Чому ми не Springer: досвід видавничого дому "Академперіодика" Національної академії наук України (за матеріалами доповіді)

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Академперіодика» НАН України

Чому ми не springer: досвід видавничого дому «Академперіодика» національної академії наук України (за матеріалами доповіді)

А.І. Радченко, кандидат геологічних наук, директор ВД «Академперіодика»

А.В. Гавриш, кандидат технічних наук, науковий співробітник ВД

Київ

Анотація

У статті представлено матеріали доповіді «Чому ми не Springer: досвід Видав- ничого дому ”Академперіодика“ Національної академії наук України» кандидата геологічних наук Анни Радченко, виголошеної 28 листопада 2023 р. в Інституті фізики конденсованих систем НАН України під час проведення круглого столу «Наукова періодика в Україні». Наведено ґрунтовний аналіз основних показників діяльності, історичних і хронікальних даних видавця Springer. Розкрито основні етапи його розвитку та трансформації, ключові засади функціонування в умо- вах сьогодення. Так, компанія Springer з понад 180-річною історією є успішною бізнес-моделлю та отримує майже два мільярди євро річного доходу, а на один журнал тут припадає 30 редакторів і 250 залучених рецензентів. Відкриваючи реально менше 40 % опублікованих статей, Springer позиціонує себе як компанію відкритого доступу. Охарактеризовано шлях еволюції Видавничого дому «Ака- демперіодика» НАН України (далі -- ВД «Академперіодика») від Спеціалізованої друкарні наукових журналів до єдиного у державі наукового видавництва. Ви- світлено спільні аспекти та завдання діяльності видавництв Springer та ВД «Академперіодика», акцентовано увагу на їхніх розбіжностях і відмінностях. Особливість ВД «Академперіодика» (чим воно відрізняється від Springer, окрім бюджету і кількості працівників), полягає в тому, що наше видавництво не є самостійним бізнес-проєктом, власником наукових журналів. До того ж, працю- ючи у межах Програми підтримки журналів, обсяг і наповнення якої щороку за- тверджує Президія НАН України, ВД «Академперіодика» не має нормативних і фінансових підстав для довгострокового планування. Безперечно, наявні спільні риси двох видавництв характеризуються тим, що основним завданням видавця наукової літератури є продукування якісного, сучасного, верифікованого кон- тенту, який пройшов усі рівні фахового видавничого опрацювання, з приділен- ням особливої уваги редагуванню та рецензуванню публікацій і дотриманню сві- тових вимог і чинних державних стандартів. ВД «Академперіодика» докладає неабияких зусиль, щоб повсякчас підвищувати фаховий рівень працівників, під- тримує ініціативи відкритого доступу й засади Цілей сталого розвитку. Уза- гальнено і представлено ключові аспекти подальшої роботи Видавничого дому «Академперіодика» НАН України.

Ключові слова: Видавничий дім «Академперіодика» НАН України, компанія Springer, видавництво, науковий журнал, періодичне видання, відкрита наука, відкритий доступ.

Abstract

A.I. Radchenko, PhD (Geology), director

PH “Akademperiodyka” of the NAS of Ukraine Kyiv,

A.V. Havrysh, PhD (Food Technology), researcher PH “Akademperiodyka” of the NAS of Ukraine

Kyiv,

WHY WE ARE NOT SPRINGER: THE EXPERIENCE OF PUBLISHING HOUSE “AKADEMPERIODYKA” OF THE NAS OF UKRAINE (based on the report)

The article presents the materials of the presentation “Why we are not Springer: the expe- rience of the Publishing House (PH) `Akademperiodyka' of the National Academy of Sci- ences of Ukraine”, which was presented by Anna Radchenko, Candidate of Geological Sci- ences, on November 28, 2023 at the Institute of Physics of Condensed Systems of the NAS of Ukraine during the round table “Scientific periodicals in Ukraine”. A thorough analysis of the main indicators of activity, historical and chronic data of the publisher Springer is given. The main stages of its development and transformation, the key principles of func- tioning in today's conditions are presented. Thus, the company with more than 180 years of history is a business model characterized by almost two billion euros in annual revenue, in which one magazine has 30 editors and 250 involved reviewers. In addition, by actually opening less than 40 % of published articles, Springer positions itself as an open access company. The path of evolution of the PH “Akademperiodyka” of the NAS of Ukraine from a specialized printing house of scientific journals to the only scientific publishing house in the country is characterized. The common aspects and tasks of the Springer and Akadem- periodyka publishing houses are shown, and their disagreements and differences are em- phasized. The features by which PH “Akademperiodyka” differs from Springer, in addition to the budget and the number of employees, is that our publishing house is not an indepen- dent business project, the owner of a publishing house, the owner and publisher of scien- tific journals. In addition, working within the framework of the Journal Support Program, the scope and contents of which are approved by the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine every year, Akademperiodyka has no regulatory and financial basis for long-term planning. Undoubtedly, existing common features are characterized by the fact that the main task of a publisher of scientific literature is the production of high-quality, modern, verified content that has passed all levels of professional publishing processing, paying attention to review and editing, compliance with global requirements and current state standards. PH “Akademperiodika” makes great efforts to constantly raise the profes- sional level of employees, supports open access initiatives and the principles of the Sustain- able Development Goals. The key aspects of the further work of the PH “Akademperiody- ka” of the NAS of Ukraine are summarized and presented.

