Особливості перекладу слів-реалій з англійської мови на матеріалі художнього твору Б. Шоу "Пігмаліон"

Размещено на http://allbest.ru/

Размещено на http://allbest.ru/

ЗМICТ

ВСТУП

РОЗДIЛ І. РЕАЛІЇ ЯК ЛІНГВІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Визначення та сутність реалій

1.2 Проблема класифікації реалій

1.3 Способи передачі реалій при перекладі

РОЗДIЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ СЛІВ-РЕАЛІЙ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (Б. ШОУ «ПІГМАЛІОН»)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Темою даної курсової роботи є «Особливості перекладу слів-реалій з англійської мови українською на матеріалі художнього твору (Б. Шоу «Пігмаліон»).

Об'єктом дослідження курсової роботи є лексичні одиниці, що містять фонову інформацію, які зустрічаються у романі Б. Шоу «Пігмаліон».

Предметом дослідження є особливості перекладу слів-реалій у романі Б. Шоу «Пігмаліон».

Ми бачимо актуальність даної теми в тому, що сьогодні питання про природу, типи реалій та способи їх перекладу є відкритим. Разом з тим, функція слів-реалій в процесі спілкування між культурами досить важлива.

Сучасний розвиток методики викладання іноземних мов передбачає одночасне вивчення мови і культури країни, мова якої вивчається. В даний час питання про природу, типи реалій та засоби їх перекладу є відкритим. Разом з тим, роль слів-реалій у процесі міжкультурної комунікації досить важлива. Сучасний розвиток методики викладання іноземних мов передбачає поєднання вивчення іноземної мови з одночасним вивченням культури країни досліджуваної мови. Останнім часом широкого поширення набула така область мовознавства як лінгвокраїнознавство.

З'ясування національно-маркованої лексики і фразеології, тих одиниць, смисловий зміст яких важко передати засобами іншої мови, розширює та збагачує наявні знання про мову і дійсності країни досліджуваної мови.

Наша робота присвячена проблемам перекладу слів-реалій англійської мови українською. На справжній момент в лінгвістиці не встановлені всі способи перекладу такої лексики на іншу мову. Багато слів потрапило у ту чи іншу мову за допомогою художньої літератури чи разом з певними явищами.

Проблема слів-реалій досить широко висвітлена у науковій літературі по теорії перекладу, а також лінгвокраїнознавству. Питаннями слів-реалій займалися багато дослідників, такі як, Г. Аксьонова [1], Л. Бархударов [3], Є. Верещагін [4], У. Костомаров [5], А. Федоров, О. Ахманова [2], С. Влахов [6], С. Флорин [6] та інші. Але зміст поняття «слів-реалій» трактується по-різному у всіх дослідників. У нашій роботі ми приділимо увагу аналізу і узагальненню різних точок зору на особливості перекладу слів-реалій.

Метою даної курсової роботи є дослідити особливості перекладу слів-реалій у художньому творі Б. Шоу «Пігмаліон» за допомогою літературознавчого комплексного аналізу.

Мета визначила певні завдання дослідження:

- ознайомитися з науковою літературою по проблемам реалій як слів, що мають культурний компонент.

- визначити роль реалій у створенні культурного фону художнього твору.

- знайти культурно-марковані одиниці в романі Б. Шоу «Пігмаліон».

- проаналізувати способи перекладу таких лексичних одиниць в перекладі художнього твору.

Для вирішення поданих завдань ми будемо використовувати наступні методи дослідження:

- метод обробки літературних джерел;

- метод порівняльно-зіставного аналізу;

- метод аналізу словникових дефініцій;

- метод часткової вибірки;

- аналіз стилю автора та інтерпретація його художнього матеріалу.

Робота складається зі вступу, першого - теоретичного розділу та другого - дослідницького, висновків, списку літератури. У першому розділі ми розглянемо визначення та сутність реалій, проблему класифікації реалій та способи передачі реалій при перекладі. У другому розділі ми розглянемо особливості перекладу слів-реалій з англійської мови українською на матеріалі художнього твору Б. Шоу «Пігмаліон». Підсумок виконаної роботи міститься у висновку.

Практичне значення роботи полягає у можливому використані в навчальному процесі з курсу лексикології англійської мови, у практиці викладання англійської мови для формування у студентів соціокультурних знань про країну, мову якої вони вивчають, а також при написанні курсових, дипломних робіт.

Матеріалом дослідження слугує роман-п'єса відомого англійського драматурга Б. Шоу «Пігмаліон» та переклад українською мовою О. Мокровольського.

РОЗДIЛ І. РЕАЛІЇ ЯК ЛІНГВІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Визначення та сутність реалій

Як лінгвістичне явище реалії відносяться до категорії безеквівалентної лексики. Вони є частиною фонових знань і являють собою значний інтерес при дослідженні взаємодії мови і культури [1]. Основна проблема, з якою стикається перекладач при передачі референціальних значень, виражених у вихідному тексті, - це розбіжність кола значень, властивих одиницям вихідної мови і мови перекладу. Л. Бархударов зазначає, що всі типи семантичних відповідностей між лексичними одиницями двох пунктів можна звести до трьох основних:

- повна відповідність;

- часткова відповідність;

- відсутність відповідності [3].

У тих випадках, коли відповідність однієї чи іншої лексичної одиниці однієї мови у словниковому складі іншої мови повністю відсутній, прийнято говорити про безеквівалентну лексику. Цей термін ввели Є. Верещагін і В. Костомаров. Під безеквівалентною лексикою вони розуміють «слова, що служать для вираження понять, які відсутні в іншій культурі і в іншій мові, слова, пов'язані з приватними культурними елементами, тобто культурними елементами, характерними лише для культури А і відсутні у культурі В, а також слова, які не мають перекладу в iншiй мовi, одним словом, якi не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать» [4, с.44]. При цьому наголошується, що характерною рисою безеквівалентних слів є їх неперекладання на інші мови за допомогою постійної відповідності. Але це не означає, що вони зовсім неперекладні.

