Методи та завдання візуалізації контенту у ЗМІ

У статті розглядаються особливості методів та завдань візуалізації (інфографіки, фотографії, малюнків, карикатур, таблиць та гістаграм тощо) у засобах масової інформації. Ключові слова: візуалізація, ЗМІ, фотожурналістика, інформація, контент, новини, Україна.

Постановка проблеми

Актуальність дослідження особливостей методів та завдань візуалізації контенту у ЗМІ полягає в тому, що нині споживачі інформації стикаються із величезною кількістю даних щодня, і в цьому контексті важливо, щоб ЗМІ ефективно використовували методи візуалізації для надання зрозумілої та доступної інформації.

В контексті зростаючого впливу соціальних мереж, де візуальний контент є ключовим елементом взаємодії із споживачами інформації, ЗМІ відчувають необхідність активно вдосконалювати методи візуалізації контенту. Відвізуальних елементів на веб-сайтах до інтерактивних графіків у новинах, візуалізація стає не тільки інструментом ефективної комунікації, але й способом вирізнення серед конкурентів у цифровому медіапросторі.

Таким чином, дослідження методів та завдань візуалізації контенту у ЗМІ визначається потребою в умінні відрізнити та розумінні особливостей вдосконалення способів представлення інформації та активної взаємодії із сучасною аудиторією, спрямованої на швидке та зручне сприйняття великого обсягу даних.

Мета та завдання дослідження полягає в комплексному розкритті методів та завдань візуалізації контенту у ЗМІ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженням процесів формування та функціонування медіа-середовища займаються вчені, такі як О. Акопов, М. Бутирина, Т. Брант, О. Гарматін, О. Вартанова, А. Досенко, В. Іванов, М. Колеснікова, О. Ситник, Б. Стерлінг, О. Холод, М. Шилов та ін. Багато українських вчених займалися аналізом медійного контенту. Вивчення візуалізації стає все більш актуальним об'єктом дослідження для українських журналістикознавців. Різні аспекти цієї теми розглядалися у працях таких авторів, як А. Баранецька, Р. Вербовий, Х. Кулаковська, А. Рудченко, В. Садівничий, А. Шаманська, В. Шевченко та інші. Водночас аналіз існуючих досліджень та публікацій, де початково розглядаються питання візуалізації, свідчить про те, що в українському журналістикознавстві практично відсутні роботи, які б детально вивчали візуальну складову медіа. Один із аспектів дослідження візуалізації стосується її інструментів та впливу технологій на візуальний контент журналістських матеріалів, із чим займалася С. Сімакова. Е. Бурдіна проводила аналіз розвитку візуалізації в контексті інфографіки на телебаченні. Крім того, В. Шевченко виділила концепцію візуального контенту як одну із ключових тенденцій сучасної журналістики. Щодо історичного розвитку процесу візуалізації у ЗМІ, цю проблему висвітлив М. Мак-Люен, який ідентифікував різні етапи історичного розвитку візуалізації у засобах масової інформації (ЗМІ). До того ж, іноземні вчені, такі як E. Borges-Rey та M. T. Rodriguez, S. Nunes, T. Devezas провели ряд досліджень щодо використання журналістики даних у новинах, взаємодії візуалізації даних та сторітелінгу в сфері журналістики даних.

візуалізація інформація аудиторія журналістикознавство

Виклад основного матеріалу

У сучасному інформаційному суспільстві, де потік даних стає все більшим і неперервним, важливо вміло презентувати інформацію для зручного сприйняття аудиторією. Одним із ефективних інструментів досягнення цієї мети є візуалізація даних у ЗМІ. Відображення інформації у вигляді графіків, діаграм, карт чи інших візуальних елементів стає не лише засобом зрозумілого представлення складної і структурованої інформації, але і потужним інструментом впливу на сприйняття та реакцію глядачів. У даному контексті важливо розглядати різні методи та функції візуалізації даних у ЗМІ, а також їхню роль у формуванні відповідального та обґрунтованого сприйняття інформації в суспільстві.

