Еквіваленти слова в українській і російській мовах

Характеристику елементів ситуацій якісно-оцінної координати людського буття репрезентують у системі мови прислівникові еквіваленти різного ступеня складності внутрішньої форми, найрізноманітнішими з яких стосовно внутрішнього наповнення виявляються одиниці на позначення способу дії, здебільшого пересування у просторі, говоріння або спілкування загалом. Одиниці з семантикою способу пересування переважно містять вказівку на частини людського тіла (на цыпочках) або характеризують стрімкі рухові дії (с набега, с наскока). Останні демонструють тісні системні зв'язки, що виявляється у їхніх можливостях вступати в опозиційні відношення. Зазначеними одиницями творяться привативні (с наскока - с набега) й еквіполентні (с лёту - на лету) опозиції. Елементи на позначення швидких рухових дій часто вступають у відношення протиставлення (без оглядки - с оглядкой). Проте ЕС із семантикою на позначення повільних рухових дій у досліджуваному матеріалі малочисельні.

Прислівникові еквіваленти на позначення способу говоріння здебільшого характеризують останнє з погляду морально-етичних засад носіїв російської мови (по правде), рідше спостерігається характеристика прислівниковими ЕС фізичних властивостей процесів говоріння (с запинкой). З аналізу досліджуваних одиниць випливає, що для носіїв російської мови актуальним виявляється відверте спілкування ( без обиняков, без околичностей), подекуди навіть таке, яке межує з надмірним проявом цієї властивості (в лоб).

Одиниці квантитативної семантики творяться на позначення лінгвістично дискретних і лінгвістично континуальних елементів об'єктивної дійсності. В досліджуваному матеріалі вони виявляються найчисельнішими. Наявність значної кількості таких одиниць є адекватним відображенням у системі мови досвідного пізнання світу, коли насолоди і страждання порівнюються між собою й оцінюються людьми на підставі кількості або інтенсивності. Зважаючи на те, що мова моделює своїми засобами особливості людського світосприймання, стає зрозумілим, що першочерговість вимірювань, на чому наголошували вже давньогрецькі філософи, в діяльності людини залишається найактуальнішою й досі.

Лінгвістично дискретні елементи репрезентуються ЕС лише зі вказівкою про кількісну приблизність певних предметів, явищ, подій (не более, с небольшим, без мала). Системний характер цих одиниць виявляється у їхніх можливостях вступати у відношення протиставлення (не более - не менее, не больше - не меньше). Прислівникові еквіваленти зазначеної семантики утворюють свого роду певну градаційну шкалу кількісного значення: ЕС - з семантикою мінімальної кількісної ознаки (как минимум), зі значенням більшої кількості, але такої, якої трохи не вистачає до тієї, що вважається мовцем за норму або точкою відліку ( без мала), трохи більшої, ніж вважається мовцем нормативною (с небольшим) тощо. При цьому утворені одиниці використовуються у функції специфікаторів того або іншого виду діяльності в системі мови, урізноманітнюючи її зміст.

ЕС інтенсифікативного значення здатні референціювати атеунативну і суперлативну семантику і характеризувати як інтенсивність ознак, так і інтенсивність дій, причому це можуть бути і дискретні, і континуальні елементи ситуацій об'єктивної дійсності. Одиниці даної семантики демонструють найтісніші системні зв'язки. Вони утворюють на лексичному рівні еквіполентні (на удивление - без ума), привативні опозиції (ой как - до зарезу), опозиції тотожності (больше всего - более всего), вступають у відношення протиставлення (более всего - менее всего).

Поодинокими у досліджуваному матеріалі є прислівникові еквіваленти з семантикою причини, яку практично завжди відображають кумулятивно зі значенням, яке характеризує внутрішній стан особи або ознаки її естетичного виховання. На семантичному рівні зазначені одиниці демонструють і слабкі системні зв'язки, що виявляється у відсутності між ними опозиційних відношень.

Прислівникові еквіваленти здатні утворюватися як на позначення власне мети, так і такої, що амальгамована з іншими видами значень, як-от темпоральної семантики або призначення.

