Лінгвостилістичні особливості морської прози Дж. Конрада

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Лінгвостилістичні особливості морської прози Дж. Конрада

Яковлєва Ірина Володимирівна

Анотація

роман конрад лексичний

Яковлєва І.В. Лінгвостилістичні особливості морської прози Дж. Конрада. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 -- германські мови. -- Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню художньої структури морських романів відомого англійського письменника кінця XIX і початку XX століття Дж. Конрада, який народився і виріс в Україні.

Творчість Дж. Конрада в нас мало вивчалася, немає спеціальних досліджень мови і стилю його творів, своєрідності індивідуального творчого методу письменника. У роботі здійснено системний лінгвостилістичний аналіз п'яти творів на семантичному, метасеміотичному і мета-метасеміотичному рівнях. У дисертації виділено і визначено специфіку взаємодії найбільш частотних і художньо значущих лексико-тематичних груп, які створюють предметно-логічну основу змісту та образність твору і зумовлюють синкретизм їхнього функціонування в описових контекстах. У роботі проаналізовано актуалізовані лексико-стилістичні засоби у структурі художнього образу, розкрито зв'язок між синкретизмом виділених лексичних одиниць і контамінацією стилістичних засобів, які утворюють художню синестезію тексту. Системно-комплексний аналіз вперше виконується поступово: слово--художній образ--символ--ситуативна модель.

Ключові слова: системність, лексико-тематичне поле (група), жанр, художній образ, семантичний (мета-, метасеміотичний) рівень, синкретизм, контамінація, символ, модель.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану дисертацію присвячено вивченню лінгвостилістичних особливостей морської прози видатного англійського письменника першої половини ХХ ст. Джозефа Конрада. Про творчість Дж. Конрада ще за його життя було написано численні дослідження, критичні статті, доповіді та інші публікації в зарубіжній літературі. У багатьох країнах існують конрадівські товариства, встановлені наукові премії, видаються спеціальні журнали (Conrad Society в Америці видає журнал “Joseph Conrad Today”), щорічно відбуваються міжнародні конрадівські конференції. Назвемо тільки ті, що відбулися останніми роками: 16-та міжнародна конференція в Англії (1990); в Копенгагені (1993); три міжнародних симпозіуми в Польщі (Люблін 1991, 2001; Гданськ 1994); симпозіуми в Англії (1995, 1999), у Філадельфії і Арабських Еміратах (1997); у Кракові і Лондоні (1999, 2000). На міжнародних конрадівських конференціях від України виступала Л. Кузнєцова (Люблін (1991), Гданськ (1994), Краків (1999), Лондон (2000)). Відома велика бібліографія праць про життєвий і творчий шлях Дж. Конрада: у 1993 р. у Польщі вийшла "Polska Вibliographia Conradowska", в якій охоплено всі друковані видання з 1896 по 1992 рр., це -- 2531 позиція тільки польських дослідників. Отже, географія досліджень творчості Дж. Конрада поширюється на всі континенти і країни світу. Варто зауважити, що серед такої численної кількості праць як зарубіжних, так і вітчизняних авторів не має спеціальних досліджень мови і стилю творів Дж. Конрада.

В Україні, за винятком декількох публікацій, творчість Дж. Конрада не привертала уваги дослідників. Не вивчалась вона ретельно і в Росії, хоч визначенню місця і значення творчості Дж. Конрада у світовій літературі кінця ХІХ -- початку ХХ ст. присвячувались статті Н. Дьяконової, Н. Баннікова, З. Гражданської, Б. Сучкова, В. Борисова та ін., передмови і розділи в навчальних посібниках із зарубіжної літератури. Російською мовою перекладені майже всі твори Дж. Конрада, проте українською -- жодного. Дж. Конрад увійшов в історію літератури як один із найкращих представників англійського критичного реалізму кінця XIX і початку ХХ століття. Він визнаний самобутній художник слова, автор понад 50 романів, повістей, есе, нарисів, статей. Відомий дослідник його творчості A.J. Guerard так писав про Конрада і його твори: “J. Conrad … one of the greatest English novelists and perhaps the finest prose stylist of them all…”

Дж. Конрад належить до двох культур: англійської і польської. Поляк за походженням, він народився і прожив перші 15 років на Житомирщині, писав свої твори англійською мовою, яку почав вивчати у двадцятирічному віці.

Отже, життя і творчість Дж. Конрада, його зв'язок з Україною зумовили вибір теми дисертації. Ця актуальна проблема ще не висвітлена літературознавцями в нашій країні. Актуальність аналізу мови та стилю творів письменника визначено також тим, що ця тема не була предметом спеціального дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація виконана на кафедрі англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка і пов'язана з загальною науковою темою “Структура, семантика та тенденції розвитку германських і романських мов”, яку розробляють учені факультету іноземних мов університету.

Мета роботи -- комплексне дослідження мовностилістичної системи художніх творів Дж. Конрада та виявлення характерних її особливостей на лексико-семантичному рівні, що передбачає вирішення таких конкретних задач: 1) виділити частотніші та художньо значущі лексико-тематичні групи (ЛТГ), які створюють предметно-логічну основу змісту та образність тексту; 2) визначити специфіку взаємовідношення виділених ЛТГ, синкретизм їхнього функціонування в тексті; 3) розглянути стилістичний потенціал ЛТГ на метасеміотичному рівні в описових контекстах творів; 4) виявити актуалізовані лексико-стилістичні засоби у створенні художнього образу (метафора, порівняння), показати їх контамінацію та встановити систему їх тема-рематичних відносин; 5) розкрити прямий і непрямий зв'язок між синкретизмом виділених лексичних одиниць і контамінацією стилістичних засобів, які зумовлюють художню синестезію образності тексту; 6) проаналізувати образність на мета-метасеміотичному рівні та розкрити стилістичне функціонування слів-образів і символів; 7) визначити індивідуально-типологічні риси художнього стилю творів Дж. Конрада, однотипних за тематикою і жанровою належністю; 8) зробити спробу систематизувати і узагальнити результати дослідження в побудові стилістично орієнтованої моделі актуалізованої лексики романів.