Зрозуміло, що можливість правильно передати позначення речей, про які йде мова в оригіналі, і образів, пов'язаних з ними, передбачає знання дійсності, зображеної у перекладному творі. За цими знаннями, як у країнознавствi, так і в порівняльному мовознавстві та теорії перекладу закріпилося визначення «фонових». Фонові знання - це «сукупність уявлень про те, що складає реальний фон, на якому розгортається картина життя іншої країни, іншого народу» [26, с.32]. Фоновi слова викликають значний інтерес при дослідженні складної взаємодії мови і культури.

Для теорії і практики перекладу велике значення відіграє одна з груп фонових знань - та, яка відноситься до явищ специфічних для іншої культури, іншої країни і необхідна читачам перекладеного твору, щоб без втрат засвоїти в деталях його зміст. Такою частиною фонових знань є слова-реалії. У лінгвістиці існує кілька визначень реалій.

Згідно з визначенням О. Ахманової, реалії - це «в класичній граматиці різноманітні фактори, що вивчаються зовнішньою лінгвістикою, такі, як державний устрій країни, історія та культура даного народу, мовні контакти носіїв цієї мови та iнше, з точки зору їх відображення в даній мові [2, с.18].»

Саме слово «реалія» - латинський прикметник середнього роду, (realis-e; мн. realia - «речовий», «дійсний»), що перетворився під впливом аналогічних лексичних категорій в іменник. О. Ахманова зазначає, що реалії - це також предмети матеріальної культури. Слід відрізняти реалії-слова і реалії-предмети. Термін «реалія» у значенні реалії-слова, як знак реалії-предмета і як елемент лексики даної мови, отримав у перекладацькій літературі досить широке поширення [8, с.46].

За визначенням Г.Д. Томахіна, реалії - це «назви притаманних тільки певним націям і народам предметів матеріальної культури, фактів історії, державних інститутів, імена національних та фольклорних героїв, міфологічних істот і т.п.» [24, с.33].

Таким чином, дослідник включає в поняття реалії найменування окремих предметів, понять, явищ побуту, культури, історії даного народу або цієї країни. Як видно з визначення, Г. Томахін дає визначення реалії в значенні знака реалії-предмета, не піднімаючи питання про переведення таких культурно-маркованих одиниць.

На наш погляд найбільш повне визначення реалії дають болгарські вчені С. Влахов і С. Флорін: «Реалії - це слова (і словосполучення), які називають об'єкти, характерні для життя (побуту, культури, соціального і історичного розвитку) одного народу і чужі іншому, будучи носіями національного та/або історичного колориту, вони, як правило, не мають точних відповідників (еквівалентів) в інших мовах, і, отже, не піддаються перекладу на загальній підставі, вимагаючи особливого підходу». [8, с.48]. Дане визначення подане вченими з точки зору перекладу слів-реалій, тому представляє для нас великий інтерес. «У процесі перекладу протиставляються один одному не лише мови, але навіть тексти, культури і ситуації» [21, с.21].

Реалії характерні для будь-якої мови, їм притаманний яскраво виражений національний колорит. Зіставлення різних мов і культур, на думку Г. Томахіна, дозволяє виділити наступні особливості вживання реалій:

- Реалія властива лише одному мовною колективу, а в іншому вона відсутня: амер. drugstore - аптека, в українській мові аналога немає [25].

- Реалія присутня в обох мовних колективах, але в одному з них вона має додаткове значення: амер. сlover leaf - лист конюшини; автодорожнє перетин з розв'язкою у вигляді листа конюшини [24].

- У різних суспільствах схожі функції здійснюються різними реаліями: амер. sponge - губка, в українській - губка (при митті у ванній, в лазні).

- У різних суспільствах подібні реалії різняться відтінками значення: cuckoo's call-кування зозулі в народних повір'ях американців пророкує, скільки років залишилося дівчині до весілля, в українських - скільки років залишилося жити [24].

У реаліях найбільш наочно проявляється близькість між мовою і культурою: поява нових реалій в матеріальному і духовному житті суспільства веде до виникнення відповідних слів у мові. Відмінною рисою реалії є характер її предметного змісту. Реалії можуть бути обмежені рамками навіть окремого колективу чи установи. Реаліям притаманний і тимчасовий колорит.

Як мовне явище, найбільш тісно пов'язане з культурою, ці лексичні одиниці швидко реагують на всі зміни у розвитку суспільства; серед них завжди можна виділити реалії - неологізми, історизми, архаїзми. Кожен з типів реалій вимагає індивідуального підходу при перекладі.

За своїми властивостями і функціями реалії близькі до термінів та імен власних. Дослідники культурно-маркованих одиниць неодноразово відзначають, що кордон між термінами та реаліями досить умовний і дуже рухливий. У ряді випадків досить складно встановити відмінність мовних реалій від термінів. Але все ж таки є ознаки, за якими цілком можливо диференціювати реалії від термінів.

Сфера застосування термінів - це наукова література. Реалії, навпаки, частіше використовуються в художній літературі, де вони служать не тільки стилістично, а й з метою відтворення національного, місцевого та історичного колориту.

Терміни створюються здебільшого штучно для найменування тих чи інших понять і предметів, для чого іноді використовуються грецькі і латинські морфеми. Реалії виникають природним шляхом, в результаті народної словотворчості [25]. Терміни, будучи найменуванням будь-яких предметів, поширюються з поширенням цих предметів, а реалії є надбанням того народу, в культурі і мові якого вони з'явилися. Термінам, як правило, не властива ні емоційність, ні образність, а реалії, маючи специфічні властивості, зазвичай володіють ними. С. Влахов і С. Флорін також відзначають, що терміни належать до одиниць, що мають еквіваленти майже в будь-якому контексті, а реалії, як уже згадувалося вище, відносяться до безеквівалентної лексики. Від реалій терміни відрізняються і своїм походженням [22].

