Індивідуальний стиль Сергія Вікторовича Жадана

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Індивідуальний стиль Сергія Вікторовича Жадана

План

Вступ

1. Загальна характеристика індивідуально стилю

2. Ідіостиль Сергія Жадана

Висновки

Вступ

Основним у стилістиці і вихідним для багатьох стилістичних понять є поняття стилю. Воно складає основу широкого терміну, яким називається наука про стилі - стилістика. Як відомо, стилем давні греки називали загострену паличку для писання. Уміння користуватися паличкою-стилем було одним із показників мовної культури. Поступово поняття «стиль» асоціювалося з манерою письма та мовлення.

Досі в лінгвістичній стилістиці немає єдиного усталеного і загальноприйнятого визначення стилю, хоча спроб визначити його є багато і в існуючих дефініціях переважно відображені основні ознаки стилю. Цей факт зумовлений тим, що поняття стилю багатопланове і може визначатися за кількома критеріями різного порядку.

У пошуках визначення стилю можна вивести ряд загальних його ознак: своєрідний, особливий, характерний, специфічний, оригінальний, індивідуальний та синонімічних номінантів: тип, різновид, спосіб, манера, характер, форма, склад, які є смисловим ядром поняття.

Стиль вислову (фрази, повідомлення, тексту) - це його змістова властивість (що? і як?). сформована за принципом вибору способів передачі змісту. Стиль тексту складається зі стилів висловлення як менших складників більшого цілого. Стиль мови формується мовцями в результаті послідовного добору мовних засобів відповідно до соціально-комунікативної мети, умов, ситуації і змісту спілкування. У визначенні, яке давав В.Виноградов, виділено саме функціональний аспект: «Стиль - це суспільно усвідомлена і функціонально зумовлена, внутрішньо об'єднана сукупність прийомів уживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування у сфері тієї чи іншої загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими самими способами вираження, що слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовній суспільній практиці певного народу». [1,140-142]

У стилістиці стиль тлумачиться як

1. Функціональний стиль;

2. Стиль викладу;

3. Експресивний стиль;

4. Індивідуальний стиль;

5. Стиль мистецьких напрямків;

6. Мовна парадигма епохи (стиль епохи).

1. Загальна характеристика індивідуально стилю

Індивідуальний стиль (ідіостиль, ідіолект) - це така системність виразових засобів мови окремого письменника, діяча культури чи іншого індивіда, яка вирізняє, виділяє його мову серед інших мовців. Ця системність індивідуального мовного стилю ґрунтується на взаємозв'язку і взаємозалежності мови і мовлення, на когнітивному характері мови.

Індивідуальний стиль - це така система мовних засобів окремого мовця, яка виділяє, вирізняє його мовлення від інших. Причинами індивідуального стилю є такі чинники:

1. Суб'єктивно-психологічний (характер, освіта, досвід автора тощо)

2. Соціолінгвістичний (стан літературної мови у певний період, мовна мода і художні напрямки).

Індивідуальність автора виявляється у таких двох планах:

1. Кількісний (улюблене слово, мовний засіб, конструкція тощо)

2. Якісний («прорив» письменника на новий рівень мови).

Для лінгвістики дослідження індивідуальних стилів є актуальним, оскільки показує як реалізується можливість художнього стилю відповідно до до естетичних задумів автора і як мовотворчість окремих письменників збагачує стилістичну систему національної мови.

В енциклопедії "Українська мова" індивідуальний стиль трактується як "сукупність мовно-виражальних засобів, які виконують естетичну функцію і вирізняють мову окремого письменника з-поміж інших".

Авторами "Літературознавчого словника-довідника" подано таке визначення поняття "індивідуальний стиль": "Індивідуальний стиль -- це іманентний (властивий його внутрішній природі) прояв істотних ознак таланту у конкретному художньому творі, мистецька документалізація своєрідності світосприйняття певного автора, його нахилу до ірраціонального чи раціонального мислення, до міметичних принципів (принципів уподібнення) чи розкутого образотворення, його естетичного смаку, що в сукупності формують неповторне явище".

