Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: засоби вираження категорії оцінки в українській та російській мовах

У підрозділі 4.2 “Відображення категорії оцінки у фразеології” доводиться, що в основі характеру (позитивного чи негативного) оцінного значення ФО, є конкретні концепти дійсності. Так, світло як концепт дає позитивне оцінне значення, а темрява - негативне (порівн.: укр. світу білого не видно, світ в очах темніє, темна душа; рос. белый свет не мил, свет померк в глазах). Концепти туман, пилюка, дим, бруд породжують негативну оцінку (укр. каламутити воду, туманити голову, безпросвітний туман в голові; рос. напускать туману, пускать пыль в глаза, нечист на руку). Часто підґрунтям оцінного виду ФО є утилітарна або раціональна оцінка предмета, що лежить в основі асоціації. Для вираження уявлення про позитивні якості використовуються образи корисних, з погляду людини (антропоцентрична оцінка), предметів, справних механізмів. Порівн.: укр. мати всі клепки в голові чи рос. котелок варит.

Різноманітні мовні уявлення свідчать про те, що мовна картина світу у кожній мові своєрідна, самобутня і визначається соціальними, культурними, психологічними, духовними особливостями народу, його традиціями тощо, тобто національною специфікою. Отже, ФО, відображаючи фрагменти мовної картини світу, одночасно оцінюють її, виступаючи мовленнєвим виразником категорії оцінки з урахуванням усіх її видів.

Підрозділ 4.3. “Вираження значення оцінки - функція синтаксичних фразеологізмів” концентрує увагу на синтаксичних фразеологізмах (СФ) як новому типі мовних одиниць. Специфіка їх побудови виходить за межі регулярних синтаксичних зв'язків і закономірностей. У структурах типу укр. Ось вам і погода! Щоб він та й колись спізнився! чи рос. Чем не подарок! Фильм не такой интересный, чтобы смотреть его дважды! зв'язки між компонентами СФ не мотивуються живими, чинними нині синтаксичними правилами. Компоненти пов'язані ідіоматично, а прямі ЛЗ компонентів, що утворюють структуру, дещо послаблені. Ці особливості і дають ученим підставу називати подібні структури СФ.

До подібних одиниць відносять і деякі типи речень, які ми вже розглядали, аналізуючи специфіку ЛЗ слів, що виконують оцінно-характеризуючі предикативні функції. Такий тип конструкції, як СФ, змушує виділяти передусім та функція, яку ці одиниці виконують у мовленні, а їх функція полягає у тому, що вони призначені для вираження цілої низки суб'єктивно-модальних значень. Крім того, подібні мовленнєві одиниці слугують для вираження семантики в таких комунікативних актах, як згода, заперечення, вони передають значення необхідності, неможливості тощо. Ці одиниці є завжди експресивно забарвленими, сфера їх функціонування - розмовне мовлення, а також жанри художньої літератури й публіцистики. У цих функціональних різновидах мови СФ досить активні, частотні, вони вимагають від носіїв мови навичок для розуміння їхньої семантики, відчуття емоційно-експресивного забарвлення, тобто знань прагматики. СФ характеризуються складністю семантики, яка не виявляє себе експліцитно, а також тим, що їхнє функціонування значною мірою зумовлене контекстом, ситуацією.

Отже, поряд з синтаксичними структурами, що будуються за правилами синтаксису, існує велика кількість нестандартних специфічних побудов, структурні властивості й семантика яких виходять за межі регулярних синтаксичних зв'язків і закономірностей. Розподіл СФ на групи здійснюється відповідно до їх структури, граматичної характеристики, специфіки вияву в їхній семантиці значення категорії оцінки. Проте можна подати й іншу функціональну класифікацію СФ, за якою для визначення домінуючого семантичного компонента використовують функціональний критерій, тобто враховують те, для чого мовець використовує СФ (зокрема для характеристики та оцінки, для заперечення, для вираження необхідності і т. д.). Інші семантичні компоненти, що входять у СФ, визнаються супровідними. СФ - це продуктивний, регулярний і ефективний мовний засіб, одна з форм вираження оцінки у мовленні.

