Реалії української книги: виклики і досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія друкарства, м. Львів

Реалії української книги: виклики і досвід

Ткач Леся Миколаївна кандидат філологічних наук, доцент кафедри бібліотечної, інформаційної, архівної та книжкової справи, факультет медіакомунікацій та підприємництва

Стадник Ольга Василівна старший викладач кафедри бібліотечної, інформаційної, архівної та книжкової справи, факультет медіакомунікацій та підприємництва

Анотація

Сучасна видавнича справа і книжна культура постали перед викликами, зумовленими змінами багатьох процесів у час цифровізації з її новітніми комунікаційними технологіями, а також новими підходами до культурного кодексу книги. В Україні до цього додалися ще й труднощі, спричинені війною, яку розв'язала росія. У полі зору дотепер залишаються зацікавлення вченими в царині книгознавства, книжкової й видавничої справи, різноманітні книгознавчі події і заходи в Україні та світі. Дискусійними є питання стосовно української видавничої галузі і книги, що опинилися перед випробовуваннями і цивілізаційними викликами, зумовлені наступом інформаційної культури, яка звужує простір друку і роль книги. Гострота проблеми і реальні виклики актуалізують необхідність на галузевому і суспільному рівнях фахового діалогу.

Поточне дослідження спрямоване на висвітлення питання щодо місця української книги, зокрема друкованої в паралельному існуванні з електронною в час різноглибинних і різноспрямованих викликів. Прийнятною є думка щодо надійності традиційної книги у разі «технічного колапсу» або модернізації технологій, які унеможливлюють звернення до застарілих програм.

Акцентовано на питанні спротиву викликам існування книжності, видавничої справи як креативної та соціокультурної галузі в час війни в Україні. Йдеться про повернення до традиційного формату видань, збільшення друкованих книг, поширення книгарень в Україні і за кордоном.

У царині видавничої і книжної системи, у сфері освіти викликом стало припинення існування Української академії друкарства як одного з найпотужніших закладів вищої освіти, який готує кваліфікованих фахівців видавничої справи, поліграфії та книжкової торгівлі. У час, коли країна потерпає від війни, видавнича галузь вже зазнала і продовжує зазнавати важких кадрових і матеріальних втрат, тому ці та інші питання потребують правильних рішень, посиленої уваги та підтримки з боку спільноти.

Ключові слова: культурний кодекс книги, цифровізація, російська війна, видавнича галузь, українські книгарні, європейський ринок, Українська академія друкарства

Tkach Lesia Mykolaivna Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Library, Information, Archival and Book Affairs, Faculty of Mediaсommunications and Entrepreneurship of the Ukrainian Academy of Printing, Lviv

Stadnyk Olha Vasylivna Senior Lecturer, Department of Information, Library, Archival and Book Affairs, Faculty of Mediaсommunications and Entrepreneurship of the Ukrainian Academy of Printing, Lviv

REALITIES OF THE UKRAINIAN BOOK: CHALLENGES AND EXPERIENCES

Abstract

Modern publishing and book culture faced challenges caused by changes in many processes during digitization with its latest communication technologies, as well as new approaches to the cultural code of the book. In Ukraine, difficulties caused by the war unleashed by russia were added to them. The interest of scientists in the field of bibliography, book and publishing business, various bibliographic events and activities in Ukraine and the world remain in the field of view until now. Questions regarding the Ukrainian publishing industry and books that have faced trials and civilizational challenges due to the onset of information culture, which narrows the space of printing and the role of books, remain debatable. The acuteness of the problem and real challenges actualize the need for professional dialogue at the sectoral and societal levels.

The current research is aimed at elucidating the issue of the place of the Ukrainian book, in particular the printed one in parallel existence with the electronic one at a time of multifaceted and multidirectional challenges. The opinion regarding the reliability of the traditional ledger in case of "technical collapse" or modernization of technologies that make it impossible to turn to outdated programs is acceptable.

Emphasis is placed on the issue of resistance to the challenges of the existence of book publishing, publishing as a creative and socio-cultural industry during the war in Ukraine. It is about a return to the traditional format of publications, an increase in printed books, and the spread of bookstores in Ukraine and abroad.

In the realm of the publishing and book system, in the field of education, the challenge was the termination of the existence of the Ukrainian Academy of Printing as one of the most powerful institutions of higher education, which trains qualified specialists in publishing, printing and book trade. At a time when the country is suffering from war, the publishing industry has already suffered and continues to suffer heavy personnel and material losses, so these and other issues need the right solutions, increased attention and support from the community.