Шостий розділ “Типологічні особливості семантики прислівникових ЕС української та російської мов” присвячений аналізу семантичних властивостей прислівникових ЕС української та російської мов у співвідношенні з реаліями навколишнього світу, власне тими, на позначення яких утворені досліджувані одиниці. Це сприяло з'ясуванню того, як мова, українська чи російська, реагує на удосконалення подальшої сегментації об'єктивної дійсності, які сфери досвідної діяльності людини залишаються відкритими для мовних перебудовувань. У розділі доводиться необхідність застосування у семантичних типологічних дослідженнях одиниць близькоспоріднених мов методу компонентного аналізу, підкреслюється, що завдяки його використанню найчіткіше і найповніше висвітлюється інформація, яку несе в собі мовний елемент, котрий аналізується, як наслідок - з'являється вірогідність встановлення найбільш точного йому відповідника в іншій мові. Проведене запропонованим способом дослідження сприяло виявленню спільних для української й російської мов семантичних ознак прислівникових еквівалентів і виокремленню відмінних їхніх властивостей стосовно цього.

Хоча носії української і російської мов мають багато спільного в набутті досвіду й культурі, проте останні в кожного з них свої. І мови чутливо реагують на це, регулярно утворюючи нові шляхи представлення здобутих уявлень. Одним з таких шляхів є творення прислівникових еквівалентів. Типологічне зіставлення семантики ЕС на семному рівні, побудоване на з'ясуванні типів відношень між прислівниковими еквівалентами та їх зв'язках, виявило неповторність і своєрідність досліджуваних одиниць у близькоспоріднених мовах.

З розгляду внутрішньої організації ЕС випливає, що творення чисельного складу одиниць пов'язане з необхідністю заповнення лакун у сфері гіпокористичної (позитивного спрямування) семантики. Так, з класу прислівникових еквівалентів способу дії виокремлюються одиниці, які репрезентують у системах близькоспоріднених мов уявлення про морально-етичні засади спілкування. Аналіз семантичних властивостей зазначених ЕС доводить, що і в українській, і в російській мовах ними актуалізуються поняття про чесні, відверті, щирі і справедливі способи спілкування. При цьому характеристика прислівниковими еквівалентами відвертих способів спілкування межує з надмірністю їхніх проявів (укр. в лоб, рос. в упор).

Одиниці, утворені на позначення способів поведінки у суспільстві й ті, що маніфестують уявлення про способи психічної, інтелектуальної або фізичної діяльності особи (осіб), здебільшого характеризуються вектором позитивності. Останнє часто кумульовано з інтенсифікативною семантикою, яка міститься у переважній більшості прислівникових еквівалентів і висвічує емоційне світосприймання об'єктивної дійсності носіями досліджуваних мов. Прислівникові еквіваленти цієї семантики демонструють в обох досліджуваних мовах найпотужніші системні зв'язки, вступаючи в різноманітні опозиційні відношення, що доводить їх сприйняття мовними системами і затвердження як “повноправних” одиниць у прислівниковому класі слів.

Інтенсифікативна семантика супроводжує й одиниці на позначення способів пересування у просторі, зі спостережень над якими випливає, що для носіїв української і російської мов актуальними є швидкі пересування. При цьому ЕС української мови більшою мірою висвічують не просто швидкі, а навіть стрімкі пересування, у той час як для подібних одиниць російської мови ці референційні властивості менш притаманні, ними частіше маніфестуються уявлення про способи пересування за участю частин людського тіла.

Загалом здатність характеризувати надзвичайно велику силу проявів ознаки (в тому числі й дії) як у напрямку її збільшення, так і зменшення, більше притаманно одиницям російської мови. Там, де суперлативна семантика в російській мові репрезентується прислівниковими еквівалентами, в українській мові таке значення переважно маніфестується елементами з префіксами най-, щонай-, якнай-, тобто спостерігається тенденція до представлення семантики вищої міри прояву ознаки однослівними, з погляду графіки, елементами. Якщо на позначення інтенсифікації ознаки в напрямку її збільшення в українській мові виокремлюється чисельна кількість одиниць, на позначення інтенсифікації ознаки в напрямку її зменшення, на відміну від російської мови, такі елементи практично не фіксуються.

