полишили свою країну протягом 2022 року. Масова міграція прокотилася двома хвилями. Одразу після початку вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року та після оголошення Путіним мобілізації 21 вересня 2022 року. Попри те, що в РФ дедалі частіше лунають пропозиції покарати втікачів конфіскацією майна і забороною повертатися, кремлівський режим в цілому задоволений тим, що нелояльні виїхали за кордон - разом з ними випущено пару. Як зазначила одна із пропагандисток, «плюс у тому, що вони в умовному Верхньому Ларсі, а не на умовній Болотній площі, де б відволікали сили Росгвардії від справді важливих завдань» [47].

Опинившись у вигнанні, нова російська еміграція каналізувала свою активність в інформаційній сфері, де за рік сформувався помітний сегмент Youtube та Telegram-каналів з антивоєнним дискурсом. З-за кордону на Росію мовить і низка мас медіа, заборонених у самій РФ після початку війни. Блогери та професійні журналісти, які вимушені були поїхати з Росії, за оцінкою правозахисного проєкту «Сетевые свободы», практично створили другий Рунет, непідконтрольний державі [1].

Російська антивоєнна опозиція інформаційну роботу розглядає як один із основних напрямків боротьби з режимом путіна. «Зміна громадської думки, - зазначає соратник Олексія Навального Леонід Волков, - напряму впливає на можливості Путіна продовжувати війну: чим менше підтримки, тим складніше дається війна, тим складніше Путіну розмовляти із суспільством і пояснювати, для чого взагалі ця війна потрібна... Боротьба з Путіним йде на трьох фронтах: санкційному, воєнному, інформаційному. Одне без іншого працює повільніше та менш ефективно. Без санкцій проти російської економіки та оборони Україні було би важче на полі бою, як і без західних постачань зброї. А без... інформаційної роботи, роботи незалежних ЗМІ, люди в Росії менше дізнавалися б про жахи війни» [30].

Звісно ж, російську антивоєнну опозицію слід розглядати не як союзника, а лише як ситуативного попутника в боротьбі з режимом Путіна. За висловом українського громадського діяча Валерія Пекаря, маємо ділити росіян не на добрих, чи поганих, а на некорисних і корисних: «Нема ні хороших росіян, ні поганих росіян, а є лише корисні (наближають нашу перемогу), шкідливі (віддаляють нашу перемогу) та неважливі (всі решта). Це означає дивитися не крізь емоцію, а крізь стратегію. Це дуже боляче, але потрібно» [39].

Технології інформаційного проникнення та подолання цензурних бар'єрів. Інформаційні операції в Росії є надзвичайно ускладненими з огляду на специфіку її політичної системи, яка має всі ознаки трансформації з авторитарної в тоталітарну. Там «сформовано тоталітарну поліцейську державу з елементами культу особи, з агресивною зовнішньою і репресивною внутрішньою політикою, яка культивує атмосферу насильства і страху і, формуючи фальшиву «паралельну» картину світу, морально розбещує власних громадян»

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков, який ще в дев'яності роки працював в українському посольстві у Москві і є одним з провідних вітчизняних експертів по Росії, вважає, що є підстави говорити про «новий соціальний тип - homo putinus». На думку Пашкова, «Це - людина ідентифікована з владою яка погоджується зі свавіллям стосовно себе, з тим, що держава контролює її життя, придушує універсальні моральні норми». Така людина вірить у винятковість росіян, виказує сакральний пієтет до влади, демонструє «злісне і мстиве ставлення до Заходу, що є реакцією на неуспіх будування нормальної цивілізованої держави, звідки агресія, апеляція до великого минулого як компенсаційного міфу» [38].

Щоби зрозуміти, наскільки ми далекі від інформаційного паритету, достатньо лише в загальних рисах уявити собі величину та потужність інформаційної машини, збудованої Росією: два десятки федеральних і 239 регіональних телеканалів, 700 радіостанцій, понад 62 тисячі газет і нескінченна кількість контрольованих

Інтернет-ресурсів, включно з соціальними медіа. Це значно перевищує інформаційні потужності Третього Рейху. Один лише канал Russia Today має бюджет понад 300 мільйонів доларів на рік, мовив англійською, французькою, німецькою, іспанською, російською та кількома східноєвропейськими мовами.

Інформаційна робота сьогодні - це як «бойова зброя», і за «своїм значенням нічим не поступається автомату Калашникова, - заявила голова Національної медіа-групи Аліна Кабаєва, яку західна преса вважає цивільною дружиною путіна і проти якої впроваджені санкції [23].

В Росії ще з середини нульових встановлено всеохоплюючий контроль влади за офлайн-медіа - телебаченням, радіо, газетами. Останній відносно плюралістичний телеканал «Дождь», остання плюралістична радіостанція «Ехо Москви», останній незалежний часопис «Новая газета» закрилися протягом місяця від початку вторгнення Росії в Україну.