Розглядаючи співвідношення реалій і власних назв, необхідно зауважити, що думки дослідників з приводу приналежності імені власного до реалій розходяться. Г. Томахін із загальної маси ономастичної лексики виділяє ономастичні реалії, які, на відміну від звичайних імен власних, є завжди національно забарвленими. До числа ономастичних реалій він відносить:

- Географічні назви (топоніми), особливо що мають культурно-історичні асоціації;

- Антропоніми - імена історичних особистостей, громадських діячів, вчених, письменників, діячів мистецтва, популярних спортсменів, персонажів художньої літератури та фольклору;

- Назви творів літератури і мистецтва, історичні факти і події в житті країни, назви державних та громадських установ і багато іншого [23]. Аналогічної точки зору дотримується А. Федоров.

В. Виноградов вважає, що ім'я власне - завжди реалія. У промові воно називає дійсно існуючий або вигаданий об'єкт думки, особу або місце, єдине у своєму роді і неповторне. У кожному такому імені зазвичай міститься інформація про локальну та національну приналежність позначуваного ним об'єкту [7].

С. Влахов та С. Флорін розглядають власні імена як самостійний клас безеквівалентної лексики, «яким притаманні свої ознаки і прийоми передачі при перекладі, які, зрозуміло, нерідко збігаються з прийомами перекладу реалій» [8, с.48]. З реаліями їх ріднить більшою частиною і яскраве конотативне значення, яке обумовлює здатність передавати національний і/або історичний колорит, яке і змушує ряд авторів зараховувати їх до реалій [8].

Таким чином, реалії представляють собою дуже цікавий і незвичайний шар лексики мови. Семантизація цих слів надзвичайно важлива для тих, хто вивчає іноземну мову, тому що вони викликають зазвичай труднощі в розумінні. Як вважає Н.І. Паморозська, вивчення слів-реалій представляє також інтерес у зв'язку з інтерпретацією текстів [18]. Категорія реалій непроста і неоднозначна, вона вимагає особливого підходу при їх класифікації та перекладі.

1.2 Проблема класифікації реалій

На сьогоднішній день немає єдиної класифікації культурно-маркованих одиниць і дослідники пропонують різні класифікації реалій, ґрунтуючись на тих чи інших принципах.

Є. Верещагін і В. Костомаров, взявши за основу матеріал української мови, прокоментували сім груп слів, наділених національно-культурною семантикою:

1. Совєтизми, тобто слова, що виражають ті поняття, які з'явилися в результаті перебудови суспільного життя в Україні після Жовтневої революції (наприклад: Верховна Рада, депутат).

2. Слова нового побуту тісно примикають до совєтизму (наприклад: парк культури, суботник, загс, заліковка).

3.Найменування предметів і явищ традиційного побуту (наприклад: щі, бублик, валянки, гармошка) [5].

4. Історизми, тобто слова, що позначають предмети і явища попередніх історичних періодів (наприклад: сажень, фут, верста, каптан, повіт).

5. Лексика фразеологічних одиниць (наприклад: бити чолом).

6. Слова з фольклору (наприклад: добрий молодець, не по днях, а по годинах; суджений (-а); чудо-юдо; жар-птиця, домовик).

7. Слова іноземного походження, так звані тюркізми, монголізми і т.п. (наприклад: тайга, базар, аркан, халат, родзинки, плов та ін.) [5].

Судячи з перерахованих вище груп, Є. Верещагін і В. Костомаров характеризують реалії як лексику, яка містить фонову інформацію.

Згідно з В. Виноградовим, зміст фонової інформації охоплює, перш за все, специфічні факти історії та державного устрою національної спільноти, особливості географічного середовища, характерні предмети матеріальної культури минулого і сьогодення, етнографічні та фольклорні поняття і т.п. - тобто все те, що в теорії перекладу зазвичай іменують реаліями [7]. Ті поняття, які відображають реалії, носять національний характер і матеріалізуються у так званої без-еквівалентної лексиці. В. Виноградов розглядає проблему реалій на основі латиноамериканського матеріалу. Запас лексичних одиниць, що передають досліджувану фонову інформацію, цей вчений поділяє на ряд тематичних груп:

1. Лексика, що називає побутові реалії:

- Одяг, убори;

- Їжа, напої;

- Види праці та заняття;

- Грошові знаки, одиниці міри;

- Музичні інструменти, народні танці та пісні, виконавці;

- Народні свята, ігри;

- Звернення.

2. Лексика, що називає етнографічні і міфологічні реалії:

- Етнічні і соціальні спільності та їх представники;

- Божества, казкові істоти, легендарні місця.

3. Лексика, що називають реалії світу природи:

- Тварини;

- Рослини;

- Ландшафт, пейзаж [7].

4. Лексика, що називає реалії державно-адміністративного устрою і суспільного життя (актуальні та історичні):

- Адміністративні одиниці і державні інститути;

- Громадські організації, партії тощо, їх функціонери та учасники;

- Промислові та аграрні підприємства, торговельні заклади;

- Основні військові та поліцейські підрозділи і чини;

- Цивільні посади та професії, титули і звання [7].

5. Лексика, що називає ономастичних реалії:

- Антропоніми;

- Топоніми;

- Імена літературних героїв;

- Назви компаній, музеїв, театрів, ресторанів, магазинів, пляжів, аеропортів тощо.

6. Лексика, що відображає асоціативні реалії:

- Вегетативні символи (наприклад: мадроньо - поетичний символ Мадрида);

- Анималістські символи (наприклад: кобур - хижий птах, пір'я якої, згідно з повір'ям, мають магічну силу);

- Колірна символіка (наприклад: зелений - колір надії (Панама, Чилі), символ майбутнього; жовтий - колір жалоби (Іспанія, середньовіччя);

- Фольклорні, історичні та літературно-книжкові алюзії. У них містяться натяки на спосіб життя, поведінку, риси характеру, діяння і т.п. історичних, фольклорних і літературних героїв, на історичні події, на міфи, перекази і т.п.;

- Мовні алюзії. Вони зазвичай містять натяк на який-небудь фразеологізм, прислів'я, приказку, крилату фразу або ходячий вираз. [7].