Одиниці з подібною референцією уявлень про навколишню дійсність засвідчують неістотність чітко визначених статистичних даних, які у буденній діяльності носіїв досліджуваних мов є необхідними і достатніми. З зазначеними елементами характеристиками своїх семантичних властивостей межують так звані апроксиматори, ЕС, що маніфестують уявлення про приблизність кількісних характеристик дискретних одиниць. Системи української й російської мови демонструють повне їхнє сприйнняття, що виявляється у наявності різноманітних типів зв'язків як у зазначеному колі елементів, так і з одиницями дещо відмінного семантичного наповнення. Апроксиматори, як і одиниці з інтенсифікативним значенням, референціють у системі мови уявлення, сформовані у буденній свідомості. Це дає підстави для висновків про те, що творення чисельної кількості прислівникових еквівалентів української й російської мов є відбиттям уявлень, набутих у буденній діяльності.

Безперервне прагнення пізнання простору й часу є особливістю загальнолюдського пізнання. Усвідомлення таких найважливіших понять у кожного народу формується по-своєму. Певні відмінності стосовно цього спостерігаються навіть у народів із спільними коренями походження, об'єднаних історією свого розвитку, культурою тощо. Тому у будь-якій мові існують свої засоби на позначення просторової й часової семантики, котрі регулярно поповнюються. До засобів поповнення одиниць із просторовим і часовим значенням в українській і російській мовах належить і чисельний склад прислівникових еквівалентів. Зі спостережень за семантичними властивостями цих одиниць випливає досить своєрідний погляд носіїв мов, яким вони належать, на поняття простору й часу.

Елементи просторової семантики в українській і російській мовах переважно нескладні за своєю внутрішньою організацією, максимум до внутрішнього складу таких елементів входить сім компонентів (сем), причому семисемна одиниця просторової семантики лише одна - це український ЕС у себе. Шестисемні прислівникові еквіваленти на позначення простору становлять поодинокі випадки. З цього випливає, що простір у досліджуваному матеріалі позначається такими елементами систем двох споріднених мов, які є простими щодо внутрішнього складу компонентів. При цьому прислівниковими еквівалентами української й російської мов регулярно просторова семантика репрезентується за допомогою посилань на частини людського тіла або вказівку на присутність певної особи (осіб), тобто простору надаються ознаки "одухотворення", а людина стає точкою відрахунку в його пізнанні.

В обох досліджуваних мовах фіксуються групи одиниць, котрі репрезентують уявлення, пов'язані з національною самосвідомістю, тобто елементи з маніфестацією простору "свого" і "чужого" для певної національності або окремого її представника. Спільною особливістю близькоспоріднених мов є те, що елементів на позначення “свого” простору в них фіксується значно менша кількість. Очевидно, подібний розподіл прислівникових еквівалентів слід пов'язувати з особливостями людського світопізнання, коли “своє” сприймається як само собою зрозуміле і його не треба уточнювати або конкретизувати і загалом пізнавати. Проте ЕС просторової семантики в українській мові характеризуються більшою, ніж у російській мові, різноманітністю і більшими можливостями вступати в опозиційні відношення. Для кола цих елементів притаманне творення еквіполентних опозицій і опозицій тотожності. Останні засвідчують незавершеність процесів відбору мовних засобів для позначення певних понять простору. ЕС російської мови з референцією зазначеної семантики менш чисельні і виявляють іншого типу системні зв'язки, утворюючи тільки еквіполентні опозиції.

У цілому саме прислівникові еквіваленти з просторовим значенням демонструють порівняно з ЕС іншого семантичного наповнення найістотнішу подібність в обох досліджуваних мовах. Останнє спостерігається і в одиницях, котрі містять у своїй внутрішній організації компоненти на позначення простору й часу. Зазначені прислівникові еквіваленти, з одного боку, відображають уявлення людини про єдність простору і часу, з іншого - подібність таких уявлень у носіїв української й російської мов.

Покладання на долю і випадок, фатальність перебігу подій у відображенні просторової й часової семантики теж притаманне прислівниковим еквівалентам обох досліджуваних мов, в яких одиниці такого внутрішнього наповнення складають непоодинокі випадки, більше того, демонструють тісні системні зв'язки.

Досліджуваними елементами темпоральної семантики референціюються уявлення про час хронологічний і час циклічний. З розгляду властивостей семантичного наповнення зазначених одиниць випливає, що уявлення про останній більш структуровані в російській мові, в якій переважна більшість елементів темпоральної семантики референціює певні часові відрізки у минулому чи майбутньому. Проте і на позначення циклічного часу в російській мові виявлена більша кількість одиниць. Це пов'язане з тим, що в українській мові семантика регулярної й нерегулярної повторюваності дії часто відображається однослівними стосовно графіки одиницями типу часом, іноді.

