Дієслівне вираження мікрокатегорії "рух" в українській та англійській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дієслівне вираження мікрокатегорії "рух" в українській та англійській мовах

У статті подано фрагмент двостороннього зіставлення дієслівної лексико-семантичної парадигматики української та англійської мов. Установлено спільне та відмінне в дієслівному вираженні мікрокатегорії «рух» субкатегорії «дія» узагальненої категорії «процесуальність» у межах вибудованих нею співвідносних лексико-семантичних полів.

Міжмовне зіставлення в сучасному просторі лінгвістики видається перспективним напрямом, покликаним встановити та пояснити загальне й особливо специфічне в мовній дискретизації світу. Примітно, що проведені на матеріалі як споріднених, так і неспоріднених мов контрастивні дослідження охоплюють різнорівневі мовні явища, аналіз яких спирається на методологічні засади відмінних.

Міжмовне зіставлення в сучасному просторі лінгвістики видається перспективним напрямом, покликаним встановити та пояснити загальне й особливо специфічне в мовній дискретизації світу. Примітно, що проведені на матеріалі як споріднених, так і неспоріднених мов контрастивні дослідження охоплюють різнорівневі мовні явища, аналіз яких спирається на методологічні засади відмінних наукових парадигм. Результати таких розвідок, представлені роботами вітчизняних та зарубіжних науковців (Й.Ф. Андерш, О.В. Бондарко, Г. Вежбицька, В.Г. Гак, І.О. Голубовська, Ю.О. Жлуктенко, В.Д. Каліущенко, Д.І. Квеселевич, І.В. Корунець, Е. Косеріу, М.П. Кочерган, Р. Ладо, А.Е. Левицький, Т. Кшешовський, В.М. Манакін, В.П. Нерознак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, С. Ульман, С.О. Швачко, Р. Штернеман, У.К. Юсупов, Р. Якобсон, В.Р. Ярцева та ін.) формують відповідне теоретичне підґрунтя для подальших досліджень у царині контрастивістики.

Істотно, що з-поміж об'єктів міжмовного зіставлення одне з провідних місць відводять дієслову, наголошуючи на центральності цієї частини мови як в славістиці, так і в германістиці. Однак, попри значні здобутки у витлумаченні лінгвістичної природи дієслова в аспектах його внутрішньомовного, як і міжмовного опису (Ю.Д. Апресян, І.В. Арнольд, Ш.Р. Басиров, А.П. Загнітко, А.П. Муховецький, В.С. Огоновська, В.М. Русанівський, Г.Г. Сильницький, С.М. Сухорольска, Є.М. Уздинська, Н.Ю. Шведова, M. Bierwisch, D. Crystal, R. Jackendoff, R. Jandor, H. Hiddowson, Ch. Hockett, E. Lehrer, B. Levin, E. Nida, S. Soames, R. Stockwell, St. Ullman та ін.), коло проблемних питань, у центрі дослідження яких перебувають дієслівні системи, і досі залишається досить обсяговим. Зокрема, у науковому доробку компаративістів ще не знайшла системного вивчення дієслівна лексико-семантична парадигматика української та англійської мов, що і визначає актуальність пропонованого дослідження. Зауважимо, що ця розвідка продовжує публікації автора в зазначеному аспекті міжмовного дієслівного зіставлення [5-7].

Отже, об'єктом нашого дослідження виступають українські та англійські дієслівні системи, конкретніше їхні складові, об'єднані мікрокатегорією «рух».

Предмет дослідження вбачаємо в міжмовних співвідношеннях між дієслівними лексико-семантичними парадигмами (лексико-семантичними полями (ЛСП)) як виражальними засобами зазначеної мікрокатегорії.

