Теоретичні засади категорії безособовості в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/3

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади категорії безособовості в англійській мові

1.1 Безособові форми дієслова в історичному контексті

1.2 Сучасні дослідження безособових форм дієслова

Розділ 2. Функціонування безособових форм дієслова в англомовній художній літературі

2.1 Дослідження безособових форм дієслова в художній літературі

2.2 Синтаксичні функції безособових форм дієслова у творах Ч.Діккенса та А.Крісті

Висновки

Використана література

Вступ

безособовий дієслово англомовний література

Дієслово в граматичній будові англійської мови займає абсолютно виняткове місце внаслідок широкої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні форми грають в побудові речення. Дієслово - це частина мови, яка називає дії або представляє стан, прояв ознаки, зміну ознаки і тому подібне як дії. У сучасній англійській мові дієслово має розвиненішу систему засобів словозміни і формоутворення, чим яка-небудь інша частина мови.

Будучи однією з головних і проблемних частин мови, дієслово залучало і привертає увагу багатьох дослідників. Саме тому існують різні проблеми по вивченню даної частини мови, існують різні класифікації дієслів і погляди на систему видо-часових форм дієслова.

Актуальність теми зумовлюється тим, що англійське мовознавство, особливо минулого століття, досягло значно більших успіхів в області вивчення морфології, ніж синтаксису, незважаючи на окремі праці видатних англійських, російських та українських синтаксистів, серед яких першим повинне бути назване ім'я Л.С. Бархударова, Б.А. Іл'їша, І.В. Корунця, У.Л. Чейфа. У зв'язку із цим цілком закономірною є підвищена увага до синтаксису англійської мови, характерна для сучасного періоду дослідження.

Вивчення типів простого речення - одна з найважливіших сторін роботи мовознавців в області синтаксису англійської мови. Говорячи про окремі структурні типи з погляду широти проблематики, ми поставили б безособові речення на одне з перших місць. Численність проблем, що виникають при вивченні безособових конструкцій, зв'язана, головним чином, з тим, що цей особливий тип двоскладних речень не представляє собою єдності ні за структурою, ні за функціональним призначенням окремих членів. Безособові речення завжди були в поле зору сучасних лінгвістів.

Об'єкт дослідження - безособові дієслова в сучасній англійській мові.

Предмет дослідження - категорія безособовості та засоби її реалізації в творах англійських письменників.

Безособовість постає як загальне синтаксичне значення, зокрема як семантика структурної схеми двоскладних речень, що позначають дію або стан, незалежні від їх творця чи носія.

Основна мета даної роботи полягає в визначенні синтаксичних функцій безособових форм дієслова у творах Чарльза Діккенса та Агати Крісті.

Завдання, що випливають із мети:

· дослідити історичний аспект категорії безособовості;

· проаналізувати стан розробленості проблеми в сучасній граматиці англійської мови;

· охарактеризувати методики дослідження функціонування безособових форм дієслова в англомовній художній літературі;

· встановити синтаксичні функції безособових форм дієслова у творах Ч.Діккенса та А.Крісті.

Дослідити різні точки зору щодо віднесення того чи іншого речення до безособового, сформулювати своє ставлення до даної проблеми;

Порівняти структуру англійських безособових речень з українськими та російськими.

З метою визначення частотності вживання розглянути уривки англійських авторів.

Визначити, які види безособових речень переважають.

Теоретична практична значимість роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при рішенні проблем, пов'язаних з аналізом структури й змісту великої кількості речень англійської мови й при описі синтаксичної семантики англійської мови.

Методи дослідження. У якості основного робочого методу використовується метод кількісної обробка порівняльно-зіставний метод. У роботі використовується також прийом спостереження й статистичний метод. Матеріалом для спостереження й аналізу послужили тексти художніх творів Ч.Діккенса та А.Крісті.

У першому розділі курсової роботи розглядаються історичний аспект категорії безособовості.

У другому розділі розглядаються Синтаксичні функції безособових форм дієслова у творах Ч.Діккенса та А.Крісті.