Людські уявлення про частини доби, яка складається з ночі, ранку, дня і вечора, знаходять ретельне відображення у класі прислівникових ЕС темпоральної семантики української й російської мов. Якщо порівняти існуючі однослівні, з погляду графіки, прислівники, утворені на позначення темпоральної семантики, типу укр. удень, уночі та рос. днём і ночью, котрі характеризують часовий інтервал, пов'язуючи його з проміжками доби, денним і нічним, то прислівникові еквіваленти, які референціюють темпоральну семантику через посилання на частини доби, відображають більш сегментовані уявлення про ці періоди. Пор. уночі - “коли настане ніч”, по півночі - “після півночі”.

Типологічне зіставлення семантики прислівникових еквівалентів слова української і російської мов свідчать про їх спільні змістові потенції й спільні зміни, що є наслідком змін у досвідній діяльності носіїв досліджуваних мов. У результаті зазначених пошуків виявлені спільні й відмінні ознаки у зіставлюваних елементах і з'ясовано реакцію мовних систем на подібні утворення, які завдяки входженню в опозиційні відношення на семантичному рівні поступово набувають статусу мовних одиниць.

Завершується дисертація загальними висновками і двома списками: “Список літератури” і “Джерела ілюстративного матеріалу”. У “Загальних висновках” підведені підсумки дослідження і накреслені перспективи подальшої роботи над теорією перехідності в системах української й російської мов. У результаті проведеного аналізу прислівникових еквівалентів слова встановлено, що досліджувані елементи системи мови демонструють певні закономірності свого творення як на рівні зовнішньої, так і на рівні внутрішньої форми. Спільні властивості зовнішньої форми прислівникових еквівалентів дали можливість упорядкувати їх у кожній із досліджуваних мов у моделі різної структури: базові, з віялоподібним розщепленням відкритої і закритої структури, ланцюговим розгортанням та з комбінованим об'єднанням компонентів. Спільні характеристики внутрішньої організації дозволили розподілити зазначені одиниці за способами референціювання ситуацій об'єктивної дійсності. Таке упорядкування матеріалу сприяло з'ясуванню суті структур, трансформованих у системах споріднених мов до прислівникового класу слів. Зіставний напрямок дослідження поглибив уявлення про закономірності адвербіалізації об'єднань певних сполук.

Найпростішими з утворених моделей від прислівникових ЕС української та російської мов виявилися базові. Проте саме ці конструкції висвічують перспективні ознаки форми вираження і внутрішньої організації сполук для адвербіалізаційних процесів. З розгляду базових моделей, побудованих від ЕС російської та української мов, випливає, що трансформуватися у прислівниковий клас слів здатні прийменниково-іменникові, прийменниково-займенникові, прийменниково-прикметникові сполуки, а також структури, що становлять об'єднання прислівника й прислівника, прислівника й частки, займенника й іменника, займенника й займенника, займенника й прислівника, частки й прислівника. Семантика, референційована цими одиницями, вбирає всі напрямки тієї, маніфестація якої відбувається одиницями, що належать складнішим за базові моделям: просторову, часову, міри й ступеня, способу дії, мети і причини.

Прислівникові еквіваленти просторової й темпоральної семантики досить часто на семантичному рівні демонструють слабкі системні зв'язки, що виявляється в їх нерегулярному входженні в опозиційні відношення. Саме від зазначених одиниць і творяться нескладні за своєю структурою моделі - трикомпонентні. Проте останні можуть упорядковуватися й одиницями зі значенням способу дії, хоча здебільшого ця семантика кумульована або тісно асоціативно пов'язана з просторовим чи часовим значенням. Трикомпонентні моделі, утворені від ЕС української та російської мов на позначення способу дії, мають закриту структуру, що, з одного боку, відрізняє їх від решти трикомпонентних моделей, які характеризуються відкритою структурою, а, з іншого - може сигналізувати про певну винятковість особливостей форми вираження або внутрішньої організації. Останнє виявляється в тому, що одиниці на позначення способу дії, демонструючи тісні семантичні зв'язки, здебільшого й упорядковуються в складніші за будовою моделі.