Все розмаїття видів візуалізації журналістського контенту дослідниця В. Шевченко класифікувала так: прості графічні символи (піктограми, монограми, логотипи, емблеми, орнаменти, віньєтки, заставки, декоративні елементи); малюнки (карикатури, шаржі, комікси, графічні, технічні та художні картинки); інфографіка (карти, діаграми, таблиці, графіки, дерева, матриці, плани, структури та блок-схеми); фотографії; типографіки. Коротко охарактеризуємо ці види візуального контенту [8].

Графічні символи-піктограми - призначені для швидкої передачі інформації в стилізованій, абстрагованій художній манері, їх зміст зрозумілий кожному, тому в ЗМІ прийнято враховувати традиції та інтелектуальний рівень читацької аудиторії. Піктограми посилюють характерні риси об'єкта, оскільки вони позбавлені зайвих деталей, сприймаються однозначно і швидко фіксуються в пам'яті, впізнаються при подальшому використанні в будь-якому розмірі та контексті.

Найпростіші символи у сучасних ЗМІ реалізуються у логотипі, буквицях. Композиція логотипу журналу, газети, телеканалу є максимально простою, цілісною, однорідною, лаконічною, але не примітивною. Простота проявляється у відсутності несуттєвих деталей. Графічні та декоративні символи здатні своєрідно прикрасити видання, внести функціональність до його композиції. Вони, зокрема, врівноважують текстові матеріали, створюють завершеність композиції чи її частин, стають знаками-ідентифікаторами, сприяють орієнтації у виданні.

Різні за товщиною, кольором, накресленням лінійки та символи підкреслюють, відокремлюють або пов'язують контент, імітують природні паузи мови, роблять акцент на певних фрагментах. Графічні символи надають виданню індивідуальні риси, що застосовуються в постійних елементах: у логотипі, колонтитулах, рубрикації, обкладинці, декоративних елементах, структуризації [1].

Малюнки (ілюстрації) як форма візуалізації в різних формах, таких як карикатури, шаржі, комікси, графічні та художні вирази, стають все більш важливим елементом дизайну обкладинок та сторінок журналів. Випереджаючи конкретний матеріал, який їм призначено супроводжувати, ці малюнки не лише передають образне сприйняття автора, але й надають художню інтерпретацію подій, викликаючи емоційний відгук у читача. Функції малюнків у представленні змісту у авторському баченні ситуації: значну роль грає емоційність зображення. Таким видам малюнків, як шарж, карикатура, властиве спотворення реальності у вигляді перебільшення певних рис чи характеристик, позбавлення всього несуттєвого, висвітлення лише сутності події. Ще з більшою точністю та конкретністю розкривають зміст, структуру об'єкта, схему конструкції, технічні малюнки [8].

Існує помилкова ідентифікація інфографіки з візуалізацією, проте важливо розрізняти їх, оскільки інфографіка є лише одним з аспектів візуалізації. Інфографіка використовується для представлення даних у вигляді статистичних графіків, карт, діаграм, схем та таблиць, тоді як візуалізація даних пропонує візуальні інструменти, що дозволяють аудиторії вивчати та аналізувати набори даних. Іншими словами, якщо інфографіка передає інформацію, спрямовану на комунікаторів, то візуалізація сприяє формуванню власного уявлення читачами щодо проблеми. Факти і дані можуть бути реципієнтам як у вигляді демонстрації (інфографіка), так і дослідження (візуалізація). Деякі теми досить наочні, добре структуровані, що легко перетворює їх на інфографіку: наприклад, тривала подія з фіксованими проміжними - вибори президента, спортивні досягнення, курс валюти, міграція птахів та ін. Інфографіка не здатна продемонструвати взаємозв'язки, пояснити особливості - візуалізація ж розглядає ситуацію комплексно.