Об'єктом дослідження є комплексний аналіз лінгвостилістичної структури найвідоміших “морських” творів автора: “The Nigger of the Narcissus” (1897), “Lord Jim” (1900), “Typhoon” (1903), “Nostromo” (1904), “The Mirror of the Sea” (1906). Для прикладів використано також фрагменти з романів інших жанрових модифікацій: “Heart of Darkness” (1902), “A Personal Record” (1912), “Victory” (1915), “The Shadow Line” (1917), “The Secret Sharer” (1923), “Suspense” (1925), в яких створення художніх образів пов'язане з морським світосприйняттям і все разом складає предмет дослідження.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення лінгвістики, лексикології, лінгвостилістики, лінгвістики тексту, літературознавства, розроблені в працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Передусім це вчення про системність лексики у мові і мовленні, роль слова у створенні художнього образу, аналіз художнього тексту на мета- і мета-метасеміотичному рівні, підхід до вивчення художнього тексту з широких філологічних позицій.

Конкретними методами і способами виступають лексико-стилістичний, семантико-структурний, за безпосередньо складовими, описово-порівняльний з кількісними показниками. Індуктивний та дедуктивний підходи сприяють аналізу та опису функціонування і ролі лексичних одиниць та стилістичних засобів у процесі створення образності тексту; дефініційно-понятійний підхід зумовлює більш обґрунтовану теоретичну й концептуальну основу у визначенні категорій і термінології для адекватного розуміння та інтерпретації мовно-стилістичного явища; використання формалізованого методу представлення актуалізованої стилістично-орієнтованої лексики сприяє розумінню функціонування лексичних одиниць як явища мови, мовлення і мовленнєвої діяльності в їх нерозривній єдності в системі образності художнього тексту.

Наукова новизна полягає в тому, що це перше комплексне дослідження мови та стилю романів Дж. Конрада: на семантичному, метасеміотичному і мета-метасеміотичному рівнях. Системний аналіз вперше виконано поступово -- від слова до образу, від образу до символу і, нарешті, до формалізованої репрезентації цієї схеми дослідження; створено інваріантну і комплексну моделі стилістично-орієнтованої актуалізованої лексики в описових контекстах творів на базі основних ЛТГ; у моделях відображено спосіб сходження і взаємодії лінгвістичних та екстралінгвістичних ознак художнього тексту, що зумовлює можливість літературознавчого підходу до його аналізу; набули подальшого розвитку і роз'яснення поняття про синкретизм, контамінацію і синестезію мовних засобів у створенні художнього образу як типолого-індивідуальних ознак стилю.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що вона: а) вносить вклад у розробку принципів і методів дослідження лексико-стилістичної структури художнього тексту за схемою: слово -- образ--символ -- модель; б) визначає взаємодію між загальним та індивідуальним в образній системі художнього твору, виходячи з його жанру, авторського замислу і естетичного ідеалу; в) поглиблює розуміння таких лінгвістичних понять, як синкретизм, контамінація та синестезія в дослідженнях образності художнього тексту; г) поширює вивчення творчості Дж. Конрада як на мовностилістичному, так і літературознавчому рівнях.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її результатів у лекціях, спецкурсах і посібниках з лінгвостилістики, лексикології, лінгвістики тексту, літературознавства, перекладознавства; у процесі складання тематичних словників письменника, в практиці художнього перекладу, а також у науково-дослідній роботі студентів.

Апробація роботи. Основні положення і наукові результати дисертаційного дослідження були викладені на міжнародній науково-практичній конференції “Іноземні мови сьогодні і завтра” (Ternopil--1999), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 130-річчю від дня народження В.Гнатюка (Тернопіль--2001); на секції “Англійська філологія” наукової конференції Тернопільського педагогічного університету (Тернопіль--2001), лінгвостилістичних семінарах Львівського національного університету імені Івана Франка.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у п'яти статтях, надрукованих у збірниках наукових праць, статті, вміщеній у регіональному річнику та одних тезах Міжнародної науково-практичної конференції.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (275 позицій), списку довідкової літератури (14 позицій), списку проаналізованих творів Дж. Конрада (12 позицій) і двох додатків: Додаток А -- нарис “Україна в житті і творчості Дж. Конрада”; Додаток Б -- “Глосарій найбільш уживаних морських термінів і професіоналізмів лексико-тематичної групи "Seafaring" та їх українські еквіваленти”. Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з них 171 -- обсяг основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Загальні теоретичні передумови дослідження” розглянуто основні теоретичні положення, які вважаються вихідними в роботі: трактування системності лексики, взаємодії слова і образності, співвідношення жанру і стилю в художньому тексті, і подано основні етапи розвитку наукової думки щодо визначених проблем.

У мові система визначається як внутрішньо організована сукупність елементів (одиниць) мови, пов'язаних стійкими відносинами (О. Ахманова). Систематика цих елементів -- це фаза дослідження, яка полягає в класифікації мовних одиниць, одержаних синтагматикою, що зумовлює системно-функціональний підхід до розгляду внутрішніх відносин у мові з вивченням особливостей їхнього функціонування в мовленні. Видатні філологи Л. Щерба, А.Смирницький, В.Виноградов вважали, що суть системного принципу дослідження в мові полягає в поданні об'єкта в його цілісності, з одного боку, і у виділенні складових його елементів -- з іншого.

Починаючи з 50_х років ХХ ст. вивчення системності лексики як на рівні мови, так і мовлення інтенсивно здійснювалося багатьма дослідниками (В. Виноградов, В. Звєгінцев, О. Ахманова, А. Уфімцева, Е. Мєдникова, Д. Шмельов, Ю. Караулов, Ф. Філін, Б. Плотнiков, Е. Бєляєвська, А. Бондаренко, Л. Васильєв, З. Вердієва, І. Арнольд, В. Вилюман, В. Банкевич, В. Гольдберг), у результаті чого з'явились їхні ґрунтовні монографічні роботи, статті, дисертації. У сучасній лексикології є велика кількість праць, присвячених проблемі принципів класифікації лексики, але вона не є до кінця вирішеною. Системні угруповання слів дістають різноманітні назви: лексико-семантичні класи (поля, групи); лексико-граматичні або функціонально-семантичні поля; лексико-тематичні поля і групи, лексико-тематичні сітки, ряди тощо. Один лише перелік цих понять-термінів указує на необхідність однозначного їх вживання під час конкретного аналізу. Як справедливо відмічає Ф. Бацевич, нерідко один і той самий термін використовується для назви угруповань слів, які об'єднуються на різних підставах. Особливо це стосується понять лексико-семантичні та лексико-тематичні групи слів, які іноді вживаються як синоніми.