Починаючи з чотирикомпонентних моделей спостерігається істотний спад їхнього будування за участю одиниць просторового й часового значення. Такі моделі здебільшого творяться від ЕС на позначення способу дії, зокрема процесів говоріння, квантитативних ознак, трапляються й випадки належності до зазначених структур ЕС інтенсифікативної семантики. Нетиповість входження прислівникових еквівалентів на позначення просторової й часової семантики до багатокомпонентних моделей виявляється і в способі упорядкування останніх, що характеризуються закритістю структури.

Ця тенденція висвічується і при спостереженні за п'яти- та шестикомпонентними моделями, з яких закриту структуру мають ті, що будуються за участю прислівникових еквівалентів із просторовою й часовою семантикою. Крім одиниць такого семантичного наповнення, п'яти- та шестикомпонентні моделі будуються й від прислівникових еквівалентів на позначення способу дії, а саме: пересування або перебування у просторі, способу світосприймання навколишньої дійсності та способу спілкування з меліоративним значенням гіпокористичності.

ЕС із семантикою мети теж упорядковуються в п'ятикомпонентну модель у російській мові та шестикомпонентну в українській, демонструючи на рівні форми вираження системні зв'язки, хоча останні на семантичному рівні між досліджуваними одиницями є досить слабкими. З цього випливає, що першочерговим фактором сприяння входженню зазначених одиниць у системи досліджуваних мов є властивості їхньої зовнішньої форми, які, очевидно, і стають тією ланкою в ланцюгу трансформаційних процесів, яка дає підстави певною мірою прогнозувати їх подальше входження у прислівниковий клас слів.

Прислівникові еквіваленти квантитативного значення, від яких утворено в російській мові ще одну п'ятикомпонентну модель, виявляють і тісні семантичні зв'язки, вступаючи між собою в різноманітні опозиційні відношення, що засвідчує їхнє глибше, ніж попередніх ЕС, входження в систему відповідних одиниць російської мови.

Досліджувані елементи інтенсифікативної семантики є найскладнішими стосовно внутрішньої організації і демонструють на семантичному рівні найтісніші системні зв'язки в обох близькоспоріднених мовах. Саме ці одиниці виявляються найбільш систематизованими за властивостями зовнішньої форми. Показниками останнього стає творення чисельної кількості моделей складної структури від ЕС з такою семантикою. Чим складніша модель, тим частіше її складниками виявляються одиниці інтенсифікативного значення. Так, у колі шестикомпонентних моделей з віялоподібним розщепленням виокремлюються такі, до яких належать тільки прислівникові еквіваленти зазначеної семантики. Хоча переважна більшість шестикомпонентних моделей здебільшого побудована одночасно за участю ЕС міри й ступеня та способу дії. Останні одиниці здебільшого такі, семантика яких кумульована з інтенсифікативним значенням. Належні цим моделям ЕС просторової семантики, що подекуди кумульована зі значенням способу дії, становлять поодинокі вкраплення, як і ті, що внесено до складніших за будовою моделей. Останнє стосується й одиниць темпорального значення. З них складнішим за будовою моделям належать лише ті, які референціюють уявлення про хронологічний час, або такі, на фоні темпоральної семантики яких висвічується інтенсифікативне значення. Ці одиниці демонструють і тісні семантичні зв'язки.

Найскладніші за будовою, семи-…, - двадцятикомпонентна, моделі утворено від ЕС способу дії, міри й ступеня. Найупорядкованішими виявляються елементи, що характеризуються маркером розмовності. Це дає підстави говорити про регулярність творення прислівникових еквівалентів зазначеної семантики в розмовному мовленні, яке, очевидно, є вагомим джерелом поповнення прислівникового класу слів, оскільки саме розмовні одиниці інтенсифікативного значення й способу дії виступають у досліджуваному матеріалі максимально систематизованими. Саме для розмовного мовлення притаманні “прояви крайнощів” в оцінюванні подій носіями певної мови. Прислівникові еквіваленти інтенсифікативного значення містять семантику, яка відбиває високий стан напруження особи або неординарні явища навколишньої дійсності. Тобто найбільш систематизовані досліджувані одиниці референціюють у мовних системах афективні особливості світопізнання.

Одиниці на позначення способу дії істотно пов'язані з попередніми подібними властивостями референціювання об'єктивної дійсності.