Асоціативні реалії пов'язані з самими різними історико-культурними національними явищами і вельми своєрідно втілені в мові. Такі реалії не знайшли своє відображення у спеціальних словах, в безеквівалентній лексиці, а «закріпилися» в словах звичайних (наприклад: кольори, символи). Г. Томахін також виділяє цей же тип реалій, але називає їх конотативними реаліями - «лексичні одиниці, які, позначаючи самі звичайні поняття, виражають разом з тим смислові та емоційні «фонові відтінки» [22, с.109].

Конотативні реалії протиставлені денотативним - лексичним одиницям, семантична структура яких повністю заповнена фоновою лексичною інформацією [25].

Конотативні реалії знаходять своє матеріалізоване вираження у компонентах значень слів, у відтінках значень слів, в емоційно-експресивних обертонах, у внутрішні форми слова і т.п., виявляючи інформаційні розбіжності подібних слів у порівнюваних мовах. Таким чином, словами «сонце», «місяць», «море», «червоний» і т.п., що втілюють загальнолюдські фонові знання, супроводжуються в художніх текстах тієї чи іншої мови країнознавчі фонові знання, фонова інформація, обумовлена асоціативними реаліями [25].

Отже, В. Виноградов розглядає і систематизує запас лексичних одиниць, що передають фонову інформацію і зазначає, що «пропонована і, мабуть, неповна класифікація таких одиниць беззаперечно свідчить, наскільки глибоко йдуть у народну мову і наскільки широко розгалужуються в ньому коріння національної культури» [7, с.45].

У ряді робіт дослідників культурно-маркованої лексики слова-реалії представляють собою окремий розряд безеквівалентної лексики. Так Л. Бархударов виділяє наступні категорії безеквівалентної лексики:

«1. Імена власні, географічні найменування, назви установ, організацій, газет тощо, що не мають постійної відповідності в лексиці іншої мови.

2. Реалії-слова, що позначають предмети, поняття і ситуації, що не існують в практичному досвіді людей, що говорять на іншій мові.

3. Випадкові лакуни - одиниці словника однієї з мов, яким з якихось причин немає відповідників у лексичному складі іншої мови [3, с.67].»

Найбільш розгорнута класифікація слів-реалій запропонована в монографії С. Влахова та С. Флоріна:

Предметний поділ

А. Географічні реалії:

1. Назви об'єктів фізичної географії, в тому числі і метеорології;

2. Назви географічних об'єктів, пов'язаних з людською діяльністю;

3. Назви ендеміків (назви тварин і рослин).

Б. Етнографічні реалії:

1. Побут:

- Їжа, напої;

- Одяг;

- Житло, меблі, посуд;

- Транспорт;

- Інші.

2. Праця:

- Люди праці;

- Знаряддя праці;

- Організації праці.

3. Мистецтво та культура:

- Музика і танці;

- Музичні інструменти;- Фольклор;

- Театр;

- Інші мистецтва та твори мистецтва;

- Виконавці;

- Звичаї, ритуали;

- Свята, ігри;

- Міфологія;

- Культи, служителі та послідовники;

- Календар.

4. Етнічні об'єкти:

- Етноніми;

- Клички;

- Назви осіб за місцем проживання.

5. Заходи і гроші:

- Одиниці заходів;

- Грошові одиниці;

В. Суспільно-політичні реалії:

1. Адміністративно-територіальний устрій:

- Адміністративно-територіальні одиниці;

- Населені пункти;

- Частини населеного пункту;

2. Органи та носії влади:

- Органи влади;

- Носії влади;

3. Суспільно-політичне життя:

- Політичні організації та політичні діячі;

- Патріотичні та громадські рухи;

- Соціальні явища і рухи;

- Звання, ступені і т.п.;

- Установи;

- Навчальні заклади та культурні установи;

- Касти;

- Станові знаки і символи.

4. Військові реалії:

- Підрозділи;

- Зброя;

- Обмундирування;

- Військовослужбовці.

Місцевий поділ:

А. У площині однієї мови:

1. Свої реалії - це більшою частиною споконвічні слова даної мови:

- Національні реалії - називають об'єкти, що належать даному народу, даної нації, але чужі за межами країни;

- Локальні - належать не мові відповідного народу, а або діалекту, якій мові менш значної соціальної групи;

- Мікролокальні - слово може бути характерним для одного міста чи села, вимагаючи такого ж підходу при перекладі.

2. Чужі реалії - це або запозичення, або транскрибовані реалії іншої мови:

- Інтернаціональні - це реалії, які фігурують у лексиці багатьох мов і увійшли до відповідних словників і зазвичай зберігають разом з тим вихідне національне забарвлення;

- Регіональні - ті, які переступили за межі однієї країни або поширилися серед кількох народів (необов'язково сусідніх), звичайно з референтом, будучи, таким чином, складовою частиною лексики декількох мов.

Б. В площині пари мов - реалії розглядаються з точки зору перекладу:

1. Зовнішні реалії - однаково чужі в обох мовах.

2. Внутрішні реалії - слова, що належать одному з пари мов, і, отже, чужі для іншої.

Поділ за часом:

А. Сучасні.

Б. Історичні - залежно від ступеня засвоєння діляться на:

1. Знайомі (словникові);

2. Незнайомі (несловникові).

Тісно пов'язані з історичними модні і епізодичні реалії. «Модні - вони вриваються в мову, заволодівають увагою широких кіл суспільства, в першу чергу молодих, і зазвичай скоро забуваються. Епізодичні реалії - це несловникові реалії. Автори і перекладачі вводять їх в залежності від вимог контексту одноразово або кілька разів, одним словом, епізодично, але вони не отримують поширення, не закріплюються у мові» [8, с.131].

Отже, запропонована болгарськими вченими класифікація базується на кількох принципах. С. Влахов і С. Флорін враховують не тільки тематичний принцип, але і розглядають також принцип місцевого розподілу (в площині одного або кількох мов) та принципи тимчасового поділу.

Взявши за основу вищевикладену класифікацію, В. Крупнов створює свою класифікацію національно - маркованих слів. Вона практично в усьому збігається з розібраною вище і доповнена лише однією групою - групою рекламних реалій. Як зазначає сам В. Крупнов, «не випадково вважається, що існує особлива мова реклами» [16, с.6]. У плані перекладу рекламні реалії представляють виняткову складність для перекладача.