У підрозділі 4.4. “Словотвірний аспект семантики слів з оцінним значенням” увага зосереджена передусім на національній специфіці мови. Для слів з семантикою оцінки української чи російської мов не завжди можна підібрати відповідні еквіваленти, в яких зберігалася б ознака спільності роду. Порівн.: рос. фуфыра (чол. і жін.) в українській мові відповідають 1) “привередник” - вередун, вередуха; 2) “франт, щеголь” - чепурун, джиґун, дженджик. Виділяють і специфічні імена чоловічого роду, котрі можуть застосовуватися тільки для назв осіб чоловічої статі (на підставі врахування значення мотивуючої основи). Порівн. переносні значення лексем типу Дон-Кіхот, Дон-Жуан. Можна також виділити оцінні слова, що містять у своєму ЛЗ фонові знання, які впливають на підвищення експресії слова. У структурі ЛЗ подібного типу слів є етносемантична інформація. Порівн.: перен. укр. Байда, Чіпка, Пузир чи рос. перен. Хлестаков, Манилов, Плюшкин. Такі лексеми, як результат апелятивізації, часто функціонують у формі множини. І, навпаки, виділяють специфічні назви для осіб жіночої статі, порівн.: укр. карга, покритка, мавка чи рос. камелия, сирена, мегера. Іноді для подібних слів навіть словники пропонують досить сумнівні аналоги. Для російського слова мымра у тритомовому “Русско-украинском словаре” наводиться еквівалент з поміткою “презирл.” понура; обл. похнюпа. Однак якщо у структурі ЛЗ російського слова немає прозорої ВФ, то в лексемі української мови, яка наводиться як еквівалентна російському слову, прозора ВФ добре усвідомлюється і мотивує дещо відмінну семантику. Російське слово мымра має оцінно-експресивне узагальнено-кваліфікуюче значення. В українській мові значення іменника понура мотивовано прикметником понура (рос. угрюмая). Для з'ясування того, як сприймають носії української мови російське мымра, було проведено опитування студентів українського відділення філологічного факультету ЛНУ ім. І.Франка (близько 300 інформантів). Жодний з опитаних не зіставляв російську лексему мымра з українським понура чи похнюпа. Опитувані вважають, що це слово не має однослівного відповідника.

Складною є природа суфіксальних лексем з семантикою оцінки, оскільки, крім суб'єктивної оцінки, емоційно-оцінні суфікси є засобом вираження об'єктивних ознак предмета. Російська лексема мыслишка, безумовно, відрізняється від значення мотивуючої основи, що виділяється у слові мысль. В українській мові еквівалентом її є словосполучення нікчемна думка, бо українське слово думка не творить слів за допомогою суфіксів негативної семантики, можливо, тому, що в українській мові дума (думка) має специфічну етносемантичну значущість (порівн. хоча б функціонування цієї лексеми в українському фольклорі чи поезії Т. Шевченка). Наприклад, російському мирок відповідає українське словосполучення маленький світ, а українська лексема літечко завдяки суфіксу не має в російській мові однослівного відповідника і перекласти її можна як чудное лето, прекрасное лето і под. Специфікою емоційно-оцінних суфіксів є їхня здатність впливати на ознаку оцінності, яку носії мови усвідомлюють крізь призму суб'єктивного сприйняття. Цією особливістю емоційно-оцінні суфікси відрізняються від тих словотвірних суфіксів, які здатні формувати слова з абсолютно новим, самостійним значенням. Оскільки емоційно-оцінні суфікси є носіями негативних і позитивних оцінних сем, їх правомірно вважати засобами творення оцінного значення на словотвірному рівні, хоч оцінна сема властива передусім основі слова і є частиною його понятійного змісту, мотивуючи номінативно-оцінну функцію. Навіть ті додаткові або переосмислені відтінки, яких слово набуває у конкретному контексті, сформовано на ґрунті понять, що відображають сутність означуваного предмета. Значення слова з семантикою оцінки, як відомо, закладено в парадигматиці, однак ширше воно виявляється в синтагматиці, що підтверджується і в нашому дослідженні. Іноді важко здійснити семантичну класифікацію емоційно-оцінних суфіксів тому, що відтінки їхніх значень не завжди можуть чітко диференціюватися. Відмінність оцінної семантики суфіксальних лексем від безсуфіксних аналогів часто унеможливлює їхнє контекстуальне взаємозаміщення.

Отже, специфіка прагматичної частини ЛЗ слів зі значенням оцінки залежить від таких чинників, як мотивуюча основа, суб'єктивно-оцінні суфікси, префікси, а також від таких екстралінгвальних чинників, як комунікативно-прагматичне налаштування, яке визначається контекстом, синтаксичними зв'язками слів з семантикою оцінки.