У загальних висновках підсумовуються результати проведеного дослідження, окреслюються перспективи подальших студій з обраної проблематики.

Розділ 1. Теоретичні засади категорії безособовості в англійській мові

1.1 Безособові форми дієслова в історичному контексті

У давнє англійських текстах існували речення представлені підметом hyt та обставиною pr, що деякою мірою втрачають своє безпосереднє значення. У цей період виникають речення із формальним підметом it і конструкцією there is.[13, c.156]

У давнє англійській мові існували такі безпідметові безособові речення, утворені наступними безособовими дієсловами: freosan "морозити", hagalian "йти"(про град), rinan "йти" (про дощ), slitan "морозити", sniwan "йти"(про сніг), styrman "штормити", pawian "танути", wederian "змінюватись"(про погоду), luhtan "світати", efenlecan "вечоріти",efnian "вечоріти", frumlyhtan "світати", sumerlecan "починатись" (про літо), winterlecan "починатись" (про зиму), degian "починатись" (про день).

В середнє англійський період такі речення стають двоскладними (підмет виражається займенником hyt), що пов`язано зі змінами у граматичній будові речення зі встановленням твердого порядку слів у мовах аналітичного типу.

Безособові речення виражали явища природи, наприклад: Hytrindefeowertidaa. - Дощ йшов 40 днів.[8, c.3]

Існували безособові речення для означення психічного або фізичного стану людини, як в українській мові, наприклад: Мені боляче. Речення починалось із додатку, що означав особу, яка є носієм стану: Whinepyritewhelmandwhelmhyngered. - Час від часу йому хотілося пити, а іноді їсти. Такі речення не є безособовими за змістом, тому що додаток у них виражає суб`єкт. [10, c.250]

Для раннє англійського періоду була характерною заміна безособової конструкції на особову. Дієслова happen, seem, think, like, lack, nrrd, remember, ought, etc., що у 14 столітті загалом використовувались у безособових конструкціях, у 15 столітті почали використовуватись у особових, а у 16 столітті більшість з них набувала вжитку тільки у особових конструкціях. У творах Шекспіра ми й досі знаходимо речення із безособовими конструкціями itlikesmewell; here, ifitlikeyourhonou; але особові конструкції використовувались значно частіше: forseveralvirtueshaveIlik'dseveralwomen;Idonotlikethistune; Idonotlikethisfooting! Із дієсловом need Шекспір використовує також обидва варіанта: somuchasitneeds; itshall not need; you need by help; we need it not. Також існувало два варіанта вжитку дієслова to inform: it is informed me, I'm informed, etc.[13, c.320]

У сучасній мові займенник it є вербально вираженим підметом безособового речення. Неособовість 3-ї особи it випливає з того, що 3-тя особа не є учасником комунікації. Загальновідомим є той факт, що займенники 1-ї особи означають мовця, займенники 2-ї особи означають особу, до якої звертається мовець, і тільки займенники 3-ї особи можуть відноситися до будь-якої особи, предмета або явища [2, c.82].

Дієслова, що сполучаються з безособовим неспецифічним підметомit є безособовими. [30, c.755] Безособові дієслова - це дієслова нескерованої дії, що являють собою замкнену, незначну за кількістю групу у сучасній англійській мові.[31, c.871]

1.2 Сучасні дослідження безособових форм дієслова

У сучасній українській мові як безособові функціонують дієслова досить широкого лексико-семантичного діапазону. Домінанту становлять ті з них, що належать до ЛСГ природних процесів, звучання, руху та конкретної фізичної дії. Безособовому вживанню цих дієслів сприяє фізичний, природний характер виражених ними дій та процесів.

У безособовому вжитку активно функціонують також неакціональні дієслова із семантикою стану. До них уподібнюються акціональні дієслова, що вживаються для позначення фізичного чи психологічного стану істот, рідше - стану природи.

Безособове функціонування особових дієслів пов'язане з кількісними та якісними змінами в їхньому валентному потенціалі. Вони стосуються насамперед способів вираження семантичного суб'єкта. Відповідно до своєї семантики та комунікативних передумов мовлення особові дієслова можуть утворювати безособові речення двох типів: з імпліцитним та непрямим суб'єктом.