Отже, взаємодія та взаємозв'язок у мовленнєвій діяльності синтаксичної та лексичної семантики приводить до появи нових знакових структур, що, з одного боку, постійно прагнуть до набуття своєї цілісності, а, з іншого - уже у такому стані виявляються регулярним поповненням прислівникового класу слів. Опис форми й значення плану вираження та форми й значення внутрішньої організації прислівникових еквівалентів слова дав підстави для з'ясування особливостей їхнього системовходження в українській і російській мовах. Виявилося, що досліджувані елементи, творення яких є відбиттям подальшої сегментації людиною навколишньої дійсності, коли сучасне життя вносить певні корективи, здатні набувати ознак мовних одиниць різними шляхами: одні з них стають такими внаслідок певних ознак форми вираження, інші - завдяки властивостям свого внутрішнього наповнення.

Пропонований аналіз особливостей формування прислівникового мовного знака дає підстави для висновків про можливість творення подібним шляхом інших типів мовних знаків, зокрема прийменникових, сполучникових тощо, фундаментальне вивчення яких поповнить теорію перехідних явищ у мовних системах.

Основні положення дисертації викладено в наступних працях:

1. Семантика прислівникових еквівалентів слова української і російської мов. - К.: Довіра, 2001. - 218 с.

2. Эквиваленты слова и их функции в речи // Materialy z 3 konferencie o komunikacii "Retrospektivne a perspektivne pohlady na jazykovu komunikaciu”. - Banska Bystrica, 1999. - С. 110-114.

3. Структурні особливості прийменника без у складі українських і російських еквівалентів слів // Записки з українського мовознавства. - Вип. 8. - Одеса: АстроПринт, 1999. - С. 21-31.

4. Теорія і практика моделювання базових прислівникових еквівалентів слів російської мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 16. - Кіровоград, 1999. - С. 34-46.

5. Трикомпонентні моделі еквівалентів слів з двокомпонентним розщепленням у російській мові // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 20. - Кіровоград, 1999. - С. 27-32.

6. Особливості референціювання якісно-оцінної координати людського буття прислівниковими еквівалентами (на матеріалі російської мови) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія: Філологія. - Т. Ш. - № 2. - К., 2000.- С. 94-102.

7. Типологія прислівникових еквівалентів слів темпоральної семантики української і російської мов // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія: Філологія. Педагогіка. Психологія. - Вип. 1. - К., 2000. - С.274-278.

8. Типологія прислівникових еквівалентів слова з просторовою семантикою // Вісник Донецького університету. Серія Б.: Гуманітарні науки. - Вип. 2. - Донецьк, 2000. - С.47-56.

9. Відображення буденної свідомості прислівниковими еквівалентами слів російської мови // Восточноукраинский лингвистический сборник. - Вип. 6. - Донецьк: Донеччина, 2000. - С. 282-289.

10. “Прояви крайнощів” і їх представлення у мові // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - Вип. 4. - К.: НБУВ, 2000. - С. 215-221.

11. Відображення еквівалентів слова в базових словниках української мови // Бібліотечний вісник. - № 3. - К., 2000. - С. 35-38.

12. Супровідні характеристики дії суб'єкта в якісно-оцінній координаті російської мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 22. - Кіровоград, 2000. - С. 65-77.

13. Відображення прислівниковими еквівалентами слів семантики способу дії в системах української і російської мов // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 26. - Кіровоград, 2000. - С.130-139.

14. Відображення морально-етичних засад спілкування прислівниковими еквівалентами української мови // Семантика мови і тексту. Збірник статей У1 Міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 338-342.

15. Граматична структура прислівникових еквівалентів української мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 30. - Кіровоград, 2000. - С. 62-69.

16. Прислівникові еквіваленти з семантикою мети і причини в українській і російській мовах // Збірник наукових праць Міжнародної конференції на честь 80-річчя професора Йосипа Дзендзелівського “Українське і слов'янське мовознавство”. - Вип. 4. - Ужгород, 2001. - С. 324-328.

17. Супровідні характеристики основної дії суб'єкта в просторово-часовій координаті російської мови // Мовознавство. 2000. - № 4-5. - С. 38-44.