Однак «сучасні технології змінили інструментарій інформаційних (психологічних) операцій. Протягом останнього часу найбільш активно здійснюється інформаційний (психологічний) вплив (ІПВ) через соціальні спільноти, відбувається інтенсивний розвиток соціальних мереж, активне збільшення їхніх аудиторій, постійна поява нових сервісів та глобалізація, що значно підвищує їхню роль в інформаційному просторі. Тенденція використання соціальних мереж для здійснення інформаційного (психологічного) впливу на визначені цільові аудиторії на сьогодні стала реальністю, а застосування соціальних мереж стало повсякденним процесом дестабілізації суспільно-політичної обстановки в країні-мішені» [46. с. 48] .

«В інтернеті купа обману й брехні, нічому не можна довіряти, інформація - це зброя для боротьби, причому достатньо ефективний спосіб», - заявляє Путін [4і].

Російська влада в порядки збільшила зусилля із взяття під максимально жорсткий контроль онлайн медіа. Механізм блокування новиних Інтернет-ресурсів відпрацьований задовго до війни. Але за рік « СВО» більше, ніж втричі, з 72 000 до 247 000, зросла кількість заблокованих сайтів [52].

Водночас режим впровадив адміністративну та навіть кримінальну відповідальність для тих, хто знаходить можливості долати цензурні бар'єри та декларувати антивоєнну позицію. Станом на кінець 2022 року за кримінальною статтею за розповсюдження фейків про армію було порушено 149 справ щодо 352 осіб, з яких 28 перебували під вартою. По ній, зокрема, засуджено двох опозиційних муніципальних депутатів Олексія Горінова та Іллю Яшина - відповідно на сім та вісім з половиною років позбавлення волі. Володимир Кара-Мурза у квітні 2023 року засуджений до позбавлення волі на чверть століття. До судів передано майже 5000 адміністративних справ [12, 32].

«Дискредитацією армії» в судовій практиці визнавали і плакати з надписом «миру мир», і гасло «фашизм не пройде», і написання слова «спецоперація» у лапках і навіть аркуш паперу із зірочками замість літер «*** ****** які б мали означити «Нет войне» [52].

За 2022 рік зафіксовано понад 20 000 затримань з політичних мотивів, здебільшого за участь у антивоєнних акціях. До списку іноагентів потрапило вдвічі більше людей, ніж роком раніше. Це в основному політологи, журналісти, бізнесмени і навіть зірки естради. Крім кримінально-адміністративних заходів, влада, давно маючи повний контроль за російськими соціальними мережами «ВКонтакте» та «Одноклассниками», вжила заходів із блокування, обмеження чи перешкоджання американських соцмереж. Корпорацію Meta, яка володіє мережами Instagram та Facebook, Мінюст РФ вніс до реєстру «екстремістських організацій» [34].

В результаті аудиторія Instagram за 2022 рік, за різними і дещо розбіжними оцінками, скоротилася на 60% (Mediascope), або на 30% (Brand Analytics). Натомість, за даними російських медіа-маркетологів, «з лютого по листопад 2022 року добова аудиторія ВКонтакте зросла з 38 до 42 мільйонів, а Telegram - з 23 до 36 млн» [18].

Щодо TikTok, на допомогу Москві прийшов його прихований союзник Пекін. Згідно дослідженню Mediascope [49], зараз у цій мережі щодня «сидить близько чверті росіян старших 12 років». Однак китайські власники заборонили блогерам із РФ викладати ролики та вести прямі ефіри, посилаючись на закон про фейки, згаданий вище. Відтак, пояснюють фахівці, стрічка для росіян компонується із старих відео, завантажених раніше. Нових роликів поменшало у вісім разів, а кількість авторів-росіян скоротилася з 300 тисяч до 45 000. Таким чином, ця мережа протягом 2022 року була обмежена як для воєнної пропаганди, так і антивоєнної контрпропаганди [31].

За даними компанії моніторингу Top10VPN, лише за два тижні березня 2022 року «попит на VPN-програми в РФ виріс більше як на 2000% в порівнянні з аналогічним періодом початку лютого» [9]. Однак, як видно із наведеної вище статистики, це не запобігло істотним втратам аудиторії таких ресурсів як Instagram, Facebook.