Keywords: Publishing House “Akademperiodyka” of the NAS of Ukraine, Springer Company, publisher, scientific journal, periodical, Open Science, Open Access.

28 листопада 2023 року в Інституті фізики конденсованих систем НАН України відбувся круглий стіл «Наукова періодика в Україні» з нагоди відзначення 150-річчя Наукового товариства імені Шевченка та 30-річ- чя журналу Condensed Matter Physics. Цей захід організований Науко- вим товариством імені Шевченка, Науково-видавничою радою НАН України та Інститутом фізики конденсованих систем НАН України. Круглий стіл проходив у комбінованому режимі. В його роботі взяли участь понад 70 осіб, котрі представляли організаторів Круглого столу, видавців і редколегії низки наукових періодичних видань, а також до- слідників із різних сфер науки. Під час роботи заходу було заслухано вісім доповідей та проведено два засідання-дискусії, де обговорювали нагальні питання 1.

Перше засідання «Українська наукова періодика: історія, сьогодення і майбуття», модераторами якого виступили головний редактор журналу Condensed Matter Physics академік НАН України І.М. Мриглод і голова Нау- ково-видавничої ради НАН України академік НАН України Я.С. Яцків, відкрив І.М. Мриглод із доповіддю «126 років Збірнику математично- природописно-лікарської секції НТШ». Другу програмну доповідь про періодичні видання НАН України виголосив Я.С. Яцків. Також за програ- мою першого засідання І.Б. Вавилова презентувала учасникам круглого столу журнал «Світогляд» -- єдине академічне науково-популярне видан- ня нашої країни. Доповідь А.І. Радченко «Чому ми не Springer: досвід ВД “Академперіодика” НАН України» викликала надзвичайно жваву диску- сію щодо шляхів розвитку наукової періодики в Україні. Цікавою вияви- лась обговорена учасниками проблематика засад діяльності сучасних на- укових видавництв в Україні, алгоритмів співпраці з авторами.

Модераторами другого засідання-дискусії «Наукометрія як ділянка науки про науку та/чи інструментарій управління» були академік НАН України Ю.В. Головач, канд. техн. наук О.І. Мриглод та канд. наук із со- ціальних комунікацій С.А. Назаровець.

Із доповіддю «Ukrainian Journal of Physical Optics. Етапи становлення та перспективи розвитку» виступив Р.О. Влох. В.В. Чоп'як окреслила основні етапи розвитку часопису НТШ «Від збірника -- до часопису “Праці НТШ. Медичні науки”: шлях у наукометричні бази». В.В. Ігнатюк представив інформацію про тридцятиріччя журналу Сondensed Matter Physics, його здобутки, уроки, виклики. С.А. Назаровець розказав про бібліометричний аналіз українських гуманітарних та мистецтвознав- чих досліджень і про формування нового актуального напряму науки про науку -- дослідження міграції науковців. видавничий редагування рецензування публікація

У загальній дискусії обговорено основні наукометричні індикатори та приклади їх використання. За підсумками роботи круглого столу у вигляді рекомендацій 2 запропоновано ухвалу про шляхи та перспекти- ви розвитку наукової періодики в Україні. Його учасники:

високо оцінили працю засновників, видавців та авторів історич- но першого в Україні національного періодичного наукового видання в сфері математики, природничих наук та медицини, яким став «Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ», перший том яко- го опубліковано у 1897 р.;

звернули увагу на необхідність розвитку наукових видавництв і піднесення їхньої ролі у сучасній науковій інфраструктурі відповідно до очікувань наукової спільноти та у зв'язку зі світовими ініціативами Відкритої науки;

вказали на доцільність запровадження термінових заходів задля адаптації нині чинних моделей наукової комунікації та академічної ви- давничої діяльності до нових прогресивних принципів, які, зокрема, представлені cOAlition S у Towards Responsible Publishing. Невідкладної уваги потребує також визнання ключової ролі рецензентів у системі наукової комунікації;

відзначили, що у ході збирання будь-якої інформації щодо кіль- кісних даних чи конкретних наукометричних показників про науко- ві установи чи окремих дослідників з боку представників державних структур ці установи чи дослідники повинні бути поінформовані про мету збирання такої інформації, а також про наслідки її застосування у разі ухвалення управлінських рішень. Це стосується насамперед пи- тань організації та фінансування досліджень в Україні;

закликали до реформування системи наукового оцінювання в Україні для створення динамічного і конкурентного дослідницького середовища, яке цінує новації, доброчесність і різноманітні виміри нау- кового пошуку. Оновлена система оцінювання мала б збалансовано по- єднувати незалежну експертну думку з відповідальним використанням кількісних показників;

акцентували увагу на необхідності системної роботи з розвитку, творення і використання, зокрема в освітній діяльності, сучасної нау- кової термінології. Важливу роль тут можуть відігравати українсько- мовні наукові періодичні видання.