Keywords: cultural code of the book, digitization, russian war, publishing industry, Ukrainian bookstores, European market, Ukrainian Academy of Printing

Постановка проблеми. Книжну культуру інколи трактують як частину загальної культури суспільства, опосередковану специфікацію книжкової справи в її вершинному, досконалому вимірі. Водночас у цьому понятті вбачають дієвий пізнавальний інструмент для опису й аналізу складної системи побутування та обігу книжкової продукції в суспільстві [1]. Українська книга, яка попри тернистий шлях завжди виборювала місце бути на вітчизняному ринку, а згодом і на європейському, сьогодні з усіх сил продовжує своє життя. У країні ситуація з книгою завжди потребувала покращення, зокрема прийняття законів про підтримку української книги - наприклад, про запровадження мінімальних податків для вітчизняних видавців, про закупівлю книжок для бібліотек, про державні гранти на окремі видання, про популяризацію української книжки серед населення попри те, що чималої популярності набули інтернет-книгарні. Проте попит на українську книгу зростав. Сьогодні дедалі частіше її можна знайти у книгарнях за кордоном. Тому вкрай важливо для України створювати привабливі умови для авторів, розробляти механізми щодо розвитку видавничої справи та популяризації читання, а відтак - на рівні держави вирішувати важливі питання системного пільгового кредитування суб'єктів галузі, залучення до її розвитку інвестицій тощо. Лише після цього можна розраховувати на суттєве й динамічне зростання обсягів виробництва вітчизняної літератури і, відповідно, її споживання.

Варто наголосити на тому, що такі потужні вітчизняні видавництва, як «Видавництво Старого Лева» (львівське), «Фоліо» і «Vivat» (харківські) докладають усіляких зусиль до видання української продукції. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, війна лише інтенсифікувала їхню роботу, зокрема після того, як президент врешті підписав ухвалений закон, що забороняє ввезення та розповсюдження російськомовних книжок. Перед фондами бібліотек постало завдання замінити радянські видання російською мовою новими. Потребують заміни мільйони російськомовних примірників книжок і в українських бібліотеках. Більша половина всіх бібліотечних фондів не оновлювалась усі роки незалежності [2]. Відтак, важливим є питання про збільшення українських книжок, які базуватимуться на україномовному контенті.

Письменники і видавці взялись продукувати нові книжки, перевидавати класику, перекладати закордонних авторів. І попит на українські книжки зріс у рази. Посилилось і представництво нашої книжки за кордоном - на світових книжкових ярмарках та перекладами українських творів різними мовами світу [2].

Можна говорити, що видавництва переживають певне піднесення, а ось книгодрукарні зазнали чималих руйнувань, евакуації колективів і зимових блекаутів. Паперові книжки почали виходити із запізненням до оголошених дат продажу. Великі друкарні, що були зосереджені переважно на Харківщині, опинилися перед чималими перепонами - найбільше постраждала частина книжкової індустрії. Видавництвам довелося займати чергу до друкарень, щоб надрукувати заплановані книжки.

Харківські «Vivat» і «Фоліо» із початком вторгнення росії втратили свої офіси і частково колективи, які евакуювалися хто куди; через постійні обстріли «Фактор-друку» призупинило свою роботу на деякий час. Менші видавництва: «Моторний Равлик» (виникло вже під час повномасштабного вторгнення) і «Парасоля» відновили свою роботу. Українська книжка продовжила боротьбу за друк. Завдяки попиту читачів і їхній фінансовій підтримці під час війни вдалося видати більше книжок, ніж до повномасштабного вторгнення. Адже хороша книга - це цілющі ліки для надломленої війною людської психіки. Видавництва «Лабораторія», «Лібраріус», які відчули складні часи, спромоглися нічого не скасовувати, а тому перекладачі, редактори, коректори й ілюстратори продовжили активно працювати. Призупинили лише видання аудіокнижок через брак коштів, хоча мають права традиційно на кожне їхнє видання, як на папір, так і на електронну й аудіоверсії.

Для української книги, видавничої галузі випало чимало випробувань, які тривають і дотепер:

«Вимивання» професіоналів з галузі. Сьогодні на фронті багато досвідчених кадрів поліграфії, тому галузь відчуває брак кваліфікованих спеціалістів і дедалі важче вносити зміни, «коли когось призивають до ЗСУ» [2].