У цій роботі узагальнено основні теоретичні положення і практичні методи виділення та опису семантично близьких розрядів слів для встановлення їх системних зв'язків з метою вживання відповідних вихідних термінів, релевантних для цього дослідження; викладено їхнє розуміння з метою додержання однозначності використаних у роботі понять. Отже, оскільки семантичне поле звичайно трактується як мовна категорія і поняття “семантичний” традиційно входить у метод аналізу мови, то, на нашу думку, художній твір правомірно аналізувати, виходячи із тематичного підходу до його тексту як категорії мовлення. Текст -- це явище мовленнєвого порядку, а не семантико-польового, тому повинні враховуватись цілі і завдання дослідження і розуміння того, що жоден семантичний аналіз художнього тексту неможливий, за словами І. Арнольд, без звернення до екстралінгвістичної діяльності. Незважаючи на суперечливість деяких положень, приймаємо висновок В. Банкевича про те, що ЛТГ -- це функціонально-інваріантна група лексичних одиниць (у тому числі і словосполучень), які відображають певну ділянку реальної дійсності, мають денотативний тип значення і виділені за спільністю відносних сем, що становлять значні семантичні відстані між собою та вершиною групи, пов'язані переважно родо-видовими відносинами і належать до однієї частини мови.

У нашому дослідженні ми використовуємо поняття “лексико-тематичне поле” (ЛТП) або “група” (ЛТГ) як основні і найсуттєвіші інваріантні угруповання лексики, не роблячи різниці між ТП і ТГ у тому випадку, якщо останнє входить у те саме тематичне поле.

Важливою теоретичною передумовою лінгвостилістичного дослідження є також розуміння образності художнього твору. Проблема образності в художньому тексті виникає, головно, внаслідок її широкого розуміння. По-перше, дослідники мають справу з використанням мовних фактів у зв'язку з літературним напрямом, жанром, стилем, типом і структурою твору; по-друге, пояснення причин і мотивів авторського відбору і творчого використання мовних засобів, їхнього функціонування і призначення обумовлює різноманітність поглядів і тлумачень.

Вивчення образності художнього твору тісно пов'язане з його лінгвостилістичним дослідженням. За Ю.Рождественським, лінгвістика зробила можливим визначення мови і стилю художнього твору. Мова -- загальне, об'єднуюче будь-які твори словесності. Стиль -- особливе у використанні мовних явищ… Будь-який твір словесності -- індивідуальне об'єднання загального та особливого у використанні мовних одиниць… Вчення про стиль, співвіднесене з мовознавством, називають лінгвостилістикою (Ю. Рождественский).

У ХХ ст. перехід від дослідження мови як формальної системи, абстрагованої від конкретних умов її використання, до розгляду “мови в дії” (мовлення) стимулював зростаючу активність у розробці проблем функціональної лінгвістики, лінгвостилістики, соціолінгвістики, а також сприяв формуванню лінгвістики тексту, лінгвопрагматики та ін. У лінгвістиці починається уточнення і розмежування цих понять, зокрема лінгвостилістики. Так, німецький лінгвіст Карл Фосслер (1872-1949) розширено тлумачив поняття стилістики. На його думку, “мовознавство у повному розумінні слова є тільки стилістикою, а стилістика -- альфа і омега філології”. Усе це дало вченим підставу стверджувати, що Фосслер стимулював розвиток лінгвістичної стилістики (Р. Венцкович, К. Шайкевич).

Однак можна стверджувати, що вивчення "мови і стилю" розпочалось в 40-х роках, відколи академік Щерба впровадив лінгвістичний аналіз художнього тексту, дав зразки його коментування в створенні образності. Мова письменника розуміється як його конкретна мовна діяльність у рамках загальнонародної мови (Л. Щерба). Не випадково в 50-60-х роках з'явилась велика кількість монографій, дисертацій, статей, які можна об'єднати під загальною назвою "мова і стиль письменника". Це не індивідуальна мова, а індивідуальний стиль мовлення того чи іншого письменника. Однак за традицією цей стиль називають мовою письменника або його твору. Мова щодо художнього твору -- це індивідуальне використання письменником національної мови в естетичних цілях. Про співвідношення загального та індивідуального свого часу писали Р. Будагов, В. Кухаренко, Т. Баталова, О. Мороховський, О. Воробйова, І. Колегаєва та інші, які зазначають, що в найтиповішому завжди є момент особливого. Уміння розпізнати й описати це особливе, не порушуючи його єдності із загальним, -- у цьому і полягає мета вивчення мови і стилю твору.

У художньому творі важливі як предметно-логічне значення слова, так і його образна тональність, нове смислове навантаження. Єдності слова й образу в художньому творі присвячені численні праці відомих учених: О. Потебня вказував на необхідність виділення такої одиниці стилю, як слово-образ; О. Пєшковський вважав, що справа не в одних образних висловах, а в неминучій образності кожного слова, оскільки воно подається з художньою метою. В.Виноградов писав: “Словесний образ буває різної будови. Він може складатися із слова, сполучення слів, із абзаців, розділу художнього твору і навіть із цілого художнього твору. Однак він завжди є естетично організованим елементом стилю художнього твору".

Ще одне теоретичне положення лежить в основі даного дослідження. Аналіз лексико-стилістичних особливостей художнього твору не може відбуватися без урахування його жанрової своєрідності і виділення тих мовних засобів, які відіграють провідну роль в його створенні.

Проблема взаємодії жанру і стилю виникла у вітчизняному мовознавстві ще в 20-х роках у працях відомих учених. Значний внесок у висвітлення питання взаємовідношення жанру і стилю зробили В. Виноградов, Г. Поспєлов, М. Бахтін, В. Жирмунський, А. Чичерін, А. Соколов, в концепціях яких стиль вважається жанротворчим елементом літературного твору.