18. Моделювання як ефективний засіб дослідження прислівникових еквівалентів української мови // Проблеми граматики і лексикології української мови. Збірник наукових праць . - К.: НПУ, 2001. - С 97- 105.

19. Семантика двосемних прислівникових еквівалентів слова денотативного сприймання об'єктивної дійсності // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. - Одеса: Астропринт, 2001. - № 5-6. - С. 11-15.

20. Граматичні засади будування базових і трикомпонентних моделей прислівникових еквівалентів української мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 31. - Кіровоград, 2001. - С. 111-118.

21. Про гіпокористичне і пейоративне у семантиці прислівникових еквівалентів слова української мови // Мова і культура. Наукове видання. - Вип. 3. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2001. - С.117-120.

22. Принципи моделювання форми вираження прислівникових еквівалентів слова // Наукові записки. - Сер.: Філологічні науки (мовознавство). - Вип. 35. - Кіровоград, 2001. - С. 12-19.

23. Еквіваленти слова як предмет мовознавчих досліджень // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - Донецьк: Донеччина, 2001. - С. 36-42.

24. Слоговая структура фонетических слов, не равных лексическим // Актуальные проблемы русского языкознания. - Кіровоград, 1991. - С. 34-37.

25. Структура фонетических слов, не равных лексическим // Вопросы русского языкознания. Межвузовский сборник научных трудов. - Кіровоград, 1993. - С. 102-106.

26. Синтагматична організація сполучень, еквівалентних слову, в українській та російській мовах // Актуальні проблеми граматики. Збірник наукових праць. - Кіровоград, 1997. - Вип. 2. - С. 141-144.

27. Проблема изучения эквивалентов слова в языкознании // Питання мовознавства. Збірник наукових праць на честь 70-річчя Володимира Олександровича Горпинича. - Кіровоград: КДПУ, 1997. - С. 113-120.

28. Відображення прислівниковими еквівалентами слів специфікації свідомістю елементів якісно-оцінної координати людського буття // Ювілейний збірник на честь 70-річчя від дня народження професора Петра Лизанця. - Ужгород, 2000. - С. 316-322.

29. Особливості формування фонетичних слів у поемі П. Тичини “Срібної ночі”// Тези доповідей міжвузівської науково-практичної конференції “Павло Тичина - поет, педагог, громадянин”. - Умань, 1991. - С. 75-76.

30. Идеи Н. Трубецкого в процессе изучения структуры фонетического слова // Тези Республіканської науково-практичної конференції “Вивчення спадщини повернутих і забутих діячів науки та культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи. - Рівне, 1991. - С. 72-73.

31. Исследование структуры фонетических слов в потоке речи// Матеріали міжвідомчої науково-теоретичної конференції “Лингвистика: взаимодействие концепций и парадигм”. - Вип. 1. - Ч. П. - Харків-Сочі, 1992. - С. 454.

32. Роль сполучень, еквівалентних слову, у структурній організації речень // Актуальні проблеми синтаксису. Матеріали Всеукраїнської конференції, присвяченої 85-річчю проф. І.І. Слинька. - Чернівці, 1997. - С. 66-67.

33. Грамматическая омонимия эквивалентов слова в русском и украинском языках // Тези УШ Міжнародної конференції “Функциональный аспект семантики языковых единиц”. - Харків, 1997. - Ч. 1. - C. 112-113.

34. До питання про відображення еквівалентів слів в орфографічних словниках // Тези наукової конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології. - К.: Українська національна комісія з проблем сучасного українського правопису і термінології, 1997. - С. 63-64.

35. Некоторые принципы составления русско-украинского словаря эквивалентов слова // Материалы конференции " Принципы и методы функционально-семантического описания языка: Итоги, направления, перспективы". - Москва-Симферополь, 1997. - С.168-169.

Анотація

Лучик А.А. Еквіваленти слова в українській і російській мовах. -

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10.02.01 - українська мова, 10.02.02 - російська мова. - Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, 2001.

Дисертаційна робота присвячена типологічному зіставленню еквівалентів слова української та російської мов, зокрема тих із зазначених одиниць, які характеризуються прислівниковими морфологічними ознаками. Унаслідок проведеного дослідження встановлені закономірності формування прислівникових еквівалентів, здійснений комплексний аналіз властивостей їхньої форми вираження і внутрішньої організації, виявлені типові явища й тенденції їх розвитку, розкрита лінгвістична суть розгляданих одиниць, що є ознакою динаміки лексико-граматичної системи.