Вираження семантичного суб'єкта формами непрямих відмінків спричинило його пасивізацію, суть якої полягає в перетворенні свідомого виконавця дії на неактивного або деміактивного учасника ситуації. Форма орудного відмінка є основним морфологічним засобом його реалізації в непрямосуб'єктному безособовому реченні. Вона репрезентує здебільшого негомогенну суб'єктну семантику, ускладнену значенням граматичної форми або значеннями інших компонентів речення. Високопродуктивний тип безособових речень становлять також речення з родовим суб'єкта. Необхідною умовою їх утворення є наявність заперечення або кількісної семантики та відтінку неозначеності, неконкретності в суб'єкта. Подібно до орудного родовий суб'єкта також передає негомогенну семантику. Лексично обмеженими є безособові речення з давальним і знахідним суб'єкта. Характерними ознаками цих непрямовідмінкових форм вираження суб'єкта є лексичне наповнення їх назвами істот та переважна позиція в зоні лівобічної валентності предиката, унаслідок чого вони реалізують гомогенну суб'єктну семантику пасивного носія стану. Крайню периферію засобів вираження непрямого суб'єкта в безособових реченнях становить місцевий відмінок. Лексично представлений назвами частин людського тіла та просторових реалій, він різною мірою поєднує в собі семантику суб'єкта стану та локатива.

Утворенню речень з імпліцитним суб'єктом сприяє природний характер дії чи стану, суб'єкт яких нерідко буває очевидним. Серед комунікативних причин основною є прагнення мовця передати дії чи стани як стихійні, мимовільні, непідвладні людині. До менш важливих факторів, що зумовлюють семантико-синтаксичну та формально-граматичну редукцію суб'єкта, є його невідомість, неочевидність для мовця (при дієсловах звучання), семантична надлишковість (при предикатах ІІ рангу), а також комунікативна потреба акцентувати на таких додаткових параметрах дії, як інтенсивність, результативність тощо і одночасне намагання уникнути громіздкості речення (при дво- і тривалентних дієсловах).

Зміни, яких зазнає семантико-синтаксичний потенціал особових дієслів у безособовому вжитку, мають три вияви: звуження, вирівнювання та розширення. Напрямок цих змін залежить від обсягу валентної рамки дієслова і відбиває загальну тенденцію особових дієслів до утворення безособових речень з двома непредикатними компонентами.

Типовим явищем для сучасної української мови є безособове вживання дієслів на рівні їхніх переносних значень. Найширші параметри метафоричного використання мають дієслова ЛСГ природних процесів, зміни якісного стану, конкретної фізичної дії, що активно вживаються для вираження мимовільного, непідвладного людині фізичного чи психологічного стану. З одного боку, ці дієслова у функції вторинних предикатів стану зберігають своє валентне оточення, яке увиразнює експресивний та змістовий ефект від метафоричного переосмислення дієслівної семантики, а з іншого боку, виявляють семантико-синтаксичну подібність до власне-дієслів на позначення фізичного та психологічного стану істот. Безособові дієслова мають категорію виду, що представлена опозицією: закінченість - незакінченість дії. It rains. - Йдуть дощі. It`s raining. - Зараз йде дощ. (недовершена дія). Підмет англійського безособового речення не означає ніякого реального об`єкта: той невловимий зміст, який міститься у підметі (знайомого оточення, життєвої ситуації), нібито розчиняється у змісті підмета і не може бути відокремлено й розглядатися самостійно.[20, c.157] Існує точка зору, що суб`єкт безособових речень здобуває своє вираження у локативних формах [8, c.112-114], наприклад: It`shotinhere? Isn`tit? - Тут спекотно, чи не так?

На синтаксичному рівні безособові дієслова одновалентні через обов`язкову присутність формального присудка it.

Англійські безособові дієслова вживаються у теперішньому та минулому часі, наприклад: It snows. It snowed. It willsnow. - Сніжить. Йшов сніг. Сніжитиме.