1.3 Способи передачі реалій при перекладі

реалія переклад художній маркований

Як зазначає В. Колесникова, процес комунікації між письменником і його адресатом (читачем) має свої особливості. Учасники дискурсу віддалені один від одного в просторі і в часі [14]. Навіть тоді, коли читач читає художній твір українською мовою, йому не завжди вдається адекватно сприйняти ту чи іншу авторську посилку, найтонші відтінки авторської думки та авторські задуми.

«Ще більші специфічні особливості отримує процес комунікації між письменником і іноземним читачем, який читає твір не в оригіналі, а в перекладі» [20]. Між письменником і читачем постає ще одна лінгвокреативна особистість, яка виконує роль передавача ідей, думок, відчуттів і настроїв письменника. Перекладач повинен якомога точніше й адекватніше донести до читача авторську інформацію [20].

В. Різун вважає художній переклад однією з найбільш ефективних і популярних видів міжнаціональних контактів. Тому як явище естетичне, літературне, мовне він вимагає дбайливого й уважного ставлення до літературних надбань [20]. Не можна не погодитися з Т. Казаковою, яка зазначає, що перекладачеві художніх текстів суспільство як би відводить роль посередника в адаптації вихідного знаку до умов іншомовної культури [12]. Згідно з цим, актуальною проблемою художнього перекладу є проблема перекладу, яка безпосередньо пов'язана з такими проблемами, як відтворення національних особливостей оригіналу [20]. Від бажання механічно з'єднати в перекладі риси двох національних культур до синтезу національних особливостей двох народів, від надмірної націоналізації перекладу - такі теоретичні і практичні рішення цих проблем. Рішення поданих проблем представляє собою особливу значимість, оскільки роль неперекладних одиниць у контексті художнього твору дуже велика. Не можна не погодитися з І. Гюббенет, яка зазначає, що коли мова йде про сприйняття художнього твору на іноземній мові, читач завжди відчуває себе досить впевнено, знайомлячись з описами побуту, звичаїв, предметів інтер'єру і т.д. [9]. «При всіх відмінностях в ідеології, суспільному ладі, особливості історичного розвитку, культури тут відчутна та спільність, яка дає підставу для асоціацій, аналогій і зіставлень, що сприяють розумінню або у всякому випадку вгадуванню справжнього сенсу або призначення згаданого явища чи об'єкта [9, с.98].»

Різні дослідники пропонують різноманітні прийоми перекладу слів-реалій, включаючи той чи інший прийом передачі національно-маркованої мовної одиниці, не беручи до уваги інший. Найпоширенішими способами є транслітерація, транскрипція, калькування, описовий переклад, наближений переклад і трансформаційний переклад.

1. При транслітерації передається засобами перекладацької мови графічна форма слова початкової мови, а при транскрипції - його звукова форма. Ці способи застосовуються при передачі іншомовних власних назв, географічних найменувань, назв різного роду компаній, фірм, пароплавів, газет, журналів і т.д. (Наприклад: Бенк оф Америка, Дженерал моторс). В даний час прийом транслітерації та транскрипції при перекладі художньої літератури використовується набагато рідше, ніж раніше. Це цілком обґрунтовано - передача звукового або буквеного вигляду іншомовної лексичної одиниці не розкриває її значення, і такого роду слова читачеві, що не знає іноземної мови, без відповідних пояснень залишаються незрозумілими [3].

2. Калькування - передача іншомовних реалій за допомогою заміни її складових частин - морфем або слів їх прямими лексичними відповідниками в мові перекладу (наприклад: brain drain - витік мізків). Даний спосіб має такий самий недолік, як і перший.

3. Описовий («роз'яснювальний») переклад. Цей спосіб полягає у розкритті значення лексичної одиниці початкової мови за допомогою розгорнутих словосполучень, що розкривають істотні ознаки позначуваного явища даної лексичної одиниці (наприклад: landslide - перемога на виборах з великою перевагою голосів). Цей спосіб вважається досить громіздким і неекономним. Тому не завжди можливо застосувати його при перекладі текстів. Часто перекладачі вдаються до поєднання двох прийомів - транскрипції або калькування та описового перекладу, даючи останній у виносці або в коментарі. Це дає можливість поєднувати стислість і економність засобів вираження, властивих транскрипції, з розкриттям семантики даної одиниці, що досягається через описовий переклад [3].

4. Наближений переклад полягає в пошуці найближчої за значенням відповідності в мові перекладу для лексичної одиниці вихідної мови. Такого роду приблизні еквіваленти лексичних одиниць можна назвати «аналогами». Наприклад: know-how - секрети виробництва. Застосовуючи в процесі перекладу «аналоги» потрібно мати на увазі, що в деяких випадках вони можуть створювати не цілком правильне уявлення про характер позначувального ними предмета чи явища.

5. Трансформаційний переклад. У деяких випадках перекладачеві доводиться вдаватися до перебудови синтаксичної структури речення, до лексичних замін з повною зміною значення вихідного слова, тобто до того, що називається лексико-граматичними перекладацькими трансформаціями. Наприклад: glimpse - вживається у виразах to have, to catch a glimpse of smth. Що дає можливість застосувати в перекладі дієслово і тим самим використовувати синтаксичну перебудову пропозиції.

Слід додати, що В. Виноградов і А. Федоров виділяють ще один спосіб - гіпонимічний (від англійського слова «hiponymy», складений з грецьких коренів). Для цього способу перекладу характерне встановлення відношення еквівалентності між словом оригіналу, що передає видове поняття - реалію, і словом в мові перекладу, що називає відповідне родове поняття. Наприклад: нопаль (вид кактуса) - кактус, кебраго (вид дерева) - дерево [7].

Л. Латишев пропонує спосіб - «створення нового терміну на мові перекладу». В якості ілюстрації тут можна навести слово «вертоліт», який замінив іноземний термін «гелікоптер» (helikopter) [17]. Представляється можливим застосувати цей прийом і при перекладі реалій.