Російська влада розуміє, що неконтрольовані нею канали комунікації підривають основні наративи офіційної пропаганди та негативно впливають на настрої тих, хто знаходиться поза межами впливу телебачення. Подібно імпортозаміщенню в економіці, кремль шукає, чим замінити Youtube та Telegram, але поки що цієї проблеми не вирішив. З одного боку, за словами голови ради Фонду розвитку цифрової економіки Германа Клименка, передумови для заміщення Facebook, Instagram и TikTok «ніби є». Експерт нагадує, що, як довела багатолітня практика, «схема цілком робоча», а прикладами копіювання наявних західних моделей є «ВКонтакте» и Telegram. «ВКонтакте» був повною візуальною копією Facebook, а Telegram - whatsApp». Але «необхідною умовою для вдалого «копіювання» продукту є не сильна команда і тисячі серверів, а порожній ринок». Наразі «юзери не хочуть користуватися Yappi, Руграмами, тощо... Нішу зайнято, «ядро аудиторії користується VPN сервісами для доступу до звичних для неї ресурсів, а, по-друге, запущені на заміну продукти не володіють усім функціоналом і викликають відторгнення у споживачів» [24]. Зрештою, у березні поточного року в уряді РФ констатували провал спроб замінити YouTube, визнавши, що попри десятки мільярдів інвестованих рублів, аудиторія Rutube як вітчизняного аналога становить лише 2% від показників транснаціонального сервісу YouTube [13]. Ватажок ПВК «Вагнер» євгеній пригожин заявив, що YouTube найближчим часом буде закрито, а тих, хто ним користується - покарано. На відміну від технологічної версії, викладеної вище, він наводить «ідеологічну» причину, чому його і досі не забанено: «В адміністрації президента «величезна кількість людей, які мріють лише про одне - швидше б Росія програла війну, швидше б прийшли американці та відрегулювали нас».

Однак Youtube та Telegram є важливими каналами комунікації і для самої влади, оскільки дозволяють охоплювати воєнною пропагандою молодь, яка не дивиться телевізор, монополізований кремлем. Сама природа російського режиму, який із авторитарного трансформується у тоталітарний, не дозволяє залишати жодних соціальних груп без офіційного інформаційного впливу. Але це в свою чергу залишає вікно можливостей і для антивоєнної пропаганди, чим і користуються її носії.

Відтак, саме Youtube та Telegram - основні доступні канали для проникнення в РФ. Youtube, за словами відомого російського опозиційного SMM-ника Павла Гурова, охоплює до 70% росіян, він єдина альтернатива телебаченню, вимагає «дорогого контенту, але вічнозелений». Telegram, на думку цього ж фахівця, «дає контент-одноденку, але створювати його набагато дешевше...» Його перевага - анонімність, популярність істотно зросла. Гуров припускає, що врешті-решт Telegram стане єдиним доступним для опозиції майданчиком, «як в Ірані».

Мережа «В Контакте» охоплює майже 60% росіян, але через тотальний контроль з боку влади - «найскладніша для проникнення», опозиційні пабліки в ній швидко блокуються. Робота в цій соціальній мережі потребує особливих правил безпеки: фейкових акаунтів, неавторизованих сімок, неросійських e-mail, тощо.

Ще одна технологія проникнення - хакерські атаки. Самі собою вони охоплюють невеликі аудиторії, але викликають великий медійний резонанс. Із найсвіжіших прикладів. 31 січня в Санкт-Петербурзі в музеї «Ермітаж» хакери вивели на електронні табло інформацію про злочини росіян в Бучі. Тижнем раніше в телевізійних ефірах Білгородської області, Кубані та окупованих Криму та Севастополі в ефірі кількох російських телеканалів «транслювали» відеозвернення Володимира Зеленського, і подія знайшла широке віддзеркалення в мас медіа. Ніхто з українців не брав на себе відповідальності за ці акції, однак існування «української кіберармії» - загальновідомий факт. За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова, до неї залучено близько 300 тисяч IT-спеціалістів

Українська ІТ-армія від початку активної фази воєнних дій Росії на території України атакувала понад 1800 російських онлайн-ресурсів». Втім, головні її завдання все ж таки не інформаційно-психологічні операції, а хакерські атаки на підприємства Росії та інші об'єкти ворожої інфраструктури.

Ще одним каналом комунікації стали дзвінки в Росію. Це і спроби проведення примітивної соціології, і так звані формуючи опитування, коли під виглядом опитувань поширюються різноманітні чутки, і здійснюються інформаційно-психологічні операції. Про масштаби такої діяльності можуть свідчити дані, наведені Віктором Андрусівим, екс-радником Міністра внутрішніх справ України на сторінці у Facebook: «Ми зробили 32 мільйона дзвінків росіянам. З них вони дізнавались правду про війну і не тільки. На це було витрачено близько 350 тисяч доларів, в тому числі багато з вас реально допомогли» [7].