Опозиція перфект них і неперфектних форм утворює категорію часової віднесеності, наприклад: Itrains. - Йдуть дощі.(повторювана дія). It`sbeenrainingsincemorning. - Дощить з ранку. Під час розгляду дії, що протікає, розгортається, мовець застає середину процесу.[5, c.18]

Безособові дієслова не співвідносять дію з агенсом. Е.Бенвеніст вважає, що вони не мають категорії особи[3, c.6] Р.Якобсон називає безособові дієслова безознаковими категоріями[23, c.215], протиставляючи їх ознаковим особовим формам. О.Бондарко відносить безособові форми до системи форм особи й пише про їх порівнянність із семантикою 3-ї особи, при цьому він заперечує їхню тотожність із значенням 3-ї особи. На думку А.Бондаренка, джерелом предикативної ознаки є зовнішнє середовище. [4, c.24]

Значення безособових дієслів вказує на неможливість їх вжитку в пасивному стані. O. Бондарко відносить безособові речення типу дощить до активного стану, хоча вони й не мають позитивного співвідношення між суб`єктом та носієм предикативної ознаки. Відсутність будь-яких ознак пасивності є достатньою підставою, щоб віднести такі речення до активу.[4, c.138]

Розділ 2. Функціонування безособових форм дієслова в англомовній художній літературі

2.1 Дослідження безособових форм дієслова в художній літературі

У ході практичної частини дослідження нашої роботи ми розглядали твори відомих англійських авторів на рідній англійській мові та їх переклади на українську мову. А саме досліджувалися переклади романів Ч.Діккенса та А.Крісті на українську мову та порівнювались українські безособові речення, що використали автори та їхні англійські еквіваленти. Для того, щоб дослідити скільки безособових речень української мови відповідає своїм англійським еквівалентам, було вибрано по декілька речень з творів кожного з письменників та представлені їхні переклади. Результати порівняння відтворенні в підрозділах цього розділу.

Було встановлено, що у літературних текстах серед усіх елементарних речень 1,2%, що становить 24 речення із 2000, належить безособовим реченням. До того ж слід зазначити, що частіше безособові речення трапляються у текстах американських авторів - 14 речень з 24, що становить 58,3% - та загалом переважають у авторському мовленні - 75% (18 речень). Така кількість вживання безособових речень у творах авторів викликана дуже простим стилем написання творів. Американські письменники використовують мало складних речень у зв'язку з тим, що в основному вдаються до загальної та дитячої тематики, що не є характерним для стилю ірландського письменника Оскара Уайлда.

Безособові речення у сучасній англійській мові завжди двоскладні при семантичній односкладності.

One night, it was long past twelve, I woke up at the sound of Mr. Yonioshi calling down the stairs.[ 7, с. 13]

Hearing her voice, I understood that it was too late. [4, с.49]

Безособові речення можуть містити значення локалізації ознаки, виражене обставиною. “It's about time”. [6, с. 12] “But it's so beautiful here,” Mel whispered. [ 9, с. 2]

В англійській мові частіше трапляються іменні безособові речення, які виражають стан навколишнього середовища, просторові та темпоральні відносини. Наприклад: They'd had to share the caravan with her married sister and a new baby, and it was too much of a squash. [5, с. 4]

Безособові конструкції надають змогу передавати події безпосередньо, безвідносно діяча: It was some little while before I could bring myself to open the window, and ask Miss Golightly what she wanted. [7, с. 17] It was well past midnight when she arrived home… [3, с.57]

Ці речення складаються із формального підмета та складеного іменного присудка, вираженого дієсловом-зв'язкою та предикативом - означенням: It was dark and the street was deserted. [4, с.34]; або іменником - It was only 7:45 A.M.…[8, с.15], де іменник виражає темпоральні характеристики. Але значно переважають іменні безособові речення з предикативом, вираженим прикметником. В обох прикладах дієслово-зв'язка вказує на статичність дії.

Дієслівні безособові речення складають лише 5%. Напр., When it rains, the water runs down eroded slopes into battered valleys…[11, с.43]. Вони складаються із формального підмета it і безособового дієслова, що вжито у неперфектній формі. Ці речення описують явища навколишнього світу.