Мета пропонованої розвідки полягає у встановленні загального (спільного) та специфічного (відмінного) у дієслівному вираженні мікрокатегорії «рух» на основі міжмовного зіставлення вибудованих цією мікрокатегорією українського та англійського ЛСП. Часткові завдання, розв'язання яких передбачає мета дослідження, спрямовано передусім на (1) інвентаризацію українських та англійських дієслів1 як лексико-семантичних засобів вираження дієслівної категорії «рух» абстрактнішої субкатегорії «дія» узагальненої категорії «процесуальність»; (2) здійснення внутрішньосистемного аналізу утворених за польовим принципом лексико-семантичних парадигм; (3) зіставлення центральних та периферійних частин співвідносних ЛСП мікрокатегорії «рух» із метою виявлення подібних та лакунарних зон у вираженні диференційних ознак руху.

Дослідження здійснено на матеріалі тлумачних, синонімічних, почасти частотних та перекладних словників української та англійської мов [19-27], з яких шляхом суцільної вибірки було виокремлено аналізовані дієслова.

Примітно, що дієслова руху активно досліджували й продовжують досліджувати на матеріалі багатьох мов як у вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці. У спеціально присвячених ним наукових роботах, як і в дотичних до окресленої проблеми працях, дістали висвітлення структурно-семантична організація таких дієслів, їхні морфолого-синтаксичні, словотвірні, функціональні та стилістичні особливості (О.І. Смирницький, Ю.Д. Апресян, Г.А. Уфімцева, З.У. Блягоз, О.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов)

До аналізу було залучено моносемічні дієслова та дієслова, виокремленні із тлумачних словників за прямим номінативним значенням, яке ґрунтується на предметній співвіднесеності досліджуваних одиниць із такою частиною позамовної дійсності, як «рух».

Результати цих досліджень, особливо внутрішньосистемні описи дієслів руху, безсумнівно, є цінним матеріалом для встановлення міжмовних співвідношень у межах виділеної лексико-семантичної парадигми. Однак, як засвідчує аналітичний огляд таких праць, відсутність загальновизнаних критеріїв виокремлення та відмежування дієслів руху в системах як української, так і англійської мов, співіснування різновекторних підходів до витлумачення самого поняття «рух» дещо ускладнюють міжмовне зіставлення, оскільки виникає потреба в попередньому впорядкуванні наявних внутрішньосистемних описів досліджуваних дієслів з метою забезпечення їхньої «теоретичної, методологічної й термінологічної зіставлюваності» [8, 94]. Інакше кажучи, встановлення міжмовних кореляцій та невідповідностей у межах дієслівного вираження мікрокатегорії «рух» спрямовує наше дослідження на внутрішньомовну структурну побудову ЛСП в обох мовах (маємо на увазі виокремлення релевантних для подальшого міжмовного опису загальних диференційних ознак), яка дасть змогу говорити про співвідненість таких лексико-парадигматичних утворень.

З огляду на це коротко зупинимося на основних проблемних питаннях, пов'язаних як із принципами виокремлення дієслів руху, так і з підходами до їхньої системно-структурної стратифікації. Суттєвим для нашого дослідження виступає кваліфікація таких понять, як «рух» та «переміщення», яку лінгвісти тлумачать неоднаково. В українському мовознавстві відносно поширеною є практика виокремлення дієслів руху як одиниць, зорієнтованих у сферу суб'єкта, і дієслів переміщення (чи переміщення об'єкта) як слів, що мають обов'язкове об'єктне поширення (В.М. Русанівський, А.П. Загнітко, Т.Є. Масицька, Т.В. Савчук). Водночас існують інші підходи до витлумачення дієслів руху, які дають змогу об'єднати дві наявні форми просторових відношень - рух та переміщення - й термінологічно окреслити їх як «дієслова динамічної просторової локалізації» на противагу «дієсловами статичної просторової локалізації» (В.Л. Ібрагимова, І.Г. Альошина та ін.).

Цікавим у цьому аспекті є підхід С.О. Соколової, яка виокремлює чотири підгрупи дієслів руху: 1) односпрямовані безоб'єктні, 2) односпрямовані об'єктні, 3) різноспрямовані безоб'єктні, 4) різноспрямовані об'єктні [13, 25-26].