В індивідуальному стилі письменника знаходить своє вираження авторська позиція щодо вибору певних виражальних засобів, тобто виявляються риси його мовотворчої індивідуальності. Над проблемою вивчення індивідуального стилю письменника працювали В. Виноградов, А. Федоров, Б. Томашевський, Р.Будагов, Л. Тимофеєв, А. Ревякін, А. Докусов, Г. Поспелов, Ю.Бондарев, Т. Бугайко, Є. Пасічник, С Єрмоленко, Л. Ставицька, Н. Сологуб, Н. Волошина та ін [4].

2. Ідіостиль Сергія Жадана

Один із найяскравіших представників індивідуально стилю сьогодення є Сергій Жадан.

На прикладі поетичної творчості розглянемо певні особливості індивідуального стилю Сергія Жадана.

Використання професійної лексики:

Коли потяг нарешті в'їхав у гори,

залишивши позаду сонні долини,

коли в чорних снігах від тяжкої змори

засинали дерева, птахи і тварини,

і коли вибрідали нічні подорожні

на гаряче світло, ніби на запах,

і світили їм річищ глибини порожні

і зелені вогні по гірських вокзалах,

і кондуктор вслухався в останні вісті,

одягнувши стару залізничну куртку,

коли діти колійників і машиністів

уві сні намивали золото смутку,

торгівельні контори й приватні оселі

замовкали, мов патефони трофейні,

і прокочувались крізь лункі тунелі

неприкаяні літерні і купейні.

І сумні пасажирки юного віку,

невідомих занять і непевних звичок

рахували мости, збиваючись з ліку,

в теплих светрах і в'язаних рукавичках.

Витягали з торби гіркі наливки,

і ковтали дими устами самими,

і нічної розмови ламкі уривки

нависали над ними, пливли над ними.

І одна діставала в диму, що здійнявся,

словники з безнадійними коментарями,

і гортала їх, доки потяг спинявся 

під станційними тихими ліхтарями, 

і читала подружці щось нестерпне,

щось, від чого сухо стискало горло,

і коли та спала - читала про себе,

а коли прокидалась - читала уголос. 

І слова - промовлені, словникові

западали в сон непомітно й загусло,

і гойдалися в заспокоєній крові,

наче водорості в холодних руслах.[2]

Усі використані у даному вірші професіоналізми абсолютно зрозумілі реципієнтам і часто використовуються у розмовному мовленні. Однак вони створюють яскраві конкретно-предикативні описи, увиразнюють мовну ситуацію. Використання жаргонізмів:

… Поговори зі мною, братка.

Палений найк, стара арафатка.

Ніч пливе, сутінь хитається,

повітря вдихається,

видихається. («Південно-західна залізниця…»)

Я брав за живе,

я служив у вдв,

перегонив через Чехію побиті беемве.

В мене віза германська,

віра християнська,

тьолка із Антверпена й партнери із Бердянська.

Податковий прес,

бізнесовий інтерес,

поморочені розборки з чуваками з мчс.

Депозити в банках

на підроблених бланках.

Хтось сидить на біблії, хтось сидить на транках.

Сніг на гілках,

імена в записниках,

після всього залишається три штуки на руках.

Пробити по базі

номери на камазі,

і валити до Берліна з пересадкою у Празі.

Нічні прогони,

залізничні перегони,

два п'яних капітана з міністерства оборони.

Рвались до бою,

потім бились між собою.

Цікаво, хто їм довіряє їхню табельну зброю?

Кров на траві,

шита рана по брові,

дві навиліт вогнепальні і чотири ножові.

З прохідних дворів

від місцевих оперів

до гарячих горизонтів і південних морів.

Поштові пакунки,

можливі порятунки,

мінтовські понти, заморожені рахунки,

рвані берці,

родичі в Америці -

спробуй прожити з чесної комерції.[2]

Основною причиною появою жаргонізмів є прагнення мовця бути дотепним. Соціальні жаргонізми завжди експресивно забарвлені і мають соціальний гумористичний відтінок. Однак, на мою думку, Сергій Жадан використовує жаргонну лексику дещо в іншому аспекті. Безумовно гумористичний відтінок присутній, але основна ціль письменника - жорстка іронія і сарказм стосовно нинішньої соціальної і політичної ситуації в країні (у Жадана представлена велика кількість поезій на соціальну і політичну тематику, відповідно у ліричних його творах жаргонна лексика - засіб приналежності до мовної ситуації сьогодення).