Семантика головного члена безособового речення лексично обмежується двома значеннями (інваріантами), такими як: стан природи та стан людини (особи чи предмета). Ось чому структурні схеми цих речень в певному контексті потребують розширення ситуативних синтаксичних форм: На дворі дощить.- It's raining outside. У лісі темно.- It is dark in the wood. Наказано рушати.- It is ordered to go.

Безособове речення може виконувати п'ять функцій простого речення як єдина комунікативна одиниця мови. Перші три з них (функція само інформування, функція утворення складного речення, інформативно-номінативна або інформативно-називна функція) - є головними; речення в цих функціях будуються достатньо активно. Дві інші функції (заміни одного із компонентів речення та зміни синтаксичного місця залежної частини словосполучення) виконуються безособовими реченнями дуже рідко, в розмовному стилі. Всі ці фактори поширюють речення різними модифікаціями; вони ще раз показують специфічну систему безособових речень в синтаксичній системі сучасної української мови.

Аналіз вживання безособових дієслівних речень у художній літературі показує, що їх частотність дуже низька.

Безособові речення в українській і російській мовах більш розповсюджені, а їх семантична і структурна варіативність більш різноманітна.

Саме тому, маємо зазначити, що по нашим розрахункам тільки 28% українських безособових речень співпадають з англійськими при перекладі з української. А при перекладі з англійської мови майже 98% співпадають. І зараз, стає очевидним той факт, що всі речення, які починаються з займенника It є безособовими як в англійській, так і в українській та російській мовах.

2.2 Синтаксичні функції безособових форм дієслова у творах Ч.Діккенса та А.Крісті

Дієслово в українській та англійській мовах займає абсолютно виняткове місце внаслідок широкої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні форми грають в побудові речення. Безособовими формами дієслова є такі форми дієслова, що мають риси як дієслова, так і іменника (інфінітив, герундій), прикметника (дієприкметник) або прислівника (дієприслівник). Безособові форми здатні займати цілий ряд синтаксичних позицій, за винятком функції простого присудка. Під час дослідження безособових речень у сучасній англійській мові із метою визначення їх вживаності було вибрано уривки, що містили елементарні речення, з двох художніх текстів британських та письменників. Маслов Ю.С. визначає дієслово як частину мови, що виражає граматичне значення дії, тобто ознаки динамічного, що протікає в часі. Граматичне значення дії розуміється широко: це не тільки діяльність у змісті цього слова, але й стан і проста вказівка на те, що даний предмет існує, що він відноситься до певного класу предметів (осіб). Важливо те, що дієслово передає ознаку не статично, не як приписувану предмету (особі) властивість, а як ознаку, що обов'язково протікає в якомусь тимчасовому відрізку [8, 75].

В англійській мові поряд з особовими формами існують безособові форми дієслова: герундій, дієприкметник, інфінітив, які мають ряд особливостей, що потребує обережного до них підходу при перекладі.

Безособові форми дієслова відрізняються від особових форм перш за все тим, що вони не мають категорії особи, числа і способу. Не висловлюючи особи та числа, герундій, дієприкметник і інфінітив не можуть узгоджуватися з підметом і, отже, самостійно ніколи не виступають у функції простого присудка.

Іншою спільною особливістю безособових форм є те, що категорія часу в них має відносний характер, тобто їх тимчасові відмінності набувають значення лише в зіставленні з часом особистої форми (присудка) даного речення.

Внаслідок особливостей свого виникнення та історичного розвитку безособові форми дієслова близько стикаються з недієслівними категоріями і виявляють тісний зв'язок: герундій і інфінітив - з іменником, а дієприкметник - з прикметником [1, 240].

Безособові форми дієслова мають подвійну структуру, іменну та дієслівну. Всі безособові форми дієслова можуть утворювати предикативні конструкції. В реченні безособові форми дієслова можуть зустрічатися:

1. Окремо (без супроводжуючих слів).

She went away smiling. - Вона пішла, посміхаючись.

2. У фразах (фрази формують синтаксичні одиниці, що служать однією частиною речення).