Опис зовнішньої та внутрішньої форми прислівникових еквівалентів дозволив виявити ймовірні шляхи набування статусу морфологізованих одиниць іншими знаковими структурами перехідного характеру в українській і російській мовах.

Ключові слова: еквіваленти слова, прислівникові еквіваленти, типологічний, внутрішня організація, внутрішня форма, зовнішня форма, морфологізована одиниця, морфологічна ознака, лексико-граматична система.

Аннотация

Лучик А.А. Эквиваленты слова в украинском и русском языках. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальностям 10.02.01 - украинский язык, 10.02.02 - русский язык. - Институт языкознания им. А.А. Потебни НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертационная работа посвящена типологическому сопоставлению эквивалентов слова украинского и русского языков, в частности тех из них, которые характеризуются морфологическими признаками наречия. В результате проведённого исследования удалось установить закономерности формирования наречных эквивалентов, осуществить комплексный анализ особенностей формы их выражения и внутренней организации, выявить типичные явления и тенденции развития данных элементов в речевой деятельности, раскрыть лингвистическую сущность рассматриваемых единиц, которая является признаком динамики лексико-грамматической системы.

Описание внешней и внутренней формы наречных эквивалентов позволило выявить возможные пути приобретения статуса морфологизованных единиц иными знаковыми структурами переходного характера в украинском и русском языках.

Ключевые слова: эквиваленты слова, наречные эквиваленты, типологический, внутренняя организация, внутренняя форма, внешняя форма, морфологизованная единица, морфологический признак, лексико-грамматическая система.

Summary

Luchyk A.A. Word equivalents in the Ukrainian and Russian languages. - Manuscript.

Thesis for maintaining the Academic degree of the Doctor of Philology. Specialties 10.02.01 - The Ukrainian Language, 10.02.02 - The Russian Language. - The Institute of Linguistics named after O.O. Potebnya NAS of Ukraine, Kyiv, 2001.

The thesis presents the investigation of typological comparison of the word equivalents in the Ukrainian and Russian languages, of those, in particular, that are characterized by morphological features of the adverb.

The principal result of the research is the definition of the structure and the status of adverbial equivalents as of the language units. It is determined that the word equivalents appear as a result of the coordination of lexical and grammatical structures predisposed to adverbial functions, which later deviate from the syntactic row.

Syntactic and lexical semantics coordination in speech are the reason for the new structures formation. On the one hand they aim at gaining their integrity. On the other hand having such status they enlarge the rank of the adverbs. The adverbialization processes of composite non-adverbial structures complete other processes, in particular - these structures assimilation to adverbial words, their acquisition of formal contextual outline and development of a qualitatively new environment and of its units in the language system.

The use of the modeling method made it possible to distinguish factual adverbial equivalents among formal semantic variety of the word equivalents, to describe peculiarities and models of their formation, to define the processes, which make the existence of the word equivalents natural.

The comparative analysis of the semantic peculiarities of adverbial equivalents in the Ukrainian and Russian languages in correlation with existing realia made it possible to clarify the way the language reacts upon the improvement of further segmentation of the objective reality, which spheres of people's activities remain open to language transformations and which elements of the existence are covered by the units under research.

The description of the intrinsic and external adverbial equivalents forms allowed to define the peculiarities of their systematization when some of them are adverbialized due to certain features of the conveyance form, others - due to their intrinsic matter.

It is defined that on the present stage of the Ukrainian and Russian language systems development there exist types of adverbial equivalents which differ in the conveyance form and in the content. They possess close or open structures, functional characteristics of the decomposition components, the ability to expand and to contract. The units under research can also be gradated when separated from word combination structures.

The conclusions mentioned allow to suppose that there exist some ways which allow definite structures of transitive character in the Ukrainian and Russian languages to acquire the status of morphological units.

Due to the typological study of the adverbial equivalents in the Ukrainian and Russian languages there have been defined similarity and difference in the processes of adverbial equivalents formation, peculiarities of their representation by means of the language systems under research.

Key words: word equivalents, adverbial equivalents, typological, the inner organization, the inner form, outer form, morphologized unit, morphological markers, lexical-grammatical system.

Размещено на Allbest.ru