Значною мірою узагальнені вище дані за своєю структурою і зміс- товним наповненням набули відображення у доповіді А.І. Радченко «Чому ми не Springer: досвід ВД “Академперіодика” НАН України».

То що нам треба знати про Springer, найбільшого у світі видавця нау- кової літератури, який вже понад 180 років вправно перетворює нау- кову цікавість на гроші? З таблиці видно, що нині це компанія з майже двома мільярдами євро річного доходу, де на один журнал припадає 30 редакторів і 250 залучених рецензентів. До того ж Springer позиціо- нує себе як компанію відкритого доступу, відкриваючи реально менше 40 % опублікованих статей.

Водночас це компанія, очільники якої чітко відчувають нові акту- альні напрями діяльності й оперативно реагують на нову інформацію, дбаючи про репутацію. Тому з моменту ратифікації 2015 р. всіма кра- їнами-членами ООН Цілей сталого розвитку (ЦСР) Springer проголо- сив активну їх підтримку, заявивши, що «Найвагоміший внесок, який може зробити компанія в досягненнях ЦСР, -- це контент, який вона публікує. Springer поширює нові знання з широкого спектра питань, представлених у ЦСР, поза межами академічних кіл і прагне бути ви- давцем, якого вибирають дослідники, чия робота стосується глобаль- них проблем».

2015 р. компанією Springer Nature підписано угоду про видав- ців ЦСР і започатковано конкурс «Вплив на розвиток цілей сталого розвитку» задля підвищення обізнаності про Цілі та заохочення ко- лег до ознайомлення з ними і продукування відповідного контенту. Від 2020 р. компанія організувала опитування власних працівників і зовнішніх користувачів, щоб зрозуміти, наскільки, на їхню думку, Springer Nature сприяє досягненню ЦСР, і з'ясувала, що діяльність компанії має позитивний соціальний та екологічний вплив. Компанія обрала для себе як основні три цілі ЦСР: Якісна освіта, Кліматичні дії та Партнерство для досягнення цілей. Однак вона і надалі активно публікує матеріали, які відповідають усім напрямам ЦСР. Кількість таких матеріалів перевищує 800 тис. Також компанія не залишилась осторонь дискусії щодо гендерної рівності і доступності освіти, коли в березні 2022 р. дівчатам в Афганістані було заборонено відвідувати середню школу.

Історії становлення Springer також варто приділити увагу. Зазначи- мо у межах пропонованої статті, що її ретельно періодизовано на влас ному вебресурсі компанії 3. 10 травня 1842 р. у Берліні у свій 25-й день народження Юліус Шпрінгер заснував книгарню і видавництво. Пер- шим етапом розвитку компанії був крок від політики до науки. Коли Шпрінгер розпочав видавничу справу, світ перебував у фазі безпреце- дентних змін, насамперед через індустріалізацію. Результатом стали швидкі наукові інновації та народження нового міжнародного співто- вариства.

Основні показники діяльності компанії Springer за 2022 р.

Джерело: Driven by Discovery. Sustainable Business Report 2022. Springer Nature Group. 48 p.

Спочатку «Видавництво Юліуса Шпрінгера» випускало пере- дусім політичні карикатури та трактати, що відображали дух німецької епохи Меттерніха, але з плином часу все більше спеціалізувалося на лі- тературі з природничих і технічних наук. Видавнича діяльність Springer сприяла розвитку цих галузей, прокладаючи шлях до сучасного освіче- ного суспільства. Поступово фокус портфоліо видавництва почав змі- щуватися ще далі в бік інженерно-технічних дисциплін. Серед авторів Springer того часу були такі видатні науковці як Вернер фон Сіменс і Рудольф Дізель; згодом видавництво почало розгортати видання в га- лузі медицини. Крім того, Springer незабаром здобув міжнародну по- пулярність у сфері природничих наук, першим опублікував переклад «Дослідження радіоактивних речовин» Марії Кюрі.

1881 року Springer обрав знамениту лицарську шахову фігуру як пе- чатку, що використовується досі. Відомий берлінський архітектор Мар- тін Гропіус надав перший ескіз логотипа, який відображав пристрасть Юліуса Шпрінгера та його синів до шахів.