Not to disquiet his sister, he had said nothing to her of the matter. - Щоб не хвилювати сестру, він нічого не сказав їй про це.

3. У предикативних конструкціях.

There is no mistake about his being a genius. - Не може бути жодного сумніву в тому, що він - геній [11, 154].

Отже, неособові форми дієслова (вербалії) - це такі форми дієслова, що мають риси як дієслова, так і іменника (інфінітив, герундій) або прикметника (дієприкметник) [13, 45].

Барабаш Т.О. стверджує, що інфінітив - безособова форма дієслова, яка виражає дію без визначення особи, числа і способу, не має звичайних дієслівних часових форм, а лише вказує на час, співвіднесений з моментом дії, вираженої дієсловом в особовій формі [1, 240].

На думку Ганича Д.І. та Олійника І.С., інфінітив - початкова форма дієслова, що виражає дію або стан безвідносно до діючої особи, числа, часу і способу [6, 97].

У традиційній англістиці інфінітив визначають як найбільш віддалену форму дієслова дійсного способу, яка тільки називає дію [7, 5] і поєднує у собі риси дієслова та іменника. З точки зору деяких лінгвістів інфінітив вважається основною формою усієї дієслівної парадигми. У цій якості він може уподібнюватись називному відмінку іменників у мовах, що мають добре розвинену систему відмінювання іменників. І не безпідставно Шахматов О.О. назвав інфінітив “вербальним номінативом” [12, 212].

Інфінітив вживається у трьох суттєво різних функціях: 1) як граматично смислова синтаксична частина речення (граматично вільна); 2) як значима частина складного дієслівного присудка, яка має значення і будується навколо предиката (граматично напіввільна); 3) як складова означеної відмінюваної форми дієслова (граматично зв'язана) [3, 26].

В англійській мові інфінітив має одну просту і п'ять складних форм. Інфінітив перехідних дієслів має форми часу й стану, а неперехідних - тільки часу [4, 85].

Тільки Indefinite Infinitive Active є простою формою інфінітива. Інші форми є складними і утворюються за допомогою допоміжних дієслів to be чи to have та дієприкметника.

Continuous Infinitive Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be та Participle I. Perfect Infinitive Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to have і Participle II. Perfect Continuous Infinitive Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у формі Perfect Infinitive (to have been) і Participle I. Indefinite Infinitive Passive утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be та Participle II. Perfect Infinitive Passive утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у формі Perfect Indefinite (to have been) і Participle II.

Було встановлено, що у літературних текстах серед усіх елементарних речень 1,2%, що становить 24 речення із 2000, належить безособовим реченням. До того ж слід зазначити, що частіше безособові речення трапляються у текстах американських авторів - 14 речень з 24, що становить 58,3% - та загалом переважають у авторському мовленні - 75% (18 речень),

На основі нищезазначених прикладів ми можемо розглянути вживання безособових дієслів та їх функції та основні характеристики цієї частини мови.

Одним із типових значень або семантичних структур цього типу речень є стан людини чи особи, а формами вираження головного члена є іменник, прислівник та безособове дієслово. Розглянемо деякі приклади з творів Чарльза Діккенса таких речень:

А також суть інтелігенції. - And the essence of intelligence as well

У мене душ чималий гурток. - I have a sizeable host of souls with me.

Все те для них не фаталашки, не хвилева оздоба, а ґрунт і основа. - All these are not trifles to them? Nor fleeting embellishments, but the basis and foundation.

Коханці моєї поранкової душі! Квіти людськості!... - Oh favorites of my auroral soul! Oh flowers of humanity!

Тупоумна, груба юрба! - The ignorant, coarse masses!

Далеко пізніше, ніж вертала звичайно. - Much later than she usually returned.

Душе моя! - Oh my soul!

Довгий тяжкий час - і столітні полягли. - A long, difficult time - and the centuried ones perished.

Речення зі станом пасивного підмета. Форма вираження головного члена - іменник або прислівник.

Смішно! - It was ridiculous

Речення зі станом можливо активного підмета. Неозначена форма дієслова (infinitive).