Дзвінки як елемент ІПСО виявилися настільки масовими і резонансними, що один із найбільших «воєнкорівських» телеграм-каналів «Рибар» зробили майже півгодинний фільм «+380». Ось як вони його анонсують: «Дзвінки та повідомлення з країни 404 - один із самих витончених видів інформаційно-психологічного впливу. Телефонним дротом на адресу росіян ллються ненависть та погрози розправитися. Особливо жорстких форм набув вплив на близьких родичів, і все це підтримується на рівні держави. Ви дізнаєтеся, хто й для чого влаштовує жорсткі треш-стріми і відправляє рідним учасників російської спецоперації жахливі повідомлення про загибель бійців, фотографії понівечених трупів» [17].

Наративи та месиджі для впливу на російську аудиторію. Різними волонтерськими групами були розроблені детальні методички для охочих, які використовуючи можливості соціальних мереж, можуть впливати на російську аудиторію. Зокрема, окремим пунктом в роботі Конгресу вільної Росії у Вільнюсі наприкінці серпня-початку листопада 2021 року був тренінг відомого маркетолога Павла Гурова «Діджітал-інструменти для антивоєнного активізму». Торкаючись наративів, він закликав не апелювати марно до моралі його співвітчизників, а використовувати конкретні історії, проблеми та незручності, що їх війна створює для росіян, як-от: «втрата родича, відсутність інсуліну для діабетиків, скорочення по роботі, брак коштів «.

Ось які теми вважає актуальними для антивоєнної пропаганди закордонний штаб Навального: «жахіття війни, яку почав Путін, і що відчувають українці; втрати та погана амуніція (такі новини декого примушують відмовитися від походу на війну); про командування, якому начхати на солдат, про розруху у путінській системі; про крадіжки і брехню чиновників з пропагандистами; про наслідки цієї бійні для простих людей; про акції протесту, які показують, що не всім в одному пориві підтримують це жахіття» [30].

Ефективні наративи антивоєнної пропаганди в Росії вивчають та досліджують і американські фахівці. «Психологічна війна залишається головною можливістю для Сполучених Штатів, - йдеться у статті Іванни Страндер та Девіда Шедда... «Продати росіянам американську мрію, як колись, вже неможливо, - наголошують автори, - слід, навпаки, використати російський націоналізм, рівно як і незадоволення російських національних меншин. Піднесення (російського) націоналізму може бути перевагою в американський психологічній війні з кремлем. росіяни дуже пишаються своєю країною, і Путін підтримував це переконання двома декадами націоналістичної риторики. Ефективні інформаційні операції можуть показати росіянам, як їхня країна перетворилася із країни міжнародної підтримки та престижу у глобального вигнанця. Замість того щоб відмовитись від націоналістичних тенденцій, це скоріше підтримає бажання росіян відновити велич, втрачену через Путіна» [5].

Важливим для правильного формування у цьому сенсі було би глибше проаналізувати історію радянської війни проти Афганістану. «Афганську війну» в антивоєнному наративі часто-густо згадують, зазначаючи, що вже за перші місяці «СВО» проти України Росія втратила вбитими більше, ніж за 15 років вторгнення та окупації Афганістану. Однак, відомі паттерни реакції радянського суспільства на втручання СРСР у справи суверенної держави дозволили краще спрогнозувати очікувані рефлексії російського соціуму на війну проти України. Радянці мало переймалися стражданнями афганського народу, якщо про них взагалі знали, бо тоді офіційна пропаганда так само заперечувала війну, використовуючи термін про так званий інтернаціональний обов'язок. На тлі відсутності будь-якої емпатії до афганців, радянські люди відчували страх перед власними втратами у війні, а цинкова труна з Афганістану, доставлена у будь-яке місто чи село, пробивала найпотужніші мури цензури.

Так само годі було сподіватися, щоби на росіян справили враження масові жертви українців в Бучі, якби навіть вони готові були повірити, що то справа рук їхньої воєнщини. Куди вагомішими є страх власної смерті, втрати рідних і близьких, жертви співвітчизників. Саме тому вже з березня 2022 року саме тема російських «двохсотих» в Україні стала однією з центральних в антивоєнній пропаганді. У квітні її органічно пов'язали зі стартом весняного призову до лав російської армії, оперуючи фактами залучення строковиків до війни. Тема призову плавно перетекла в загрозу неминучої мобілізації, яка стала-таки реальністю, і способи, як її уникнути протягом кількох місяців залишаються головною темою російських антивоєнних Youtube та Telegram-каналів. З початку 2023 року систематично поширюються чутки про неминучість нової хвилі мобілізації, а щоб посилити страх перед нею особливу увагу приділяють смертності серед першої хвилі мобілізованих, і в цьому сенсі показовим за кількістю та якістю можна вважати висвітлення загибелі у новорічну ніч сотень «мобіків», через провину некомпетентного командування скупчених на території ПТУ в Макїївці. Репортери ВВС News та «Медіазони» встановили за відкритими джерелами імена 22055 російських військовослуюбовців, які загинули в Україні (станом на середину травня). Ці та інші знакові події давали приводи для масованої критики вищого політичного та воєнного керівництва, коли антивоєнний сегмент активно використовував і негативні щодо влади коментарі з табору активних прихильників війни, будь-то Лукашенко чи Гіркін, Кадиров чи Пригожин.... Таким чином розмивається образ Путіна як сильної особистості, актуалізується тема розбіжностей у російському вищому керівництві.