На другому історичному етапі відбулось становлення провідного наукового видавця Німеччини (1906--1945). У цей період видавці ста- вали рушійною силою наукового прогресу. Багато авторів і редакторів Springer були високоповажними експертами, включаючи лауреатів Но- белівської премії, як-от Пауль Ерліх, Еміль Фішер і Фердинанд Граф Це- пелін. 1913 року Springer був другим за величиною німецьким видавни- цтвом із 379 найменуваннями журналів.

Видавничий портфель постійно розширювався, і після 1910 р. най- важливішим сектором стали медичні тексти. У цей період Springer по- чав видавати Handbuch der Neurologie, Handbuch der Inneren Medizin та Allgemeine Zeitschrift fьr die gesamte Neurologie und Psychiatrie під редакцією Алоїса Альцгеймера, 1913 р. започаткував Die Naturwissenschaften (сьо- годні відомий як The Science of Nature): міждисциплінарне періодичне ви- дання, натхненне британським журналом Nature. У галузі технічних наук Springer випустив Taschenbuch fьr den Maschinenbau (1914) Генріха Дуб- бельса, публікацію, що досі вважається взірцевою роботою. Крім того, придбання інших видавців ще більше розширило портфоліо компанії.

Попри початок Першої світової війни, видавнича діяльність роди- ни Шпрінгерів тривала без серйозних збоїв. Однак війна позначилась на тематиці публікацій: наприклад, у 1916 р. випущено дослідження Фердинанда Зауербруха Die willkьrlich bewegbare kьnstliche Hand. Під час Веймарської республіки Springer продовжував розвиватись, швид- ко ставши одним із найважливіших німецьких видавництв, встиг завоювати репутацію провідного видавця з математики завдяки придбанню провідного журналу Mathematische Annalen, редаговано- го Девідом Гільбертом, Альбертом Ейнштейном, Отто Блюменталем і Феліксом Кляйном. Також Springer підніс свій статус у галузі фізики, коли у 1920 р. опублікував книгу Макса Борна Die Relativitдtstheorie Einsteins und ihre physikalischen Grundlagen і збірник Handbuch der Physik, де представлено статті Макса Борна, Джеймса Франка, Отто Хана та Ервіна Шредінгера.

У роки між захопленням влади націонал-соціалістами в 1933 р. і закінченням Другої світової війни видавці та наукова спільнота Німеччи- ни зазнали величезних втрат. Понад 50 євреїв-редакторів були змушені залишити свої посади в Springer. А самій родині Шпрінгерів довелось передати видавничий бізнес їхньому надійному другові Теньєсу Лан- ге, щоб уникнути його привласнення урядом. Ернст Шпрінгер помер у концтаборі Терезієнштадт, 94-річний Фріц Шпрінгер покінчив життя самогубством через загрозу депортації.

Після закінчення війни настав етап реконструкції та глобалізації. Тоді онуки засновника компанії почали відновлювати видавничий біз- нес, спираючись на минулі успіхи. Восени 1946 р. у Гейдельберзі було відкрито другий офіс для видавництва медичних і природничих наук, 1958 р. компанія переїхала на своє теперішнє місце, на Хайдельбергер Плац. До 1960 р. обсяг виробництва компанії знову повернувся на рі- вень пікових значень 1932 р. Цей період також ознаменував початок розширення міжнародної діяльності Springer. Центр наукового світу вже знаходився не в Німеччині чи Європі, а в США, і англійська мова стала беззаперечним lingua franca в науці.

1964 року Springer відкрив свою першу філію за межами німецько- мовних країн, у Нью-Йорку. Між 1970 і 1990 рр. з'явилися офіси у Лон- доні (1973), Токіо (1983), Парижі (1985), Гонконгу (1986), Барселоні та Будапешті (обидва в 1990). Багато хто почав вбачати в Азії важливий майбутній ринок. Тому 1978 р. Springer першим почав перекладати та публікувати китайські роботи англійською мовою. Водночас компанія розвивалась у німецькомовних країнах, наприклад, шляхом придбання інших видавців (J.F. Lehmann і Birkhдuser). 1988 рік став першим, коли у німецьких офісах компанії, у Берліні та Гейдельберзі, працювало понад 1000 співробітників.

