Терміни-інтернаціоналізми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Терміни-інтернаціоналізми

Інтернаціоналізмами зазвичай називають спільні слова або словосполуки в близьких за походженням або географічним розташуванням мовах: укр. граматика, нім. Grammatik, франц. grammaire, англ. grammar. Українська мова належить до європейської мовної зони, основу інтернаціоналізмів якої становлять грецькі або латинські корені, хоч інтернаціоналізмом у цьому ареалі може стати й назва, утворена на ґрунті будь-якої іншої європейської мови, що проникла в неблизькоспоріднені мови. Можливо, замість широко розповсюдженого терміна „інтернаціоналізм” в українському термінознавстві за таких обставин доречніше було б вживати іншу відому назву - європеїзм.

Протягом ХХ століття в різні терміносистеми нової української мови увійшла величезна кількість поширених у західноєвропейських мовах термінів. На українському мовному ґрунті вони нерідко ставали єдиними назвами спеціальних наукових понять, що забезпечувало одну із найважливіших властивостей терміна - однозначну відповідність наукового поняття і його найменування.

Проте прагматичний підхід до терміна як такого, що вказує тільки на поняття, вступає в суперечність із фундаментальними засадами набування знань, основу яких становить думка про те, що найлегше і найприродніше людина формує знання і пізнає світ засобами рідної мови. Тому перед упорядниками різноманітних терміносистем української мови після національно-визвольних змагань 1918-20-их років постало нелегке завдання органічно вписати міжнародну термінолексику в систему тогочасної української літературної мови, щоб українська наукова мова ставала не тільки засобом спілкування між ученими певної галузі, а й виконувала роль якнайприроднішого розповсюджувача й популяризатора наукових знань серед широких кіл українців, що неможливо було здійснити без добору національних відповідників до низки міжнародних термінів.

У 30-их роках випущено 4 термінологічні бюлетені, одним із центральних завдань яких було усунути самостійно засвоєні українські терміни-європеїзми. Російській мові, якій нічого не загрожувало і яка, за офіційною ідеологією того часу, претендувала на мову всесвітнього пролетаріату, не був притаманний мовний пуризм, і вона здебільшого позичала названі терміни без перекладу. Необхідно було повернути русло самостійного українського термінотвору в річище загальносоюзне, що в тридцяті роки автоматично означало його зросійщення. Одним із об'єктів основного удару стали національні відповідники міжнародних термінів та лексеми, що відрізнялися від російських формально (правописом або закінченнями). З того часу й досі українська наукова мова зберігає статус, притаманний мовам колоніальним: засвоювати нові європеїзми тільки через посередництво російської мови.

Правописні дискусії кінця ХХ-початку ХХІ століття засвідчили, що певна частина українських учених нині готова змінити зовнішню форму деяких інтернаціоналізмів (замість хімія писати хемія, замість магніт - маґнет або уживати літеру ґ на місці етимологічного g: агент - аґент), тобто погоджується надати таким назвам притаманну українській мові зовнішню форму. Однак велике число українських учених дотримується засвоєних ще в радянські часи правописних звичок і вперто не бажає ніяких змін в міжнародній термінології, що її засвоїла українська мова згідно зі сталінськими вказівками.

Дискусій про національні відповідники міжнародних термінів наразі не ведуть. Хіба що укладачі деяких словників, що знають термінологічні традиції української мови, в двомовних (здебільшого російсько-українських) або багатомовних термінних словниках ставлять українські відповідники на друге місце. правописний прикметник інтернаціоналізм відповідник

Тим часом питомі синоніми вкрай необхідні насамперед у трьох сферах: навчальному процесі на всіх його рівнях (школа - вищий навчальний заклад - підвищення кваліфікації чи перекваліфікація), популяризації досягнень науки і техніки, а також у суто наукових текстах, щоб витлумачити значення терміна чи, уникаючи повторів, урізноманітнити виклад. Хоч семантичний обсяг багатьох назв спеціальних понять, виражених інтернаціоналізмами, та їх національних відповідників часто не збігається (пор.: адсорбція - вбирання тільки поверхнею тіла, а не просто вбирання), однак у тих контекстах, де немає потреби точно вказувати на предмет, процес чи явище і де термін може детермінологізуватись, перекладені найменування стають у великій пригоді.

Останнім часом досить часто ведуть бесіду про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів. У ряді похідників позичені суфікси виявляються семантично порожніми, тому обходяться без них і додають український суфікс -н- не до прикметникового суфікса, а до кореня. Найлегше виконувати таку дію, якщо у тій чи іншій терміносистемі існує спільнокореневий з прикметником іменник або на українському ґрунті легко виділити твірну основу: функція - функційний, але функціонал - функціональний; диференціювати - диференційний, але диференціал - диференціальний, гармонійний і гармонічний.

Загалом питання можна поставити ширше: які прикметники-інтернаціоналізми із суфіксами -аль-. -ар-, -ик- варто позичати із західноєвропейських мов, а які можна творити безпосередньо від іменників, усуваючи названі суфікси?

Останніми роками відновлено деякі прикметники, утворені від термінів-інтернаціоналізмів з допомогою українського суфікса -ов-: процесовий, тритомовий. Однак такий засуджений в 30-ті роки національний замінник іншомовних суфіксів реабілітовано не до кінця: давно відомі утвори від інтернаціоналізмів атомовий, спортовий, призмовий та інші прикметники такого типу і до сьогодні старанно замінюють ближчими до російської атомний, спортивний, призматичний тощо.

Ще один цікавий спосіб уникати міжнародного суфікса - це додавати український дієслівний суфікс -ува- безпосередньо до кореня, усуваючи міжнародний терміноелемент - суфікс -из-/-із-: каналувати (а не каналізувати), стандартувати (а не стандартизувати) , кондиціювати ( а не кондиціонувати).

У підсумку виходить, що зроблено тільки деякі кроки на шляху до повернення питомих українських рис зовнішній формі інтернаціоналізмів. Але майже непорушним залишається основне русифікаційне правило: в українській мові загалом, і в термінології зокрема, не повинні існувати інтернаціоналізми, яких немає в мові російській. Тільки в окремих лексикографічних працях можна виявити деякі спроби переорієнтовуватись на міжнародну термінологію, розповсюджену в англійській мові. Врешті-решт, явним перестрахувальним інтернаціоналістським пуризмом стало усунення питомих українських назв хімічних елементів (кисень водень та ін.) і заміна їх міжнародними (оксиген, гідроген та ін.) у державному стандарті, чого не зробили хіміки жодної європейської держави.

правописні прикметник інтернаціоналізм відповідник

Размещено на Allbest.ru