Заслуговує на увагу семантична класифікація англійських дієслів Г.Г. Сильницького, яка спирається на синтаксичні характеристики дієслів, їхні зовнішні та внутрішні дистрибуції. Використовуючи операції семантичного розгортання, дослідник виокремлює дієслівний клас «Рух», який охоплює «дієслівні лексеми, що, позначаючи переміщення предмета в просторі, виражають дієслівну дію, яка не змінює ні навколишнє середовище, ні власне суб'єкт» і детермінується на синтаксичному рівні динамічною обставиною місця [12, 5].

У зарубіжній лінгвістиці найбільш показовою є тенденція до протиставлення рухові поняття «спокій», започаткована Ш. Баллі та П. Робером, згідно з якою до дієслів руху зараховують одиниці, які, не передаючи переміщення як такого, вказують на нестатичний стан суб'єкта (пор.: run, break, vibrate, shiver, rub, palpitate, bend, respire, twist, stoop) [1, 70]. Л. Теньєр у своїх працях під дієсловами руху розуміє будь-які лексеми, що позначають зміну місця положення суб'єкта в просторі [14, 137]. В англістиці розмежування понять «рух» та «переміщення» не знайшло належного лінгвістичного осмислення. Термінологічно окреслені як «motion verbs» такі дієслова здебільшого досліджували в межах генеративної семантики, функціональної, когнітивної, корпусної лінгвістики (B. Levin, Ch. Fillmore, L. Talmy, D. Wilkins, J. Rot та ін.).

Зазначені міркування та власні результати внутрішньосистемних аналізів, як і необхідність дотримання теоретичної й термінологічної зіставлюваності описів, дають підстави для послідовного розмежування понять «рух» та «переміщення», що призводить до виокремлення у сфері субкатегорії «дія» узагальненої дієслівної категорії «процесуальність» двох мікрокатегорій - «рух» та «переміщення об'єкта», які утворюють відповідні лексико-семантичні парадигми в українській та англійській мовах: ЛСП «рух» та ЛСП «переміщення об'єкта». При цьому зауважимо, що мікрокатегорія «рух», яку кваліфікуємо як «третій член порівняння» (основу зіставлення, tertium comparationis) [6], окреслює коло своїх виражальних засобів дієсловами на позначення відносно самостійного руху суб'єкта, тоді як мікрокатегорія «переміщення об'єкта» об'єднує дієслова на позначення зміни місця розташування об'єкта в просторі під впливом дії суб'єкта.

Коротко зупинимося на тому, що основним джерелом інвентаризації конституентів співвідносних дієслівних лексико-семантичних парадигм, об'єднаних мікрокатегорією «рух», стали сучасні словники української та англійської мов, передусім тлумачні та синонімічні, почасти перекладні, частотні та ідеографічні [19-27]. Із таких лексикографічних джерела добиралися як однозначні дієслівні лексеми, так і окремі дієслівні словозначення (здебільшого прямі номінативні), сукупність яких утворила відповідні ЛСП як системи виражальних засобів досліджуваної мікрокатегорії. Показово, що в контексті переорієнтацій наукових досліджень у сферу лінгвокультурології та інших лінгвоантропологічних дисциплін правомірність використання словникових дефініцій для встановлення компонентів лексичного значення слова в деяких дослідників викликає певні сумніви, породжені цілком справедливим твердженням про відставання словників від динаміки мовного розвитку.

Дійсно, мова живе в людях, а не зберігається в словниках, вона лише моделюється останніми [9, 95], через що словникарство завжди стикалося з проблемою поєднання непоєднуваного: динамічності мови як живого організму та статичності мовного матеріалу як об'єкта дослідження та лінгвістичного аналізу саме в межах словника.

Незаперечним є і той факт, що словник - це результат аналітичної та синтетичної людської праці, що тією чи тією мірою відбиває певні суб'єктивні чинники його змісту, власне авторські, індивідуальні смаки та вподобання.