Четвертий етап компанія називає «Зростання без меж?» У 1990-х рр. у видавничому секторі відбувались фундаментальні зміни внаслідок швидкого розвитку цифровізації, яка споживала значні ресурси. Ба- гато видавців постраждали від скорочення доходів і закрились, але Springer швидко відреагував на зміну вимог ринку, забезпечивши собі постійне зростання, запропонувавши світові послуги з оцифрування й електронні публікації. 1996 року Springer став співзасновником компа- нії Scientific Publishing Services (SPS) у Мадрасі (нині Ченнаї, Індія), що незабаром позиціонувала себе як постачальник послуг для інших ви- давців, зосереджуючись на виробництві та редагуванні електронних копій, насамперед на умовах аутсорсингу. Шкодуючи про завершення традиційних способів підготовки публікацій, як-то рукописні матема- тичні формули, дослідники швидко визнали переваги цифрового світу. Попри технічні досягнення, темпи зростання залишилися на відносно низькому рівні. Крім того, в основному бізнесі Springer виникли нові проблеми: криза в Азії негативно вплинула на прибутки, і компанія під- няла передплатну вартість журналів, адже створення цифрової інфра- структури потребувало величезних інвестицій. Багато бібліотек обури- лися підвищенням цін і погрожували скасувати передплату. Настав час пошуку нових моделей, адже на початку 1990-х рр. з'явились плани щодо публічно спонсорованих електронних інформаційних послуг, які потен- ційно могли становити серйозну загрозу видавничому сектору.

П'ятий етап ознаменувався цифровим проривом, коли Springer у межах власної стратегії цифровізації представив онлайнову платформу LINK (пізніше SpringerLink), яка давала користувачам змогу читати та купувати наукові публікації і швидко стала однією з найвідвідуваніших онлайнових бібліотек у царині STM (Science, Technology and Medicine).

Від 1999 р. публікація контенту за принципом Online First, який передбачав випуск друкованої версії лише через деякий час після електронної, стала стандартною практикою для багатьох журналів. До 2002 р. LINK об'єднав 500 журналів і 1300 електронних книг, що зроби- ло Springer лідером світового ринку в цій галузі. Цифровізація змінила всі сфери видавничої діяльності: від підготовки рукописів до марке- тингу та продажів. Намагаючись не втратити бібліотеки як постійних клієнтів, Springer розробив і запровадив інтерфейси для оптимального доступу до власного цифрового контенту.

1999--2007 рр. компанія вважає етапом змін і реструктуризації. Коли 1998 р. Bertelsmann придбав Springer, заснувавши видавничу гру- пу Bertelsmann Springer і об'єднавши кількох великих німецьких видав- ців, кадрові зміни були незначними. А вже навесні 2003 р. Bertelsmann Springer став власністю британських приватних інвестиційних компа- ній Cinven і Candover, які невдовзі об'єднали його з нідерландською Kluwer Academic Publishers. Так постало друге за величиною у світі ака- демічне видавництво Springer Science + Business Media.

Для Springer ці зміни означали фазу переорієнтації, масштабної ре- структуризації та модернізації; активізувався аутсорсинг виробництва в бік Індії. На новому логотипі, представленому в 2004 р., зображено кла- сичну шахову фігуру в сучаснішому дизайні разом із девізом the language of science, тоді ж серед нових цілей названо збільшення кількості публіка- цій і подальше розширення електронної видавничої діяльності.

2006 року видавнича група Springer нараховувала 70 окремих ви- давництв і понад 5000 співробітників у 19 країнах, випускаючи 1450 журналів і близько 5000 найменувань книг на рік.

Сьомий етап -- «Цифровізація 2.0» -- це швидке розширення ро- боти онлайн: до 2005 р. доходи Springer від електронних видань вже зрівнялися з доходами від друкованих робіт, а ідеї відкритого доступу ще не здавались успішними й поширеними.

2004 року Springer представив новаторську видавничу модель Open Choice, за якої автори публікації могли обирати вид доступу до своїх публікацій: традиційний передплатний чи відкритий. 2008 року, при- дбавши Biomed Central, компанія створила платформу SpringerOpen, позиціонуючи себе як провідного видавця відкритого доступу. Після того, як більшість журналів стали доступними онлайн на платформі SpringerLink, незабаром з'явились колекції електронних книг -- почат- ково з 10 000 найменувань. Після руйнівного урагану Катріна (США) шість бібліотек у Новому Орлеані першими отримали всі пакети елек- тронних книг, надані безкоштовно як частину пожертви від Springer.

2010 року Springer ініціював ще один проєкт, який встановив нові міжнародні стандарти: відсканував усі власні публікації від заснування компанії 1842 р. і розмістив їх у цифровому вигляді в мережі Інтернет під назвою «Книжковий архів Springer». Так тисячі публікацій, зокрема вели- чезної історичної цінності, стали доступними для читачів усього світу.