Останніми десятиріччями проблемам дослідження типології літературних жанрів присвячено монографії, дисертації, в яких аналіз здійснено з точки зору використання лексичних засобів і визначення їхньої жанротворчої ролі в романі. Однак стосовно творчості Дж. Конрада такий підхід не буде однозначним. У більшості досліджень Дж. Конрада традиційно відносять до романтиків та неоромантиків (А. Кетл, М. Кругляк, Н. Банніков); до авторів психологічного роману (Н. Жлуктенко), до письменників морської прози і пригодницького жанру (Т. Яхонтова). У деяких монографіях (Дж. Лоуз) Дж. Конрада вважають творцем пригодницько-модерністського роману; у його творах відзначають реалістичну правдоподібність та імпресіоністичні елементи (Н. Дьяконова). А один із відомих польських дослідників творчості Дж. Конрада називає його “a romantic writer, an author of sea fiction, of exotic and adventurous romances and as a writer probing deep psychological and philosophical, ideological and ethical problems” (В. Крайка)^** Дж. Конрад сам охарактеризував предмет, цілі та метод своєї літературної праці: "Everything can be found at sea, according to the spirit of your quest-strife: peace, romance, naturalism of the most profound kind, ideals, boredom, disgust, inspiration -- and every conceivable opportunity, including the opportunity to make a fool of yourself -- exactly as in the pursuit of literature" (A Personal Record). .

Ми не маємо на меті встановлювати визначальний естетичний принцип, який відносив би твір тільки до одного літературного напрямку чи жанру, оскільки це є сферою літературознавчого дослідження. На нашу думку, усі ці міркування правомірні і мова може йти тільки про розмежування таких понять, як метод, стиль, жанр і форма художнього твору. На рівні мікротекстів у творі можуть взаємодіяти окремі жанрові різновиди, виконуючи своєрідну стилістичну функцію. Ми поділяємо думку В. Крайки і Н. Баннікова, що у романах Дж. Конрада спостерігається надзвичайно своєрідний сплав реалізму, традиційної морської романтики і глибоких морально-етичних і соціальних пошуків видатного психолога. Отже, ми вважаємо, що всі ці елементи -- реалізм, романтизм, психологізм і морська екзотика -- поєднались у мові романів Дж. Конрада і зумовили неповторний жанровий сплав та визначили індивідуальний авторський стиль у створенні художньої образності творів.

Другий розділ “Системність лексики романів Дж. Конрада” присвячено дослідженню художнього твору як системи на лексичному рівні, виходячи з провідної ролі слова, тому що лише вивчаючи лексику як систему, можна належним чином виділити в ній істотне і характерне та описати її склад, дотримуючись внутрішніх зв'язків між її елементами, а не абстрактної класифікаційної схеми її явищ (О. Ахманова). Підходячи до функціонування мови як художньої форми, можна говорити, що з лінгвістичного боку мова є своєрідною формозмістовою єдністю, завдяки чому й надається до покомпонентного аналізу (А. Ткаченко). Тому у досліджуваних творах найперше виділено ті поняття, що складають предметно-логічну основу тексту і виявляють системний характер лексики, і через те лінгвістичний аналіз твору передує лінгвостилістичному.

Функціонування виділених у романах тематичних об'єднань було розглянуто як у мікро-, так і макротекстах у їхній взаємодії: підкреслено той факт, що вони є наскрізною ниткою лексичної структури романів письменника і становлять їхню семантико-тематичну основу.

Для виділення лексико-тематичних угруповань, ми припускали, що системність лексики текстів зумовлена їх спільною тематикою, жанровою формою та прагматичною установкою. Саме така лексика є найбільш частотною, яка, з одного боку, піддається типології, а з іншого -- яскраво виявляє індивідуальне в авторському використанні слова. Згідно з цією гіпотезою ми проводили відбір у два етапи. Спочатку було виділено низку ключових слів, згрупованих в декілька розрядів із загальною денотативною ознакою. Потім на основі повторення високочастотних лексичних одиниць слова були об'єднані у тематичні поля, які виявились найбільш репрезентативними на фоні інших тематичних полів і груп. У результаті виділено чотири основних лексико-тематичних поля -- мореплавання (Seafaring), погода (Weather), ландшафт (Landscape/ Seascape), екзотична лексика (Exoticisms), які найповніше відображають тематику твору, його типолого-жанрову характеристику та індивідуальну художньо-образну систему.

У цьому розділі досить детально проаналізовано найбільш термінологізоване в творах Дж. Конрада ЛТП -- “Seafaring”. Його лексичні одиниці становлять понад 3% усіх повнозначних слів у "Typhoon" і близько 5% у "Lord Jim", у "The Nigger of Narcissus" -- 5% і в "Nostromo" -- 1%. Щодо лінгвістичного статусу терміна, то в ідеалі один термін у межах окремої термінологічної системи відповідає лише одному поняттю. Однак за межами свого термінологічного поля термін втрачає свої властивості, стає членом іншої термінологічної системи або детермінологізується. Це насамперед виявляється в художньому мовленні через здатність терміну залучатися в образну систему твору, де його однозначність розмивається внаслідок специфічностей функціонального стилю. Тому в роботі слова “терміни”, “професіоналізми”, “спеціальні слова” і “вирази” вживаються іноді як взаємозамінні синоніми з метою уникнення однозначності поняття "термін".

У межах ЛТП “Seafaring” було виділено менші за об'ємом угруповання, які пов'язані тільки єдністю номінативної ознаки і синонімічністю. Це лексико-тематичні групи (ЛТГ), головні з яких такі: 1) корабель (судно) -- ship, vessel, boat, coaster, steamboat, barge, yacht, brigantine, schooner, ferry-boat, yawl, cutter; 2) частини корабля -- desk, bow, mast, rail, sails, stern, mizenmast, bridge; 3) корабельне оснащення -- anchor, rope-yarn, canvas, bells, track, oars; 4) морські чини, посади -- captain, skipper, steward, seaman, navigator, sailor; 5) берегові будівлі -- dock, embankment, port, lighthouse; 6) морські прилади: binnacle, compass, chronometer, etc. У ЛТП "Seafaring" входять також дієслова, які передають дії на морі і кораблях: to sail, drift, land, sink, beach, steam, stir, etc, а також прикметники і прислівники із семою “морське плавання”: naval, adrift, nautical, seaward, etc. Повній ідентифікації в рамках однієї ТГ лексика піддається не завжди, тому що багато з лексичних одиниць, сполучаючись у різних контекстах з іншими словами, можуть реалізувати додаткові значення, входити в нову ТГ і створювати свої тематичні ряди завдяки полісемії, антонімії, синонімії та ін.

Конкретніше було розглянуто функціонування тематичної групи "Ship". Ця ЛТГ об'єднує понад 20 назв різних суден, а їх вживання з конкретизуючими словами збільшує кількісний склад групи у декілька разів. Ключовим словом цієї групи ми вважаємо лексичну одиницю "ship". Зокрема, на десяти наскрізних сторінках роману "Лорд Джим" слово "ship" вживається 18 разів, "vessel" -- 8, "boat" -- 6, "cutter" -- 5, "steamer" -- 4, "ferryboat" -- 3 рази. Крім того, ця лексема в контексті всього роману набуває додаткових конотативних значень.

Проте не всі конституенти ЛТП “Seafaring” належать до розряду спеціальної лексики і термінології, часто вони стають такими в текстах і тому їх можна умовно розділити на дві групи. До першої відносимо так звані "чисті" терміни. Це слова і словосполучення, що належать до професійної виробничо-технічної сфери діяльності -- "морська справа", тобто до логіко-понятійної системи термінів. Автор вживає їх у прямому термінологічному значенні і відомі вони переважно спеціалістам: “The taffrail-log marked eighteen miles and three-quarters, and four iron belayіng-pins were missing round the mainmast” (LJ, Р. 50). До другої відносимо ту більшу частину лексичних одиниць ТП "Seafaring", які тільки в певному контексті стають спеціально "морськими". Наприклад, слова ship, vessel, boat, deck, bridge, rope, oar, track, wheel, etc., входять у словник загальномовних одиниць, означаючи поняття із повсякденного життя людини. Частина термінів не зазнає процесу детермінологізації, коли термін переходить у розряд звичайних слів. Це здебільшого назви приладів, інструментів, таких як compass, barometer, centigrade, chronometer, microscope etc.

Письменник дуже прискіпливо ставиться до вживання спеціальних слів і професіоналізмів, які належать до морської сфери. Так, у "The Mirror of the Sea" Дж. Конрад радить, як правильно вживати цілу низку слів-термінів. Це, наприклад, ship, vessel, yawl, schooner, cutter, sails, anchor. Неправильне їх використання Дж. Конрад характеризує як "the degradation of the sea-language" і на декількох сторінках художньо описує процес, який називають "to cast anchor".

Отже, ЛТП "Seafaring" належить провідна роль в усіх досліджуваних романах. Вона передає змістово-фактуальну інформацію і підсилює достовірний характер описуваних подій і явищ.

Виходячи з того ж припущення про семантичний повтор лексичних одиниць, їх доцільність та важливість у досліджуваних творах, ми виділяємо ЛТП слів, у значенні яких наявна тематична сема "погода" (weather). Їхнє вживання зумовлене жанровою специфікою творів -- це морські мандрівки, доля яких здебільшого залежить від погодних умов.

Ядерними лексичними одиницями цього поля виступають слова: weather, wind, climate, air, atmosphere, sky, sun, water. ЛТП "Weather" розширюється за рахунок синонімів та перифразів зазначених лексем. Слова цього ЛТП можуть належати до різних ЛТГ залежно від контексту. Наприклад, згідно із словником Роже, стаття "air" уміщує в себе за N 3 такі лексичні одиниці: weather, climate, rise and fall of the barometer, isobar, weather map; meteorology, climatology; aneroid barometer, baroscope. Усі перелічені словникові одиниці використовуються в романах Дж. Конрада. Проте такі слова, як barometer, isobar, aneroid, baroscope ми відносимо до ЛТГ "Seafaring".

У романі "Lord Jim" описи у розділах 1, 2, 3, 10, 16 створюються, головно, з допомогою лексичних одиниць ТП "Weather", а у всьому тексті вони постійно використовуються у пейзажних замальовках; кількість слів цього ЛТП становить близько 2% усього словникового складу твору. У романі "Nostromo", де погодні умови відіграють важливу роль у долі людей і місцевості Сулако, кількість таких слів становить понад 3% усіх повнозначних лексем твору; у романі "Typhoon" фабула ґрунтується на драматичних змінах погоди і трагічних у зв'язку з цим подіях, тому кількість лексем цього ЛТП становить майже 6% загальновживаних повнозначних слів.

Як показує аналіз, лексика із тематичних груп "Weather" тісно переплітається з лексикою груп "Seafaring": чистих описів погоди на морі мало, оскільки автор відразу ж визначає її роль у русі і долі корабля, життєдіяльності людей, що є логічним і необхідним для розвитку сюжету. Наприклад, слова rain, tide, mist, sprays, storm, gale (ТП "Weather") використовуються у контекстах зі словами: ship, ferryboats, anchors, , trysails, bridge, boat, galleons (ТП "Seafaring"), що зумовлює їхній ізоморфізм.

Ізоморфізм визначається як однотипність структури одиниць різних мовних груп, наслідком чого є чи може бути однотипність відносин між ними. Теорія ізоморфізму постулює застосування до їх дослідження тих самих методів і принципів (О. Ахманова).

Тісно пов'язаним з ЛТП “Seafaring” і “Weather” виступає ЛТП "Land/ Seascape". Під цією назвою об'єднано лексичні одиниці, у значенні яких наявна сема "пейзаж", замальовки якого можуть відноситись до об'єктів реального світу як на суші, так і на морі. Їхня наявність у лексичній структурі романів зумовлена передусім темою творів -- подорожами у далекі країни, враженнями від небачених, незнайомих географічних об'єктів, а також необхідністю детального розкриття взаємозв'язку погоди, ландшафту з долею корабля та людей в морі.

В ЛТП "Landscape" виділено дев'ять тематичних груп, таких як: 1) великі масиви води, оточені сушею: sea, ocean, lake, etc; 2) ділянки суші, оточені водою: gulf, island, cape, etc; 3) ділянки землі, що прилягають до водних масивів: bank, coast, shore, ridge, beach, etc; 4) підвищені ділянки землі: cliff, mountain, rock, summit etc; 5) рослинність: forest, wood, jungle, bushes, etc. Це найчастотніші, стилістично значущі лексичні одиниці даного ЛТП.

