Невербальна комунікація в роботі українських журналістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Невербальна комунікація в роботі українських журналістів

The nonverbal communication in the practice of Ukrainian journalists

Цуріна Елеонора Олегівна / Tsurina Eleonora Olehivna

Кандидат наук із соціальних комунікацій

У статті представлені результати опитування українських медійників щодо невербальної комунікації в їхній діяльності. Розкриті питання важливості невербаліки, її значення для різних видів медіа, під час проведення інтерв'ю. З'ясовано, до яких джерел звертаються українські журналісти за знаннями з невербальної комунікації. Окреслена тема самоконтролю невербальної поведінки серед працівників ЗМІ. Ключові слова: невербальна комунікація, невербальні сигнали, мова тіла, журналістика, українські журналісти, інтерв'ю.

Невербальна складова є невід'ємною частиною комунікації, тож, безумовно, має бути предметом вивчення й опанування для представників тих професій, які пов'язані зі спілкуванням, у тому числі працівників ЗМІ [6; 7]. Невербаліка в контексті журналістської діяльності представлена здебільшого поодинокими згадками у навчальній літературі й окремими науковими статтями. Серед останніх праць на цю тему - матеріали авторів D. Deavours, K. Fujiwara, R. Tikochinski, О. Максименко, С. Форманової, О. Чайковської [2-4; 8-10].

Маловивченість цього аспекту роботи медійників зумовлює актуальність нашої розвідки.

Мета статті - представити та проаналізувати результати опитування українських журналістів на тему невербальної комунікації в їхній роботі.

Опитування складалося з 27 питань, з яких 15 були обов'язковими. Питання передбачали як вибір з кількох варіантів, так і розгорнуті відповіді. Дані збиралися приблизно місяць.

В опитування взяли участь 52 респонденти, які мають досвід журналістської діяльності. Більшість надали відповіді анонімно (63,5%), інші - зі вказанням посади та/або ім'я-прізвища.Перший блок питань мав дати загальне представлення про опитуваних. Розподіл за стажем роботи представлений на оисунку 1.

Рис. 1. Стаж респондентів у журналістиці

Можна побачити, що в опитуванні взяли участь журналісти з різним стажем роботи. Найбільша кількість відповідей від фахівців з досвідом 1-5 років і 5-10 років - по 13 відповідно. 60% опитуваних зараз продовжують працювати в медійній сфері, 31% - ні. Решта 9% надали свої варіанти відповіді, серед яких перехід у викладання, нерегулярна діяльність, тимчасова перерва через декретну відпустку тощо.

Рис. 2. Розподіл респондентів за посадами

На рисунку 2 можна побачити, що найбільша кількість серед опитуваних (42%) працюють або працювали журналістами, вполовину менше (21%) - редакторами, 6% надали відповідь «ведучий/ведуча». 16 респондентів обіймають такі посади, як маркетолог, відеомейкер, завідувач кафедри журналістики, прессекретарка, менеджер внутрішніх комунікацій, PR-менеджер, викладач, режисер, менеджер із соціальних мереж, пресофіцер тощо. Крім цього, опитуваним пропонувалося обрати вид ЗМІ,в якому вони здебільшого працювали (дозволялося відмітити кілька варіантів). Найбільшу кількість голосів було віддано за «онлайнові медіа» (32), на другому місце - «телебачення» (23), потім - «преса» (14), «радіо» (3), «інформагенції» (1), «соціальні мережі» (1).

Наступні питання стосувалися безпосередньо невербальної комунікації в роботі журналіста. Перше з них мало визначити загальне ставлення до цієї теми (рис. 3).

Рис. 3. Як українські журналісти визначають значимість невербаліки

невербальна комунікація журналіст

Як можна побачити, 69% респондентів вважають, що стосовно до їх роботи невербальна комунікація є дуже важливою, 29% - зупинилися на варіанті «скоріше важлива». Відповідь «скоріше неважлива» обрала тільки одна людина (2%), а «неважлива» - жоден з опитуваних. Далі респонденти могли аргументувати свою думку. Найбільша кількість відповідей стосувалася спілкування з іншими людьми під час інтерв'ю: налагодження контакту чи виклику довіри співрозмовника, впливу на атмосферу, «тон» бесіди», її глибину, руйнування бар'єрів або навпаки їх закріплення, встановлення, чи інтерв'юйований не приховує щось або говорить неправду, особливостей комунікації із окремими категоріями людей, наприклад, постраждалими. Менша кількість торкалася теми взаємодії з аудиторією: успішності донесення думки, формування довіри тощо. Наведемо відповідь Ольги Кучер, ведучої програми «Вікна-новини» на «СТБ»: «Рухи тіла демонструють ваше ставлення і до героя (якщо це інтерв'ю), і до аудиторії (якщо це стендап чи прямий ефір)». У контексті важливості невербаліки в роботі журналіста лише по одному з респондентів згадали про спілкування з колегами та такий метод збору інформації, як спостереження.