Восьмий і дев'ятий етапи розвитку видавництва позначені зрос- танням уваги до професійної роботи редакторів і рецензентів, їхньої активної співпраці з авторами. Видавництво ХХІ ст. -- це особистісно орієнтований бізнес, і редактори постійно шукають молодих і перспек- тивних дослідників, нові відкриття та напрями досліджень. Електронні публікації, відкритий доступ, стрімке зростання кількості публікацій і аутсорсинг виробничих процесів створили нові пріоритети попри неоднозначне ставлення до самих цих явищ та ініціатив. Тому т. зв. друк на вимогу і пакетний продаж електронних публікацій стали важливи- ми інноваціями у світі, де друкована книга все ще відіграє важливу роль у отриманні прибутку, особливо в тих секторах, де важлива естетика книги. За цих умов забезпечення якості публікацій шляхом рецензування Springer вважає одним із основних обов'язків: рецензенти та екс- перти ретельно оцінюють потенційні публікації, а контроль якості за- лишається в руках наукової спільноти.

І хоч іноді історія Springer була неспокійною, компанія зберегла тяглість традицій і високий рівень пропонованого продукту. Навіть не- одноразова зміна власників та інвесторів мало вплинули на видавничу діяльність, стратегію чи корпоративну культуру. Важливою подією для світового видавничого сектору в січні 2015 р. стало створення Springer Nature шляхом злиття Springer Science + Business Media з більшою части- ною Macmillan Science and Education (включно з Nature Publishing Group), завдяки якому видавнича група Georg von Holtzbrinck отримала 53 % ринку наукової літератури. Нині Springer Nature -- це нова організація з унікальним стратегічним потенціалом, яка об'єднує два наукові ви- давництва, кожен з яких має понад 150-річну видавничу традицію та видатну міжнародну репутацію. У рік об'єднання у новоствореній ком- панії працювало 13 000 співробітників у більш ніж 50 країнах, а дохід склав 1,5 мільярда євро.

Після ретельного аналізу історично-хронологічного розвитку ком- панії Springer розглянемо деякі відомості з історії Видавничого дому «Академперіодика» НАН України 4, якому нині є 28 років. Відлік часу розпочався 1995 р., коли Президія НАН України з метою збереження розпорошеної по установах наукової періодики ухвалила рішення про створення Спеціалізованої друкарні наукових журналів. На той час че- рез брак фінансування практично повністю було припинено видання книг і наукової періодики. Для Спеціалізованої друкарні пріоритетом Президія НАН України визначила видання загальноакадемічних жур- налів -- «Вісник Національної академії наук України» та «Доповіді На- ціональної академії наук України», тому їхні редакції увійшли до складу редакційно-видавничого підрозділу Спеціалізованої друкарні.

Подальший розвиток цього напряму діяльності призвів до реорга- нізації друкарні у видавництво, поступово зростала кількість видань і спектр послуг установи, міцнішала виробнича база. Невдовзі відбув- ся фактичний вихід за рамки поліграфічної дільниці, установа мала не тільки поліграфічну і комп'ютерну техніку, а й значний кадровий потен- ціал, і цю якісну зміну зафіксовано постановою Президії НАН України від 10.10.2000 № 271, якою Спеціалізовану друкарню наукових журна- лів перетворено на Видавничий дім «Академперіодика» НАН України. Згодом ВД «Академперіодика» опанував і виготовлення наукової книжкової продукції, а основними завданнями установи стали:

Деякі параметри Програми підтримки журналів НАН України

Джерело: побудовано за: Видавничий дiм «Академперіодика» НАН України: 25 років у сяйві наукових знань. Київ: Академперіодика, 2020. 216 с. видання, друк і поширення наукових журналів НАН України та їхніх електронних версій, надання редакціям академічних періодичних ви- дань, що входять до складу установ НАН України, поліграфічних послуг і консультативної допомоги з усіх питань їхньої діяльності. Від 2004 р. відповідно до постанови Президії НАН України від 14.07.2004 № 203 ВД «Академперіодика» НАН України підпорядковане безпосередньо Президії НАН України та є базовою організацією Науково-видавничої ради НАН України. У складі Видавничого дому створено Групу науково- методичного забезпечення видавничої діяльності НАН України, серед напрямів роботи якої -- підготовка аналітичних матеріалів на запити органів державної влади й керівництва Академії, виконання наукових досліджень, зокрема моніторингу стану періодичних видань НАН Укра- їни, консультативно-методична діяльність, забезпечення виконання ці- льових програм НАН України, у межах яких здійснюється підготовка і випуск видавничої продукції. Згідно із розпорядженням Президії НАН України № 49 від 27.01.2005, до структури ВД «Академперіодика» введе- но відділ наукових досліджень, тож установа набула статусу наукової, а науково-методичне керівництво науково-дослідною роботою покладе- но на Відділення історії, філософії та права НАН України.

Пріоритетом видавничої та методичної діяльності для ВД «Академ- періодика» залишаються підготовка і випуск наукових журналів, що виконується у межах започаткованої 2005 року Програми підтримки журналів НАН України (див. рисунок).