Нові скарби, нові вартості, нові форми... жінок і мужчин, із яких можна моделювати себе, як із взірців. - New treasures, new values, new forms… of women and men, after whom one can fashion oneself, as on a pattern.

Велетнів звалювати. - All in the name of toppling giants!

Звалювати їх - ушкодити себе, не знищити молодого поросту, і не знищити всього довкола... - These were the trees they had to bring down - without harming themselves, without destroying the young sprouts without destroying everything.

Речення з кінцевим станом особи та з неозначеними формами дієслова, що закінчуються на -но, -то у ролі головного члена.

Сказано вже. - It has already been stated.

В темну ніч зірок не видно. - On a dark night, stars are not seen.

Многонадійних змірено. - The ones showing most promise were measured.

Ті, що однакового росту, однаково здорові й стрункі, стято і обдерто з земної одежі. - Those that were equally sturdy and slender, and of the same height, were chopped down and stripped of their…

Коли їх уставлювано рядом на землі, діставали в голову і в ноги ударами сокир, щоби приставали рівно один до другого і були мостом на землі. - After the young trees were placed in a row on the ground their heads and feet were bludgeoned by an axe to make them fit tightly and evenly, and serve as a bridge.

На кожний віз ладновано чотири до шість пнів і сковувано грубими, мов рамена, ланцюгами. - From four to six tree trunks were loaded on every car and bound together with chains as an arm.

Безособові речення з нульовим підметом

1. Семантична структура речення - стан природи; головний член - іменник, прислівник або безособове дієслово.

· Не було тут видно ніякої дороги, ніякої стежки, ніякого найменшого сліду людського життя. - There is no road visible here, no path of any kind, no trace of any human life.

Спів птахів - рідко чути. - Only rarely does the song of a bird disturb the solitude. Багато пасем гір Кімполунзького повіту є ще вкриті пролісками. - Many mountain chains in the country of kimpolung are still covered with primeval forests.

Нікого. Тільки квіти. - There is no one. Just the flowers.

2. Речення зі значенням стану природи (з просторовим або часовим обмеженням); особове дієслово з безособовим значенням, іменник або прислівник у ролі головного члена.

Тут і не виглядало буденно. - Things didn't look ordinary here.

У лісі стемніло. - It grew dark in the forest.

3. Речення зі значенням наявності та існування явищ або предметів; безособове дієслово, іменник

Що тільки захоче - золото, і цвіти, й клейноди. - Whatever she wanted - gold, flowers, or precious artifacts.

Отже, безособові речення в творах Ольги Кобилянської перекладаються по-різному:12 відсотків речень з займенником “It”; 12 відсотків речень, що починаються з “These”, “Those”, “That” of “This”; 8 відсотків з “There”; 40 відсотків речень, що формуються за допомогою пасивного стану; решта синтаксичних одиниць включає речення без присудка (дієслова).

Також розглянемо використання безособових реченнь з непрямим підметом у творах Агати Крісті.

1. Речення зі значенням стану особи; головні члени виражаються в формі іменника, прислівника або безособового дієслова. Справді, шкода вашого убрання. - It really is shame about your clothes.

Тут неможливо гарно убратись. - It's impossible to dress fashionably here.

Двісті рублів! Ха-ха-ха! - вона весело і дзвінко засміялась. - Two hundred rubles! Ha-ha-ha! She laughed gaily and resoundingly.

Мені добре видно було її постать у прозорій сутіні літнього вечора. - I could see the outline of her figure quite clearly in the diffused evening light.

Проклята швачка, щоб її пусто! - The confounded seamstress, may she be dammed!

Мені видно було тепер зовсім виразно лише Анатоля. - I could now see Anatole's face distinctly.

Звичайне прилизане обличчя... - In reality, he had an ordinary, vacuous face…

2. Речення зі станом особи з відтінком свободи, спонтанності. Безособове дієслово (головний член).

Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови. - I had no choice but to accept, without comment, this abrupt change in the conversation.

· В голові мені туманіло. - My head was growing dizzy.

3. Речення зі станом пасивного підмета. Форма вираження головного члена - іменник або прислівник.