У темі втрат, залучення до СВО контрактників, зеків, найманців, регіональних батальйонів та мобілізованих одним з ключових елементів був наголос на непропорційній кількості жертв серед москвичів та провінціалів, особливо серед вихідців з національних окраїн. Москву в Росії не люблять усі. Ймовірне незадоволення представників національних меншин намагаються трансформувати в сепаратистські настрої в РФ в межах теми «депутінізації, денуклеарізації та деколонізації» Росії. Протягом року відбулося чотири «Форуми вільних народів постРосії», в мережі з'явилися борди з картою розчленованої Рф, втім такою ж картою офіційна російська пропаганда лякала росіян, подаючи саме Путіна як гаранта територіальної цілісності країни.

«Війна перекинулася на російську територію» - щоправда, доволі швидко спрацював ефект звикання, і воєнні хроніки з Білгорода, Курська, Брянська перестали сприйматися як сенсація, перетворилися у рутину. Найрезонанснішими маркерами проникнення війни на територію Росії стали вибух на Кримському мосту, за символізмом співставний з підбиттям та затопленням крейсера «Москва», та «бавовна» на військових аеродромах в Енгельсі чи під Рязанню, дії ДРГ в Грайворонському районі Білгородщини у травні 2023 року. Нарешті - влучання безпілотниками в офіс Путіна в кремлі у квітні 2023 року, яке Україна так і не взяла на себе; скасування парадів 9 травня у багатьох регіонах Росії і рекордно стислий за часом парад у самій Москві, яка тепер виглядає вразливої з точки зору можливих дій українців у відповідь на рашистську агресію, що доведено 30 травня атакою дронів на столицю РФ.

Система інформаційного впливу на територію і свідомість противника намагається бути гнучкою, аналізувати вплив тих чи інших тем, вносити необхідні корективи в стратегію та тактику проникнення. Наприкінці року свої рекомендації серед дотичних до інформаційних акцій проти Росії осіб розповсюдив один із українських мозкових центрів, який працює на цьому напрямку на засадах анонімності. На думку експертів цього центру, ключовою тезою має стати твердження, що «ситуация развивается в неверном направлении». Це одночасно і доповнення, і розвиток формули «За что воюем?». Слід продовжувати інформаційну лінію, спрямовану на прив'язку» до війни та мобілізації таких явищ, як погіршення рівня життя, зниження конкурентоспроможності рф, послаблення російської економіки. Формувати уявлення, що за війну заплатить кожен - зниженням рівня життя. Перспективним напрямком є робота з інтенсифікації вертикального конфлікту. Населення рано чи пізно почне шукати винних не тільки в поразках на фронті, а й у відсутності ліків, зниженні прибутків тощо. Війна відкине Росію на кілька десятиліть назад. Сьогоднішнім молоді і дітям доведеться «починати з нуля», коли Путін та інші «вожді» або помруть, або доживатимуть за кордоном на комфортних вілах».

Цільові аудиторії для впливу. Згідно принципів та засад маркетингу та стратегічних комунікацій при створенні та реалізації комунікаційної стратегії слід враховувати наступні компоненти: цільова аудиторія, її потреби, інтереси та цінності; меседжі та канали комунікації, оцінка впливу. В інформаційних діях, націлених на російську аудиторію, оперувати цими показниками складно через проблематичність отримання в умовах диктатури достовірних соціологічних даних. Ситуація ще більше погіршилася після 4 березня 2022 року, появи у російському законодавстві статті про фейки, відколи «громадяни ще більше усвідомили небезпеку вільного самовираження» особливо в опитуваннях, де присутня оцінка «спеціальної воєнної операції». Втім, нема жодних сумнівів, що більшість росіян підтримує війну: «Перші ж заміри показали, що спеціальна військова операція зайшла в масову свідомість, як ніж у масло» [28].

У сенсі ставлення до Заходу «Путін потрапляє у резонанс зі значною частиною суспільства». Очевидно це не той випадок відомих з історії, коли війну веде непопулярна в народі влада. Очевидно, що проти України воює не особисто Путін, не лише Росія як держава, а саме російське суспільство, так званий глибинний народ, той самий homo putinus, який і є соціальною базою путінського режиму [21].

