Прислівник як елемент ідіостилю Ліни Костенко

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИСЛІВНИК ЯК ЕЛЕМЕНТ ІДІОСТИЛЮ ЛІНИ КОСТЕНКО

Лілія Кравчук

(м. Вінниця)

АНОТАЦІЯ

костенко прислівник лексема неологізм

Дослідження присвячене аналізові прислівникових лексем у творчості Ліни Костенко. Розглянуто словотвірні особливості використовуваних автором адвербіативів, шляхи творення авторських неологізмів, стилістичні особливості прислівників у прозі письменниці.

Исследование посвящено анализу единиц наречия в творчестве Лины Костенко. Рассматриваются словообразовательные особенности используемых автором единиц наречия, пути создания авторских неологизмов, стилистические особенности наречий в прозе писательницы.

The article is devoted to the analysis of the adverbs in belles-lettres of Lina Kostenko. Word-building peculiarities of author's adverbs, the ways of creation of author's neologisms, stylistic peculiarities of adverbs in writer's prose are examined.

Творчий спадок української письменниці, яскравого представника шістдесятництва, поетеси, лауреата Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994) досліджувався неодноразово. Проте й семантичні функції, і морфологічне вираження складників лексичних опозицій в мові творів потребують додаткового вивчення. Ця розвідка є спробою заглибитися у творчу майстерню митця, в особливості його художнього мовлення. За об'єкт дослідження ми обрали прислівники, які у творчості Ліни Костенко, як і кожного майстра художнього слова, посідають чільне місце, оскільки дають змогу, з одного боку, більш розмаїто, яскравіше змалювати картини природи, життя персонажів, з іншого, - здійснити це в максимально стислий спосіб. Адже всі мовці, у тому числі й представники красного письменства, у своєму мовленні прагнуть до економії мовних засобів, тобто до викладу своїх думок, елементів глибинної структури в щонайменшій кількості мовних одиниць [3, с. 6]. А прислівник і є однією з тих частин мови (поряд із деякими іменниковими конструкціями, прикметниками, такими формами дієслова, як інфінітив, дієприкметник, дієприслівник), які мають на меті досягти максимальної мовної компресії, пор.:

Вони йшли крутими, звивистими та болотяними дорогами / Вони йшли бездоріжжям, або: Сорок - п'ятдесят тисяч кожного року / Сорок - п'ятдесят тисяч щорічно.

Прислівник має здатність у мінімальній формі передавати максимальний обсяг інформації.

У ході дослідження мовотворчості Л. Костенко було встановлено, що в своєму прагненні до щонайточнішого, найбільш яскравого опису навколишньої дійсності письменниця апелює до прислівників досить часто, використовуючи у своїх творах значну їх кількість. Проаналізувавши роман «Записки українського самашедшого», який вперше вийшов у світ 2010 року і практично зразу ж став українським бестселером, ми встановили, що основну кількість прислівникових одиниць авторка використовує з метою вказати місце перебування того чи того суб'єкта дійсності

В домі повіяло теплом і родинним затишком [4, с. 11]; Тепер вони відпочивають у Франції [4, с. 21])

Досить широко представлені адвербіальні лексеми на позначення способу

І хоч би ж російською говорили по-людськи [4, с. 13]; СНІД треба перемагати гуртом [4, с. 12]), часу (Для того, щоб оце тепер загубити? [4, с. 11]; Часом мені здається, що я не скажу ні єдиного слова і піду [4, с. 11]; Колись я не розумів, про що це [4, с. 11]), місця (Фото вийшло гарне, вона його виставила у вітрину [4, с. 11]; Навпроти п'яні молодички горлали попсу [4, с. 8]; Таке щось дике, нечуване, - людина спливає кров'ю всередину [4, с. 12]), причини (Тепер вони не говорять і боячись [4, с. 52]; Радіючи приходу до влади нових сил, навіть не заглиблюються в суть справи [4, с. 45]) та мети (Тепер вона робить це напоказ [Л.К., 52]; Я позитивно налаштований, наперекір усьому [4, с. 14]).

Проте навіть у використанні загальномовного прислівникового багатства Л. Костенко має свої індивідуальні риси. Так, наприклад, одиниці, утворені за допомогою суфіксів -о, -е від прикметникових основ (відверто, остаточно, гарячково; блискуче, гаряче, нетерпляче тощо), напр.:

Вона зовсім інакше зайшла у квартиру [4, с. 32] ; Тепер моя дружина особливо розуміється на функціях чоловіка [4, с. 61]; Моя дружина гарно вписується в дизайн іномарки [4, с. 2]; Важко, бо жорстка конкуренція, не встигнеш - злетиш з конвеєра [4, с. 3].