Однак цілком очевидним є і те, що, попри зазначені труднощі використання даних тлумачних словників для міжмовного зіставлення лексико-семантичної парадигматики, словники були й залишаються основними «лінгвістичними документами, які фіксують лексичне значення слова» [9, 95], «об'єктивуючи суб'єктивне» [3, 36]. Правомірність використання даних тлумачних словників, які, безперечно, «є джерелом величезного інформаційного та культурного ресурсу, спрямованого на «маніфестацію передусім лінгвістичних даних, за допомогою яких лексичні одиниці вписуються в систему мови на всіх її рівнях - і «формальних», і «змістових» [11, 7], відстоюють у своїх дослідженнях І.В. Арнольд, О.С. Ахманова, Л. Єльмслєв, Е.В. Кузнєцова, М.М. Пещак, М.П. Фабіан та ін.

Отже, на основі проведеного компонентного аналізу та його методик, зокрема методики членування словникових дефініцій (І.В. Арнольд, Ю.М. Караулов, Д.М. Шмельов), ступеневої ідентифікації (Е.В. Кузнєцова), а також частково дистрибутивного аналізу нами було змодельовано співвідносні ЛСП мікрокатегорії «рух», визначено опорні слова таких лексико-семантичних парадигм, здійснено міжмовне зіставлення їхніх центральних та периферійних зон. Зауважимо, що, визнаючи доведену мовознавцями ефективність застосування компонентного аналізу семної структури дієслова, водночас свідомі того, що дефініція не визначає прямого й вичерпного переліку сем, які формують відповідне дієслівне словозначення. Тому для об'єктивації результатів дослідження дефініційний аналіз проводився на матеріалах різних тлумачних словників, особливо англомовних, що дало змогу виявити найсуттєвіші інтегрувальні та диференційні ознаки зіставлюваних лексико-семантичних парадигм.

Таким чином, провівши внутрішньосистемні дослідження дієслівного вираження мікрокатегорії «рух», було встановлено опорні слова досліджуваних ЛСП.

Такими одиницями виявилися укр. рухатися `перебувати в постійному русі (у просторі й часі)' [19] та переміщатися (переміщуватися) `змінювати своє місцезнаходження, займати інше місце, пересуватися кудись' [19] і англ. to move в значенні `to change place or posture' [26]. На думку більшості дослідників, підтверджену нашими власними спостереженнями, наведені дієслівні словозначення, семантичну структуру яких формує інтегрувальна для досліджуваного поля сема, виражають найзагальнішу ідею переміщення суб'єкта в просторі і є нейтральними щодо вказівки на диференційні ознаки пересування, про які йтиметься нижче.

Аналітичний огляд дотичних до нашого дослідження розвідок, онтологічний аналіз мікрокатегорії «рух» як складника субкатегорії «дія», а також проведений власний компонентний аналіз виокремлених дієслівних словозначень досліджуваної мікрокатегорії дають змогу здійснити внутрішньосистемне структурування співвідносних ЛСП в межах встановлених ізоморфних для обох мов релевантних диференційних ознак денотативного характеру, найсуттєвішими з яких виступають: «характер руху», «спрямованість», «середовище», «спосіб руху». Такі ознаки з ономасіологічного погляду віддзеркалюють найсуттєвіші, категорійні параметри руху, які, проте, знайшли неоднакове відбиття в досліджуваних дієслівних лексико-семантичних парадигмах. Диференційні характеристики руху в мовній репрезентації аналізованої мікрокатегорії виявляються через наявність у предметно-логічних значеннях дієслів диференційних сем, сукупність яких в кожному із словозначень формує денотативний макрокомпонент.