Усі журнали є журналами відкритого доступу, більшість із них, як і всі книги, отримують цифрові ідентифікатори DOI також через ВД «Академперіодика». Паралельно ВД «Академперіодика» забезпечує відкритий доступ до книжкових видань із проєктів «Наука для всіх» і «Українська наукова книга іноземною мовою». Протягом 2023 р. підготовлено і надрукувано 16 наукових і науково-популярних книг. Також ВД «Академперіодика» постійно підтримує функціонування і напов- нення шести вебресурсів, серед яких ресурси трьох загальноакадеміч- них видань: Science and Innovation, «Вісник НАН України» і «Доповіді НАН України».

Установа провадить науково-дослідні роботи, зокрема з розроб- лення вимог НАН України до відкритих публікацій, журналів відкри- того доступу й створення універсальної платформи журналів відкри- того доступу, постійно оприлюднюючи напрацювання на сторінках наукових і науково-популярних видань, у відкритому доступі, а також під час науково-практичних конференцій. У доковідно-довоєнні часи ВД «Академперіодика» щороку організовував власну конференцію для працівників видавничих підрозділів наукових установ «Наукова періо- дика: традиції та інновації», а в умовах вимушених соціально-геогра- фічних обмежень її було скорочено до формату тематичних семінарів під назвою «Академперіодика-ПАТІ».

Тож нині Видавничий дім -- це єдине у державі наукове видавництво відповідно до визначення Закону України «Про наукову і науко- во-технічну діяльність» 5. Окрім суто видавничої діяльності, спрямо- ваної на «висвітлення результатів наукової, науково-технічної, нау- ково-педагогічної, науково-організаційної діяльності, оприлюднення наукових результатів, представлення наукової (науково-технічної) продукції», наукове видавництво виконує дослідження «у галузі тео- рії та методики науково-видавничої справи», тобто науково-дослідні роботи, спрямовані на вивчення видавничої наукової продукції, нау- ково-видавничої діяльності Академії та найкращого світового досві- ду представлення результатів наукових досліджень і їх популяризації. Водночас ВД «Академперіодика» став своєрідним центром колективно- го користування, поєднуючи в собі науково-методичний центр з видав- ництвом і поліграфічною базою.

Тож чим ВД «Академперіодика» відрізняється від Springer, окрім бюд- жету і кількості працівників? Навіть якщо до річного обсягу фінансу- вання видавничої програми додати базове фінансування установи за науковою тематикою цього року, бюджет ВД «Академперіодика» буде у три тисячі разів меншим за дохід Springer 2017 р. А 54 працівники -- наукові редактори, дизайнери, коректори, працівники поліграфічної дільниці -- на тлі 10 тисяч власне працівників Springer просто непомітні.

Але не це важливо. ВД «Академперіодика» не є самостійним біз- нес-проєктом, власником наукових журналів. Ми не створюємо, не закриваємо, не купуємо журнали, не впливаємо на їхню політику, не обираємо редакторів і рецензентів. До того ж, працюючи у межах Прог- рами підтримки журналів, обсяг і наповнення якої щороку затверджує Президія НАН України, ВД «Академперіодика» не має нормативних і фінансових підстав для довгострокового планування.

Це добре чи погано? Чи просто інакше? Так склалось історично. ВД «Академперіодика» є державною бюджетною неприбутковою устано- вою, створеною для задоволення видавничих потреб Академії. То чи може бути у нас щось спільне зі світовим монстром? Безперечно, так. Адже основним завданням видавця наукової літератури є продукуван- ня якісного, сучасного, верифікованого контенту, який пройшов усі рів- ні фахового видавничого опрацювання. І ми можемо це забезпечити, приділяючи увагу рецензуванню й редагуванню, дотриманню світових вимог і чинних державних стандартів. ВД «Академперіодика» докладає неабияких зусиль, щоб повсякчас підвищувати фаховий рівень праців- ників, підтримує ініціативи відкритого доступу й засади Цілей сталого розвитку. На нашу думку, треба працювати, запозичуючи найкращий світовий досвід і не намагаючись мавпувати бізнесові рішення, які в принципі не можуть бути у нас застосовними.

Чи можемо ми стати як Springer? Вочевидь, ні. Бо маємо інші засади фінансування, які нині гальмують наш розвиток, але спонукають до швидшого запровадження ініціатив відкритої науки й скорочення випуску паперових видань, тобто дотримання ощадливих принципів природокористування.

Сьогодні ми не є правовласником видань чи їхнього контенту і не маємо важелів впливу навіть на ті видання, які беруть участь у Програмі підтримки журналів НАН України. І тут безперечним позитивом є те, що, маючи інші вихідні умови, ми маємо й інші питання до вирішення. Показовим у цьому плані є приклад дискусії щодо відкритого доступу.