Така кількість прислівників аналізованої структури цілком відповідає загальномовним показникам, адже якщо порівняти із словниками прислівників на -о, -е, можемо сказати, що саме таких адвербіальних одиниць переважна більшість, а модель «основа прикметника + суфікс -о / -е» домінує. У такий спосіб утворюються похідні відприкметникові прислівники як словотвірні деривати, що мають словотвірне значення й типове формальне вираження. У мовотворчості Л. Костенко було виявлено такі:

а) деривати, що мають порівняльне значення (як хто-небудь): Тепер вона хотіла на Канари, хоча пливала тільки по-собачому [4, с. 96]; Це гігантсько нестерпно, почуваюся ехолотом у болоті [4, с. 36] тощо;

б) значення відповідності (відповідно до потреб кого-небудь, у чому-небудь): Тепер ми висловлюємо свої думки літературно [4, с. 106]; Через тріщини в сімейному бюджеті якось не виходить жити по-мистецьки [4, с. 132] тощо;

в) уподібнююче значення: Коли нарешті наша держава почне жити по-людськи? [4, с. 74]; Дорогою додому заїхав на Майдан, а там - все по-вчорашньому [4, с. 204]; По-бойовому тримаються, думають, що змінять життя на краще [4, с. 149] тощо;

г) зі значенням способу дій, поведінки (яка властива певному народу): Скоро всі заговорять по-російськи [4, с. 124]; Як то воно буде по-українськи? [4, с. 126] тощо;

д) вказують на відношення до особи за посадою: Тепер модно приходити на роботу по-депутатськи [4, с. 72]; до предмета: Одягнені по-вчительськи, але по-своєму прекрасна вони пара, наче зі старовинного портрета [4, с. 42]; до обставини Це так по-теперішньому [4, с. 32]; По-тутешньому звичаю це нормально [4, с. 62]; за родинними стосунками: Мабуть, уперше в житті я зустрів тещу якось по-родинному [4, с. 52]; Хоч би по-синівськи заговорив, а то сидить в своєму комп'ютерному задзеркаллі [4, с. 42]; до часу: По-сучасному не так. Нема того співчуття й солідарності [4, с. 19]; Ціни вже ростуть щоденно, а зарплати все більше не вистачає, але ж я - чоловік… [4, с. 46]; Післязавтра мають закрити Чорнобильську атомну, а вона й досі ще не відкрита [4, с. 16]тощо;

е) зовнішні ознаки чогось чи когось: У підземному переході брудно, але там кишить хрещатицька тусовка [4, с. 20]; Біля будинку темно, зі сміттєвого бака стирчать ноги у подертих взувачках, це щось там бомж добуває на самому дні [4, с. 32] тощо.

Письменниця вдається до використання адвербіалізованих одиниць, наділених семантикою місця перебування

Якась фірма продає ділянки на Місяці [Л.К., 10]; У Росії таки затвердили нову державну символіку [4, с. 10]; У Нью-Йорку запалюють свічі пам'яті Ленона, убитого маніяком двадцять років тому [4, с. 10]; У США, нарешті, вибрали президента [4, с. 17]; Сиділи у кав'ярні з друзями, співали українських пісень [4, с. 8] тощо.

Таких лексем у мові твору письменниці найбільше.

Досить чільне місце займають адвербіальні одиниці, що позначають географічні назви (Україна, Канада, Росія, Білорусія, США, Канари, Нідерланди, Місяць, Земля тощо), наприклад: У Нідерландах дозволили одностатеві шлюби [4, с. 7]; Недавно у Львові вбили композитора [4, с. 8]; У Парижі продали норковий палантин Марії Коллас [4, с. 7]; Літак у Каракасі розбився - урни з прахом привезли в італію [4, с. 6] тощо.

Як бачимо, адвербіалізація, як й інші види морфолого-синтаксичного способу словотворення (субстантивація, ад'єктивація), залежить від цілого комплексу факторів семантичного, морфологічного та синтаксичного характеру. Відбувається низка лексико-структурних змін:

1) зміна значення первинної мовної одиниці на значення прислівника;

2) зміна граматичних категорій (рід, число, відмінок) на граматичні категорії прислівника (невідмінюваність);

3) зміна синтаксичних відношень і зв'язків слів у реченні.

У мові творів Л. Костенко незначна кількість неологізмів. Аналізуючи специфіку їхнього творення, зауважимо, що основна їхня частина морфологічного способу творення (афіксальний і складання основ). Серед афіксальних неологізмів досить поширені ті, що утворені суфіксальними способом: Там степ і спека, лише зрідка проблискує озерявино [4, с. 6].