Своєрідну класифікацію оказіональних відповідностей, які створюються перекладачем при перекладі безеквівалентної лексики, приводить В. Комісарів. В області перекладу безеквівалентної лексики, на його думку, застосовуються наступні типи оказіональних відповідностей:

1. Відповідності - запозичення, які відтворюють в мові перекладу форму іншомовного слова. Такі відповідності створюються за допомогою перекладацького транскрибування або транслітерації;

2. Відповідності - кальки, які відтворюють морфемний склад слова або складові частини стійкого словосполучення в вихідній мові;

3. Відповідності - аналоги, створені шляхом пошуку найближчої за значенням одиниці;

4. Відповідності - лексичні заміни, створювані при передачі значення безеквівалентного слова в контексті за допомогою одного з видів перекладацьких трансформацій;

5. Використовується опис у разі неможливості створити відповідність зазначеними вище способами [15].

Як ми бачимо, В. Комісаров не дає визначення способів передачі реалій, він відзначає відповідності, що утворюються в результаті застосування того чи іншого прийому перекладу.

А. Іванов, ґрунтуючись на науковій літературі, визначає чотири основні способи переведення безеквівалентної лексики з національно-культурною специфікою значення на іншу мову [11, с.53]:

- Транслітерація або транскрипція. Вона доречна в основному в тих випадках, коли денотат безеквівалентної лексики добре відомий іноземним читачам.

- Калькування, або буквальне переведення. Інколи таким чином в текст переведення вводиться «неологізм» - новоутворення перекладача. В деяких випадках зберігається зміст і колорит безеквівалентної лексики.

- Описовий метод, або роз'яснювальний переклад. Перевагою цього прийому перекладу це - виключення нерозуміння, але може бути зіпсований

художній ефект.

- Приблизний переклад - удається передати предметний зміст безеквівалентної одиниці, але майже завжди втрачається конотація.

Отже, на підставі представлених даних можна стверджувати, що наявність безеквівалентних одиниць не означає, що їх значення не може бути передано в перекладі або що вони переводяться з меншою точністю, ніж одиниці, які мають прямі відповідності. Справа в тому, що реалії кожен раз ставлять перекладача перед проблемою вибору того чи іншого способу їх передачі. Вибір шляху залежить від кількох передумов:

1. Від характеру тексту;

2. Від значимості реалії в контексті;

3. Від характеру самої реалії, її місця в лексичних системах мови перекладу і вихідної мови;

4. Від самих мов - їх словотворчих можливостей, літературної та мовної традиції;

5. Від читачів перекладу (у порівнянні з читачем оригіналу) [8]. Тому культурно-маркована лексика вимагає творчого підходу і глибоких знань лінгвокраїнознавства перекладачем при передачі її на інші мови.

Отже, якщо ми проаналізуємо способи перекладу слів-реалій, то прийдемо до виводу, що прийоми її передачі зводяться в основному до двох: транскрипції та описового перекладу. А. Реформатський вважає: «ці два поняття можуть бути один одному протиставлені, оскільки вони по-різному здійснюють формулу І. Гердера: «Треба зберігати своєрідність чужої мови і норму рідного», а саме:

1) переклад прагне «чуже» максимально зробити «своїм»;

2) транскрипція прагне зберегти «чуже» через засоби «свого» [19, с.69-70].

Тому ми вважаємо доцільним під час роботи над практичною частиною використовувати класифікацію перекладу безеквівалентної лексики А. Іванова, тому що транслітерація та транскрипція; калькування; описовий переклад; приблизний переклад; трансформаційний переклад є найбільш поширеними прийомами перекладу.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ СЛІВ-РЕАЛІЙ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОЮ НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ (Б. ШОУ «ПІГМАЛІОН»)

Дослідження слів-реалій представляє великий інтерес у зв'язку з їх роллю в художньому творі. Національно-культурна семантика таких мовних одиниць, що зустрічаються в творі, дозволяє проникнути в культуру носіїв мови, в їх фонові знання, обов'язково присутні в свідомості учасників комунікації і в значній мірі визначають зміст висловлення. Необхідно відзначити, що питання про роль культурно-маркованої лексики в художньому тексті недостатньо розглянуто в літературі і тому потребує більш детального дослідження.

Коли читач бере книгу, написану на нерідній для нього мові, його першою турботою є зрозуміти значення слів, зв'язати їх в єдиний комплекс - пропозицію і засвоїти інформацію, яку хоче донести автор.

На цьому і закінчується процес безпосереднього сприйняття, якщо мова йде про наукові тексти, які призначені для того, щоб передати інформацію і які нічого крім неї більше ні містить. Предметом нашого розгляду служать художні тексти. Коли читач бере в руки художній твір, знання прямих значень окремих слів, розуміння сенсу всього тексту ще не означає повноти сприйняття. Необхідно не тільки підібрати еквіваленти перекладу, але й розкрити національно-культурну семантику слова, описати його лексичний фон, тобто дати словникове відображення всього комплексу відомостей, пов'язаних з цим словом у масовій повсякденній свідомості носіїв мови і, як правило, невідомих за межами даної культури. У художньому творі зміст слова, словосполучення, пропозиції не замикається в їх буквальному значенні. Читачеві варто співвіднести визначення будь-якого слова, що набуває в оповіданні різні конотації, з усім строєм образних засобів автора, визначити всю точність образу в застосуванні до даного предмету або явища.

Як відзначає Е. Меднікова, «художній твір робить на читача певний вплив, бажаний ефект - саме те, що зміст розкривається в новому ракурсі». При цьому письменник домагається особливої образності, особливої сили впливу, не обов'язково вдаючись до незвичайних метафор або яких-небудь інших стилістичних прийомів, просто в загальній структурі твору те чи інше слово, словосполучення, та чи інша побудова висловлювання набуває свій сенс, повідомляє щось , чого не може повідомити проста формальна сукупність тих же одиниць поза даним твором. Говорячи інакше, текст художнього твору слід читати не тільки на семантичному, але і на більш глибокому так званому поетичному рівні.

