Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Мова розважальних телепередач

Вступ

Мовне питання в Україні стоїть надзвичайно гостро. Українську мову проголошено державною, але за 13 років незалежності владні чинники не спромоглися забезпечити відповідне її статусові функціонування. У державних установах документація ведеться переважно українською, проте службовці далеко не завжди говорять нею, не кажучи вже про бізнесовців, військовиків, спортсменів, працівників багатьох інших сфер, де її використання і далі залишається обмеженим. Українське суспільство поділене на україномовне і російськомовне.

Один з елементів громадського життя, який активно реагує на суспільні процеси і віддзеркалює їх, - це засоби масової інформації. Вплив їх дуже великий на громадську свідомість. Здатність швидко і майже тотально охоплювати найширші аудиторії дає їм змогу формувати суспільну думку, визначати духовні цінності. Ось чому мова телебачення - важливий елемент державної політики. Державний статус української мови зафіксовано в Конституції і шести законах про діяльність ЗМІ. Проте в інформаційному просторі досі немає потужної системи узгоджених конструктивних ідеологам, здатних консолідувати суспільство для подолання теперішньої мовної кризи.

Актуальність. З огляду на це далі актуальним залишається питання про мову нашого телебачення. Якою мовою спілкується телепростір? Якою мовою засоби масової інформації звертаються до глядачів? Це потребує докладного вивчення. Спробуймо дослідити, бодай у першому наближенні, функціонування української мови в телепросторі, простежити сучасний стан і проаналізувати зміни, які сталися останніми роками. Для цього скористаємося дотичними теми публікаціями, а також проаналізуємо мововжиток на основі власних спостережень.

Останнім часом мовну проблему на телебаченні досліджують і обговорюють на різних рівнях. Журналісти, письменники, громадські діячі у своїх виступах, статтях закликають ужити конкретних заходів для виправлення ситуації з українською мовою в телепросторі. Час від часу лунають заяви політиків, урядовців з висловами занепокоєності ситуацією. Так, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова у своїй доповіді "Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні" повідомила, що аналіз стану преси, радіомовлення і телебачення свідчить про те, що негативні тенденції в інформаційній сфері України не лише не подолані, а й набули загрозливого характеру для майбутнього нашої країни [4, с. 1].

У широкому комплексі проблем, пов'язаних із сучасним телебаченням, слово набуває особливого значення. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох основних елементів - зображення, звуку і власне слова. Слово - головний "інструмент" у майстерності будь-якого журналіста.

Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості - один з основних професійних принципів тележурналістів. Досвідчений диктор сказав: "Прислухайтесь, і ви зауважите, що майже половину слів ми не чуємо, а вловлюємо за змістом. Слухач же повинен чути, а не прислуховуватись".

Телевізійне мовлення має свою специфіку: не можна вживати слово незрозуміле або мало зрозуміле. Адже телеглядач не має змоги зупинити потік мовлення, подумати чи заглянути у словник, як, наприклад, читач газети. Тема: „Мова розважальних телепередач”

Мета: розкрити мовну ситуацію на телебаченні, зокрема зупинитися на культурі мови розважальних телепередач.

Завдання роботи:

- охарактеризувати сьогочасну ситуацію вжитку української мови на телебаченні;

- розкрити культуру мови телевізійних передач, зокрема розважальних (порушення норм культури мови на українських каналах);

- визначити мовні уподобання телеаудиторії.

Розділ 1. Українська мова на телебаченні: сьогочасна ситуація

1.1 Мововжиток провідних телеканалів

З-поміж усіх засобів масової інформації телебачення є найпотужнішим сучасним інструментом пропаганди. Як засвідчують соціологічні дослідження, рівень довіри до ЗМІ залишається досить високим і сталим. Так, за даними Інституту соціології НАН України, динаміка Індексу довіри така: 1994 р. - 2,71; 1995 р. - 2,72; 1996 р. - 2,67; 1997 р. -2,71 (за п'ятибальною шкалою). Вищим ступенем довіри серед громадських інститутів користується лише церква (індекс довіри в 1997 р. - 3,03) [7, с. 2].

Ступінь залученості громадян до інформаційного поля є в цілому майже стовідсотковим (стосується тільки телебачення}. Технічні можливості електронних засобів масової інформації дають змогу охопити мовленням практично всю територію України. Згідно з опитуванням Українського інституту соціологічних досліджень та Центру "Соціальний моніторинг", 99% громадян дивляться програми телебачення, в тому числі 80% щодня, а ще 12% - один-два рази на тиждень. Тому можна стверджувати, що нині українські ЗМІ володіють реальними засобами впливу на населення: технічними можливостями, попитом на інформацію та кредитом довіри. В Україні зареєстровано 791-ну телерадіоорганізацію (з них 29 - державні).

З огляду на величезний вплив телебачення на глядачів важливим є питання про те, якою мовою воно інформує.

За даними соціологічного опитування, найбільшу популярність серед постійних глядачів мають канали "Інтер" - 49%, "1 + 1" - 48%, УТ-1 - 33%. За ними йдуть місцеві канали - 24%4. Така ситуація не дивує, якщо врахувати, яку частину території України охоплюють ці телеканали. Так, УТ-1 і "1 + 1" охоплюють 100% території України, "Інтер" - 70%. Усі Інші канали мають значно меншу територію трансляції [2, с. 8].

Проаналізуймо мовну ситуацію на провідних каналах (станом на березень 2004 р.).

На найпопулярнішому телеканалі "Інтер" у будні з 18-ти годин трансляції 5,8 години припадає на україномовні передачі, тобто лише 35,3% ефірного часу відведено для державної мови. У неділю українська мова звучить 7 годин із сукупних 17-ти годин трансляції, тобто 41,1%. Середній відсоток україномовних передач становить 38.

На телеканалі "1 + 1" у будні трансляція триває 19 годин, з них 9,6 години - українською мовою, тобто близько 50 %, Ще 26 % відведено для російськомовної продукції з українськими субтитрами. У неділю, коли кількість глядачів найбільша, частка україномовної продукції на цьому телеканалі значно зменшується. Лише 6,75 години лунає українська мова в ефірі, тобто 39%. Якщо говорити про середній показник, то близько 45 % продукції виходить українською мовою [2, с. 8].

Щодо національного телеканалу УТ-1, то тут ситуація набагато краща: близько 96% ефірного часу зайнято українською мовою. Тільки російські художні фільми й мультфільми транслюють без перекладу.

Отже, лише телеканал УТ-1 намагається якнайбільше використовувати українську мову. Проте він не має популярності серед молоді й глядачів середнього віку. Основну аудиторію Першого національного телеканалу становлять передусім люди старшого віку. Щодня або кілька разів на тиждень передачі УТ-1 дивляться 75% глядачів віком від 51 року. Звичайно, це та категорія глядачів, чиї стереотипи мислення, погляди, звички змінити майже неможливо. Для них мовне питання не надто принципове, тому наші телеканали повинні передусім пропагувати українську мову, використовуючи її у своїх програмах принаймні для дітей і молоді. Треба зацікавити такими програмами саме цю частину аудиторії.

На двох інших телеканалах мовна ситуація значно гірша. Пересічний відсоток україномовної продукції не досягає 50.

Окремі сфери життя суспільства в тематичних передачах майже не представлені україномовним ефіром. Передусім це стосується бізнесу, що свідчить про ставлення до мови не тільки телевізійників, а й самої бізнесової верстви, яка відторгає українську мову й водночас виставляє себе за новітню українську еліту. Деякі телевізійні програми взагалі важко залічити до україно чи російськомовних. Це в основному стосується музичних програм І ток-шоу. У музичних програмах, скажімо, ведучі говорять українською мовою, але більшість пісень лунає російською, почасти - англійською. Для української пісні практично немає місця. Така ситуація, наприклад, у програмах "Мелорама", "Караоке на майдані" ("Інтер"). Те саме можна сказати І про всілякі ток-шоу. Найчастіше гості цих телепередач (політики, зірки шоу-бізнесу чи звичайні люди) розмовляють російською мовою попри те, що ведучі звертаються українською ("Хочу і буду", "Я так думаю" - "1 + 1"; "Ключовий момент" - "Інтер"; "Саме той" - УТ-1). Буває й так, що ведучі переходять на мову гостя - російську ("Сніданок з І + І" - "1 + 1"). Хоч як це дивно, але складаються й протилежні ситуації: ведучий звертається російською мовою, а гості відповідають українською.

Так, програма "Подробиці" на каналі "Інтер" виходить російською мовою; навіть тоді, коли ведучий звертається російською, дехто із запрошених відповідає українською.

На сьогодні можемо говорити про симбіоз мов на телебаченні, адже у практиці телевізійних" каналів існує така категорія програм, у яких один ведучий говорить українською мовою, другий - російською. Ця тенденція найхарактерніша для каналу "Інтер": програми "Шанс", "Перехрестя кохання", "Бадьорого ранку". Глядачі по-різному ставляться до цих експериментів. Така синтеза - це намагання керівництва каналу загравати як з україномовною, так і з російськомовною частиною аудиторії, тимчасом як українські телеканали повинні додержувати єдиної мовної політики, спрямованої на утвердження державної мови. Отже, для всіх трьох каналів характерна двомовність, яка виявляється не лише в чергуванні україно- і російськомовних передач, айв одночасному використанні двох мов у одній телепередачі.

В Україні питома вага російського продукту на загальнонаціональних каналах збільшується також коштом ретрансляції ("Інтер") і ліцензійного показу (СТБ, "1 + 1"). Натомість частка продукції українського виробництва залишається мізерною. Така ситуація сприяє поширенню російських культурних зразків на теренах України, що свідчить про тотальну експансію через мовну ретрансляцію російської культури, цінностей та ідеології на Українську суверенну державу. Цьому сприяє також відкритість мовного каналу (адже російську мову розуміють усі глядачі України).

На ще один додатковий чинник дальшого зросійщення телепростору звертає увагу Товариство "Просвіта". У зверненні до мера Києва О.Омельченка воно зауважує, що до багатьох добре вже відомих чинників русифікації інформаційного простору столиці України Додався відносно новий чинник - мережі кабельного телебачення. Саме через кабельне телебачення ретранслюються численні канали Росії.

Значну частину ефіру займають російські або перекладені російською мовою фільми, супроводжувані українськими субтитрами. Якщо для російських фільмів ще можна знайти бодай якесь виправдання, скажімо, збереження інтонації та голосу актора, то вже абсолютно парадоксально виглядає англомовний фільм, перекладений російською з українськими субтитрами (наприклад, "Поліцейський-няня" - канал "Інтер").

Переклад українською (державною) мовою російських (іноземних) фільмів узагалі викликає обурення частини телеаудиторії. Якщо таке ставлення закріпиться як норма для українського соціо-культурного середовища, тоді стратегічно важливий, з погляду національної ідеології, телепростір України можна буде вважати остаточно відданим сусідній державі.

Ще одну тенденцію в ставленні до української мови можна відзначити, переглядаючи гумористичні програми. На першому місці в рейтингу - шоу Вєрки Сердючки, "Повне мамаду" чи ще одне дитя цього ж творчого колективу - "Комедійний квартет". Скрізь культивація суржику. Безперечно, це дуже негативно впливає на глядацьку аудиторію. Замість пропагування державної мови пропагується суржик. Дехто вважає, що в цей спосіб. таке потворне явище, як суржик, висміюється, проте на більшість глядачів це справляє протилежний ефект. Наше телебачення повинне позбуватися суржику. Невже ми не вміємо жартувати рідною мовою? Тим часом склалася абсурдна ситуація: на українському телебаченні немає жодної гумористичної передачі українською мовою.

Усі наведені факти - грубе порушення закону України "Про телебачення і радіомовлення". Як випливає з результатів нашого аналізу, лише канал УТ-1 близький до виконання закону, два інші канали грубо порушують чинне законодавство і ніяк не намагаються змінити ситуацію, а держава фактично не втручається в цей процес.

Сподіватися позитивних змін у телеефірі можна тільки за умови, що зміниться один з таких чинників: або держава чи патріотичні організації почнуть вкладати гроші в розвиток справжнього, сучасного, цікавого, динамічного, українського своїм духом і змістом телебачення, або відбудеться зрушення в самому суспільстві, з'явиться соціальне замовлення. Тоді українська мова сприйматиметься не як реверанс у бік законодавчих вимог щодо вжитку її на телебаченні, а стане органічною частиною живого процесу. Тільки в такому разі кількість тих, хто поважатиме себе і рідну мову, зросте.

1.2 Інноваційні процеси в мові телебачення

Лексична система мови засобів масової інформації - найдинамічніша система сучасної української літературної мови. Загальновідомо, що у сфері ЗМІ найрізкіше і найсильніше виявляються процеси, які характеризують саме життя мовного організму; тут найбільше зосереджені інновації, під якими розуміють новотвори, запозичення, включення в мову, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення або відродженням з минулих періодів розвитку мови. І це природно, адже однією з основних функцій засобів масової інформації є інформативність, новизна.

Тривалість інноваційних процесів може бути доволі довгою. Важливо, щоб у них виявлялася життєва сила мови, щоб еволюційні зміни сприяли збереженню генетико-типологічної своєрідності мови, давали їй змогу залишатися собою. У цьому процесі активно взаємодіють чинники мовні і позамовні, спонукальні сили яких виявляються здебільшого одночасно. Серед мовних чинників дослідники вирізняють зовнішні (контактування мов) і внутрішні (прагнення мови до самовдосконалення). "Діючи водночас, чинники позамовні (глобальні державно-політичні зміни останнього десятиріччя в Україні) і мовні (контакти з мовою інтелектуальної частини української еміграції, повернення термінологічної лексики минулих періодів, прагнення мови розширити свої можливості та якнайкраще їх реалізувати) забезпечили функціонування української мови у сфері політики, дипломатії, державного управління, спорті, армії, де десятиліттями українська мова не мала доступу, зумовили якісні зміни у сфері науки, освіти" [5, с. 16].

Мова сучасних українських ЗМІ привертає до себе увагу багатьох лінгвістів. Це - багатюще джерело для дослідження новітніх тенденцій у розвитку сучасної літературної мови. Одним із найпомітніших процесів, що відбуваються в нашій мові сьогодні, є процес активного поповнення лексики української мови, розширення меж сполучуваності слів, актуалізація лексем, що досі були на периферії.

"У мові ЗМІ кінця XX - початку XXI ст. виразно виявляється прагнення якнайдалі відійти від мови тоталітарної і навіть посттоталітарної доби, максимально заперечити "високий", стилістично монотонний радянський стиль, позбутися мовних кліше минулого, які для багатьох стали "штампами свідомості". Тепер вислови домогтися високих успіхів, боротьба за врожай, світле майбутнє, рідна влада вживаються хіба що як своєрідні "антитоталітаризми" чи "антисовєтизми" [5, с. 17]. У цьому контексті треба розглядати зміни в характері політичної метафори, зокрема зміщення в семантичному полі поняття війна. Ця проблема надзвичайно важлива, оскільки з політичною метафорою безпосередньо пов'язана суспільна свідомість: адже розгорнуте метафоричне поле, в якому явища політики, економіки та інших сфер перехрещуються з реаліями війни, чинить тиск на свідомість і підсвідомість, призводить до мілітаризації їх. Багатий воєнний досвід людства перетворює воєнну метафору на універсальний і доступний засіб усвідомлення найрізноманітніших явищ дійсності, оскільки всім добре відомо, що таке фронт, наступ, битва, ворог, зруйнувати, розгромити. І в цьому небезпека вживання таких слів. У сучасних засобах масової інформації частота вживання воєнного лексикону помітно зменшилася, хоча переносне вживання слова, як живе явище, закодоване в синхронному стані мови, і далі виявляє себе.

Відчутно змінюється й потрактування поняття "культура мовлення". Нині рівень мовностилістичної грамотності став, безперечно, вищим, маємо чимало вишуканих, естетично довершених текстів. Українська мова багатьма своїми текстами засвідчує, що може і прагне бути конкурентоспроможною.

У сучасній мові засобів масової інформації відбуваються також процеси лібералізації й демократизації, характерні для мов усіх посттоталітарних суспільств. На лексичному рівні це простежується в руйнуванні перегородок між так званими стилістичними категоріями слів. Зазнає змін і сама структура тексту, автори, не обтяжуючи себе жодними дотепер усталеними нормами і рамками, шукають потрібної їм тональності своїх текстів. Просторіччя, жаргонізми, арготизми, яким раніше визначали місце на периферії, ''вирвалися" з неї і опановують різні, навіть "поважні" тексти. Щораз частіше чуємо на наших телеканалах слова і вирази, які колись уживали лише на вулиці, у спілкуванні серед певних, соціальне маркованих груп, або новотвори. Це:

1. Жаргон кримінального середовища (замочити, пахан, глухар, стрєлка, бабки, мент). Такі донедавна не зрозумілі для загалу, вживані лише певними групами мовців, слова стали тепер відомими чи не всім, їх чують діти, школярі, молодь; вони вже не викликають здивування, обурення. Найчастіше вони лунають у телесеріалах і фільмах на кшталт "Менти", "Бандитський Петербург", "Бригада", "Кріт".

2. Молодіжний сленг. Найчастіше ним послуговуються перекладачі Іноземних фільмів, а також ведучі та гості розважальних молодіжних програм. Так, уже звичним стало чути прикольно, класно, фігня, кайф, кльово, балдіти. Помітно насичується сленгом і реклама ("Чері - прикольна вишня" і под.).

3. Неологізми, що їх створюють журналісти, піарівці, рекламісти: депутати тузляться (про події навколо острова Тузла); більшовики (більшість у парламенті); снікєрсни у своєму форматі; шейканемо, бейбі.

4. Нецензурна лексика. Вона, здається, вирвалася з підвалів і під'їздів і набула "офіційного статусу", передусім у численних художніх фільмах, особливо популярних серед молоді. Безперечно, це далеко не позитивні зміни.

Телебачення активно реагує на мовні процеси в середовищі і своєю чергою активно їх формує.

Якщо давніше жаргонізми, арго, сленг були "замкнені" у мововжитку певних кіл, їх використовувала обмежена кількість людей, то тепер вони активно функціонують на телебаченні, подолали соціальні й вікові рамки, стали прийнятними для загалу. Наслідком такої свідомої чи несвідомої пропаганди на телебаченні є те, що глядачі, надто молодь, вбирають ці слова і вирази й починають послуговуватись ними на щодень.

Сфера сучасних українських засобів масової інформації засвідчує: мова живе, еволюціонує, і завдання небайдужих до її долі журналістів-інтелігентів вони ж бо належать до основних творців найрізноманітніших текстів - дбати, щоб мова за цих складних обставин залишалася собою, зберігала свої генетико-типологічні риси. На часі є слушна пересторога Юрія Шевельова, висловлена ще на початку 1990-х років: "Чи багато з тих, хто активно оперує мовою, усвідомлює, що мова перебуває сьогодні на роздоріжжі не лише в тому, бути їй чи не бути, а й у виборі своєї майбутньої структури, і що кожний з нас, виробляючи ті чи інші слова й форми, голосує за те, якою вона буде структурно" [5, с. 17].

Інші нові тенденції почали виявлятися в мові телебачення з розпадом Радянського Союзу і прагненням України інтегруватися в Європу. Уприступнення новітніх інформаційних технологій, насамперед інтернету, робить країну дедалі відкритішою до впливів на її суспільно-політичне, інтелектуальне, культурне життя. Мова не лишається осторонь цього процесу. Глобалізація - це передусім інформаційна відкритість, а отже й інформаційна присутність учасників комунікативного процесу. Неодмінним супутником глобалізації виступає дво- чи багатомовність. Глобалізація загострює боротьбу за панування в інформаційному просторі. Йдеться про суперництво між медіа-концернами й поміж національними мовами. На функційну нішу української мови дедалі більше претендує не лише російська, а й англійська мова, стаючи учасником боротьби за вплив на мовну свідомість і мовну діяльність у комунікативних середовищах України.