У підрозділі 4.5. “Вияв категорії пестливості та зневаги на словотвірному рівні як реалізація категорії оцінки” розглянуто погляди основоположника української дериватології проф. І. Ковалика щодо складності і багатогранності глотогонічного процесу як процедури лінгвалізації об'єктивної дійсності, яка формує і розвиває людську мову з її лексичним, фразеологічним складом і стилістичним наповненням. Водночас відбувається процес лінгвальної категоризації у сфері людської розумово-мовленнєвої свідомості. Внаслідок цього процесу і з'являються у мовній структурі відповідні комплекси лінгвальних значень, що вступають у зв'язок субординації з певними мовними категоріями, які разом з понятійними категоріями творять категоріальну форму засвоєння світу. До подібних лінгвальних категорій належать передусім категорії пестливості й зневаги.

У процесі мовлення слова зі здрібніло-пестливими суфіксами носії мови сприймають по-різному, що залежить і від культурних традицій, і від індивідуальних смаків людини.

Здрібніло-пестливі суфікси - природнє структурне явище як української, так і російської мов. Ці суфікси входять до загальної системи елементів, які виражають семантичні (емоційно-оцінні) опозиції названих мов. Відмінними в цьому плані стали кількісні показники вказаних суфіксів як у мовленні, так і в системі мови, а також їхня якісна наповненість у процесі функціонування, відсутність абсолютного збігу значень оцінки, специфіка валентності. Ще О. Потебня звернув увагу на особливість, яка властива українській мові на відміну від російської, - поєднання зменшено-пестливих суфіксів з дієслівними основами, порівн.: спатоньки, їстоньки і т. д.

Підрозділ 4.6. “Природа оцінки, вираженої різними частинами мови і синтаксичними конструкціями” висвітлює проблему вираження категорії оцінки на граматичному рівні. На виконання оцінних функцій зорієнтована не тільки лексична, але й граматична семантика, і частиномовне розшарування лексики з семантикою оцінки, оскільки частини мови - своєрідний “модус” репрезентації дійсності у нашій свідомості. Наприклад, іменники з семантикою оцінки - це такий тип номінації, коли в одному слові поєднано: а) назву об'єкта оцінки, б) ознаку, яка мотивує оцінку, в) суб'єктивне ставлення мовця до об'єкта оцінки, внаслідок чого у структурі оцінних висловлювань вже не відображаються такі компоненти оцінної ситуації, як мотиви оцінки й оцінні предикати, наприклад: Дурень сам собі псує справу, а на долю жаліється. Щобільше, часто вони самі виступають у ролі оцінних предикатів, наприклад: Але ти й брехун! Прикметники з семантикою оцінки у номінативному плані можна розділити на два типи. До першого типу належать власне оцінні прикметники. Вони не називають якостей об'єкта, що оцінюється, але відображають у своєму значенні мотив оцінки, тобто те, з погляду чого здійснено оцінку. Наприклад, з огляду на відповідність деяким вимогам: а) нормативним (порівн.: нормальний, помилковий та ін.); б) утилітарним (порівн.: придатний, безкорисний та ін.); в) параметричним (порівн.: достатній, надмірний та ін.), також з огляду на інтереси, зацікавлення особистості (порівн.: цікавий, захопливий та ін.), смаки індивідуума (порівн.: приємний, симпатичний та ін.) тощо. Дескриптивно-оцінні прикметники, що належать до другого типу, називають певну якість об'єкта і водночас оцінюють її. Здебільшого це семантично “прозорі” слова, у яких оцінні компоненти експліцитно виражені і мають відтінок гіперболізації, наприклад безголовий, дурний, або об'єктивно-оцінні компоненти, наприклад квантитативні: порівн. похітливий у значенні “надто, грубо чуттєвий”; худорлявий (рос. тощий) - “надміру худий”. На відміну від прикметників, оцінні прислівники вказують на співвіднесеність з нормою або з дійсним станом речей. При цьому оцінка у власне аксіологічному значенні “відходить” на другий план.

Одним з найважливіших компонентів оцінних пропозицій є оцінний предикат. Загальнооцінні предикати виражаються: 1) прислівниками - Добре, що ти з нами; 2) модальними словами та виразами - На жаль, ти так і не прийшла; 3) дієсловами ментальної діяльності - думати, вважати та ін., 4) їх згорнутими аналогами - по-моєму, по-твоєму; 5) дієсловами відчуття і сприйняття - здаватися, почувати тощо. Частковооцінні предикати виражаються, зазвичай, такими конструкціями: а) дієслово-зв'язка + іменник; б) дієслово-зв'язка + прикметник. Частковооцінні предикати здатні створювати ефект поліпредикативності, оскільки їхня семантика передбачає ще один, прихований предикат. У фразі Вам, неукам, цього не зрозуміти імпліцитно виражається судження “Я вважаю вас неуками”. На жаль, систематизованого опису засобів вираження категорії оцінки на граматичному рівні на сьогодні не існує.