Наступне питання мало на меті оцінити, наскільки журналісти прив'язують важливість невербальної комунікації до конкретних видів ЗМІ. 84% вважають, що такої залежності немає. Лише 12% думають, що її значимість вище для телебачення та радіо. Цікаво, що серед тих, хто обрав цей варіант майже порівну медійників, які здебільшого працювали в онлайнових медіа чи на ТБ. Аргументуючи, що невербаліка важлива для будь-яких медіа, респонденти писали про те, що вона може бути відображена письмово та має значення навіть при спілкуванні телефоном. Наведемо відповідь Ксенії Бай, PR-менеджерки ЕРАМ Україна, тренерки з комунікацій: «Дзвінок з метою домовитись про коментар може піти зовсім інакше, якщо використовувати адекватну інтонацію, тембр, темп мовлення».

Схожий відсотковий розподіл був для питання: «Невербальна комунікація важлива тільки під час інтерв'ю?»: 88,5% відповіли «ні», 11,5% - «так». Під час аналізу другої групи респондентів, не були виявлено жодних особливостей, які б стосувалися посади чи досвіду. Найбільше аргументів першої групи стосувалися спілкування з людьми до та після фактичного проведення інтерв'ю, у тому числі встановлення контакту, домовленості про зустріч тощо, а так безпосередньо поведінки самого журналіста.

Також респондентам пропонувалося оцінити, що саме є найважливішим під час інтерв'ю. 71% вважають, що все важливе: і невербаліка, і вербаліка. 11% обрали варіант «усе залежить від жанру/формату», 10% - «50 на 50», 4% - «усе залежить від виду ЗМІ», 2% (що дорівнює одному опитаному) - «слова». Також один респондент надав відмінну розгорнуту відповідь: «Якщо ми розглядаємо інтерв'ю як жанр (а тоді це спілкування з героєм або особисто, або за допомогою відеозв'язку), і слова, і невербальна комунікація є важливими. Але якщо ми говоримо про інтерв'ю як про метод збору інформації у випадку, коли спілкування відбувається через дзвінок чи текстове повідомлення, то сенс мають лише слова та інтонація, з якою вони вимовляються, або лише слова». Наступне питання мало на меті з'ясувати індивідуальні особливості роботи медійників під час інтерв'ю та передбачало кілька варіантів відповіді (рис 4).

Рис. 4. Особливості проведення інтерв'ю українськими журналістами

Як можна побачити, більше половини опитуваних медійників звертають увагу на слова, інтонацію, міміку, жести, положення тіла. Приблизно половина - на дистанцію й інші невербальні характеристики. Серед непредставлених у переліку варіантів можна виокремити коментар Світлани Гапчук, менеджерки із соціальний мереж: «На те, як співрозмовник дихає та заходить у студію». Основна маса обирала кілька варіантів, що свідчить про комплексний аналіз. Лише 8 респондентів зупинилися 1 -2 характеристиках.

Також медійники мали змогу розгорнутовідповісти, на що з перерахованого вони звертають увагу першочергово. З 21 респондентів, які прокоментували це питання, 13 виділили міміку, часто конкретизуючи, що це погляд або посмішка. 9 - інтонацію, 7 - слова, 6 - жести, 5 - положення тіла, 4 - зовнішній вигляд. Також серед варіантів були настрій, емоційний стан, впевненість, відкритість, готовність підтримувати так званий small-talk. Наведемо кілька відповідей.ДенисКлименко, журналіст «Ґвара Медіа»: «Спочатку я дивлюся, як людина сідає зі мною говорити. Якщо вона в закритій позі, то це знак, що зараз її треба розговорити та розслабити, аби вона говорила вільно та спокійно. Далі вже під час розмови я слідкую за жестами й інтонацією, бо монотонність ніхто не любить, тож, може, требадесь підтримати людину або навпаки поставитипевне питання, аби трохи «розворушити» їїта вивести на емоційну відповідь».Ірина Стороженко, автор документального проєкту на «Радіо Свобода»: «Передусім звертаю увагу, чи герой розслаблений, щирийзі мною. Потім на те, що він каже: чи все логічно, чи він володіє темою. Звісно, також важливо, як людина виглядає в кадрі».