Встановлення міжмовної кореляції та лакунарності у вираженні мікрокатегорії «рух» в межах співвідносних ЛСП української та англійської мов здійснювалося на рівні центральних (ядерних) та периферійних зон досліджуваних ЛСП, вибудованих внаслідок проведеного внутрішньосистемного структурування зіставлюваних лексико-семантичних парадигм. Зауважимо, що виокремлення центральної та периферійної зон у досліджуваних ЛСП спиралося на загальновизнане в лінгвістиці твердження про те, що конституентами центральної зони при польовому підході до розгляду лексико-семантичної парадигматики виступають одиниці, (1) нейтральні до конотативного й стилістичного забарвлення, (2) з відносно нескладним денотативним макрокомпонентом значення, (3) прості за морфологічною структурою, (4) використовувані в дефініціях семантично складніших ЛСВ, (5) найбільш частотні у вживанні. Відповідно периферійну частину ЛСП формують одиниці, які не мають вказаних ознак, а також похідні значення полісемантичних дієслів, які у нашій роботі не знаходять системного вивчення.

Крім того, «центральний» чи «периферійний» статус виділених нами словозначень додатково визначався їхнім денотативний обсягом: широта останнього орієнтувала на кваліфікацію дієслова чи ЛСВ як центрального, а вузькість зумовлювала периферійне положення досліджуваних одиниць. Зауважимо також, що при розмежуванні центра і периферії ЛСП руху використовувалися результати досліджень інших дослідників, особливо ті, у яких компонентний аналіз доповнювався статистичними методами дослідження, а також дані частотних словників зіставлюваних мов.

Складність семантичної структури дієслів, об'єднаних мікрокатегорію «рух», як і неоднозначність у встановленні «пріоритетності» виділених диференційних ознак, знаходять віддзеркалення в неоднакових, різновекторних стратифікаціях дієслів руху.

Зрозуміло, що визнання тієї чи тієї диференційної ознаки як «ключового пункту класифікації» (В.Г. Гак) накреслює відповідний шлях структурування ЛСП, що спричиняє до виділення неоднакових груп, підгруп тощо в лексико-семантичній парадигмі дієслівної мікрокатегорії «рух» 2 і відповідно впливає на формування центральної та периферійної частин такого поля.

Спираючись передусім на результати міжмовного дослідження дієслів руху, здійснені на матеріалах здебільшого російської та англійської (О.І. Смирницький, Ю.Д. Апресян, В.О. Плунгян), російської та французької (К.Г. Ганшина, В.Г. Гак), української та французької (І.Г. Альошина) та інших мов, а також на власні результати компонентного аналізу, диференційну ознаку «середовище» вважаємо найбільш релевантною для початкового структурування як українського, так і англійського ЛСП мікрокатегорії «рух». У семантичній структурі виділених дієслів зазначену ознаку реалізують семи «тверда поверхня», «водне середовище», «повітряне середовище», які структурують ЛСП мікрокатегорії «рух» на відповідні групи польової будови.

Отже, за такого підходу центральні частини українського та англійського ЛСП мікрокатегорії «рух» сформують найчастотніші дієслова, передусім нейтральні до диференційної ознаки «середовище», а також ті, що узагальнено вказують на середовище руху і нейтральні щодо інших диференційних ознак. Таким чином, центральну частину українського ЛСП мікрокатегорії «рух» вибудовують дієслова іти, ходити, їхати, їздити (в їхніх основних номінативних значеннях), тоді як до центральної частини англійського ЛСП потрапили дієслова to go, to come.

Як бачимо, нейтральний щодо середовища рух не знаходить дієслівного вираження в системі української мови, оскільки номінативні значення вказаних дієслів орієнтовані передусім на переміщення по твердій поверхні (іти `cтупаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі' [19]), або ж охоплюють переміщення як суходолом, так і водою (їздити `рухатися, переміщатися в певному напрямку водою або суходолом за допомогою яких-небудь засобів пересування' [19]).

Показовою для української мови є акцентація на засобі переміщення (самостійно / несамосітйно), тоді як в англійській мові така денотативна ознака не знаходить лексичного вираження: пор.: укр. іти, їздити - англ. to go.