У підрозділі 4.7. “Категорія оцінки і категорія модальності: точки дотику та відмінності” зазначено, що категорія модальності відображає суб'єктивне ставлення мовця до змісту висловлювання, тобто характеризує мову з боку прагматичної та характеризуючої функцій. Категорія модальності, як і категорія оцінки, є універсальною. Очевидно, можна стверджувати, що існує комплекс оцінних значень, які є об'єктом категорії модальності. До цього комплексу входять, наприклад: 1) оцінка мовцем змісту висловлювання з огляду на реальність/ірреальність, 2) оцінка мовцем змісту висловлювання з огляду на можливість/неможливість, необхідність, бажання, 3) оцінка мовцем змісту висловлювання з огляду на вірогідність/невірогідність, 4) налаштування мовця на мету, 5) ствердження або заперечення висловлювання мовцем, 6) емоційна і якісна оцінка мовцем змісту висловлювання. На думку більшості вчених, в обсяг модальності входять значення, які виражають раціональне чи емоційне ставлення мовця до дійсності. Емоційно-експресивна оцінка, яку мотивує мовець, належить до семантики модальності. Емоційна оцінка змісту висловлювання виражається, як відомо, різними засобами: лексичними, просодичними, за допомогою вигуків, складнопідрядних речень та ін.

Одним із способів вираження модальності є модальні слова, які у мовознавстві досі не мають єдиного статусу серед лексико-граматичних розрядів слів. Модальні слова ніби вклинюються у речення. У них знаходить своє вираження сфера оцінок і поглядів суб'єкта на дійсність і на способи її словесного вираження. Модальні слова визначають ставлення мовця до дійсності, зумовлене поглядами суб'єкта, і в цьому сенсі вони наближені до формальних значень дієслівних способів. Серед груп модальних слів є такі, що виражають оцінку, а отже, містяться в синкретичній зоні між сферою дії категорії модальності й категорії оцінки. Це модальні слова та словосполучення, що виражають емоційне ставлення мовця до різних сфер спілкування: до предметів і явищ об'єктивного світу, до предмета думки, до співрозмовника і його мовлення.

Крім того, виділяють частки, за допомогою яких виражається ставлення мовця до повідомлення як передбачуваного, частки, за допомогою яких мовець бажає викликати ту чи іншу реакцію на повідомлення з боку співрозмовника і под. Проте у системі часток також можна виявити синкретичну зону слів, що пов'язані як з категорією модальності, так і з категорією оцінки. Це частки, які виражають емоційне ставлення мовця до різних сфер спілкування: до предмета і явищ об'єктивного світу, до предмета думки, співрозмовника, його мовлення.

Вигуки також належать до класу слів, що синкретично репрезентують категорію модальності і категорію оцінки. Це клас слів, який виражає почуття та емоції людини, що є формою відображення об'єктивної дійсності. Вони соціально та емоційно усвідомлені і перебувають у тісному зв'язку з інтелектуальною сферою (наприклад, носії російської мови не можуть усвідомити вигук увы! як такий, що служить вираженню почуття радості; порівн. також специфічно національні українські вигуки типу агов!, ген!, гей! та ін.). За семантичними функціями прийнято виділяти вигуки, що виражають емоції та емоційні оцінки (зона репрезентації категорії оцінки і категорії модальності), волевиявлення та етикетні вигуки. Вигуки, що виражають емоції й емоційну оцінку, виділяють, звичайно, при врахуванні семантичної функції.

Слід наголосити, що ці вигуки можуть виражати різне емоційне ставлення мовця до “шматочка” об'єктивної дійсності, який вміщено у конкретному висловлюванні. Це найбільша група вигуків. Їх, на думку вчених, як в українській, так і в російській мовах, майже 150. Ця група слів передає різноманітні відтінки, що вказують на ті чи інші емоційні реакції мовця на довколишню дійсність. Можна також розподілити вигуки на групи, що виражають: а) позитивні і б) негативні емоції. Інша класифікація репрезентує: а) суто емоційні вигуки, які виражають страх, гнів, захоплення тощо та б) інтелектуально-емоційні вигуки, які виражають сумнів, подив, презирство і т. д. Очевидно, можна виділяти і такі вигуки, що виражають: а) почуття й емоції самого мовця та б) емоційну оцінку, ставлення мовця до дійсності. Отже, вигуки, як і модальні слова та частки, виражають прагматичне значення, різноманітні відтінки емоційно-суб'єктивного ставлення мовця до дійсності. Вони є дифузними за значенням і покривають синкретичну зону засобів вираження модальності та оцінки.