Однак, ставлення до війни відчутно різниться по вікових категоріях та по регіонах. Керівництво контрольованого кремлем Всеросійського центру вивчення громадської думки (бренд «ВЦИОМ») прямо визнає, що люди від 18 до 24 років -- найбільш проблемна вікова група з точки зору ставлення до «СВО». Дослідження показують, що ця група не дивиться телевізор, «де все по поличках розкладають». «Коли ми питаємо: що для вас важливіше, щоби країна жила добре, чи ваша родина і Ви жили добре, старше і середнє покоління обирають країну. А ця генерація, вибачте, більше обирає себе. Вони займаються порятунком себе, а не порятунком країни» [15]. Очевидно, у цьому російська влада бачить серйозну загрозу. Секретар Радбезу Росії Микола Патрушев поставив завдання «захистити молодь від впливу західної пропаганди» та різних «деструктивних течій» [44].

Ще одна слабка з точки зору роспропаганди ланка, перспективна для інформаційних дій - столичні регіони. Згідно досліджень групи Russian Field, найвищий рівень тих, хто сумнівається в «СВО» - в Центральному та Північно-Західному федеральних округах, до складу яких входять Москва та Санкт-Петербург. Тут показники непідтримки війни сягають майже чверті опитаних, що істотно вище, ніж в інших регіонах [35]. Це - доволі велика аудиторія: кількість людей, порівняна з наявним населенням України, з огляду на те, що населення Росії в рази вище, ніж населення України.

Виходячи з наявної соціології, цільовими досяжними групами для антивоєнної пропаганди в залежності від тем є росіяни, які здебільшого не використовують телебачення як джерело інформації; особи віком до 3540 років; політичні еліти, певні регіональні спільноти з особливо високим рівнем залучення контрактників чи мобілізованих; мобілізовані та їхні родини; російські діаспори в ЄС та інших країнах; тощо.

Щоб оцінити ефективність понад річної антивоєнної кампанії, нема іншого способу, крім як так само використовувати суперечливі і сумнівної достовірності соціологічні дані. Якщо 57% росіян, згідно опитувань Левада-центру (визнаного іноагентом), вже виступають за мирні переговори з Україною, а за продовження кампанії лише 36%, то певні зрушення очевидні.

У середині листопада 2022 року один із українських аналітичних центрів, якій в питаннях дослідження Росії наполягає на своїй анонімності, провів фокус-групи серед росіян. Соціологи констатували, що навіть при підтримці «СВО» люди починають поступово розділяти її з підтримкою влади, а «вже стале уявлення, що «спецоперація йде не за планом» є для респондентів сигналом про те, що влада несакральна», вона «погано реалізує правильну політику із виконання завдань спецоперації».

інформаційний партнерство військово-цивільний

Висновки і рекомендації

Після кількох десятиліть, протягом яких Україна оборонялася в інформаційній війні з Росією і взагалі була частиною російського інформаційного простору, наша країна, нарешті, не лише вибудувала ефективну протидію російській пропаганді, але й розгорнула систему інформаційного проникнення на територію і у свідомість противника.

В інформаційній війні проти Росії Україна має стратегічних союзників в особі так званого колективного Заходу з його досвідом боротьби із срср ще в часи холодної війни та ситуативних союзників-попутників з числа так званої ліберальної антивоєнної опозиції.

Чи досягла ця комунікаційна стратегія бажаного результату? Немає переконливих досліджень, які би доводили, що річна кампанія інформаційно-психологічного впливу суттєво змінила шовіністичні, імперські та мілітаристські настрої, якими охоплена переважна частина російського суспільства. Однак, маємо публічні зізнання російської влади, що для неї такий вплив є помітним. Він викликає її серйозну стурбованість, спонукає до пошуку технологій блокування комунікаційного проникнення антивоєнної інформації в російську аудиторію.

В той же час в тому числі і завдяки зусиллям України росіян забезпечено масивом альтернативної інформації на тему так званої СВО. Ця інформація поступово підриває довіру російського суспільства до Путіна, в тому числі і в очах військовослужбовців; формує негативне ставлення до війни як джерела багатьох негативних наслідків для країни; використовує наявні міжрегіональні та міжетнічні протиріччя; знецінює так звані традиційні цінності, апелюючи до яких Путін і намагається трансформувати авторитарний режим у тоталітарний.

Очевидно, що інформаційна війна триватиме значно довше, ніж конвенційна. росія - ворог України на тривалу історичну перспективу. Україна протягом 2022 року отримала лише перший досвід інформаційних операцій проти рф. Їхня важливість найближчим часом зростатиме на фоні неминучого поглиблення конфронтації Росії не лише з Україною, але із колективним Заходом.

З огляду на виснаження ресурсу волонтерів в інформаційній війні на території Росії дедалі зростатиме роль державних органів і спецслужб, які мають бути готові до тривалої боротьби. Завдання дипломатії - реалізувати ідею «інформаційного Рамштайну», задіяти фінансовий ресурс трансатлантичної спільноти для інформаційно-психологічних операцій проти країни-агресора. Щодо російської антивоєнної опозиції, вона не має жодних шансів прийти в Росії до влади, але Україна і надалі зацікавлена у взаємодії з цієї спільнотою з огляду на сукупний інформаційний ресурс емігрантів.