Черги до друку, блекаути. Вимкнення енергії найсильніше вдарили по друкарських потужностях і термінах виготовлення книжок.

Через війну в Україні у друкарень припинилися контракти з європейськими замовниками, що є найбільшою фінансовою втратою для видавців.

Стрімке ліквідування Львівської академії друкарства [Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова], яку заснували ще 1930 року в Харкові й 1945 року перенесли до Львова. Від такого рішення Міністерства освіти слід очікувати наслідки, що призведуть до погіршення якості друкарської справи та занепаду книжкового ринку в Україні, а також підготовки кваліфікованих фахівців видавничої справи, поліграфії та книжкової торгівлі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Коло авторів, проблематика публікацій демонструють відкритість та інтегрованість української книжності у світовий контекст. Питання розвитку книгознавства, книжкової справи, книги розглянуто у працях таких дослідників, як М. Сенченка, О. Афоніна, М. Тимошика, В. Теремка, О. Антоник, С. Буряк та ін.

Одним із провідних інтернет-ресурсів в Україні, який висвітлює видавничу сторону українського та світового книговидання є культурно- видавничий проєкт «Читомо», які також займаються аналітичними оглядами книжкового ринку, оглядів іноземного досвіду.

Мета статті - дослідження особливостей української видавничої галузі і книги в час інформаційної культури, місця української друкованої книги в паралельному існуванні з електронною в час різноглибинних і різноспрямованих викликів, пошук механізмів спротиву труднощам та існування вітчизняної книжності, видавничої справи як креативної та соціокультурної галузі в час війни в Україні задля збільшення друкованих книг, запозичення зарубіжного досвіду.

Виклад основного матеріалу. Війна стала величезним випробовуванням для української книги. Якщо видавничий ринок очікував на кризу у 2022 році і це було пов'язано з дефіцитом паперу у світі, то з початком війни в Україні викликів стало ще більше. Від вторгнення росії суттєво постраждала книговидавнича сфера. Чимало видавництв втратили можливість працювати через пошкоджені типографії, зруйновані приміщення, брак кадрів. Співробітники видавництв були розпорошені по Україні та всьому світу. Коли в Харкові ворог влучив в одне з найбільших типографських комплексів повного циклу у Європі, то наслідком цього жахіття були тисячі випалених книжок. Тому питання української книги в умовах воєнного стану стало вкрай актуальним і важливим, на наш погляд, і для її поціновувачів, і для книгарень, і для видавництв як на вітчизняному, так і на європейському ринках. Українські книгарні - надзвичайно важливі елементи видавничого ринку, чиє існування стимулює розвиток культури купівлі книжок, промотує читання, унормовує наявність книжки в суспільному просторі й стимулює ринок. українська книга друкований електронний

Харківське видавництво «Vivat», згідно з даними Книжкової палати, посідає місце у трійці чільних видавництв України за кількістю надрукованих найменувань і накладів і входить до п'ятірки найбільших видавництв України.

Підприємство має в асортименті близько 5000 найменувань книжок, щорічно випускає близько 500 нових книжок. Такий стан був до війни. Але 24 лютого все змінилося. На момент повномасштабного вторгнення видавництво мало три книгарні - одну у Львові, дві у Харкові, одну з яких було відкрито 19 лютого. Одразу після 24-го книгарні закрили, але за кілька днів львівська книгарня запрацювала, а у травні відкрилася й базова харківська [3]. Щоб зберегти життя книги, типографія вдень продовжувала свою діяльність, хоча і не на повну потужність попри нічні обстріли. Відчувався брак паперу, суттєве здорожчання на все. Проте у соцмережах читачі не припиняли цікавитися новими планами видавництва, про дати виходу книжок з улюблених серій.

Харків - це книжкова столиця України, де друкується більшість книг нашої країни. Що надихає видавців, письменників попри стриманий оптимізм? У планах - наростити експорт українського контенту на Захід, а для книги це стало «вікном можливостей». В умовах повномасштабної війни в Україні відкриття будь-якої справи було ризикованим. Книгарні почали виживати завдяки своїм «характерам», а тому відкривалися нові книгарні у Києві, зокрема на Подолі, в Ірпені запрацювала «Лісова книгарня», подружжя біженців з Херсона створило «Затишну книгарню» у Рівному, а кількома місяцями раніше, у вересні, в Черкасах з'явилася нова книжкова крамниця «Перший том», у Львові з'явилася вже п'ята «Книгарня-кав'ярня Старого Лева». В Івано-Франківську відкрилася книгарня харківського видавництва «Vivat». За словами координатора програми «Читай» Тараса Малого від Івано-Франківської платформи «Тепле місто», на цікавість до книжок зреагували й соціальні підприємці. Розширення книжкових мереж стало відбувватися «у регіони», які тривалий час були недооцінені [4].