Серед засобів вираження категорії модальності на синтаксичному рівні виділяють передусім інтонацію. Мова має цілу систему інтонаційних моделей, які можна співвіднести з конкретними комунікативними типами речень, модифікованих залежно від завдань висловлювання, від його експресії і суб'єктивно-оцінних характеристик. До інтонаційних конструкцій належать такі, що виражають різні оцінні значення: радість, розчарування тощо. Інтонаційні схеми також належать до тих мовних засобів, які, крім категорії модальності, виражають і категорію оцінки. Простеживши точки дотику категорій модальності та оцінки у проекції на певні засоби їх вираження, можна зробити висновок, що вони є синкретичним вираженням обох категорій.

Підрозділ 4.8. “Оцінка як текстова категорія” підсумовує четвертий розділ. У ньому стверджується, що оцінка створює інтенсіональний контекст, “текст у тексті”, є певним “модусом” означення ситуації і має широкий спектр модальностей: по-перше, оцінка може бути репрезентована різним ступенем категоричності; по-друге, виражатися модусами бажання, необхідності, примусу і т. д.; по-третє, виступати в модусі суб'єктивної оцінки або об'єктивуватися, пропонуватися як загальноприйнята, спільна думка тощо.

Перш, ніж читач виробить певну естетичну оцінку художнього тексту, йому доводиться у процесі сприйняття неодноразово оцінювати предмети, явища, події, факти, аналізуючи мовні засоби, які пропонує автор. При цьому текст може вимагати від читача більшої чи меншої “душевної напруги” (Ш. Баллі), а ця “напруга” передбачає процес оцінювання.

Категорія оцінки й аксіологічна прагмалінгвістика особливо актуальні в перекладознавстві, передусім у проекції на художні тексти. Категорія оцінки, виявляючись на всіх рівнях мови, фокусує різнорівневі засоби свого вияву у тексті, що й дає змогу говорити про її статус як прагмасемантичної категорії.

У висновках підведено підсумки дослідження і окреслено перспективи подальшої роботи над теоретичними питаннями аксіологічної прагмалінгвістики як наукового напряму.

Перша іпостась мови (семантика) репрезентована семантичною категорією оцінки та функціонально-семантичним полем оцінки, з його своєрідною конфігурацією, численною категоризацією, ієрархієзацією мікрополів. З погляду семантики, оцінка - це категорія, що об'єднує всі засоби, які сучасна мова має у своєму розпорядженні для категоризації й позначування розмаїття оцінних значень, мотивованих зв'язками між мовцем і дійсністю. Ці засоби в семантиці розглядають, наскільки це можливо, поза структурою конкретних висловлювань, як такі, що наявні в МКС. У сучасному мовознавстві семантичні категорії трактують як типові мовні значення з деяким денотативно-понятійним змістом. Вони є результатом пізнавальної діяльності людини, лежать в основі МКС і можуть бути вихідними одиницями у вивченні мови як засобу комунікації. Структурно-семантичні категорії, до яких належить і оцінка, утворюють базу для об'єднання подібних за значенням мовних (оцінних) засобів різних рівнів у класи, групи, поля і забезпечують їх систематизоване вивчення.

Семантична категорія оцінки належить до універсальних. Вона властива всім мовам як наслідок осмислення і відображення дійсності. Універсальні мовні категорії мають багато спільного у способах і формах їх вираження у різних мовах, однак при застосуванні зіставного методу виявляємо і відмінності, які найвиразніше виокремлено щодо оцінки на лексико-семантичному, фразеологічному та словотвірному рівнях, а стосовно граматики - у системі вигуків та часток.