Основною метою інфографіки є покращення сприйняття інформації, наочність складної об'ємної інформації, аналіз тенденцій та процесів, оскільки вона передає повідомлення цікавіше та компактніше, ніж текст. Інфографіка акумулює великі обсяги фактів, візуальними образами позначає події у часі та просторі, демонструє динаміку. Їй притаманні наочність, конкретність, самостійний зміст, що не повторює текст, аналітичність, схематичність, практичність. Відповідно, основні види інфографіки зводяться до таких: статистичні графіки, діаграми, часові шкали; карти, плани; таблиці, матриці; пояснювальні, структурні схеми, сіті, дерева, блок-схеми; візуальні асоціативні образи [6].

Фотографія є необхідною та важливою складовою будь-якого періодичного видання. Це засіб для сприйняття та тлумачення реальності, який передає настрій та атмосферу події. Фотографія привертає увагу до матеріалу, дозволяє детально розглядати найдрібніші елементи та відчувати себе учасником події, створюючи власне враження від неї. З часом кожна фотографія перетворюється в документ, що зафіксовує факт і робить його часткою історії [2]. Сутність фотографії, на думку Л. Малес, «зумовлена соціальною даністю, реальністю та режисурою» і характеризується високим рівнем документалізму та інформативності, її мета - наочність [3]. На думку М. Маклюена, фотографія з візуальної точки зору має «високу визначеність», на противагу коміксу з «низькою визначеністю» через те, що він дає мало візуальної інформації. Це означає, що фотографія дає багато знань, не залишає читачеві простору для власних суджень [5].

Карикатура розрахована на читача, який розуміє, про що йдеться, і по суті не несе нової інформації, а лише її емоційне забарвлення. З художньої погляду карикатура вважається вдалою, якщо перебільшує як форму, і зміст; з політичної та публіцистичної - карикатура найбільш цінна, коли перебільшення викриває суть проблеми. Комікс, незважаючи на назву, не є гумористичним зображенням, це історія в картинках на певну тему: торгівля людей, порятунок диких тварин, поле космічного корабля, футбольний матч [8 ]. Майстер коміксу У. Ейснер називав його «послідовним мистецтвом», оскільки кілька картинок, взятих окремо, так ^залишаються картинками. Лише ставши частиною послідовності (навіть із 2-3 зображень), вони трансформуються в мистецтво коміксу, візуальне оповідання певного стилю, теми зі своїми особливостями [3].

Як візуальна форма, фотографія дає попереднє уявлення про подію: перед тим, як читач ознайомиться з ним із тексту, фотограф «пропонує читачеві побачити новину його очима». Фотографія оперує візуальними акцентами: вираз обличчя, очі, руки у портреті; незвичні ракурси, емоційність природних явищ у пейзажі; вчинки, почуття, емоції, особливості характеру та поведінки людини у жанрових знімках; зосередження на фрагментах фотографії, розвиток сюжету, деталізація чи, навпаки, загальний вигляд місця події, панорама; композиція кількох об'єктів, що становлять суть матеріалу. Наприклад, портрет може бути репортажним, а може бути студійним, і його роль у виданні сприйняття читачем відрізняється, хоча об'єкт зйомки може бути однаковим [1].

Друкований текст представляє собою візуальну інформацію, в якій значення слів несе сенс, а шрифтове оформлення передає настрій, підсилює або послаблює значення, визначає яскравість, гучність, інтонацію і так далі. Графіка шрифту виступає як символ із власним смислом. Наприклад, рукописне написання свідчить про намагання виражати дружбу та наближеність до читача, сприяє виникненню довіри. Такий прийом часто використовується в листуванні з читачем, авторських підписах, примітках, а також на дитячих сторінках. Головна функція шрифту - інформаційна, тому його оформлення, візуальні характеристики спрямовані на оптимальне сприйняття, посилення значення, організацію та впорядкування інформації, виділення окремих блоків або елементів видання шрифтовими та нешрифтовими способами. Більшість читачів у текстовому блоці не помічають відмінностей між шрифтами, їх цікавить лише інформація, надрукована цими шрифтами, проте комфортність читання та зручність пошуку потрібного матеріалу підсвідомо висуваються як вимоги читача до тексту. При дрібному кеглі чи нечитабельній гарнітурі зникає бажання читати навіть потрібну інформацію [7].