Книговидавці опинилися перед викликами реальності. Наприклад, у роботі видавництва «Наш Формат» після 24 лютого максимально були кинуті сили на термінові проєкти, які з'явилися у зв'язку з викликами воєнного часу. Це «Невідкладна військова хірургія», «Мініпосібник з оборони міст у сучасних умовах» і «Тактика легкої піхоти для малих підрозділів». Створювалися посібники для медиків ATLS. Такі видання могли врятувати життя у прямому значенні [5].

Неприємною несподіванкою у час війни стало питання про ліквідацію Української академії друкарства як єдиного у країні автономного закладу вищої освіти, який чимало років готує фахівців видавничої справи, поліграфії та книжкової торгівлі. Адже навіть за мирних часів подібне рішення про реорганізацію цього навчального закладу, відомого на межами країни, не мало би права на існування. А в умовах війни, коли видавнича галузь вже зазнала і продовжує потерпати важких кадрових і матеріальних втрат, як креативна та соціокультурна галузь як ніколи потребує посиленої уваги та підтримки. Львівська академія друкарства - це жива історія національного книговидання, і її ліквідація означатиме повне ігнорування тієї сутнісної й націє- та державотворчої функції, яку виконує національна книга. Правління Громадської спілки «Українська асоціація видавців і книгорозповсюджувачів» висловило свою незгоду щодо такої спроби Міністерства освіти і науки України по відношенню до академії. Такі рішення уряду призведуть до погіршення якості друкарської справи та занепаду книжкового ринку в Україні, перерветься сторічна історія академії. Україна втратить єдиний автономний навчальний заклад, який спеціалізується на підготовці фахівців з медійних технологій і поліграфії, що формують незалежний український інформаційний простір. Запропоноване ж Міністерством рішення спрямоване проти забезпечення національного книговидання таким ресурсом.

На початку повномасштабного вторгнення книжковий ринок зупинився на піку свого розвитку. На ринку (особливо в соцмережах) після емоційного спаду 2022 року почав домінувати оптимістичний настрій. Відкривалися нові видавництва, запрацювали книгарні, на полицях яких згодом з'явилися надруковані вже під час повномасштабної війни книжки. Чимало емоцій викликала велика книгарня «Readeat» [6].

Що ще відбулося з українською книгою в умовах війни? У застосунку для читання заплановано запустити модель абонемента на електронні книжки. Це нова модель книжкової дистрибуції, яка має надати імпульс для розвитку книговидання, що особливо важливо зараз, коли логістика паперу зазнала певних змін [5].

У свій час президент України Віктор Ющенко одноосібно ініціював проєкт «Мистецький Арсенал» з метою створення в Україні художнього та музейного комплексу європейського рівня. Через ризики, пов'язані з повномасштабною війною, команда Мистецького Арсеналу оголосила про проведення 12-го Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», але цілком іншого формату: у приміщенні Арсеналу відбуватиметься подієва частина фестивалю, а книжковий ярмарок буде представлений трьома київськими незалежними книжковими крамницями, що в період Книжкового Арсеналу працюватимуть спеціально для нього. Такий ярмарок не схожий на будь-який із європейських. Його формат передбачає виразну долю експериментальності і така ідея має право на існування, хоча вона може спрацювати або ж навпаки. Організатори наголосили на відсутність досвіду проведення книжкових ярмарків в Україні у час війни. Тому команда вирішила перейняти досвід Палестини чи Ізраїлю. Подібний формат уже набув популярності у світі: на різних літературних фестивалях продаж книжок здійснюють партнерські книгарні, інколи продаж фестивальних новинок оперується самими організаторами, але з дуже обмеженою вибіркою книжок [4]. Проте Ірина Ніколайчук - співзасновниця видавництва «Creative Women Publishing» - поставилася до такого нового формату з дещо меншим ентузіазмом: «Неможливо недооцінювати рішення провести фестиваль і як сигнал для наших міжнародних партнерів і загалом видавничої спільноти: ми не стагнуємо, а живемо й розвиваємося (думаю, що й міжнародна увага до цьогорічного КА буде чимала). Не виникає запитань і щодо вибору формату: проводити захід звичного масштабу в столиці країни, де йде повномасштабне вторгнення, точно ніхто не став би. Водночас маємо вже не один прецедент, коли книжковий фестиваль відбувається без ярмаркової частини, лише як майданчик для подій (хай офлайн чи онлайн) - і виглядає, що це починає ставати новою нормою вже навіть поза контекстом війни» [4].