Категорія оцінки поширюється на всю мову, проймає всі її рівні, набуваючи статусу міжрівневої структурно-семантичної. Найпослідовніше вона виявляється у лексиці і фразеології. Різноманітні зв'язки об'єктивної дійсності з оцінкою, їхня ієрархічність у лексичній одиниці зумовлюють семантичне розмаїття, ієрархічну багатоплановість деяких значень, а це створює труднощі в інтерпретації семантичних компонентів категорії оцінки. Сема оцінки може виявлятися в ЛЗ слів у таких різновидах: 1) абстрактна сема оцінки, що виражає ідею оцінки у вищому ступені абстрактності; 2) сема, яка ідентифікує лексичне поле слів з семантикою оцінки: кваліфікуюча, релятивна, що вказує на якісний різновид предметів об'єктивної дійсності; ця сема характеризується меншим ступенем абстрактності й ідентифікує окремі макро- та мікрополя (семи "інтелектуальна оцінка", "моральна оцінка", "фізична оцінка"); 3) функціональні семи оцінки відображають типові оцінки учасників різноманітних ситуацій. Як відомо, функціональні ознаки мають відносний статус, вони виникають лише в тих чи інших ситуаціях, без яких їхні відносні оцінні функціональні ознаки втрачаються (семи “визначена оцінка” - “невизначена оцінка”).

Стосовно синтактики оцінку можна визначити як модус. Оцінний модус - невіддільний атрибут будь-якого висловлювання. У широкому розумінні модус - це будь-яка суб'єктивна інтерпретація події. У цьому аспекті оцінку розглядають як комунікативну категорію.

Оцінка відображається у фокусі прагматики, що зумовлює потребу виокремити аксіологічну прагмалінгвістику. Наголосимо, що оцінка - "найяскравіший представник прагматичного значення" (Н.Арутюнова). Якщо існує семантична парадигматика оцінки (опозиції типу позитивний - негативний, добро - зло і т. д.), її граматична парадигматика (вона виявляється, наприклад, у синтаксичних конструкціях оцінної семантики, лексико-граматичних розрядах часток, вигуків тощо), то повинна існувати і прагматична парадигматика оцінки, реалізація якої відбувається у межах аксіологічної прагмалінгвістики. Таку прагматичну парадигматику, на наш погляд, утворює відповідність/невідповідність типів оцінки (стосовно комунікантів, дійсності, ситуації і т. д.) у єдиному мовленнєвому акті.

Оцінка виявляється в тексті як реалізатор структурно-семантичної категорії з арсеналом мовних засобів щодо кожного мовного рівня; комунікативно-функціональна категорія, яка своєрідно виявляється і в різних мовленнєвих та міжмовних процесах, що ілюструються, наприклад, такими явищами, як конотація, нейтралізація (актуалізація), що породжує нові типи значень, у тому числі й “перехідного” характеру, а також мотивує зміну граматичної парадигми; запозичення, нові форми яких виникають цілком несподівано і можуть бути пов'язані з екстралінгвальними процесами. Ці явища за деяких умов можуть демонструвати актуалізацію вияву прагмасемантичної категорії оцінки саме в межах тексту (висловлювання). Увага до оцінки як текстової категорії дає змогу висунути цю проблему для подальшого вивчення, що в цьому дослідженні лише окреслено, - це, зокрема, виявлення специфіки вираження оцінки: а) в текстах, що належать до різних жанрів (нагадаймо, наприклад, що в ліриці категорія оцінки виявляється послідовніше, для її вираження залучається різноманітна система засобів), б) у функціонально-смислових типах мовлення (рецензія, наприклад, своєрідно насичена засобами категорії оцінки), в) у поетичному стилі мислення окремого автора (категорія оцінки може стати особливою проблемою при вивченні мовної особистості).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Функционально-семасиологическое исследование имен предметно-признаковой семантики // Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. - Львов: Світ, 1997. - С.209-351.

2. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: Формування і розвиток категорії оцінки. - Львів: ЛНУ ім.Івана Франка, 2000. - 350 с.

3. Особенности описания микросистемы названий лица со значением морально-этической оценки в социологическом аспекте // Вестник Львовского университета: Развитие восточнославянских языков и общественные процессы. Сер. филологическая. - 1988. - Вып.19. - С.26-29.

4. Культовая лексика и особенности ее переосмысления в русском и украинском языках (на материале микросистемы оценочных названий лица) // Русский язык: Взаимодействие с украинским. Методика преподавания в условиях билингвизма: Сб. научн. тр. - К.: УМК ВО. - 1989. - С.77-82.

5. Структура прагматического компонента лексического значения агентивных имен морально-этической оценки // Русский язык: вопросы функционирования и методики преподавания. - Львов: Изд-во Львовского ун-та. - 1992. - С.24-30.

6. К вопросу о типологии ЛЗ оценочной лексики (на материале оценочных наименований лица русского и украинского языков) // Вісник Львівського університету: Мова та її функціонування. Сер. філологічна. - 1993. - Вип.24. - С.33-41.

7. Слово как нравственно-поэтическая деятельность народа (на материале русского и украинского языков) // Другий Міжнар. конгрес україністів: Доповіді і повідомлення: Мовознавство. - Львів. - 1993. - С.188-191.