Мізантропія не в моїй натурі, але часом буває, що хочеться на якийсь час втекти від людей власне для того, щоб не почати ненавидіти їх. - I am not a misanthrope by nature, but at times one does want to escape from people for a short while, just so that one doesn't begin to hate them.

А може, се й справді погано! - But perhaps this really is wicked!

Невже, се недоречне питання? - This isn't a forbidden question, is it?

У мене зовсім циганський тип. - I am really very much like the Gypsies.

Страх, як тут усе дорого! - It's terrible how expensive everything is here!

4. Речення зі станом можливо активного підмета. Неозначена форма дієслова (інфінітив).

По-моєму, один рятунок - закохатись! Але в кого?... - In my opinion there's only one way to cope-way to cope - to fall in love! But with whom? Справді, тут неможливо гарно убратись. - Truly, it's impossible to dress fashionably here.

Правда, се добре - зніматися в білому? - It's a good idea, isn't it - to take photographs in white?

Ні, я не проте, а от - ремісницею бути, бо що тепер з мене? - No, I wasn't talking about that, but about becoming a tradeswoman, because what am I now?

Вам мусить подобатись: просто і строго. - It should appeal to you: it's simple and austere.

Прийшлось мовчки прийняти такий зворот розмови. - I had no choice but to accept, without comment, this abrupt change in the conversation.

Тепер не було великої потреби підіймати сукню. - There really was no great need now to pick up one's skirt.

Безособові речення з нульовим підметом

1. Речення зі значенням стану природи (без обмежень). Головний член - іменник, прислівник, безособове дієслово.

На вулиці було страшенно гаряче. - The street that we entered was terribly hot. Як бридко стало на цій вулиці. - How ugly this street has become

Така спека! - It's so hot!

2. Речення зі значенням наявності та існування явищ або предметів; безособове дієслово, іменник у ролі головного члена.

·Це єдине місце, де можна сидіти просто на піску, а не на лавці. - This was the only spot where one could sit, not on the bench, but on the sand.

В саду стежки були висипані морським грубим піском. - The paths in the pane were street with coarse sand from the sea.

Маємо такі результати:

Українські безособові речення перекладаються на англійську у вигляді:

1) 29 відсотків речень з займенником “It” у ролі підмета;

2) 9 відсотків речень, що починаються з “These”, “This”, “That”, and “Those”;

3) 7,5 відсотків речень з “There”

4) 24 відсотків речень, що формуються з допомогою пасивного стану головного члена (підмета);

5) Решта - це синтаксичні одиниці, які є реченнями зі звичайним порядком слів або мають лише один головний член.

Отже, можна зробити висновок, що більшість українських речень перекладаються на англійську мову за допомогою займенника “It” в ролі формального підмета.

Слід відмітити, що майже всі безособові речення, які застосував автор у своєму творі є також безособовими при перекладі на українську мову.

Під час дослідження безособових речень у сучасній англійській мові із метою визначення їх вживаності та особливостей перекладу було вибрано уривки, що містили безособові речення, з художніх текстів сучасних британських, американських та українських письменників.

Висновки

Дієслово - одна з найскладніших частин мови, яка відіграє у реченні центральну роль. До системи дієслова входять особові та безособові форми дієслова (вербалії), які були розглянуті в даній роботі. Структура безособових форм в англійській мові включає в себе інфінітив (Infinitive), герундій (Gerund) та дієприкметник (Participle). В українській мові існують інфінітив та дієприкметник, а дієприслівник можна виділити як відповідник англійському Past Participle. Вербалії мають змішані характеристики і перебувають на периферії між дієсловом та непроцесуальними частинами мови. Варто зазначити, що подвійна природа безособових форм дієслова полягає в тому, що, морфологічно тяжіючи до дієслова, семантично вербалії зберігають спільне з дієсловами значення.

Інфінітив в обох мовах, як і герундій в англійській мові, характеризується більш субстантивними ознаками, а дієприкметник англійської та української мов, а також дієприслівник останньої поєднують в собі риси дієслова, прикметника і прислівника.

...