Спільністю як українських, так і англійських «центральних» дієслівних 2 Пор., напр. традиційний в україністиці та русистиці поділ дієслів руху на односпрямовані та різноспрямовані (В.М. Русанівський, К.Г. Городенська, Т.П. Усатенко, С.О. Соколова, Е.В. Кузнєцова та ін.); ідеографічний опис російських дієслів в межах виокремлених дієслівних груп поступального та непоступального (коливального, обертального) руху авторами «Толкового словаря русских глаголов…» [21]; подібну семантичну стратифікацію українських дієслів руху, переміщення (О.Г. Митрофанова); багаторівневу ідеографічно-семантичну класифікацію українських дієслів переміщення (А.Я. Середницька); внутрішньосистемне дослідження англійських (Т.С. Сидорович, О.В. Ярема) та типологічний опис російських, англійських, французьких та ін. дієслів «плавання», «літання», «пересування по землі» (В.О. Плунгян, Е.В. Рахіліна, Е.Е. Голубкова та ін.), зіставний опис українських та французьких дієслів динамічної просторової локалізованості, початково диференційованих за ознакою «середовище» (І.Г. Альошина) та ін. словозначень можна вважати наявність диференційного параметра «спрямованість», однак лінгвістичне осмислення такої ознаки навряд чи є кореляційним. Якщо для української мови традиційним є розмежування дієслів односпрямованого / різноспрямованого руху внаслідок «історичного утворення за допомогою суфіксів одного з найдавніших, спільного для всіх слов'янських мов однойменного способу дієслівної дії» [10, 231], то в англійській мови ознака «спрямованість» реалізується семами «відцентровий рух» та «доцентровий рух»: пор.: to go `to move… from one place to another' [24], to come `to move to or towards a person or place' [24]. Указані семи властиві й українським дієсловам (прийти, відійти, доїхати, від'їхати), однак складність їхньої морфологічної будови зумовлює віднесеність таких дієслів до ближньої периферії досліджуваного ЛСП.

Зауважимо також, що спільним для центральних частин ЛСП мікрокатегорії «рух» є реалізації диференційної ознаки «характер руху» через сему «поступальний рух».

Бібліографія

дієслівний парадигматика рух семантичний

1. Балли Ш. Французская стилистика / [пер. с фр. К.А. Долинина]. - М., 1961. - С. 60-74.

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Э. Бенвенист. - М.: Едиториал УРСС, 2002. -448 с.

3. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць /В.В. Жайворонок // Мовознавство. - №6. - 1999. - C. 32-46.

4. Ибрагимова В.Л. Лексико-семантический класс глаголов перемещения в русском языке / В.Л. Ибрагимова // Исследования по семантике. - Уфа, 1980. - С. 55-72.

5. Іваницька Н.Б. Дієслівне вираження процесуальних мікроденотатів із ознакою «темпоральна тривалість/ обмеженість (на матеріалі української та англійської мов /Н.Б. Іваницька // Вісник Київ. нац. лінгвістичного ун-ту. Серія: Філологія. - 2008. - Т. 11. - №1. - С. 91-96.

6. Іваницька Н.Б. Tertium comparationis у міжмовному зіставленні дієслівних систем /Н.Б. Іваницька // Мовознавство. - 2009. - №1. - С. 46-59.

7. Іваницька Н.Б. Внутрішньосистемний аналіз дієслівної лексико-семантичної парадигматики в аспекті міжмовного зіставлення / Н.Б. Іваницька // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Серія «Германська філологія». - Вип. 439-440. - Чернівці: ЧНУ, 2009. - С. 175-179.

8. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства: [підручник] / М.П. Кочерган. - К.: Академія, 2006. - 424 с.

9. Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология / В.Н. Манакин. - К.: Знання, 2004. -326 с.

10. Русанівський В.М. Структура українського дієслова / В.М. Русанівський. - К.: Наук. думка, 1971. - 315 с.

Размещено на Allbest.ru