8. Проблема усвоения безэквивалентной лексики русского языка иноязычными студентами // Теория и практика обучения языкам:- Печ (Венгрия): Изд-во Печского университета им. Я.Паннониуса. - 1994. - С.119-129.

9. Польско-русское взаимодействие: лексические заимствования // Kontakty jкzykowe polsko-wschodniosіowiaсskie. - Rzeszуw (Poland): Wid-wo Wyїszej Szkoіy Pedagogicznej. - 1995. - S.132-138.

10. Проблема создания типологии межъязыковых соответствий слов близкородственных (русского и украинского) языков. // У1 Междунар. симпозиум МАПРЯЛ-94. Сопоставление русского языка с родным в научных исследованиях и в практике преподавания: Доклады и сообщения. - Велико-Тырново (Болгария): Университ. издание. - 1995. - С.25-28.

11. Оценочные слова и “диагностические” контексты // Функциональная лигвистика: Принципы организации текста: Материалы конф. Ялта, 7-11 октября 1996 г. - Симферополь: Изд-во LCL. - 1996. - С.84-85.

12. Природа лексического значения оценочного слова // Acta Universitatis Wratislaviensis № 1839. - Slavica Wratislaviensia XC1V. - Wrocіaw (Poland). - 1996. - С.15-22.

13. Денотат, конотація й аксіосемантика у проекції на лексико-семантичні відповідники російської та української мов // Мовознавство. - 1997. - № 4-5. - С.58-63.

14. К вопросу о принципах классификации идеографических групп в лексике (на материале микросистемы агентивных имен морально-этической оценки) // Вісник Львівського університету: Мова і соціальні процеси. Сер. філологічна. - 1997. - Вип.26. - С.60-67.

15. Оценка как лингвофилософская категория: ее признаки и статус // Когнитивная лингвистика конца ХХ века: Материалы Междунар. научн. конф., 7-9 октября 1997 г.: В 3 ч.- Минск: МГЛУ. - 1997. - Ч.1. - С.50-55.

16. Структурно-семантична категорія оцінки та її види у статиці та динаміці // Проблеми зіставної семантики: Доповіді та повідомлення Міжнар. наук. конф. з проблем зіставної семантики, 25-27 вересня 1997 р. - К.: КДЛУ. - 1997. - С.352-354.

17. Тенденции развития русского и украинского языков конца ХХ столетия // Язык. Культура. Взаимопонимание: Материалы Междунар. научн. конф. /Под ред. Т.А.Космеды. - Львов: Изд-во Львовского ун-та. - 1997. - С.217-225 (в соавторстве с Г.П.Мацюк).

18. К вопросу о функциональных типах лексического значения оценочного слова (на материале названий лица) // Acta Universitatis Wratislaviensis №2039. - Slavica Wratislaviensia C. - Wrocіaw (Poland). - 1998. - S. 52-56.

19. Лінгвофілософська категорія оцінки в системі поглядів Д.М.Овсянико-Куликовського // Вісник Харківського університету: Спадщина Д.М.Овсянико-Куликовського та сучасна філологія. - Харків: ОКО. - 1998. - №411. - С.267-273.

20. Розуміння категорії оцінки у лінгвофілософській концепції Івана Франка // Іван Франко - письменник, мислитель, громадянин: Матеріали Міжнар. наук. конф. Львів, 25-27 вересня 1996 р. - Львів: Світ. - 1998. - С. 676-678.

21. Семантика оценочного слова: словообразовательный аспект // Zagadnienia sіowotwуrstwa i skіadni w opisie wspуіczesnych jкzykуw sіowiaсskich. Prace Naukowe Uniwersitetu Sl№skiego nr 1702. - Katowice (Poland): Wid-wo Un-tu Sl№skiego. - 1998. - T. 2. - S.32-42.

22. Явище українсько-російського й російсько-українського запозичення в аспекті лінгвопрагматики // Російське слово в українському тексті. Українське слово в російському тексті: Зб. наук. пр. /За ред. Т.А.Космеди. - Львів: Світ. - 1998. - С.41-60.

23. Аспекти й методика вивчення слова у контексті зміни лінгвістичних парадигм // Мовознавство. - № 1. - 1999. - С.39-46 (у співавторстві з І.Гажевою).