На думку З. Валюх, окремо в творчості Л. Костенко слід назвати оказіоналізми, «утворені за зразками малопродуктивних типів, а також лексеми, що творяться з порушенням законів системної продуктивності словотвірних типів». Зокрема дослідниця зазначає, що з граматичними порушеннями відбувається процес словотворення дериватів із суфіксом вищого ступеня порівняння -іш-. Закономірним є те, що формотворчі суфікси -ш-, -іш- слугують для творення форм вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників. У поезії ж Л. Костенко ці афікси приєднуються до іменникових і займенникових основ:

Татари й самі бачили, що він татаріший [4, с. 6]; Було всього, а буде ще всьогіше [4, с. 67].

Оказіональні прислівники на -о можуть утворюватися від основ не лише якісних, а й відносних прикметників, подекуди - від субстантивних основ, що також є порушенням норм сучасної української мови: поводився тепер немов король - велично і камінно [4, с. 78]; У них там в небі зоряно і птично [4, с. 67].

Апелюючи до досліджень Г. Вокальчук, можемо стверджувати, що Л. Костенко належить до найактивніших експериментаторів у галузі індивідуально-авторської лексичної номінації. Новотвори Л. Костенко мають різний частиномовний статус і формальну новизну. Найактивніше письменниця створює іменникові інновації, друге місце посідають прикметникові авторські лексичні новотвори, третє - дієслівні, прислівники ж займають незначне місце (як загалом і в лексиконах інших поетів минулого століття) [3, с. 2].

Ліна Костенко конструює прості за структурою прислівники, первинно мотивовані іменниками (із дериваційного погляду - прикметники, нерідко оказіональні): маслакувато, органно, сіромашно, цвітасто, пташно, птично.

На нашу думку, існує кілька основних причин появи авторських лексичних новоутворень у творах Л. Костенко. Це насамперед виявлення ставлення автора до позначуваного денотата, потреба уточнити значення узуальної лексичної одиниці, потреба привернути увагу читача до важливих ознак об'єкта, прагнення образно назвати предмет, явище, поняття, спроби досягти певного стилістичного ефекту, найчастіше іронічного, комічного тощо.

Новотвори Ліни Костенко розкривають невичерпні виражальні можливості мови, віддзеркалюють особливості української мовно-поетичної картини світу.

Крім розглянутих вище мовних особливостей письменниці, привертає увагу й стилістична неоднорідність адвербіальних лексем. Серед них - розмовні, рідковживані, діалектні, поетичні, зрідка - урочисті.

Найчисленніша група прислівників - із відтінком розмовності в семантичній структурі. Переважна їхня більшість використана саме в мові персонажа (враховуючи особливість твору). При цьому розмовні адвербіативи можна умовно поділити на дві групи: до першої належать такі, що мають синонімічні відповідники поміж стилістично нейтральних одиниць мови (деколи, навсправжки, поштиво, ген-ген тощо), до другої - такі, що не мають абсолютних синонімічних еквівалентів серед стилістично нейтральної лексики (спантеличено, захекано, хвацько тощо)

З-поміж рідковживаних прислівників також можна виокремити дві групи: прислівники, що мають словотвірні синоніми поміж регулярно вживаних лексем української мови (невсипущо - неусипно, невсипуче; принадливо - принадно тощо) і такі, що не мають ні спільнокореневих, ні абсолютних семантичних відповідників у загальновживаній лексиці (печально, упокорено, тоскно), напр.: Тепер вона дивилася просто й печально [4, с. 48]; Повертаючись додому, побачив той безлад, аж тоскно стало [4, с. 52].

Адвербіативи діалектного походження становлять порівняно невелику групу: ловко, напруго, поквапом.

Отже, здійснивши аналіз прислівникового простору творів Л. Костенко, можемо стверджувати, що письменниця досить вдало використовує прислівники з різним стилістичним навантаженням, створюючи значну кількість власних неологізмів за наявними в мові моделями.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Вихованець І. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. / І. Вихованець. - К.: Наук. думка, 1988. - 256 с.

2. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови / [за ред. І. Вихованця]. - К. : Унів. Вид-во «Пульсари», 2004. - 400 с.

3. Вокальчук Г. Неологічні експерименти Ліни Костенко на тлі словотворчості шістдесятників / Г. Вокальчук // Культура слова. - №73' 2010.

4. Костенко Л. Записки українського самашедшого / Л. Костенко. - Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010.

Размещено на www.allbest.ru