Проте, скільки б росія не старалася нищити українську культуру, українці не перестають читати, видавати, купувати й продавати книжки. А тому проводяться, хоча і з певними ризиками і небагатим досвідом, різні культурні заходи і нехай дещо іншого формату.

На українців чекає справжній ренесанс української книжки. Відтепер можна впевнено стверджувати, що доля російськомовних книжок буде зведена нанівець. Українці хочуть читати своє, рідне, хоча не можна відкидати думку, що росія намагатиметься прийти на наш ринок. У людей з'являється більше самоусвідомлення, вони починають читати українські книжки, тому що відчувають це правильним для себе. Сучасні вітчизняні письменники та письменниці заслуговують бути почутими.

Кардинальна зміна видавного ландшафту розпочалася з ухвалення закону з умовною назвою «Про обмеження російських книжок та перекладів». Його основні положення: повна заборона імпорту книжок з росії з метою припинити антиукраїнську пропаганду, вимога робити нові переклади лише українською, заборона продажу книжок авторів-громадян російської федерації. Новий закон передбачає, що в Україні будуть видаватися книжки мовою оригіналу, тобто українською або в українському перекладі, мовами ЄС, або мовами корінних народів України. Українські видавці активно почали використовувати цю унікальну можливість - на ринку став відчутний дефіцит перекладачів та редакторів.

Перед українськими видавництвами постало ще одне завдання: через нову українську книжку розповісти світові правду про Україну і жахливу війну з боку росії, налагодити міжнародну доставку та співпрацю з сучасними українськими авторами. Особлива увага приділяється співпраці із закордонними партнерами: це участь у закордонних виставках-ярмарках, пошук партнерів для продажу наших книжок у книгарнях поза межами України, підписування контрактів на друк творів наших авторів різними мовами.

Цікавість до України збільшилася. На міжнародних подіях, зокрема й книговидавничих, суттєву увагу почали приділяти дискусіям і зустрічам за участю українських письменників. Українські стенди з'явилися на багатьох книжкових ярмарках світу, зокрема на Гетеборзькому, Варшавському, Болонському, Лісабонському, Паризькому, Тайванському, на фестивалі «Світ книги» у Празі, на книжковому ярмарку в Турині тощо. Попри перешкоди попит за кордоном на українську книжку суттєво зріс після 24 лютого. Наприклад, видавництво «Vivat» продало права на свої книжки в Молдову, Румунію, Латвію, Грузію, Німеччину, Польщу, Болгарію, Литву, Канаду, Велику Британію - усього десятьом країнам [5].

Міжнародні контакти вивели видавців на нові рівні. Це стало підтримкою зростання ринку, тому що видавці, які навчилися чогось в іноземних колег, почали використовувати ці знання і стандарти в Україні. Зросла якість українських книжок - як результат інтенсифікації міжнародних контактів.

Сьогодні книги багатьох видавництв, наприклад, «Vivat» можна придбати на багатьох електронних майданчиках, у книгарнях в різних містах Польщі. На сайті vivat-book.com.ua можна замовити як паперові, так і електронні книжки. У перші дні війни було виставлено безліч продукції у вільний доступ в електронному вигляді. Книги такого формату стали зручним способом отримати доступ до величезного пласту інформації, але, незважаючи на це, сьогодні залишається чимало користувачів-прихильників фізичних (друкованих) видань.

Попри динаміку зростання інформаційно-технологічних процесів, пов'язаних із оцифровуванням, книжність новітнього формату залишається альтернативою паперовій. Папір як традиційний носій інформації, носій історій, знань стає незмінним. Зауважмо, що питання про нову, «безпаперову» книжність довго залишалося б відкритим, якби у ХХІ столітті інтернет- технології не мобілізували окремі процеси в роботі з виданнями. Це, насамперед, виправлення чи тривале доповнення видань редакторами, а з іншого боку, - можливість оновлення користувачем свого електронного екземпляра видання, приєднавшись через інтернет до сайту видавництва.