Загалом, головна відмінність візуалізації від звичайного зображення у ЗМІ у тому, що вона стає повноцінним носієм інформації, повідомляє про подію аналогічно до тексту.

Таким чином, зображення є не тільки елементом зовнішньої форми видання, але його змістом. Завдяки наочності візуальний образ впливає читача, при поєднанні з текстом зображення конкретизує, посилює зміст, спрямовує у потрібному напрямі, наочно коментує чи надає певний відтінок. Характер відображення впливає сприйняття, привертає увагу, змістовне наповнення забезпечує потреба у інформації.

Отже, візуалізація інформації у ЗМІ використовується для ефективного подання даних та зрозумілого сприйняття інформації читачами або глядачами. Ми проаналізували методи візуалізації, які активно використовуються у засобах масової інформації в реальному часі:

- графіки та діаграми - стовпчасті та лінійні графіки, які використовуються для відображення тенденцій і змін у часі; кругові діаграми, які підходять для відображення частки кожної складової в цілому;

- картографія - карти, що дозволяють візуалізувати географічні зміни та розподіл певних явищ;

- інфографіка - інфографічні постери та графічні історії (комбінація тексту та графіки для найкращого зрозуміння складної інформації);

- таблиці та гістограми, де таблиці використовуються для систематизації великої кількості даних, гістограми - відображають розподіл даних за різними категоріями;

- анімація та інтерактивні елементи де анімація даних - це зручний спосіб показати зміни в часі, інтерактивні графіки дозволяють користувачам взаємодіяти з даними та отримувати додаткову інформацію;

- Word douds (хмари слів) - це візуальний засіб представлення інформації, де слова, що вказують на частоту їх вживання в тексті, представлені графічно, і частіше зустрічаються слова відображаються більшими та виділяються кольорами. Вони створюються за допомогою спеціальних програм чи онлайн-інструментів та використовуються для відображення найбільш часто вживаних слів або термінів;

- теплові карти - це графічний спосіб візуалізації даних, де інтенсивність кольорів визначає рівень концентрації чи значення певного параметра на певній площі. Такий метод візуалізації часто використовується для представлення географічних даних, але може також використовуватися для інших типів інформації;

- схеми та фловчарти є графічними представленнями процесів, проектів або систем. Вони використовуються для відображення послідовності подій або зв'язків між різними частинами системи;

- рухомі графіки - це графічні зображення чи візуальні ефекти, які створюють враження руху або динамічної активності. Це може включати анімації, відео, чи інші елементи, які рухаються чи змінюють свій стан з часом [1], [8].

Візуалізація контенту у ЗМІ виконує ряд важливих функцій, сприяючи зрозумілому та привабливому сприйняттю інформації читачами або глядачами. Нижче наведено основні функції візуалізації контенту у ЗМІ:

- покращення зрозуміння, оскільки візуалізація надає чітке та ілюстративне відображення складних даних, що полегшує їх розуміння читачами та глядачами;

- залучення уваги, де використання графіків, діаграм, фотографій та інших візуальних елементів допомагає залучити увагу аудиторії та зробити контент більш привабливим;

- підкреслення головних повідомлень, де візуальні елементи допомагають виділити ключові аспекти та повідомлення, підкреслюючи їх важливість для читачів або глядачів.

- глибше занурення у тему, де візуалізація може надавати додатковий контекст та глибину розуміння теми, дозволяючи аудиторії краще вникнути в представлену інформацію;

- інтерактивність та участь, де інтерактивні графіки та візуальні інструменти створюють можливості для участі аудиторії, дозволяючи їм взаємодіяти з інформацією та вивчати її більш детально;

- географічне відображення, де карти та інші географічні візуальні елементи допомагають відображати глобальні зміни та розподіл явищ на карті, що особливо важливо для глобальних новин;

- ефективне передавання інформації, де візуалізація може бути ефективним засобом передачі інформації в тих випадках, коли текстовий опис може бути менш ефективним;

- візуальні елементи можуть викликати емоційний відгук, допомагаючи створити більш сильний зв'язок аудиторії з представленою інформацією;

- візуальні стимули можуть підвищити запам'ятовування інформації, оскільки вони активізують різні частини мозку [4].