Всередині України постає завдання налагодити координацію між усіма відомствами, які здійснюють інформаційні операції проти росії чи будь-які інформаційні дії на її території. На сьогодні така координація виглядає як недостатня.

Маємо бути готові з новими технологічними рішеннями на випадок блокування російською владою двох найбільш доступних та релевантних каналів проникнення як Youtube та Telegram.

Очевидно, що на найближчі місяці в рамках наративу «не СВО, а війна» слід поширювати такі ключові теми, як:

- колосальні людські втрати, що їх несе Росія з вини Путіна та бездарного військового керівництва в агресивній війні проти сусідньої країни;

- бездарність вищого політичного та військового керівництва, яке розраховувало на бліцкриг, а втягнуло Росію у тривалу війну, яку воно не здтане виграти і яка, замість параду в Києві, перекидається на російську територію;

- корупція, за якої Путін, Шойгу, усе вище політичне і військове керівництво астрономічні фінансові ресурси, направлені з бюджету на модернізацію армії, витратило на власне збагачення;

- прихована мобілізація, в якій під виглядом нібито укладення добровільних контрактів на фронт буде примусово відправлено сотні тисяч чоловіків, який там з високою ймовірністю уб'ють, в той час як еліта, починаючи із зятів Путіна і Шойгу, уникає обов'язку із захисту вітчизни і веде гламурний спосіб життя;

- тотожність Путіна та війни в силу його зацікавленості у перетворенні Росії в осаджену фортецю з метою на цій хвилі ще раз продовжити свої повноваження на шість років у ході так званих президентських виборів 2024-го;

- втрата Росією статусу великої держави і перетворення її з потужного гравця із СЩА та Євросозом в сировинний придаток та політичного сателіта КНР;

- подальше поширення інформації на аудиторію ворожої країни з метою впливу на настрої, волю, розуміння, прагнення і спроможності противника, для підриву довіри російського суспільства до вищого політичного та військового керівництва, дискредитація ідеології так званої СВО.

Література

1. 2022: Два Рунета. «Сетевые свободы». М. 2022.

2. Countering information influence activities. A handbook for communicators.

3. Russian offensive campaign assessment. Institute for the Study of War. November 21, 2022.

4. Senior EU official calls for a `Radio Free Russia' to help exiled media. The Guardian.

5. Waging Psychological War Against Russia. Politico. - 07.09.2022.

6. Авраменко Д., Авраменко М. «Аспекти ведення інформаційної боротьби у кіберпросторі в сучасних умовах». Стратегічні пріоритети інформаційної безпеки держави у сфері оборони в умовах воєнного стану: збірник матеріалів ІІ міжвідомчої науково-практичної конференції, м. Київ., 29 листопада 2022 р. К.: НУОУ, 2022. С. 69-70

7. Андрусів В. Мобілізувався в ЗСУ. Треба бути там, де вірять і наближають нашу перемогу / Victor Andrusiv // 20 липня 2022.

8. Балан С. Зелена книга протидії дезінформації. Київ: ГО «Інститут інформаційної безпеки», 2022.

9. Баловсяк Н. Використання VPN в Російській Федерації за два тижні виросло на 2000%. Chas.news. - 15 березня 2022.

10. Бернейс Е. Пропаганда. Київ : Видавничий дім «Сварог», 2021. 128 с.

11. Большинство россиян приготовились терпеть войну в Украине в течение еще двух лет. Русская служба The Moscow Times. - 01.02.23.

12. Бонч-Осмоловская К. Как в России ужесточают законы против несогласных с войной. «Важные истории». - 30 ноября 2022.

13. В правительстве констатировали провал попыток заменить YouTube. Русская служба The Moscow Times. - 15.03.2023.

14. Гібридна війна росії проти України. Як перемогти на інформаційному фронті: аналітичний посібник / команда Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Київ: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, Центр демократії та верховенства права, 2023. 56 с.

15. Глава ВЦИОМа рассказал о борьбе государства с эгоизмом молодёжи. Радиостанция «Говорит Москва». - 16 марта 2023.

16. Гуров Павел. Диджитал-инструменты для антивоенного активизма. Вильнюс, 2022

17. Документальный фильм-расследование «+380». Теле- грам-канал «Оперативные сводки». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

18. Должна быть вертикаль власти в интернете. Інформа- ционное агентство «URA.RU». - 26 ноября 2022.

19. Евросоюз отзывает лицензии на вещание у Первого канала, НТВ, «Россия-1» и РЕН ТВ. The Insider. 16 грудня 2022.