Є всі підстави стверджувати, що книга, крім нових і важких випробувань, водночас отримала нові можливості розвитку. Вона продовжує своє життя у час страшної війни, розпочатою росією. Українська книга вимушена перелаштовуватися, опинившись перед викликами часу. Сучасні реалії і новітні технології вимагають ґрунтовних досліджень усіх їх складових і ймовірних наслідків привнесених ними змін. Для багатьох це спричинило онтологічний шок, ознаки якого - песимістичні заяви зміну позиції книги в культурному просторі людини. Їх зміст зводився до переконань про домінування у сучасному світі покоління, для життєвої культури якого важлива тільки інформація, а не книга як феномен і спілкування з нею. Тож класичну друковану книгу почали витісняти із життєвих і культурних координат аудіо- та електронні книги [7].

Попри переваги електронних технологій, найпотужнішим «обчислювальним пристроєм» все ще залишається людський мозок. Якщо сучасні технології електронної книжності домінують у технологічному плані, то програють у сентиментальному. Традиційна друкована книга є таким невід'ємним елементом особливих емоцій, чого не можна сказати про електронну, яка, на жаль, перестала бути предметом мистецтва. Недоліком електронної книги, порівняно з друкованою, можна вважати втрату індивідуального художнього вигляду, пов'язану із відсутністю палітурки та фіксованої верстки. Місце паперу зайняв екран, зникли тактильні відчуття при дотику до паперового листа та перегортання сторінок. Фактура матеріалів впливає і на зоровий аналізатор: у традиційній книзі від вибору якості паперу залежав навіть зовнішній вигляд надрукованого шрифту, не кажучи вже про ілюстрацію. На екрані рідера місця таким ілюзіям не залишається. Через швидке впровадження цифрових засобів відходять тактильні відчуття від фактури паперу і палітурки, відчуття запаху (наприклад, старовинних книг, що пройшли через десятки і сотні років і набули «аромату часу»), відчуття ваги та форми книги як матеріального об'єкта - усе, з чого складався образ книги.

Відомий італійський філософ і письменник Умберто Еко вважає традиційну книгу-кодекс універсальним винаходом людства, який існуватиме вічно. Книга, на його думку, простіша, ніж будь-які інші носії інформації, встановлює діалог поколінь: «...ми все ще можемо прочитати текст, надрукований п'ять століть тому. Проте ми не можемо переглянути відеокасету або CD-ROM, якому лише кілька років. Якщо тільки ми не тримаємо в підвалі старі комп'ютери» [8].

Паперова книга має очевидні переваги за кодексом у питанні довговічності: якщо уявити «комп'ютерний колапс» нашої цивілізації, то людству буде доступна лише інформація, що збереглася у звичайних книгах. Навіть у випадку всесвітньої екологічної чи кліматичної катастрофи або ж сьогодні, у час повномасштабної війни в Україні, коли росія намагається вщент знищити енергетику, що також може призвести до колапсу в енергетичній інфраструктурі, паперова книга має більше шансів зберегтися хоча б у вигляді окремих фрагментів, ніж технічні носії інформації. Можна погодитися з Умберто Еко щодо більшої надійності та універсальності традиційної книги порівняно з електронним файлом. Відсутність системного розуміння місця традиційного формату книги в інформаційному, інтелектуальному, духовному просторі в Україні є негативним сигналом. Без політичного інтересу та зацікавленості у сфері освіти та культури неможливо створити спротив системним викликам існування книги, які мають культурно- правову природу і психографічну (наприклад, втрата інтересу до читання). Драматично-песимістичні оцінки ситуації майбутнього зводяться до того, що твердження про зорієнтованість нового покоління на інформацію, а не на книгу, не позбавлені «комп'ютерного фундаменталізму» [9, с.284]. Електронну книгу багато хто вважає не замінником друкованої, а взаємодоповненням.

Треба прийняти той факт, що електронна книга є закономірністю розвитку цифрових технологій, нових можливостей, які потрібно використовувати. Така ситуація вимагає в нинішніх умовах нових конструктивних змін: креативність у створенні нової книжкової продукції, розвиток інноваційної культури тощо. Майбутнє української книги, розвиток книжкової справи залежатимуть від стратегічної культури в усіх її ланках, «послідовних кроків», конструктивних змін, покликаних долати «опір оцифрованого середовища». Є чимало підстав думати, що у час «цифри» книга отримала нові можливості розвитку. Нова стратегія передбачає пошук нового. Нові інформаційно- технологічні процеси змінюють не лише суспільство, світ, а й вимагають перелаштуватися і книжкову справу. Як пише В. Теремко, наче про теперішні реалії висловився багато років тому М. Куфаєв:«Життя книги загалом не завмирає, а рухається швидкими кроками, однак до кращого чи гіршого - це важко сказати» [9]. Ці слова не втратили актуальність і тепер.