Ініціатива відкритої науки, квінтесенцією якої був План S, перед- бачала перекладання витрат на наукові публікації з читачів на авторів і надання вільного доступу до повного обсягу наукового контенту, тобто знищення передплатної моделі існування наукових журналів. Тому за кордоном ця ініціатива наштовхнулась на активний спротив видавців. Їхніми відповідними кроками стало запровадження гібридних моделей для авторів, коли автори були вимушені додатково оплачувати відкри- тий доступ до своїх статей, але в журналі одночасно могли залишатись і відкриті публікації; а також запровадження трансформаційних угод із передплатниками -- насамперед університетами, які повинні були на- перед оплатити власні відкриті публікації, отримавши натомість свій передплатний пакет, відсутній у відкритому доступі. Тобто питання полягало у створенні красивої моделі гальмування відкритого доступу задля збереження прибутків.

Цих проблем у нас немає -- більшість видань існує бюджетним коштом, має низьку передплату й давно самотужки забезпечує від- критий доступ: усі наукові періодичні видання, які хочуть публіку- вати результати кваліфікаційних праць науковців (а інших практич- но немає), повинні віддавати повнотекстові версії до Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського й Національного репози- тарію академічних текстів. Однак цей доступ не є «золотим» у ро- зумінні Плану S та ініціативи відкритої науки, адже видання мають не тільки забезпечувати охорону авторського права й бути фахово і неупереджено рецензованими, але ще й підготовлені професійними видавцями і зареєстровані у директорії DOAJ. На жаль, нашою нау- ковою і науково-освітньою сферою успадковане практично повне нехтування питаннями захисту авторського права, бо за радянських часів його фактично не існувало, а створене за державні кошти на- лежало державі. Тому до запровадження ліцензійних договорів і ко- ристувацьких ліцензій Creative Commons ми йшли довго. Однак новий Закон України «Про авторське право і суміжні права», ухвалений у грудні 2022 р. 6, почасти вирішив ці питання, дозволивши договори приєднання й оферти. Мусимо тепер тільки доопрацювати ліцензійні договори, адже відповідно до змін у чинному законодавстві майнове право на науковий твір повністю належить роботодавцю, а не авторо- ві навпіл із роботодавцем, як було раніше.

Тож зараз ми впевнено найближче й найшвидше за інші європей- ські країни підходимо до можливості забезпечення вже діамантового доступу до наукових публікацій, коли весь науковий контент, виготов- лений за державні кошти, буде безоплатно розміщений для авторів і безплатно доступний для читачів на основі ліцензійних договорів і ко- ристувацьких ліцензій, а роботу видавців оплачуватиме держава. І це ми можемо забезпечити, поступово допомагаючи журналам входити в обов'язковий DOAJ і надаючи доступ до них через один із найбільших світових харвестерів CrossRef.

Це підводить нас до необхідності усвідомлення того, що ми не Springer і ніколи ним не станемо. Ми повинні вивчати світовий досвід і не випускати з поля зору новації, запроваджувані провідними видав- цями. Мусимо намагатись не повторювати їхніх помилок і пояснювати усім учасникам академічного видавничого процесу, як коректно засто- совувати найліпші світові напрацювання з урахуванням наших реалій. Ми вже зараз маємо поставити собі за мету забезпечення діамантового доступу до вітчизняного наукового контенту.

Якими є кроки і вектори подальшої роботи ВД «Академперіодика» НАН України та які існують засоби для їх реалізації?

Легалізувати права ВД «Академперіодика» НАН України як видав- ця академічних журналів, чітко визначити його функції та обов'язки, роз- межувати повноваження зі співзасновниками -- інститутами Академії.

Визначити «ядро» Програми підтримки журналів НАН Украї- ни -- журнали, для яких «Академперіодика» офіційно є видавцем, ви- конує повний цикл робіт. Вони повинні мати право пріоритетного вхо- дження до Програми.

Оновити типові положення журналу НАН України, укласти по- ложення про видання відкритого доступу в Академії, визначивши пра- вові засади створення, функціонування і користування ними.

Сприяти входженню журналів НАН України до різноманітних агрегаторів наукового контенту, насамперед CrossRef і DOAJ.

Налагодити відповідну співпрацю з Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського, яка вже зараз готова передавати інфор- мацію про вітчизняні видання до харвестера BASE (Bielefeld Academic Search Engine) -- однієї з найбільших у світі пошукових систем, спеціалі- зованих на пошуку наукових публікацій відкритого доступу в Інтернеті.

Продовжити залучати до роботи фахівців із редакцій академіч- них видань -- перекладачів, редакторів, верстальників.

Поступово оптимізувати мережу періодики Академії, до чого не- одноразово закликала Науково-видавнича рада НАН України.

Забезпечити повноцінне функціонування видавничої платформи журналів НАН України і входження їх до Європейської хмари відкри- тої науки.

Размещено на Allbest.ru