20. Евросоюз отозвал лицензию у российских телеканалов. Телеграм-канал «SOTA». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

21. Имперская формула принята официально: Россия нигде не заканчивается. Інтернет-ЗМІ «Meduza». - 24 февраля 2023.

22. Іжутова І. Організаційно-правові засади формування та розвитку системи стратегічних комунікацій безпекового сектору України : дис. ... канд. н. з державного управління : 25.00.02. Київ, 2021. 274 с.

23. Кабаева сравнила работу российского ТВ с автоматом Калашникова. Інтернет-ЗМІ «Meduza». 6 лютого 2023. Відеохостинг «YouTube».

24. Клименко Г. Появятся ли в России очередные аналоги Instagram, TikTok и Zoom. Российская газета. - 24.11.2022.

25. Коваль М.В., Медведєв О.О. Інформаційна війна на території противника. Стратегічні комунікації у сфері забезпечення національної безпеки та оборони: проблеми, досвід, перспективи: тези доп. ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 31 жовтня 2022 р . Київ, 2022. С. 30-33.

26. Конева Е. Что можно измерить в условиях военной цензуры. Социология войны. Палладиум. Журнал Свободного университета. Рига, 2022

27. Конфликт с Украиной: август 2022 года. Левада-Центр. - 1 сентября 2022.

28. Крокинская О. О социологи войны. Палладиум. Журнал Свободного университета. Палладиум. Журнал Свободного университета. Рига, 2022

29. Левченко О. Проблеми забезпечення інформаційної безпеки держави у сфері оборони в умовах воєнного стану та шляхи їх вирішення. Аспекти ведення інформаційної боротьби у кіберпро- сторі в сучасних умовах. Стратегічні пріоритети інформаційної безпеки держави у сфері оборони в умовах воєнного стану: збірник матеріалів ІІ міжвідомчої науково-практичної конференції, м. Київ., 29 листопада 2022 р. К.: НУОУ, 2022. С. 9-12

30. Леонид Волков о наших с вами успехах. Телеграм-канал «Команда Навального». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

31. Линделл Д. TikTok на службе ФСБ. Как соцсеть для веселых видео превратилась в рупор кремлевской пропаганды. The Insider. - 28 декабря 2022.

32. МВД назвало число уголовных и административных дел за дискредитацию армии. РБК. - 19 октября 2022.

33. Методологічний підхід до підготовки і проведення інформаційної (психологічної) операції у соціальних мережах / Г.В. Пєвцов, С.В. Залкін, О.В. Ревін, С.О. Сідченко, К.І. Хударковський. Системи обробки інформації, 2022, випуск 2 (169). С. 58-65..

34. Минюст РФ внёс корпорацию Meta в реестр экстремистских организаций. Телеграм-канал «NEXTA Live». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

35. Неоднозначная война. Общественно-политическое медиа «Вёрстка». - 24 февраля 2023.

36. Офис Президента использует эффективно инструменты информационной войны. Телеграм-канал «Резидент». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

37. Офис Президента совместно с Mi-6 создает подразделение стратегических коммуникаций. Телеграм-канал «Резидент». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

38. Пашков М. Війна сенсів: шляхи і напрями опору «Русскому миру». Київ: Центр Разумкова, 2022. 10 с.

39. Пекар В. Що є наша перемога та як її досягти? / Валерій Пекар // Соціальна мережа «Facebook». - 17 липня 2022.

40. Пєвцов Г.В., Залкін С.В., Сідченко С.О., Хударковський К.І. Інформаційно-психологічні операції: планування, протидія, технології: монографія. Харків. ДІСА ПЛЮС, 2020. 252 с.

41. Путин В. В интернете куча обмана и лжи, ничему нельзя доверять... Відео-допис. Соціальна мережа «Telegram».

42. Російські телеканали «Россия 24», «RTR Планета» і «Первый» мають бути визнані терористичними організаціями. Національна рада україни з питань телебачення і радіомовлення. Офіційний вебсайт. 26.10.2022.

43. Россия усиливает контроль над информационным пространством на фоне критики ее действий в Украине. Телеграм-ка- нал «BBC News | Русская служба». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

44. Секретарь Совета безопасности Патрушев нашел в интернете угрозу поддержке войны среди россиян. Телеграм-канал «Настоящее Время». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

45. Секретарь Совета безопасности Патрушев нашел в интернете угрозу поддержке войны среди россиян. Телеграм-канал «Настоящее Время». Допис. Соціальна мережа «Telegram».

46. Сідченко С., Залкін С., Хударковський К., Ревін О. Особливості підготовки і проведення інформаційної (психологічної) операції у соціальних мережах. Стратегічні комунікації у сфері забезпечення національної безпеки та оборони: проблеми, досвід, перспективи : тези доп. ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф., м. Київ, 31 жовтня 2022 р . Київ, 2022. С. 48 - 50

...