Сьогодні українська книга вкотре проходить тернистий шлях і водночас перебуває на культурному перехресті. Відчутні неминучість її проникнення у цифровий світ та символічне витіснення друку. Безперечно, книжкова справа не може проігнорувати будь-який інноваційний виклик з його новітніми явищами, тому «наступом цифри на книжність» змінилися технології, а разом із ними - і культура, яка притягує молоде покоління, а старше - «відлякує».

Крім проблем є чимало зручностей: оперативний доступ до інформації, що дуже важливо у динамічному світі. Треба наголосити на недоліках - «правовий нігілізм у сфері авторського права, деградація текстів, спекулятивні налаштування авторів, неувага до естетичних аспектів видавничого продукту і його культури загалом. Симптоми інтелектуального і культурного занепаду проглядаються і в тотальному розростанні плагіату, зокрема у навчальній літературі. Псевдоавтори привласнюють чужі тексти. Примітивно переробляючи їх. «Занепадає самовимогливість, знижуються стандарти інтелектуальних домагань, етичної відповідальності. Брутальний наслідок - потік псевдокниг. Саме тому новий діловий простір , який відкриває електронна книжність, є інноваційно-технологічним викликом для видавничої справи, а для її інноваційно-неспроможних суб'єктів - загрозою.

Вихід у цифровий світ не обмежується зміною технологічного і функціонального форматів книги. Він потребує також нової культури автора і видавця. Дедалі більше виникає високих технологій, нової якості викликів, а разом і з тим - ризиків. Нові виклики - переорієнтація активних читачів на інтернет як потужну інформаційну машину, «світовою павутиною». Українці дуже обережно вибирають інноваційний підхід, який ґрунтується на переконанні, що «електронна книжка - це ідентичний друкованій книзі продукт, лише в іншому форматі». Теперішні виклики - це можливості і ризики. Дуже важко спрогнозувати майбутнє сучасної книжки, та лише одне можна беззаперечно сказати: книга як культурний феномен продовжує своє життя попри війну, попри сучасні виклики інформаційних технологій, незважаючи на те, в якому форматі буде її продовження.

Висновки

Попри воєнні жахіття втішає те, що серед базових потреб українців опинилася і книжка! Її майбутнє, розвиток книжкової справи і конструктивних зміни відбуваються не лише під впливом світових і європейських інтеграційних процесів, а й війни з росією. Щоб видавати книги під час повномасштабної війни, потрібно дуже любити свою справу. Тільки українці, розуміючи всі ризики, наважуються відкривати книгарні чи видавництва й продовжують популяризувати читання. Такий культурний фронт є дуже важливим, тому й потрібні віддані своїй справі кваліфіковані спеціалісти. Проте невтішною залишається ситуація щодо майбутньої долі Української академії друкарства, яка за свою історію випустила десятки тисяч висококваліфікованих спеціалістів, що сьогодні формують інформаційний простір держави, працюючи у видавництвах, друкарнях, засобах масової інформації, поліграфічних підприємствах, книгарнях, рекламних організаціях. Як член Міжнародної асоціації поліграфічних навчальних закладів академія брала участь у створенні єдиного європейського освітянського простору підготовки фахівців для видавництв та поліграфії, тісно співпрацювала з провідними навчальними закладами та поліграфічними підприємствами європейських країн. Такі необдумані рішення Міністерства можуть призвести до браку кваліфікованих фахівців і призупинення співпраці з поліграфічними підприємствами європейських країн.

Література

Михайлова О. Книжкова культура в незалежній Україні: тенденції, виклики, перспективи. Стратегічні пріоритети. 2019. № 2. С. 60-69.