Кожного письменника відрізняє особлива інтонація, особливий емоційний ключ розповіді. У словесно-художній творчості кожен елемент набуває сенсу, обумовлений всім контекстом даного художнього твору і, ширше, культурою (тобто досвідом, світоглядом, задумом) автора.

Отже, ми вирішили виявити слова-реалії на матеріалі художнього твору Б. Шоу «Пігмаліон».

Слова-реалії в романі Б. Шоу відтворює етнографічні особливості часового та просторового колориту, які відіграють дуже важливу роль, і саме завдяки їм читач переноситься в атмосферу Англії, тому переклад слів-реалій вимагає особливого підходу.

Отже, ми будемо використовувати: транслітерацію, транскрипцію, калькування, описовий переклад, наближений і трансформаційний способи.

Транскрипція та транслітерація найчастіше використовується для перекладу імен, назв вулиць, марок автомобілів, назв їжі, напоїв, сигарет та ін.:

-Pedestrians running for shelter into the portico of St. Paul's church (not Wren's Cathedral but Indigo Jones's church in Covent Garden vegetable market), among them a lady with their daughter in evening dress [27, с.9]. - Пішоходи біжать, щоб сховатися під портиком церкви св. Павла (не Ренового собору, а церкви Індіго Джонса, що в Ковент-Гардені, біля овочевого ринку); разом із усіма забігають до прихистку дама з дочкою у вечірніх сукнях [10, с.3].

У цьому випадку всі чотири приклади перекладені способом транслітерації. Приведемо приклад транскрипції:

-Her features are not worse than theirs; but their condition leaves something to be desired; and she needs the services of a dentist [27, с.12]. - Вродою ніби й не гірша за них, от тільки врода та занехаяна, і ще ж їй потрібні послуги дантиста [10, с.3].

Калькування використовується для перекладу географічних, етнографічних, рекламних, та суспільно-політичних реалій. У цьому випадку слова чи словосполучення перекладаються буквально:

-These things are only a penny a bunch [27, c.12]? - Воно ж коштує всього пенні за пучечок [10, c.3]. Тут автор використав спосіб калькування, тому що в українській мові немає аналога слову «пенні». Приведемо ще один приклад калькування:

-I've nothing smaller than sixpence [27, c.12]. - Ні - нічого дрібнішого за шестипенсовика не маю [10, c.3].

Описовий спосіб розкриває значення лексичної одиниці мови оригіналу за допомогою розгорнутих словосполучень, які відзначають суттєві ознаки позначуваного даною лексичною одиницею явища. Єдиний недолік цього способу - громіздкість. Ось приклад описового способу:

-A sort of informer [27, c.15]. - Той, хто винюхує та доносить[10, c.4].

-Garn [27, c.21]! - А хай йому [10, c.8]!

-The whole lighted with a penny-in-the-slot meter [27, c.25]. - Кімната освітлюється газовою лампою, в лічильнику-автоматі якої лежить одне пенні [10, c.11].

Наступний вид перекладу це - наближений. Він використовується для перекладу географічних реалій (флора, фауна), етнографічних реалій (одяг, їжа, ліки), для перекладу прізвиськ та ін.. Використання цього способу перекладу можна пояснити тим, що не завжди можна знайти аналоги в інших культурах:

-We'll set her talking and I'll take it down first in Bell's Visible Speech; then in Romic [27, c.29]. - Ми розговоримо її, і я запишу її спочатку в Белловій «видимій мові», а тоді в транскрипції світа [10, c.13].

-What about the ambassador's garden party [27, c.33]? - Пам'ятаєте, що ви сказали вчора про прийом у посольському саду [10, c.16]?

-What a devil of a name [27, c.19]! - Достобіса колоритна назва [10, c.6]!

Залишилось розглянути останній спосіб перекладу - трансформаційний. За допомогою цього способу передаються етнографічні та суспільно-політичні реалії. Найчастіше цим засобом перекладають фразеологічні речення, а їх у романі Б. Шоу дуже багато:

-You're certainly not going to turn her head with flattery, Higgins [27, c.34]. - Чим-чим, Гіггінсе, а вже лестощами ви не закрутите їй голови [10, c.16].

-Whats the matter [27, c.35]? - В чому річ [10, c.17]?

-Oh, sir, don't let him lay a charge agen me for a word like that [27, c.16]. - Ой, паночку, попросіть його не писати на мене ахта за одне те слово [10, c.5]!

Виходячи з цього ми можемо сказати, що часовий колорит може бути збережений за допомогою різноманітних культурно-маркованих слів. Такі лексичні одиниці допомагають читачу познайомитись з епохою, в якій живуть герої творів.

Таким чином, слова-реалії мають велике значення в художньому творі Б. Шоу «Пігмаліон». Вони допомагають читачу мати більш повне уявлення про події в романі, допомагають краще пізнати характер персонажів та правильно оцінити їх дії.

ВИСНОВКИ

В даній роботі ми намагались вивчити особливості перекладу слів-реалій з англійської мови українською на матеріалі художнього твору Б. Шоу «Пігмаліон», а тим самим вирішити кілька поставлених завдань. Першим завданням було ознайомитися з науковою літературою по проблемам реалій як слів, що мають культурний компонент.

Ми ознайомились з науковою літературою по проблемам слів-реалій та виявили, що саме по цій проблемі написано лише декілька наукових статей. Але немало вчених звертають увагу на них в своїх наукових працях. А саме: Г. Аксьонова [1], Л. Бархударов [3], Є. Верещагін [4], У. Костомаров [5], А. Федоров, О. Ахманова [2], С. Влахов [6], С. Флорин [6] та інші.

Наступним завданням було визначити роль реалій у створенні культурного фону художнього твору. Питання співвідношення культури у найширшому розумінні цього слова та закладеної інформації, що зберігається та повідомляється в словах як елементах мови, здавна приваблювали не тільки лінгвістів, а й представників інших наук. Всі великі і малі особливості життя даного народу і його країни неодмінно знаходять відображення у мові цього народу. Тому можна стверджувати, що мова являє собою певне відображення культури будь-якої нації, вона несе в собі національно-культурний код народу.