У романі "Lord Jim" слова цього поля становлять близько 2,5% від усієї лексики; у "Typhoon" -- близько 1,5%; у "Nostromo", де події розвиваються на фоні екзотичної природи Південної Америки, лексика ЛТП "Ландшафт" становить майже 3,5% лексичного складу роману. У всіх романах лексичні одиниці даного ЛТП широко використовуються у пейзажних описах у їх прямому словниковому значенні. У деяких описах кількість лексики цього поля коливається у межах 16-20%. У таких випадках спостерігається тісне сплетіння описів погодних явищ та пейзажних реалій. Фактично, це нейтральні слова і тропи, об'єднані в одне тематико-асоціативне поле для створення художнього образу завдяки синкретизму використаних ЛТГ seafaring, weather, landscape/seascape.

Ще одну ЛТГ -- “Exoticisms” детально розглянуто в роботі. Під екзотизмами розуміємо слова та вислови, запозичені із маловідомих мов, переважно неіндоєвропейських, і вживані для надання мовленню особливого колориту. Дослідники екзотичної лексики (В. Шиманський, Б. Павлов) вказують на її гетерогенний характер, виділяючи в ній мовні і мовленнєві екзотизми.

У романах упереміш використовуються як назви реальних екзотичних для того часу місць, океанів, морів (the Western Pacific, the Australian Coast), так і вигаданих самим письменником (Levuka, Tamatave, Zamboanga). Романи "Lord Jim" і "Nostromo" є найбільш насиченими екзотизмами (від 0,7 до 1,5% всіх ужитих лексем), значно менше їх у "Typhoon", що пояснюється темою оповіді, закріпленістю дії за одним простором -- це корабельна аварія в океані. Роман "Nostromo", навпаки, -- історія вигаданої Дж. Конрадом країни (the Republic of Costaguana), для написання якої він зібрав матеріал зі всієї Південної Америки.

Екзотизми в текстах аналізованих творів мають різний словниковий статус. Одні з них на той час уже були зафіксовані словниками, наприклад, sombrero, caballeros, plaza, etc. Деякі з екзотизмів зазнають у текстах морфологічних змін: автор вживає їх з артиклями, прийменниковими додатками, займенниковими та прикметниковими означеннями або у множині. Багато з екзотизмів залишаються маловідомими і потребують пояснення і коментарів, які автор дає в деяких контекстах.

Третій розділ "Слово і художній образ у романах Дж. Конрада" присвячено дослідженню мовних особливостей конрадівських творів у створенні художніх образів, які зумовлюють індивідуальний авторський стиль. Головним предметом аналізу стає слово і його стилістичне функціонування в художній структурі тексту. Поняття лексико-стилістичного аналізу активно дискутується ще з 60_х років XX ст., тому в цьому розділі дисертації розглядаються основні загальнотеоретичні засади такого аналізу і сутність цієї проблеми, яка висловлена в працях відомих філологів, таких як Е. Бенвеніст, М. Бахтін, А. Потебня, Г. Кук, В. Виноградов, О. Ахманова, Ю. Лотман, О. Чичерін, Л. Щерба, Г. Винокур, В. Кожинов, А. Соколов, В. Одинцов, А. Ткаченко, П. Пустовойт, О. Кухар-Онишко, Р. Зорівчак.

Цікаво, що Дж. Конрад сам визначав своє розуміння художньої літератури як мистецтва, створюваного словами. Так, у передмові до роману “The Nigger of Narcissus” (1897) він розмірковував про це на 5 сторінках.

Спираючись на вчення про слово, художній образ і загальнотеоретичні поняття і підходи до аналізу художнього твору, відомих вчених-філологів, було досліджено стилістичне функціонування лексичних одиниць виділених тематичних груп у структурі романів Дж. Конрада. Ці ЛТГ співвідносять події творів з дійсністю, лежать в основі змісту і виступають структурами першого порядку аналізу -- мовним матеріалом для створення художньої образності творів: вони використовуються в специфічній емоційно-експресивній, тобто стилістичній функції. У цьому виявляється найважливіша риса художнього тексту -- співвіднесеність мови і мовлення, що дає можливість здійснення лінгвостилістичного аналізу. Одним з визнаних методів такого аналізу є метасеміотичний (метасемантичний), в якому зміст і вираження мовного знаку існують поряд, перетворюючись у сукупний вираз для нового емоційно-експресивно-оцінного “змісту”, що підтверджує нерозривність окремого і цілого в їхній єдиній образотворчій функції (О.Ахманова).

Метасеміотичний аналіз проведено на описових композиційно-мовленнєвих контекстах (ОПК), в яких мальовничо зображені море, тайфуни, вітри, небо, сонце в їх індивідуально-авторському сприйнятті відповідно його світоглядним концепціям. Морська природа Дж. Конрада -- це жива істота, вона персоніфікована і характеризується і в романтично піднесеному тоні, і в поетичній символіці, і в безперервній зміні вражень -- і все це на фоні безмежних морських просторів, на яких відбуваються реальні події.

Виділено близько 300 базових суцільних пейзажних описів з усіх текстів: “Lord Jim” -- 56, “Typhoon” -- 68, “The Nigger of the Narcissus” -- 60, “Nostromo” -- 27, “The Mirror of the Sea” -- 60 та 26 з інших романів. Контексти є різними за своїм об'ємом (від 1_2 абзаців до 2_3 сторінок тексту), але не змішані з іншими КМФ: оповідь або роздум.

У пейзажних описах романів художні образи створюються, головно, порівняннями і метафорами. В ОПК трапляється від одного до 12 простих, поширених, сюжетних чи наскрізних порівняльних конструкцій, які описують стихійні сили природи. Порівняння малюють цілісну картину непізнаних, невідомих відчуттів і картин на морі в їхній аналогії з чимось звичайним, добре відомим у реальному житті. Порівняння стимулюють читача уявити картину описуваного, підсвідомо сприймаючи і називаючи реальні речі, їхній стан уявними аналогами. Виникає метасеміотичний рівень тексту, коли в описі власна семантика слів ship, sea, sun, sky, wind, завдяки порівнянням і метафорам, стає виразом нового емоційно-експресивно-оцінного змісту в його когнітивно-комунікативних і конотативних аспектах.

Метафора -- це одна із найхарактерніших стилістичних особливостей образності конрадівських романів. Метафора -- це функціональна номінація, тобто вторинна семантична функція слова (Є. Курилович), а не структура, як порівняння, незважаючи на близькість їхніх стилістичних функцій. При метафоризації відношення між прямим і набутим контекстуальним значенням здійснюється на принципах схожості, уподібнення, зіставлення (метафора, метонімія, персоніфікація) або бінарної опозиції значень (іронії). Усі ці лексико-стилістичні засоби традиційно об'єднуються в одну метафоричну групу, як комбінацію семантичної і позиційної подібності (R. Jakobson). Саме в такому широкому значенні трактується поняття “метафора” у дисертації.