Лисенко О. Недосвідчені працівники, блекаути і російські атаки: боротьба української книжки за друк. Життя. 01 серпня 2023. URL: https:// life.pravda.com.ua /culture/2023/08/1/ 255679

Мацко І. Видавнича справа під час війни. Наше слово. №34, 2022-08-21. URL: https://nasze-slowo.pl/vydavnycha-sprava-pid-chas-vijny/

Книгарні. Обережний оптимізм попри ризики: як живуть українські книгарні під час війни. URL: https:// chytomo.com/oberezhnyj-optymizm-popry-ryzyky-iak-zhyvut-ukrainski- knyharni-pid-chas-vijny/

Лівін М. Що відбувається з українською книгою в умовах війни. Розповідають видавці. URL: https:// www.village.com.ua/village/culture/ cultural-question/327627-scho-z- vidavnichim-rinkom

Книжковий бізнес під час війни: українці хочуть читати своє, але росія може знову прийти на наш ринок. URL: https://rubryka.com/article/knyzhkovyj-biznes-v-ukrayini/amp/

Теремко В. Стратегічні виклики сучасному вітчизняному книговиданню. URL : https: // '^^^Ы.Ыу.иа/^р-со^еП/ uploads/ Zb/NDI2010/ JRN/PDF/40.pdf

Умберто Еко, Жан-Клод Кар'єр. Не сподівайтеся позбутися книжок; переклад з франц. Ірини Славінської. Львів: Вид-во Старого Лева, 2015. 256 с. URL: https://shron1. chtyvo.org.ua/ Umberto_ Eco/Ne_ spodivaitesia _pozbutysia _knyzhok.pdf

Теремко В. Видавництво-ХХІ. Виклики і стратегії: монографія. Київ, «АКАДЕМ- ВИДАВ», 2012. 328 с.

References

Mykhaylova O. (2019) Knyzhkova kultura v nezalezhniy Ukrayini: tendentsiyi, vyklyky, perspektyvy [Book culture in independent Ukraine: trends, challenges, prospects]. Strategic priorities, 2, Р. 60-69. Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua /pls/zweb2/webproc34?id= &pf3511=67794&pf35401=516389 [in Ukrainian].

Lysenko O. (2023) Nedosvidcheni pratsivnyky, blekauty i rosiyski ataky: borotba ukrayinskoyi knyzhky za druk [Inexperienced workers, blackouts and Russian attacks: the struggle of a Ukrainian book for printing]. Life. Retrieved from https://life.pravda.com.ua/culture/2023/08/ 1/255679 [in Ukrainian].

Matsko I. (2022) Vydavnycha sprava pid chas viyny [Publishing business during the war]. Our word. Retrieved from https://nasze-slowo.pl/vydavnycha-sprava-pid-chas-vijny/ [in Ukrainian].

Knyharni. Oberezhnyy optymizm popry ryzyky: yak zhyvut ukrayinski knyharni pid chas viyny [Bookstores. Cautious optimism despite the risks: how Ukrainian bookstores live during the war]. Retrieved from https://chytomo.com/oberezhnyj-optymizm-popry-ryzyky-iak- zhyvut-ukrainski-knyharni-pid-chas-vijny/ [in Ukrainian].

Livin M. Shcho vidbuvayetsya z ukrayinskoyu knyhoyu v umovakh viyny. Rozpovidayut vydavtsi [What happens to the Ukrainian book in the conditions of war]. Publishers tell. Retrieved from https://www.village.com.ua/village/culture/cultural-question/327627-scho-z-vidavnichim- rinkom [in Ukrainian].

Knyzhkovty biznes pid chas viyny: ukrayintsi khochut chytaty svoye, ale rosiya mozhe znovu pryyty na nash rynok [Book business during the war: Ukrainians want to read their own, but Russia may come to our market again]. Retrieved from: https://rubryka.com/article/knyzhkovyj- biznes-v-ukrayini/amp/ [in Ukrainian].

Teremko V. Stratehichni vyklyky suchasnomu vitchyznyanomu knyhovydannyu [Strategic challenges to modern domestic book publishing]. Retrieved from https://www.lsl. lviv.ua/wp-сontent/ uploads/ Zb/NDI2010/ JRN/PDF/40.pdf [in Ukrainian].

Umberto Eco, Jean-Claude Carriere. (2015) Stratehichni vyklyky suchasnomu vitchyznyanomu knyhovydannyu [Don't expect to get rid of the books; translation from French Iryna Slavinska]. Lviv: Stary Lev Publishing House. Retrieved from https:// shron1.chtyvo.org.ua/ Umberto_ Eco/Ne_ spodivaitesia _pozbutysia _knyzhok.pdf [in Ukrainian].

Teremko V. (2012) Vydavnytstvo-KhKhI. Vyklyky i stratehiyi: monohr. [Publishing House-XXI. Challenges and strategies: monogr]. Kyiv, «AKADEMVIDAV» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru/