Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Географічний факультет

Спеціальність «туризм»

Калькування елементів близькоспоріднених мов

Студентки 37 групи

Луцьк - 2013

План

• Вступ
• 1. Дефініція поняття „Калькування”
• 2. Калькування в лінгвістиці: історія та розвиток
• 3. Калькування з російської мови
• 4. Запозичення із інших споріднених мов
• Висновок
• Література
• Вступ
• Кожна мова формувалась в атмосфері відчуженості, відособлення і автентичності. На це впливали географічні, соціальні та культурні чинники. Останнім слід надати найважливішу роль, адже саме мова відображає культури і традиції певного народу. Українська багата та різноманітна, однак процеси глобалізації, що визначають сучасність не могли не вплинути на її формування та зміни, що відбуваються зараз.
• Мова вбирає у себе всі ті зміни у суспільстві, котрі стосуються різних сфер життя. Гнучкість будь якої мови - це наслідок глобалізації, розвитку науки і техніки, однак будь якій мові загрожує знищення в наслідок надмірного впливу однієї культури на іншу.
• Процеси русифікації і полонізації негативно вплинули на розвиток української мови, сьогодні важливим завданням, яке покладає на себе вітчизняна наука є зменшення впливу та подолання наслідків цього впливу в нашій мові. Це і визначає актуальність даного дослідження.

1. Дефініція поняття „Калькування”

Слово калька в термінологічному значенні вперше використав Баллі в роботі "Трактат про французьку стилістику", опублікованій у 1909 році. У російському перекладі визначення Баллі звучить так: "Кальками мы називаєм слова и выражения, образованные механически, путем буквального перевода, по образцу виражений, взятых из иностранного языка". Цей переклад Р. Зорівчак вважає не зовсім адекватним оригіналу і пропонує свій варіант перекладу з французької мови на українську: "Що ж до кальок, це слова й вислови, утворені автоматично через механічний переклад, за зразком інших висловів, узятих з іноземної мови". Можливо, саме через слово "буквальний" у перекладацькій практиці склалося негативне ставлення деяких авторів до цього явища. Деякий с кальки сприймалися як результат буквалізму. Олекса Кундзіч вважав, що "калька обов'язково де до неточності художнього слова...У ній і штучний порядок слів, і викривлення думки, і зміна тону". Цитована праця була написана ще в 1954 році, коли тільки відбувалося становлення терміна у вітчизняній перекладацькій терміносистемі. Р. Зорівчак була численних прикладах переконливо доводить, що тільки гіпертрофія калькування, зловживання приводить до буквалізму. І з цим не можна не погодитись. Однобокий підхід на обмеженому лексичному матеріалі не може дати повного явлення про калькування як процес і його результат - кальку.

Існує декілька видів кальки:

1. Словотворчі або структурні кальки -- поморфемний переклад іншомовного слова, напр.:

«внутрішньом'язовий» -- з лат. intramuscularis, де intra- «внутрішньо» та muscularis «м'язовий»

«заміщення» -- з англ. substitution

«надлишок» -- з англ. Surplus [8]

Семантичні кальки -- запозичення переносного значення слова. Це корінні українські слова, які під впливом слів-відновників з іншої мови набувають нового значення, напр.:

«обмежений» в значенні «тупенький, тупоголовий» -- з фр. bornй «обмежений (як про територію, так і про людину)»

«уподобання споживачів» -- з англ. consumer preferences

«насичення попиту» -- з англ. demand saturation

«центрист» в значенні «особу, яка обіймає помірних політичних поглядів» -- з фр. centriste

«блискучий» із значенням «надзвичайний, довершений» -- з фр. brillant

Фразеологічні кальки -- дослівний переклад фразеологізму, напр.:

«тут собака заритий» в значенні «у цьому суть справи» -- з нім. da ist der Hund begraben

«не в своїй тарілці» що означає «не по собі» -- з фр. ne pas dans son assiette

«сліпа покірність» -- з нім. blinder Gehorsam

«багато галасу даремно» -- з англ. much ado about nothing

Напівкальки -- відносяться до неповного перекладу з іншої мови: частину слова або вислову перекладається, а частина залишається без перекладу, напр.:

«антитіло» -- з фр. anticorps

«телебачення» -- з грец. tele -- «далеко»

«гуманність» -- з нім. Humanitat

«ф'ючерсна угода» -- з англ. futures agreement

«ефект доходу» -- з англ. income effect

«проковтнути гірку пілюлю» в значенні «мовчки вислухати докір» -- з фр. avaler la pilule

Кальки виникають як реакція носіїв мови на різке зростання кількості прямих запозичень. Співвідношення калькованих слів та прямих запозичень у різних мовах різне. У деяких мовах (ісландська, тибетська) створення кальки -- майже єдиний спосіб засвоєння іншомовної лексики [3].

2. Калькування в лінгвістиці: історія та розвиток

Активність калькування на різних етапах розвитку мов залежала від низки культурних, історичних, психологічних передумов. Приміром, за Середньовіччя ставлення до Біблії як до сакрального тексту, а до її мови як до взірцевої викликало появу численних кальок: у мовах католицьких країн - з латини, у старослов'янській - з грецької [7, ст. 185]. Особливого змісту проблема калькування набуває, якщо її розглядати серед проблем планування корпусу мови та нормування термінології. Калькування як один із традиційних способів термінотворення може слугувати помірковано пуристичним настроям - в історії різних європейських мов калькування жвавішає як «реакція мовців на засилля запозичень» [4, ст. 28], хоча «справжній пуризм полягає не стільки в простому калькуванні,.. скільки в повному іґноруванні іншомовної мотивації». Водночас калькування може слугувати й помірковано інтернаціоналізаційним та навіть ксеноманським настроям і застосовуватися, щоб наблизитинаціональну термінологію до взірця, пропонованого прихильниками міжнародної уніфікації термінологій, чи пристосувати її до термінології «престижнішої» мови.

Свого часу Ш. Баллі зауважив, що «кальки не ліпші й не гірші за запозичення і так само заслуговують (чи не заслуговують) на осуд пуристів». Серед позитивних рис словотвірних кальок найважливіша та, що вони не притлумлюють розвитку внутрішніх ресурсів мови, а, навпаки, збуджують їхні словотворчі можливості. Критикувати варто не калькування як шлях поповнення лексичного та семантичного мовних рівнів, а надмір кальок та / чи їх позасистемний характер на певному етапі розвитку мови. Д. Лотте свого часу влучно висловився, що «шлях буквального перекладу (як і шлях оригінального запозичення) - найлегший спосіб побудови термінів, але й найнебезпечніший» [7,ст. 23]. На думку цього автора, калькування як засіб термінотворення прийнятне, лише якщо «відповідний чужомовний прототип правильно відбиває ознаки означуваного поняття, якщо розглядати його не відірвано, а в колі понять одного ряду та коли образність терміна-прототипа не чужинна мові-запозичальниці». Якщо калькування стає провідним шляхом створення нових термінів, то це може шкодити національному характерові термінології. За таких умов взорування на термінологію мови-джерела прототипів набуває асимілятивного характеру. Найбільшу небезпеку становить калькування, що прагне якнайближче відтворити морфемну й словотвірну будову прототипу з близькоспорідненої мови - це може призводити до недоцільної активізації пасивних у мові-калькувальниці словотворчих засобів. Якщо ж калькування набуває рис механічного перекладу, «чужомодельного словотвору» (термін Л. Єфремова), то через невластиве поєднання хоч би й щонайпитоміших складників утворені одиниці можуть грубо порушувати мовні норми [2, ст. 16]. У цьому випадку калькування дійсно перетворюється на засіб запозичання на рівні словотвору - запозичення моделей. Досвід української термінології свідчить про те, що калькування може загрожувати національній самототожності термінології. Питомий план вираження робить цей процес менш відчутним, ніж асиміляція, через надмір запозичень, а тому небезпечнішим.

Сьогодні увагу термінознавців зосереджено саме на засміченості української термінології недоцільними й позасистемними кальками з російської, впроваджуваними по закінченні українізації. На жаль, поза увагою лишаються давніші кальки та кальки, що з'явилися під впливом інших мов, а сам термін «калька» набуває оцінного негативного значення.

3. Калькування з російської мови

Корінна українська, російська і білоруська лексика відрізняються тільки одним шаром: власне українськими, російськими і білоруськими словами. Взаємозбагачення трьох мов у галузі лексики здійснюється шляхом засвоєння з братньої мови слів, що належать саме до цього шару.

Позитивна роль російської мови в розвитку лексики української мови виявляється в тому, що українська мова, по-перше, поповнюється власне російськими словами, по-друге, збагачується через неї засвоєннями з інших мов, по-третє, використовує російські слова для калькування.

Українська мова засвоювала лексичні елементи російської мови з давніх давен. Особливо посилився взаємовплив братніх російських й української мов після возз'єднання України з Росією, тобто з другої половини XVII ст. Засвоєння російських слів йшло як усним, так і писемним шляхом.

Через російську мову засвоює українська мова лексику іншомовного походження в галузі науки, техніки, політики, культури. Наприклад: аналіз, синтез, атом, кібернетика, біохімія, інтеграція, кінофестиваль, лауреат та ін. Значну роль у збагаченні лексики української мови відіграє калькування російських слів, шляхом калькування з російської мови створено ряд слів у галузі політичної, соціально-економічної, виробничої та ін. лексики.

Порівнюється українська мова й семантичними кальками з російської мови. Ряд українських слів починає вживатися з новим значенням, якого набули їх відповідники з російської мови. Наприклад: мережа освіти (сеть просвещения). Засвоєння українською мовою російських слів - постійний і закономірний процес, який слід відрізняти від засмічення мови словами, в тім числі й кальками, що не ввійшли до словника української літературної мови [2]. Таким є, наприклад, міроприємство, являється (замість є), відноситься (замість ставиться) та ін.