Останні завдання, які стояли перед нами, це - знайти культурно-марковані одиниці в романі Б. Шоу «Пігмаліон» та проаналізувати способи перекладу таких лексичних одиниць в перекладі художнього твору. Ми знайшли культурно-марковані одиниці в романі та виявили, що існує багато способів перекладу таких слів, тому що різні дослідники пропонують різні способи перекладу. Але ми обрали для нашої роботи класифікацію А. Іванова, тому що він пропонує найпоширеніші способи перекладу: транслітерацію, транскрипцію, калькування, описовий, наближений і трансформаційний способи.

Слова-реалії є дуже своєрідною і разом з тим досить складною і неоднозначною категорією лексичної системи будь-якої мови.

Будучи однією з найважливіших груп безеквівалентної лексики, реалії виступають як свого роду «хранителі» і «носії» країнознавчої інформації, цим визначається їх особлива роль у художньому творі.

Немає єдиного визначення лексики, що має в своєму значенні культурний компонент. У науковій літературі для цього використовуються різні терміни: фонова лексика, культурно-марковані слова, національно-марковані лексичні одиниці, фонова інформація, реалії.

Проблема єдиної класифікації слів-реалій залишається невирішеною, проте в основу всіх наявних класифікацій покладено предметний принцип.

Автор використовує слова-реалії для відтворення етнографічних особливостей роману, для відтворення часового колориту. Письменник використовує реалії-запозичення з інших мов, які відіграють велику роль при детальному описі укладу життя, побуту народу, але такі детальні відомості не завжди зрозумілі іншомовному читачеві, тому тут перш за все необхідна робота зі словником, або книги повинні бути забезпечені посторінковим коментарем.

Не завжди часте вживання того чи іншого способу перекладу реалій означає його ефективність. Наприклад, транскрипція з дотриманням усіх правил у більшості випадків передає лише звукову форму слова, не зачіпаючи його значення. Також і транслітерація, передає графічну форму даної лексичної одиниці, і яка вживається все рідше і рідше при передачі безеквівалентної лексики на іншу мову.

Оскільки кожен із прийомів передачі слів-реалій має свої переваги і недоліки, то слід використовувати комбіновані способи перекладу культурно-маркованих одиниць, не обмежуючись одним прийомом, а поєднуючи 2 або 3, наприклад, транскрипцію та описовий переклад, або ж давати пояснення або коментар кожної реалії.

Опущення або неправильна передача слів-реалій призводить до неповного розкриття всього значення даного слова, що не дозволяє іншомовному читачеві зрозуміти конотативні відтінки, натяки та алюзії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аксенова Г.Н. Язык, культура и бытийная картина мира //Язык и культура: библиографический аспект проблемы. - Уфа: РИО Госкомиздата БАССР, 1990. - С.4-5.

2. Ахманова О.С. Словник лінгвістичних термінів. - М.: Радянська енциклопедія, 1966. - 450с.

3. Бархударов Л.С. Мова і переклад. - М.: Міжнародні відносини, 1975. - 240 с.

4. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. -М.: Русский язык, 1980. - 320 с.

5. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. - М.: Русский язык, 1983. - 269 с.

6. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. - М.: Русские словари, 1996. - 416 с.

7. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. - М.: Издательство Московского университета, 1978. - 172 с.

8. Влахов С., Флорин С., Неперекладне в перекладі. - М.: Міжнародні відносини, 1986. - 416 с.

9. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. М.:Изд-во МГУ, 1991. 205 с.Джордж Бернард Шоу. Пігмаліон / Переклад Олександра Мокровольського. 1999. - 73 с.

10. Иванов А.О. Английская безэквивалентная лексика и ее перевод на русский язык. Учебное пособие. - Л.: ЛГУ, 1985. - С. 53-61.

11. Казакова Т.А. Роль речемыслительного стереотипа в художественном переводе // Перевод как процесс и как результат: язык, культура, психология. - М., 1992. - С.34-37.

12. Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. М.: Международные отношения, 1980. 167 с.

13. Комиссаров В.Н. Теория перевода. - М.: Высшая школа, 1990. 253 с.

14. Колесникова В.С. К проблеме художественного перевода как речемыслительной деятельности//Мир языка и межкультурная коммуникация / Материалы международной научно-практической конференции. - Ч.1. - Барнаул: Изд-во БГПУ, 2001. - С.147-153.

15. Комиссаров В.Н., Черняковская Л.А., Латышев Л.К. Текст и перевод. - М.: Наука, 1988. 165 с.

16. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика. - М.: Международные отношения, 1976. - 192 с.

17. Латышев Л.К. Перевод: Проблемы теории, практики и методики. - М.: Просвещение, 1988. 159 с.

18. Паморозская Н.И. Роль слов-реалий в создании культурного фона художественного произведения//Лексика и культура. - Тверь: Тверской государственный университет, 1990. - С.59-62.

19. Реформатский А.А. Лингвистика и поэтика. - М.: Институт русского языка им. А.С. Пушкина, 1987. - С. 69-70

20. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. - М.: Международные отношения, 1974. - 216 с.

21. Родионова Л.З., Левит Д.С. Роль фразеологических средств и фоновых знаний в повышении общеобразовательного уровня //Язык и культура: библиографический аспект проблемы. - Уфа: РИО Госкомиздата БАССР, 1990. - С. 147-148.

22. Секирин П.В, Язык и культура - два уровня антропонимического анализа//Язык и культура: библиографический аспект проблемы. - Уфа: РИО Госкомиздата БАССР, 1990. - С. 155-156.

23. Томахин Г.Д.Америка через американизмы. - М.: Высшая школа, 1982. - 256 с.

24. Томахін Г.Д. Реалії в мові і культурі // ИЯШ. - М., 1997. - С. 16-18.

25. Томахін Г.Д. Реалії-американізми. - М.: Вища школа, 1988. - 239 с.

26. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. - М.: Высшая школа, 1983. - 303 с.

27. Шоу Б. Пигмалион. Цезарь и Клеопатра. - СПб.: Антология, КАРО, 2006. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru

...