Метафора в її взаємодії з порівнянням виступає найтиповішою рисою індивідуального стилю Дж. Конрада. За словами Р.Будагова, порівняння не тільки підготовляє метафору, але й дає можливість її розкриття на фоні широкого контексту. Метафору містять 65% виділених контекстів, з них 45% -- це поширена метафора різних типів; 52% ОПК містять порівняння, які тісно переплетені і взаємопов'язані з метафорою, і внутрішні смислові асоціації об'єднують їх в єдине художнє ціле.

У художній концепції Дж. Конрада “ship” -- це жива істота (“she” -- не тільки за англійською традицією); вона постає домом, планетою, соціальним мікрокосмосом, створеним Богом; вторинною номінацією слова “ship” виступають, наприклад, такі метафори: our little world; a crowded planet; the floating abode of harmony and peace, etc. і метафоричні описи корабля: the unerring precision of steel moved by white steam and living by red fire and fed by black coal. Корабель (ship) -- це і об'єкт філософських роздумів автора, бо ця маленька планета живе під небом і сонцем на морі своїм життям, своїми турботами і сподіваннями. Численні метафоричні вирази з актуалізованою лексемою “ship” стають афористичними: “Ship do want humouring”, “The ship is not a slave”. Такими ж художньо значущими, завдяки метафорам, виведені образи моря, вітру, сонця, неба та інших природних явищ.

Метафоричні описи в романах -- це зрощення різних стилістичних засобів, які створюють цілий художньо-образний комплекс. І якщо на рівні взаємопроникнення лексико-тематичних груп простежуються їхній синкретизм, то на метасеміотичному рівні спостерігається контамінація (або конвергенція) стилістичних засобів в описових контекстах (Риффатер).

Поширення метафор на образні порівняння, і навпаки, пояснюється збігом їхніх смислових планів. У конвергованих описах передається об'ємна фактуальна та концептуальна інформація завдяки специфічній лінгвістичній природі конвергованих компонентів, їхній кількості, аранжуванню та іншим текстовим особливостям. Зчеплення простих метафор у складне метафоричне ціле в ОПК у середньому коливається від двох до семи, хоча інколи воно є більшим. У результаті проникнення одного художнього образу в інший та їхньої концентрації збільшуються внутрішньотекстові зв'язки, поглиблюється зміст і створюється цілісна художньо оформлена естетична структура.

Структурно-смислові варіанти стилістичної конвергенції (СК) в пейзажних морських контекстах відображають складну мережу образних асоціацій. Вони об'єднані в декілька типологічних схем: проста і поширена за кількістю компонентів; послідовна, паралельна і змішана за структурою; метафорична і порівняльна з точки зору стилістичної, що лежить в основі СК. Конверговані ОПК, проаналізовані за методом безпосередньо складових, виявили п'ять основних структурних типів, в яких встановлено “центральний” компонент (образ) і залежні від нього художні розгалуження.

Аналіз показує, що в ОПК конверговані стилістичні елементи і лексичні одиниці тематичних груп “Seafaring”, “Weather”, “Seascape” описують долю корабля і його людей. Тому лексичні одиниці, зокрема ship, boat, craft, anchors, masts, здебільшого, сполучаються зі своїми контекстуальними “партнерами” sea, sun, sky, cloud, wind, storm в тих самих описових контекстах.

Звідси ще одна стала лінгвостилістична риса описів у романах Дж. Конрада: контамінація метафор, порівнянь, градацій, перифразів, персоніфікації, алітерації тощо йде поруч в синкретичних описах моря, корабля, хвиль, ураганів, тайфунів, чорного неба, спеки та ін. Взаємодія конвергенції і синкретизму веде до художньої синестезії -- одночасне і незвичайне поєднання, переплетіння візуальних, слухових, дотикових, нюхових образів з реальними об'єктами, явищами, поняттями (А. Ткаченко).

Ключовими лексичними одиницями, які об'єднані синестезією, виступають sea, ship, sun, sky (чотири "s"). Стилістична маркованість цих слів зумовлена тематичною схожістю, єдністю місця, часу, дії, подібними ситуаціями, а через них виражається естетичне кредо письменника у створенні художнього образу.

В багатозначному, вражаючому описі землі, яка стає аналогом кораблів, всі тропи конвергуються у плані створення експресивно-метафоричного образу нашої планети, яка пережила і зазнає все те, що випадає на долю судна в морі. У реченні: “…The dark land lay alone in the midst of waters, like a mighty ship" порівняння переходить у розгорнуту метафору; довгі розгалужені описи виповнені метафоричними епітетами, антитезами і паралелізмом, експресивними короткими фразами: Земля -- це великий корабель! (A Great Ship! A ship mother of fleets and nations! The great flagship of the race;… and anchored in the open sea". Вираз "A great ship -- Land -- символ віри і нескореності в прямому і переносному розумінні стає конрадівським апофеозом землі і кораблю.

Аналогічними є описи взаємозв'язку землі і моря (earth--sea). Подібність, нероздільність, вічність землі і моря як творінь Бога постає в метафоро-порівняльних комплексах з біблійною і символічною конотаціями. В романах простежується велика кількість метафоричних контекстів з описами моря, неба, зірок, вітру, сонця, які, окрім образності, несуть у собі також символічний смисл, що видно з яскравих прикладів образу Сонця. Конрадівське сонце, як незмінний супутник корабля, щоразу інше, особливе. Воно може бути яскравим (bright, luminous), золотим (golden), жовтим (yellow) чи жорстоко-жагучим (cruel, baking), пекучим (parching, broiling), безжалісним (merciless); згасаючим (fading); червоним (crimson), стомленим (tired) чи коричнево-рудуватим (brown, reddish), неяскравим (vague), невидимим (invisible). Сонце у Конрада -- допитливе (curious), здивоване (surprised); чорне сонце -- символ загибелі і смерті; морок -- образ чорного сонця і чорного неба над судном та моряками. Те ж саме сонце спалює, сліпить, пестить, застерігає, сяє… (burns, broils, bakes, shines, blinds, caresses, winks, warns). Конрадівське сонце -- це поєднання суперечливих, антагоністичних та символічних ознак: світла й пітьми, життя та смерті; у багатьох описах образ сонця ускладнений психологічними, філософськими, символічними смислами. Це максимальна божественна сила, космічна стихія, яка керує світом.