Наступний блок питань стосувався невербальної поведінки самих журналістів. Перше з них мало на меті визначити, чи контролюють медійникицей момент у своїй діяльності (рис 5).

Рис. 5. Самоконтроль невербальної поведінки серед респондентів

Як можна побачити, співвідношення тих, хто слідкує за своїми немовними сигналами, та тими, хто ні, майже 3:1. Далі опитувані могли відповісти, як саме це роблять. Здебільшого медійники розповідали, задля чого вони контролюють власні невербальні сигнали, а саме, щоб проявити зацікавленість у темі розмови, вплинути на перше враження про себе, не влаштовувати «допит» замість інтерв'ю, продемонструвати дружню налаштованість, сформувати довіру до себе, безпечну атмосферу для розмови, змусити співрозмовника бути більш лаконічним, не проявляти ставлення до респондента, мінімізувати вплив емоцій на поведінку тощо. Наприклад, таку відповідь надала Анастасія Гарагуля, кореспондентка газети «Обрії Ізюмщини»: «Знаю свої певні недоліки та стараюся їх контролювати. Наприклад, коли мене щось здивує чи коли я розумію, що людина сказала неправду, вигадку чи перекрутила інформацію, можу смикнути бровою, видавши ставлення до ситуації. Цього не можна допускати, бо співрозмовник зрозуміє, що я в курсі його неправдивості і не захоче вже далі спілкуватися так, як на початку».

67% сказали, що вивчали тему невербальної комунікації, 33% - ні, тобто співвідношення стверджувальних та негативних відповідей схожа на попередній результат. Порівнявши ці пункти опитування, можемо констатувати, що 11 респондентів контролюють свою невербальну поведінку, але спеціально не вивчали дану тему, а значить, вірогідно, роблять це на інтуїтивному рівні. А 6 опитуваних не контролюють власні немовні сигнали, але вивчали тему, тобто не застосовують набуті знання в цьому аспекті практичної діяльності. 35 медійників відповіли однаково на обидва питання, що свідчить про взаємозв'язок між ними. Далі пропонувалося обрати джерела, звідки учасники опитування черпають інформацію про невербаліку (рис. 6).

Рис. 6. Джерела, які використовують медійники для вивчення теминевербаліки

38 респондентів конкретизували, звідки набиралися знань про невербальну комунікацію. Найбільшу кількість голосів набрав варіант «вивчали у виші» (61%). Майже такий самий результат - «набували з досвідом» (59%). Від 37% до 21% зверталися до статей в медіа, наукової літератури або підручників, дивилися навчальні відео. Тільки 21% проходили спеціалізовані курси чи тренінги. При цьому аналіз кількості обраних варіантів засвідчив, що приблизно дві третини респондентів вивчали тему невербальної комунікації трьома або більше способами. Крім цього, майже всі опитувані вважать, що ця область знань має бути частиною професійної підготовки майбутніх журналістів (рис. 7).

Рис. 7. Думка респондентів щодо включення теми невербаліки в освітню програму зі спеціальності «Журналістика»

83% медійників зазначити, що хотіли би й далі розвиватися у цій темі, 17% - ні. Наступне питання звучало так: «Як ви вважаєте, яких знань вам не вистачає?». Серед наданих відповідей можна виділити такі: брак практики, самоконтроль невербальної поведінки, ведення розмови з вороже налаштованим співрозмовником, поглиблення наявних знань, особливості невербальної сторони бесід з військовими та постраждалими, інтерпретація окремих немовних засобів, швидка реакція на них у реальному часі, вивчення невербальних сигналів, які свідчать про те, що співрозмовник каже неправду.

В опитуванні ми також просили пригадати випадки, коли саме невербальна комунікація вплинула на успішний результат роботи. Наведемо кілька з них. Аліна Збандуто, журналістка: «Є зв'язок між емпатією та невербальною комунікацією. Коли людина відчуває, що їй співпереживають, вона стає більш відкритою. Щоб вивести на емоцію та більш детальну розмову, потрібно стати для співрозмовника або другом, або провокатором». Каріна Пілюгіна, продюсерка, журналістка в «Ukrainer»: «Це невід'ємна частина образу журналіста і від неї залежить, як тебе сприймають. До прикладу, колеги приїжджали знімати репортаж у зону бойових дій у шортах, і це впливало на те, як їх сприймали військовослужбовці, адже за цих обставин є свої правила». Юлія Снурнікова, лінгвокоуч, бізнес-тренерка із практичної риторики, медіа-тренерка:«У будь- якому моєму спілкуванні невербаліка впливає на успіх комунікації, а в журналістиці визначала успішність інтерв'ю і якість матеріалів, з якими моя група повернеться зі зйомок». Ліна Тимарська, редакторка газети «Каразінський університет»: «Посмішка та доброзичлива інтонація часто змінюють хід розмови».