У тісному контакті протягом усієї історії розвитку перебували українська й білоруська мови. Проте їх взаємовплив вивчено ще недостатньо. Білоруськими за походженням вважаються такі слова, як бадьорий, дьоготь.

4. Запозичення із інших споріднених мов

калькування лінгвістика мова

Запозичення із старослов'янської мови. З прийняттям християнства 988 р. в Україну-Русь прийшла тодішня болгарська мова, яка пізніше дістала назву «старослов'янська», або «церковнослов'янська». Вона стала мовою богослужінь, богослужбових книг, мовою навчання, тобто на довгий час, аж до появи творів Івана Котляревського, набула статусу літературної мови в Україні. Нею (з невеликими домішками українських елементів) написані «Повість врем'яних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Руська правда», «Слово о законі і благодаті» Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха тощо [1, ст. 41].

Болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий; ці суфікси використовуються й у незапозичених словах: роботящий, невмирущий, загребущий, невловимий.

Запозичення з польської мови почалися ще в доісторичні часи. Але помітними вони стали тільки після 1569 p., коли внаслідок Люблінської унії більша частина території України опинилася під владою Польщі.

З польської мови в українську ввійшли такі слова, як уряд, тесля, хлопець, в 'язень, блазень, міщанин, мешкання, достаток, збруя, забавка, ковадло, залога, поєдинок, вирок, хвороба, скарга, прагнення, необачність, шаленство, дідизна, зичити, квапитися, гарцювати, шикувати, керувати, пильнувати, бавитися, обіцяти, вельможний, досконалий, прикрий, розмаїтий, кепський [5].

Через польську українською мовою було засвоєно низку чеських слів: влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися, власний, огидний, наглий, смутний. Таким само шляхом прийшли в українську мову й деякі німецькі слова (щоправда, їх поширювали переважно євреї, переселені в XVI-- XVI11 ст. із Німеччини в Україну): кушнір, бровар, слюсар, дріт, дратва, кельма, дах, верстат, стамеска, фуганок, цукор, цибуля, крам, коштувати, рахувати, друкувати, трапитися тощо.

У свою чергу, чимало українських слів потрапило в польську мову: жнива, гречка, крашанка, розлука, галас, яр, череда, табун, ватага, черемха, черешня, чуприна, хата, садиба, гуляти іт. д. [6, ст. 53].

У художньому, науковому і публіцистичному стилі використовуються також запозичені слова, лексично, фонетично, граматично і графічно не освоєні українською мовою. Їх називають варваризмами. Вони часто і оформлюються алфавітом мови-джерела (нотабенс - зверни увагу), варваризмами є назви закордонних газет, журналів, організацій.

Процес засвоєння слів з інших мов двобічний. Контактуючи з іншими мовами, українська мова не тільки запозичувала їхні лексичні елементи, а й сама служила джерелом поповнення словникового складу цих мов. Найактивніше поповнення проходило взаємопроникнення лексики в східнослов'янських мовах. Найбільше слів українського походження увійшло до російської та білоруської мов. Значна кількість українських слів засвоєна польською мовою. Лексичні елементи української мови є в чеській, словацькій, молдавській, румунській та інших мовах.

Висновок

Отож, калькування із близькоспоріднених мов негативно впливає на самобутність української. Однак є наслідком процесів глобалізації, які зупинити не можливо. Проте можливо посилити засади існування нашої мови, забезпечивши її захист на державному рівні та всіляко сприяти посиленню і вкоріненню її у побутове життя.

Калькування - характеристика наукової сфери діяльності людини, якій найбільш притаманний цей процес, але на жаль калькування вкорінилось у нашу культуру у вигляді „суржика” - синтезу української і російської мови, що є руйнівним наслідком для культури та України в цілому.

Література

1. Коломієць В.Т. Розвиток словотвору слов'янських мов у післявоєнний період. - К.: Наук. думка, 1973.

2. Кочерга О. Деякі міркування про шляхи і манівці розвитку української наукової термінології // Сучасність. - 1994. -№ 7-8.

3. Олійник А. Д. Роль запозичень-англіцизмів у розвитку сучасної української мікроекономічної термінології: Авт. дис. … к.ф.н. / 10.02.01 -- українська мова; Київський національний університет ім. Т.Шевченка. -- Київ, 2002. -- Науковий керівник к.ф.н. доц. І. О. Голубовська (публікувалось у збірнику «Мова та історія»)

4. Селігей О. П. Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі // Мовознавство. - 2008. - № 1.

5. Совтис Н. М.. Дослідження українсько-польських мовних зв'язків у польському мовознавстві. - Донецьк, 2003.

6. Ткач Л. Вплив польської мови на українську літературну мову Буковини кінця XIX - початку XX століття // Мовознавство. - 2000. - №6.

7. Ткаченко В. А. Теоретические и практические аспекты каль¬кирования // Языковые ситуации и взаимодействие языков. - К.: Наук. думка, 1989.

8. Чекалюк В. Короткий Етимологічний словник фразеологічних виразів української мови. Сідней, 1988

Размещено на Allbest.ru