Використання арготизмів:

Арготична лексика як певна характеристика індивідуального стилю письменника у поезії майже не зустрічається.

Нерідко Сергій Жадан послуговується розмовною мовою у поезіях для мовної характеристики персонажів:

- Як ти, брат? - питаю. - Проспався?

Може тобі сигарет нарити?

- Ладно, - відказує він, - не парся -

з моїми проблемами тільки курити.

- Страшно, - питаю, - з того боку?

- Не страшно, - каже, - просто незвично.

Страшно було минулого року,

в Ростові, коли спалили шашличну. («Південно-західна залізниця…»),[2]

для встановлення контакту з читачем, оскільки за допомогою розмовної лексики створюється атмосфера довірливої розмови автора і читача:

Віддай мене товаришам по зброї,

нехай ці печальні п'яні бандити

тепер вирішують поміж собою

що з головою моєю робити.

Нехай пам'ятають усі мої звички,

голосу мерзлі глибокі озера

й легені - чорні, як рукавички

побитого безнадійно боксера.

Скажи тій жінці, що вміла любити,

нехай виходить з печалі своєї.

Все, що я міг для неї зробити -

це померти подалі від неї.

Така тепер між нами різниця.

Вклади сигарету мені до рота.

Смерть, вона як оця провідниця -

для неї це просто чесна робота.[2]

Також часто в поезіях Жадана зустрічаються капролярії - нецензурні слова, пов'язані з фізіологічними функціями людського організму. Причина вживання таких слів - мовне табу, явний протест письменника проти усталених норм і правил, «виклик» суспільним нормам (якщо більшість сучасних письменників використовують нецензурну лексику як засіб популяризації власної поезії, то у Жадана ці слова звучать як одноосібна революція проти сучасної зниженої моралі):

…і три жінки, яких він любив і утримував,

себто дружина, коханка і ще одна жінка, з якою він трахався,

одним словом - інтенсивне особисте життя…

…Але всі три жінки говорили йому - Марат, йобана в рот,

індивідуальний стиль жадан

Марат, в країні, Марат, бардак, візьми кредит, розрули з розтаможкою, кров, Марат, кров у твоїй трубі, кров на твоїх піджаках. (збірка «Марадона», вірш «Михаил Светлов»)[2]

Також така лексика використовується як засіб епатажу, їдкої сатири тощо.

Часто у поезіях Сергія Жадана можна простежити інтернаціаналізми (трафік, можоритарність, готель та ін) та власне іншомовні слова.

Висновки

Сергій Жадан - один із найяскравіших письменників сьогодення. Він є представником нової хвилі в українській літературі, яка переймається проблемами сучасного суспільства. Причому основою його творчості є патріотизм. Адже він був одним із найактивніших під час Помаранчевої революції. Таким чином, Жадан довів, що він патріот, причому вільної України.

Його творчість має чотири основні риси, ідейно-тематичні домінанти, яких Жадан дотримується у своїх творах. Одночасно вони є гранями його таланту, це - автобіографічність, урбанізація, авангардизм та постмодернізм.

Саме тому стиль та літературний напрямок творчості цього представника ававгардизму та постмодерну дуже імпонує сучасній літературі та не залишає байдужими більшість критиків та письменників.

Використання “низької” лексики у поетичній мові упродовж століття набуло певної агресивності. Якщо вульгаризми, уживані, в принципі, завжди (згадаймо “Декамерона” Боккаччо, “Золотого осла” Апулея чи “Луку Мудищева” Баркова), усе-таки “причісувалися” або не передбачалися для широкого загалу, то чи не стане сьогоднішнє насичення мови ненормативною лексикою сходинкою до безкультурності, до вседозволеності. Певно, це теж стає “інформацією для роздумів”.

Запозичені слова є органічною складовою частиною сучасної української літературної мови, що і відтворено в прозі С.Жадана. Запозичення залишається одним із продуктивних шляхів поповнення лексичного складу української мови і потребує докладного вивчення різних аспектів уходження, функціонування і розвитку запозичених слів [3].

Список використаної літератури:

1. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. - К.: «Вища школа», 2003 р.

2. http://bukvoid.com.ua

3. http://diplomna5.com

4. http://www.ukrlit.vn.ua

Размещено на Allbest.ru

...