Одна з форм англійської мовної присутності - це паралельне звучання англійського і перекладного українського (російського) текстів у численних кінофільмах і телесеріалах. Ми весь час чуємо з наших телеекранів англомовні пісні, причому частину з них виконують українські співаки. Поширенню латинки в нас дали поштовх власні назви іноземних торговельних марок - McDonalds, Sony, Coca-Cola, Motorola тощо. Такими назвами рясніє й телереклама. Навіть українські виробники надають перевагу англомовним назвам. Деякі з них нічого не означають, являючи собою просто набір літер (Shauma Persil Rex), інші мають змістове навантаження, розраховане на знання глядачами англійської мови - orbit winter fresh (зимова свіжість), rex blue power (блакитна сила), only you (тільки ти). Англомовні назви пишуть іноді навіть кирилицею або комбінують обидві абетки - Skoda Єврокар (європейська машина).

Англомовні інтелектуальні "збагачення" часто викликають огиду й несприйняття. Кількість англіцизмів в одній фразі часом сягає такого числа, що глядач (слухач) уже не здатен сприймати інформацію: "Генеральний директор холдингової, консалтингової чи трастової компанії організовує тренінгові курси, наділяє бізнес-планами, складає лістинг котирувань відповідно до маржі, встановленої Нацбанком, укладає ф'ючерсні контракти, які набувають сили при виїзді до офшорних зон". Чи не зрозуміліше і простіше було б сказати: "Генеральний директор розпорядчого, дорадчого чи довірчого товариства організовує навчання, складає список вартісності відповідно до допуску, встановленого Нацбанком, укладає майбутні угоди, які набувають чинності при виїзді до непідлеглих зон"? [7, с. 5] Іноді людям, які вже звикли до таких запозичень, здається, що неможливо дібрати українських відповідників. Та це далеко не так. Скажімо, популярне слово консалтинг має в українській мові сім відповідників {деякі з них - синоніми): порадництво, дорадець, порадник, радний, дорадчий, порадний, порадчий. Телереклама привчає нас до нового латинського слова: есенціальний препарат "Береш плюс". Те саме можна сказати по-українському, вживши слова необхідний, конче потрібний, невід'ємний, істотний, цінний, важливий. Коментатор повідомляє, що спортсмен вийшов" до кола серії masters (колись ми казали "майстер", а тепер нас привчають до "мастерс"). Ведучі теленовин раз у раз розповідають про РР-кампанії та про електорат. Ще недавно ми говорили про те саме зрозумілішими словами: рекламна кампанія та виборці. Молодіжні програми закликають відвідати шоу, під час якого є можливість задурманитися всілякими римейками старих шлягерів, в екзистенцію на території дане, де можна забалдіти від кліпів, які зайняли перші місця в чарті, крім того, обрати улюбленого диджея, який запропонує вам свій мікс. Англійські слова безперешкодно входять у нашу мову. Більшість уже, здається, і не помічає, що говорить напівіноземною мовою. Слова бойфренд, сингл, гамбургер, ток-шоу, провайдер та сотні інших серед основної маси телеглядачів не викликають подиву, не зроджують потреби протидії. Навпаки, подеколи спроби замінити їх українськими відповідниками викликають обурення.

Отже, англіцизми дістали широкий ужиток чи не в усіх сферах життя і в різних професійних та вікових (молодіжному, дитячому) середовищах. Таким чином до українського діалогу дедалі помітніше долучається англійський "голос". Вплив англійської мови позначається на мовленнєвій діяльності, мовній свідомості й на системі української мови. Богдан Ажнюк називає це явище "полікодовість" або "перемикання кодів". Співіснування трьох кодів, часте перемикання їх, змішування й значна інтенсивність міжкодових запозичень, на його думку, провокує моду на інтертекстуальність, що розхитує українську мовну норму, знижує поріг чутливості до її порушень.

Розділ 2. Мова розважальних телепередач

2.1 Культура мови на телебаченні