Останнє питання мало підсумувати сказане та звучало так: «Як для журналіста можуть бути корисними знання з невербальної комунікації? (які її функції?)». Із того, що не було прописане вище, можемо виділити: увага доневербаліки респондента дає змогу його зрозуміти, відслідкувати момент, коли варто поставити гостре питання чи потрібна перерва в розмові, регулювати хід бесіди, не дає травмувати співрозмовника, а контроль власної невербальної поведінки - висловити підтримку, розташувати до себе, зробити це частиною свого іміджу.

Висновки

Опитування українських журналістів продемонструвало, що вони вважають невербаліку важливою частиною своєї діяльності, яка допомагає якісно, професійно й ефективно виконувати роботу. Більшість опитуваних не проводять чіткого взаємозв'язку між значимістю невербальної комунікації та конкретним видом ЗМІ, а також не обмежують її функції моментом проведення інтерв'ю. Примітно, що на відповіді на основні питання не мали значного впливу стаж респондентів, їхні посади або досвід роботи в конкретних типах медіа.

Блок питань про невербаліку в контексті інтерв'ю продемонстрував індивідуальний підхід до цього аспекту. При цьому про контроль власної невербальної поведінки не замислюється майже чверть респондентів.

Своїм знанням із невербальної комунікації більшість завдячують навчанню в виші або практичному досвіду. 83% респондентів хочуть надалі розвиватися у цій темі, хоча на момент опитування тільки 67% свідомо її вивчали. 51 з 52 респондентів відповіли, що ця тема має бути складовою підготовки майбутніх працівників ЗМІ.

Вважаємо перспективним вивчення невербальної організації стендапів на телебаченні.

Джерела

1. Екман П. Теорія брехні. Київ: КМ-БУКС, 2019. 320 с.

2. Максименко О. В. Актуалізація жестово-вербальних висловлень в американському розважальному телеінтерв'ю: автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 2019. 20 с.

3. Форманова С. В. Невербальні засоби вираження комунікації (на матеріалі інтерв'ю з журналістом Майклом Щурем). Молодий вчений. 2018. № 9.1. С. 125-128. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2018_9

4. Чайковська О. Ю. Взаємодія вербальних, невербальних та паравербальних засобів текстів телевізійних новин. Молодий вчений. 2020. № 5(2). С. 479481. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2020_5(2)_77

6. Birkenbihl V. F. Signaledes Korpers. 2014. 272 p.

7. Carpenter-Miller S., Cepak A., Peng Z. An Exploration of the Complexity of Journalistic Interviewing Competencies.Journalism Studies. 2018. № 19(5). P. 22832303. doi:10.1080/1461670X.2017.1338155

8. Carpenter-Miller S., Cepak A., Peng Z. The Pedagogical Approaches to Teaching Journalistic Interviewing Competencies. Electronic News.(2020). 14(2). 78-96. doi:10.1177/1931243120910448

9. Deavours, D. Nonverbal Neutrality o Broadcasters Covering Crisis: Not Just What You Say But How You Say It (1st ed.). 2023. Routledge. doi: 10.4324/9781003375340

10. Fujiwara K., Otmar C. D., Dunbar N. E. etal. Nonverbal Synchrony in Technology-Mediated Interviews: A Cross-Cultural Study. Journal of Nonverbal Behavior. 2022. № 46. P. 547-567. doi:10.1007/s10919-022-00416-3

11. Tikochinski R., Babad E. Perceived Epistemic Authority (Source Credibility) of a TV Interviewer Moderates the Media Bias Effect Caused by His Nonverbal Behavior. Journal of Nonverbal Behavior. 2022. № 46. P. 215-229. doi:10.1007/s10919-022-00397-3

12. О. В. Колесников, Основи наукових досліджень: навч. посібник. Київ, Україна: «Центр учбової літератури», 2011. 211 с.

Размещено на Allbest.ru