Отже, художня синестезія чотирьох лексем sea, ship, sky, sun -- це одна із стилістичних ознак конрадівських описів. У цьому зв'язку цікаво згадати опис Дж. Конрадом картин сонця, що заходить, під час відвідин письменником України. Лексика цього уривку: the sun, the sun set…, the sea…, a starred sky -- це типові реалії морського пейзажу. Вирази the living expanse of snows -- дають уяву про морські простори; а для автора ця земля (Україна) that land -- корабель (ship), на якому жили й живуть близькі йому люди.

Третій рівень -- мета-метасеміотичний, коли образи перетворюються в певні уявлення і світогляд, викликаних ними, що допускає виникнення різноманітних суперечливих, а іноді протилежних інтерпретацій, і залежать від багатьох екстралінгвістичних чинників. У цьому відношенні інтерпретація символічних образів у романах Дж. Конрада найповніше відповідає мета-метасеміотичному рівню дослідження.

Детальне вивчення текстів численних творів письменника дає підставу стверджувати, що багато понять, які належать до виділених ЛТГ і використовуються у створенні художнього образу, часто відображають прихований смисл, що міститься в метафорах, порівняннях, епітетах, персоніфікації тощо. В них наявна аналогія з явищами, подіями, прикметами реальної дійсності або із суспільно-значущими фактами. В таких випадках словесно-художній образ може перетворюватись у символ. В розумінні цього поняття ми виходимо із тлумачень, які наводяться у працях С. Аверинцева, О. Лосєва, А. Тахо-Годі, А. Ткаченка, У.Еко і "Словнику літературознавчих термінів". Всіх об'єднує думка, що в художній літературі певна символічність прихована в будь-якому порівнянні, метафорі, аналогії, а подекуди і в епітеті. У співвідношенні символа і художнього образу найяскравіше виявляється єдність підходу до дослідження літературного твору з широких філологічних позицій. У. Еко вважає, що метафора та символ найбільш складні концепти (complex concepts), котрі використовуються не лише у літературознавстві, але і в лінгвістиці, і філософії мови. Символ, стверджує У.Еко -- це модальність тексту і його символічний характер, і це не лише засіб його створення, але і засіб тлумачення кожного тексту в залежності від його розуміння.

У цьому дослідженні під символом розуміється цілеспрямоване багаторазове використання тропів для створення поліфонічного художнього образу, який характеризується високим ступенем узагальнення і несе великий експресивно-оцінний заряд. Виділяючи в тексті такі слова, ми, найперше, керувались їхньою належністю до виділених ЛТГ (семантичний план), їхньою метафоричністю (метасеміотичний план) і узагальненим характером. Розшифровуючи образний символ (свого роду код), ми переходимо на мета-метасеміотичний рівень аналізу тексту.

У романах Дж. Конрада такими образами-символами стають поняття світла і темряви (light-darkness), які входять до ЛТГ “Weather”. Лексеми darkness (dark), light, їхні синоніми і перифрази є невід'ємними компонентами як художнього образу, так і образу-символу. Їх функціонування показано в описах, які через вживання слів dark, gloomy, black, sombre створюють передчуття тривоги, страху, безпорадності, очікування "темних" подій.

Найбільш поліфункціональними у досліджуваних творах постають лексичні одиниці sea, ship, sky, sun. Десятки сторінок тексту присвячені їхньому опису, які можна аналізувати на усіх трьох рівнях: семантичному, мета- і мета-метасеміотичному. У символічному плані це може бути інтерпретація чотирьох тематичних елементів як взаємодії природного (natural) і надприродного (supernatural) в житті на морі. Їхня взаємодія -- це шлях корабля в морі, безжалісна поведінка стихії, безперервність, повторюваність, нездоланість вічності законів природи. Але стихійні сили природи ніби вступають у змову проти людини, особливо на морі, і нагадують про те, що всім цим керує одвічна боротьба між світлом (light) і пітьмою (darkness), добром (good) та злом (evil), любов'ю й ненавистю (love-hate), раєм і пеклом (heaven and hell) -- головні опозиції, що втілюються в Старому і Новому Завітах.

Однак сили стихії можуть прихильно ставитися до корабля, який вийшов у своє плавання як, наприклад, у цьому короткому повному сподівань заключному описі: The sun rising lonely and splendidly in the blue sky, saw a solitary ship gliding close-hauled on the blue sea. (Nigger).

Чотири стилістично-значущі лексеми sea, ship, sky, sun, проаналізовані на семантичному, метасеміотичному, мета-метасеміотичному рівнях, довели, як “old, old words, worn thin, defaced by ages of careless usage” заграли магічною образністю і Дж. Конрад своїм талантом досяг поставленої мети.

На підставі проаналізованого матеріалу зроблено спробу побудувати функціональну модель стилістично-орієнтованої актуалізованої лексики описових контекстів романів Конрада. У розумінні поняття “модель” у мовознавстві ми виходили з дефініцій, сформульованих у працях Д. Штелінга, О. Лосєва, Ю. Лотмана. Модель -- це аналог об'єкта, що вивчається, і певний спосіб його відображення; вона має загальний характер і не претендує на повний опис оригіналу, але може стати джерелом нових ідей і схем, функція моделі евристична. У роботі викладена методика побудови інваріантної моделі, виходячи з предметної ситуації, яка співвідноситься з тематичною структурою тексту і ґрунтується на найбільш частотних тематичних номінаціях (Н. Коробцева).

Обробка ОПК дала змогу визначити найбільш релевантні ситуації, пов'язані з тематикою романів. Це описи моря, корабля, неба, сонця (sea, ship, sky, sun). Одна ключова лексична одиниця покладена в основу трикутника -- інваріантної моделі денотата; ліва сторона трикутника -- це усі слова (синоніми, родо-видові варіанти), вжиті в їхньому предметно-логічному значенні; права сторона -- їхнє стилістичне використання (метафори, порівняння, перифраз) із смисловими зсувами в семантиці -- це метасеміотичний рівень; вершина трикутника -- поява нових смислів у результаті взаємодії лівої та правої сторін трикутника -- це мета-метасеміотичний рівень.