24. Выражение категорий ласкательности и уничижительности суффиксальными производными в русском и украинском языках // Sіowotwуrstwo, semantyka i skіadnia jкzykуw sіowiaсskich. Prace Naukowe Uniwersytetu Њl№skiego nr 1765. - Katowice (Poland): Wid-wo Un-tu Њl№skiego. - 1999. - T.1. - S.16-22.

25. Категорія оцінки в українському мовознавстві // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. пр. Міжнар. конф., присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті: В 2 ч. - Львів: Світ. - 1999. - Ч.2. - С.138-146.

26. Конотація і типологія засобів її мовної реалізації як проблема лінгвістичної прагматики // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності: Матеріали Всеукраїнської наук. конф. - Львів: Літопис. - 1999. - С.30-34.

27. Лексическое значение слова в коммуникативно-прагматическом аспекте // Problemy nauczania jкzyka rosyjskiego, literatury i kultury Rosji u progu ХХ1 wieku. - Kielce (Poland): Wid-wo Wyїszej Szkoіy Pedagogicznej im.Jana Kochanowskiego. - 1999. - S.153-160.

28. Отражение лингвофилософской категории оценки в русской и украинской фразеологии // Русская филология. Украинский вестник: Республиканский научно-методический журнал. - Харьков. - 1999. - №1-2. - С.25-28.

29. Оцінка у системі поглядів мислителів Києво-Могилянської академії: від філософського поняття до мовних засобів його реалізації // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. - Харків: Вид-во ХДПУ. - 1999. - Вип.2. - С. 174-178.

30. Аксіологічна прагмалінгвістика як напрям мовознавства кінця ХХ століття // Вісник Львівського університету. Сер. філологічна. - Львів: Вид-во ЛНУ ім.Івана Франка. - 2000. - Вип.28. - С.102-107.

31. Лингвофилософская категория оценки как учебная проблема // Kieleckie Studia Rusycystyczne. 10. Problemy nauczania jкzyka rosyjskiego, literatury i kultury Rosji u progu ХХІ wieku. - Kielce (Poland): Wid-wo Akademia Њwiкtokrzyska im. Jana Kochanowskiego. - 2000. - S.221-228.

32. Мовна свідомість і семантика мови (на прикладі концепту воля у тексті Т.Шевченка) // Семантика мови і тексту: Зб. статей VI Міжнар. наук. конф. - Івано-Франківськ: Плай. - 2000. - С.263-266.

33. Основні аспекти вивчення категорії оцінки у сучасному російському мовознавстві // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. - Донецьк: Вид-во ДонДУ. - 2000. - Вип.6. - С.288-292.

34. Особенности функционирования лексики с семантикой оценки в русском языке конца ХХ века // Rossica Olomucensia XXXYIII (za rok 1999). Roиenka Katedry slavistiky FFUP. - Olomouc (Иeska Republika). - 2000. - S.265-272.

35. Прагматический потенциал слов с семантикой оценки и его реализация в русской и украинской газетной коммуникации // Acta Universitatis Wratislaviensis № 2191. - Slavica Wratislaviensia CУ11. - Wrocіaw (Poland). - 2000. - S. 162-166.

36. Формування лінгвофілософського поняття оцінки у системі поглядів українських філософів кінця ХУ - початку ХУШ ст. // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т.Шевченка. Науковий журнал. Філологічні науки.- 2000. - №5. - С.52-57.

37. Концепт воля у свідомості мовної особистості і категорія оцінки // Записки з загальної лінгвістики. - Одеса: Астропринт. - 2001. - Вип.3. - С.53-67.

38. Логіко-семантичний та психологічний аспекти класифікації типів оцінки в сучасному мовознавстві // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ. - 2001. - Вип.7. - С.229-235.

39. Синтаксичні фразеологізми як реалізатори прагматичної функції // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ. - 2001. - Вип.6. - С.79-84.

40. Категория оценки и национально-культурный компонент семантики // Теория и практика русистики в мировом контексте: Лингвострановедческий (культуроведческий) аспект в изучении и преподавании русского языка: Тезисы: Междунар. конф., посвященная 30-летию МАПРЯЛ, 28-30 октября 1997 г. - М.: Изд-во Института русского языка им. А.С.Пушкина. - 1997. - С.98-99.

41. Реализация инокультурных концептов в русской речи и категория оценки // Изучение славянских языков, литератур и культур в инославянской бреде: Междунар. симпозиум, посвященный 120-летию кафедры русского языка и 50-летию Славистического общества Сербии: Тезисы и резюме. Белград, 1-5 июня 1998 г. - Белград (Югославия): Изд-во Белградского ун-та. - 1998. - С.52-53.

Размещено на Allbest.ru