Висновки та перспективи дослідження

Отже, візуалізація контенту вказує на процес представлення інформації та контенту в медіа за допомогою візуальних засобів, таких як фотографії, графіка, відео, анімація, ілюстрації та інші зображення. Візуалізація контенту допомагає зробити інформацію більш доступною, зрозумілою та привабливою для аудиторії. Вона може включати в себе вибір візуальних елементів, їх розташування та структуру на сторінці або екрані, а також використання кольорів, шрифтів та інших дизайнерських елементів.

Методи, такі як інфографіка, графіки та діаграми, зображення, хмари слів, теплові карти, схеми та фловчарти, рухомі графіки та інші, допомагають створювати насичені та легко сприйнятні зображення - активно привертають увагу читачів. Візуалізація контенту у ЗМІ виконує ряд важливих функцій, таких, як покращення зрозуміння контенту, залучення уваги, підкреслення головних повідомлень, глибше занурення у тему, інтерактивність та участь у події, географічне відображення локації події, ефективне передавання інформації. До того ж візуальні стимули можуть підвищити запам'ятовування інформації, оскільки вони активізують різні частини мозку.

Дослідження теми має значущий потенціал для розширення розуміння та вдосконалення практик в області інформаційного представлення. Дослідження може спрямовуватися на вивчення того, як візуальні елементи впливають на сприйняття інформації глядачами. Це включає вивчення ефективності різних видів графіків, діаграм та інших візуальних засобів для конкретних типів інформації. Ці перспективи можуть сприяти не лише розвитку теоретичних знань в галузі візуалізації контенту у ЗМІ, але й впровадженню практичних рекомендацій для вдосконалення комунікації та взаємодії з аудиторією.

Джерела

1. Баранецька А. Д. Візуалізація інформації як складник наповнення медіаконтенту. Держава та регіони. Серія: Соціальні комунікації. 2019. № 3 (39). С. 13-17.

2. Вербовий Р. М. Інструментарій створення мультимедійного контенту. Кросмедіа: контент, технології, перспективи: моногр.; за заг. ред. В. Е. Шевченко. Київ: ВПЦ «Київськийуніверситет», 2017. С. 112-124.

3. Квіт С. Масові комунікації: підруч. для вузів. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2018. 352 с.

4. Кросмедіа: контент, технології, перспективи:колективнамоногр.; за заг. ред. д. н. із соц. ком. В. Е. Шевченко; Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ: Кафедра мультимедійних технологій і медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2017. 234 с.

5. Маклюен Герберт маршалл. Теоріямедіа Маршалла Маклюена: як ми опинилися у глобальному селі? Маршалл Маклюен як теоретик сучаснихмедіа. URL: https://prowines.ru/uk/biznes-idei/maklyuen-gerbert-marshall-teoriya-media-marshalla-maklyuena-kak-my-okazalis-v.html.

6. Рудченко А. С. Інфографіка та динамічна візуалізація як тренд сучасних медіа. Кросмедіа: контент, технології, перспективи: моногр.; за заг. ред. В. Е. Шевченко. Київ: ВПЦ «Київський університет», 2018. С. 102-112.

7. Шаманська А. С. Тренди у візуалізації даних в сучасних новинних онлайн-медіа. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». 2018. № 9. С. 32-36.

8. Шевченко В. Е. Візуалізація інформації в ЗМІ. Світ соціальних комунікацій: наук. журн.; Гол.ред. О. М. Холод. Т. 7. Київ: КиМУ, ДонНУ, 2012. С. 7881.

Размещено на Allbest.ru